3 класу ( додаток до підручника О. Я. Савченко) 2014р. Мних Марія Миколаївна



Сторінка2/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.01 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

(Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська)
(1881-1963)


Поетичний вінок України веселково прикрашає й розмаїта полонинська квітка Марійка Підгірянка, яка виросла в мальовничому гірському селі Білі Ослави, що на Гуцульщині. Справжнє ім'я поетеси і вчительки — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська.

Село Білі Ослави — колиска поетеси Марійки Підгірянки. Тут засвітилася її зоря на блакитному небі України, над Карпатськими горами 29 березня 1881 року. Д ще її життєві дороги перехрещувалися в тринадцяти селах і містечках Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини й Австрії, які для неї також стали рідними, адже в цих місцях вона жила, ростила своїх дітей, вчила місцеву дітвору, черпала наснагу своєї творчості.

У село Заріччя, що по сусідству з Білими Ославами, босоніж бігала до дідуся-священика Миколи Волошина. Дід мав велику бібліотеку, навчив Марійку читати і писати не тільки українською, а й кількома іноземними мовами.

У літературу свого народу Марійка Підгірянка входила разом з Іваном Трушем, Василем Стефаником, Антоном Крушельницьким, Костянтиною Малицькою. Вчилася майстерності у Лесі Українки, Івана Франка.

Навесні 1940 року сталася біда: у містечку Нижнів на базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На роки Марійка Підгірянка була прикута до ліжка. Вдома вишивала, потроху писала віршики для своїх онуків.

У 1957 році поїхала доживати свій вік до дочки Дарії у село Рудне поблизу Львова. У тому селі в суботу 18 травня 1963 р. яскрава зоря Марійки Підгірянки згасла. Звідси її провели в останню путь на Личаківський цвинтар, на вічний спочинок. Могила поетеси неподалік від могили Великого Каменяра.

У рідному селі Марії Омелянівни Білі Ослави у грудні 1989 року було урочисто відкрито художньо-меморіальну дошку.

У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з'являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Києва видали маленькі збірочки для дітей «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».





Сади навесні


У садах, у час квітневий,

Скрізь біліє цвіт вишневий,

На яблунях - рожевіє,

Всі квіточки сонце гріє.

Сонце гріє, дощик росить,

Бджілка з квіту медок носить.

Ніженьками пил згортає,

Серединку запиляє.

Мине весна, цвіт одквітне,

Прийде літечко привітне...

Іде літо, припікає,

Овоч соком наливає.

Прийде, прийде час багатий  —

Плоди будуть дозрівати,

А їх осінь розмалює

І діточкам подарує.



Співанка про місяці


Ой місяць січень кличе мороза,

Морозить лиця, щипає носа.


А місяць лютий вітрами дує,

На водах з льоду мости будує.


Березень-місяць льоди поломить,

Весняну пісню річка задзвонить.


Квітами квітень всіх привітає,

Усі садочки порозквітає.


Гей, травень прийде у дні чудові,

Простелить всюди трави шовкові.


А місяць червень луги покосить,

Червоним соком ягідки зросить.


А місяць липень гарячим літом

Обсипле липи пахучим цвітом.


А місяць серпень серпом задзвонить,

Достиглий колос додолу склонить.


Вересень-місяць добре ґаздує,

Овоч смачненький дітям дарує.


А місяць жовтень мряку розсіє,

В лісах, в садочках лист пожовтіє.


А листопад — той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.


А місяць грудень на радість людям

Сніжком присипле замерзле груддя...






  • Що нового ти дізнався з віршів?

  • Які картини природи зображено у віршах?



Прочитайте вірші виразно, зверніть увагу на розділові знаки.

Намалюйте словесну картину весняного саду.

Олена Пчілка



( 1849 – 1930)

Олена Пчілка (псевдонім Ольги Петрівни Косач; 5 (17) липня 1849р.  — 4 жовтня 1930р.) — українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська  і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925); мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

Народилася 5 (17 липня) 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць».

Влітку 1868 року разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П. А. Косача у містечко Звягель (ниніНовоград-Волинський), де записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім’я Косачів.

Навесні 1879 року О. П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки..

У 1920 році за антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка