4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка23/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   39

Висновки. Таким чином, уряд Греції здійснив низку заходів (прийняття законів про освіту та права національних меншин, створення навчальних закладів міжкультурної освіти, внесення змін у навчальні плани закладів усіх рівнів освіти тощо), спрямованих на розвиток грецького суспільства як багатонаціонального, полікультурного об’єднання, в якому особлива роль відводиться освітній галузі. Результатом реформування системи освіти став перехід від монокультурної до полікультурної, а згодом й міжкультурної моделі, якої сьогодні дотримуються в усіх навчальних закладах країни.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. До подальших напрямів дослідження належить визначення особливостей професійної підготовки педагогічних працівників середньої освіти у вищих навчальних закладах Греції на засадах полікультурності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Βαλκάνος Ε. Προβλήματα δια βίου εκπαίδευσης εκπαιδευτικών. Η Εκπαίδευση στην ανάπτυξη / Ε. Βαλκάνος // Τα εκπαιδευτικά. – 2002. – τ. 63–64. – Σ. 129.

2. Ζησιμοπούλου Α. Προγράμματα επιμόρφωσης εκπαιδευτικών για τη διαπολιτισμική εκπαίδευση: η ελληνική εμπειρία ως προς το πλαίσιο διεξαγωγής [Електронний ресурс] / Α. Ζησιμοπούλου. – Режим доступу :

3. Θεοδώρου Θ.Κ. Η πολυπολιτισμική εκπαίδευση ως σύγχρονη εκπαιδευτική πολιτική [Електронний ресурс] / Θ.Κ. Θεοδώρου. – Режим доступу : www.alfavita.gr/artra/artro20071111a.php

4. ΙΠΟΔΕ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ipode.gr/default.asp?V_ITEM_ID=873&V_LANG_ID=6

5. Κολοβός Γ. Πολυπολιτισμική εκπαίδευση: η περίπτωση του 132ου Δημοτικού σχολείου Γκράβας [Електронний ресурс]/ Γ. Κολοβός. – Режим доступу : www.metopo.gr/print.php?id=3566

6. Μάγος Κ. "Θρανία που αλλάζουν" Από την αφομοίωση των εθνοπολιτισμικών διαφορών στη διαπολιτισμική εκπαίδευση [Електронний ресурс] / Κ. Μάγος. – Режим доступу : www.epohi.gr/magos_education_immigrants_issues_342005.htm

7. Μάρκου Γ. Η πολυπολιτισμικότητα της ελληνικής κοινωνίας. Η διαδικασία διεθνοποίησης και η αναγκαιότητα της διαπολιτισμικής εκπαίδευσης / Γ. Μάρκου. - Εκδ. ΥΠ.Ε.Π.Θ., Γ.Γ.Λ.Ε., 1998. – Σ. 24–27.

8. Παλαιολόγου Ν., Παπάνης Ε. Διαπολιτισμικές προσεγγίσεις στην εκπαίδευση ενηλίκων [Електронний ресурс] / Ν. Παλαιολόγου, Ε. Παπάνης. – Режим доступу : epapanis.blogspot.com/2007/09/blog-post_575.html

9. Πρόγραμμα μεταπτυχιακών σπουδών «Θεωρία, πράξη και αξιολόγηση του εκπαιδευτικού έργου». Κανονισμός λειτουργίας (Εθνικό και Καποδιστριακό Πανεπιστήμιο Αθηνών) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.thepae.ppp.uoa.gr/programma.html

10. Πρόγραμμα μεταπτυχιακών σπουδων. Τμήμα αγγλικής γλώσσας και φιλολογίας [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.enl.uoa.gr/swf/indexloader.html

11. Σκουμπουρδή Χ., Σταθοπούλου Χ. Ο ρόλος της μαθηματικής εκπαίδευσης στη σύγχρονη πολυπολιτισμική κοινωνία [Електронний ресурс] / Χ. Σκουμπουρδή, Χ. Σταθοπούλου. – Режим доступу : www.rhodes.aegean.gr/ltee/papers/paper_docs/stathop

Дата надходження статті: 16.09.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.



УДК: 373.54 : 62

О. С. Савицька,

аспірант


(Бердянський державний

педагогічний університет)


СТВОРЕННЯ ТА ВПРОВАЖДЕННЯ ЕЛЕКТИВНИХ КУРСІВ У

СИСТЕМУ ПРОФІЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Постановка проблеми. Основна мета освітньої галузі “Технологія” відповідно до Державного стандарту полягає у формуванні технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. Вирішення цих завдань передбачає наукове обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості школяра. У сучасній освіті гостро стоїть проблема формування в учнів дієвих знань, що є необхідною умовою їх функціональності та можливості бути застосованими не лише на уроках, але і в повсякденному житті.

Упровадження профільного навчання у старшій школі – вимога часу, що відповідає загальній тенденції розвитку старшої школи в провідних країнах світу та положенням міжнародних стандартів середньої освіти.

Профільне як передпрофесійне навчання покликане забезпечити поглиблену підготовку старшокласників з обраних дисциплін і розвантажити з непрофільних; полегшити орієнтацію у виборі профілю навчання; спростити соціалізацію випускників із дотриманням принципу індивідуалізації, тобто розширити можливості учня вибудувати індивідуальну освітню траєкторію з метою максимальної професійної реалізації її в майбутньому.

У загальній структурі профільного навчання в старших класах можна виділити три основні змістові блоки: базовий, профільний, елективний (курси за вибором) – комбінація профілів і спеціалізації. Співвідношення обсягу навчального часу за зазначеними блоками становить (у %) 50:30:20 [2, с. 37].

На наш погляд, найважливішим з переліченого елементом профільного навчання мають стати саме елективні курси, проблема введення яких ще мало розроблена в сучасній теорії і практиці.

Мета статті полягає у висвітленні особливостей розробки елективних курсів з трудового навчання та їх реалізації в середніх загальноосвітніх закладах.

Аналіз досліджень і публікацій. Старші школи системи середньої освіти розвинених європейських країн функціонують як профільні вже протягом декількох десятиріч. Світова практика організації профільного навчання не залишилася поза увагою науковців, що досліджували проблему зовнішньої диференціації навчання, – І. Унт, М. Гончарова, О. Бугайова, П. Сікорського, Л. Жовтан, А. Джуринского та ін. Це питання активно обговорюється і нині на сторінках сучасної педагогічної преси. Ураховуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, у практику технологічного профілю в середній загальноосвітній школі зараз вводяться елективні курси.

Поняття “елективний курс” походить від англ. (to elect, election, elective – обирати, вибір, вибраний, для вибору) і є навчальний курс за вибором.

Елективні курси працюють за рахунок шкільного компонента навчального плану. Установи мають різні можливості для надання школярам елективних курсів. Це залежить від ряду причин, у тому числі від рівня підготовки кадрового складу школи, матеріально-технічної бази, традицій, напрямів розвитку регіону (промислового чи аграрного). Тому в різних школах при одному й тому самому технологічному профілі навчання можуть існувати різні елективні курси. Їх набір за тематикою має бути надлишковим, щоб забезпечити учням вибір, а форми організації навчання мати діяльнісний характер. Особливість елективних курсів полягає в необхідності вибору самим учнем кількох конкретних курсів (3-4-х і більше) і їх обов’язкового відвідування після вибору, що ставить школяра в ситуацію самостійного професійного самовизначення, побудови індивідуального життєвого шляху.

В елективних курсів може бути кілька функцій: 1) вивчення ключових проблем сучасності в обраній галузі знань; 2) вивчення основних профільних предметів на належному профільному рівні за рахунок насичення профільного курсу додатковим змістом, який поглиблює і розширює знання з основних предметів. Тобто, елективні курси виконують роль надбудови, доповнюючи зміст профільного курсу. Такий доповнений курс стає поглибленим, а клас, відповідно, називають класом з поглибленим вивченням певного предмета; 3) орієнтація на діяльнісний аспект змісту, удосконалення навичок пізнавальної, практичної, дослідницької діяльності, підтримання пізнавальних інтересів, у тому числі тих, що виходять за межі технологічного профілю; 4) забезпечення внутрішньої профільної спеціалізації за рахунок широкого використання міжпредметних зв’язків, що уможливлює введення курсів різної спрямованості; 5) допомога школярам у конкретизації вибору галузей пізнавальної діяльності в межах однієї наукової дисципліни, підтримка за рахунок елективних курсів профільних предметів на належному рівні; 6) ознайомлення на допрофесійному етапі з основами майбутньої професійної діяльності за рахунок орієнтуючих курсів, які відіграють роль проби на “профпридатність”. Проходження професійної проби полегшує розвиток інтересів і професійних прагнень, сприяє попередньому знайомству з основами професії, усвідомленню своїх можливостей. І, нарешті, критичне оцінювання правильності свого майбутнього професійного вибору допомагає самореалізації, становленню у професії або відмову від неї.

Метою вивчення елективних курсів технологічного профілю є орієнтація учнів на індивідуалізацію навчання і соціалізацію, на підготовку до усвідомленого і відповідального вибору сфери майбутньої професійної діяльності. Виходячи з цілей профілізації навчання, тематика і зміст елективних курсів мають відповідати вимогам: а) сприяти соціалізації й адаптації учнів, надавати можливість для вибору індивідуальної освітньої траєкторії, свідомого професійного самовизначення; б) мати соціальну і особистісну значущість, актуальність як з точки зору підготовки професійних кадрів, так і для особистісного розвитку, надавати можливість для поглибленої профілізації і вибору індивідуальної траєкторії навчання; в) підтримувати вивчення базових і профільних загальноосвітніх предметів, а також забезпечувати умови для внутрішньопрофільної спеціалізації навчання; г) володіти значним розвивальним і виховним потенціалом; ґ) робити внесок у формування цілісної картини світу; д) сприяти розвитку загальнонавчальних, інтелектуальних і професійних умінь та навичок, ключових компетенцій [2, с. 38–39].

Зміст елективних курсів технологічного профілю розробляється, як правило, самим учителем і затверджується експертною радою. При відборі змісту елективного курсу треба використовувати як морфологічний, так і функціональний аналіз. При морфологічному аналізі з’ясовується взаємозв’язок предметного змісту елективного курсу зі змістом базових і профільних курсів з культурологічних, компетентнісних, наукових і професійних позицій. Аналіз функцій навчального змісту свідчить, що зміст повинен забезпечувати опис навчальних об’єктів, процесів і явищ, їх якісне пояснення, усвідомлення і розуміння як на теоретичному рівні, так і на рівні практичного перетворення дійсності [4, с. 31–38].

Отже, при відборі змісту треба з’ясувати: які закони, теорії, ідеї, принципи, цінності, поняття, уміння, навички, види учнівської діяльності пропонуються для засвоєння учнями, яким чином цей зміст буде сприяти внутрішній профільній спеціалізації навчання і формування профільних умінь і навичок; для яких саме професій, галузей діяльності потрібен відібраний зміст, що учні мусять попередньо знати та вміти перед вивченням елективного курсу. Тож вочевидь зазначені вище вимоги мають знайти відбиття в навчальних виданнях, рукописних посібниках з елективних курсів. Їх розробка повинна відповідати логіці відбору і реалізації змісту особистісної орієнтованої освіти [3, с. 30–33].

Щоб виконання зазначених вимог було реальним, треба: 1) створити навчально-методичний комплекс, який має включати: анотацію, програму курсу й тематичний план, навчальний посібник для учнів, методичні рекомендації для вчителя, анотований список літератури, робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів; 2) на курсах післядипломної освіти та в педуніверситетах готувати вчителів до складання навчальних програм елективних курсів, знайомити з методикою їх проведення. При цьому професійна компетентність учителя профільних класів, його творчий потенціал мають бути високими.

У процесі розробки програм елективних курсів учитель має керуватись принципами формування змісту цих курсів. Зокрема, для елективних курсів технологічного профілю вони зводяться до: 1) формування цілісної наукової картини світу, системного мислення з урахуванням методологічних принципів і теорії пізнання; 2) розширення меж чинних загальноосвітніх профільних курсів (міжпредметні зв’язки, інтеграція знань); 3) поглиблення змісту чинних курсів (цей принцип має особливо важливе значення при побудові курсів, орієнтованих на обдарованих дітей); 4) науковість як загальнодидактичний принцип; 5) практична спрямованість і прагматичний підхід (значення зумовлене роллю елективних курсів для підтримки інтересу школярів до профільного предмета, вироблення у них початкових умінь і навичок та їх відпрацювання, що може стати їм у нагоді і в процесі навчання у ВНЗ, у подальшій професійній діяльності); 6) інтегративний характер (дозволяє суттєво знизити навантаження на школярів і вчителів, звільняє від дублювання тем у межах суміжних шкільних дисциплін, що сприяє інтеграції елективних курсів з непрофільних дисциплін; 7) адресний характер – тематика елективних курсів технологічного профілю має складатися з урахуванням бажання учнів, а не вчителів. Зміст курсів має бути націлений адресно, до конкретного учня, який вибрав собі певний елективний курс; 8) розвивальний принцип (елективні курси покликані розвивати пізнавальну самостійність, дослідницькі вміння і навички, що забезпечують випускнику школи можливість працювати, удосконалюючись професійно впродовж усього життя); 9) урахування вікових особливостей школярів (зміст елективних курсів має бути доступним і цікавим для дітей, у цих курсах має поєднуватись логіка розвитку особистості як пріоритетна і логіка розгортання навчального матеріалу); 10) урахування регіональних особливостей, що дозволяє зробити навчання більш цікавим для учнів; 11) професійна спрямованість (утілення цього принципу полегшує процес вибору учнями і їхніми батьками майбутньої професії [6, с. 109–111]. Треба надати учням якомога більше інформації про професії, що “випливають” з обраного технологічного профілю, адже основу правильного вибору можна осягнути лише на основі значної кількості інформації.

Керуючись зазначеними розгорнутими принципами, при розробці програми елективного курсу технологічного профілю необхідно: а) проаналізувати зміст навчального предмета в межах обраного профілю; б) порівняти відмінності між змістом елективного курсу і змістом профільного; в) визначити мету, тему, функції, зміст у межах певного профілю; г) вичленити у змісті елективного курсу блоки знань, розділи, теми, відвести необхідну кількість годин на кожну з тем; ґ) з’ясувати можливість якісного забезпечення курсу навчальною літературою і матеріалами (обладнанням, інструментами тощо); д) виділити основні види діяльності при вивченні елективного курсу, виділити частку самостійності учнів при вивченні курсу, їхньої творчості; е) якщо програмою елективного курсу передбачено виконання практичних робіт, екскурсій, пошукових експедицій, то їх опис з докладною інструкцією має бути представлений у програмі курсу із зазначенням очікуваних результатів засвоєння змісту елективного курсу, тобто з’ясувати, які освітні продукти мають бути створені учнями в процесі його засвоєння; є) визначити критерії оцінювання школярів; ж) продумати форму звіту учнів за результатами засвоєння програми курсу: реферат, проект, виступ на конференції тощо [5, с. 138].

Програма елективного курсу має включати пояснювальну записку, навчально-тематичний план з розгорнутою характеристикою змісту, список літератури, додатки. У пояснювальній записці обґрунтовується актуальність і значущість курсу, формулюється мета як передбачуваний кінцевий результат його засвоєння; завдання, що визначають шляхи досягнення цілей, вимоги до знань і умінь учнів. Дається опис структури програми елективного курсу, її особливості, форми контролю, співвідношення годин теоретичної і практичної частин.

Форми і методи навчання на елективних курсах повинні визначатись вимогами профілізації навчання, врахуванням індивідуальних особливостей учнів, перспектив розвитку і саморозвитку особистості. Застосування форм організації навчального процесу зумовлене цілями курсу. Це можуть бути перевірені часом традиційні уроки, практикуми, лабораторні роботи або сучасні нетрадиційні: конкурси, брейн-ринги, подорожі, презентації творчості видатних людей тощо.

Щодо форм організації навчальної діяльності учнів, то вони також можуть бути традиційні: фронтальна, групова, індивідуальна. В останні роки набула поширення робота тьюторів, наставників, консультантів, індивідуальна робота учнів з комп’ютером тощо.

Стосовно методів вивчення елективних курсів треба сказати, що, крім традиційних (розповідь, пояснення), пріоритетними сьогодні є ті, які сприяють становленню цілісного світогляду, розвитку особистості, врахуванню індивідуальних особливостей і потреб учнів, особистісно діяльнісному і суб’єкт-суб’єктному підходу. Це в основному інтерактивні методи (рольові ігри, імітаційне моделювання, тренінги, метод проектів, методи проблемно-пошукового і дослідницького характеру, що стимулюють пізнавальну активність учнів). Значною має бути частка самостійної роботи з різними джерелами інформації. Використовувані форми і методи мають забезпечувати формування і розвиток загальнонавчальних, інтелектуальних і організаційних здібностей та навичок. Важливо передбачити використання таких форм і методів навчання, що відповідають освітнім потребам учнів, залучали б їх у практичну діяльність, відповідно до профілю навчання, давали б їм уявлення про умови і процеси майбутньої професійної діяльності, а також про способи їх діагностики і оцінки.

Результати навчання на елективних курсах, на наш погляд, мають бути значущими передовсім для самих учнів. Вони мають бути сформульовані у програмах під рубрикою учень має: а) знати; б) вміти. Зокрема, знати програмовий матеріал, уміти працювати з інформацією, розв’язувати практичні проблеми, пов’язані з певним елективним курсом.

Система контролю рівня досягнення учнів і критерії оцінок за елективний курс ще вимагають обмірковування. Для контролю рівня досягнень учня можна використати такі способи, як спостереження за його активністю на заняттях, бесіди з ним, його батьками, експертні оцінки педагогів з інших предметів (особливо з курсів, які спрямовані переважно на особистісне зростання учня), аналіз творчих дослідницьких робіт, результатів виконання діагностичних завдань, анкетування, тестування. Підсумкова оцінка може бути накопичувальною (результати виконання всіх завдань оцінюються і підраховуються із закінченням курсу), рейтинговою (порівняльна оцінка визначається залежно від рівня досягнень інших учнів ще до закінчення курсу), враховується і портфель досягнень, результати тестування.

Система діагностики й оцінювання має стимулювати прагнення до особистісного зростання і професійного самовизначення. В ідеальному варіанті для ефективної реалізації елективного курсу необхідним є створення навчально-методичного комплексу, який має включати такі елементи: програму курсу, тематичний план, навчальний посібник для учнів (паперовий або електронний варіант), інтерактивну комп’ютерну програму (Інтернет-ресурс і т. ін.), робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів; методичні рекомендації для вчителя (методика проведення занять, додаткові інформаційні матеріали, хрестоматії тощо), анотований список літератури.

Розроблених елективних курсів замало, вони тільки починають з’являтись, створення їх не оплачується державою, тож стимулів для ведення таких курсів у вчителя обмаль. А між тим значення їхнє зростає. Елективні курси в профільній школі поряд із власне профільними предметами стають базою для розуміння вузівських програм і наукової літератури. Для дітей з яскраво вираженими здібностями до певного навчального предмета доцільно організувати вивчення елективних курсів за індивідуальними програмами. Через систему елективних курсів учні профільних класів залучаються до наукової діяльності творчого характеру.

Навчальні програми елективних курсів в 10–11-х класах можуть бути створені як на основі принципу інтеграції, так і на основі спеціалізації.

Елективні курси поряд з базовими загальноосвітніми і профільними предметами можуть становити індивідуальну освітню програму для кожного школяра. Вона допоможе реалізувати його здібності і потреби, створить можливість подальшої професійної освіти і працевлаштування, що позитивно впливає на мотивацію при виборі життєвого шляху, має великий потенціал для профільного самовизначення школярів, їм належить майбутнє у профільному навчанні.



Висновки. На підставі вищезазначеного можна зробити висновок: на заняттях елективних курсів розв'язується одне з головних завдань сучасної загальноосвітньої школи України – формування і розвиток особистості з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхніх інтересів і здібностей. Тому методиці розробки цілісної системи елективних курсів технологічного профілю необхідно приділяти увагу педагогів.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Отже, на сучасному етапі розвитку середньої загальноосвітньої школи вектор диференціації, індивідуалізації навчання повинен бути спрямований на подальшу розробку та впровадження в практику елективних курсів у класах технологічного профілю, які б були зорієнтовані на запити учнів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України. – 2004. – № 5 (500). – С. 4–7.

2. Ермаков Д. С. Элективные курсы для профильного обучения / Д. С. Ермаков // Педагогика. – 2005. – № 2. – С. 36–41.

3. Кузнецов А. А. Базовые и профильные курсы : цели, функции, содержание / А. А. Кузнецов // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2003. – № 3. – С. 7–15.

4. Олешков М. Ю. Содержание образования: проблемы формирования и проектирования / М. Ю. Олешков // Педагогика. – 2004. – № 5. – С. 31–38.

5. Пан С. Подготовка педагога профильной школы / С. Пан, Н. Криволапова, А. Бабкова // Народное образование. – 2004. – № 1. – С. 133–140.

6. Петунин О. Элективные курсы для профильного биологического образования / О. Петунин // Народное образование. – 2003. – № 9. –
С. 107–111.

Дата надходження статті: 11.07.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.
УДК 372.64

Л. О. Савченко,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Криворізький державний

педагогічний університет)


ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ
Постановка проблеми. Розвиток сучасної освіти має надзвичайно важливе значення для розуміння процесів, які відбуваються в освіті, для формування освітньої політики. В умовах стрімких змін перед вищою школою постає завдання підготувати особистість, спроможну швидко адаптуватися до різноманітних змін у навколишньому середовищі. Динаміка розвитку суспільства така, що знання оновлюються швидше, ніж відбувається підготовка нового спеціаліста. Одну з причин цього вбачаємо в неузгодженості між сучасним становленням суспільства та умовами його розвитку і неспроможністю системи освіти швидко адаптуватися до змін. Значення якості освіти набуває актуальності у зв’язку з соціально-економічними перебудовами в країні.

Необхідність створення в Україні системи оцінювання, систематичного відстеження визнана державними документами та урядовими актами.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті відзначена велика роль освіти в сучасному суспільстві, зобов’язання держави щодо забезпечення усім громадянам доступу до якісної освіти. У документі зазначено, що “освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Освіта і наука є найголовнішими умовами утвердження України на світовому ринку високих технологій”.

У Постанові Верховної Ради України “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні” від 21.06.2001 р. № 2551-ІІІ Кабінету Міністрів рекомендовано “запровадити моніторинг реформування освіти з метою прийняття ефективних рішень щодо подальшого вдосконалення змісту освіти та форм її організації”.

До першочергових завдань, які повинна розв’язати держава у сфері вищої освіти, увійшли ті, що проголошують необхідність запровадження нових механізмів розвитку освіти та моніторингу її якості, заснованого на науковому підході до аналізу проблем та оперуванні достовірною статистичною інформацією.

Створення національної системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти, впровадження зовнішнього незалежного оцінювання є також основним із завдань Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки [6, с. 4]. Таким чином, наявність, з одного боку, необхідності суттєвого вдосконалення навчальної діяльності студентів та її діагностичного забезпечення у зв’язку з модернізацією національної освіти, а з іншого, – недосконалість науково-методичної бази з цих питань, що засвідчує актуальність проблеми діагностичного забезпечення самостійної діяльності студентів.

Нормативні акти переконують, що держава постійно наголошує на здійсненні моніторингу якості освіти, забезпеченні його прозорості, розвитку контролю. Для цього необхідна налагоджена система оцінювання якості, яка стане надійним і ефективним засобом підготовки і розвитку майбутніх фахівців. В освіті існує тенденція вивчення освітніх систем з точки зору їх якості.

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка