1. Нелегальна деревина



Сторінка44/114
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.43 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   114

4. 6. Створення нових лісів – справа творча


02/04/2010 - 1 перегляд




П’ятдесятилітній період роботи в лісовому господарстві і значний досвід посадки лісу в різних кліматичних зонах України дають мені право, не претендуючи на істину в останній інстанції, поділитись своїми міркуваннями.

Найперше: необхідно підняти рівень механізації лісокультурних робіт, а звідси – і якість посадок. До цього спонукають самі землі, які нам останнім часом передають під заліснення. В 60-70-ті роки минулого століття, коли велись масштабні роботи по створенню захисних лісонасаджень, нам передавались лише яруго-балкові площі з діючими ярами, або крутосхили з проявами ерозії. Тоді в умовах складного гористого рельєфу Придністров’я зони діяльності Ямпільської ЛМС ми домагались до 70% рівня механізації, адже щорічний обсяг посадки сягав 900 га. Зараз нам передають малопродуктивні в сільськогосподарському відношенні землі, які раніше в основному оброблялися, або тракторопрохідні, незначної крутизни схили. Прикро дивитись, як часто на відносно рівних лісокультурних площах з попередньо нарізаними на них борознами плугом ПКЛ-70, збирається чисельна толока дорослих та школярів і під меч Колесова висаджують сіянці, або кидають під лопату жолуді. Робота важка, малопродуктивна і неякісна. Таку роботу значно дешевше, краще і головне в стислий строк виконав би агрегат в складі трактора і лісосаджальної машини. Але для цього необхідно мати добре підготовлений грунт, по цілині і плужних борознах лісосаджальна машина не посадить. Ще більш добре підготовленого грунту потребують для приживлюваності і подальшого росту молоді посадки. Для цього найпростіше за рік до посадки наорати тракторні смуги і провести за ними догляд за системою літнього пару.

Щоб створені лісонасадження були довговічними, біологічно стійкими, в майбутньому мали ознаки справжнього лісу, лісові культури необхідно створювати змішаного типу, за участю головної породи, супутніх порід і обов’язково кущів. Найбільш практична схема для культур дуба звичайного, коли дуба - 50%, супутніх порід – 25%, кущів – 25%, при цьому ряд дуба має чергуватись з рядом супутніх і кущових порід.

При лісорозведенні головними породами також вважається сосна звичайна і акація біла. Але якщо є елементарні умови, перевагу необхідно надавати культурам дуба. Прийнято висаджувати культури сосни із буферними протипожежними рядами із листяних порід на сухих бідних грунтах, а акацію – на грунтах з проявами ерозії. Участь кущових порід в останніх дуже бажана. Як на мене, недопустимо створювати чисті культури дуба, в тому числі із дуба червоного. Термін переводу таких культур в лісопокриту площу підчас важко визначити. Через пошкодження зайцями, які дуже полюбляють молоді пагони дуба, недобросовісні догляди такі культури довго «сидять»і їх з бур’янів не видно. Коли посадки дуба перемежовані рядами супутніх і кущових порід, через 4-5 років на площі добре проглядаються ряди супутніх порід, за ними тягнуться молоді дубки, і площа вже має ознаки посадок молодого лісу.

З метою використання в майбутньому недеревної продукції лісу, створення кормової бази для диких тварин і птахів необхідно обов’язково в культури висаджувати дикорослі плодові і ягідні породи. При цьому необхідно враховувати, що більшість плодово-ягідних видів низькорослі і світлолюбиві. При вкрапленні їх в посадки окремими місцями вони попадають під полог лісу, не цвітуть, не плодоносять і швидко всихають. Буде правильним, коли їх вводити в культури окремими рядами, групами і висаджувати на узліссі по периметру лісокультурної площі. Асортимент плодово-ягідних деревних і кущових порід можна застосовувати дуже широкий. Проблема в тому, що в сучасних розсадниках він не завжди є. На жаль, минув час, а із ним добра традиція, яку варто було б відновити, коли в лісництвах, наряду з основними розсадниками, кожен лісник в своєму обході утримував на 2-3 сотках індивідуальний розсадник. Перевагу в ньому надавали вирощуванню цінних порід, небажаних в основному розсаднику через те, що вони давали мертві посіви. В першу чергу, це такі породи як горобина, калина, глід, ліщина, дерен (кизил), шипшина, ялівець звичайний, береза, вільха, шовковиця і деякі інтродукти.

Індивідуальним розсадникам приділялась підвищена увага, показники вирощування посадкового матеріалу включались в підсумки тодішнього соціалістичного змагання і матеріально стимулювались.

Вирощений в індивідуальних розсадниках цінний посадковий матеріал вводився до складу лісових культур, що значно збагачувало породний склад і цінність нових лісів. Крім того, це підвищувало у лісової охорони професійний інтерес до лісогосподарської справи. Окремо хотілось би сказати за культури дуба червоного, яких, як на мене, багато створюють при лісорозведенні.

Думаю, що довгий час культивації таких культур дав змогу пересвідчитись лісівникам в тому, що дуб червоний не є лісоутворюючою породою. Через велику конкурентну здатність з ним не уживається жодна із наших деревних і чагарникових порід. Під його пологом не утворюється характерний для лісу грунтовий трав’яний покрив, не ростуть гриби. В зрілому віці посадки дуба червоного скоріше носять ознаки плантації, ніж лісу. До того ж дуб червоний на бідних грунтах з глибоким заляганням грунтових вод росте значно гірше, ніж наші корінні породи.

Виходячи з досвіду, я би визначив місце дуба червоного в прибережних водоохоронних смугах. На наносних, добре зволожених грунтах річкових долин, по берегах водойм він росте як швидкоростуча порода, утворює стійкі насадження, які добре виконують водоохоронну функцію і в додаток ще й гарні в декоративному відношенні.

Якщо говорити про складову успіху лісокультурної справи, то я б на перше місце поставив би строки посадки. Беззаперечно, кращим часом для садіння дерев і кущів є рання весна, коли грунт містить багато вологи, поступово підвищується температура грунту і атмосфери, інтенсивно росте коріння дерев. Осінні посадки лісу після опадання листя ризиковані, хоча за певних кліматичних умов вони можуть бути вдалими. Недопустимо висаджувати лісові культури в кінці квітня, у травні, коли почалася вегетація деревних і кущових порід.

Останнім часом в періодичних виданнях часто попадаються публікації про Дністровську ГЕС, при цьому завжди згадується, що вона знаходиться в мальовничому місці, де широколистяні ліси, що густо вкривають лівий берег Дністра, в поєднанні з водним простором утворюють неповторний пейзаж і таке інше. Це зараз так. А сорок років назад, коли тільки починали рити котлован під майбутню ГЕС, тут була «безмірна і пуста, і дика площина». Вірніше – затяжний крутий схил, ледь вкритий трав’яною рослинністю з частими виходами корінних кам’яних порід на поверхню. Через виражену південну експозицію схилу і підвищення сонячної інсоляції тут раніше дозрівала і висихала земля. За таких умов Мурованокуриловецька лісомеліоративна дільниця, яку мені доводилось очолювати на той час, широко практикувала завезення посадкового матеріалу пізньої осені, безпосередньо на лісокультурну площу. В захищених від вітру місцях сіянці належним чином прикопувались і укривались в траншеях. На наступний рік, використовуючи теплові вікна, характерні для лютого і перші проблиски весни, висаджували великі обсяги культур. Як правило, такі ранні посадки засипались снігом, проте приживлюваність і подальший ріст культур тут були відмінними.

Не менш важливою складовою успіху лісокультурної кампанії є чітке дотримання на перший погляд простих, але дуже важливих агротехнічних прийомів створення культур. Навіть незначні порушення правил викопування, перевезення, тимчасової прикопки на лісокультурній площі, підготовка посадкового матеріалу до висадки дуже суттєво впливають на приживлюваність лісових культур.

Після закінчення посадки, на другий день, відповідальні за посадку повинні ретельно обстежити лісокультурну площу. В цей час можна виявити значні недоліки, допущені при посадці і організувати роботу для їх ліквідації. Це окремі ряди з не зажатими належним чином сіянцями, залишені відкритими пазухи від посадки мечами, через які йде пересихання кореневої системи культур, окремі високі посадки з частково заробленою в грунт кореневою системою сіянців.

На жаль, в більшості випадків таке обстеження проводиться в період технічної прийомки лісопосадок, коли вже пізно що-небудь поправляти і залишається тільки планувати дуже неефективну і невдячну роботу по доповненню культур

Автор: Костянтин Гончарук, інженер ДП «Крижопільське лісове господарство»
Источник: Вінницьке ОУЛМГ, 2.04.2010

1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   114


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка