4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка30/39
Дата конвертації08.03.2016
Розмір7.31 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   39

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз дисертаційних досліджень з теорії та методики навчання фізики та науково-педагогічної літератури свідчить про те, що науковцями розглядалось багатоаспектне використання інформаційних технологій у навчальному процесі [2; 3; 4; 5; 6; 7].

Можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій вчителем на уроках фізики передбачає: проведення уроків з комп’ютерною підтримкою; використання нових інформаційних технологій у позаурочній предметній діяльності; робота з електронною документацією; організація процесу самоосвіти тощо.

Урок з комп’ютерною підтримкою – це урок, на якому поряд з традиційними технологіями навчання використовуються комп’ютерні технології. Для таких уроків характерне різноманітне подання інформації (графіка, звукові ефекти, анімація). Організація та проведення їх визначаються певними факторами, серед яких виділимо наступні: а) дидактична мета уроку і тип уроку, який вона зумовлює (вивчення нового матеріалу, закріплення опрацьованої теми, узагальнення та систематизація знань учнів тощо); б) чисельність класу і чисельність комп’ютерів у навчальному приміщенні; в) гігієнічні вимоги до роботи учнів за комп’ютером; г) рівень підготовки учнів класів суспільно-гуманітарного напряму; д) готовність учнів до такого виду навчальної діяльності.

Провідна роль в організації навчання з використанням інформаційних технологій належить вчителю, тому метою статті є розглянути основні аспекти діяльності вчителя фізики на уроках з комп’ютерною підтримкою.

Мультимедійні уроки залежно від дидактичних цілей навчання передбачають використання комп’ютера в двох напрямах: демонстраційному й індивідуальному.

У професійній діяльності вчителя найбільш раціональне застосування комп’ютерних засобів та інформаційних технологій у демонстраційному режимі є доцільним на уроках вивчення нового навчального матеріалу; лекціях; комбінованих уроках; уроках узагальнювального повторення.

В індивідуальному режимі, в залежності від кількості учнів у класі та кількості комп’ютерів може проводитись робота в парах. До таких уроків належать: уроки організації та проведення лабораторних та практичних робіт; урок закріплення знань, умінь та навичок учнів; самостійна творча робота; віртуальна екскурсія; уроки узагальнюючого повторення.

Використання електронних засобів навчання позитивно впливає на всі психічні процеси та функції учнів суспільно-гуманітарного напряму – сприймання, пам'ять, мислення, викликає в учнів задоволення від такої діяльності на уроці, підвищує мотивацію учіння, ефективність сприйняття навчальної інформації [1]. Значне покращення якості освітньої діяльності, підвищення ефективності уроків фізики, зацікавленості учнів в навчальному процесі можливе під час використання інформаційних технологій, зокрема, через використання в навчально-виховному процесі прикладних програм (MicrosoftExcel, MicrosoftPaint, MicrosoftPowerPoint), електронної пошти та можливостей мережі Інтернет. Інформаційні технології навчання дозволяють удосконалювати процес передачі знань. Інформацію, яку отримують учні, є більш насиченою та наочною, внаслідок чого вона є доступнішою, ніж під час використання традиційних засобів навчання. Зміна навчальної інформації досягається за рахунок створення мультимедійних образів, а також через можливість альтернативного вибору рівня складності окремим учнем. Застосування інформаційних технологій враховує індивідуальні особливості учнів, вихідний рівень їх знань і вмінь, що є особливо важливим під час різнорівневої підготовки учнів, тобто у процесі роботи в умовах профільної школи.

Швидкий розвиток комп’ютерних засобів та інформаційних технологій визначає один із напрямів удосконалення методів викладання фізики, забезпечує активізацію навчального процесу, розвиток загальнонавчальних умінь і навичок учнів навчальних закладів. Інформаційні технології – це цілеспрямований процес перетворення інформації, що містить сукупність засобів і методів її накопичення, опрацювання, зберігання та передачі.

До основних цілей використання комп’ютерних технологій на заняттях теоретичного та практичного навчання належать: формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей у учнів; підготовка особистості “інформаційного суспільства”; засвоєння великого об’єму навчальної та додаткової інформації; формування дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальні та нестандартні рішення.

Використання комп’ютерних технологій дозволяє реалізовувати у навчальному процесі дидактичні принципи: науковості, наочності, активності, самостійності.

Одним з вирішальних факторів ефективного використання засобів інформаційних технологій у навчально-виховному процесі є знання і вміння вчителя, що застосовує ці технології, раціонально поєднуючи їх з традиційними. Розроблення і впровадження інформаційних технологій навчання фізики ґрунтується на змінах навчальної діяльності учня та кардинальній модернізації діяльності вчителя фізики у класах суспільно-гуманітарного напряму, який повинен володіти певними методичними прийомами, а саме знати: 1) методологічні аспекти, цілі та завдання застосування інформаційних технологій навчання фізики; 2) функції, значення і місце інформаційних технологій та засобів навчання фізики в навчально-виховному процесі в умовах профільного навчання; 3) психолого-педагогічні, методичні, технічні вимоги щодо використання інформаційних технологій і засобів навчання фізики; 4) методику використання педагогічних програмних засобів на уроках фізики у класах суспільно-гуманітарного напряму; 5) технологію комп’ютерного контролю знань учнів, дистанційного навчання фізики та можливості використання в умовах профільного навчання; а також вміти: 1) підготувати програмний педагогічний засіб для застосування у навчальному процесі; 2) розробляти інформаційні технології навчання фізики та застосовувати їх для індивідуального, групового, фронтального навчання; 3) складати завдання для учнів із використанням комп’ютерних моделей і на їх основі розробляти демонстрації, лабораторні роботи; 4) оцінювати певний програмний педагогічний засіб; 5) створювати та систематично поповнювати методичну бібліотеку інформаційно-комунікаційних технологій навчання фізики, використовуючи мережу Інтернет.

Учитель у процесі навчання фізики повинен пам’ятати, що під час застосування інформаційних технологій необхідно намагатись реалізовувати всі потенціали особистості – пізнавальний, морально-етичний, творчий, естетичний, комунікативний. Щоб ці можливості особистості повністю було реалізовано вчителю необхідно бути педагогічно компетентним у галузі володіння інформаційними освітніми технологіями. Розвиток цієї компетентності потрібно починати під час навчання майбутніх педагогів у ВНЗ.

На сьогодні кожен вчитель вивчає програмні засоби пошуку, збору та систематизації інформації з конкретної навчальної теми предмета, тому він повинен вміти працювати з інформацією мультимедійних технологій, вміти їх раціонально використовувати на уроках з метою підвищення їхньої ефективності, розвитку творчості учнів, підвищення якості освітнього процесу. Тобто вчитель-предметник повинен володіти інформаційною культурою, яка передбачає сформованість інформаційного світогляду, наявність системи знань та умінь, які забезпечують самостійну діяльність для оптимального задоволення професійних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так й інформаційних технологій навчання.

Інформаційна культура вчителя відображає особливості його професійної діяльності, а саме: формування інформаційної культури учня; стимулювання учнів до необхідності володіння знаннями й інформацією; розвиток навичок правильного формування інформаційного пошуку; фіксації та використання отриманих даних, їх критичного оцінювання та відбору.

Рівень сформованості інформаційної культури вчителя визначається сукупністю критеріїв: 1) стан інформаційної самосвідомості вчителя – загальнокультурна і професійна ерудованість; розуміння цінностей інформаційної діяльності, рефлективність професійної позиції, використання інформаційних освітніх ресурсів для самоосвіти тощо; 2) розвинутість інформаційно-технологічних навичок – застосування інформаційних технологій у вирішенні актуальних педагогічних задач, наявність гнучкої системи навичок; участь у забезпеченні інформаційної взаємодії в навчальному закладі; 3) творча активність і самостійність – участь у проектній діяльності, створення власних інформаційних продуктів, наявність власної авторської позиції (методики); здатність здійснювати вибір і застосовувати необхідні інформаційні ресурси; 4) емоційне ставлення до інформаційної діяльності – позитивна професійна самооцінка, наявність інтересу до інформаційної діяльності; задоволення результатами власної інформаційно-педагогічної діяльності; 5) успішність та ефективність інформаційно-педагогічної діяльності – наявність досягнень у галузі інформаційно-педагогічної діяльності; участь у спільних проектах з іншими вчителями-предметниками [8 ].

Зазначимо, що вчитель самостійно може створювати програмне забезпечення для своєї діяльності, власні освітні електронні ресурси (презентації, публікації, сайти, тести, ілюстративний матеріал, моделі тощо), враховуючи своєрідність педагогічного досвіду, стиль педагогічної діяльності й особливості навчально-пізнавальної діяльності учнів в умовах профільного навчання, або – має змогу використовувати програмне забезпечення, яке створене фахівцями, тоді вчитель відповідно має доступ до готових програмних продуктів, які відображають основні аспекти процесу навчання: подання навчального матеріалу, контроль його засвоєння, організацію самостійної діяльності учнів тощо. Проте, найбільш ефективним є створення освітніх інформаційних систем, які дозволять вчителю із запропонованих інформаційних матеріалів, реалізованих на комп’ютері, проектувати свій урок, організовувати продуктивну діяльність учнів у процесі навчання.

Висновки. Використання раціонально складених комп’ютерних навчальних програм з урахуванням не тільки специфіки змістовної інформації, але й специфіки психолого-педагогічних закономірностей засвоєння цієї інформації учнями в умовах профільного навчання, дозволяє індивідуалізувати й диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність й самостійність учнів.

Величезний дидактичний потенціал використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання може бути розкритим лише за умов, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме вчителю. Саме він визначає і забезпечує ті умови, за яких цей потенціал дійсно реалізується.



Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Важливим напрямом дослідження у подальшому є формування інформаційної культури учнів на уроках фізики з використанням інформаційних технологій і засобів в умовах профільного навчання; створення та використання програмних продуктів у навчально-виховному процесі для учнів суспільно-гуманітарного напряму з урахуванням особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Апатова Н. В. Информационные технологии в школьном образовании / Н. В. Апатова. – М. : Изд-во РАО, 1994. – 228 с.

2. Гриценко В. Г. Нові інформаційні технології при вивченні статистичних закономірностей у процесі підготовки вчителів фізики : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Гриценко Валерій Григорович. – Черкаси, 1998. – 198 с.

3. Гуревич Р. С. Інформаційна культура – важлива складова загальної культури особистості / Р. С. Гуревич // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. – Випуск 4 / редкол. : І. А. Зязюн (голова) та ін. – Київ – Вінниця : ДОВ “Вінниця”, 2004. – С. 42–47.

4. Желюк О. М. Удосконалення навчального фізичного експерименту засобами сучасної електронної техніки : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Желюк Олег Миколайович. – Рівне, 1996. – 226 с.

5. Коломієць Т. Розвиток інформаційної культури педагога в процесі професійної інноваційної діяльності / Тарас Коломієць, Алла Коломієць // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. – Серія : Педагогіка. – 2009. – № 3. – С. 80–83.

6. Маланюк П. М. Повышение эффективности самостоятельной работы учащихся при изучении физики на основании использования компьютерной техники : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Маланюк Петро Миронович. – К., 1991. – 165 с.

7. Використання інформаційних технологій на уроках фізики / [упоряд. І. Ю. Ненашев]. – Х. : Вид. група “Основа”, 2007. – 192 с.

8. Шевердин И. В. Информационная культура учителя : монография / И. В. Шевердин, А. Н. Ходусов. – Курск : Изд-во ООО “Учитель”, 2009. – 329 с.

Дата надходження статті: 11.07.2011 року.

Дата прийняття статті до друку: 21.12.2011 року.


УДК 378.662.013

О.В.Філонич,

аспірант,



А. В. Касперський,

доктор педагогічних наук, професор

(Національний педагогічний

університет імені М. П. Драгоманова)


ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ
Постановка проблеми. Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають суттєві протиріччя в педагогіці.

Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не “часткової” особистості, по-друге, у невмінні педагогічних працівників ураховувати індивідуальні, вікові та соціобіопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому в сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісний розвиток дитини значною мірою залежатиме від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають особистісно-орієнтований діяльнісний підхід до навчання.

Найкращим засобом навчання служать завдання, які викликають в учнів теоретичне або практичне ускладнення, пов’язане з певним протиріччям. Таке навчання можна вважати проблемним, з використанням різних форм запитання, задач або практично-розрахункового завдання.

Аналіз досліджень і публікацій. Результати аналізу педагогічної теорії та практики показують, що питання інноваційних технологій при формуванні основ творчого конструювання і дизайну учнів старших класів при виготовленні одягу в умовах профільної технологічної підготовки залишається ще мало дослідженим.

Проблемі підготовки творчої особистості учня у процесі предметно-перетворювальної діяльності присвячені праці І. Волкова, І. Волощука, Л. Виготського, О. Луки, О. Леонтьєва, Н. Мартинюка, М. Морозова, В. Моляко, Я. Пономарьова, В. Чудновського, В. Юркевича та інших учених.

Питанням використання методики трудового навчання висвітлені в численних дослідженнях: О. Гедвілло, В. Гетти, Р. Гуревича, В. Дідуха, Л. Денисенко, В. Кузьменка, О. Коберника, Г. Шевченка, В. Мадзігона, В. Сидоренка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та інших учених.

Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання на сучасному етапі є проектно-технологічна діяльність, у якій поряд із формуванням інших видів загальнонавчальних знань та умінь починається й формування художньо-конструкторських. Цій проблемі присвячені наукові праці О. Коберника, Г. Кондратюка, В. Сидоренка, В. Симоненка, С. Ящук та інших.

Питання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання приділено увагу в дослідженнях таких вчених, як С. Батищева, Є. Білозерцева, Ю. Васильєва, М. Жиделєва, В. Зінченка, О. Катерника, М. Корця, Є. Кулика, В. Мадзігона, У. Нішаналієва, В. Сидоренка, Б. Сіменача, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та інших.

Дослідження сутності творчого процесу, творчої особистості та особистісного підходу в розвитку творчого потенціалу учнів (Е. Боно, М. Вертгеймер, Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, П. Якобсон), психологічної структури особистості (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, К. Платонов, С. Рубінштейн, З. Фрейд), діагностики творчих здібностей школярів (А. Анастазі, Л. Бурлачук, Дж. Гілфорд, В. Рибалка, П. Торренс), організаційних форм залучення учнів до творчої діяльності та методів розвитку їхніх творчих здібностей (Г. Костюк, В. Моляко, І. Волощук), специфіки творчої діяльності управлінського характеру (Г. Альтшуллер, А. Антонов, Г. Буш, І. Ільясов), особливостей управління у сфері бізнесу (Е. Пітерс, Б. Сінто, Н. Тачі, Л. Якокка), залучення старшокласників до підприємницької діяльності (В. Мадзігон, М. Вачевський, С. Мельников), умов реалізації змісту технологічного профілю навчання у старшій школі (М. Корець, Г. Левченко).



Мета статті – теоретично обґрунтувати методику формування педагогічних умов упровадження інноваційних технологій при підготовці вчителів технологій, а також аналіз ключових понять означуваної проблеми, їх місце і роль у сучасній школі.

Сучасне суспільство можна з впевненістю назвати суспільством попиту і пропозиції. Розвиток с виробництва потребує творчих, винахідливих, комунікабельних робітників і керівників, здатних ефективно працювати як у команді, так і використовувати індивідуальну готовність до виконання завдань на найякіснішому рівні. Тому, природно, підвищуються вимоги щодо рівня підготовки випускників навчальних закладів. Традиційна система освіти не може задовольнити сучасні потреби,і не тільки в нашій країні, але і в багатьох країнах світу вона зазнала реформування. Змінюються цілі і завдання, що постали перед сучасною освітою в суспільстві, особистісно-орієнтована система навчання приходить на зміну традиційній. Традиційні методи навчання замінюються інноваційними, тепер акценти в навчальній діяльності спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності, використання ІКТ ставить у центр навчального процесуучня, його пізнавальну творчу діяльність.

У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес – це “цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів”. У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Проектна технологія [2; 8; 9] – це особистісно орієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Сутність проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

Проектно-технологічна діяльність є методично обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильно вибраної когнітивної моделі та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного.

На нашу думку, доцільною може бути модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання, яку пропонує С. Ящук [11, с. 15].

Методи, що застосовуються вчителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та інноваційні. До традиційних відносяться: вербальні методи; демонстрація; спостереження; метод вправ; метод самостійної роботи. До інноваційних – метод творчих проектів; метод фантазування; морфологічний аналіз; метод мозкової атаки; метод фокальних об'єктів; метод алгоритмів; метод зразків; метод створення ідеального об'єкта; основи теорії розв'язування винахідницьких задач; конкурси творчих проектів.

На різних етапах проектно-технологічної діяльності застосовуються і різні методи навчання. Так, на організаційно-підготовчому: вербальні методи (розповіді, пояснення), інформаційної підтримки, метод фантазування, пошуку, демонстрації зразків раніше виконаних проектів, метод аналогій, мозкової атаки, метод ідеального та фокальних об'єктів тощо; на технологічному етапі – метод вправ (відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій), метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій; на заключному етапі – метод інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.

Співробітництво (партнерська технологія) вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи.

Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальним, адже він максимально наближує до реальних потреб життя, сприяє формуванню необхідних компетентностей та професійному самовизначенню учнів.

У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологій обробки конструкторських матеріалів, графічних і дизайнерських робіт, швейного виробництва підприємництва, народних ремесел тощо.

Таблиця 1

Планування проектної діяльності

Етапи виконання

Результат роботи

1. Організаційно-підготовчий

Вибір теми проекту, підбір літератури

2. Конструкторський

Розробка ескізу, схеми, побудова креслення, моделювання, оформлення конструкторської і технічної документації. Добір матеріалів, інструментів, обладнання, економічне обґрунтування.

3. Технологічний

Виготовлення виробу. Виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом.

4. Заключний

Корегування виготовленого виробу, оформлення творчого проекту, самооцінка проекту. Захист творчого проекту.

За інтерактивного трудового навчання, ІКТ навчально-трудовий процес організовується таким чином, що практично всі учні задіяні в навчальній і трудовій діяльності, мають можливість працювати залежно від наявних знань.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб'єктами навчання. Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять учня в позицію режисера, в другому – в позицію учителя, в третьому – консультанта, в четвертому – творця або художника, в п'ятому – організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому – в позицію учня, в сьомому – організатора взаємонавчання.

Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів, що найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. У процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.

Інформаційні технології (ІТ) – це різновид активних методів навчання (“велике коло”, “акваріум”, “займи позицію”, “мозковий штурм”, групові та парні форми навчально-трудової діяльності учнів).

Розробка і впровадження у навчальний процес сучасного обладнання, широке застосування комп'ютерної техніки зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу. Іде процес використання програмних засобів і систем для підтримки традиційних методів навчання. Тому, розробляючи нові технології навчання в сучасних суспільних умовах, не можна ігнорувати зростаючого значення і формаційну функцію суспільства.

Загалом існує чимало різновидів програмних засобів, які за своїм методичним призначенням можуть поділятися на: навчальні, тренажерні, контролюючі, інформаційно-пошукові, імітаційні, моделюючі, демонстраційні, навчально-ігрові, дозвільні.

Комп'ютер ураховує широкий діапазон індивідуальних особливостей учнів. Він дає змогу кожному навчатися в зручному для нього темпі при виборі певної навчальної взаємодії, враховуючи не тільки правильність відповідей на одне або декілька завдань, часові втрати, характер помилок, а й тип і ступінь достатньої допомоги. Комп'ютер стає посередником між учителем і учнем, організовуючи процес навчання відповідно до фізіологічної, психологічної, інтелектуальної індивідуальності. Навчання, що здійснюється на основі найсучасніших інформаційних і комунікаційних технологій, у перспективі має відігравати винятково важливу роль у розвитку культури учіння протягом усього життя.

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   39


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка