1939 – 2003 Володимир Дрозд



Скачати 237.32 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір237.32 Kb.
Чернігівська районна централізована бібліотечна системаобои картинки фото кони, лошади, полет, крылья

Чернігівська центральна районна бібліотека

https://st.fl.ru/users/kb2its/upload/f_4bf590396fa52.jpg

75

(1939 – 2003)



Володимир Дрозд.

Портрет на фоні України
Методичні матеріали
м. Чернігів - 2014
Чернігівська районна централізована бібліотечна система

Чернігівська центральна районна бібліотека

Володимир Дрозд.

Портрет на фоні України

Методичні матеріали

м. Чернігів 2014

ББК 78.3


В 67 Володимир Дрозд. Портрет на фоні України :

методичні матеріали / Чернігівська район. ЦБС, Чернігівська центральна район. б-ка ; [уклад. М. В. Городня]. – Чернігів, 2014. – 26 с. : фот.


Видання містить методичні матеріали, присвячені творчості відомого українського письменника, лауреата літературних премій – В.Г.Дрозда, уродженця с. Петрушин, Чернігівського району.

Адресовано працівникам бібліотечних закладів.

Відповідальна за випуск В.А.Пирковська, директор ЦБС


Укладач М.В.Городня, провідний методист ЦБС
Комп’ютерний набір М.В.Городня
Технічний редактор І.В. Розумій, провідний бібліограф ЦРБ

м. Чернігів

вул.. Шевченка, 183

тел. 95 20 52



chernigiv.cbs@ukr.net

2014 р.
Світ Володимира Дрозда

«Народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині, помер 23 жовтня 2003 року в Києві». Строгий офіційний рядок біографії:..

А за строгим рядком – Життя, цілий світ. Світ літератури. Світ життя його героїв. Складний, правдивий, народний. І куди б доля не закидала потім, цей світ був завжди поруч – і в образі хлопчини із поліського села, і юнака, що лише стає на стежину письменства, і в образі автора його творів.

Із петрушинського дитинства закинула доля юного Володимира Дрозда журналістом районки до Олишівки, на солдатську службу аж у столицю, навіть у високе посадове крісло одного з керівників Спілки письменників України. Втім, він завжди з іронією ставився і до крісел, і до столиць, останні десятиліття віддаючи перевагу підкиївському селу Халеп’я, де й створив сам собі «Музей живого письменника» (назва одної з його останніх книг).

Писати «нестандартні» твори було для Володимира Григоровича органічним. Це вже потім ми дізналися, скільки років чекали друку його гострі романи й повісті, які вже лежали написаними у нього в шухляді в ті часи. Як не пускали до читача роман «Катастрофа», написаний ще в молоді роки під враженням того, що письменник бачив у самій гущі життя, працюючи в тій же Олишівській районній газеті Чернігівщини.

Що вже говорити про роман «Вовкулака». Він нарешті вийшов у журналі «Вітчизна» на початку 1983 року, але задля публікації довелося навіть змінити назву на «Самотній вовк», а потім отримати цілу зливу шаленої критики за «моральне очорнення» радянської людини.

Точно передає суть творчості письменника «Літературна енциклопедія»: «Він розчахує на кардіограмі часу саме 70-х років і авторську свідомість, і свідомість героїв — роздвоєння між селом і містом, між голодним дитинством і ситим благополуччям зрілого віку, між щирістю і вдаваністю, грою, між правдою й правдоподібністю, талантом і графоманством — на дві душі, віддзеркалюючи психологію абсурдного суспільства «розвиненого соціалізму», психологію справді нової людини».

Із творами В. Дрозда, такими, як повісті «Ирій», «Замглай»,

«Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три

3

чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», зв'язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-их міфологізму. Сам В. Дрозд підкреслює вплив на нього Гоголя й Лесиної «Лісової пісні», і фольклорної — казки, легенди, переказу, бувальщини, уламків слов'янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням».



Густа міфологічність, але іншого, більше філософського плану, пронизує всі клітини відзначеного Шевченківською премією роману «Листя землі». Оригінальний В. Дрозд і в своїй автобіографічній «повісті-шоу» «Музей живого письменника...» (1994).

За словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», стиль, форма, головне для нього в літературному творі «не література, а душа», її порятунок і є основним предметом дослідження, головним героєм прози Володимира Григоровича Дрозда».


***
Володимир Дрозд, безумовно, так і залишився хлопцем родом із поліського села Петрушин, юнаком із Олишівки. У цьому цікавому закутку старослов’янства, дійсно збереглися відгомони сіверянського духу. Хоча б у тій же цікавій петрушинській говірці, де «гаворяць», і, звичайно ж, не випадково мова творів Дрозда вирізняється розмаїттям олишівського діалекту.

На Чернігівщині свято шанують пам’ять про свого земляка. Ім’я Володимира Дрозда викарбовано на Пам’ятній дошці в центрі Петрушина, Олишівська селищна бібліотека щорічно запрошує на дроздівські читання. Петрушинська вулиця в центрі села має ім’я Володимира Дрозда. Вона веде – і це символічно — нагору, до красивого старовинного дерев’яного храму.

За спогадами Петра Антоненка

4
Основні дати життя і творчості В.Г.Дрозда



(25.08.1939 – 23.10.2003)

1939, 25 серпня – народився у с. Петрушин https://lib.rus.ec/i/25/370025/i_001.jpg

Чернігівського району Чернігівської

області, в сім’ї колгоспника.

1959–1960 – після закінчення середньої

школи працював у редакції

Олишівської районної газети

«Голос колгоспника».

1961–1962 – працював у обласній

молодіжній газеті «Комсомолець

Чернігівщини».

1962–член Спілки письменників України. http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/main/openpublish_article/20031121/4211-19-1_0.jpg

Вийшла друком перша збірка

новел та оповідань «Люблю сині

зорі».

1962–1963 – працював у редакції газети



«Літературна Україна».

1963– працював у редакції газети

«Молодь України».

1963–1966 – проходив службу в

Радянській армії.

1966–вийшла друком збірка «Парость».

1967–вийшла друком збірка повістей http://booklya.com.ua/files/books/48432_1.jpg

«Семирозум. Маслини».

1966–1970 – працював старшим

редактором видавництва

«Радянський письменник».

1968–закінчив Київський університет; у

журналі «Вітчизна» опубліковано

роман «Катастрофа».

1969–вийшли друком книги «Білий кінь

Шептало» та « Маслини».

5

1971–видано роман-біографію «Добра http://j.livelib.ru/boocover/1000511337/l/0e3b/volodimir_drozd__spektakl.jpg



вість».

1972–видано роман-біографію «Ювеналій

Мельников».

1974–вийшли друком збірка «Ирій» та

роман-біографія «Ритми життя».

1976–видано збірку «Люди на землі».

1980–видано збірку «Ніч у вересні» та

роман «Земля під копитами».

1981–здобув премію ім. А. Головка за

роман «Земля під копитами»;

вийшла друком збірка оповідань http://www.odb.te.ua/userfiles/121%20(5).jpg

«Три чарівні перлини».

1982–вийшла друком збірка «Крик птаха

в сутінках».

1982–1985 – головний редактор журналу

«Київ».

1985–видано романи «Інна Сіверська,

суддя», «Спектакль».

1987–вийшов друком роман «Новосілля».

1988 – вийшла друком збірка «Подих

чудесного»: оповідання та роман http://ukrslides.com.ua/wp-content/uploads/2014/03/%d0%a1%d0%bd%d0%b8%d0%bc%d0%be%d0%ba-%d1%8d%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d0%be%d1%82-2014-03-11-153611.png

«Катастрофа».

1989 – вийшли друком «Вибрані твори»

(у 2-х т.).

1991–1999 – секретар, заступник голови

НСПУ. За романом В. Дрозда

«Самотній вовк» режисер М. Г.

Рашеєв на Київській кіностудії http://fs12.www.ex.ua/show/7291198/7291198.jpg?1600

художніх фільмів ім. О. П.Довженка

зняв фільм «Оберіг».

1992 – лауреат премії Фундації

Антоновичів, лауреат Державної

премії України ім. Т. Г. Шевченка .

Вийшов друком роман «Листя землі:книга доль і днів минущих».

6
http://chtyvo.org.ua/content/covers/e341bab1e4932792bd02a6d7446c1881.jpg

1994 – видано повість-шоу «Музей

живого письменника, або Моя

довга дорога в ринок».

1999 – нагороджений орденом князя

Ярослава Мудрого V ступеня.

Вийшли друком романи «Злий

дух. Із житієм», «Пришестя».

2001 – у журналі «Березіль»

Опубліковано роман «Острів у

Вічність».

1999–2003 – Президент Міжнародного http://svoe.in.ua/pictures/479.jpg

благодійного фонду «Дівич-гора».

2003 – вийшли друком нові книги

роману «Листя землі», роман

«Убивство за сто тисяч

американських доларів». У

журналі «Вітчизна» опубліковано

роман «Сто літ любові».

2003, 23 жовтня – помер у Києві,

похований на Байковому кладовищі.

2009 – перевидано роман у 2-х книгах

«Листя землі».

7
Форми популяризації творчої спадщини:



В.Г.Дрозда:
літературна експозиція, книжково-ілюстративна виставка, виставка-роздум, виставка-вікторина, виставка однієї книги, виставка-портрет, фотовиставка, виставка-ілюстрація, виставка–пошук, виставка-презентація, виставка–кросворд, електронна виставка;http://pixelbrush.ru/uploads/posts/2013-08/1377086275_04.jpg

літературна бесіда, огляд літератури, демонстрація відеофільму, слайд-фільму;

день книги, літературний вечір, вечір-портрет, вечір-монолог, вечір-елегія;

літературна зустріч, обговорення книги, читацька конференція, подорож літературною творчістю, літературний калейдоскоп, вікторина, літературний диліжанс, коментовані читання, обговорення книг;
дроздівські читання, презентація творчості, літературний бенефіс, дроздівський вернісаж;
8

Тематика заходів:
«Володимир Дрозд. Портрет на фоні України»

«Громадянський голос Володимира Дрозда»

«В. Дрозд. Сторінками творчого доробку»

«Ірина Жиленко – Володимир Дрозд: Береги любові»

«Творчий доробок Володимира Дрозда – літопис душі сучасника»

«Духовні мандрівки Володимира Дрозда»http://pixelbrush.ru/uploads/posts/2013-08/1377086275_04.jpg

«В його словах велика правда є»

«Світ Володимира Дрозда»

«Диво життя в слові В.Дрозда»

«Син поліського села»

«Письменник – лише уста народу»

«Правдивого слова володар»

«Знаки моєї душі»

«Ні одного бездумного рядка»

«Слова, як зерна, гідні для посіву»

9

До вашого цитатника:


«У душі письменника, якщо він насправді митець, - усі тривоги і болі його епохи».

В.Дроздhttp://pixelbrush.ru/uploads/posts/2013-08/1377086275_04.jpg

«Майже всі мої твори – це літопис душі сучасника. Душі складної, яка дошукується сенсу життя».

В.Дрозд

«Я задумуюсь надвисоким званням письменника, яке в усі часи для мене асоціювалося з мислителем».

В.Дрозд «Музей живого письменника»

«Господи, спасибі тобі, що ти зберіг в наших душах хоч якісь зерна доброти і любові».

В.Дрозд «Пришестя»

«Найкраще з усього написаного мною, - про рідний край, про Чернігівщину».

В. Дрозд:

«Наші шістдесятники, гальванізувавши літературний процес у часи відлиги, і сьогодні гучать у світовому багатоманітті голосами неповторного, українського тембру».

Б.І. Олійник

Отже, прислухаймось до мудреця, який зауважив: «Не кваптесь осуджувати солдата, який іде не в ногу з усією колоною, бо, можливо, він уже чує оркестри грядущого».

10

«Знаки мої душі»



Вечір-портрет

Мета заходу: популяризація сторінок життя та творчої спадщини відомого прозаїка, поета, журналіста, лауреата Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, Міжнародної премії Фундації Антоновичів, багатьох літературних премій, - Володимира Григоровича Дрозда, відомого українського письменника, уродженця с. Петрушин Чернігівського району, життя і творчість якого пов’язана з селищем Олишівка.

Народився в с. Петрушин Чернігівського району 25 серпня 1939 року.



Обладнання: Читальний зал бібліотеки оформлено у стилі 50 – 60-х років. В ході заходу демонструється слайд-фільм.

Бібліотекар зустрічає гостей та запрошує переглянути виставку-портрет «Недарма проходжу і я по землі» та виставку світлин із сімейних альбомів друзів, знайомих, колег Володимира Дрозда. Серед почесних гостей: представники Чернігівської обласної спілки письменників України, друзі письменника, земляки, представники місцевої влади, старожили селища, в минулому – колеги В.Дрозда, делегація з с. Петрушин Чернігівського району, батьківщини письменника, працівники бібліотечних закладів. На імпровізованій сцені – стіл покритий скатертиною, букет польових квітів, кореспондентський блокнот з олівцем та стара друкарська машинка. На стіні – портрет письменника, обрамлений рушником, - подарунок бібліотеці художника М.І.Мазура, цитата:



«Я хочу, щоб в піснях моїх зазвучала

до тебе любов, рідний край,

душа трударя щоб на них відзивалась,

співай, моє серце, співай!» (В.Дрозд).

Музичний та пісенний супровід: народний аматорський колектив «Пряля» та учасники художньої самодіяльності Олишівського будинку культури.

Звучить лірична мелодія («Мрія»). На широкому екрані висвітлюються пейзажі Петрушина.

11

Читець (за лаштунками, на фоні музики):

Україно моя, вишиванко,

ти - мій біль, моя мука і доля.

Я без тебе, як день без світанку,

я без тебе, як жайвір без поля.

Я по світу іду в вишиванці,

аж дивуються ген журавлі…

Хай стрічають веселі багрянці –

Україна іде по землі !



На сцену виходить Письменник. (Підходить до столу, бере збірку творів ):

«Боже мій, яка краса! Оце сиджу, читаю Тарасів вступ до «Гайдамаків» і думаю: «Рідна моя, рідна Україна. Забута, занехаяна, усі цураються тебе. А яка ж ти чудова, моя Роксолано! Наді мною дуби шумлять, а поруч – ген-ген – хвильки грають. Озеро. Дуб поскрипує тонесенько. Наче дитина конозиться. Як мало цінуємо ми життя. Яка краса, столітні дуби, тихі озера, жовті очерети, на усьому – осіння сивина. І ось тут, перед тінями моїх славних предків присягаюся писати лише від щирого серця, лише те, у що я вірю. Присягаюся писати лише те, що дасть хоч якусь користь моєму народові. Присягаюся тобі, земле, прославлена спалахами натхнень великих творців і мислителів, присягаюся тобі, народе мій український».



(Робить помітки в журналістському блокноті).
Бібліотекар:

У глибину віків сягає історія нашого роду. Україна має багате і славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетів сили і духу – таких, як Петро Сагайдачний і Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Устим Кармелюк, Іван Сірко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський…Цей перелік можна продовжувати і продовжувати іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. Серед них


12

почесне місце займає Дрозд Володимир Григорович, видатний український письменник, наш земляк, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка та найавторитетнішої серед української діаспори Міжнародної премії Фундації Антоновичів за роман «Листя землі», премії А.Головка за роман «Земля під копитами» і навіть премії за кращий твір детективного жанру – за роман «Вбивство за тисячу американських доларів».

Який він, Дрозд?

Перечитую щоденники різних років з коментарями письменника «Бог, люди і я» і знаходжу відповідь: «Людина – місце бою Добра і Зла, бою вічного, непримиренного, жорстокого і прекрасного». (Із щоденникових записів).


Бібліотекар (вказуючи на книжкову виставку):

Його доробок складають оповідання, повісті, романи, маємо досить багато роздумів, розповідей, інтерв’ю письменника про себе, літературу, власну творчість, час, у якому живемо, про долю свого літературного покоління – від серйозних до іронічних, часом навіть саркастичних. Та і вся творчість Володимира Дрозда значною мірою автобіографічна. Мабуть, так і народилася ідея цього вечора-портрета.

Можна було б довго розповідати про творчий шлях цього майстра слова, але хто ж це може зробити краще, ніж колеги, друзі, відкриті і доброзичливі люди, що зустрілися на путі. То ж дозвольте представити – на нашій зустрічі присутні: (представляє гостей). З вашою допомогою, шановні, будемо малювати сьогодні портрет нашого земляка.

Звучить мелодія сопілкаря
Бібліотекар:

Благодатна петрушинська земля подарувала світові неординарну особистість 25 серпня 1939 року. Пакульська земля зростила…

13

Читець:

«Дак не було сперва нічого – ні світу білого, ні Пакуля в світі, а було поле, та ясне сонечко, та ясний місяць, та ясні зорі, дєтки їхні і дрібний дощик з ними. А в полі росло світове дерево, на дереві сиділи два голуби, йони й сотворили світ». («Листя землі»)


Письменник:

«Здається, відколи й пам’ятаю себе, я мріяв писати книги. Книги увійшли в моє життя природно – як повітря, вода, сонце; спершу – шкільні підручники сестер, старших од мене віком, потім – так звані «прочотні». Навчився читати ще до школи і читав усе, що траплялося, читав жадібно, спрагло, - бути перебірливим читачем у ті повоєнні роки та ще в глухім поліськім селі не доводилося». («Спектакль»)


Читець (на фоні тихої мелодії):

«Багато що забулося і забувається, на віки вічні губиться у плині часу, а це живе в мені завжди: клинок поля між пакульським кладовищем, яром і путівцем, стерня в передосіннім тумані і свиня на стерні, у видолку, над яром, де пшениця вилягла і комбайн її не захопив. А під скиртою соломи – хлопчик з книгою, високе чоло під світлим острішком, цікаві до світу, ледь лукаві оченята». («Спектакль»)


Письменник:

«З роками спогад ніби відділився од мене, перервав пуповину, що нас єднала, бо той хлопчик з книгою був я, (…), у мою пакульську еру, таку давню, що здається міфічною, і я повірив, що і стерня в тумані, і свиня у видолку, і скирта соломи, і хлопчик під скиртою існують дотепер, непідвладні часові…». («Спектакль»)


14

Бібліотекар:

З двох джерел пив Володя у дитинстві: з навколишнього життя і з літератури. А головне, яке різне на смак було те питво! Дитинство його, якщо би йшлося про фільм, «можна знімати лише на чорно-білу плівку. Не виповнилося і двох років, як небо над Петрушином загриміло, і повз хату побрели вервечки людей із домашнім скарбом на плечах – війна. Чорні роки окупації: батько – на фронті, мати, як могла рятувала дітей».
Читець( на фоні музичної заставки): В.Дрозд. «У різних місцях» (1957р.)
Бібліотекар:

Та й повоєнні роки не легші були.


Письменник:

«Ненавиджу слиняві белькотіння про рай у хатах під стріхами. Не було раю! Ось він, той хлопчик, з якого виросту я, - в порожній, холодній хаті, розіп’ятий на рамі вікна. Він ніби примерз обличчям до шибки і боїться озирнутися назад: з-під печі, з-під полу, од мисника, де нявчить голодне кошеня, повзуть присмерки, вісники ночі, їхні кошлаті лаписька уже торкаються моїх плечей , я ревма реву. По той бік шибок сутінки ще прозоріші, сіє мжичка, і латки брудного снігу по городу, і забагнючений двір, і корова по коліна в багні сумна і ніби теж заплакана, краплі дощу течуть по тварі. А сутінки за моєю спиною все густішають, наповнюють хату, я задихаюся…

Не вірте сентиментальним казкам про рай у хатах. Їх писали люди в таких ось, як мій, кабінетах, за письмовими столами з червоного дерева… А коли навідувався в Пакуль, заходив до хати, в якій виріс, - дивувався, як це я міг жити в ній стільки літ і не задихнувся, не застудився, не захворів на сухоти, не захирів, як хиріє рослина без повітря, без сонця». («Спектакль»).


15

Звучить пісня «Знову наснилось дитинство» у виконанні самодіяльного колективу «Пряля»
Бібліотекар:

Ще не виповнилося Володі й 17, як почав працювати в редакції районної газети «Голос колгоспника» тут, в Олишівці. Уже не так і багато залишилося тих, хто пам’ятає, як починався Володимир Дрозд. Інструктором райкому комсомолу на той час працював О.П.Гуляй. Любить Олександр Петрович згадувати ті часи… Запрошуємо поділитися Вас своїми спогадами.



О.П.Гуляй. Спогади про роки дружби з В.Дроздом
Звучить пісня «Товариші» (50-і роки) у виконанні учасників художньої самодіяльності
Бібліотекар:

Молодий Володя ходив олишівськими стежками, п’яний від запаху трав і ріллі, милувався окрасою весняної пори, серце його хвилювали і квіти, і співи, і виливалися у вірші.


Читець: Вірш В. Дрозда «Я люблю» (1957р.)

Бібліотекар:

Неля Михайлівна Шеремет в ті роки працювала методистом районного будинку піонерів. Як і вся молодь містечка, товаришувала з молодим Володею. Подобалися їй твори цього хлопця, щось таки зачіпали… І зараз Неля Михайлівна зачитується вже знайомими, але такими новими, рядками. Адже з віком слово звучить по-новому – глибше, збагаченіше. Колекціонує його книги, і все згадує, згадує…



Н. М. Шеремет. Спогади про роки дружби з В.Дроздом
Звучить пісня «Розшумілись луги» у виконанні дуету творчого колективу «Пряля»

16

Бібліотекар:

Роки, проведені в Олишівці, були не просто журналістською роботою – це був досвід, життєвий, громадський, Без чотирьох років в Олишівці, мабуть, не було б «Катастрофи». Пізніше,з роздумів про життя, спостережень і над собою, і над товаришами народилася повість «Маслини», а пізніше – роман «Спектакль», оповідання «Білий кінь Шептало». Це не просто твори, це історія душі інтелігента, який трудно шукає свого місця в цьому житті, своєму суспільстві. Свідком цьому – вірний товариш. Саме таким і був Саша Панченко. А нині Олександр Іванович Панченко згадує, неначе це вчора було. Поділіться, будь ласка, своїми спогадами, шановний Олександре Івановичу.
О.І.Панченко. Спогади про роки товаришування

У виконанні дуету звучить пісня «Дивлюсь я на небо»
Бібліотекар:

Олишівка стала першим життєвим університетом Володимира Дрозда. Залишаючи її, він скаже:


Письменник:

«Прощай, Олишівко, край мого зростання, фізичного й духовного! Багато ти одібрала у мене, але і дала багато, як казав позавчора Кузьма Журба, зробила з мене людину». (Із щоденникових записів).



Письменник встає з-за столу, виходить.
Бібліотекар (на фоні тихої симфонічної музики):

Все те, чим життя випробовує літератора на міцність, іде на користь його творчості. Так чи інакше, але без ходінь по видавничих муках, без гіркого досвіду, він би не написав «Спектаклю». Роки каторжної праці в архівах, бібліотеках допомогли у створенні повісті «Вовкулаки». Володимир Григорович говорив, що в його книгах немає вигаданих героїв, і майже немає

17

вигаданих епізодів – усе достовірне. Мабуть, саме через це роман-біографія «Добра вість» видавалася великими тиражами українською та іншими мовами. П’ять літ поклав автор на створення історичних романів «Ритми життя» та «Дорога до матері».



«Музей живого письменника», «Ирій» - глибока філософія, пошук і відповідь між рядками. Та все ж Володимир Дрозд завжди підкреслював, що найкраще з усього, написаного ним, – про край рідний, про свою Чернігівщину.
Читець:

Звучить вірш «Весняне» (1957 р.)

У виконанні аматорського колективу звучить пісня «Чернігівський край»
Бібліотекар:

Вершиною творчості В. Дрозда стала незавершена, нажаль, багатотомна епопея «Листя землі» - справжня енциклопедія історії всього Чернігівського краю за останні більш як сто років, побудована виключно на записаних автором спогадах жителів Чернігівщини та Київщини. Саме за «Листя землі» автор був відзначений Шевченківською премією.

Володимир Григорович часом жартував: «Тільки через сто років буде відомо, чи я – письменник, поки що я – лише член Спілки письменників. Тільки час перевірить нашу роботу і дасть їй справедливу оцінку».

Чи правий був Володимир Григорович? Про це знає поет, член Спілки письменників Чернігівщини Михайло Кушніренко. Він у цій залі, і ми запрошуємо його поділитися своїми роздумами.


М.Кушніренко з роздумами про В.Дрозда
Бібліотекар (на фоні сумної мелодії скрипки):

Він щодня витримував бій – із самим собою, з довколишнім

світом – в ім’я майбутньої творчої перемоги, і сили його згасали.

18

23 жовтня 2003 року Володимир Григорович Дрозд пішов із життя. Від імені читацького загалу говорить селищний голова О.П.Матвієнко.


О.П.Матвієнко, селищний голова:

Не стало Володимира Григоровича, та продовжують жити його герої, його твори, бо сам письменник жив і творив за принципом «Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові.» А він до нестями любив свій край, свою родину, своїх земляків, свої книги.


На сцені знову з’являється Письменник:

«І не те, що я вірю у безсмертя написаного мною. …хочу вірити у безсмертя людського духу, відкарбованого у Слові. Не паперове, звичайно безсмертя. Та мусить же бути якийсь вищий сенс у наших пошуках духовних, наших стражданнях, наших погуках до того, кого ми звемо Богом! …а ще ті люди майбутнього читатимуть старезні книги в грубих шкіряних обкладинках і пізнаватимуть таємниці життя, поки їхні кораблі плаватимуть у далеких Галактиках…».


Бібліотекар:

Володимир Григорович Дрозд…Ми пишаємося тобою, майстре слова, людиною – гімном, людиною – творцем, людиною, що всією душею поривалась у майбуття…


Звучать пісня «Моя земля» у виконанні аматорського колективу.

Укладач сценарію: Т.І.Шеремет, завідуюча Олишівської селищної бібліотеки-філіалу.


19

75 Районна краєзнавча конференція https://st.fl.ru/users/kb2its/upload/f_4bf590396fa52.jpg



21 серпня 2014 р.

Вшанування творчості Володимира Дрозда

з нагоди його 75-ти річчя.

http://chadm.cg.gov.ua/web_docs/60/2014/08/img/20140821_100901.jpg


Літературна експозиція «В його словах велика правда є»
20

21краєзнавча конференція по дроздукраєзнавча конференція по дрозду

22учасники краєзнавчої конференції біля виставки/files/images/zahodi/konferents_semnari_naradi/drozd/20140821_104607.jpg

Дроздівські читання в Олишівці 2014 року

sdc16689 (1)

sdc16690

23

«Син землі Поліської»



Літературна вікторина

1. Область України, яка стала місцем народження В. Дрозда? (Чернігівщина)


2. В якій родині народився майбутній письменник? (Хлібороба)
3. Через що дитинство В. Дрозда було сумним? (Війна, смерть матері)
4. Ким працював митець слова після закінчення школи? (Журналістом у районній газеті)
5. Вищий навчальний заклад, який закінчив Володимир Григорович заочно. (Київський державний університет)
6. Назва першої книжки новел та оповідань митця. («Люблю сині зорі»)
7. З якої причини не вийшло друком друга збірка В. Дрозда? (Не сподобалася офіційним рецензентам.)
8. Який твір є продовження оповідання «Білий кінь Шептало»? («Кінь Шептало на молочарні»)
9. Визначте винагороди письменника. (Лауреат премії імені А. Головка, Державної премії України імені Т. Шевченка, Державної премії України імені. Шевченка, Міжнародної премії Фундації Антоновичів  (США))
10. До якого із творів В. Дрозда рецензент висловили «грізний оклик»? («Білий кінь Шептало»)
11. Кого стосується дана характеристика з твору В. Дрозда «Білий кінь Шептало»: «Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста»? (Коня Шептала)
12. Яку назву мав твір про «сторінки веселої автобіографії» В. Дрозда? («Як я народився»)

24
ЛІТЕРАТУРА:


Антоненко П. Світ Володимира Дрозда / П. Антоненко // Сіверщина. — 2009. — 20 серп. (№34). — С. 13.

Бондаренко А. Художнє мовомислення новели Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало" / А. Бондаренко // Дивослово. — 2004. — №11. — С.57-60.

Вінграновський М. С. У глибині дощів : повість; Дрозд В.Г.Земля під копитами : роман / М. С. Вінграновський. — К. : "Дніпро", 1980. — 165 с.

Володимир Дрозд і чернігівська районка : чернігівській районці 75 років! // Наш край. – 2005. – 28 жовт. (№87-88). – С.4 : фотогр.

Горнятко-Шумилович А. Фольклорна образність "химерної" прози. Типологічні подібності "Лебединої зграї" В. Земляка, "Ирію" В. Дрозда і "Дому на горі" В. Шевчука / А. Горнятко-Шумилович // Українська мова та література. — 2004. — №15(квітень). — С.11-17.

Дашко Н. Концепція життя в романі Володимира Дрозда "Листя землі" / Н. Дашко // Слово і час. — 2008. — №1. — С. 18-24.

Дяченко-Лисенко Л. Українська література за новою програмою: ("Мій Володя... свічечка моя" (за щоденниками і листами Володимира Дрозда та книги спогадів Ірини Жиленко)) / Л. Дяченко-Лисенко, С. Коваленко // Українська мова та література. — 2008. — №22-24(червень). — С. 70-72.

Жулинський М. ...І буде сотворений Майстром світ: В. Дрозд / М. Жулинський // Слово і час. — 2004. — №8. — С.3 – 9.

25

Ісаєва О. Володимир Дрозд, "Білий кінь Шептало" : проблема людини в суспільстві, її знеособлення / О. Ісаєва // Дивослово. — 2012. — №4. — С. 16-19.



Манюх Н. Автобіографізм як особливість характеротворення у прозі Володимира Дрозда / Н. Манюх // Слово і час. — 2008. — №5. — С. 81-87.

Реп'ях С. "Білий вальс" Володимира Дрозда : [видатний письменник Чернігівщини] / С. Реп'ях // Гарт. — 2009. — 21 серп. (№34). — С. 12.

Соболь В. Мандруючи "поверхами самого себе", він душу "зберіг на насіння" : ( В. Дрозд) / В. Соболь // Слово і час. — 2004. — №8. — С.9-15.

Сулима В. Смерть як життя на острові у вічності: художнє моделювання світу в романі "Острів у вічності" В. Дрозда / В. Сулима // Слово і час. — 2004. — №8. — С.4-23.

Терех А. Алегоричний зміст оповідання Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало" : урок у 8 класі / А. Терех // Дивослово. — 2013. — №4. — С. 2 - 5.

Файзуліна Г. С. Міфологема світового дерева у філософському романі Володимира Дрозда "Листя Землі" / Г. С. Файзуліна // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. — Чернігів, 2011. — Вип. 95 : ІІІ Всеукр. Кулішеві читання з філос. етнокультури, присвяч. пам'яті С. Б. Кримського "Феноменологія софійності в укр.культурі. Запити філос. смислів у мові, мистецтві, літературі". — С. 121-124. — (Серія: Філософські науки).


Харчук Р. Б. Покоління "батьків. Неопозитивізм і неонародництво в сучасній українській прозі: В. Дрозд, Є. Гуцало, Н. Бічуя, Р. Іваничук, В. Шевчук / Р. Б. Харчук // Бібліотечка "Дивослова". — 2007. — №5. — С.17-30.

26



Зміст

«Світ Володимира Дрозда»

3

«Основні дати життя і творчості»

5

Форми популяризації творчої спадщини

8

Тематика заходів

9

«Знаки мої душі». Вечір-портрет

11

Районна краєзнавча конференція. Вшанування творчості Володимира Дрозда

з нагоди його 75-ти річчя: Фото

20

«Син землі Поліської». Літературна вікторина

24

Література

25

27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка