1. Нелегальна деревина



Сторінка20/114
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.43 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   114

2. 17. Піщана вседозволеність


10/07/2010 - 684 перегл.




Незаконна розробка кар’єру піску в Теребовлянському районі на Тернопіллі

Візиткою Тернопілля є корисні копалини осадового походження (вапняки, гіпси, крейда, піски, пісковики, глиниста сировина, торф), які становлять майже третину загальноукраїнських покладів. Однак ситуація з їх використанням є міні-копією загальноукраїнської: мінерально-сировинна база області у багатьох випадках використовується безсистемно, у вузьких комерційних цілях.

Багато про що скаже узагальнена інформація Геоінформу України. Торік із 77 юридичних осіб-надрокористувачів кожне третє підприємство працювало без спеціального дозволу на користування надрами. А загалом картина виглядає так: майже кожен третій кар’єр в області розробляється без гірничого та земельного відводів, 40% — без необхідних проектів розробки та рекультивації земель, а також планів розвитку гірничих робіт.

На півдні області давно став тіньовим бізнесом незаконний видобуток піщано-гравійної та піщано-галечникової суміші з русла Дністра. Ні для кого не секрет, що розмивання берегів призводить до підтоплення тисяч гектарів земельних угідь, житлових будинків і господарських будівель. У різних районах, наприклад у Заліщицькому, Бучацькому, Монастириському, Теребовлянському, Чортківському, місцеві жителі та підприємці самовільно розробляють родовища пісковику різного кольору, який застосовується як побутовий камінь та облицювальний матеріал. А про використання приватними підприємствами родовищ пісковиків, вапняків, глинистої сировини без дозвільних документів годі й говорити. Тому підстав для тривоги більш ніж досить.

Геологічне обличчя області — велика гряда морських пісків, яким десятки мільйонів років. Як же розпоряджаються цим багатством надрокористувачі? Чимало з них затямили, що нехитрий скарб землі — будівельний пісок — швидко приносить живі гроші. І не варто журитися, що отримання недорогої ліцензії на геологічне вивчення і дослідно-промислову розробку надр може затягнутися на невизначений термін. Бо не прийнято ще відповідної постанови Кабміну на цей рік.

Крім того, навіщо перейматися вартістю ліцензії на експлуатацію родовища, яка, залежно від площі і розвіданих запасів, може коштувати від 50 тис. до одного мільйона гривень (наповнюй держбюджет, Мінприроди!). Врешті, незаконний розробник родовища не хвилюється, що гірничий чи земельний відвід йому зарубають депутати місцевої ради.

Для розробки одного з кар’єрів піску не має гірничого і, зрозуміло, земельного відводу навіть Свято-Успенська Почаївська лавра. Причина — частина кар’єру перебуває під земельними лісовими ділянками. І отут далася взнаки наша недосконала нормативна база. Вилучати такі ділянки, передавати їх у власність та оренду із зміною цільового призначення Кабмін заборонив розпорядженням від 10 квітня 2008 року №610-р. Хоча зміни до цього документа нова урядова команда уже підготувала, однак їх досі не внесено. Однак лавра активно розробляє кар’єр. І ніхто, крім її господарських структур, не відає про обсяги видобутку.

Схожий приклад. Пісок з усіх сил дістає з надр землі товариство «Варваринецьке» у Теребовлянському районі. Термін дії ліцензії на користування надрами у підприємства закінчився ще в лютому 2006 року. Не отримавши нової, підприємство не зажурилося. За період діяльності без дозволу СТОВ «Варваринецьке» незаконно видобуло та реалізувало понад 23 тис. кубометрів піску. І тим самим завдало державі збитків на суму 675 тис. грн.

Тернопільська міжрайонна природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 («перевищення влади або службових повноважень»). Але вирок суду був м’якшим, ніж санкція статті. Директор відбувся штрафом. А видобуток піску триває.

Коли створена обласною радою робоча група з вивчення стану надрокористування відвідала цей кар’єр, то побачила щойно виритий котлован, з якого забрано, за оцінками фахівців, понад 100 кубометрів піску. Працювали екскаватор, автонавантажувач, і вантажівки активно вивозили будівельну сировину.

Інший великий за обсягами місцевий мінеральний ресурс — глиниста сировина, з якої випалюють цеглу. Десятки підприємливих людей, придбавши цегельні заводи на Тернопіллі, зробили корисну справу. Бо створили десятки робочих місць і пожвавили будівельну галузь. Однак проблеми з отриманням спецдозволів залишилися невирішеними. Промовистий факт — із 55 діючих цегельних заводів лише 24 отримали ліцензії на використання надр.

Цегельний завод у селищі Вишнівець Збаразького району змінив власника ще в жовтні 2006 року. Але родовище суглинків, що розташоване поряд, використовувалося в усі часи, без розвіданих і затверджених запасів у Державній комісії із запасів України. Нині родовище, як і раніше, експлуатується без жодних ліцензій, гірничого і земельного відводів. Державна екологічна інспекція в області вже виносила рішення про заборону використання кар’єру. Але на цей документ на цегельному заводі уваги не звертали. І продовжували видобувати глинисту сировину: нарахована сума завданих державі збитків виявилася замалою для порушення прокуратурою кримінальної справи.

Дещо інакше працює товариство «Кременецька кераміка» у селі Шпиколоси Кременецького району. Придбавши у 2005 році цегельний завод, воно досі користується запасами суглинків, які належали попередньому власнику — райагробуду. У «керамістів» немає спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, гірничого і земельного відводів. Але суглинок видобувається і цегла продукується менш-більш успішно.

Труднощі з отриманням дозвільної документації на розробку родовищ корисних копалин породжують у надрокористувачів уперте небажання їх долати. А нелегально використовуючи кар’єри, населення та бізнес шукають лояльності державних органів, насамперед правоохоронних.

У регіональному ландшафтному парку «Дністровський каньйон» пісковики і піщано-гравійну суміш розробляють скрізь, де тільки можливо. І обсяги вельми пристойні. Наприклад, у Бучацькому районі на території Миколаївської сільради процвітав незаконний видобуток каменю пісковику. Встановлено, що природним комплексам завдано шкоди на суму понад 260 тис. грн. Але Тернопільська міжрайонна природоохоронна прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи.

Прокурор Олег Галицький пояснив кореспондентові, що «дуже важко встановити склад злочину у діях більше десятка громадян, які використали камінь для ремонту й оздоблення новопридбаних будинків...»

Уже другий рік поспіль ПП «Теребовлянський шляховик» використовує родовище піску на території Маловодівської сільської ради Теребовлянського району. Кар’єр розробляють самовільно, без будь-яких дозвільних документів. А жителям маленького села Підруда залишається розбита дорога, якою щодня возять пісок до десятка «камазів». Обурені селяни зверталися з цього приводу в різні органи, в тому числі прокуратуру. Під завісу минулого року, 31 грудня, прокурор Теребовлянського району Вадим Миронов відповів заявникам із Підруди, що директору підприємства «внесено припис для вжиття заходів щодо відновлення покриття автодороги і створення безпечних умов для дорожнього руху». Але самовільна експлуатація кар’єру, а заразом і руйнування автодороги, тривають!

Держава, область, місцеві громади втрачають значні доходи, залишаючись із нерозв’язаними екологічними та соціальними проблемами. Адже більшість надрокористувачів не поспішають повертати до життя порушені і відпрацьовані землі. Плани рекультивації із затвердженими графіками виконуються менш як на третину. На багатьох родовищах родючий шар грунту не знімають узагалі або знімають не повністю, скидають у відвали. Врешті-решт, відведені земельні ділянки, на яких розташовані родовища, здебільшого не огороджені. А це — сприятливі передумови для їх самовільного захоплення і використання.

Як протидіяти цьому?

— Верховна Рада повинна прийняти нову редакцію Кодексу України про надра, яка відповідала б сучасним реаліям надрокористування і, зокрема, дозволила б передати на місця ліцензування корисних копалин місцевого значення, — каже провідний геолог Геоінформу України Василь Кітура. —Необхідно також здійснити повну інвентаризацію всіх родовищ та покладів корисних копалин, звернувши увагу на їх стан і використання (особливо підземних вод), наявність інфраструктури, вирішення земельних питань, де вони розташовані. І на її основі видати нові довідники мінерально-сировинних ресурсів областей України, адже попереднє видання вийшло ще у 1980-х роках. Важливо провести повну експертизу балансових запасів корисних копалин, щоб були встановлені їх наявні обсяги. Потрібно розширити і зміцнити мінерально-сировинну базу таких невеликих областей, як Тернопільська, за рахунок збільшення і забезпечення пошукових і геологорозвідувальних робіт, активного залучення науковців до всебічного вивчення надр. Все це потребує стабільного фінансування з держбюджету. Виходячи з державних інтересів, чому б не створити при облдержадміністраціях підрозділи, які координували би дії всіх суб’єктів господарювання та управлінських структур, що працюють у сфері надрокористування? Нарешті, треба посилити відповідальність за незаконну розробку корисних копалин.

Схожу позицію продемонстрували депутати обласної ради. Недавно вони звернулися до Верховної Ради, Кабінету міністрів, Міністерства охорони навколишнього природного середовища з проханням невідкладно врегулювати важливі питання використання надр і, особливо, місцевих сировинних ресурсів. Чи почують думку з глибинки центральні органи влади?

Автор: Роман ЯКЕЛЬ (Тернопіль)
Источник: ЗН, № 26 (806) 10 — 16 липня 2010

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   114


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка