“ Диференційний підхід у навчанні дітей логіко математичних понять ”



Сторінка4/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.52 Mb.
1   2   3   4   5

МОТИВАЦІЙНИЙ - внутрішня мотивація, інтереси:

ЗМІСТОВИЙ - комплекс математичних знань, умінь та навичок:

ДІЙОВИЙ - навички навчальної праці (самостійність, самооцінка, самоконтроль).
Концепція диференційованого навчання зародилась у ХVІІІ столітті в церковних школах Європи. Автором цієї концепції - є доктор Йозеф-Антон Зіккінгер, який проживав у місті Ман геймі, де запровадив дану систему навчання. В зв'язку з цим вона почала носити назву Мангеймська:

Згідно цієї концепції діти поділялись:



  • класи для дітей із середніми здібностями;

  • малоздібні;

  • допоміжні класи для розумово відсталих;

- класи для обдарованих.

Поділ дітей на класи здійснювався на основі психометричних обстежень.

Тривалість навчання у кожній групі була різна: у першій - 8 років; II, III - 4 роки; у ІV - 6 років.

Сучасне диференційоване навчання бере до уваги основоположні принципи мангеймської системи навчання покладені в основу занять з диференційованим підходом до дитини - до дошкільника, коли ми говоримо про індивідуально-диференційований підхід в навчанні, то маємо на увазі: по-перше: якнайповніше врахування не лише досвіду дитини а також її потенціального „я”; по-друге: повагу до кожного дошкільняти, коли його визнають за суб'єкта пізнавальної діяльності, конкретизуючи мету навчання і визначаючи способи її досягнення.

У ліквідації суперечностей між традиційними формами навчання і сьогоднішнім завданням освіти найбільша відповідальність лягає на плечі вихователя, оскільки ж відмова від стереотипних поглядів на освітньо-виховний процес у багатьох педагогів викликає певний острах щодо своєї спроможності працювати по-новому, найперше, чого вони потребують, - допомоги в оволодінні способами реалізації індивідуально-диференційованого підходу. При і здійсненні методичної допомоги вихователю слід з'ясувати:


  • чи поєднують педагоги різні форми навчально-пізнавальної діяльності на окремому заняття;

  • чи диференціюють методи навчання;

  • чи розрізняють вихователі зміст індивідуального і диференційованого підходів;

  • які методи вивчення індивідуальних особливостей дітей вони використовують;

  • як у процесі навчання враховують досвід дитини;

  • що саме із зазначеного викликає труднощі;

  • які форми навчальних занять передбачають для здійснення індивідуально-диференційованого підходу;

  • як планують роботу різного змісту для дітей, що мають обсяг знань, умінь та навичок.

Щоб успішно розв'язати проблему індивідуально-диференційованого виховання і навчання в умовах сучасного ДНЗ, педагоги мають добре орієнтуватися у закономірностях розвитку дитини, її ставлення, її психіки у вікових та індивідуальних особливостях дошкільняти: методах їх вивчення, у принципах дидактики.

З цією метою педагоги ДНЗ повинні систематично порушувати питання диференційованого навчання при підготовці та проведенні методичних рад, педагогічних конференцій, семінарів-практикумів, тощо.

Активізувати знання педагогів з даної проблеми допоможуть бесіди; „індивідуально-диференційований підхід до дітей” – важлива передумова ефективного навчання".

„Розвиток пізнавальної сфери дошкільняти”.

„Вивчення індивідуальних особливостей, як засіб розвитку кожної дитини”; тематика консультації може бути; „Як вибрати форму спілкування і змінити її залежно від педагогічної ситуації, особливостей дитячого колективу, диференційованої підгрупи і конкретної дитини”; „Педагогічні передумови реалізації індивідуально-диференційованого підходу у навчанні дошкільняти"; „Шляхи реалізації індивідуально-диференційованого підходу до дітей у процесі навчання”.

Вкрай важливо, що в процесі цієї роботи вихователі усвідомили, що орієнтиром змісту сучасної дошкільної освіти - є праця на конкретну особистість. Завдання педагога - створити такі умови під час освітнього процесу, за яких кожна конкретна індивідуальність успішно долає труднощі, спільно творить із іншими дітьми, повноцінно розвивається, незалежно від рівня сформованості її інтелекту, здібностей.

Для того, щоб успішно здійснювати диференційований підхід до вихованців в процесі математичного розвитку, вихователь сучасного ДНЗ повинен демонструвати необхідні практичні вміння, а саме:

АНАЛІТИЧНІ - це вміння аналізувати педагогічні можливості різних форм навчально-пізнавальної та інших видів діяльності дітей для здійснення індивідуально-диференційованого підходу; аналізувати реалізацію зазначених принципів у дитячому садку, у окремих групах з метою вивчення і перенесення ефективних форм та методів у практику своєї роботи.

КОНСТРУКТИВНІ - це вміння визначати педагогічні завдання у здійсненні індивідуально-диференційованого підходу у процесі планування, відповідно до яких обирати форми навчальних занять, матеріал, методи навчання, види навчально-пізнавальної діяльності; обґрунтовано здійснювати корекцію завдань, урізноманітнювати їх розв'язання у різних видах діяльності дітей, фіксувати й аналізувати динаміку розвитку кожної дитини.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ - це вміння творчо здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей, формувати особистість дитини, розвивати її індивідуальні здібності у різних видах діяльності; педагогічно доцільно ускладнювати вимоги й стимулювати розвиток дитини з урахуванням її власного досвіду й індивідуальних психофізичних особливостей.

КОМУНІКАТИВНІ - це вміння створювати у групі атмосферу доброзичливого ставлення до соціального оточення; встановлювати приязні, щирі взаємини з дітьми.

Як показує практика педагогам легше працювати почергово з окремими підгрупами дітей, диференціюючи зміст навчання для кожної з них і поєднуючи різні форми навчально-пізнавальної діяльності дітей, аніж відразу з усією групою. Особливо складно непомітно для дітей розподілити їх на підгрупи для подальшої диференційованої роботи з ними.

Розв'язати проблему допоможуть прийоми гри, наприклад: отримання вихователем листа, посилки, пакунку, де хтось із казкових героїв просить малих допомогти йому виконати певні завдання; різноманітні дидактичні ігри та вправи („Стань, де я скажу” - вихователь пропонує Тетянці стати так, щоб ліворуч, а чи праворуч, попереду чи по заду стояв Петрик; даючи кожному таке завдання, педагог непомітно розподіляє дітей на підгрупу; знаходження схованого предмета - „чарівної*" скриньки (коли діти знаходять скриньку, вони отримують геометричні фігури, картки із зображенням предметів різного кольору, тощо й сідають за столи з позначками. Скажімо той, у кого на картці зображений предмет у формі квадрата, сідає за стіл, де лежить ця фігура).

Педагогам не завжди вдається організувати роботу почергово (коли одна підгрупа працює самостійно, друга - під керівництвом вихователя, а потім, навпаки) через невміння дітей працювати самостійно. Тут варто звернутися до С. Русової, яка закликала давати малим змогу самим знаходити відповідь на різні питання, які постають перед ними. Звичайно, певна допомога потрібна, але ніколи не слід забувати, що „розум дитини - то бажання, до якого маємо лише підкидати дрова, а горітиме воно вже своїм власним вогнем". То ж не слід прагнути до невмотивованого очікування своїх вихованців. Знайомлячи їх з новим матеріалом слід створювати умови для набуття навичок аналізу завдання, заохочувати віднаходити раціональні способи досягнення результату. Вводити їх у ситуації, які спонукають до варіативного розв'язання знайомих завдань, і тих, що містять елементи нового.

Керуючись процесом диференційованого підходу реалізувати завдання допомагають педагогові навчально-ігрові ситуації, коли навчальне завдання вводиться в певний ігровий контекст ( не розв'язано навчальне завдання - не виконується ігрове). Наприклад, на занятті за сюжетом казки „Двоє жадібних ведмежат” навчально-ігровим завданням для дошкільнят є - віднаходження способу поділу цілого на дві рівні (однакові) частини. Допомагаючи казковим персонажам, діти виявляють значно більшу уяву, ніж за звичай, і тривалий час працюють зосереджено. Понад третина їх спроможна одразу виконати завдання. Якщо дитина відгадує труднощі, дорослий надає їй допомогу починаючи з мінімальної. Для одних дієвим буде стимулювання успіху:" В тебе все вийде, починай працювати", іншим допоможуть запитання-роздуми: „Ти правильно виконаєш завдання?”. Декому цілком доречно прямо вказати на помилку.

К.Ушинський зазначав, що основним завданням педагога - це не змушувати, а заохочувати дитину до навчання.

Тож подальшими прийомами, які сприяють формуванню позитивної мотивації, є різні форми заохочення ( схвалення, похвала особистості; нагорода - присвоєння титулів „розумник”, „винахідник”; підтримка успіхів, емоційне невловне спілкування дорослого з дітьми - погляд, жест, міміка). Заохочувати вихованців, слід брати до уваги міру старанності та індивідуальності особистості кожного.

Тим же, в кого рівень мотивації найнижчий, знадобляться схвалення щонайменшого успіху з будь-якого приводу. Отже, підвищення емоційного тонусу кожної дитини досягається завдяки адекватній системі заохочення.

Здійснювати завдання диференціації допоможуть різноманітна логіко-розвивальні ігри - вправи. Причому дітям доводиться не лише виконувати те, що пропонує педагог, а й придумувати самим. Так, після вправляння у віднаходженні зайвого предмета або фігури серед інших дошкільнята залюбки складають за аналогією власні логічні завдання. Спостереження показують, що використання найпростіших крутиголовок активізує дітей краще ніж звичайне механічне повторення.

Досить ефективним у диференційованому навчанні є також використання елементів змагання. Так у грі „ Подорож до країни математики" змагаються дві дитячі підгрупи. Але кожну підгрупу дітей вихователь підбирає з урахуванням їх рівнів розвитку; достатнього та високого.

Граючись, діти не помічають, що виконують різноманітні завдання. Умови ж, гри-змагання однакові для обох підгруп („кількість завдань”, „час виконання завдань”, тощо).

Загальний результат кожної підгрупи залежить від того, як діти в новій, ігровій ситуації можуть продемонструвати свою математичну обізнаність.
Успішність диференційованого навчання залежить від наявності дидактичного матеріалу.

Він має бути багатофункціональним і давати педагогові умову здійснювати рівневі диференціацію та індивідуалізацію навчання.

Наприклад, можна виготовити спеціальні пенали, куди вкладаються знайомі дітям геометричні фігури різного кольору та величини. Такий матеріал використовують для порівняння множин, ознайомлення з утворенням числа, для вправляння у кількісній та порядковій лічбі, у складанні задач.

Дидактичний матеріал для занять добирається яскравий, динамічний, і його слід періодично змінювати. Він сприяє підвищенню ефективності навчання, допомагає залучати дітей до практичної діяльності, полегшує їм завдання та усвідомлення матеріалу.

У змісті дошкільної освіти, окресленому базовим Компонентом, виділено логіко-математичний розвиток дітей, який передбачає наявність у старших дошкільнят таких умінь: використання початкових логічних прийомів; доведення правильності свого міркування; здійснення вимірювання, обчислення; виявлення інтересу до логіко-математичної діяльності тощо.

Отже, йдеться не про суму конкретних математичних знань, які має засвоїти дитина, а про її математичну компетентність. Оскільки дошкільня лише починає оволодівати елементарними математичними знаннями, тож доречно характеризувати його математичну компетентність, як елементарну. Водночас варто розглядати її як складну комплексну характеристику розумового розвитку дитини, куди входять мотиваційний, змістовий і дійовий компоненти. Провідні фахівці (О.Запорожець, Г.Костюк), радять не протиставляти загальну підготовку спеціальній, а розробляти такі програми та методи дошкільного навчання за яких спеціальна підготовка дитини сприяла б її загальному розумовому розвиткові.

Педагог може володіти всіма зазначеними вище практичними навичками, але не завжди прагне використовувати їх. Тому найважливіше - гуманістична позиція педагога, його переконаність . у тому, що без створення максимально-сприятливих умов для розкриття її розвитку здібностей кожного вихованця не можна забезпечити повноцінного становлення особистості. Як показали результати дослідження, наявність дистанції між проголошенням і здійсненням індивідуально-диференційованого підходу у навчанні дошкільнят залежить від педагогічної майстерності вихователя.

3. Заняття.

ТЕМА „КАЛЕНДАР. ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ"

ПРОГРАМОВИЙ ЗМІСТ: МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ:

Викликати у дітей позитивні емоції у бесіді про математику.



Змістовний компонент: ознайомити з календарем, із днями тижня. Вчити послідовно називати дні тижня від будь-якого (ДР) та самостійно (ВР).

Дійовий компонент: учити зазначати початок та кінець виконування дій. Розвивати уяву, точність.

Підготовча робота. На заняттях з аплікації, у самостійній діяльності діти вирізують геометричні фігури різного кольору та розміру; складають орнаменти за зразком та самостійно.

Матеріал. Демонстраційний: велике зображення Королеви Математики (заввишки 1-1,5 м.) для колективної аплікації; календарі різних видів ( відривний, перекидний, настінний та ін.); модель календаря року; площинна кольорова модель днів тижня.

Роздавальний: геометричні фігури різного кольору та розміру; зразки геометричних візерунків; клей, пензлики, серветки; площинна модель днів тижня.

ХІД ЗАНЯТТЯ

- Діти, сьогодні в нас незвичайне заняття - ми вирушаємо до Країни Математики. Пройдемо новими стежинами , де побачимо й пізнаємо чимало цікавого. Математику називають королевою всіх наук. Як ви вважаєте - чому? Навіщо людина має знати числа та цифри? А ви вмієте лічити? (Діти відповідають). Так, без математики нам ніде не обійтися. Вихователь пропонує дітям заплющити очі й подумки перенестися у чарівну країну цікавої і дуже потрібної науки - математики. Виставляє велике площинне зображення Королеви Математики.

- Діти, вас зустрічає володарка цієї країни - Королева Математика. Погляньте, яка вона гарна, яка чудова в неї сукня. Але мені здається, що тут чогось не вистачає . Як ви гадаєте, чого саме? (- на сукні немає оздоб). Справді. То щоб було зрозуміло, хто це, чим можна оздобити сукню? (- цифрами, геометричними фігурами). У вас на столах лежать різні геометричні фігури - вони різного кольору та розміру. Складіть із них візерунки і оздобте вбрання Королеви. Але спочатку подумайте, яку частину сукні ви хотіли б оздобити і якій візерунок підійде для неї.

Дошкільнята самостійно виконують колективну аплікацію, вихователь у разі потреби проводить індивідуальну роботу, розробляє з дітьми зразки, обговорює початок і хід виконання завдання;

- Якої форми, величини та кольору фігури найкраще пасуватимуть убранню Королеви? Чи стане твій візерунок у тій частині сукні, яку ти прикрашатимеш? Чи слід відразу наклеювати фігури? Чому ти вважаєш, що робота уже закінчена?

Від імені Королеви дякує дітям, оцінює їхні роботи й за найкращі візерунки присвоює звання „Розумник". Проводиться фізкультхвилинка: діти рухами рук та плечей „ пишуть" цифри від 1 до 5 і назад від 5 до 1.

- Королева Математика пропонує вам ось таку загадку: „Висить бик, щодня худне, а в кінці року вмирає".

Вихователь показує дітям новий відривний календар, і той, яким уже користуються. Діти порівнюють, як „ схуднув" другий календар.

Виставляються різні види календарів - настінний, настільний, перекидний.

- Про що можна дізнатися з календаря? Ми з вами навчимося сьогодні визначати дні тижня. Пригадайте, як вони називаються? Діти разом з вихователем називають дні тижня. Педагог виставляє образну площинну модель ( кольорову ), і діти знаходять у себе картку відповідного кольору ( понеділок - червона картка, вівторок - жовтогаряча, середа - жовта, четвер - зелена, п'ятниця - блакитна, субота - синя, неділя - фіолетова). Уявним образам днів тижня, поданим на моделі різними малюнками, відповідають такі віршові рядки, які читає дорослий:



Понеділок на коні, Який ще трішки не

Він у червоному вбранні. достиг.



Вівторок ніколи не плаче П'ятниця в тендітнім

Мов сонечко, Мереживі блакитнім,

жовтогарячий. У суботи очі сині,

А жовтенька середа - Ніби квіти у долині.

Мов царівна молода. А неділя щаслива -

Четвер зелений, мов Фіолетова, мов слива,

горіх,


Підгрупа достатнього рівня. Діти самостійно працюють: послідовно викладають схему тижня ( з кольорових карток), починаючи з понеділка. Тим, хто швидко виконав завдання, вихователь дає додаткове: викласти весь тиждень, починаючи із середи або з будь-якого іншого дня.

Підгрупа високого рівня. Діти працюють із вихователем:

- який сьогодні день тижня? Давайте позначимо його на календарі. Який день був учора? Який буде завтра? Проводиться дидактична гра „Назви попередній (наступний) день тижня”.

ТЕМА „ПОДІЛ ЦІЛОГО НА ДВІ РІВНІ ЧАСТИНИ. ОРІЄНТУВАННЯ У ПРОСТОРІ”

ПРОГРАМОВИЙ ЗМІСТ. Мотиваційний компонент: формувати в дітей цікавість до нового. ЗМІСТОВИЙ КОМПОНЕНТ - учити ділити геометричні фігури на дві рівні частини (ДР); ділити квадрат навпіл різними способами (ВР); визначати й називати частини предмета та їхню форму; порівнювати ціле та частини. Розвивати логічне мислення. Вчити визначати словом розміщення предметів відносно себе (ліворуч, праворуч, позаду, попереду, вгорі, внизу).

ДІЙОВИЙ КОМПОНЕНТ - учити розповідати про труднощі, які поставили під час виконання завдання.

МАТЕРІАЛ. ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ: декорації лісової галявини. Роздавальний: картонні круги (2-3), квадрати (5-6), картка з накресленими на ній малими та великими колами, олівці, ножиці.



ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь показує дітям ілюстрацію до казки „Двоє жадібних ведмежат".

- З якої казки ці герої? Чому ведмежата не змогли поділити головку сиру? Так, вони не знали, що таке половина, не вміли ділити предмет на дві однакові частини.

Запитує дітей, як можна поділити круг на дві рівні частини, і пропонує самим спробувати поділити його навпіл. Дитина, яка правильно виконала завдання, показує іншим, як це зробити. (Або це робить вихователь).

- На скільки частин ви поділили круг? Якщо розділити круг на дві рівні частини, то можна назвати кожну з них „одна друга"? Що більше - одна друга частина чи ціле? Що менше? Скільки частин треба взяти, щоб скласти ціле? Чи однакові за величиною вийшли частини? Як це можна перевірити? (- Треба накласти частини одну на одну). Якщо частини вийшли однакові за величиною, чи можна назвати їх половинами? Скільки половин треба взяти, щоб скласти ціле?

Проводиться фізкультхвилинка „Покажи хто живе у лісі": вмиваються ведмежата; скрадається лисичка; стрибає зайчик; іде ведмідь; зайчик заховався.

ПІДГРУПА ДОСТАТНЬОГО РІВНЯ. Діти самостійно виконують завдання „ Покажи, як лисичка ділила сир”. Запитавши дітей, якої величини кола на картках вихователь пропонує всередині великого кола намалювати інші кола. Які поступово зменшуються за розміром; а навколо малого - кола, які поступово збільшуються. Діти мають намалювати якомога більше кіл, але так, щоб вони не торкались одне одного. Потім треба полічити всі кола й позначити їхню кількість відповідною цифрою.

ПІДГРУПА ВИСОКОГО РІВНЯ. Дошкільнята працюють з вихователем: ділять квадрат на частини різними способами; пояснюють, як вони виконували завдання; називають фігури, отримані шляхом поділу квадратів. Далі розв'язують задачу-загадку: „ На столі лежали три яблука. Одне з них розділили навпіл. Скільки яблук на столі?"

Всім дітям пропонується завдання „ Скажіть, де знаходиться".

- Уявіть, що ви в лісі. (Діти переходять на заздалегідь підготовлену „галявину"). Що ви бачите праворуч від нас? Назвіть предмети, які знаходяться ліворуч. Що ви бачите попереду, позаду? Що можна побачити в лісі вгорі? Внизу?


ТЕМА „СКЛАД ЧИСЛА З ОДИНИЦЬ У МЕЖАХ 3. ВЕЛИЧИНА ПРЕДМЕТІВ”.

ПРОГРАМОВИЙ ЗМІСТ: МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ: створювати й підтримувати в дітей позитивний емоційний настрій протягом усього заняття.

ЗМІСТОВНИЙ КОМПОНЕНТ: формувати уявлення про кількісний склад числа з одиниць у межах 3.Учити будувати серіаційний ряд, орієнтуватись на товщину: з п'яти предметів (ДР); з восьми предметів (ВР). Розвивати вміння аргументувати свою відповідь. Дійовий компонент: спонукати дітей порівнювати одержаний результат зі зразком. Підготовча робота: читання казки „Троє поросят".

МАТЕРІАЛ. Демонстраційний: схематичне зображення казки „Троє поросят"; схематичне зображення чотирьох будиночків; зображення будиночків із соломи, гілочок, цегли, каміння. РОЗДАВАЛЬНИЙ: 5 (8) гілочок різної товщини; схематичне зображення будиночків; площинні фігури для їх викладання; картка з двома горизонтальними лініями; пенал з геометричними фігурами.

ХІД ЗАНЯТТЯ

- Діти, погляньте на схему і скажіть: зустріч із якою казкою нас чекає сьогодні? Що можуть означати ці три овали? Яких героїв вони зображають? Так, ми з вами сьогодні побуваємо у казці „Троє поросят".

Пригадайте, скільки будиночків було в ній? А скільки їх зображено на цьому малюнку? Вихователь виставляє схематичні зображення чотирьох будиночків.

- З чого будував свій будиночок Ніф-Ніф? (виставляє ліворуч зображення солом'яного будиночка). З чого збудував свій будиночок Нуф-Нуф? (виставляє поряд зображення будиночка, сплетеного з гілочок). З чого збудував свій будиночок Наф-Наф? (виставляє праворуч зображення цегляного будиночка).

- То скільки всього будиночків з різного матеріалу? Чи порівну їх ліворуч і праворуч, тобто в обох групах? Як ви визначили, що праворуч менше будиночків? Як зробити, щоб їх було порівну? Діти відповідають: потрібний ще один будиночок у групі, що праворуч.

- А кому б, на вашу думку, слугував би четвертий будиночок? Із чого можна було б збудувати? Вихователь виставляє праворуч зображення будиночка з каміння.

- Чи порівну тепер будиночків-схем і справжніх? Як можна перевірити це?

Діти визначають способи: перелічити будиночки в кожній групі й позначити відповідною цифрою; поставити їх один під одним. Далі самостійно перевіряють, чи однакова кількість будиночків - схематичних і реального вигляду.

Далі проводиться робота з роздавальним матеріалом.

- Скільки всього треба взяти різноколірних квадратиків, щоб зробити по віконечку в кожному будиночку? Скільки треба взяти жовтих квадратиків? Коричневих? Червоних? Сірих? По скільки квадратиків різного кольору ви взяли, щоб їх усіх вийшло чотири? Покладіть на поверхню смужку чотири різноколірні квадратики. Тепер покладіть на нижню смужку стільки ж квадратиків якогось одного кольору. Скільки квадратиків на нижній смужці? Чи однакова кількість квадратиків на обох смужках? Вихователь пропонує дітям прибрати матеріал.

- Скільки треба взяти фігур, якщо я назву число 3? (- три). - Так, візьміть три кружечки різного кольору. Далі дає дітям завдання взяти дві (чотири) гілочки різної товщини.

- Скільки ви взяли гілочок? (2; 4). Щоб у Нуф-Нуфа будиночок вийшов міцнішим, треба розпочинати його з грубих гілочок. Давайте допоможемо поросяткові розкласти гілочки з низу вгору, починаючи від найгрубішої і закінчуючи найтоншою. Підгрупа із дітей достатнього рівня будує серіаційний ряд із п'яти гілочок; високого рівня - з восьми . Проводиться фізкультхвилинка.

- Щоб Вовк не кривдив поросят, давайте збудуємо йому гарну власну міцну оселю з каміння.

Вихователь виставляє схеми будиночків.

- У кожного з вас є геометричні фігури - це каміння. Ви маєте визначити, з яких фігур і якої величини складається будиночок на схемі - дах, стіна. Скільки фігур треба взяти для даху? Для стіни? Як вони розміщені?

Дітям, яким складно викласти зображення під схемою, вихователь пропонує викласти його по самій схемі. Тим, які швидко виконали завдання , пропонує викласти власний варіант будиночка.

- Перевіряйте одне в одного, чи правильно ви виконали завдання. Вовк дякує вам за допомогу. Тепер і йому буде затишно в новій оселі, поросятка зможуть спокійно жити.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка