4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5



Сторінка7/14
Дата конвертації05.03.2016
Розмір3.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Результати узагальнених даних (середньоарифметичне значення по кожній групі мотивів) експериментальної й контрольної групи наведені на малюнку 1.

Примітка до малюнка: групи мотивів: 1 – соціальні; 2 – власне управлінські; 3 – педагогічні; 4 – особистісного розвитку; 5 – зовнішньої привабливості управлінської діяльності.

Якщо проаналізувати міру значущості різних видів мотивів, то серед них на першому місці в експериментальній групі перебувають мотиви особистісного розвитку, а в контрольній – педагогічні мотиви. Якщо в експериментальній групі значущість цих мотивів відзначає більше 50,0% (кожний другий), то в контрольній – кожний п'ятий опитаний респондент. Друге місце за значущістю в експериментальній групі займають управлінські мотиви (50,8%), а в контрольній – соціальні (27,8%). На третьому місці в експериментальній групі перебувають соціальні мотиви (46,8%), а в контрольній групі – управлінські (24,9). Четверте місце в експериментальній групі зайняли педагогічні мотиви (35,9% опитаних), а в контрольній – мотиви особистісного розвитку (20,9%). І хоча в сьогоднішній ситуації економічної кризи важко знайти привабливі сторони діяльності управлінських кадрів освітніх установ, такі мотиви присутні і в експериментальній (0,9%), і в контрольній (2,8%) групах.

Як видно з діаграми, в експериментальній групі в результаті формуючого експерименту зафіксована значна відмінність (порівняно з контрольною групою) у мірі виразності практично всіх груп мотивів. Особливо значні зміни відбулися в групі соціальних мотивів (пов'язані з діяльністю суспільства), управлінських (пов'язані з управлінням як таким у системі середньої освіти), особистісного розвитку (пов'язані із самопізнанням, самоаналізом і самовдосконаленням керівника).

Трохи менші відмінності зафіксовані в групі педагогічних мотивів і мотивів зовнішньої привабливості. Підкреслимо, що управлінська діяльність, як і будь-яка інша, полімотивована, тобто в її основі лежать одночасно кілька мотивів, що належать до різних груп. Такими групами в ході формуючого експерименту стали управлінські, соціальні мотиви й мотиви власного розвитку особистості керівника. Разом з тим, навіть у експериментальній групі існує певний «розрив» між значущістю для директорів шкіл мотивів особистісного розвитку, з одного боку, і управлінських, педагогічних, з іншого.

Виявляється, що продуктивно можна оцінити той факт, що серед керівників досить велика кількість орієнтованих на власне управлінську, творчу самореалізацію. І разом з тим, було б більш ефективно для керування школою, якби ці мотиви тісніше поєднувалися з управлінськими й педагогічними. Однак, як показують дані, значущість цих мотивів, особливо в контрольній групі, не висока, хоча досить часто сьогодні в школах можна почути твердження про «інноваційний підхід до діяльності школи», «створення максимально комфортних умов для розвитку дитини» і т.п.


ЛІТЕРАТУРА

1. Елькін М.В. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя географії засобами проектної діяльності. Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. – Теорія і методика професійної освіти. – Бердянськ, 2004. – 206 с.

2. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – К.: Ніка-центр, 2000. – 332 с.

3. Панчук Т.В. Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи. Автореф. дис. ... канд. психолог. наук. – К., 2002. – 20 с.

4. Перевезій Т. Експериментальне вивчання мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації // Освіта і управління – 1992. – Т. 3. – №2. – С. 87-96.
УДК 378.016:78

Л.В.Кожевнікова,

кандидат педагогічних наук,

доцент

(Переяслав-Хмельницький ДПУ



ім. Григорія Сковороди)
МУЗИЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
Підготовка майбутнього вчителя належить до вагомих проблем сьогодення. Значні зміни в соціокультурній сфері суспільства, поява нових вимог щодо розвитку підростаючого покоління спричинили певні зрушення й у системі професійної підготовки вчителя.

Усвідомлення ролі вчителя, на якого покладена відповідальність за долю підростаючого покоління, котре повинно виховуватися на принципах гуманізму та високої моралі, приводить до поглиблення та розширення його соціальних функцій. Нині школа потребує педагога-вихователя, який би перебрав на себе функції організатора дозвілля молоді, був її духовним наставником [8, с. 4]. І тому в умовах зростання популярності музики, яка останнім часом зайняла перше місце в структурі художніх уподобань молоді й за обсягом “споживання” випередила всі інші види мистецтва, музично-просвітницька діяльність є тим інструментом суспільно-педагогічної роботи вчителя, що органічно доповнює й продовжує навчально-виховний процес у школі й відкриває широкий простір для ініціативи й пошуку. З огляду на це завдання підготовки майбутнього вчителя музики до музично-просвітницької діяльності набуває особливої гостроти та актуальності.

Складність професії вчителя музики зумовлюється тісним взаємозв’язком елементів, що входять до поняття “вчитель” і “музикант-просвітник”. Зауважимо, що вчитель-пропагандист музики не тільки організовує навчально-виховний процес, презентуючи й формуючи музичні смаки учнівської молоді, а він особисто, згідно з сучасними вимогами педагогічної освіти має бути людиною високої культури. І.Зязюн зазначає, що “високе звання ”вчитель” набуває свого справжнього змісту лише тоді, коли воно єдине з поняттям культури” [2, с. 47]. Такий ракурс професійної підготовки особистості розкриває вагомість музично-просвітницької діяльності, що виступає неодмінною складовою педагогічної культури майбутнього вчителя.

У загальнопедагогічних працях О.Абдуліна, В.Бондаря, І.Зязюна, Н.Кузьміної, М.Скаткіна, Р.Хмелюк, М.Ярмаченка та ін. підкреслюється вагомість цілісної культури майбутнього вчителя як необхідної передумови його високого професіоналізму.

Наукові дослідження, присвячені розробці професіограми вчителя та його естетичній культурі (Д.Баран, Є.Квятковський, Г.Петрова, І.Полякова), акцентують увагу на таких суттєвих чинниках педагогічної культури вчителя, як професійна готовність та педагогічна майстерність.

Д.Баран, досліджуючи психолого-педагогічні аспекти підготовки вчителів до музично-естетичного виховання школярів, наголошує, що основними складниками музично-естетичної вихованості вчителя є володіння методикою викладання предметів психолого-педагогічного та музично-естетичного циклів, наявність глибоких знань з психології, педагогіки, музичних дисциплін, здатність до координації своєї роботи (в умовах класної, позакласної, позашкільної діяльності), вміння висвітлювати навчальний матеріал, встановлювати психологічний контакт з аудиторією тощо [1, с. 58-59].

Розробляючи професіограму майбутнього вчителя у сфері естетичної культури, Г.Петрова акцентує увагу на таких його якостях, як потреба в систематичному художньому вихованні, самовихованні й самоосвіті, широкий мистецький кругозір, уміння усвідомленого сприйняття, аналізу естетичних об’єктів, розвинений естетичний смак, високий рівень художньо-творчих здібностей [4, с. 36].

Такої думки стосовно підготовки музиканта-пропагандиста дотримується й І.Полякова. Зокрема, високий естетичний смак, загальнокультурний рівень, обізнаність у галузі музичного мистецтва та широка ерудованість у суміжних сферах мистецтва, прагнення до самоосвіти, самовиховання, розвиток творчих здібностей, навички ораторського мистецтва, практичні вміння та навички музично-пропагандистської діяльності лежать в основі професійної майстерності майбутнього вчителя [5, с. 102-104].

Системне становлення естетичної культури майбутніх учителів початкових класів, музики та образотворчого мистецтва, зазначає Є.Квятковський, потребує формування високих громадянських якостей особистості, духовних інтересів, потреб у духовній самоосвіті, оволодіння навичками пропагування мистецтва (музики, живопису, архітектури, скульптури), здатності донесення мистецтвознавчих знань до учнів загальноосвітніх шкіл, їх батьків, громадськості (під час педагогічної практики) [6, с. 96].

Отже, ми можемо стверджувати, що вищевказані автори в різних варіантах називають складники музично-просвітницької діяльності й наголошують на їх пріоритетному значенні у формуванні особистості майбутнього вчителя, а також на їх вагомій ролі в професійній підготовці студентів.

На формуванні музично-педагогічної, художньої культури акцентують увагу науковці Т.Євсеєва, Г.Падалка, Л.Рапацька та інші. Вказуючи на безперечний взаємовплив художньої культури та педагогічної майстерності в широкій професійно-художній підготовці студентів у ВНЗ, Л.Рапацька підкреслює цілеспрямованість формування художньої культури вчителя музики, наголошує на практичному значенні засвоєних знань, умінні аналізувати різноманітні явища художньої культури, вияви загальних закономірностей у розвиткові музики й літератури, музики та образотворчого мистецтва [7, с. 20].

Т.Євсеєва, досліджуючи питання просвітницької підготовки студентів в умовах вищої музично-педагогічної освіти, вирізняє просвітницьку спрямованість музично-педагогічної культури майбутнього фахівця. Підставою слугує те, що поняття “музично-педагогічна культура” й ”музично-педагогічне просвітництво” співвідносяться як ціле та його складова. При цьому, як зазначає автор, складова частина не відокремлена, а має “розлитий” характер, накладаючи відбиток на всі елементи цілого. Звідси, музично-педагогічне просвітництво належить до сфери навчального й педагогічного досвіду майбутнього вчителя, і його підготовка характеризується володінням системою опорних знань та умінь, які “переплавлені” із “чистого” музичного мистецтва в музичну педагогіку; просвітницьку спрямованість усієї системи знань та вмінь; усвідомленість в засвоєнні інтегрованих знань, потребу в актуалізації навчального досвіду в педагогічній діяльності тощо [3, с. 3-4].

Такий підхід дає змогу підкреслити важливість музично-просвітницької діяльності, яка сприяє збагаченню культуротворчого потенціалу особистості вчителя, підвищенню його професійної готовності й, таким чином, позитивно позначається на становленні педагогічної культури як складової духовної культури особистості.

У складі художньої культури майбутнього вчителя значне місце відводиться високорозвиненому естетичному смаку, умінням майстерної інтерпретації музичних творів, котрі передбачають володіння ораторськими та виконавськими навичками, комплексне ознайомлення з іншими видами мистецтв тощо.

Тому цілком імовірно стверджувати, що для ефективного проведення музично-просвітницької роботи, спрямованої на формування музичної культури особистості учня, вчителеві самому потрібно бути високоосвіченою людиною, вміти розрізнити істинні цінності мистецтва від низькогатункових підробок. Широка духовна культура та технологічна озброєність – ось необхідний синтез, украй важливий для вчителя – майбутнього музиканта-просвітника, оскільки саме він готує „музично-просвітницьке середовище”, що визначає не тільки музичну, а й духовну культуру суспільства в цілому.

Такий ракурс діяльнісно-практичної підготовки майбутнього вчителя найбільш чітко простежується у І.Полякової. Так, автор зазначає, що вчитель музики-пропагандист повинен мати високі морально-вольові, інтелектуальні, емоційні якості; стійкі музичні інтереси; глибокі знання теорії та історії музики, музичного репертуару тощо; широку ерудицію у багатьох сферах науки та мистецтва (філософія, література, естетика); уміння вільного оперування художнім ілюстративним матеріалом; високу культуру мовлення з граматично правильним та чітким викладом думок; особистісну думку стосовно проблем музичного мистецтва; уміння переконувати впливом, викликати інтерес та втримувати увагу аудиторії; здатність до аналізу та оцінки своєї роботи; прагнення до самоосвіти, естетичного самовиховання; практичні вміння та навички музично-пропагандистської роботи [5, с. 102-103].

З огляду на означені вимоги до вчителя-пропагандиста музики, а також просвітницькі потреби нинішньої музичної освіти та їх значення в духовному становленні молоді необхідна ефективна професійна підготовка студентів до музично-просвітницької діяльності. Тому активізація духовного зростання підростаючого покоління, розкриття естетичної цінності музичного твору та доведення необхідності його в житті особистості вимагає від майбутнього вчителя зацікавленої спрямованості дій щодо успішного розповсюдження музично-естетичних знань, ідей тощо.

Отже, культурно-просвітницька спрямованість музичної освіти майбутнього вчителя потребує, щоб теоретична та практична підготовка за цим напрямком здійснювалась цілеспрямовано та систематично. Саме з цих позицій доречно розглянути специфіку вияву компонентів музично-просвітницької та музично-педагогічної діяльності.

Особливість музично-педагогічної діяльності вчителя полягає в спрямованості на естетичне виховання школярів засобами музики та іншими видами мистецтв. У музично-педагогічній діяльності професійні знання, вміння, навички, особистісні якості виявляються в поєднанні як специфічних компонентів музично-просвітницької діяльності (наявність просвітницького інтересу, музичної ерудованості тощо), так і загальнопедагогічних, що властиві для педагогічної діяльності в цілому й для музично-педагогічної зокрема.

Опора на закономірності функціонального аналізу, що вирізняє найбільш суттєві аспекти структури та змісту музично-педагогічної діяльності (Л.Арчажнікова, Н.Кузьміна) допомагає узагальнити її суттєві характеристики та виявити вплив на музично-просвітницьку діяльність.

Зокрема, конструктивний та організаційні компоненти вирізняють цілеспрямованість дій майбутнього вчителя, які випливають з його музично-просвітницької діяльності. Фахівці мають усвідомлювати цілі та завдання музично-просвітницького виховання школярів, розуміти необхідність формування музичної культури в комплексі з іншими видами мистецтв. Це передбачає насамперед відбір загальнохудожнього матеріалу (музичні твори, поезія, живопис) для урочних і позаурочних видів роботи та вибір форм проведення музично-просвітницьких заходів (цикли лекцій, вікторини, бесіди, дискусії тощо).

Ціннісно-орієнтаційний компонент передбачає дії майбутнього вчителя щодо формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді в мистецтві, виховання високих естетичних смаків, розвинених художніх уподобань. Важливість цього компоненту музично-педагогічної діяльності має вияв у формуванні світоглядних установок, естетичних переконань, ідеалів, які мають домінуюче значення в ході проведення різноманітних музично-просвітницьких заходів. З цього приводу інформаційно-просвітницьке повідомлення, що супроводжується оцінкою, коментарем учителя стосовно того чи іншого музичного твору, мистецького явища може стати внутрішнім імпульсом естетичної оцінки школярів, спричинити зміну ціннісної орієнтації особистості, викликати бажання діяти у відповідності з тими переконаннями, які випливають із засвоєних суспільних норм та ідеалів.

Мобілізаційний компонент ґрунтується на діях майбутнього вчителя, що орієнтовані на об’єднання спільних мотивів, знань, умінь, навичок школярів у сфері музики та суміжних галузях мистецтва з метою їх розвитку та музично-просвітницької спрямованості.

Інформаційно-пізнавальний компонент має вияв у діях учителя щодо розповсюдження музичних знань та мистецьких цінностей з метою розширення естетичного кругозору, ерудиції школярів.

Комунікативний компонент – вагома складова структури музично-просвітницької діяльності вчителя. Він виявляється в діях, що передбачають організацію міжособистісного спілкування школярів з музикою, створення умов для творчого самовияву та прояву індивідуальності учнів. Саме наявність двобічного зв’язку лектора й аудиторії (школярі, батьки), зумовлює високий професійно-просвітницький рівень учителя.

Емоційний компонент визначає здібності майбутнього спеціаліста емоційно реагувати на музичні твори та емоційно захоплювати школярів у ході проведення урочних та позаурочних музично-просвітницьких заходів. Організована пропаганда музики, ґрунтуючись на механізмах взаємного емоційного захоплення, спричиняє появу співпереживання та ідентифікації, що позитивно впливає на художньо-естетичний розвиток учнів.

Дослідницький компонент виокремлює прагнення вчителя до підвищення рівня художньої освіченості у сфері музичного мистецтва, до розширення власного кругозору знаннями літератури, образотворчого мистецтва, усвідомлення себе як професіонала, який володіє правильною концепцію самопізнання й самооцінювання. Відтак, уміння вчителя щодо підпорядкування себе просвітницькій меті, усвідомлення власних просвітницьких можливостей впливу на аудиторію допоможе вносити свої корективи до музично-просвітницького процесу.

Художньо-творчий компонент займає одне з домінуючих місць у структурі музично-просвітницької діяльності. Творчість у проведенні музично-просвітницьких заходів виступає як підґрунтя для створення культурно-просвітницького простору в спілкуванні учнів з мистецькими цінностями. Вирішення багатьох музично-просвітницьких завдань залежить від здатності майбутнього вчителя враховувати психологічний клімат класу, власні естетичні вподобання учнів тощо.

Таким чином, ми бачимо, що в кожному з компонентів музично-педагогічної діяльності, насамперед в синтезі музичних, загальнохудожніх та педагогічних знань, умінь, навичок, а також у практичному спілкуванні з музичними та іншими творами мистецтва музично-просвітницька діяльність знаходить своє специфічне втілення. Тому активізація музично-просвітницької діяльності вчителя відбувається за умов використання комплексу мистецтв, діалогічності спілкування з приводу музики та є основою для професійно-педагогічної підготовки студентів.

Отже, здійснений у статті аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів музики до музично-просвітницької діяльності дозволив зробити такі висновки:

– музично-просвітницька діяльність – вагома складова педагогічної культури вчителя музики;

– музично-просвітницька діяльність сприяє збагаченню художньо-творчого потенціалу особистості;

– підготовка майбутніх учителів музики до музично-просвітницької діяльності передбачає оволодіння комплексом особистісних якостей, умінь та навичок, необхідних для донесення справжніх цінностей музики до слухацької аудиторії;

– культурно-просвітницька спрямованість музично-педагогічної освіти є необхідною передумовою професійного зростання сучасного вчителя;

– взаємозв’язок компонентів музично-педагогічної та музично-просвітницької діяльності слугують запорукою успіху педагогічної праці майбутнього фахівця.
ЛІТЕРАТУРА

1. Баран Д.И. Психолого-педагогические основания подготовки учителей к музыкально-эстетическому воспитанию школьников: Дисс. ... канд. психолог. наук. – М., 1991. – 326 с.

2. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства: Учебн. пособие. – М.: Просвещение, 1989. – 302 с.

3. Евсеева Т.И. Вопросы просветительства в вузовском музыкально-педагогическом образовании. – М.: МГОПИ, 1993. – 12 с.

4. Петрова И.В. Вопросы эстетической подготовки будущего учителя. – Казань, 1976. – 298 с.

5. Полякова И.А. Повышение эффективности подготовки студентов пед. институтов к музыкально-пропагандистской деятельности: Дисс. ... канд. пед. наук. – КГУ, 1991. – 305 с.

6. Проблемы эстетического развития личности школьника / Под ред. А.И.Бурова, Е.В.Квятковского. – М.: Педагогика, 1987. – 96 с.

7. Рапацкая Л. Спецкурс „Проблемы современной худ. культуры” на муз.-пед. фак-те // Музыка в школе. – 1994. – №3. – 27 с.

8. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: проблеми сучасної пед. освіти: Навч. посібник . – К.: ІЗМН, 1998. – 248 с.

УДК 371

А.С.Шевчук,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач

(Київський міський педагогічний

університет ім. Б.Д.Грінченка)
ВИКЛАДАННЯ СПЕЦКУРСУ «УКРАЇНСЬКІ МУЗИЧНО-ХОРЕОГРАФІЧНІ ТРАДИЦІЇ В ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ» ЯК УМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТА
Сучасне українське суспільство потребує нової генерації фахівців, здатних ініціювати ідеї, продукувати оригінальне, актуалізувати власну креативність як в особистому житті, так і в професійній освітній сфері, спроможних забезпечити прогресивний розвиток вітчизняної освіти відповідно до національного досвіду нашого народу та світових досягнень.

Отже, актуальність проблеми розвитку творчості сучасних педагогів на основі запровадження спецкурсу із застосуванням українських хореографічних традицій обумовлена запитами суспільства у творчо розвинутих особистостях, потребами вищої школи в ефективному використанні мистецьких традицій, недостатнім забезпеченням процесу підготовки спеціалістів на їх основі та водночас урахуванням змін, що викликані узгодженням системи освіти України із стандартами Болонської декларації.

Сучасні реалії, на думку Т.Поніманської, орієнтують на спеціальну підготовку вихователя як гуманістично зорієнтованої особистості, здатної оперативно реагувати на динаміку соціально-економічних процесів, умов професійної діяльності, розробляти й упроваджувати нові технології в навчанні й вихованні дітей. Автор стверджує, що зміст вузівської підготовки має відповідати вимогам часу, а саме: „пріоритетові національних і загальнолюдських духовних цінностей; органічному зв’язку спеціальних курсів з національною культурою, історією, традиціями українського народу” [2, с. 135-136].

На думку Ю.Сухарнікова, освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти в Україні поєднує в навчальних програмах академічну й професійну спрямованість, але реально дещо формалізовано [5]. Знижується якість вищої освіти загалом, утрачає фундаменталізація освіти, страждає практична підготовка студентів, оскільки вони не отримують повноцінних навичок професійної роботи. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією освіти професіоналізація навчального процесу має спрямовуватися на забезпечення студентів практичними навичками, „ноу-хау”, які вважаються необхідними для безпосередньої роботи за професією.

У сучасних літературних джерелах вітчизняні автори висвітлюють проблему розвитку творчості студента через різні освітні аспекти: оновлення або розробку програм з нормативних дисциплін [4], презентацію напрямів і змісту самостійної роботи студентів [6], створення програм інноваційного характеру [1], розробку окремих нових програм і змісту спецкурсів [3] тощо.

Зокрема, вирішення проблеми через упровадження спецкурсів не є суто інноваційним підходом. Однак на сучасному етапі цей процес ускладнюється різними чинниками й насамперед відсутністю програм спецкурсів згідно з конкретною дисципліною педагогічно-професійного циклу. Недостатність публікацій, в яких би проблема розглядалася з позиції інтеграції навчальної дисципліни (наприклад, однієї з методик дошкільного виховання) й спецкурсів, зумовила вибір теми даної публікації.

Метою статті визначено обґрунтування й висвітлення змісту спецкурсу, який би став сприятливою умовою розвитку творчості студента, забезпечував професійну спрямованість освіти майбутнього педагога-дошкільника на вітчизняних і світових засадах, відповідав дисципліні „Теорія та методика музичного виховання дітей дошкільного віку”.

Мета зумовила постановку таких завдань: обґрунтувати необхідність розробки спецкурсу „Українські музично-хореографічні традиції в дошкільній освіті”; презентувати розроблені основні складові програми спецкурсу (мета, завдання, тематичний план, зміст, форми й умови організації).

Нині одним із пріоритетів Української держави визначено національний характер освіти й національне виховання, які мають здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді й спрямовуватися на залучення їх до глибинних пластів національної культури й духовності, формування національних світоглядних позицій, поглядів, переконань на основі цінностей вітчизняної й світової культури.

Постановка проблеми в трьох її вимірах, що стосуються залучення дітей дошкільного віку до національної культури, винайдення шляхів формування національного світогляду та художньо-естетичної культури молодої людини в період, коли активно розвивається її особистість і формуються професійні переконання, й нарешті, набуття студентами фахової компетентності щодо творчого використання цінностей українського мистецтва в дошкільній освіті, зумовила необхідність розробки й упровадження спеціального курсу „Українські музично-хореографічні традиції в дошкільній освіті”.

Метою спецкурсу визначено: засвоєння студентами системи науково-теоретичних знань і понять про українські музично-хореографічні традиції, усвідомлення їхнього педагогічного потенціалу і впливу на виховання й розвиток дошкільників, набуття професійної компетентності, навичок і творчих умінь запровадження українських музично-хореографічних традицій у дошкільну освіту, виховання національно спрямованих, творчих особистісних якостей майбутнього педагога.

Мета спецкурсу зумовила постановку таких завдань:

– ознайомлення студентів з системою науково-теоретичних знань, положень щодо українських музично-хореографічних традицій, оволодіння відповідними поняттями;

– формування уявлень про педагогічний потенціал українських музично-хореографічних традицій, сприятливий для виховання дошкільників;

– вивчення можливостей українських музично-хореографічних традицій для музично-рухового й особистісного розвитку дошкільників загалом;

– актуалізація необхідності створення спеціальних умов запровадження українських музично-хореографічних традицій у педагогічну практику, опанування методів і прийомів засвоєння означених традицій з дітьми дошкільного віку;

– навчання прийомів пластично-виразного виконання українських танцювальних рухів, формування навичок емоційно-усвідомленого виконання репертуару українських музично-хореографічних традицій (канонів, зразків, варіантів) в усталеному й варіативному вигляді, розвиток творчих умінь імпровізації рухів, вигадування варіантів репертуарних творів;

– з’ясування впливу українських хореографічних традицій на виховання й розвиток дитини-дошкільника;

– виховання в студентів національно спрямованих особистісних якостей (національної самосвідомості, ідентифікації, менталітету, ціннісного ставлення до українських традицій і мистецтва хореографії тощо), розвиток музикальності, танцювальності, творчих здібностей студентів, культури виконання українського хореографічного репертуару дітей, пластичності, природності й водночас артистичності виконавства тощо.

Зміст програми розроблено на основі сучасних досліджень і публікацій [7]. Він конкретизується в кожній навчальній темі низкою науково-теоретичних, методичних та практичних питань щодо мистецько-педагогічного потенціалу українських музично-хореографічних традицій, особливостей методики запровадження їх до освітньо-виховного процесу з дітьми дошкільного віку, формування в студентів елементарних навичок музично-хореографічного виконавства й творчості, а також педагогічної майстерності формування відповідних навичок у дітей.



Наприкінці кожної теми подаються ключові поняття для засвоєння студентами. З тих тем, з яких у плані вказуються години на самостійну роботу, пропонуються студентам питання та індивідуальні творчі завдання. Орієнтовний тематичний план курсу складається з двох взаємопов’язаних розділів і восьми тем.

Таблиця 1

Орієнтовний тематичний план спецкурсу

№ розділу

№ теми

Розділ / Тема

Всього годин

Разом: аудит.

Лекції

Семінари

Практичні


Разом: самост.

Самост. і

контр.-оцінюв. робота

1


Мистецько-педагогічний потенціал українських музично-хореографічних традицій

10

8


2

2

4

2

Тести

1

Українські музично-хореографічні традиції як культурно-мистецьке явище

2

Тези; цитати; схема

2


Механізм функціонування українських музично-хореографічних традицій

2

Тези; цитати;

схема

3


Педагогічний потенціал українських музично-хореографічних традицій



2

1

Тези; цитати;

схема

4


Українські хореографічні традиції як інтегрований засіб музично-рухового розвитку дошкільників

2

1

Тези; цитати;

схема

2


Методика запровадження українських музично-хореографічних традицій в дошкільну освіту

17

12


6

2

4

5

Тести

5


Педагогічні умови використання українських музично-хореографічних традицій в музично-руховій діяльності дошкільників

2

2

2

Тези;

цитати

6


Методика організації процесу сприймання дітьми творів українських хореографічних традицій

4

2

2

2

Тези; табл. репертуару; фольклорні перекази для дітей

7


Методика засвоєння дітьми репертуару українських хореографічних традицій

8

6

2

4

2

Тези; табл. музично-рухового репертуару

8


Вплив українських хореографічних традицій на музично-руховий і особистісний розвиток дитини

3

2

2

1


Тези; цитати

Всього

27

20

8

4

8

7

Залік

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка