4 Системний підхід. Логічний підхід. Відтворювально—еволюційний підхід



Сторінка1/5
Дата конвертації16.03.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3   4   5















Суть наукових пілхолів ло управління конкурентоздатністю

4.1. Системний підхід. 4.2.Логічний підхід.

  1. Відтворювально—еволюційний підхід.

  2. Інноваційний підхід.

  3. Комплексний підхід. 4.6.Глобальний підхід.



  1. Інтеграційний підхід.

  2. Віртуальний підхід.

  3. Стандартизаційний підхід.

4.10. Маркетинговий підхід.
4.11.Ексклюзивний підхід.
4.12. Функціональний підхід.
4. ІЗ.Процесний підхід.


  1. Структурний підхід.

  2. Ситуаційний (варіантний) підхід.

  3. Нормативний підхід.

  4. Оптимізаційний підхід.

4.18.Директивний (адміністративний) підхід. 4. ІЯ.Поведінковий підхід. 4.20.Діловий підхід.
Думай глобально, системно, стратегічно — дій локально, конкретно.

Фатхутдінов Р.А.

У глобальній економіці система — не сукупність взаємозалежних елементів, а єдність зовнішнього оточення системи (первинно, погляд усередину) і її внутрішньої структури (вторинно, погляд зсередини).

Фатхутдінов Р.А.




Маркетинговий підхід — не орієнтація своєї діяльності на задоволення тільки потреб Ваших споживачів, а орієнтація діяльності кожного на задоволення потреб внутрішніх і зовнішніх споживачів шляхом розробки нормативів конкурен-тоздатності для всіх ланок ланцюжка від стратегічного маркетингу до сервісу споживачів.

Фатхутдінов Р.А.

4.1. Системний ПІЛХІА
Системний підхід у сучасній інтерпретації (поряд з методами дослідження операцій, функціонально-вартісним аналізом) є для економіки винаходом XX століття, що дозволяє підвищити організованість, якість і ефективність керованих об'єктів. Однак в економіці через складність він застосовується рідко. Системний підхід — це філософія управління, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, сходження від абстрактного до конкретного.

Характерними рисами розвитку соціально-економічних систем є:



  • інтеграція наукових знань, ріст числа міждисциплінарних проблем; комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських та інших аспектів;

  • складність вирішуваних проблем і об'єктів;

  • ріст числа зв'язків між об'єктами;

  • динамічність ситуацій, що змінюються;

  • дефіцитність ресурсів;

  • підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;

  • глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації, стандартизації тощо;

  • посилення ролі людського фактора в управлінні та ін. Перераховані риси викликають неминучість застосування системного підходу, оскільки тільки на його основі можна забезпечити якість управлінського рішення.

Системний підхід — методологія дослідження об'єктів як систем. Система складається з двох складових: первинно — зовнішнє оточення, що включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок (погляд усередину), вторинно — внутрішня структура — сукупність взаємозалежних компонентів, що забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу у вихід і досягнення цілей системи (погляд зсередини). Основні терміни і поняття, які пов'язані із системним підходом, наведені в таблиці 4.1.



Терміни і поняття

Суть терміну і поняття стосовно до соціально-економічних систем. Доповнення до раніше сформульованого визначення

Система

Цілісний комплекс взаємозалежних компонентів, що має особливу єдність із зовнішнім середовищем і являє собою підсистему системи більш високого порядку (глобальної системи). Єдність системи 3 зовнішнім середовищем визначає її взаємозв'язок з дією об'єктивних економічних законів

Системний аналіз

Аналіз на основі всебічного вивчення її властивостей із застосуванням наукових підходів для виявлення слабких і сильних сторін системи, її можливостей і загроз, формування стратегії функціонування і розвитку

Структура системи

Сукупність компонентів системи, що знаходяться у визначеній упорядкованості і які поєднують локальні цілі для найкращого досягнення головної (глобальної) мети системи.

Число компонентів системи та їх зв'язків має бути мінімальним, але достатнім для виконання головної мети системи



Зміст системи

Матеріальний субстрат системи, сукупність людей, засобів виробництва і предметів праці

Зв'язки (у системі

І 3 зовнішнім середовищем)



Інформаційні та документальні потоки в системі між її компонентами для прийняття і координації виконання управлінського рішення. Інформація повинна бути необхідного обсягу і якості, у потрібному місці й у потрібний час

Вхід системи

Компоненти, що надходять у систему - сировина, матеріали, комплектуючі вироби, різні види енергії, нове обладнання, кадри, документи, інформація тощо

Енергія системи

Люди і знаряддя праці, нововведення, внутрішня інформація. Управління повинно бути спрямоване на раціональне використання енергії

Матеріальний склад системи

Предмети праці - усе, що проходить обробку в системі

Вихід системи

Товар, що випускається системою відповідно до плану (продукція, послуги, нововведення тощо)

Мета системи

Кінцевий стан системи або її виходу, до якого вона прагне в силу своєї структурної організації. Метою, наприклад, виробничої системи може бути досягнення необхідної маси знову доданої вартості шляхом випуску конкурентоздатних товарів для споживачів

Зовнішнє середовище системи

Компоненти макросередовища (країни), інфраструктури регіону, у якому знаходиться система, і мікросередовища системи, з якими вона має прямі або непрямі зв'язки. Компоненти входу-виходу системи до зовнішнього середовища не відносяться, вони відносяться до зовнішнього оточення

Таблиця 4.1. Основні терміни і поняття в системному підході


Терміни і поняття

Суть терміну і поняття стосовно до соціально-економічних систем. Доповнення до раніше сформульованого визначення

Зворотний зв'язок

Вимоги, рекламації споживачів, пропозиції споживачів по впровадженню нововведень та інша інформація, що надходить зі сфери споживання виробнику або безпосередньо до постачальників входу системи

Спосіб прийняття управлінського рішення

Спосіб вибору методів збору й обробки інформації, форми мотивації в поєднанні з методом прийняття рішення. Визначає швидкість і якість прийняття рішення

Організація управління

Знаходження оптимального поєднання енергії та матеріалів системи в просторі і в часі, прийняття, документальне оформлення, контроль і координація виконання рішення

Корелятор організації управління

Оператор нагромадження інформації, контролю і регулювання параметрів функціонування системи. Чим точніше інформація відображає структуру системи, тим вищий рівень її організованості

Інформація

Вихідні дані; зміст, структура, зв'язки і спосіб прийняття рішення

Апарат порівняння

Елемент системи, що забезпечує контроль за її функціонуванням у межах установлених параметрів. Служить основою побудови програми функціонування і визначає правомірність дії, яка виконується, або процесу і його економічність

Відносини в системі

Взаємозв'язок між компонентами системи, зумовлений виконанням головної мети. Раціональна побудова пам'яті системи як здатності зберігати інформацію, забезпечує мінімальні витрати на прийняття рішень

Побудова

Визначення числа компонентів системи, необхідного для нормального функціонування по досягненню її цілей, структуризація компонентів по рівнях ієрархії (аналіз) і встановлення між ними зв'язків. Правильність структуризації перевіряється синтезом або додаванням компонентів, що починається з нижнього рівня ієрархії

Функціонування системи

Організація взаємодії енергії і матеріалів системи по досягненню запланованих цілей, координація, облік і контроль, мотивація і регулювання взаємодії компонентів системи

Розвиток системи

Процес удосконалення системи на основі вивчення механізму конкуренції, законів відтворення, розвитку потреб, економії часу й ін., що забезпечує виживання системи

Активатори системи

Оператори або фактори позитивної дії на систему (наприклад, конкурентна перевага), які варто підтримувати або підсилювати



Регулювання системи забезпечує таку її діяльність, при якій вирівнюється стан виходу системи по заданій нормі. Отже, головне завдання зводиться до встановлення заданого стану функціонування системи, передбаченого плануванням. Складність управління залежить насамперед від кількості змін у системі і її оточенні. Усі зміни мають визначені закономірності або носять випадковий характер.

Суть управління розглядається як сукупність наступних понять: організація управління, процес управління й інформація.1 На рисунку 4.1. показані взаємозв'язки цих понять. Про організацію управління можна говорити тільки в тому випадку, коли виділена мета й об'єкт управління. Тому ефективність організації управління в значній мірі залежить від чіткості формулювання цілей управління.




Терміни і поняття

Суть терміну і поняття стосовно до соціально-економічних систем. Доповнення до раніше сформульованого визначення

Дезактиватори системи

Оператори або фактори негативної дії на систему (наприклад, погрози), що призводять у підсумку до її руйнування

Поведінка системи

Спосіб взаємодії системи з зовнішнім середовищем і упорядкування зв'язків у структурі системи для досягнення її цілей. Вивчення механізмів дії об'єктивних економічних законів, наукових підходів до управління і застосування їх до вивчення властивостей системи є передумовою її оптимальної або розумної поведінки

Протиріччя в системі

Дії компонентів системи з протилежними цілями або функціями. Зниження протиріч сприяє нормальному функціонуванню системи та її розвитку

Втручання

Спосіб впливу суб'єкта (більш високого рівня) управління на об'єкт, спосіб регулювання виробничих або управлінських процесів при істотних відхиленнях віл нопмативів уппавління

Навчання системи

Процес нагромадження знань і розвитку навичок у прийнятті раціональних управлінських рішень

1 В.А. Елисеев. Научньїе основи управлення промьішленньїм предприятием. -Донецк, Гос-университет, 1971.








Властивість системи

Характеристика, опис властивості системи

1 група - властивості, що характеризують сутність і складність системи

Первинність цілого (системи)

Неадитивність системи

Розмірність системи

Складність

структури

системи


Жорсткість системи

Вертикальна

цілісність

системи


У теорії систем вихідним моментом є припущення, що системи існують як ціле, що потім можна ділити на компоненти. Ці компоненти існують лише в силу існування цілого. Не компоненти складають ціле, а, навпаки, ціле породжує при своєму діленні компоненти системи. Первинність цілого - основний постулат теорії систем. У цілісній системі окремі частини функціонують спільно, складаючи в сукупності процес функціонування системи як цілого

Принципова незведеність властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів і невиведення властивостей цілісної системи 3 властивостей компонентів. Кожен компонент може розглядатися тільки в його зв'язку з іншими компонентами системи. 3 іншого боку, функціонування системи не може бути зведене до функціонування окремих її компонентів. Сукупне функціонування різнорідних взаємозалежних компонентів породжує якісно нові функціональні властивості цілого, що не зводяться до суми властивостей його компонентів

Число компонентів системи і зв'язків між ними. В залежності від числа компонентів системи поділяють на малі, середні та великі

Складність структури системи характеризується наступними параметрами: число рівнів ієрархії управління системою; різноманіття компонентів і зв'язків; складність поведінки і неадитивність властивостей; складність опису і управління системою; число параметрів моделі управління, її вид; обсяг інформації, необхідної для управління та ін.

Жорсткість системи характеризується наступними параметрами: ступінь зміни параметрів системи за заданий проміжок часу, ступінь впливу на функціонування системи об'єктивних законів і закономірностей, ступінь свободи системи й ін.

Число рівнів ієрархії, зміни в яких впливають на всю систему; ступінь взаємозв'язку рівнів ієрархії, ступінь впливу суб'єкта управління на об'єкт, ступінь самостійності підсистем системи



Горизонтальна відособленість системи

Число зв'язків між підсистемами одного рівня, їхня залежність і інтегрованість по горизонталі

Таблиця 4.2. Властивості систем


Властивості систем представлені в таблиці 4.2.




Властивість системи

Характеристика, опис властивості системи

Горизонтальна

відособленість

системи

Ігрархічність



системи

Множинність (різна глибина) описання системи



Число зв'язків між підсистемами одного рівня, їхня залежність і інтегрованість по горизонталі

Кожен компонент (підсистема) може розглядатися як підсистема (система) більш глобальної системи. Наприклад, цех є підсистемою організації як системи, а організація є підсистемою системи більш високого рівня - галузі або регіону і т.д. Властивість ієрархічності систем виявляється при структуризації (побудові дерева цілей) і декомпозиції цілей організації, показників товарів і т.д.

У силу складності системи неможливо пізнати всі її властивості й параметри. Тому при аналізі раціонально обмежитися певним рівнем ієрархії структури системи


II група - властивості, що характеризують зв'язок системи з зовнішнім середовищем

Взаємозалежність системи і зовнішнього середовища (принцип «чорної шухляди»)

Ступінь


самостійності

системи


Відкритість системи

Сумісність системи



Система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі функціонування і взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під дією цих впливів, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність функціонування системи. Без взаємодії з зовнішнім середовищем відкрита система не може функціонувати. Розглядаючи систему як «чорну шухляду», спочатку аналізують і формулюють параметри виходу системи, потім визначають вплив зовнішнього середовища на систему, вимоги до її входу, аналізують параметри каналу зворотного зв'язку й в останню чергу - параметри процесу в системі

Число зв'язків системи з зовнішнім середовищем у середньому на один її компонент або інший параметр. Швидкість відмирання, ділення або об'єднання компонентів системи без втручання зовнішнього середовища

Інтенсивність обміну інформацією або ресурсами з зовнішнім середовищем; число систем зовнішнього середовища, які взаємодіють з даною системою; ступінь впливу інших систем на дану систему

Ступінь сумісності системи з іншими системами зовнішнього середовища (макро- і мікросередовища, інфраструктури регіону) з правового, інформаційного, науково-методичного і ресурсного забезпечення. Інструментом забезпечення сумісності є стандартизація всіх об'єктів на всіх рівнях ієрархії управління





Властивість

Характеристика, опис властивості системи

системи




/// група - властивості, що характеризують методологію




цілепокладання системи

Цілеспрямова-

Означає побудову дерева цілей соціально-економічних і виробничих систем,

ність системи

дерева показників ефективності технічних систем і ін. Наприклад, критерієм функціонування організації є максимізація знову створеної вартості як суми фонду оплати праці персоналу і прибутку за умови виконання законодавства на основі забезпечення конкурентоздатності товарів і організації

Спадковість

Характеризує закономірність передачі домінантних (переважних, найбільш

системи

сильних) і рецесивних ознак на окремих етапах розвитку (еволюції) від старого покоління системи до нового. Виділення домінантних ознак системи




дозволяє підвищити обгрунтованість напрямків її розвитку. Домінантні і

рецесивні ознаки, по суті, є об'єктивними. Суб'єктивність процесу управління цими ознаками виявляється в їхньому дослідженні, виділенні домінантних ознак системи й інвестуванні в їх розвиток. Це важке, комплексне завдання. В даний час вивченням спадковості соціально-економічних систем займаються недостатньо

Пріоритет

Практика показує, що виживають ті технічні й соціально-економічні

якості

системи, які із усіх факторів функціонування і розвитку віддають пріоритет якості різних об'єктів (підсистем)

Надійність

Надійність системи (наприклад, організації) характеризується:

системи

а) безперебійністю функціонування системи при виході з ладу одного з
компонентів;

б) збереженістю проектних значень параметрів системи протягом


запланованого періоду часу;

в) стійкістю фінансового стану організації;

г) перспективністю економічної, технічної, соціальної політики,
обґрунтованістю місії організації.

Надійність технічних систем характеризується безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю і збереженістю властивостей якості системи протягом запланованого (заданого) терміну. Надійність соціобіологічних систем (людини) визначається спадковістю, темпераментом, характером, вихованістю, інтелігентністю, станом здоров'я, параметрами зовнішнього середовища. Очевидно, що більшість факторів надійності систем суб'єктивні, оскільки управляють системами спеціалісти і менеджери



Оптимальність

Ця властивість характеризує ступінь задоволення вимог до системи,

системи

виконання запланованих цілей, що забезпечують найкраще використання потенціалу системи
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка