4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5



Сторінка3/14
Дата конвертації05.03.2016
Розмір3.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Мал. 1. Визначення складових дерева за допомогою запитань



Метод Дельфі був розроблений для розв'язання складних стратегічних проблем з метою отримання інформації про майбутнє, граничного зменшення впливу суб'єктивного фактора, стимулювання способів мислення спеціалістів шляхом створення інформаційної системи з оберненими зв'язками, усунення завади в обміні інформацією між фахівцями, тиску авторитету та інших форм тиску, забезпечення підвищення достовірності прогнозів шляхом спеціальних процедур кількісного оцінювання думок експертів та їх опрацювання. Цей метод був запропонований О.Хелмером і його колегами як ітеративна процедура при проведенні мозкового штурму, яка сприяла б зниженню впливу психологічних факторів при повторенні засідань і підвищенню об'єктивності результатів. Однак майже одночасно Дельфі-процедури стали методом підвищення об'єктивності експертних опитувань з використанням кількісних оцінок при оцінці дерева цілей і при розробці сценаріїв. У більш складних варіантах методу Дельфі розробляється програма послідовних індивідуальних опитувань за допомогою анкет-запитальників, що виключають контакти між експертами, але передбачають ознайомлення їх з думками один одного між турами. Запитальники від туру до туру можуть уточнюватися. Для зниження впливу таких факторів, як пристосування до думки більшості, іноді потрібно, щоб експерти обґрунтовували свою точку зору, але це не завжди приводить до бажаного результату, і в деяких випадках навпаки, може підсилити ефект пристосування. У найрозвинутіших варіантах методу експертам присвоюють вагові коефіцієнти значимості їхніх тверджень, що обчислюються на основі попередніх опитувань, уточнюються від туру до туру й враховуються при одержанні узагальнених результатів оцінок. Метод Дельфі передбачає попереднє ознайомлення фахівців з ситуацією за допомогою певної моделі, математично строгої або ж неформальної. Фахівцям пропонується оцінити структуру моделі загалом та дати пропозиції щодо невключених зв'язків. При цьому використовується анкетний метод з уніфікованими формами запитань, відповідей та оцінок. Анонімність та можливість поповнити інформацію про предмет експертизи створюють умови, що забезпечують найпродуктивнішу працю експертної комісії. Крім того наявність зворотного зв'язку, що реалізується в декілька турів, дозволяє експертам коригувати свої висловлювання з урахуванням проміжних усереднених оцінок та пояснень експертів, які висловили полярні точки зору. Основними особливостями методу Дельфі як достатньо надійного інструменту отримання експертної інформації є анонімність висловлювань; обґрунтування думок експертів з граничними оцінками; наявність оберненого зв'язку, що реалізується за допомогою багатокрокового опитування. Однак ці особливості виключають появу нових підходів до розв'язання проблеми, які можуть виникнути в ході дискусії – альтернативні оцінки проблеми формулюються анонімно, хоча, з іншого боку, це виключає можливість тиску. Існує ймовірність того, що достатньо суттєва інформація, якою може володіти учасник експертної групи, може бути невикористаною внаслідок обмеженості запитань анкети. Тому формування анкет повинно бути надзвичайно професійним та оперативним, щоб відреагувати на нову інформацію, отриману після чергового туру. Щоб запобігти появі «штучного консенсусу», коли в принципі є дві або більше достатньо різних точок зору на проблему, які в остаточному результаті зникають унаслідок багатьох турів, використовуються також модифікації методу Дельфі, які поляризують точки зору за певних умов, замість того, щоб прагнути зведення їх до одного спільного варіанту-консенсусу.

Метод аналізу ієрархій (МАІ) базується на ієрархічному представленні елементів, що визначають суть проблеми. Проблема розбивається на більш прості складові з наступним оцінюванням особою, що приймає рішення (ОПР), відносного ступеня взаємодії елементів одержуваної ієрархічної структури. У методі використовуються тверді оцінки в шкалі відносин. МАІ будується на принципі ідентичності й декомпозиції і включає процедури синтезу множинних тверджень, одержання пріоритетності критеріїв і знаходження альтернативних рішень. Принцип ідентичності й декомпозиції передбачає структурування проблем у вигляді ієрархії або мережі як першого етапу МАІ. Побудова ієрархії починається з окреслення проблеми дослідження. Далі будується власне ієрархія, що включає мету (призначення), яка відповідає корінню ієрархії, проміжні рівні (аспекти мети, мети-критерії, критерії) і альтернативи, які формують найбільш низький ієрархічний рівень (листя). Розглянемо як приклад рішення задачі планування інвестицій підприємства за допомогою МАІ [2]. Ця задача має на меті не тільки розподіл ресурсів за існуючих економічних умов. Керівникові (ОПР) необхідно зробити оцінку сценаріїв імовірного майбутнього й передбачуваного впливу цих сценаріїв на можливість досягнення поставлених цілей, тобто необхідно зробити вибір оптимального набору з урахуванням вищевказаних умов у таких напрямках: нові продукти й сфери діяльності; існуючі й можливі нові ринки; існуючі й нові способи поширення продукції.

Ієрархія, що є результатом реалізації принципу ідентичності й декомпозиції і розроблена разом з керівником підприємства представлена на мал. 2. У ній використовується 3 основних рівні. Перший рівень визначає зовнішні сценарії, що можуть бути оптимістичними (низькі ризики й зовнішні умови відповідають одержанню високих прибутків), збереження поточного стану (status quo) й песимістичними (високі ризики й зовнішні умови відповідають одержанню низьких прибутків). Другий рівень визначає цілі підприємства – рівень рентабельності, зріст продажів, збереження частки на ринку, стабільність і потреба в ресурсах. На цьому рівні представлені класи альтернатив. До їх складу входять альтернативи, які у даний час не використовуються підприємством: нові види продукції та існуючі діяльності, нові способи збуту існуючої продукції й нові способи її розподілу.

Ці альтернативи деталізуються на декількох наступних рівнях. З метою збереження комерційної таємниці фірми правдиві альтернативи розподілу ресурсів закодовані в символьному вигляді. Розробивши багаторівневу структуру, ОПР переходить до другого етапу, що реалізує принцип порівняльних суджень. Зміст цього етапу полягає в заповненні матриць парних порівнянь для кожного рівня ієрархії з використанням шкали відносної важливості. Матриці парних порівнянь є відправними для виконання третього етапу, що реалізує принцип синтезу. Результатом останнього етапу є обчислення ваг (пріоритетів) альтернатив пропорційно яких і здійснюється розподіл ресурсів підприємства.

Мережі Петрі являються інструментом дослідження систем. Аналіз мереж Петрі допомагає отримати важливу інформацію про структуру й динамічну поведінку системи, що моделюється. Ця інформація є корисною для оцінювання системи й висунення пропозицій щодо її удосконалення й зміни. Мережі Петрі розроблялися для моделювання таких систем, які містять взаємодіючі паралельні компоненти. Уперше мережі Петрі запропонував Карл Адам Петрі, який у своїй докторській дисертації «Зв'язок автоматів» сформулював основні поняття теорії зв'язку асинхронних компонент обчислювальної системи. Можливі декілька шляхів практичного застосування мереж Петрі при проектуванні й аналізі систем. У одному з підходів мережі Петрі розглядаються як допоміжний інструмент аналізу, для побудови системи використовуються загальноприйняті методи проектування, потім побудована система моделюється мережею Петрі, і модель аналізується. Будь-які труднощі, що зустрічаються при аналізі, вказують на вади в проекті. Для їх виправлення необхідно модифікувати проект. Модифікований проект потім знов моделюється й аналізується. Цей цикл повторюється доти, поки аналіз, що проводиться, не приведе до успіху. У цьому підході використання мереж Петрі в проектуванні потрібне постійне перетворення системи, що проектується, в модель у вигляді мережі Петрі.

альтернатива

Мал. 2. Ієрархія для рішення задачі формування портфеля інвестицій підприємства.

Якщо ж можливо, весь процес проектування й визначення характеристик системи проводиться в термінах мереж Петрі. У цьому випадку методи аналізу застосовуються лише для створення проекту мережі Петрі, вільного від помилок. Мережа Петрі складається з чотирьох елементів: множини позицій Р, множини переходів Т, вхідної функції I і вихідної функції О. Вхідна і вихідна функції пов'язані з переходами і позиціями. Вхідна функція I відображає перехід tj в множину позицій I(tj), які називаються вхідними позиціями переходу. Вихідна функція О відображає перехід tj в множину позицій O(tj), які називаються вихідними позиціями переходу. Структура мережі Петрі визначається її позиціями, переходами, вхідною й вихідною функціями (мал. 3).




Мал. 3. Приклад мережі Петрі

Позиція pi є вхідною позицією переходу tj в тому випадку, якщо pi І(tj); рi є вихідною позицією, якщо рi O(tj). Входи й виходи переходів являють собою комплекти позицій. Комплект є узагальненням множини, до якого включені елементи, які багатократно повторюються – тиражовані елементи. Використання комплектів, а не множин для входів і виходів переходу дозволяє позиції бути кратним входом або кратним виходом переходу. Кратністю вхідної позиції pi для переходу tj є число появ позиції у вхідному комплекті переходу. Аналогічно кратністю вихідної позиції pi для переходу tj є число появ позиції у вихідному комплекті переходу. Якщо вхідна і вихідна функції є множинами (а не комплектами), то кратність кожної позиції рівна або 0, або 1. Вхідні й вихідні функції використовуються для відображення позицій у комплекти переходів, також їх можна використовувати для відображення переходів у комплекти позицій. Мережа Петрі є орієнтованим мультиграфом, оскільки допускає існування кратних напрямлених дуг від однієї вершини графа до іншої. Вершини графа можна розділити на дві множини (позиції й переходи) таким чином, що кожна дуга буде направлена від елемента однієї множини (позицій або переходів) до елемента іншої множини (переходів або позицій); отже, такий граф є дводольним орієнтованим мультиграфом. Для графів з великою кратністю використовується пучок дуг, позначений числом кратності, а не зображення всіх кратних дуг. Мережа Петрі виконується за допомогою запусків переходів. Перехід запускається лише в тому випадку, якщо він дозволений, видаленням фішок з його вхідних позицій і утворенням нових фішок, що вміщуються в його вихідні позиції. Просте представлення системи мережею Петрі ґрунтується на двох основоположних поняттях: подіях і умовах. Події – це дії, що мають місце в системі. Виникненням подій управляє стан системи. Стан системи може бути описаний множиною умов. Умова – це предикат або логічний опис стану системи. Однією з особливостей є властивий мережам і їх моделям паралелізм або одночасовість. У моделі мережі Петрі дві дозволені не взаємодіючі події можуть відбуватися незалежно одна від одної. Синхронізувати події, поки це не буде потрібно системі, що моделюється, немає потреби. Але, коли синхронізація необхідна, моделювати її легко. Отже, мережі Петрі представляються ідеальними для моделювання систем з розподіленим управлінням, у яких декілька процесів виконуються одночасно. Інша важлива особливість мереж Петрі це їх асинхронна природа.

Метод моделювання також використовується для наукового пізнання, відрізняється від інших методів пізнання тим, що об’єкт вивчається з його допомогою не безпосередньо, а шляхом дослідження іншого об’єкта, аналогічного в певному сенсі досліджуваному [1]. Модель є образом, замінником оригіналу, цільовим відображенням, що виявляється в множинності моделей одного й того ж об’єкта – для різних цілей будуються різні моделі. Моделювання – це метод опосередкованого пізнання за допомогою штучних або природних систем, які зберігають деякі особливості об'єкту дослідження й таким чином заміщають його, що дає можливість отримати нове знання про об'єкт-оригінал. Подібність моделі до оригіналу завжди неповна, тобто модель лише приблизно відображає деякі властивості оригіналу. Унаслідок цього реальна система може мати різноманітні гомоморфні моделі, які не будуть між собою ізоморфними. Для автоматизації процесу моделювання використовуються CASE-засоби BPwin, Designer2000 та інші, в яких реалізується як функціональне моделювання, імітаційне моделювання, так і функціонально-вартісний аналіз, призначений для зниження витрат, скорочення термінів розроблення й виходу системи на ринок продукції. Інформація функціонально-вартісного аналізу показує, як можна перерозподілити ресурси з максимальною стратегічною вигодою, допомагає виявити найбільш важливі фактори (якість, обслуговування, зниження вартості, зменшення трудомісткості), а також визначити найкращі варіанти капіталовкладень.

Існує два основних способи проектування інформаційних систем – структурне проектування, засноване на алгоритмічній декомпозиції, та об’єктно-орієнтоване проектування, що ґрунтується на об’єктно-орієнтованій декомпозиції. Розподіл за алгоритмами концентрує увагу на послідовності подій, що відбуваються, а розподіл за об’єктами надає особливого значення агентам, які являються об’єктами або суб’єктами дії. Ці способи ортогональні, тому при проектуванні системи CASE-засобами необхідно вибрати один з них, а потім, використовуючи отриману структуру, розглянути проблему з іншої точки зору [3].

Таким чином, викладений вище матеріал презентує методику формування знань з методів системного аналізу та застосування цих знань при створенні інформаційних систем. Інформаційні системи – це основний інструмент підвищення обґрунтованості керуючих рішень, вони є складними організаційними, програмно-апаратними та телекомунікаційними комплексами. Питання архітектури таких систем та організації керування в них є одним з основних напрямків системного аналізу в галузі управління як застосування методів системного аналізу та прикладної інформатики в прикладних предметних областях (Management Information Systems, Business Information Systems, Data Mining Systems, Decision Support Systems). Теоретичні основи інформаційного, лінгвістичного, математичного, програмного та інших видів забезпечення розподіленого опрацювання інформації, побудови баз даних та знань, аналітичних систем та інтелектуальних систем підтримання прийняття рішень визначають потенційні можливості та обмеження інформаційних систем загалом. Методи системного аналізу та інформатики є «мостом» між теорією та практикою побудови прикладних корпоративних інформаційних систем. Основна функція моделі – це засіб пізнання. У системному аналізі моделі є дуже важливими компонентами дослідження та проектування нової системи, тому використовується множина моделей для забезпечення якісного дослідження системи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка