1. Нелегальна деревина



Сторінка28/114
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.43 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   114

2. 36. Доля нашого зеленого золота залежить від бізнесу, влади та громади


15/11/2010 - 1 перегляд




Ця проблема існує здавна, проте якихось радикальних зрушень у її розв’язанні нема. Кожен прагне натягнути ковдру на себе, проте найкоротшою вона є для сільських громад і, як не парадоксально, навіть для тих, хто ці ліси вирощує. Фахівці переконують, що ведення лісового господарства завжди було, є й буде збитковим і його слід дотувати.

Допоки вирощування лісів, догляд за ними й переробка деревини були у віданні лісокомбінатів, які мали прибутки, цієї проблеми не існувало. Ситуація різко змінилася відтоді, як комплекс розпався, а влада почала вбачати в лісові джерело прибутків у вигляді заготовлених кубів деревини, а не екологію. Стосовно громади, то її позбавили навіть тих мізерних відрахувань, які вона отримувала із попенної плати.

Шляхам налагодження співпраці усіх цих сторін у веденні сталого лісогосподарства на місцевому рівні й було присвячено засідання «круглого столу», що відбулося у м.Хуст на базі Закарпатського лісотехнічного коледжу за ініціативи Товариства Зеленого Хреста — науковців Національного лісотехнічного університету України зі Львова. У засіданні взяли участь науковці університету Ярослав Геник, Ігор Соловій, Оксана Геник, Мар’яна Душна, учасники швейцарсько-українського проекту на Закарпатті «Форза» Еріх Оберхольцер та Юрій Дербаль, керівник підприємства «Енран–ЗЛК» Михайло Деяк, головний лісничий державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» Степан Мамчин, лісничі Березівського, Вишківського та Монастирецького лісництв цього підприємства Василь Стець, Михайло Томинець, Богдан Кадар, директор Закарпатського лісотехнічного коледжу Роман Ковалишин, голова комісії лісогосподарських дисциплін цього коледжу Ангеліна Вурста, викладачі Сергій Біланинець, Світлана Солдатенко, Яна Степа, березівський та монастирецький сільські голови Ірина Білик і Юрій Горват, депутат Хустської районної ради, заступник директора Закарпатського лісотехнічного коледжу Михайло Липчей, фахівці Закарпатського обласного управління лісового і мисливського господарства, керівники громадських об’єднань «Європейський діалог» Ігор Каспрук та «За Рокосово» Роман Немеш
Почути кожного....

Лісотехнічний коледж став місцем проведення цього представницького зібрання цілком закономірно. Він — єдина кузня підготовки фахівців лісового господарства в нашій області. Готують тут спеціалістів галузі й для сусідніх Івано-Франківської та Львівської областей, проте 90 відсотків становлять студенти із Закарпаття.

У нас здобувають освіту 285 майбутніх спеціалістів: 165 на стаціонарному та 120 на заочному відділеннях, — каже директор коледжу Роман Ковалишин. — Це фахівці з лісового господарства, оброблювання деревини, обладнання лісового комплексу та економіки підприємств галузі. Разом з тим коледж спільно з обласним управлінням лісового і мисливського господарства та держпідприємством «Хустське лісове дослідне господарство» став точкою опори для впровадження швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства на Закарпатті FORZA, що працював у регіоні впродовж семи років і щойно завершив свою діяльність. Має коледж і певні свої напрацювання й у таких питаннях, як налагодження тісної співпраці між лісокористувачами, владою й громадою. Слід нагадати, що проект FORZA — це наближене до природи лісівництво, посилення ринкових підходів в економіці лісового господарства та поліпшення добробуту місцевого населення від використання лісових угідь. Йдеться про те, щоб зберегти й примножити лісові багатства за рахунок природного відновлення, а також максимально поєднати інтереси лісозаготівельників та громад, на територіях яких ведеться заготівля деревини.

— Завдяки діяльності проекту FORZA, — наголосив на засіданні «круглого столу» Еріх Оберхольцер, — запроваджено багатофункціональне ведення лісового господарства на пілотних територіях Карпатського регіону, а підходи наближеного до природи лісівництва закріплені законодавчими актами. Проект спрямований на збереження екосистеми лісів, розвиток сталого туризму, на взаємодію лісівників та громад. Приємно, що проект знайшов розуміння й підтримку з боку Державного комітету лісового господарства України. Сподіваюся, що ця норма буде розповсюджена не лише в Карпатському, але й у інших регіонах. До проекту було залучено значну кількість структур та організацій. Це лісгоспи, наукові та освітні заклади, приватні підприємці, сільські громади й інші зацікавлені сторони. У рамках проекту Закарпаття першим в Україні провело сертифікацію лісів за міжнародною схемою Ради з управління лісами (FSC), що дозволить збільшити біорозмаїття, поліпшити санітарний стан лісових насаджень та посилити вплив місцевих громад на стан господарювання в лісі.

Відтак учасники засідання перейшли до обговорення проблем сталого розвитку лісового сектора, сучасного стану лісів, доступу лісокористувачів до їхніх ресурсів, економічних та соціальних наслідків незаконних рубок і причин цього та шляхів їх запобіганню. Жваву дискусію викликали питання ролі лісового господарства у забезпеченні добробуту місцевих громад, шляхів налагодження співпраці влади, бізнесу та громадськості у веденні сталого лісового господарства на місцевому рівні, надання лісових ділянок в оренду тимчасовим лісокористувачам. Як підкреслив Ігор Соловій, окремі підприємці, яким надано ліси в оренду, обмежують права громад та громадян на доступ у ліс й відверто ігнорують їхні інтереси. Тому проблему слід вирішити у законодавчому порядку й забезпечити прозорість у цьому питанні. Громадськість має знати все: як відведена лісосіка, хто веде заготівлю, хто має зачищати порубні рештки, як бути із сільськими дорогами, якими транспортується деревина. Громаду тривожить те, що останнім часом її бюджет позбавлений відрахувань із попенної плати, яка йшла на її потреби. Щоправда, нещодавно Держкомлісгосп України зініціював встановлення 50 відсоткового відшкодування місцевим громадам за вирубування державою лісу, а лісівників зобов’язано засаджувати вирубані території з таким розрахунком, щоб площа зрубів була меншою за площу посадки на 70 відсотків.

Такий крок схвалили на засіданні «круглого столу» березівський та монастирецький сільські голови Ірина Білик та Юрій Горват, підкресливши, що у стосунках із керівництвом ДП «Хустське лісове дослідне господарство» у них є повне порозуміння, в тому числі й у ремонті доріг, які були частково зруйновані паводком, у забезпеченні паливними дровами держустанов, а також соціально незахищених та одиноких громадян похилого віку. Лісівники забезпечують їх дровами за вартості кубометра 184 гривні. Така сума визначена установами соціального захисту. В неї входять і транспортні витрати. Для лісівників — це прямі збитки. А ще людям не подобаються рубки головного користування навіть тоді, коли вони проводяться згідно з вимогами ведення лісового господарства. Тому потрібен постійний діалог лісівників, бізнесу, влади і місцевої громади — вони мають чути один одного.

На засіданні «круглого столу» і науковці, й практики зійшлися на тому, що лісник мав би отримати свій чіткий статус — слідкувати за тим, щоб не було лісопорушень, а не йти голіруч на затримання браконьєра. Обов’язком лісника має бути інформування про ці та інші порушення правоохоронних органів. Це ж стосується і виявлення підпільних пилорам, нелегального експорту лісоматеріалів тощо. Як приклад, було наведено таку практику роботи в лісовому господарстві Польщі. Слід визначитися і з охороною заповідних територій, національних парків тощо. Тим більше, що йдеться про скорочення лісництв. Воно не на часі, бо хто ж тоді відновлюватиме й охоронятиме ліс, гаситиме в ньому пожежі, будуватиме й доглядатиме лісові дороги? Стосовно цих доріг, то, оскільки Карпати стають рекреаційно-туристичною зоною, ними користуються й галузі туризму, медицини, спорту та інші, але ніхто з них за це не платить жодної копійки. До будівництва лісових доріг слід залучати й інвесторів, надаючи їм для цього доступні кредити.

Окремою темою «круглого столу» стали незаконні та самовільні рубки лісу. До них віднесено:

— заготівлю деревини без офіційних дозвільних документів (лісорубний квиток або ордер) чи за їх наявності, але не у відведеному місці, або рубки більшої кількості, ніж дозволено, а також рубки дерев не тих порід, які вказані у дозвільних документах;
— незаконна діяльність під час транспортування деревини, включаючи незаконну її переробку й експорт, неправильні митні декларації, уникнення сплати податків та інших платежів.

Ці порушення допускають нечесні підприємці. До самовільних рубок вдаються й селяни. Багатьох з них до цього спонукають низький соціальний захист та безробіття, що особливо характерні для гірських населених пунктів. Разом з тим зазначалося, що під час притягнення лісопорушників до відповідальності в судах часто існує така практика, коли вони розглядають дріб’язкові справи. Зрубав дерево селянин — відповідай! Якщо це вчинив підприємець, при цьому в значно більших обсягах — здебільшого все спускається на гальмах. І відомо, з яких причин. Згідно з опитуваннями, рівень корупції в судах у цих питаннях досить високий. Ішлося на засіданні «круглого столу» й про спрощення видачі дозволів і ліцензій на заготівлю деревини з тим, щоб оптимізувати цей процес, бо він інколи триває понад два місяці.


У лісу має бути один господар

— Нині, образно кажучи, на одному пеньку сидить таких «господарів» кілька десятків, — зауважив Ярослав Геник. — Адже ліс розподілений за кількома відомствами –Мінагрополітики, Мінприроди, Міноборони, МНС та іншими. Є ще заповідні території, а також землі запасу на територіях місцевих громад, які для землеробства не годяться. До лісів мають відношення й чимало структур, які виконують контрольні функції. Чи не забагато цих контролерів? Адже, як мовиться, у сімох нянь — дитина без ока. Тому в лісу має бути один господар — в особі Держкомлісгоспу України. З огляду на те, що у найближчі роки належить збільшити територію лісів, виникає питання: хто, окрім лісівників, це робитиме?

— Наше підприємство в цьому питанні має проблему, — сказав головний лісничий ДП «Хустське лісове дослідне господарство» Степан Мамчин. — Території, на яких ведеться заготівля деревини, вже заліснені, а вільних земель для закладання нових лісів нема. Як же тоді збільшити на 70 відсотків площу посадки від площі зрубів? Вихід вбачаю в тому, щоб висаджувати ліс на землях запасу місцевих громад, які не використовуються. Зокрема це колишні колгоспні пасовища й сінокоси, які заросли чагарниками. Адже посадити там повноцінний ліс і доглядати за ним громада не в змозі. Для цього їй потрібно, як мінімум, мати свого лісника й лісового інженера. Вважаю, що належить провести інвентаризацію усіх інших земель, які не використовуються, але годяться для закладання нових лісів.
І ще одне. У деяких областях на порядок денний ставиться питання щодо повернення лісів нащадкам колишніх власників лісів. Таке питання вже гостро постало на Прикарпатті. Та чи зможе приватник забезпечити належний догляд за лісом, не маючи для цього ні фахівців, ні засобів? В окремих країнах Європи власники лісів створюють об’єднання й винаймають спеціалістів лісівників. Через певний час ця проблема гостріше торкнеться, очевидно, й нашого Закарпаття, тому до її розв’язання слід готуватися, не чекаючи, поки вже вдарить грім.

Учасники «круглого столу» розглянули й інші питання теми — проведення аукціонів із продажу деревини, екологічна освіта населення, діяльність шкільних лісництв і виробили рекомендації щодо налагодження співпраці влади, бізнесу та громадськості у веденні сталого лісового господарства на місцевому рівні.


 

Автор: Підготував Іван ГУДЗОВАТИЙ


Источник: Новини Закарпаття,15 листопада 2010
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   114


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка