2005/№4 Засновники



Сторінка2/14
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Отже, можна стверджувати, що серед підлітків 10-13 років досить багато таких, у кого є певні зрушення в балансі психічної складової здоров’я людини. Це спричинює неврівноваженість, виникнення поганого настрою, песимістичні погляди на майбутнє та розчарування в інших людях.

Серед цієї вікової категорії 22% часто мають поганий настрій, з них 27% – дівчата і понад 22% – хлопці. 7% підлітків вважають, що не можуть легко реалізувати свої здібності (дівчатка – 6%, хлопці – 10%). 10% оцінюють своє майбутнє як безнадійне, причому дівчат більше ніж хлопців, відповідно 12% і 10%. Понад 65 респондентів стверджують, що інколи думають про самогубство (з них 8% – дівчата, 7% – хлопці).

23% дівчат і 27% хлопців відповіли, що не можуть стримувати себе у конфліктній ситуації, 45% дівчат, 6% юнаків не розрахо-вують на допомогу близької людини.

При порівнянні емоцій, які відчувають підлітки, та рівня їхнього задоволення став-ленням до них колективу простежується цікава залежність. Підлітки, які незадоволені ставленням до своєї особистості з боку ото-чуючих, часто зазначають, що вони не мо-жуть легко реалізувати свої здібності – 20%. Поганий настрій часто мають 34% юнаків та 20% дівчат з цієї ж групи опитаних.

Безперечно, присутність таких думок у певної частки українських підлітків повинна викликати занепокоєння у педагогів, психо-логів, батьків, адже це є ознакою можливих зрушень у психічній складовій здоров’я підростаючої особистості.

Серед школярів віком 10-13 років також є такі, котрі досить часто через різні причини відчувають сильне нервове напруження чи пе-ребувають у стані нервового зриву. Це зазна-чили більше чверті опитаних дівчат і 15% хлопців різних вікових груп (див. Таб.2).



Таблиця 2

Розподіл відповідей на запитання: “Як часто Вам доводиться переживати

сильне нервове напруження, стан нервового зриву?” за віком, %




Висловлювання


Вік (років)

10

11

12

13

д

х

д

х

д

х

д

х

Я постійно перебуваю у такому стані

1

4

3

5

6

8

9

12

Це буває досить часто

12

10

15

11

15

18

15

21

Іноді я переживаю подібні стани

17

16

17

18

19

20

21

18

Дуже рідко, майже ніколи

40

31

26

30

25

24

30

22

Ніколи

13

9

5

7

5

4

8

5




Отже, найчастіше перебувають у стані нервового напруження юнаки та дівчата ві-ком 12 років. Показово, що дівчата більш нестійкі у психологічному плані і виперед-жають юнаків за цим показником.

Таким чином, негативні емоції, стан стре-су, нервового напруження, неврівноваженості досить поширені у підлітковому середовищі і є впливовим чинником, який детермінує різні зру-шення у психічній сфері особистості школяра.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що між поведінкою людини, яка намагається подолати труднощі, і поведінкою людини, яка тікає від вирішення проблем, дуже тонка межа, яку легко переступити і в один, і в інший бік залежно від складності ситуацій і переживань. Відомо чотири способи подолання труднощів: інтелектуальний, емоційний, поведінковий, со-ціально-психологічний. Інтелектуальне подо-лання має на меті осмислення причин виник-нення важкої ситуації, побудову повної карти-ни подій, включаючи уявлення про себе і про оточуючих. В емоційному подоланні важли-вим є усвідомлення своїх потреб і побажань, зняття емоційного напруження. Поведінкове подолання полягає у перебудові поведінки, зміні планів, а також цілей, завдань і способів своєї діяльності. При цьому можна використо-вувати дві тактики: активну і пасивну. Со-ціально-психологічне подолання: за громадсь-кої підтримки (групи самодопомоги, пред-ставників громадських організацій тощо); за допомогою найближчого оточення (сім’ї, дру-зів, родичів); за допомогою професіоналів (психологів, психотерапевтів тощо).

На підставі отриманих даних можна зробити такі висновки:



  • Існує залежність між ставленням до осо-бистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої себе. Тобто, якщо дити-на незадоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона незадоволена і собою.

  • У підлітків 10-13 років спостерігається істотна залежність емоцій від рівня задоволеності собою.


Література

1. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. – К.: Укртехпрес, 1997. – 216 с.

2. Вишневський О. І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. – Дрогобич: Відродження, 2001. – 268 с.

3. Маркова А. К., Никонова А.Я. Психологические осо-бенности индивидуального стиля деятельности // Вопр. Психологии, – 1987. – №5.

4. Румянцева Т. Г. Понятие агрессивности в современ-ной зарубежной психологии, // Вопр. Психологии, 1991. – №1. – С. 81-87.

5. Теории личности в западно-европейской и американ-ской психологии. Христоматия по психологии личности. – Самара: “Бахрах”, 1996. – 480 с.

6. Шеин С. А. Диалог как основа педагогического обще-ния // Вопр. психологии, 1991. – №1. – С. 44-53.

7. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психоко-рекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.




Формування комунікативних вмінь учнів підліткового віку

Наталія Жигайло


Спілкування – необхідна умова буття людей, без котрого неможливе повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, але і особистості в цілому. Саме у підлітковому віці спілкування і взаємодія з оточуючими виходять на перший план. Адже головним змістом підліткового віку є перехід від ди-тинства до дорослості, а провідним видом діяльності стає спілкування. Дослідники так або інакше визнають це величезне значення, що має для підлітків спілкування з ровесни-ками. Воно перебуває в центрі життя підлітка і багато в чому визначає всі інші аспекти його поведінки і діяльності. Проте, як свідчить життєва практика та наукові дослідження, далеко не кожен підліток спроможний ефек-тивно налагодити і підтримувати взаємо-відносини з людьми, які його оточують. А це, безумовно, позначається не лише на самопо-чутті, а й на якості його взаємин з однолітка-ми, батьками та педагогами, на його поведінці, вчинках та особистісному становленні загалом.

Метою нашого дослідження було вив-чення психологічних особливостей підлітків, а для виявлення залежності розвитку їхніх комунікативних вмінь від особистісних особ-ливостей, таких як самооцінка та тривожність.



Програма констатуючого етапу досліджен-ня включає:

  • діагностику комунікативних здібностей підлітків;

  • дослідження емоційних станів (тривожність);

  • дослідження особистісних факторів підліт-ків (самооцінка).

У дослідженні брали участь учні 7-х класів СШ № 82 м. Львова у кількості 50 чо-ловік, віком 13-14 років. Було створено де-кілька тренінгових груп для роботи практич-ного психолога.

Для вивчення комунікативних вмінь, емоційних станів та особистісних факторів підлітків ми використали:



  • тест-опитувальник КОС-1 для вивчення ко-мунікативних та організаторських здібностей;

  • опитування для виявлення комунікативних проблем підлітків;

  • тест-опитувальник Ч. Д. Спілберга та Ю. Л. Ханіна для оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності;

  • тест на дослідження рівня самооцінки.

Також були використані методи спосте-реження за дітьми; бесіди з батьками та вчи-телями цих дітей.

Було проведено кореляційний аналіз результатів досліджень.

Для зручності викладу матеріалу ми використовували такі скорочення:

КЗ – комунікативні здібності;

ОЗ – організаторські здібності;

РТ – реактивна тривожність;

ОТ – особистісна тривожність;

СО – самооцінка.

Результати, отримані після використан-ня методики КОС і опрацювання даних, пода-ні у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні комунікативних здібностей (узагальнені дані)


Рівні КЗ

Бали

К-сть осіб

%

Низький

1

10

20

Нижче середнього

2

9

18

Середній

3

13

26

Високий

4

6

12

Дуже високий

5

12

24

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (26%).

Із таблиці 2 видно, що в експеримен-тальній групі виділяються такі рівні організа-торських здібностей:

Таблиця 2

Рівні організаторських здібностей (узагальнені дані)



Рівні ОЗ

Бали

К-сть осіб

%

Низький

1

11

22

Нижче середнього

2

8

16

Середній

3

13

26

Високий

4

11

22

Дуже високий

5

7

14

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (26%).

Велике значення для розвитку осо-бистості має психічне здоров’я, тобто стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя. Якщо людина потрапляє в си-туацію дискомфорту, то в першу чергу руй-нується емоційна сфера, тобто людина реагує на цю ситуацію негативними переживаннями, що, своєю чергою, викликає тривожність.

Уміння проникнути у психічний стан підлітків є обов’язковою вимогою у професій-ній діяльності практичного психолога. Емо-ційний психічний стан підлітків, які звертаю-ться до психолога, є досить складним. Цей емоційний стан виникає як результат несвідо-мого зіставлення попередніх очікувань від навчання праці або особистого життя і пород-жує як піднесення, ейфорію, так і певну три-вогу, пов’язану зі страхом бути неуспішним у навчальній та міжособистісній сферах.

Щоб дослідити цей стан, після анке-тування ми провели емпіричне дослідження тривожності.

Методика діагностики тривожності Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності у даний момент (реактивна три-вожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини).

Із таблиці 3 видно, що в експеримента-льній групі виділяються такі рівні реактивної тривожності:

Таблиця 3

Рівні реактивної тривожності (узагальнені дані)



Рівні РТ

К-сть осіб

%

Низький

28

56

Середній

22

44

Високий

0

0

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є низький (56%).

Із таблиці 4 видно, що в експеримен-тальній групі виділяються такі рівні осо-бистісної тривожності:

Таблиця 4

Рівні особистісної тривожності (узагальнені дані)



Рівень ОТ

К-сть осіб

%

Низький

4

8

Середній

27

54

Високий

19

38

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (54%).

Як бачимо, потрібна цілеспрямована корекційна робота з підлітками з підвищеним рівнем тривожності, що передбачає розвиток рефлексії, тобто самопізнання внутрішніх психічних актів і станів і формування тривкої позитивної самооцінки.

Для дослідження самооцінки була використана методика, запропонована Цимба-люком І. М. та Ложкіним Г. В.

Із таблиці 5 видно, що в експерименталь-ній групі виділяються такі рівні самооцінки:

Таблиця 5

Рівні самооцінки (узагальнені дані)



Самооцінка

К-сть осіб

%

Низька

14

28

Середня

33

65

Висока

3

6

Домінуючим рівнем в експерименталь-ній групі є середній (65%).

Було проведено кореляційний аналіз результатів досліджень. Для 5% рівня точ-ності, який вважається загальноприйнятим у психологічних дослідженнях, значущим кое-фіцієнтом кореляції (розмір вибірки 50 осіб) є r = 0,278711 (розраховано за допомогою ППП statistika 5.0).

В результаті опрацювання експеримента-льних даних, отриманих під час дослідження, було виявлено значну кількість кореляцій (табл. 6).

Таблиця 6

Результати кореляційного аналізу


 

КЗ

ОЗ

РТ

ОТ

СО

КЗ

1













ОЗ

0,278756

1










РТ

-0,49548

-0,16289

1







ОТ

-0,67367

-0,41941

0,343662

1




СО

-0,69792

-0,30067

0,432704

0,909868

1

Слід зазначити, що у тестах високі бали з комунікативних, організаторських здібно-стей, реактивної та особистісної тривожності вказували на високий рівень вираженості того чи іншого явища, а високі бали із самооцінки – на низький рівень. Тому кореляційні зв’язки, пов’язані із самооцінкою, слід читати обернено до того знаку, який вказаний у кореляції.

Аналізуючи отримані результати, мож-на зробити такі висновки:

Виявлені кореляційні зв’язки між рів-нем комунікативних здібностей та:

а) організаторськими здібностями (r КЗ, ОЗ = 0,288) – прямий кореляційний зв’язок.

б) реактивною тривожністю (r КЗ,РТ = -0,495) – обернений кореляційний зв’язок.

в) особистісною тривожністю (r КЗ, ОТ = -0,673) – обернений кореляційний зв’язок.

г) самооцінкою (r СО, КЗ = -0,698) – існує прямий кореляційний зв’язок (оскільки у тестах високі бали з комунікативних та організаторських здібностей означали ви-сокий рівень, а високі бали із самооцінки – низький рівень). Тобто із зниженням чи підвищенням одного фактора знижується чи підвищується інший.

Також виявлені кореляційні зв’язки між організаторськими здібностями та:

а) особистісною тривожністю (r ОЗ, ОТ = -0,419) – обернений кореляційний зв’язок.

б) самооцінкою (r ОЗ, СО = -0,301) – прямий кореляційний зв’язок.

Реактивна тривожність корелює із:

а) особистісною тривожністю (r ОТ, РТ=0,344) – виявлений прямий кореляційний зв’язок.

б) самооцінкою (r РТ, СО=0,433) – виявлений обернений кореляційний зв’язок.

Особистісна тривожність також коре-лює із самооцінкою (r ОТ, СО = 0,91) – вияв-лено обернений кореляційний зв’язок.

Між організаторськими здібностями та реактивною тривожністю (r ОЗ,РТ = -0,1628) – статистично значимих зв’язків не виявлено.

Кореляційний аналіз допоміг краще виявити і зрозуміти поєднання і взаємовплив самооцінки, реактивної та особистісної три-вожності, які характеризують тих підлітків, що мають низький рівень комунікативних здібностей. Комунікативні здібності, само-оцінка та рівень тривожності тісно взаємо-пов’язані, і зміна якогось одного фактора (в позитивний чи негативний бік) тягне за со-бою і зміну інших, перерахованих вище фак-торів. Так, із зниженням самооцінки підви-щується тривожність і знижується рівень комунікативних здібностей, а з підвищенням особистісної тривожності знижується само-оцінка та комунікативні й організаторські здібності. І, відповідно, зміни у рівні комуні-кативних здібностей ведуть до змін в само-оцінці та рівні тривожності.

Гіпотеза про те, що комунікативні вмін-ня підлітка визначаються його особистісною та емоційною характеристикою (тобто зале-жать від самооцінки та рівня тривожності), підтвердилась, тому нами була створена про-грама соціально-психологічного тренінгу (СПТ) “Розвиток комунікативних вмінь підлітка”.

Мета програми: корекція тривожності (побороти невпевненість, страх), допомогти підліткам сформувати адекватну самооцінку, краще пізнати себе. Успішніше i найповніше реалiзувати себе у комунікативній діяльності.



Загальна мета СПТ конкретизується у таких завданнях:

1) набуття знань у галузі психології осо-бистості про основні види тренінгових груп, загальні методичні прийоми групо-вої роботи, етапи розвитку групи в СПТ, компетентність у спілкуванні та її психо-логічну структуру;

2) набуття умінь і навичок спілкування, наприклад: уміння встановити контакт із співрозмовником, сприймати й розуміти емоційний стан, приймати й передавати невербальну інформацію, бути учасником або керівником дискусії, вміти правильно побудувати бесіду, вислухати й зрозуміти співрозмовника, змінювати стосунки під час бесіди і т.ін.;

3) корекція, формування й розвиток устано-вок, необхідних для успішного спілкуван-ня, розв’язання конфліктних ситуацій, розвиток емоційної стійкості до складних життєвих ситуацій;

4) розвиток здібностей адекватно та повноцінно сприймати й оцінювати себе та інших людей, а також взаємини, які склалися між людьми;

6) робота з емоційною сферою, спрямована на розуміння, відслідковування і усвідомлення своїх емоцій, а також на корекцію три-вожності;

7) корекція й розвиток особистісних якостей, формування адекватної самооцінки, само-усвідомлення і прийняття себе.

Згідно із зазначеною метою та завдан-нями, зміст програми СПТ комунікативних вмінь складається з певних етапів. (табл. 7).



Таблиця 7



Програма занять із підлітками

Етапи

Назва блоків

Основні завдання

1. Орієнтовний

Організаційно -ознайомлювальний

Ознайомлення учасників зі специфікою тренінгу як методу навчання:

1) з метою і завданнями тренінгу;

2) з методичними прийомами тренінгу;

3) з правилами проведення;

4) з теоретичними засадами компетентного спілкування.

Підбір учасників груп і первинна діагностика труднощів спілкування.

Взаємна презентація учасників, знайомство із тренером.

Знайомство з дітьми, колом їх інтересів. Вироблення правил роботи групи.



Адаптивний

“Розігрівання”, зняття напруження, налагодження контакту, створення психологічного клімату довіри та згуртованості.

Вироблення вмінь та навичок роботи у психологічній групі.

Закріплення психологічної атмосфери безпеки і активності. Сприяння подальшому розвитку навичок рефлексії

Створення атмосфери довіри, згуртованості, налаштованості на спільну роботу в групі.

Широко використовуються вправи на довіру, інтеграцію в групу, згуртованість.


Комунікативний

Формування комунікативних вмінь та навичок, уміння приймати групові рішення. Адаптація до умов групової взаємодії. Відпрацювання нових засобів ком­петентного спілкування. Поглиблення рефлексії.

Формування комунікативних навичок у спілкуванні розглядається у таких аспектах:



  • Комунікація в контексті вміння спілкуватись з вчителями, дорослими та іншими дітьми. Блок є рамковим для проведення всього курсу.

  • “Відкрите” спілкування учасників, самосприйняття і саморозкриття. Аналіз себе в ситуації інших та інших у ситуації спілкування.

  • Формування ефективних засобів спілкування (активне, пасивне, емпа-тійне слухання).

  • Закріплення ефективних прийомів слухання. Відпрацювання умінь давати зворотний зв’язок.

  • Закріплення навичок рефлексії. Відпрацювання індивідуальних стра-тегій тактики спілкування.

У блоці використовуються методики експрес-діагностики, ігрові методики, дискусії, моделювання ситуацій з відігріванням та обговоренням тощо.

2. Розвиваючий

Емоційний

Робота з емоційною сферою, корекція тривожності

Навчити дітей розуміти свої почуття та почуття інших людей, адекватно реагувати на них. Розширення та поновлення знань дітей про почуття та емоції, розвиток вміння безоціночно їх приймати, вміти реагувати на емоції.

усвідомлення, проявлення емоцій (впізнавання емоцій).

Зниження емоційного напруження.

Зменшення тривожності.

Допомогти дітям подолати свої негативні переживання, які заважають нормальному самопочуттю.

Зняття страхів.

У цьому застосовують ігрові методики, релаксаційні вправи, методи арт-терапії.


Індивідуально-особистісний


Робота над ставленням дитини до себе самої, усвідомлення важливості прийняття власного “Я” з усіма чеснотами та недоліками.

Формування адекватної самооцінки, розвиток самоусвідомлення.

Як полюбити себе.


3. Закріплюючий

Підсумково-програмований

Інтеграційний

Це заключний блок у програмі. Закріплення здобутих знань, вмінь та навичок. Конструювання майбутнього через планування та фантазування, інтеграція з теперішнім. Обмін почуттями тепла та любові.

Закріплення комунікативних навичок і умінь.

Рефлексія змін, які відбулися у кожного із учасників тренінгу за період спільної роботи і осмислення того, що відбулося з групою за цей час.

Закріплення установки компетентного спілкування на майбутнє.






Наведемо приклади деяких вправ, які ми використовували у СПТ.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка