4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка1/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет
ЗБІРНИК

наукових праць

Бердянського державного педагогічного університету


(Педагогічні науки)
4


Бердянськ

2011




УДК 37.01(06)

ББК 74я5


З 41

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ : БДПУ, 2011. – № 4. – 390 с.


Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол № 6 від 21.12 .2011 р.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету (головний редактор); Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф. каф. всесвітньої історії та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Бердянського державного педагогічного університету; Гусєв Віктор Іванович – д.пед.н., проф., зав. каф. професійної педагогіки та методики професійного навчання Бердянського державного педагогічного університету; Коваль Людмила Вікторівна – д.пед.н., проф., зав. каф. початкової освіти, директор Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського державного педагогічного університету; Котляр Володимир Пилипович – к.пед.н., проф., зав. каф. соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф. каф. педагогіки вищої школи та управління освітнім закладом Бердянського державного педагогічного університету; Сосницька Наталя Леонідівна – д.пед.н., проф., зав. каф. дидактики природничо-наукових дисциплін та інформаційних технологій в навчанні Бердянського державного педагогічного університету; Чулкова Людмила Опанасівна – д.пед.н., проф. зав. каф. педагогіки вищої школи та управління освітнім закладом Бердянського державного педагогічного університету.
РЕЦЕНЗЕНТИ:

Касперський Анатолій Володимирович – д.пед.н., проф.;

Павлютенков Євген Михайлович – д.пед.н., проф.
Збірник включено до переліку наукових видань за дозволом ВАК України

(Бюлетень ВАК України. – 2010. – № 5. – С. 7).


У збірнику друкуються результати педагогічних досліджень науковців Бердянського державного педагогічного університету та інших вищих навчальних закладів України. У публікаціях подано нові погляди на актуальні проблеми теорії та історії педагогіки, часткових методик.
© Бердянський державний

педагогічний університет





ЗМІСТ


Аврамчук О. Є. Військово-педагогічний процес: аналіз, досвід, проблеми ……..…………...……………………………………………………


6

Барбашова І. А. Наукові підходи до вивчення сенсорних процесів особистості у психології сприймання…………………………………..…...…


10

Білоус С. Ю. Розбудова педагогічної системи “Школа-Мала академія наук” як реалізація моделі відкритої освіти ……….…………………………...


20

Благодаренко Л. Ю. Навчально-методичний комплекс “Фізика: основна школа” як інформаційна модель навчання..….…………………………….....


28

Богданова М. М. Історичний підхід як провідний під час викладання давньоруської літератури…………………………………………………..…...


36

Борисенко Н. А. Можливості застосування інтегративного підходу в підготовці майбутніх учителів технологій…………………………………………


42

Вєнцева Н. О. Особливості впровадження нових форм і методів навчання в педагогічних ВНЗ України в 20-х роках ХХ століття…..................


47

Волошина А. К. Аналіз розвитку технології розв’язування фізичних задач: історико-педагогічний аспект. ..................................................................................


52

Волошина А. П. Підготовка майбутніх менеджерів економічного університету до професійного спілкування …………………………………...…


58

Гавриліна О. В. Дослідницький метод навчання як передумова розвитку творчих здібностей з математики у старшокласників ………………………..….


65

Гедзик А. М. Формування готовності майбутніх учителів технологій до графічної діяльності ………………………………………………………..…..…


70

Головко М. В. Компетентнісний підхід як історично зумовлена парадигма сучасної дидактики фізики …………………………………………………….….


76

Григор’єва В. В. Педагогічні технології музично-просвітницької роботи у професійній діяльності вчителя музики …………………………………….…....


82

Грона Н. В. Застосування проектної діяльності молодших школярів під час навчання орфографії ……………………………….…...


88

Гуляєва Л. В. Компетентнісний підхід у навчанні фізики в старшій школі …..

92

Гуревич Р. С. Сучасна парадигма технологічної освіти в школі……….....

99

Гуренко О. І. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи з мігрантами та біженцями ……….……………………………………………...


104

Долинський Б. Т. Особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи на сучасному етапі …………………………..…………….


112

Єфименко С. М. Організація творчої діяльності майбутніх учителів технологій у процесі створення сучасної колекції одягу на основі національного українського костюма ……………………………………..…..



116

Іваницький О. І. Застосування загальнодидактичних принципів у професійній підготовці майбутнього вчителя фізики в умовах зміни парадигми освіти ………….……………………………………………...……….



124

Кенєва І. П. Індивідуальні завдання як засіб розвитку критичного мислення студентів фізичних спеціальностей …………………………….….


130

Кірєєва І. В. Упровадження сучасних освітніх технологій у навчальний процес вищої школи ………………...….………………………………….…...


136

Климова К. Я. Типові помилки у мовленні майбутніх учителів-нефілологів..

141

Коберник О. М. Розвиток творчого потенціалу майбутнього вчителя технологій у процесі науково-дослідницької діяльності…………………….…


145

Корабельнікова Д. С. Мотивація навчально-професійної діяльності студента-хореографа у контексті компетентнісного підходу ………………....


151

Косенко П. Б. Методична модель особистісно-орієнтованого навчання майбутнього вчителя музики………………………………………………………


156

Кузьминський О. В. Інтернет-технології в системі астрономічної освіти...

160

Курова Т. Г. Формування самостійності студентів економічних спеціальностей у процесі науково-дослідної роботи (на прикладі математичних дисциплін)……..………………………………………….…….



166

Линдіна Є. Ю. Актуальність вивчення наукової спадщини Є. Ф. Соботович ……………………………………………………………….


171

Ліскович О. В. Елективні курси як засіб формування здоров’язбережувальної компетентності учнів основної школи……………..


175

Ляшова Н. М. Особливості самостійності роботи студентів магістратури при вивченні курсу “Методика початкового навчання математики у вищих навчальних закладах”………………………………….



182

Марусинець М. М. Інноваційно-рефлексивне середовище ВНЗ як чинник формування професійної рефлексії майбутніх учителів початкових класів ……………………………………………………………………………



187

Матвєєва О. В. Інноваційні технології формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики ….……………...........


192

Омельченко Л. М. Проблеми використання комп’ютерних систем при навчанні інженерів-теплоенергетиків експлуатації устаткування теплових електростанцій на основі інноваційних технологій…………….………………



198

Онищенко С. В. Використання інформаційно-комунікативних технологій у навчальному процесі вищої школи…………………………..…..


205

Осадченко І. І. Сутнісна взаємозалежність ключових понять змісту технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкових класів…………………………………………………………………..



211

Пастушенко С. М., Лень Т. С. Методичні питання вивчення фундаментальних фізичних теорій і понять у курсі фізики технічного університету ……………………………………………………………………..



217

Проценко О. Б. Міжкультурна освіта в Греції: напрями реалізації………….....

225

Савицька О. С. Створення та впровадження елективних курсів у систему профільної технологічної освіти…………………………………..…...


231

Савченко Л. О. Педагогічна діагностика оцінювання якості знань студентів у вищих педагогічних закладах………………………………………………………....


237

Садовий М. І., Трифонова О. М. Проблеми підвищення науковості вивчення електродинаміки в шкільному курсі фізики…………………………...


244

Саєнко Н. В. Формування культурологічних знань студентів технічних ВНЗ з позицій компетентнісного підходу……………………....….


250

Скиба Ю. А. Становлення і розвиток підготовки екологів у вищих навчальних закладах України……………………………………………….……


255

Смоліна І. С. Моделювання цілей і змісту навчання майбутніх інженерів-педагогів на основі використання дводольного графа………………………….….....


263

Сокол І. В. Міжпредметні зв’язки морехідної астрономії і навігації як умова формування у майбутніх судноводіїв професійної компетентності……..……....


269

Стрілець С. І. Необхідність упровадження інтерактивних технологій у навчальний процес вищої школи………………………………………………...…


275

Сусь Б. А., Кравченко М. І. Діяльнісний підхід і метод проблемного навчання в дослідницькій діяльності студентів…………………………………..


282

Сушко Ю. С. Тестова компетентність учителя математики як складова сучасної фахової підготовки………………………………………………………...


287

Тулашвілі Ю. Й. Філософський аспект професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору………………………………………………..


293

Федчишин О. М. Діяльність учителя на уроках фізики з використанням інформаційних технологій і засобів навчання……………………………………...


300

Філонич О. В., Касперський А. В. Педагогічні умови впровадження інноваційних технологій при підготовці вчителів технологій……………….…


305

Халабузар О. А. Культура логічного мислення лінгвіста в умовах сучасної фахової підготовки………………………………………….………


311

Хатько А. В. Модель формування інформатичної компетентності майбутнього інженера-педагога комп’ютерного профілю …………………


319

Хоменко С. В., Павленко Л. В. Побудова узагальнених ознакових моделей опису статистичних методів кореляційного аналізу експериментальних даних для навчання майбутніх інженерів-педагогів……….



325

Шишова І. О. Психолого-педагогічні проблеми підлітків із девіантною поведінкою………………………………………………….........


334

Школа О. В. Ідентифікація феномену “наукова методична школа”…………..…

339

Щербакова Н. М. Особливості розвитку пізнавальної самостійності першокласників ……………………………………………....


346

Ясько О. М. Мистецтво спілкування як основа комунікативної культури майбутніх учителів іноземних мов…………………………………………..…...


351

РЕЗЮМЕ……………………………………………………………….….....

356

РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………..

366

SUMMARY……………………………………………………………….......

378

Вимоги до написання статей…………………………………….......

388


УДК 37.013.8

О. Є. Аврамчук,

викладач

(Житомирський військовий

інститут ім. С. П. Корольова

Національного авіаційного університету)
ВІЙСЬКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС: АНАЛІЗ, ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ
Постановка проблеми. Освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціально-економічного розвитку кожного суспільства. Характерною особливістю сучасної освіти в Україні є гуманізм, демократизм, зв’язок із розбудовою української державності та формуванням національної свідомості громадян. Складний і динамічний характер педагогічної діяльності зумовлений необхідністю розробки різних варіантів змісту військової освіти, використання можливостей сучасної педагогічної науки у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу вищих військових закладів, наукового обгрунтування нових ідей і методик. Зокрема, аналізуючи навчально-виховний процес у ВВНЗ, констатується факт недостатнього оволодіння випускниками специфічними професійними знаннями, уміннями та навичками, фіксується відсутність важливих суб’єктних якостей щодо ефективного виконання ними посадових обов’язків у процесі роботи за спеціальністю.

Зазначимо, що для України, як і для будь-якої сучасної розвиненої держави, проблема військової освіти є стратегічною і вирішальною мірою визначає розвиток Збройних Сил не лише сьогодні, а й у майбутньому. Відтак виникають запитання, на які має знайти відповідь держава, зацікавлена у своїй національній безпеці сьогодні і в майбутньому: як, чого і де навчати військових фахівців? [7,c.18]. Досягнення цієї мети потребує модернізації теоретико-методичних засад вищої військової освіти, що виконує особливу, ключову функцію у формуванні особистості майбутнього військового фахівця.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення історичного досвіду розвитку військової освіти й аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури свідчать про наявність позитивних зрушень у підготовці військових фахівців. Актуальні проблеми військової освіти стали центром уваги дослідників-науковців сучасності (М. Драгомиров, Ю. Красильник, В. Маслов, М. Нещадим, В. Телелим, В. Ягупов, Т. Брежнєва, Р. Рукомеда, Ю. Єхануров, Ю. Даник, К. Корсак, С. Кириченко, В. Радецький, В. Шинкарук, М. Поташник, А. Вербицький, М. Науменко, Ю. Приходько, С. Ніколаєнко та ін).

Мета статті: розкрити особливості сучасного військово-педагогічного процесу у вищих військових навчальних закладах.

Першооснови військової педагогіки мають досить глибоку історію, оскільки вона зародилась у зв’язку з необхідністю підготовки людей до ведення бойових дій. Розвиваючись емпірично, вона накопичувала досвід навчання і виховання воїнів у найрізноманітніших умовах. І лише у другій половині ХІХ ст. – першій половині ХХ ст. військова педагогіка сформувалась як самостійна наукова ланка. Саме у процесі її становлення було відмічено факт, що чим динамічніше розвиваються Збройні Сили, тим вища їх потреба у військово-педагогічній підготовці, де органічно поєднуються наука і педагогічна майстерність, що, відповідно, вказує на зростання ролі військової педагогіки та підвищення вимог до неї [9,c. 40].

Військова педагогіка є галуззю загальної педагогіки і взаємодіє із професійною педагогікою, педагогікою вищої школи, а також творчо використовує їх надбання, висновки, результати досліджень. У цьому аспекті важливу роль відіграє опанування курсантами педагогічним надбанням А. Луначарського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, Ю. Бабанського, О. Діденка, К. Ушинського. С. Білявця, результатами фундаментальних педагогічних досліджень. Разом з тим, як наука, що вивчає специфічну форму педагогічної діяльності (військово-педагогічний процес), військова педагогіка вносить свій вклад у розвиток загальної педагогіки й окремих її галузей, спирається на дані та результати загальної та військової психології з тієї причини, що ефективна дія на вихованців може здійснюватися лише на основі глибокого розуміння закономірностей діяльності людини. Військова психологія виступає як одна з теоретичних основ військової педагогіки. Військова педагогіка надає завершеності військово-психологічним дослідженням і слугує потужним імпульсом для подальшого розвитку військової психології.

У сучасних умовах навчання у вищих військових закладах коло питань, які вирішує військова педагогіка, розширилось, оскільки ускладнився їх характер [3, 4]. Тому до основних завдань військової педагогіки відносять: 1) вивчення суті, особливостей і педагогічних закономірностей ВПП і його складових (навчання, виховання, розвиток, психологічна підготовка, самовиховання, самонавчання); 2) подальша розробка та конкретизація вимог щодо принципів навчання і виховання відповідно до змін умов життя суспільства та його Збройних Сил, з урахуванням удосконалення технічної бази, якісних змін у складі, постійному підвищенні боєздатності; 3) виявлення та обґрунтування умов успішної реалізації вимог щодо принципів навчання і виховання в навчально-виховній роботі з різними категоріями військовослужбовців і в різних умовах; 4) розробка засобів і прийомів удосконалення методичних систем навчання і виховання, особливостей підготовки військових спеціалістів різного профілю; 5) визначення шляхів удосконалення і розвитку організаційних форм навчально-виховної роботи, підвищення ефективності різних способів контролю, оцінки навчально-виховного процесу, рівнів навченості й виховання військових і їх колективів; 6) прогнозування розвитку педагогічного процесу у вищих військових навчальних закладах.

Військово-педагогічний процес, на думку А. Барабанщикова, є організованою, цілеспрямованою навчально-виховною діяльністю командирів і військових спеціалістів вищого рангу щодо підготовки воїнів до умілої діяльності в сучасному бою [10, с. 128]. Саме у рамках такого процесу вирішуються навчально-виховні завдання. Внутрішнім наповненням військово-педагогічного процесу є активна індивідуальна і колективна пізнавально-практична діяльність воїнів. Слід зазначити, що характер такої діяльності визначається не лише змістом засвоюваних наукових і військових знань, але й організацією навчальних занять, виховних заходів. Істотне значення у цьому випадку має загальна зацікавленість і цілеспрямованість курсантів у пошуку, змаганні на основі взаємодопомоги, взаємної вимогливості.

Військово-педагогічний процес має досить складну структуру, яка відображає специфіку його об’єкта, суб’єкта, взаємодію між ними, взаємозв’язок всіх структурних елементів і характеризується низкою властивостей, однією з найважливіших серед них є вдосконалення та розвиток, що реалізується через невпинне підвищення активості та самостійності курсантів, ролі самоосвіти, самовиховання, вдосконалення якості наукових досліджень. Однією з основних властивостей ВПП має бути прагнення викладачів не лише домагатися опанування курсантами певними знаннями, уміннями, навичками, досвідом, а й розвиток їх розумових, творчих здібностей, умінь і навичок творчого мислення. Тобто, мова йде не лише про розумовий, а й про загальний психічний розвиток; отже, ВПП має бути розвивальним [3, c. 239].

Слід відмітити, що закономірністю формування особистості є такий факт – цей процес має цілісний характер, тобто всі функції, властивості і якості людини розвиваються комплексно, утворюючи цілісну систему. Ця закономірність була конкретизована А. Макаренком у працях, в яких він відмітив, що людина не виховується частинами: неможливо сьогодні виховувати чесність, а завтра – виконання [10, с. 78]. Цим і визначається комплексний підхід у підготовці воїна.

Разом з тим, військово-педагогічний процес має і специфічні закономірності, що відображають його внутрішні зв’язки, відносини. Найголовнішими з них є єдність виховання (самовиховання), навчання (самонавчання), розвиток і психологічна підготовка; моделювання у процесі бойової і політичної підготовки змісту і умов бойової діяльності [3,c. 534].

Наразі в системі військової освіти [7,c. 18] спостерігаються певні зміни, метою яких є подолання характерних для вищої освіти більшості країн світу негативних тенденцій, серед яких можна виокремити:валовий характер підготовки фахівців, певне ігнорування особистості, неповне розкриття й використання здібностей слухачів і відсутність у них зацікавленості в цьому; повна девальвація цінностей вищої освіти, її елітарності в аспекті інтелектуального рівня особистості та її статусу, що має гарантувати особистості відповідну соціальну роль і матеріальне забезпечення; недостатня інтеграція з фундаментальною та прикладною наукою, сучасними інноваційними технологіями та засобами, що відповідають кращим світовим зразкам; перевантаженість змісту навчання, ігнорування психофізіологічних рекомендацій щодо можливостей засвоєння тими, хто навчається, пропонованих обсягів матеріалу; певна невідповідність структурної й організаційно-штатної побудови навчальних закладів вимогам підготовки сучасних фахівців.

Зазначимо, що військова педагогіка має свою методологію, теорію, свої методи і рекомендації для практичної реалізації. До її складу належать: факти, отримані шляхом спостереження, експериментів, бесід й інших методів дослідження; наукові узагальнення, які трактуються у вигляді законів і принципів, понять і теорій; гіпотези, які потребують перевірки і практичного підтвердження. До понять, які відображають різні сторони підготовки воїнів відносяться: підготовка, самовиховання, самоосвіта, навчання, розвиток, психологічна підготовка, військово-педагогічний процес тощо [3, 9].

Якість ВПП залежить від реалізації основних функцій: освітньої (навчальний процес), виховної (у службовий і позаслужбовий час), інтелектуального та фізичного розвитку (самоосвіта та самовиховання), психологічної підготовки до професійної діяльності (спеціалізація навчальної діяльності).

Відповідно, навчально-методичне забезпечення військово-педагогічного процесу можна розглянути у двох взаємопов’язаних площинах: інваріантній (визначена навчальним планом і програмою, забезпечує формування загальних і професійних знань, умінь і навичок курсантів) і варіативній (реалізується переважно у позааудиторний час шляхом упровадження спецкурсів, тренінгів, системи виховної роботи та спрямована на формування мотивів, спрямованості, рефлексії майбутньої професійної діяльності курсантів).


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка