4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка20/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   39

Рівні сформованості професійної рефлексії – майбутніх учителів початкових класів протягом формувального експерименту (кількість досліджуваних у %)

Рівні сформованості професійної рефлексії

Групи досліджуваних

експериментальна

контрольна

1 зріз

2 зріз

1 зріз

2 зріз

низький

4,3

0,0

4,3

6,5

нижче за середній

25,5

10,6

28,3

23,9

середній

44,7

36,2

43,5

43,5

вище за середній

23,4

34,0

21,7

21,7

високий

2,1

19,1

2,2

4,3

З даних, наведених у табл. 1, випливає, що кількість досліджуваних з високим рівнем сформованості професійної рефлексії зросла з 2,1% до 19,1%, в той час, як у студентів контрольної групи цей рівень зріс незначно (з 2,1% до 4,3%). До того ж, майбутніх учителів з експериментальної групи, що мали низький рівень сформованості професійної рефлексії, після формувального експерименту практично не виявлено, в той час, як у контрольній групі кількість таких студентів навіть дещо збільшилася (з 4,3% до 6,5%).

Якісний аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що в результаті впровадження системи формування професійної рефлексії на основі створення інноваційно-рефлексивного середовища в процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів відбулися видимі зміни в уявленнях її учасників про цілі і зміст процесу професійної підготовки, зросло усвідомлення та прийняття студентами експериментальної групи себе як учителя початкових класів, у той час, як для студентів контрольної групи в подібних змін зафіксовано не було.



Висновки. Створення інноваційно-рефлексивного середовища у ВНЗ є важливим чинником формування професійної рефлексії майбутніх учителів початкових класів як неодмінної умови досягнення ними професіоналізму.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Подальшого дослідження потребує проведення екпериментального дослідження рефлексивного середовища під час проходження студентами педагогічної практики.
ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І. Д. Виховання особистості : сходження до духовності : наук. видання / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.

2. Бех І. Д. Становлення професіоналізму в сучасних соціальних умовах / І. Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 3–4. – С. 157.

3. Бондарчук О. І. Соціально-психологічні основи особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності : монографія / О. І. Бондарчук. – К. : Наук. світ, 2008. – 318 с.

4. Елисеев В. К. Рефлексивная культура как компонент профессионально-педагогической культуры педагога / В. К. Елисеев // Дополнительное образование. – 2005. – № 2. – С. 13–18.

5. Мороз Л. Основи професійно-психологічного тренінгу : (У запитаннях і відповідях) : навч. посібник / Л. І. Мороз. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2004. – 130 с.

6. Пророченко Н. П. Дидактичні умови формування інтересів студентів в умовах вищого навчального закладу / Н. П. Пророченко // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту. – 2007. – Вип. 2. – С. 122–130. – (Сер. : Пед науки, психол. науки).

7. Савченко О. Новий етап розвитку шкільної освіти і підготовка майбутнього вчителя / Олександра Савченко // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 2–6.

8. Сисоєва С. О. Теоретичні і методичні основи підготовки вчителя до формування творчої особистості учня : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктра пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / С. О. Сисоєва. – К., 1997. – 48 с.

9. Сухомлинська О. В. Сучасні цінності у вихованні : проблеми, перспективи / Ольга Сухомлинська // Шлях освіти. – 1996. – № 1. – С. 7–12.

Дата надходження статті: 21.11.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.



УДК 378.1:784.9:159.942

О. В. Матвєєва,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Бердянський державний педагогічний університет)
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ НАДІЙНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
Постановка проблеми. Демократичні перетворення в українському суспільстві вимагають висококваліфікованих педагогічних кадрів, які забезпечать підготовку фахівців для розгортання економічних, політичних, соціокультурних процесів та принципово нових соціальних відносин. У зв’язку з цим актуалізуються проблеми теоретичного осмислення навчальної діяльності митців музичного мистецтва та вдосконалення діючих технологій формування їх вокально-виконавської надійності.

Аналіз досліджень і публікацій. Процес формування вокально-виконавської надійності у митців музичного мистецтва привертав увагу не одного покоління визначних педагогів і виконавців (В. Антонюк, Л. Василенко, В. Вотріна, І. Герсамія, Н. Гребенюк, Д. Євтушенко, О. Зданович, С. Кіквадзе, І. Колодуб, С. Левік, В. Луканін, В. Морозов, Н. Прокопенко, В. Прокоп’єв, Ю. Юцевич, В. Юшманов та ін.). За їх переконаннями, всі виконавські негаразди на естраді детермінуються браком якості підготовки фахівців до сценічної діяльності. Вчені доводять, що існує чотири різновиди сценічного хвилювання, а саме: “хвилювання-піднесення”; “хвилювання в образі”; “хвилювання-паніка” та “хвилювання-апатія”. Якщо два перших види призводять до якіснішої активізації набутих фахових навичок, то інші – до дезорганізації контролю над процесом відтворення засвоєного матеріалу. Зокрема, за переконаннями Н. Гребенюк, “панічне” хвилювання є дійсним “бичем” вокалістів, який часто зводить нанівець відпрацьовані до автоматизму співацькі навички, спричиняє м’язову скутість, прискорює серцебиття, порушує дихання, викликає “провали” в пам’яті, коли вони плутають нотний текст навіть у неочікуваних місцях і т.п. [2, с.117]. Особливістю такого безпомічного сценічного самопочуття, як правило, є оцінка співаками якості своїх виступів не на основі реальних показників, а виходячи з особистих панічних станів, у яких вони знаходяться. Головною причиною появи панічного емоційного самопочуття у виконавців може бути неадекватна самооцінка своїх можливостей як у бік заниження, так і завищення, а також відчуття високої професійної відповідальності перед слухачами [8, с.92-97].

Отже, простежується необхідність у ретельному розгляді питання впливу емоційної сфери особистості на процес відтворення музичного матеріалу, адже сучасній науці відомо, що саме від неї залежить результативність діяльності в емоціогенних умовах (Л. Аболін, Л. Бучек, В. Вілюнас, В. Генковська, О. Дашкевич, Б. Додонов, Т. Дубиніна, Т. Землякова, Є. Ільїн, Н. Каськова, Л. Китаєв-Смик, Т. Корчагіна, В. Крутецький, О. Ксенофонтова, І. Переверзєва, Я. Рейковський, І. Сімаєва, П. Сімонов, А. Тимченко, А. Черкашин, О. Чернікова й ін.).



Мета статті. Стаття присвячена розкриттю змісту експериментально перевірених інноваційних технологій цілеспрямованого формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики.

Формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики доцільно здійснювати в чотири етапи. На першому етапі зусилля студентів спрямовуються на становлення означеного феномену, де пріоритетного значення надається домінуванню стенічних емоцій у процесі ознайомлення з вокальними творами під час формування репертуару; позитивному емоційному ставленню студентів до образного змісту кожного відібраного твору; впевненості у спроможності досягнення безпомилкового співу в майбутній формі звітності.

У випадку появи в майбутніх учителів музики негативного емоційного впливу на процес підбору репертуару встановлюються фактори, які викликають такі емоції і відшукуються засоби нівелювання їх зайвої дії. Такими факторами можуть бути: завищене або занижене їх збудження; втрата працездатності під час тривалої одноманітної роботи; нерозвиненість основних вольових якостей особистості з їх пріоритетністю в загальній системі саморегуляції поведінки у напружених умовах тощо.

Щодо першого вищевикладеного фактора слід наголосити на тому, що при створенні оптимальної міри збудження, перш за все, враховується сила початково-вихідної мотивації. Більш сильною мотивацією у вокалістів навіть під час підбору репертуару викликається високе емоційне збудження. Регуляція її сили здійснюється завдяки заниженню, а в разі потреби – завищенню ймовірних результатів майбутніх виступів. Втрата працездатності під час тривалої одноманітної роботи (другий вказаний фактор), звичайно, залежить від властивостей нервової системи особистості. Чим слабший тип нервової системи, тим швидше настає перевтома, оскільки такі вокалісти не можуть довго реагувати на тривале повторення монотонних подразників. На жаль, у навчальному процесі майбутніх учителів музики ще зустрічаються студенти з нерозвиненими основними вольовими якостями особистості і їх пріоритетністю в загальній системі саморегуляції поведінки у напружених умовах (третій вищевикладений фактор). Такі ситуації при підборі репертуару виникають через невміння управляти темпом психічних процесів. Для нейтралізації дії цього фактора викладачі під час спілкування зі студентами повинні чергувати швидкі та повільні темпи. Звичайно, передбачити зайву дію всіх факторів, які можуть викликати негативний емоційний вплив на процес сумісної творчості викладачів і студентів, неможливо. Втім, ретельним аналізом будь-якого з них відшукуються ефективні засоби нівелювання його негативної дії.

Подальше становлення надійності співу в майбутніх учителів музики здійснюється спрямовуванням їхньої уваги на відчуття задоволення від інтерпретації вокальних творів навіть за першої спроби відтворення їх тексту. Поява небажаних астенічних емоцій від невдалих спроб інтерпретації матеріалу в період ознайомлення з вокальними творами упереджується її переключенням на запам'ятовування загальної емоційної насиченості його образного змісту (досконале оволодіння їх текстовими і виконавськими компонентами здійснюється на наступному етапі формування вокально-виконавської надійності).

На другому етапі цілеспрямованого формування вокально-виконавської надійності зусилля студентів спрямовуються на її розвиток, де пріоритетне значення надається виробленню установок на визначення й утримання оптимальної величини когнітивного дисонансу при оволодінні якомога більшою кількістю текстових та виконавських компонентів кожного твору. Процес розвитку означеного феномену розпочинається з виявлення таких складових вокальних творів, які потребують довільного чи мимовільного заучування та визначення послідовності їх запам’ятовування. Виокремлюється і досконало опрацьовується якомога більша кількість текстових і виконавських компонентів, тобто ліквідується “дефіцит інформації”. Проте спочатку цей перелік частково приховується від студентів, оскільки виголошення великої кількості таких компонентів створює умови для виникнення інформаційного стресу занадто великої сили, чим викликаються у них астенічні емоції або домінування емоцій сумніву, під впливом яких знижується працелюбність. Втім, у студентів з надмірною старанністю в спів створенням умов для появи астенічних емоцій упереджується перевтома голосового апарату (розвиток виконавської надійності не завжди супроводжується лише позитивними емоційними станами). Пошук необхідних засобів виразності чи оптимальних методів оволодіння бажаними текстовими й виконавськими компонентами стимулюється незадоволенням від невдалих спроб та активізацією емоційних реакцій на отриману інформацію.

За відсутності у студентів безперервного процесу формування вокально-виконавської надійності чи незадовільного оволодіння текстовими або виконавськими компонентами музичних творів знак та сила емоцій коректується завдяки зміні величини розбіжності когнітивного дисонансу між бажаними й реальними наслідками співу. Підвищується або знижується “планка” як реальної результативності, так і еталонних “взірців”, що вдосконалюються в уяві студентів. Ефективність розвитку вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики постійно підтримується когнітивним дисонансом і недопущенням консонансу, яким зводиться нанівець їх прагнення до мети.

Під час оволодіння майбутніми вчителями музики мелодико-ритмічною лінією в гнучкому інтонаційно-фразовому розвиткові здійснюється пошук оптимальної емоційної наповненості кожного мотиву і фрази, речення, періоду тощо. Основним критерієм визначення такого оптимуму виступає психофізіологічна зручність співу і найвища результативність діяльності. Встановлений оптимум емоційної наповненості мелодико-ритмової лінії в гнучкому інтонаційно-фразовому розвиткові вокальних творів запам’ятовується студентами з метою його відтворення під час будь-якого повторення цього матеріалу незалежно від часу і місця. У творах з інструментальним супроводом у колі уваги постійно утримується емоційна наповненість кожної складової акомпанементу.

Постійно відшукуються найпривабливіші ознаки у кожному визначеному текстовому та виконавському компоненті вокальних творів з метою якомога глибшого захоплення ними. Завдяки їх віднайденню створюються умови для виникнення більш сильних емоцій того ж знака, чим забезпечується нескінченний процес формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики.

На третьому етапі цілеспрямованого формування вокально-виконавської надійності зусилля студентів спрямовуються на вдосконалення її досягнутого рівня, де пріоритетного значення надається аналізу ознак можливих стрес-факторів майбутньої форми звітності та “упередженій” адаптації до їх дії. Домінування негативного емоційного впливу на репетиційний процес відтворення матеріалу ліквідовується зменшенням величини когнітивного дисонансу за рахунок усвідомленого зниження “планки” уявних еталонних взірців. Умовно допускається поява декількох помилок у кожному творі, чим заздалегідь знімається зайва емоційна напруга і підвищується вокально-виконавська надійність майбутніх учителів музики. При допущенні помилок безпосередньо під час співу мімікою або жестами викладачів, концертмейстерів та інших присутніх в аудиторії демонструється поглиблене захоплення мелодико-ритмовою лінією в гнучкому інтонаційно-фразовому розвитку, характером чи змістом літературного тексту для підбадьорювання вокалістів. Сприймається зворотна реакція слухачів і формуються навички раціонального “використання” цієї інформації для підсилення впевненості у власних діях створенням умов для виникнення позитивних емоцій. Увага вокалістів постійно спрямовується на естетичну привабливість творів, а не на якість їх виконання. Активізується дбайливість про виключення власного “Я” зі схеми музичного мистецтва “композитор-виконавець-слухач”, дотримуючись її модифікації у вигляді “композитор – слухач” (саме на третьому етапі формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики, тобто під час її вдосконалення, особистість співаків стає найбільш вразливою). Відтворюється раніше запам’ятована емоційна наповненість кожного мотиву, фрази, речення тощо, чим ліквідовується домінування негативного емоційного впливу на репетиційний процес виконання вокальних творів. Якомога більше уваги приділяється відповідності відтвореної емоційної напруги художній доцільності музичного матеріалу при аналізі результатів співу в період підготовки до прилюдних виступів. Звичайно, враховується емоціогенність умов майбутніх форм звітності, якими, як правило, підсилюється міра збудження. Тому на цьому етапі вдосконалення вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики формуються навички усвідомленої корекції збудження. Її збільшення чи зменшення здійснюється без особливих зусиль з боку студентів мистецьких факультетів вищих закладів освіти завдяки тому, що: підвищується або знижується загальна психофізіологічна активність виконавського апарату; виконуються з запрограмованою мінливою емоційною наповненістю фрагменти вокальних творів; надається вагомішого значення результативності співу за бажання збільшити емоційне збудження і знижується значимість надійності відтворення музичного матеріалу, тобто допускається можливість появи декількох похибок для зменшення ступеня емоційного збудження [8, с.97].

На основі міцності знань, умінь та навичок у студентів мистецьких факультетів формується впевненість у надійній підготовці до прилюдних виконань вокальних творів, що безпосередньо пов'язується з ліквідацією “дефіциту інформації”, яким викликається дія інформаційного стресу. Така впевненість майбутніх учителів музики досягається під час останнього етапу роботи над вокальними творами завдяки: сформованим резервам потужності співу; умінню в будь-якому темпі без зайвих зусиль чітко і якісно відтворювати всі заздалегідь підготовлені деталі вокальних творів; лабораторно створеним стрес-факторам у період репетиційних форм звітності з метою уникнення раптової появи їх дії під час сценічного виступу; ретельному аналізу кожного з можливих стрес-факторів майбутньої форми звітності; “уявному” ознайомленню з ознаками дії можливих стрес-факторів майбутньої форми звітності; “упередженій” адаптації до впливу очікуваних стрес-факторів на надійність виконання вокальних творів.

Завершальний (четвертий) етап формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики передбачає закріплення її досягнутого рівня емоціогенністю умов прилюдної форми звітності. Процес закріплення означеного феномену розмежовується на три стадії відповідно до просторово-часової дії стрес-факторів: перед виходом на сцену; під час прилюдного виконання вокальних творів; по завершенні виступу.

Метою першої стадії закріплення досягнутої результативності діяльності є збереження впевненості студентів у якісній підготовленості до прилюдної форми звітності завдяки стійкості звичного емоційного стану в процесі розспівування виконавського апарату та повторення вокальних творів (епізодів). Збільшення емоційної реактивності до роздратованості чи її зменшення до гальмування та апатії викликає сумнів у правильності прийнятих інтерпретаторських рішень і негативно впливає на вокально-виконавську надійність майбутніх учителів музики. Беззмінна типова поведінка студентів та усвідомлення того, що виступ – це не завершальна стадія становлення їх творчої особистості, а проміжний етап загального процесу підготовки до більш відповідальних форм звітності, складають основу збереження звичного емоційного стану в майбутніх учителів музики перед виходом на естраду.

Друга стадія закріплення досягнутого рівня сформованості означеного феномену в студентів мистецьких факультетів вищих навчальних педагогічних закладів зумовлює уникнення негативного виду сценічного хвилювання під час прилюдного виступу відтворенням оптимальної емоційної наповненості кожної музичної інтонації, фрази, речення тощо. Миттєве сприйняття виконавцями зворотної реакції слухачів на емоційно-образний зміст, музичну палітру, драматургію та інші компоненти вокальних творів спонукає до творчої інтерпретації раніше віднайдених або новосприйнятих у процесі прилюдного виступу їх привабливих елементів. Тривала спрямованість уваги виконавців на зворотну біоенергетичну інформацію, яка відображає емоційну реакцію слухачів, призводить до втрати контролю за процесом інтерпретації вокальних творів.

Остання (третя) стадія закріплення досягнутого рівня сформованості вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики спрямовується на їх плавну адаптацію до звичних умов, у яких спочатку аналізуються творчо-емоційні ознаки прилюдної інтерпретаційної діяльності й лише потім – інформаційно-технологічні.

Висновки. Експериментальна перевірка підтвердила дієздатність запропонованої технології цілеспрямованого формування вокально-виконавської надійності і надала підстави розмежувати процес досягнення якісної художньо-образної й точної інтерпретації музичних творів у звичних та емоціогенних умовах діяльності на чотири етапи (становлення, розвиток, удосконалення та закріплення). Перший етап передбачає вироблення у студентів установок на домінування впевненості у спроможності досягнення безпомилкової інтерпретації відібраних творів, другий – на якісне засвоєння матеріалу та успішне подолання виконавсько-технічних труднощів, третій – на “упереджену” адаптацію до дії стрес-факторів майбутньої форми звітності, четвертий – на закріплення сформованої вокально-виконавської надійності емоціогенністю умов прилюдного виступу.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Отримані результати експериментальної роботи можуть стати основою для подальших пошуків інноваційних технологій формування вокально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики, адже означений феномен залежить від впливу емоційної сфери особистості на процес відтворення музичного матеріалу. Перспективність подальшого дослідження цієї проблеми вбачається у вивченні впливу інших чинників на виконавську надійність вокалістів, зокрема у пошуках оптимальної сили емоційного стресу, за якої демонструється найрезультативніший спів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Готсдинер А. Музыкальная психология / А. Готсдинер. – М. : Магистр, 1993. – 190 с.

2. Гребенюк Н. Є. Вокально-виконавська творчість : дис. … доктора мистецтвознавства : 17.00.03 / Гребенюк Наталія Євгеніївна. – К., 2000. – 370 с.

3. Дмитриев Л. Б. Основы вокальной методики : учеб. пособ. / Леонид Борисович Дмитриев. – М. : Музыка, 2007. – 368 с.

4. Колодуб І. Питання теорії вокального мистецтва / І. Колодуб. – Х. : Промінь, 1995. – 120 с.

5. Луканин В. М. Обучение и воспитание молодого певца / Василий Михайлович Луканин [сост. и общ. ред. Е. Нестеренко]. – Л. : Музыка, 1977. – 86 с.

6. Прокопенко Н. М. Тайна вокала Шаляпина / Прокопенко Н. М. – К., 1999. – 227 с.

7. Прокопьев В. Н. Как стать певцом и сделать карьеру / Валентин Николаевич Прокопьев. – СПб. : Издательство “Русская графика”, 2001. – Кн. 2. – 2001. – 176 с.

8. Юник Д. Г. Виконавська надійність музикантів: зміст, структура і методика формування : [монографія] / Дмитро Григорович Юник. – К. : ДАКККіМ, 2009. – 338 с

Дата надходження статті: 28.09.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.

УДК 378.1

Л. М. Омельченко,

старший викладач

(Українська інженерно-педагогічна академія)
ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ ПРИ НАВЧАННІ ІНЖЕНЕРІВ-ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ УСТАТКУВАННЯ ТЕПЛОВИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Постановка проблеми. Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, її входження в цивілізоване світове товариство є неможливим без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності та конкурентоспроможності фахівців з вищою освітою. Сьогодні в Україні реалізується нова концепція вищої освіти. Безперервний процес оновлення техніки та технологій висуває також нові вимоги до підготовки майбутніх інженерів-енергетиків. У сучасних умовах основною вимогою до професійної підготовки фахівця залишається високий рівень їх професійної компетенції.

Невід'ємною частиною державної програми розвитку енергетичного комплексу країни є програма підготовки кадрів для галузі [8]. Вона визначає коло питань, які необхідно вирішити в першу чергу. Це визначення переліку навчальних закладів для підготовки необхідних фахівців; визначення номенклатури необхідних спеціальностей; визначення потреби фахівців з урахуванням перспективного розвитку галузі; рівень освіти (вища, середня спеціальна); наявність кваліфікованих викладачів; матеріально-технічне оснащення навчального процесу; вирішення соціальних питань молодих фахівців (гарантована можливість роботи за отриманою спеціальністю, стабільна зарплата, житло, медичне обслуговування та ін.); належний рівень фінансування і т.д.

Одне із стратегічних завдань згідно із Законами України “Про вищу освіту”, “Про інноваційну діяльність”, Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, вимог Президента про невідкладні заходи з удосконалення освіти в країні, документів Уряду та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спрямоване на необхідність впровадження в процес навчання інноваційних педагогічних технологій. Орієнтація на їх використання в підготовці майбутніх інженерів-енергетиків вимагає моделювання особистості випускника як майбутнього професіонала, що допоможе визначити як інваріантні параметри особистості спеціаліста, так і простежити процес його особистісного формування та розвитку. Усе перераховане вище обумовлює необхідність розробки відповідних методик навчання студентів експлуатації устаткування теплових електростанцій.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка