4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка29/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   39

Висновки. Таким чином, зміст тестової компетентності майбутнього вчителя математики складається із: здатності визначати види, функції, принципи та психолого-педагогічні аспекти оцінювання; таксономії (класифікації) освітніх цілей та рівнів засвоєння матеріалу; володіння основними формами та методами освітніх вимірювань; знання нормативних документів, які регламентують оцінювання навчальної діяльності; розуміння історії, сучасного стану та тенденцій розвитку систем оцінювання в освіті; здатності формувати критерії оцінювання в умовах визначеної таксономії цілей навчання; здатності застосовувати на практиці тестові технології для проведення оцінювання зі свого предмета; здатності складати завдання в тестовій формі зі свого предмету; здатності організовувати і проводити тестовий контроль навчально-пізнавальної діяльності.

Набуттю тестової компетентності сприяє широке використання тестування в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів та спеціальна підготовка до використання тестування в роботі вчителя математики. Для здійснення такої підготовки зручно використовувати спецкурс, вивчення якого допоможе майбутнім педагогам активно вирішувати проблеми управління якістю навчання, засвоїти методику створення якісного інструментарію для тестового контролю результатів.



Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Розробка шляхів набуття тестової компетентності майбутніми вчителями є доцільною не лише в системі фахової підготовки вчителів математики а й інших навчальних предметів. Оволодіння тестовою компетентністю дозволяє підвищити якість професійної підготовки майбутніх викладачів будь-якого предмета.



    ЛІТЕРАТУРА

1. Аванесов B. C. Форма тестовых заданий : учебное пособие для учителей школ, лицеев, преподавателей вузов и колледжей / В. С. Аванесов. – [2-е изд., перераб. и расширенное]. – М. : Центр тестирования, 2006. – 156 с.

2. Булах І. Є. Створюємо якісний тест : навч. посібник [для викладачів, учителів, методистів] / І. Є. Булах, М. Р. Мруга. – К. : Майстер-клас, 2006 – 160 с.

3. Майоров А. Н. Теория и практика создания тестов для системы образования (Как выбирать, создавать и использовать тесты для целей образования) / А. Н. Майоров. – М. : Редакция журнала “Народное образование”, 2000. – 352 с. – (Профессиональная библиотека учителя).

4. Михалін Г. О. Професійна підготовка вчителя математики у процесі навчання математичного аналізу / Г. О. Михалін. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – 320 с. – (Наукове видання).

5. Програма курсу “Основи педагогічних вимірювань та моніторингу якості освіти” / [авт.-упоряд. Є. П. Нелін, С. А. Раков]. – Х. : ПП “Ранок-НТ”, 2008. – 20 с.

6. Раков С. А. Математична освіта : компетентнісний підхід з використанням ІКТ: монографія / С. А. Раков. – Х. : Факт, 2005. – 360 с.

7. Челышкова М. Б. Теория и практика конструирования педагогических тестов : учебное пособие / М. Б. Челышкова. – М. : Логос, 2002. – 432 с. – (Федеральная целевая программа “Культура России” (подпрограмма “Поддержка полиграфии и книгоиздания России”)).

Дата надходження статті: 04.07.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.

УДК 378:376

Ю. Й. Тулашвілі,

кандидат технічних наук, доцент (Волинський національний університет імені Лесі Українки)


Філософський аспект професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору
Постановка проблеми. У цивілізованому й культурному контексті освіта є механізмом соціалізації особистості. Через освіту людина готується до суспільної трудової діяльності. Видатні педагоги Костянтин Ушинський, Антон Макаренко і Василь Сухомлинський особливе місце в процесі виховання та навчання майбутньої особистості приділяли праці як основному чиннику підготовки людини до активної діяльності в суспільних відносинах. У своїй статті “Праця в її психічному і виховному значенні” К. Ушинський підкреслив особливе значення праці як підґрунтя у розвитку особистості та суспільства. Він писав: “Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя”. Для того, щоб праця забезпечувала якісне виховання та навчання в процесі становлення особистості, вона, на думку Макаренка, повинна бути посильною, педагогічно доцільною, результативною, осмисленою, творчою, колективною. В. Сухомлинський у роботі “Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості” наголошує на тому, що “кожна людина вже в роки дитинства й особливо в отроцтві й ранній юності повинна осягти щастя повноти свого духовного життя, радість праці та творчості”.

Філософською думкою праця й освіта віднесені до загальнолюдських цінностей суспільства, які безпосередньо впливають на його розвиток [1, с. 28]. Тому проблема повноцінного включення інвалідів по зору в суспільне життя визначається у тифлопсихології та тифлопедагогіці як проблема соціалізації та інтеграції особистості з порушенням зору, її професійної реабілітації.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність проблеми професійної реабілітації як основного засобу соціально-трудової адаптації інвалідів по зору визначається, насамперед, місцем незрячої людини в соціальному середовищі, тією обставиною, що всі інваліди по зору можуть бути включені в життя суспільства як соціально повноправні і творчо активні його члени.

Особливості застосування інформаційних технологій у процесі професійної підготовки людей, які мають порушення зору, відобразили в своїх працях такі науковці-тифлопедагоги, як Л. Шауцукова, Д. Димитриченко, Е. Щедрова, Л. Коваленко, Г. Цейтлін, І. Порецький, О. Пилюгін та інші.



Метою статті є аналіз розвитку суспільних відносин з погляду соціальної філософії та уточнення основних понять сучасної гносеології, що віддзеркалюють результат еволюції суспільної свідомості у ставленні соціуму до осіб з порушеннями зору.

У дослідженні ми виходимо з розуміння суспільства як соціальної системи, що поєднує в собі сукупність історично обумовлених форм спільної діяльності людей [8, с. 284], утворюючи нерозривний взаємозв’язок між суспільною діяльністю, суспільними відносинами та суспільною свідомістю (рис. 1).

Суспільство у своєму саморозвитку існує і функціонує як результат діяльності людства у всіх сферах суспільного життя через систему розгалужених стосунків між людьми, що утворюють суспільні відносини. Еволюція суспільної свідомості відбувається внаслідок нерозривного системного розвитку суспільних відносин, який відбиває види матеріальної і духовної діяльності людей та є наслідком взаємовпливу всіх сфер суспільної діяльності. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу суспільного розвитку [6, с. 230].



Рис. 1. Єдність суспільства як соціальної системи

Сутність суспільних відносин взаєморозкривається через суспільну свідомість, яка відбиває досягнення людської думки, моралі, релігії, філософії, науки, техніки, виробництва. Завдяки діалектиці сфер суспільного життя, які розглядаються в конкретних історичних, соціокультурних та природних вимірах, відбувається накопичення й розвиток соціально і духовного спадку поколінь. Взаємозв’язок еволюції суспільної свідомості через розвиток суспільства як результату нерозривної взаємодії сфер суспільного життя можна відобразити у вигляді схеми (рис. 2).

Суспільна свідомість розглядається в дослідженні як вираження сукупності “почуттів, настроїв, різноманітних поглядів, ідей та теорій, які відображають ті чи інші сторони суспільного життя” [7, с. 234 ].

Сучасна соціальна філософія розглядає особистість як суб’єкт суспільних відносин, становлення якої є результатом процесу взаємопроникнення суспільної свідомості і свідомості індивідуума [6, с. 225]. Сучасною ознакою суспільних відносин є переорієнтація суспільної свідомості у напрямку гуманізації. Гуманоцентричний вимір існування людства загалом і всіх сфер суспільного життя зокрема призводить до виникнення нової світоглядної парадигми, основоположним принципом якої є гуманізм.

Формуванню такого підходу передували значні етапи еволюційного розвитку соціуму, кожному з яких відповідала тогочасна філософська думка.

Загальновизнана в сучасному суспільстві соціальна концепція гуманістичного світогляду має глибокі діалектичні корені. Суспільство як об’єкт пізнання розглядалось на всіх етапах розвитку соціуму з різних філософських поглядів. Так, дефініція “суспільство” у різні часи різними відомими філософами розкривалась по-різному [8, с.285]. Платон визначав суспільство як об’єднання людей, яке є засобом реалізації їх по­треби один в одному. За Арістотелем, суспільство є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини. Філософія релігії вважала його проявом божого творіння. Гегель трактував суспільство як реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсо­лютної ідеї. Трактування Парсонса розкриває суспільство як соціальну систему, що функціонує завдяки взаємодії людей та соціальних інститутів. Марксистська соціальна філософія суспільство визначає як сукупність історично обумовлених форм спільної діяльності людей.





Рис. 2. Схема розвитку суспільства у нерозривній єдності взаємодій сфер суспільного життя

Сучасне загальноприйняте трактування філософською думкою [2, с. 72] суспільства розглядає його як адаптивно-адаптуючу систему в якій життєдіяльність людини, наділеної свідомістю, потребами, цілеспрямуванням, смислами, практичним досвідом та інтересами, є адаптивно-адаптуючою, суспільно активною і виражається її універсальністю і соціальністю. Термін “адаптивно-адаптуюча” система підкреслює особливий “активно пристосувальний”, свідомо творчий характер діяльності людей, здатність їх до вироблення позабіологічних засобів і механізмів для адаптації до середовища і підтримки свого колективного життя [6, с. 224]. Накопичуючись і зберігаючись, це все передається у майбутнє завдяки діяльності спеціальних соціальних інститутів за допомогою різноманітних засобів і знакових систем. Це приводить у дію механізми соціальної спадковості, забезпечуючи зростання соціальних систем культурних та духовних цінностей. Все це призводить до розвитку суспільної свідомості, що відбивається на соціальних відносинах.

Проведений аналіз сучасного становлення дефініції “суспільство” розкриває еволюційний поступ філософської думки від ідеології егоцентризму спільноти людей до людиноцентризму, коли суспільна свідомість ставить акцент на активне включення кожної людини в соціальні відносини.

Соціальні відносини утворюються серед спільнот людей, які різняться за віком, характером, психофізичним станом та набутим соціальним статусом. Люди з порушеннями зору складають певний прошарок суспільства, що за своїм психофізичним станом відноситься до категорії, яка має соціальний статус інвалідів по зору. У філософсько-історичному аспекті ставлення до таких людей в середині соціуму змінювалось з розвитком суспільної свідомості відповідно до розвитку філософського визначення суспільства.

У нашому дослідженні ми опирались на хронологію еволюції соціальних відносин суспільства і держави в цілому, яка відбиває зміну ставлення до осіб з психофізичними відхиленнями від античних до сьогоднішніх часів. Така хронологія подана у працях відомого російського дефектолога М. Малофєєва [4, с. 4]. Окреслені ним п’ять філософсько-історичних періодів відбивають еволюцію соціальних відносин у середині суспільства, що викликала переорієнтацію суспільної свідомості від ексклюзії до інклюзії людей з особливими потребами в суспільні відносини.

Соціальна філософія розглядає гуманізацію суспільних відносин як процес виникнення нових знань і нових цінностей [6, с. 245]. Гуманізм як система ідей і поглядів на людину – найвищу цінність – спонукає до глибокої віри в її безмежні можливості та здатність до вдосконалення.

Соціальна філософія розкриває гуманістичний характер розвитку суспільної свідомості, що характеризується людиноцентристським ставленням до осіб з порушеннями зору, яке полягає в активному сприянні суспільства до їх інтеграції в соціально-трудові відносини. Враховуючи це, організація системи професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору, що розбудовується на засадах гуманістичного підходу, повинна характеризуватись повним залученням незрячої і слабозорої людини в навчальний процес з урахуванням її фізіологічних та психічних особливостей. За цих умов суб’єкт освітнього процесу з депривацією зору при здійсненні дидактичної взаємодії розглядається нами як активний, свідомий та рівноправний учасник навчального процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що реалізація принципу гуманізму в професійній освіті передбачає створення можливостей для опанування особами з порушеннями зору таким фахом, діяльність за яким буде нівелювати наявність фізичного дефекту і дозволить зайняти активну життєву позицію. Одним з основних напрямків реалізації цього завдання є створення умов таким особам для здобуття спеціальностей, за якими у процесі виконання професійних функцій можна застосовувати адаптивні допоміжні технології, що реалізуються на базі комп’ютерної техніки.

Становлення інформаційного суспільства створює всі необхідні передумови для розв’язання проблеми впровадження інформаційних технологій у професійну підготовку осіб з порушеннями зору. Соціальні зміни, що виникають в процесі інформатизації суспільства, спонукають до принципових змін у суспільній оцінці людських цінностей. У процесі генезису суспільства це призводить до розкриття та уточнення змісту, основних категорій соціальної філософії, що, в свою чергу, відбивається на розвитку сучасного гносеологічного підходу в системі освіти.

Ураховуючи ці тенденції, слід відмітити, що запровадження професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору потребує розвитку нового підходу в професійній освіті, трансформування вже існуючих та створення сучасних дидактичних методів та засобів, що дозволять забезпечити у ході навчально-розвивального процесу формування відповідного рівня готовності людини з депривацією зору до застосування у своїй діяльності інформаційних технологій.

Для визначення основних філософських аспектів функціонування професійної комп’ютерної підготовки в межах розвитку можливостей професійної освіти необхідно розкрити з філософських позицій сучасної гносеології генезис особистості із зоровою депривацією в процесі формування її професійних якостей в умовах становлення інформаційного суспільства.

Філософськими основами розробки теоретичних засад професійної комп’ютерної підготовки є гносеологія і діалектико-матеріалістичний метод. Для розуміння місця професійної комп’ютерної підготовки в системі реабілітації інвалідів по зору слід розкрити її гносеологічний аспект, виявити зв’язок навчання і пізнання. Гносеологія виділяє такі рівні пізнання: чуттєвий, емпіричний, теоретичний і творчий (рис. 3).





Рис. 3. Рівні пізнання

Пізнання людиною світу починається з чуттєвого відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприймання, уявлення. Філософією відчуття визначаються як відображення окремих властивостей предметів та явищ унаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуття людини [8, с. 249].

Процес пізнання людиною з порушеннями зору відбувається в умовах, коли основна частина відчуттів пов’язана із слуховим та дотиковим сприйманням. Виключення з процесу пізнання зорового предметного сприймання у незрячих компенсується особливим розвитком дотикових сприймань. Дослідження у тифлопсихології та тифлопедагогіці, методологічною основою яких виступає гносеологія, визначають підґрунтям теорії пізнання незрячої людини її відчуття як початковий момент сенсомоторної реакції, результат свідомої діяльності диференціації, виділення окремих чуттєвих властивостей у середині процесу сприймання. Тифлологи переконують, що відчуття виникають у результаті аналізу наявного сприймання [5, с. 133]. На думку М. Зємцової, Є. Синьової та О. Літвака, певних диспропорцій розвитку в навчально-пізнавальному процесі осіб з порушеннями зору можна запобігти шляхом раціонального поєднання слухового та дотикового сприймання.

Уявлення з погляду гносеології являє собою чуттєвий образ, форму чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за відбитими в пам’яті слідами предметів, що раніше сприймалися суб’єктом. На думку О. Літвака, “сліпота та слабозорість не суттєво впливають на саму сутність процесу формування уявлень. Однак процес виникнення уявлення у незрячих, підлягаючи загальним закономірностям, водночас має характерні особливості й відрізняється від норми перш за все своєю динамікою – загальмованістю і ускладненістю міжфазових переходів” [3, с. 74].

Процес розвитку емпіричного рівня пізнання через аналітико-синтетичну діяльність у незрячих і слабозорих, на думку Є. Синьової, переважно відбувається на рівні практичних дій [5, с. 243].

Теоретичний рівень у гносеології визначається через таку категорію філософії пізнання, як мислення. Це процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого, суттєвого й системного відтворення дійсності та вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, умовивід.

На творчому рівні відбувається специфічний сплав чуттєвого та раціонального в пізнанні – творча уява, коли чуттєвість є основою, матеріалом для творення образів уяви, а мислення відіграє програмуючу роль, дає змогу логічно “добувати” цілісний і загальний образ дійсності [8, с. 251].

Теоретичний та творчий рівні розвитку пізнання осіб з порушеннями зору, на думку тифлологів, визначаються мисленнєвими операціями аналізу, синтезу, порівняння, класифікацією і систематизацією, завжди пов’язані з конкретизацією, тобто з мисленнєвим виділенням із загального окремого і єдиного [5, с. 243]. Конкретизація мисленнєвої діяльності у навчанні незрячих обов’язково повинна передбачати урахування безпосередньо чуттєвого досвіду і наочно-практичної діяльності.

Є. Синьова стверджує, що “формування видів та типів мислення при сліпоті проходить через ті самі етапи, що за умов нормального розвитку, і логічне (теоретичне) мислення може виникнути на основі високо розвинутого (хоч і побудованого на іншій сенсорній основі) наочно-дійового і наочно-образного мислення” [5, с. 246]. 

Висновки. З проведеного аналізу видно, що розробка теорії функціонування системи професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору є складовою комплексної теоретично-практичної проблеми, розв’язання якої можливе на засадах інтеграції гносеологічного підходу в освіті та специфічних принципів тифлології в межах професійної реабілітації людей з депривацією зору. При розв’язанні цього завдання необхідно враховувати як психомедичний стан суб’єктів підготовки, так і перебіг компенсаторних процесів, які відбуваються під впливом технологій навчання, а також є результатом онтогенезу людини.

Проведений аналіз філософських аспектів дозволив виявити, що вони виступають дієвими чинниками розвитку системи професійної освіти людей з особливими потребами, філософським обґрунтуванням методологічної основи дидактичних технології професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору. Розкриття впливу загальноуніверсальних законів діалектики та методів пізнання на теоретичні засади професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору дає можливість окреслити її цілі, зміст, методи та засоби навчання.



Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Висвітлені філософські аспекти професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору сприяють виникненню передумов створення дидактичної системи застосовувати інформаційні технології незрячими і слабозорими фахівцями у майбутній професійній діяльності. Окреслення науково-методологічної основи формування інформаційної компетентності у незрячих сприяє утворенню важливих складових ланок їх фахової підготовки, що функціонуватимуть відповідно до гуманістично-орієнтованої філософії сучасного суспільства. Організація професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору здійснюватиметься у закладах професійної та вищої освіти у формі інклюзивного навчання.

Цей процес розкриває вплив гуманістично-орієнтованої філософії на систему професійної освіти в напрямку стратегічного її розвитку, що покликано призвести до якісного оновлення навчального процесу, який дозволить охопити фаховою підготовкою таку категорію суспільства, як інваліди по зору. Принципово нова, людиноцентриська спрямованість професійної освіти, що розвивається, пов’язана з ідеєю гуманізації освітнього простору. Процеси переорієнтації сучасної освіти та професійної педагогіки обличчям до людини з особливими потребами висувають на перший план завдання забезпечити тісну взаємодію гуманістично-орієнтованої філософії з дидактичною наукою. Виходячи з цього, методологічною основою професійної комп’ютерної підготовки, діяльність якої спрямована на залучення суб’єктів суспільства з порушеннями зору до соціально-трудових відносин, є інтегрована єдність сукупності теоретичних положень філософського обґрунтування гносеологічного підходу в теорії дидактики з сучасними методами тифлологічної науки.


ЛІТЕРАТУРА

1. Барулин В. С. Социальная философия / В. С. Барулин. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 560 с.

2. Крапивенский С. Социальная философия [Електронний ресурс] : С. Крапивенский / Библиотека Гумер – Философия. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/krapiv/03.php. (15.09.2010).

3. Литвак А. Г. Практикум по тифлопсихологии / А. Г. Литвак, В. М. Сорокин, Т. П. Головина. – М. : Просвещение, 1989. – 110 с.

4. Малофеев Н. Н. Современный этап в развитии системы специального образования в России: результаты исследования как основа для построения программы развития / Н. Н. Малофеев // Дефектология. – 1997. – № 4. – С. 3 15.

5. Синьова Є. П. Тифлопсихологія : підручник / Є. П. Синьова. – К. : Знання, 2008. – 365 с.

6. Сморж Л. О. Філософія: навч. посібник / Л. О. Сморж. – К. : Кондор, 2006. – 416 с.

7. Філософія: навч. посіб. для студ. і асп. вищ. навч. закл. / В. А. Буслинський, П. І. Скрипка, В. Ю. Алексєєв, Л. М. Кусок. – К. : КСУ, 2002. – 315 с.

8. Філософія: навч. посіб. / [Леонід Васильович Губерський, І. Ф. Надольний, Віктор Петрович Андрущенко, Володимир Павлович Розумний та ін.]; за ред. І. Ф. Надольного. – К. : Вікар, 2006. – 534 с.

Дата надходження статті: 28.11.2011.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.

УДК 372.853

О. М. Федчишин,

аспірант


(Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка)


ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ
Постановка проблеми. На сучасному етапі інформатизації освіти актуальним залишається питання використання інформаційних технологій і засобів навчання на уроках фізики. Аналіз сучасних тенденцій розвитку фізичної науки, її прикладних галузей і пов’язаних з нею проблем, а також специфіки навчально-виховного процесу доводить, що вивчення фізики в умовах профільного навчання, спрямоване на перспективу розвитку суспільства, має забезпечити: розвиток особистості учнів; формування системи фізичних знань учнів класів суспільно-гуманітарного напряму як компонента природничо-наукової картини світу; розуміння суспільних потреб у розвитку фізики, формування в учнів позитивного ставлення до фізики.

З метою плідної діяльності на заняттях теоретичного та практичного навчання загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, вчителі начальних закладів використовують інноваційні педагогічні технології. Серед таких сучасних технологій насамперед варто виділити інформаційні технології. Питання застосування інформаційних технологій у навчальному процесі, виявлення оптимальних способів організації уроків з використанням комп’ютерних засобів та інформаційно-комунікаційних технологій є на сьогодні актуальними. Аналіз уроків фізики, визначення умов, коли інформаційні технології ефективно доповнюють навчально-виховний процес, свідчить про підвищення якості уроків, які відбуваються із застосуванням комп’ютерних засобів та інформаційних технологій.


1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка