4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка17/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   39

3. Інструкція користування програмним забезпеченням з підтримкою p2p мереж [Електронний ресурс] // Документація BitTorrent Inc. – Режим доступу : http://www.bittorrent.com/intl/ru/help


4. Cтатья о протоколе. Статья о клиенте : BitTorrent (программа) [Електронний ресурс] / Материал из Википедии – свободной энциклопедии. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/BitTorrent

Дата надходження статті: 22.07.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.

УДК 374.31

Т. Г. Курова,

асистент

(Бердянський університет менеджменту і бізнесу)
Формування самостійності студентів економічних спеціальностей У процесі науково-дослідної роботи (на прикладі математичних дисциплін)
Постановка проблеми. Основними тенденціями сучасних змін, що охоплюють усі сфери економічного, технологічного, наукового, соціального та культурного життя, є становлення інформаційного суспільства, яке поступово еволюціонує у свою вищу фазу – суспільство знань. Входження України в інформаційне суспільство висуває якісно нові вимоги до системи вищої освіти. Сучасний ринок праці потребує від людини вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, самостійно знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто однією із основних освітніх задач стає максимальний розвиток особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.

Перед українським суспільством і закладами вищої освіти стоїть завдання формувати нового, соціально активного, компетентного громадянина, який був здатним до самоосвіти й саморозвитку, міг свідомо вирішувати складні проблеми, успішно досягати індивідуальних та суспільних цілей, прагнув змінити на краще життя країни і власне. Розв’язання цих завдань, потребує перегляду принципів та форм організації навчальної діяльності і створення нової моделі спеціаліста-випускника вищого навчального закладу.

Сучасна вища школа поступово переходить від передачі інформації до організації навчально-пізнавальної діяльності студента. Основними компонентами сучасних технологій навчання є: компетентнісний підхід до навчання дисциплін, активізація самостійної й науково-дослідної роботи, диференціація й індивідуалізація навчання, систематичний поетапний контроль навчальної діяльності; рейтингова методика оцінки знань, комп’ютеризація навчання, використання послуг глобальної мережі Інтернет, що вимагає від студентів активної самостійної роботи.

Відповідно до “Запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) та Додатку до диплома європейського зразка” [5], Закону України “Про освіту” [4], Закону України “Про вищу освіту” [3] змінилася програма з математики у ВНЗ (в економічних ВНЗ). Вона стала більш адаптованою до сучасних економічних умов, значно розширився об’єм прикладної математики, що нині має недостатнє методичне забезпечення для організації самостійної роботи. Зменшився обсяг аудиторних занять у класичних розділах математики. У зміненій програмі тепер на самостійну роботу студентів під управлінням викладача приділяється від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу. Все це спрямовано на вдосконалення особистісних якостей студентів, розвиток їхньої самостійності. Отже, формування самостійності студентів економічних спеціальностей в процесі науково-дослідної роботи з математики є актуальною.



Аналіз досліджень і публікацій. У зв’язку з посиленням ролі самостійної роботи в навчально-пізнавальному процесі постає проблема її раціональної організації. Учені й педагоги-практики завжди приділяли багато уваги вивченню аспектів, пов’язаних із самостійною роботою. У працях цих авторів (В. Буряк [1, с. 72], Б. Єсипова [2], З. Кучер [6], П. Підкасистий [8]) розкривається сутність поняття самостійної роботи, досліджуються принципи її організації, даються різні класифікації, вивчаються методи, форми й засоби проведення, визначаються умови результативності, розробляються методики планування, організації й контролю, вивчаються питання раціонального використання комп’ютерів.

При розробці теоретичних і методичних аспектів проблеми важливе значення мають дослідження з організації процесу навчання математики в загальній та вищій школі (М. Бурда, Я.Грудьонов, О. Дубінчук, М. Жалдак, С. Раков [9], О. Скафа, В. Клочко, М. Ігнатенко, З. Слєпкань, Ю. Триус, Т. Хмара, М. Шкіль та ін.). Цей цикл досліджень включає широке коло питань, пов’язаних із покращенням математичної підготовки студентів і активізацією їх пізнавальної діяльності при навчанні математики: розробка змісту та стандартів математичної освіти, підготовка навчальних посібників і методичного забезпечення, спрямованого на підвищення ефективності навчання математики в сучасних умовах.

Таким чином, з одного боку, усвідомлена й нормативно закріплена необхідність самостійної роботи для підготовки висококваліфікованого фахівця, здатного працювати в сучасних економічних умовах, а з іншого боку, не розроблена в достатній мірі організація самостійної науково-дослідної діяльності студентів. Необхідність розв’язання цього протиріччя й обумовила вибір теми нашого дослідження.

Метою статті є теоретичне обґрунтування організації самостійної роботи студентів та формування самостійності студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів під час науково-дослідної роботи (на прикладі математичних дисциплін).

Самостійна робота студентів, підходи, які потребують змін, на сучасному етапі повинні стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Самостійна робота студентів – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і розвитку компетентностей, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять.

У цілому самостійна робота розвиває такі якості: уміння працювати зі спеціальною літературою, довідниками, періодичними виданнями, із сучасними інформаційно-комунікативними технологіями. Найбільш широко використаються такі форми самостійної роботи: освоєння інформаційних і телекомунікаційних технологій, пошук необхідної інформації в Інтернет; підготовка до практичних, лабораторних, семінарських занять; підготовка до опитування, колоквіуму; підготовка до тестування, аудиторної контрольної роботи, самотестування на комп’ютері; виконання домашніх контрольних робіт і завдань; написання рефератів, доповідей, статей; виконання курсових робіт (проектів); написання звіту з практици; виконання дипломної роботи (проекту).

До обов’язкової самостійної роботи (визначена навчальними програмами) відносимо діяльність студентів, здійснювану в рамках навчального закладу та поза навчальним процесом, що сприяє їхньому особистісному розвиткумайбутніх фахівців, розширенню й поглибленню професійних знань і формуванню професійно значимих якостей, компетентностей.

Самостійна робота організовується педагогічним колективом, здійснюється на основі сучасних технологій, активних методів навчання і є важливим елементом їхньої професійної підготовки.

Зростання ролі інформаційних технологій у професійній підготовці сучасного фахівця економічного профілю під час вивчення математичних дисциплін сприяє росту інтересу студентів до інформаційних технологій і різних аспектів їхнього застосування. З’являється можливість використання засобів інформаційних технологій для рішення широкого кола дослідницьких, навчальних задач. Інформаційні технології, які використовують для організації самостійної роботи, виступають засобом комунікації, самовираження й самореалізації. Цьому сприяє, насамперед, спрямованість освітньої самостійної роботи на реалізацію конкретних проектів. Самостійна робота студентів з використанням інформаційних технологій сприяє не тільки більш якісній підготовці випускників ВНЗ до професійної діяльності в умовах інтенсивного розвитку інформатизації, суспільства, але й формуванню інформаційної культури фахівця-економіста.

У сучасних ВНЗ економічного профілю традиційною стала така форма самостійної роботи, як конференції з розробки й використання сучасних інформаційних технологій у економіко-математичних дослідженнях, участь у виконанні науково-дослідних робіт, робота в тренінгових класах, участь в оглядах студентської комп’ютерної творчості, тощо. При цьому всі проведені заходи враховують специфіку, мають великий навчальний ефект і викликають значний інтерес і високий рівень професійно-пізнавальної активності студентів. Мета й завдання самостійної роботи можуть бути сформульовані так: формування й розвиток навичок і творчих підходів до рішення професійних (економіко-математичних) задач; використання студентами засобів інформаційних технологій в економічних дослідженнях; формування інформаційної культури студентів; об’єднання зусиль студентів для більш глибокого вивчення аспектів інформатизації суспільства й освіти.

У процесі роботи над обраним проектом студенти одержують різноманітні знання й навички по пошуку й обробці інформації, створенню Internet-ресурсів, використанню офісних пакетів, спілкування в процесі виконання робіт та комунікативної діяльності.

Таким чином, беручи участь у творчому проекті, студенти здобувають нові знання й навички, необхідні для майбутньої професійної роботи. Крім того, вони одержують практичні навички предметної й міжпредметної взаємодії (із представниками інших галузей) в освоєнні засобів інформаційних технологій.

У цей час майже у всіх вишах ведуться розробки в області організації самостійної роботи студентів з використанням сучасних інформаційних технологій. Так, є досвід організації самостійної робот з використанням навчальних програм, електронна навчальна допомога з різних курсів, система проектних завдань. Однак при використанні цих методів виникає потреба в додаткових організаційних заходах. Наприклад, система проектних завдань не містить у собі організацію доступу до ресурсів,




Рис. 1. Структура інформаційних ресурсів ВНЗ (на прикладі математичних дисциплін)

необхідних для виконання цього завдання, у найкращому разі викладач дає посилання на наукові джерела й задає форми звітності. Розглянемо структуру інформаційних ресурсів ВНЗ на прикладі математичних дисциплін (Рис.1).

Узагальнюючи всі переваги й недоліки існуючих форм і методів, а також аналізуючи позитивні й негативні фактори, що впливають на самостійну роботу, ми створили інтегровану систему організації цієї роботи на основі інформаційно-освітнього середовища ВНЗ.

При створенні інформаційно-освітнього середовища пропонується компетентнісний. Кожний компонент є мікросередовищем, усередині якого студент здійснює діяльність певного типу. Наприклад, при роботі з інформативно-організаційним компонентом майбутні фахівці можуть планувати свою самостійну діяльність на семестр, місяць, тиждень, орієнтуватися в інформаційно-освітньому просторі спеціальності, вибирати напрямок своєї науково-дослідної діяльності. Модуль планування, що є складовою частиною компонента, дозволяє не тільки довідатися, де й коли проходять консультації викладачів, але й поставити їм питання й одержати відповідь, використовуючи електронну пошту, заощаджуючи в такий спосіб і свій час, і час викладача.

Працюючи з навчальним компонентом, студент зможе одержати нові знання, уміння й навички, а також закріпити й поглибити наявні, використати електронні навчально-методичні матеріали, представлені в середовищі для випереджального навчання й підготовки до занять. Блок проектів, крім тематики, містить плани роботи над обраним проектом, які містять поділ на етапи із вказівкою основних видів робіт і термінів виконання. Методичні розробки щодо виконанню проектів містять також вимоги, пропоновані до готового проекту, що полегшує оцінку роботи.

Висновки. Таким чином, інформаційне освітнє середовище є відображенням освітнього простору ВНЗ. Як одночасно робоче середовище викладача й студента, воно дозволяє націлити останнього на співробітництво, розвити такі якості особистості, як організованість, дисциплінованість, уміння планувати свою діяльність, самостійність. Можливості інформаційного середовища забезпечують реалізацію необхідних умов для формування в майбутніх фахівців самостійності й потреби в їх постійній самоосвіті. Ці якості є запорукою успішності й затребуваності випускників вишів на ринку праці.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Підсумовуючи все вищезазначене, можна назвати перспективами подальших пошуків у напрямі дослідження, використання інформаційних технологій у самостійній діяльності студентів економічних спеціальностей такі: безпосереднє вивчення засобів інформаційних технологій для розв’язання поставлених практичних і науково-дослідних задач, реалізації творчих колективних та індивідуальних проектів; підготовка й проведення олімпіад, підготовка до проведення секційних занять студентського наукового гуртка (інформаційні технології виступають як джерело інформації); використання інформаційних технологій як засобу діяльності, де вони виступають у різних видах самостійної роботи студентів: при виконанні конкурсних робіт, виданні електронної Інтернет-газети; використання інформаційних технологій при підготовці рефератів, звітів, при виконанні курсових і дипломних робіт (проектів) і інших. Інформаційні ресурси, які надаються студентові-досліднику мережею Інтернет, величезні, дуже важливо при цьому обрати свій, найбільш оптимальний шлях.
ЛІТЕРАТУРА

1. Буряк В. К. Активность и самостоятельность учащихся в познавательной деятельности / В. К. Буряк // Педагогика. – 2007. – № 8. – С. 71–78.

2. Дидактика / М. А. Данилов, Б. П. Єсипов [под общ. ред. Б. П. Есипова]. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1957. – 518 с.

3. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта України. – 2002. – № 17 (313). – С. 2–8.

4. Закон України “Про освіту”. – К. : Міністерство освіти України, 1996. – 36 с.

5. Запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) та Додатку до диплома європейського зразка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/higher/bolon/ekts/

6. Кучер З. С. Організація самостійної роботи майбутніх вчителів обслуговуючої праці в системі модульного навчання: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / З. С. Кучер. – Хмельницький, 2006. – 20 с.

7. Молянинова О. Г. Мультимедиа в образовании (теоретические основы и методика использования) : монография / О. Г. Молянинова. – Красноярск : Изд. КрасГУ, 2002. – 300 с.

8. Підкасистий П. І. Мистецтво викладання / П. І. Підкасистий, М. Л. Портнов. – М. : Вид-во “Російське педагогічне агенство”, 1998. – 184 c.

9. Раков С. А. Математична освіта : компетентнісний підхід з використанням ІКТ : монографія / С. А. Раков. – Х : Факт, 2005. – 360 с.

Дата надходження статті: 15.07.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.



УДК 37(477)(09):376.36

Є. Ю. Линдіна,

аспірант

(Національний педагогічний

університет імені М. П. Драгоманова)


АКТУАЛЬНІСТЬ ВИВЧЕННЯ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ Є. Ф. СОБОТОВИЧ
Постановка проблеми. У розвитку сучасної української держави вирішується питання вдосконалення вітчизняної освітньої системи відповідно до світових вимог. Це актуалізує загальні інтеграційні процеси, спричинені науково-технічним прогресом, демократизацією та гуманізацією освіти, й викликає необхідність звернення до педагогічної проблематики в історичному аспекті.

У таких умовах особливої значущості набувають питання вивчення та адекватної оцінкаи творчої, науково-педагогічної спадщини визначних педагогів, що дасть змогу для більш ширшого її застосування та подальшого вдосконалення. Більш того, виконання поставлених завдань не можливе без знання та врахування того, як розвивалися теорія та практика вітчизняної освіти в минулому, без осмислення й переосмислення педагогічного досвіду, який не тільки збагачує сучасну педагогічну науку новими фактами і теоретичними положеннями, а й дає змогу прогнозувати її майбутній розвиток.



Аналіз досліджень і публікацій. Проведений аналіз історико-педагогічних джерел показав, що звернення дослідників до історичних постатей, переоцінка ними деяких фактів життя і наукової діяльності окремих особистостей, відкриття нових імен, повернення в історико-педагогічний контекст виховних і дидактичних ідей допомагають по-новому оцінити здобутки вітчизняних учених та скористатися ними в умовах сучасних соціальних перетворень в Україні.

Зважаючи на те, що державотворчі процеси, національне відродження та інтеграція торкнулися й удосконалення української корекційної освіти, назріла необхідність глибокого вивчення та ґрунтовного аналізу наукового доробку вітчизняних учених цієї галузі.

Історико-педагогічні аспекти розвитку корекційної освіти не обійшли увагу сучасних учених-дефектологів. Дослідження В. Бондаря, Е. Грози, В. Золотоверх, Н. Єфіменко, М. Супруна, М. Ярмаченка та ін. висвітлюють діяльність Р. Боскіс, А. Гольдберг, О. Дячкова, І. Єременка, Н. Засенко, С. Зикова, К. Лейка, І. Моргуліса, І. Сікорського, І. Соколянського, О. Теплицької, К. Турчинської та багатьох інших науковців, які розбудовували вітчизняну корекційну педагогіку.

Мета статті. Серед визначних педагогів другої половини XX – початку ХХІ століття чільне місце посідає постать доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України Є. Соботович, діяльність якої стала помітним внеском у розвиток логопедичної науки та практики в Україні. Актуалізація потреби в узагальненні історико-педагогічної інформації обумовлює необхідність проаналізувати наукову спадщину Є. Соботович. Мета цієї статті полягає в тому, щоб показати актуальність та необхідність аналізу й узагальнення творчого доробку вітчизняного педагога.

Багатогранність наукової спадщини Євгенії Федорівни починається з 1960 року, з перших наукових статей, пов’язаних з логопедією.

Становлення Соботович як видатного вченого проходило під керівництвом провідних фахівців в галузі корекційної педагогіки – професорів Є. Іванова, В. Орфінської, у співпраці з відомими фахівцями В. Бондарем, Л. Волковою, Р. Лалаєвою та іншими колегами, які сформували вітчизняну наукову логопедичну школу.

Працюючи викладачем спочатку в ЛДПІ ім. О. І. Герцена, а згодом на дефектологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, Є. Соботович у 1970 році захищає кандидатську дисертацію “Прояви недорікуватості в дітей дошкільного віку та шляхи її усунення” під керівництвом доктора медичних наук, професора Є. Іванова та доктора педагогічних наук, професора В. Орфінської.

У 1984 році Є Соботович захищає докторську дисертацію “Психолого-педагогічні засади корекції порушень формування граматичного ладу мовлення в дітей”, де відображено теоретичну та практичну працю певного проміжку часу. З 1985 по 1994 рр. науковець очолює кафедру сурдопедагогіки та логопедії КДПІ ім. О. М. Горького [3, с. 6]. Там під її керівництвом розроблено низку нових навчальних курсів, програм, методичних рекомендацій з дисциплін логопедичного циклу.

У 1986 р. Євгенії Федорівні присвоєно звання професора, а у 1999 р. її обрано членом-кореспондентом АПН України.

Є. Соботович – фахівець у галузі логопедії. Основні напрями наукової діяльності: логопедія, лінгвістика, психолінгвістика, дитяча психологія та патопсихологія. Працювала над проблемами мультидисциплінарного вивчення i корекції відхилень у розумовому та мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку.

Значна увага у творчій спадщині Є. Соботович зосереджується на висвітленні різних аспектів проблеми навчання і виховання дітей із вадами мовлення. Науковець зробила великий внесок у розвиток проблеми вивчення алалії, розробивши концепцію моторної алалії як складного мовленнєвого розладу. Є. Соботович виявила складний характер недорозвинення інтелектуальної діяльності в дітей із моторною алалією. У її працях розкрито як загальні питання дефектології, так і спеціальні дослідження онтогенезу дитячого мовлення в нормі та патології. Євгенії Федорівні належить пріоритет у розробці психолінгвістичної моделі розвитку мовлення в онтогенезі.

У 1994 р. Є. Соботович запрошують на роботу до Інститут дефектології АПН України, де під її керівництвом проводяться численні наукові дослідження. Нею створена нова цілісна концепція системних порушень мовленнєвого розвитку, їх аналізу та диференціації, а також теорія корекції відхилень, що базується на сучасному вченні про структуру мовленнєвої діяльності та її психологічні механізми.

Є. Соботович обґрунтувала та реалізувала сучасні теоретичні та методологічні підходи до вивчення й удосконалення змісту і методів діагностики та корекції порушень мовленнєвого розвитку в дітей на основі синтезу і творчого переосмислення новітніх досягнень корекційної педагогіки, спеціальної психології, нейропсихології, психолінгвістики.

Педагог не лише теоретично обґрунтовувала питання мовленнєвих порушень та їх корекцію, а й успішно все це втілювала в практичній роботі з дітьми з психофізичними порушеннями.

Є. Соботович є одним з ініціаторів та організаторів мережі спеціальних дошкільних установ для дітей з вадами мовлення в Україні. Ці наукові підходи знайшли практичну реалізацію в розроблених Євгенією Федорівною та її учнями диференційованих методах корекції мовленнєвої функції у дітей зі складними порушеннями психофізичного розвитку (розумовою відсталістю, дитячим церебральним паралічем, затримкою психічного розвитку, загальним недорозвитком мовлення, моторною алалією, фонетико-фонематичним недорозвитком, дисграфією та дислексією). Розроблені нею методи широко використовуються в діяльності спеціальних дошкільних та шкільних закладів України, Росії, Білорусі.

Пройдений життєвий і творчий шлях Євгенії Федорівни Соботович, від вчителя-логопеда в дитячій поліклініці до члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора, завідувача лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України, відтворюється в наукових доробках: три монографії, 6 навчально-методичних посібників, методичні рекомендації, програми, численні статті у наукових збірниках, тези доповідей конференцій, симпозіумів, семінарів, статті в педагогічних фахових виданнях.

Серед основних праць такі: “Формування правильного мовлення в дітей із моторною алалією”, “Порушення мовленнєвого розвитку в дітей та шляхи їх корекції”, “Психолінгвістична структура мовленнєвої діяльності та механізми її формування”, “Нормативні показники та критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку”, “Концепція лінгвістичної підготовки аномальних дітей до навчання в школі”, “Концепція стандарту спеціальної освіти дошкільників із вадами мовленнєвого розвитку”, “Мовленнєвий недорозвиток та шляхи його корекції”, “Структура мовленнєвої діяльності та механізми її формування” та інші.

Є. Соботович є автором понад 120 наукових праць. Також ідеї вченої втілилися в дипломних роботах та кандидатських дисертаціях її учнів, багато з яких стали провідними фахівцями в галузі корекційної педагогіки.

Під керівництвом Євгенії Федорівни успішно захищено 5 кандидатських дисертацій з корекційної педагогіки.



Висновки. Значна увага у творчій спадщині вченої зосереджується на висвітленні різних аспектів проблеми навчання і виховання дітей з вадами мовлення. Майже в усіх наукових працях з логопедії та суміжних науках представлені ті чи інші посилання на окремі положення Є. Соботович. Тому науково-педагогічна спадщина Євгенії Федорівни та її багатогранність має велике значення для сучасної теорії та практики корекційної освіти.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Успішне розв’язання сучасних завдань у галузі корекційної педагогіки передбачає глибоке вивчення та творче використання прогресивних доробків минулого. Дослідження різнобічної освітньої діяльності та педагогічних поглядів відомих дефектологів є одним із важливих напрямків розвитку педагогічної науки та освітньої практики. Це, насамперед, стосується видатного педагога Є. Соботович, тому й необхідне проведення комплексного дослідження науково-педагогічної її спадщини.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка