1 Класифікація автоматизованих інформаційних систем (аіс). Аіс загального призначення. Структура аіс



Сторінка10/11
Дата конвертації16.03.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

2.3. Відкриті системи.

Відкрита інформаційна система - інформаційна система збудована на основі виключно: відкритого апаратного забезпечення, вільних програм та використовує вільні формати даних.


В информатике открытая система обозначает аппаратуру и/или программное обеспечение, которое обеспечивает переносимость и совместимость, а часто и их вместе с другими компьютерными системами.
Відкрите апаратне забезпечення - апаратне забеспечення до якого у вільному доступі надаються всі технічні специфікації (апаратне забеспечення до якого, як відкрита інформація, надається вся технічна документація)  і постачальник несе юридичні гарантії та сувору відповідальність щодо відсутності в апаратному обладнані будь-яких додаткових можливостей, що не задокументовані в технічних специфікаціях.
Вільна програма - програмне забезпечення, що гарантує: свободу запуску програми в будь-яких цілях; свободу доступу до текстів програми з метою їх дослідження та адаптації до своїх потреб; свободу розповсюджувати копії програми; свободу покращити програму та опублікувати її результати.
Вільні формати даних - формати даних корті можна використовувати у будь-яких цілях, до яких надається повна відкрита технічна документація для її дослідження та адаптації форматів до своїх потреб, гарантується свобода розповсюдження як оригінальної технічної документації так і її адаптованих, змінених версій.

III. Автоматизація процесів проектування та супроводу автоматизованих інформаційних систем

3.1. CASE-технології.


CASE (Computer-Aided Software/System Engineering) - технологія являє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводу складних систем програмного забезпечення (ПЗ), підтриману комплексом взаємозалежних засобів автоматизації, це інструментарій що дозволяє автоматизувати процес проектування і розробки ПЗ. Основна мета CASE складає в тому, щоб відокремити проектування ПО від його кодування і наступних етапів розробки, а також сховати від розроблювачів усі деталі середовища розробки і функціонування ПЗ.

Крім автоматизації структурних методологій та можливості застосування сучасних методів системної і програмної інженерії, CASE мають наступні основні переваги:

поліпшують якість створюваного ПЗ за рахунок засобів автоматичного контролю (насамперед, контролю проекту);

дозволяють за короткий час створювати прототип майбутньої системи, що дозволяє на ранніх етапах оцінити очікуваний результат; прискорюють процес проектування і розробки;

звільняють розроблювача від рутинної роботи, дозволяючи йому цілком зосередитися на творчій частині розробки;

підтримують розвиток і супровід розробки: підтримують технології повторного використання компонент розробки.

Більшість CASE-засобів засновано на парадигмі методологія/метод/нотація/засіб. Методологія визначає керівні вказівки для оцінки і вибору проекту розроблювального ПО, кроки роботи і їхню послідовність, а також правила розподілу і призначення методів.

Метод - це систематична процедура або техніка генерації описів компонентів ПО (наприклад, проектування потокових і структур даних). Нотації призначені для опису структури системи, елементів даних, етапів опрацювання і включають графи, діаграми, таблиці, блок-схеми, формальні і природні мови. Засоби - інструментарій для підтримки і посилення методів.

Серед різноманіття засобів розв'язання даних задач у методологіях структурного аналізу найчастіше й ефективно застосовуваними є наступні:



DFD (Data Plow Diagrams) - діаграми потоків даних спільно зі словниками даних і специфікаціями процесів або мініспецифікаціями;

ERD (Entity-Relationship Diagrams) - діаграми "сутність-зв'язок";

STD (State Transition Diagrams) - діаграми переходів станів.

Логічна DFD показує зовнішні відносно системи джерела і стоки (адресати) даних, ідентифікує логічні функції (процеси) і групи елементів даних, що зв'язують одну функцію з інший (потоки), а також ідентифікує сховища (нагромаджувачі) даних, до яких здійснюється доступ. Структури потоків даних і визначення їх компонентів зберігаються й аналізуються в словнику даних. Кожна логічна функція (процес) може бути деталізована за допомогою DFD нижнього рівня; коли подальша деталізація перестає бути корисної, переходять до виразу логіки функції за допомогою специфікації процесу (мініспецифікації). Вміст кожного сховища також зберігають у словнику даних, модель даних сховища розкривається за допомогою ERD. У випадку наявності реального часу DFD доповнюється засобами опису залежного від часу поведінки системи, що розкриваються за допомогою STD.

Діаграми потоків даних (DFD) є основним засобом моделювання функціональних вимог проектованої системи. З їхньою допомогою ці вимоги розбиваються на функціональні компоненти (процеси) і представляються у вигляді мережі, зв'язаної потоками даних. Головна ціль таких засобів - продемонструвати, як кожен процес перетворить свої вхідні дані у вихідні, а також виявити відношення між цими процесами. Декомпозиція DFD здійснюється на основі процесів: кожен процес може розкриватися за допомогою DFD нижнього рівня.

Словник данних являє собою певним чином організований список всіх елементів данних системи з їх точними визначеннями, що дає можливість різним категоріям користувачів (від системного аналітика до програміста) мати спільне розуміння всіх вхідних і вихідних потоків и компонентів сховищ.



Діаграммы "сутність-зв’язок" (ERD) призничені для розробки моделей даних и забезпечують стандартний спосіб визначення даних и зв’язків між ними. Фактично за допомогою ERD реалізується деталізація сховищ даних системи, що проектується, а також документуються сутності системи і способи їх взаємодії, включаючи ідентифікацію об’ектів, важливих для предметної області (сутностей), властивостей цих об’ектів (атрибутів) і їх зв’язки з іншими об’ектами.

Розробка ERD включє наступні основні етапи: ідентифікація сутностей, їх атрибутів, а також первісних і альтернативних ключій; ідентифікація взаємовідношень між сутностями і указання типів відношень; дозвіл неспецифічних відношень (відношень n*m).

За допомогою STD можна моделювати наступне функционування системи на основі її попереднього і теперішнього функционування. Система, що моделюється, в будь-який заданий момент часу знаходится точно в одному з скінченої множини станів. З плином часу вона може змінити свій стан, при цьому переходи між станами повинні бути точно визначеними.

STD складається з наступних об’ектів: стан - може розглядатись як умова стійкості для системи; початковий стан - вузол STD, що являється стартовою точкою для початкового системного переходу. STD має лише один початковий стан, а також довільне (скінчене) число завершуючих станів.

Перехід визначає переміщення системи, що моделюється із одного стана в інший. Ця подія звичайно складається з керуючого потоку (сигнала), що виникає як у зовнішньому світі, так: и всередині системи, що моделюється. На STD стани представляются вузлами, а переходи - дугами. ·




1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка