1 Класифікація автоматизованих інформаційних систем (аіс). Аіс загального призначення. Структура аіс



Сторінка7/11
Дата конвертації16.03.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

1.6. Інформаційні технології в закладах освіти. Системи дистанційного навчання. Системи машинного перекладу.

Інформаційні технології в закладах освіти.


У наш час стало цілком очевидно, що роль електронно-обчислювальної техніки (ЕОТ) не визначається лише обчислювальною функцією, для реалізації якої були створені перші комп'ютери.

Очевидні три основні функції або про три домінуючі типи застосування сучасних комп'ютерів: 1) виконання швидкісних складних обчислень; 2) автоматизація і роботизація виробництва і процесів керування, а також контроль за їх протіканням; 3) переробка, збереження, пошук і трансформація усіляких видів інформації на всіх рівнях її потенційного використання від державного і глобального до побутового й індивідуального. Саме цей останній тип використання інформаційних технологій починає грати усе більш важливу роль у сучасному громадському житті, у виробництві й у різноманітних соціокультурних змінах

Одна із самих примітних рис сучасного етапу науково-технічного прогресу полягає в тому, що інформація у визначеній мірі перетворюється в продукт промислового виробництва. Інформаційна технологія, що створює усе більш досконалі технічні і програмні засоби для реалізації зазначених вище функцій ЕОТ, сприяє максимально швидкому впровадженню наукових досягнень, і особливо обчислювальних методів, і в ті галузі самої науки, що ще зовсім недавно були далекі від використання математики. А це, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності впливу науки на виробництво.

У системі освіти комп'ютери застосовуються і як потужний обчислювальний засіб і як спосіб збереження величезних масивів інформації з різних галузей знань. Перебудова роботи середньої і вищої школи на базі комп'ютеризації навчання повинна вестися з двох сторін: 1) удосконалювання обчислювальної техніки і її програмного забезпечення, усе більша їхня відповідність вимогам навчально-виховного процесу і 2) зміна методики викладання й організації роботи студентів.

Важливу роль у справі комп'ютеризації навчання здійснюють комп'ютери, на базі яких створюються автоматизовані системи навчання і навчальні комплекси, що забезпечують ефективність і якість засвоєння навчального матеріалу з об'ємним, інформаційним змістом. КНП (комп'ютерна навчальна програма) надає переваги, що не можуть забезпечити традиційні засоби і методи навчання: 1) КНП дає можливість індивідуального підходу до навчання, при якому студент вільний сам підбирати посильний ритм роботи з засвоєння навчального матеріалу; 2) доступ до віддалених баз даних є основою дистанційного спілкування; 3) у деяких випадках сполучення навчальних програм, доступу до віддаленої інформації і можливостей мереж телекомунікацій дає унікальний стимулюючий ефект, якого не можна досягти звичайними педагогічними методами.

Особливо важлива комп'ютеризація у вузах. Підраховано, що сьогодні випускник інженерного вузу повинен мати втроє більший обсяг знань, чим 20 років тому. Щоб відповідати сучасним вимогам студентам потрібна можливість здобувати і засвоювати знання, у великому обсязі і з великими швидкостями. Цього можна домогтися тільки за допомогою комп'ютерів.




Системи дистанційного навчання.


Розвиток СДО, що використовує засоби навчання, основані на  сучасних технологічних досягненнях, з високим рівнем охоплення,  повинен сприяти зміцненню міжнародних позицій країни, оскільки під  впливом науково-технічного прогресу освіта стає інструментом  взаємопроникнення не тільки знань і технологій, але й капіталу,  інструментом боротьби за ринок, рішення геополітичних задач тощо.

Нині створення СДО стає особливо актуальним, бо саме ця система  може найбільш адекватно й гнучко реагувати на потреби суспільства та  забезпечити реалізацію конституційного права на освіту кожного  громадянина країни. СДО відповідає логіці розвитку системи освіти і  суспільства в цілому, де у главу кута ставляться потреби кожної окремої  людини.

Створення СДО, яка в повній мірі відповідає поставленій меті, являє  собою складну загальнодержавну задачу. При її здійсненні повинен бути  повністю використаний накопичений у вищій школі науково-методичний,  кадровий і виробничий потенціал, інформаційні ресурси і технології,  досвід проведення дистанційного навчання, існуюча телекомунікаційна  інфраструктура (універсальні канали зв'язку і канали вторинних мереж),  організаційні структури вищої школи та створені оригінальні структури.

Разом з тим при створенні єдиної СДО повинні бути подолані  існуюча просторова і галузева відокремленість і непогодженість в розвитку  дистанційного навчання, забезпечене ефективне об'єднання зусиль  університетів, інших освітніх установ і організацій в області дистанційного  навчання на основі:





вимог державного освітнього стандарту;



загальних психолого-педагогічних, методичних і технічних вимог  до дистанційних курсів;



єдиних вимог до рівня психолого-педагогічної компетентності  кадрів СДО;



створення єдиного інформаційно-освітнього середовища СДО;



об'єднання бюджетних і позабюджетних джерел фінансування для  розвитку СДО в цілому;



єдиного стратегічного управління системою.

Створення єдиної СДО не повинно перешкоджати самостійності  освітніх установ та розвитку різноманітних форм ДН, що забезпечують  рівень підготовки, переважаючий вимоги державного освітнього  стандарту.

Основними задачами, зв'язаними зі створенням СДО, є:





визначення і закріплення принципів організації і функціонування  єдиної СДО;



формування організаційно-управлінської структури СДО і  фінансових механізмів, що забезпечують її розвиток;



розробка нормативно-правового забезпечення СДО;



створення системи інформаційно-аналітичного та маркетингового  забезпечення СДО, включаючи розробку і здійснення програми  проведення рекламно-пропагандистської кампанії (з урахуванням  специфіки регіонів і типів контингенту користувачів), направленої на  ознайомлення населення з принципами функціонування, можливостями і  перевагами СДО та на надання їй статусу високої престижності і  соціальної значущості;



розробка теоретичних, науково-психологічних основ і конкретних  методик дистанційного навчання з урахуванням соціо-культурної,  професійної, етнічної, віково-психологічної та іншої специфіки  користувачів дистанційного навчання;



створення спеціалізованих інформаційно-освітніх середовищ і  дистанційних курсів, включаючи розподілену систему інформаційних  ресурсів навчального призначення, доступних при комп'ютерних  телекомунікаціях, і розвиток системи електронних бібліотек;



розробка критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанційного  навчання;



формування матеріально-технічної бази СДО, в тому числі для  розробки і репродукування методичних матеріалів, програм, курсів і  їхнього супроводу;



вдосконалення комунікаційної інфраструктури для реалізації  освітніх технологій дистанційного навчання.



До основних рис дистанційного навчання слід віднести:
дистанційна форма навчання — не альтернативна, а доповнює її;
дистанційне навчання не знає географічних і політичних кордонів;
ця форма навчання є масовою і в той же час індивідуальною, тобто кожен учень здобуває знання, необхідні саме йому, із швидкістю, властивою йому самому;
ця форма навчання має виключно мотиваційну основу, тобто вона ефективна для людей, зацікавлених придбати знання як «товар» з метою подальшої їх реалізації для здійснення професійної кар’єри.
З точки зору розвитку економіки і світового розподілу праці ця технологія навчання приваблива тим, що:
є високо динамічною щодо потреб ринку праці, який швидко змінюється;
ця форма значно перевершує традиційну щодо можливостей отримання необмежених обсягів знань із світових баз даних і баз знань;
дистанційна форма навчання має неперевершену швидкість оновлення знань.
На національному рівні до системи дистанційного навчання входять: координуючі і забезпечуючі організації, центри дистанційного навчання і професійної орієнтації, заклади освіти та наукові установи, розробники та слухачі цієї системи, інфраструктура інформаційної мережі URAN, єдині каталоги, банки даних і знань, інформаційні ресурси.
Системна методологія дистанційного навчання будується на принципах оболонок. Такі оболонки являють собою систему зі своєю внутрішньою структурою і зв’язками. В оболонці змінюється тільки змістовна частина — інформаційне наповнення і організаційна інформація. Інші загальносистемні модулі оболонки залишаються без змін.
Інтерактивне спілкування студента з викладачем відбувається в двох режимах:
1) синхронному (on-line) у формі дискусії, семінару, конференції;
2) асинхронному (of-line) у формі електронного листування (e-mail) або шляхом проведення форумів.
При цьому студент може знаходитися вдома, на робочому місці або в комп’ютерному класі, одержуючи лекційний матеріал, проходячи тестування, спілкуючись з викладачами через телекомунікаційну мережу. Очними елементами залишаються лише лабораторні сесії (для окремих навчальних програм); екзаменаційні сесії (іспити, заліки) та захист дипломних проектів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка