3 класу ( додаток до підручника О. Я. Савченко) 2014р. Мних Марія Миколаївна



Сторінка3/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.01 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Весняні квіти


Весна чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна  —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок докупки  —
Для мами-голубки!






Лелека


Полтавські примовки
 — Лелеко, лелеко!
До осені далеко?
 — Як замовкнуть жаби,
Як померзнуть баби,
Тоді осінь настане,  —
Мені їсти не стане,
Полечу в інший край,
На той рік дожидай!




  • Який настрій навіюють такі вірші?

  • Чи однаковий він? Поясни свою думку.



Інна Костівна Кульська
(1909 - 1993)

Українська радянська письменниця, дитинство якої пройшло у мальовничому селі Самгородок Козятинського району

... Село Самгородок на Вінниччині з бабусиними піснями, загадками, з піччю, розмальованою півнями, — то світ її дитинства; коли над полем-видноколом золота діжа котиться, коли за лісом, за пралісом синій вогонь горить, коли сон лежить під хворостом догори хвостом, — кричить, дай солі. І хтозна, може, саме звідти починався той «Струмок», який через багато років забринів, загомонів, точно спрямовував свій біг, поглиблював русло, вилився в першу збірку. .Сорок років Інна Костівна Кульська працює в літературі. За цей час письменниця подарувала дітям понад тридцять книжок віршів, біля двадцяти п'яти п'єс, десятки пісень та оповідань. Чимало з них було премійовано на республіканських конкурсах, перекладено російською, білоруською та іншими мовами. .Перша книжка Інни Кульської «Струмок» вийшла в 1946 році — на початку війни весь тираж її найпершої збірки загинув од вибуху бомби.
......Творчість І. Кульської різноманітна, багатожанрова. Впродовж багатьох років письменниця знаходить дорогу до запитів і розуму дітей, знаходить для них дорогоцінні скарби слова, приказки, пісні, казки, скоромовки, які так влучно, доступно передають своєрідність дитячого світу і душі народної.
.......Роки навчання І. Кульської в Києві, спочатку в трудовій школі, а згодом у Театральному інституті та Державному університеті — це нові захоплення хореографією, режисерською роботою, драматургією. Вона бере участь в роботі молодіжного театру «Іскра». її п'єса «Жінка Сходу» в постановці іскрівців ішла на сцені Київського оперного театру, коли авторові було п'ятнадцять років.
.......При Будинку вчених у Києві І. Кульська сама керує драматичним гуртком, пише для нього сценівки, жартівливі казки. Та над усіма тимчасовими захопленнями Інни Костівни література мала найголовнішу роль, вирішальну для поетеси ходу. Її твори все частіше з'являються на сторінках журналів.

КОРОТУЛЬКА
Прозвали Коротулькою,

гримів у класі сміх.

Мій друг Левко Борулько

сміявся довше всіх.


Я образилась до сліз,
а він з порадами поліз:
— Ти, Коротулько, не барись
та мерщій рости берись!
Чи мені купить «платформи»,

щоб піднести ріст до норми?

Чи берет-помпон мене

трохи вгору підсмикне?!


Чи благати джина з казки:

доточи росток, будь ласка!

Бо людині ой не просто

у житті набрати росту...


Ні!.. Знайшлася інша сила:

спорт я змалечку любила,

і мої старання вчитель

у шкільнім гуртку примітив.


 
Я тренувалась день при дні,

як тільки мала змогу,

і от змагання навесні

принесли перемогу.


У стінгазеті мій портрет,

стаття на всю колонку...

Левко зрадів: — Тримай букет!

Вітаєм чемпіонку! Вважай, у класі —

це не сміх — ти, Коротулько, вища всіх!



  • Від чийого імені ведеться розповідь?

  • З якою інтонацією треба читати роздуми дівчинки?

  • Як вона завоювала повагу своїх однокласників?

  • Як ти зрозумів головну думку вірша?

Поміркуйте, чи можна назвати цей вірш по-іншому.



Володимир Іванович Самійленко

( 1864 – 1925)

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач — В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем.

Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник одержав у дяка, потім у Миргородській початковій школі. В 1875р. В. Самійленко вступив до Полтавської гімназії, яку закінчив у 1884р. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак багато читає, робить спроби перекладати і писати. Потім з 1885р. вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займається літературною справою.

Яскраву сторінку поетичної творчості В. Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика (цикл «Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали» та ін.). «Вечірня пісня» поета, покладена на музику К. Стеценком, стала улюбленою народною піснею. Значне місце у творчості митця посідає його філософська лірика, де звучать роздуми про сенс людського буття, про вічність, плин матерії у часі і просторі, про єдність матеріального і духовного начал. В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Чимало зробив він як перекладач на українську мову з російської і зарубіжної класики  .

 12 серпня 1925 року його не стало. Похований Володимир Іванович Самійленко на цвинтарі в Боярці під Києвом за козацьким звичаєм.
ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

Тихесенький  вечір


На  землю  спадає,
І  сонце  сідає
В  темнесенький  гай.

Ой  сонечко  ясне,


Невже  ти  втомилось,
Чи  ти  розгнівилось?
Іще  не  лягай!

Світи  ще  годину,


Бо  рано  ще  спати,
Милуй  нас,  як  мати,
Теплом  обгортай!

Ой  сонечко  ясне,


Невже  ти  втомилось,
Чи  ти  розгнівилось?
Іще  не  лягай!

Без  тебе  так  страшно


І  темно  надворі,
Хоч  місяць  і  зорі
Освітять  наш  край.

Ой  сонечко  ясне,


Невже  ти  втомилось,
Чи  ти  розгнівилось?
Іще  не  лягай!

Не  слухає  сонце,


За  гору  сідає
І  нам  посилає
На  всю  ніч  -  прощай!

Ой  сонечко  ясне,


Невже  ти  втомилось,
Чи  ти  розгнівилось?
Іще  не  лягай!


  • Як поет звертається до сонця?

  • З якою інтонацією читається вірш?





Прочитайте один одному по одній строфі вірша з пам'яті.

Веселиться  земля,


Зеленіють  поля,
Розвилися  гаї  і  дуброви;
Соловейко  в  садку
Тьохка  пісню  дзвінку;
Од  квіток  дух  несеться  чудовий.
А  повітря  легке
І  проміння  палке
В  серці  мрії  роєм  підіймають;
І  мов  сила  нова
У  грудях  прибува,
І  в  душі  якісь  співи  лунають.
Все  збудилось  од  сну,
Зустрічає  весну...
І  розкішна  природа  Вкраїни
У  величній  красі
Вабить  погляди  всі,
Наче  личко  вродливе  дівчини.



  • Які почуття, викликані приходом весни, передає поет?

  • Намалюйте ілюстрацію до вірша.

Вадим Петрович Скомаровський

Більше тридцяти років пише вірші, поеми, казки для дітей Вадим Петрович Скомаровський. Присвячені вони рідному краю, природі, героїці воєнної пори, працьовитим людям і, звичайно, дівчаткам і хлопчикам — допитливим і непосидючим, яким був і сам поет в пору дитинства.

Народився Вадим Скомаровський 1 червня 1937 року. Його рідне село Балико-Щучинка (Кагарлицький район на Київщині) лежить на покраяному ярами правому березі Дніпра, довкола ліси, а в лісах — озера. А які багатозначні і загадкові там назви місцевостей — Криничний яр, Воронів ліс, Боброве озеро, Чаїний острів. Ця багата природа розвивала творчу уяву майбутнього поета, дещо скрашувала його дитинство, яке припало на роки Вітчизняної війни. На фронті загинув батько Вадима Скомаровського. Мати все життя працювала вчителькою. І Вадим після закінчення семирічки, а потім Ржищівського педучилища працював учителем у Бородянській школі на Київщині. Згодом В. Скомаровський закінчив Ізмаїльський педінститут.

Новою, цікавою гранню творчості Вадима Скомаровського стали гумористичні, сатиричні поезії, мініатюри, шаржі. Про це свідчить нова збірка поета «Комп'ютер з характером», що вийшла друком у 2002 році.

Твори В. П. Скомаровського перекладено російською, білоруською, молдавською, казахською, киргизькою, туркменською, башкирською мовами. Відомі вони читачам у Болгарії, Польщі, Чехії, Канаді. Поет також відомий як перекладач з російської, білоруської і туркменської мов.



В. Скомаровський — лауреат чотирьох літературних премій: імені Миколи Трублаїні (1978), імені Олександра Копиленка (1986), імені Лесі Українки (1989), імені Наталі Забіли (2003).

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН…
Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила тепла осінь
І дерева, і кущі.

І тепер здаля помітні


Гнізд воронячих шапки.
Зникли птахи перелітні —
Гуси, іволги, шпаки.

У гіллі синиця тенька,


Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.

СПЛЯТЬ НАД ОЗЕРОМ ЯЛИНКИ
Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила,
Замела.

  • Про які пори року говориться у віршах?

  • Як поет передає красу природи рідного краю?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка