№7-8 (липень-серпень) 2010 • рідна школа 33



Скачати 163.66 Kb.
Дата конвертації19.03.2016
Розмір163.66 Kb.

№7-8 (липень-серпень) 2010 • РІДНА ШКОЛА



33






Алла ЛОБАНОВА,

доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціології та економіки,

Людмила КУЧЕРЯ

кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології та економіки

У сучасному соціологічному товаристві поши­реною є думка про те, що в українському соціумі відбувається ціннісно-нормативна дезінтеграція на різних рівнях його організації, яка виявляється у порушенні або ігноруванні значною частиною мо­лоді не лише соціальних норм, а й традицій, стерео­типів, усталених стилів мислення та діяльності. Як констатувала Н.Паніна, в умовах соціальної аномії суспільства повністю руйнується звичний механізм адаптації- пристосування людиною своєї поведін­ки до соціальних норм. Починається протилежний процес - кристалізація нової ціннісно-нормативної системи суспільства на основі особливостей індиві­дуальної свідомості його членів, індивідуальних ціннісних переваг і ціннісних орієнтацій [1].

Усвідомлення науковцями факту поширення асоціальної та антисоціальної поведінки саме в молодіжному середовищі дає підстави вважати це характерною властивістю сучасної суспільної сві­домості соціуму. Про це свідчать матеріали статис­тичних установ різного рівня, які фіксують суттєве зростання молодіжної злочинності, наркотизації, алкоголізації та суїцидальної поведінки молоді, найуразливішим осередком якої є промислові цен­три. Тож актуальним є науковий пошук ефективних чинників формування у студентів вищих педагогіч­них закладів таких ціннісних орієнтацій, які б умож­ливлювали їхню майбутню професійну діяльність з



© АЛобанова, Л.Кучерявенко, 2010

'

Соціологічна підготовка майбутніх

І «• «•«

педагогів як чинник ефективної превенцп

девіантної поведінки підлітків та молоді

підлітками і молоддю в площині збереження націо­нальних традицій і наповнення їх новим ціннісно-нормативним змістом.



І »

Тому в цьому дослідженні ставимо за мету про­аналізувати роль соціологічної освіти у формуванні ціннісних орієнтацій студентів і попередженні со­ціальних відхилень у підлітковому та молодіжному середовищі. Для її досягнення необхідно вирішити такі завдання: здійснити соціологічний аналіз чин­ників, що детермінують процес поширення де­структивних форм девіантної поведінки підлітків та молоді у промисловому регіоні; проаналізувати вплив соціального середовища на формування цін­нісних орієнтацій сучасної молоді; обґрунтувати роль соціологічних дисциплін у вихованні майбут­ніх педагогів та попередженні девіантної поведінки підлітків і молоді.

За даними офіційної статистики, у Криворізь­кому промисловому регіоні серед інших регіонів України найбільша питома вага злочинів на 10 ти­сяч населення - 188, у Дніпропетровській області - 140, тоді як у цілому по країні цей показник ледь перевищує позначку 100 злочинів [2]. Звісно, така криміногенна ситуація в дорослому середовищі має своє відлуння й у підлітковому та молодіж­ному, адже порушники і злочинці є батьками або близькими людьми підлітків, молоді, які насліду­ють їхню поведінку. Як свідчать статистичні дані, у Кривому Розі в середньому щодва дні здійснюють правопорушення або злочини неповнолітні [3, с. 2]. Ці цифри вражають. За даними Дніпропетровсько­го обласного центру здоров'я, кількість хворих на наркоманію в області останніми роками становить 19,72 тис. осіб (3,872% на 100 тис. населення), а се­ред неповнолітніх цей показник становить 4,2%, тоді як по Україні - 2,4%. «Лідером» серед міст об­ласті за цим показником є Кривий Ріг (6,927 тис. осіб). У ньому зареєстровано більш як сто підлітків, які систематично вживають алкогольні напої, нар­котичні та психотропні речовини [4, с. 3].

Злочинність, алкоголізм, наркоманія, ранній початок статевого життя - це далеко не весь пе­релік проявів девіацій у сучасному молодіжному середовищі. Ці та інші негативні тенденції набува­ють усе більшого поширення, що ставить сьогодні перед соціологами надзвичайно важливе завдан­ня - вивчення природи, закономірностей девіан­тної поведінки та її суб'єктів. Зважаючи на те, що найважливішими чинниками, які детермінують девіантну поведінку особистості, є саме зовнішні

34

РІДНА ШКОЛА- №7-8(липень-серпень)2010

№7-8 (липень-серпень) 2010 • РІДНА ШКОЛА



35


соціальні умови (постійні соціальні зміни; харак­теристики соціальних груп, до яких належить осо­бистість; мікросоціальне середовище), доцільно систематично вивчати процес становлення со­ціальних установок, ціннісних орієнтацій сучасної молоді з метою розроблення ефективних шляхів превенції девіацій.

Ціннісні орієнтації є найважливішим елементом внутрішньої структури особистості, вони закріплю­ються життєвим досвідом індивіда, сукупністю його переживань й відокремлюють значуще, істотне для певної людини від незначного, несуттєвого. Зазна­чимо, що психологи розглядають ціннісні орієнта­ції як провідний мотив, що «піднімається до істин­но людського й не відособлює людину, а зливає її життя з життям людей, їхнім благом... такі життєві мотиви здатні створити внутрішню психологічну виправданість їх існування, що становить сенс жит­тя» [5]. Приблизно такої самої думки дотримувався і російський соціолог В.Ядов, який вважав, що цін­нісні орієнтації - це «...орієнтація людини на мету життєдіяльності і засоби їх досягнення» [6]. Вони виражаються в ідеалах, принципах, установках, переконаннях, стосунках, меті, нормах, стратеги життя, потребах, виявляються у реальній поведінці людини. Звісно, юнацький вік є періодом інтенсив­ного формування системи ціннісних орієнтацій, що впливає на становлення характеру й особистості в цілому. Це пов'язано з появою на цьому віковому етапі таких передумов: оволодіння понятійним мис­ленням, набуття достатнього морального досвіду, досягнення певного соціального становища. Поява переконань у юнацькому віці свідчить про значний якісний злам у характері становлення системи мо­ральних цінностей. Саме ціннісні орієнтації, сфор­мовані в юнацькому віці, визначають особливості й характер стосунків особистості з навколишньою дійсністю й тим самим детермінують її поведінку.

Студентський вік, за твердженням психологів, є сенситивним періодом для розвитку основних со-ціогенних потенцій особистості, серед яких особли­ве місце належить ціннісним орієнтаціям [5]. За час навчання у вищій школі, якщо умови сприятливі, у студентів відбувається розвиток усіх рівнів психіки. Зокрема, формується склад їхнього мислення, який характеризує професійну спрямованість майбут­нього фахівця.

Ціннісні орієнтації мають велике значення для розвитку особистості, оскільки засвоєний життє­вий досвід, що пройшов крізь призму її внутріш­нього світу, оцінюється, критично опрацьовується нею і стає переконанням, умовою самореалізації. Прагнення особистості до реалізації особистісних потреб перебуває в єдності з потребою у реалізації своєї індивідуальності.

Зацікавленість студентів процесами і резуль­татами навчальної діяльності забезпечується не окремими фрагментами, заходами, а якісною ор­ганізацією всіх компонентів навчально-вихов­ного процесу у ВНЗ: цільового, стимулюючого,

мотиваційного, оцінно-результативного. У фор­муванні педагогічної майстерності сам студент є суб'єктом розвитку суспільних відносин. У його поведінці саме за цих умов виявляється вольовий чинник: ініціативність пошуку, самостійність при здобутті знань, принциповість, вільне самовизна­чення індивіда в культурному просторі світоглядів. Тому спрямованість молоді на реалізацію потреб формує ціннісні орієнтації, що становлять стиль життя особистості, який виявляється в її активності.

У процесі навчання в кожного студента фор­мується система індивідуального ставлення до культурних надбань. А самоідентифікація визна­чається не тільки соціальною належністю, а й ус­відомленням цих цінностей. Спрямованість свідо­мості й поведінки молодих людей на певні моральні та гуманістичні цілі й установки виявляється в цін­нісних орієнтаціях їхнього світогляду, що відобра­жає морально-етичне ставлення до світу. Однак це не просто набуття знань, а й переживання, в яких концентрується впевненість людини в істинності поглядів, які вона поділяє. Тому загальний напрям її ціннісних орієнтацій, ядро життєвої позиції станов­лять переконання. Вони є основою духовного світу людини, формують соціальну позицію, критерії та оцінки людських бажань і вчинків.

Особливо важливим у цьому сенсі є вивчення процесу формування ціннісних орієнтацій студентів педагогічних ВНЗ, оскільки є необхідність говорити не лише про можливість попередження девіацій у молодіжному середовищі завдяки адекватно сфор­мованим життєвим позиціям, а й про формування багажу знань нової генерації вчителів, вихователів, шкільних психологів для роботи з дітьми, схильними до девіацій, та їхніми батьками. Як відомо, специфіка професії вчителя потребує розвинутості гуманістич­ної спрямованості системи ціннісних орієнтацій, що забезпечує успішну аксіологічну діяльність, форму­вання світоглядних позицій і визначення особистіс-ного сенсу педагогічної діяльності. Отже, метою навчально-виховного процесу у вищому навчаль­ному педагогічному закладі має бути формування професійно значущих утворень особистісної струк­тури вчителя, передусім його ціннісних орієнтацій як складової духовного світу, мотиваційно-ціннісно­го ставлення до суспільного життя та ролі педагогіч­ної професії в його удосконаленні.

Формування педагогічної компетентності пере­дбачає засвоєння студентом не окремих, відірваних один від одного елементів знань, умінь, навичок і емоційно-ціннісних ставлень, а оволодіння комп­лексною процедурою, в якій для кожного певного напряму є відповідна сукупність освітніх компонен­тів, що мають особистісно-діяльнісний характер. Це, зокрема, навчальний компонент, що передба­чає інтелектуальний розвиток особистості та здат­ність навчатися протягом життя, і соціокультурний компонент, який формує здатність майбутнього фахівця жити і взаємодіяти в умовах полікультур-ного суспільства, керуючись загальнолюдськими,

національними та громадянськими духовними цін­ностями.

Досвід педагогічної діяльності свідчить, що со­ціологічні дисципліни спрямовані на реалізацію і навчального, і соціокультурного компонентів, ос­кільки формують у студентів уявлення про суспіль­ство, сприяють розумінню соцієтальних процесів, впливають на рівень громадянської позиції та со­ціальної зрілості. Вони, разом з педагогічними та психологічними дисциплінами, становлять основу системи вищої освіти, що здійснюється у педаго­гічних закладах, сприяючи розвитку якостей со­ціальної компетентності майбутніх учителів, вихо­вателів, психологів.

Як відомо, соціологія - це дисципліна, що дає знання про навколишній світ. При цьому знання описове, фактичне має не менше значення, ніж знання теоретичне, яке його пояснює. Факт, уста­новлений наукою, сприймається інакше, ніж той, з яким стикаєшся в повсякденному житті. Наукове розуміння соціального світу, в якому людина живе,

- найважливіша ознака освіченості людини та су­
спільства. Соціологія є фундаментальною наукою,
що має формувати світоглядну, методологічну,
ідеологічну та соціальну культуру. Вона є також і
прикладною наукою, яка забезпечує поінформо­
ваність громадян про суспільне життя, тому неви­
падково зарубіжні вчені часто за рівнем розвитку
соціологічної освіти визначають рівень розвитку
демократії в країні.

Вивчення соціології та її галузевих, спеціальних теорій сприяє не лише формуванню у студентів си­стемних знань про суспільство, закономірності та тенденції його розвитку, соціальну структуру, при­чини соціальних криз, а й заохоченню їх до пошуку нових соціальне вартісних цінностей, адекватної оцінки стану суспільства, шляхів його поліпшення, до виховання наукового світогляду і національної свідомості.

Провідним завданням викладання соціології є навчання студентів розуміти соціальні зв'язки й суспільні відносини, аналізувати зміст і структурно-функціональні зв'язки, що існують у різних соціаль­них системах, наприклад, таких, як економіка, полі­тика, наука, освіта, підприємництво, культура тощо, пояснювати соціальні закони громадського життя. Інакше кажучи, специфіка сформованого соціо­логічного мислення студентів полягає передусім в умінні «приміряти» на себе соціальні ролі інших. Слушною є думка відомого соціолога Е.Пдденса, який вважає, що «соціологію не можна розгляда­ти як якесь нейтральне інтелектуальне заняття у відриві від практичних наслідків соціологічного аналізу для тих, чия поведінка є предметом цього аналізу» [7]. Чітка життєва позиція, ціннісні орієн­тації, соціальна компетентність, що виявляється у вмінні критично мислити, реально оцінювати со­ціальну дійсність, приймати обґрунтовані рішення

- саме ці властивості мають бути сформовані в май­


бутніх педагогів. Справді, превентивні можливості

виховання у ВНЗ набагато ефективніші, ніж усі інші методи профілактики, що мають переважно ха­рактер інтервенції (перешкоджання, корекції, ре­абілітації). Для того, щоб спрацьовували ці методи профілактики, вони мають бути інтеріоризовані у свідомість молодої особи, стати частиною її життє­вих переконань, досвіду, чого можна досягти лише шляхом цілеспрямованого виховного впливу най­ближчого соціального оточення - викладачів.

З одного боку, під час навчання в педагогічно­му ВНЗ є можливість сформувати у студентів такі провідні критерії позитивної мотивації здорово­го способу життя на рівні духовного і соціального здоров'я, як: узгодженість загальнолюдських та національних моральних і духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, від­чуття прекрасного в житті, громадянська відпові­дальність за наслідки нездорового способу життя, соціальне орієнтована комунікативність, добро­зичливість у ставленні до людей, здатність до са-моактуалізації й саморегуляції. З іншого, форму­вання у студентів-педагогів соціологічної культури мислення дасть змогу їм у майбутньому гуманізу­вати стосунки «вчитель-учень», оскільки знання соціальних законів і закономірностей соціальної поведінки, соціальної діяльності неминуче приве­де до розуміння особистісних і суспільних потреб, інтересів дітей, підлітків і молоді. Це сприятиме не лише запобіганню негативним наслідкам поширен­ня асоціальної та антисоціальної поведінки у мо­лодіжному і підлітковому середовищі, а й удоско­наленню навчально-виховної роботи у шкільній системі освіти в цілому.

Як відомо, ефективність процесу формування ціннісних орієнтацій, адекватних життєвих наста­нов, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя як одного зі шляхів превенції асоціальної й антисо­ціальної поведінки залежить від спрямованості нав­чально-виховного процесу, форм та методів його організації. Саме тому у процесі реформування ви­щої педагогічної освіти, що відбувається в Україні в контексті вимог Болонської угоди, в жодному разі не можна переводити соціологію до розряду «дис­циплін на вибір», а навпаки - залишити її як одну з базових у системі вищої педагогічної освіти. Більше того, спрямувати зусилля викладачів соціологічних дисциплін на вдосконалення її викладання.

Ця діяльність має кілька векторів спрямованос­ті, реалізація яких потребує інноваційних підходів. Передусім необхідно затвердити новий зміст нав­чального процесу в педагогічному ВНЗ в цілому, що дасть змогу оновити й систему подання викладачем, і здобуття студентом соціологічного знання. Для цього треба форму суб'єкт-об'єктного спілкування замінити на нову - суб'єкт-суб'єктну, що забезпе­чить активну співпрацю, у результаті якої студент навчається вчитися - здобуває знання, вміння та навички самостійно опановувати знання, зокрема й соціологічні. Викладач у такій ситуації буде зму­шений перебувати у перманентному пізнавальному

36

РІДНА ШКОЛА • №7-8 (липень-серпень) 2010

№7-8 (липень-серпень) 2010 • РІДНА ШКОЛА

37


>

процесі, оскільки повинен демонструвати професіо­налізм і майстерність у розумінні й поясненні сту­дентам динаміки суспільних змін. У цих стосунках за­гальним об'єктом є спеціальність, на яку спрямована співпраця. Ідея суб'єкт-суб'єктної форми закладена в «новій парадигмі вищої школи», запропонованій американськими вченими Р.Баром і ДжТагом. На їхню думку, традиційну домінуючу парадигму на­вчання, метою якої є передавання знань від викла­дачів до студентів, розроблення навчальних курсів, програм, підтримка викладання на високому рівні за рахунок поінформованості викладачів про від­криття у відповідній галузі знання, варто замінити на парадигму навчання, що спрямована не на трансля­цію знань, а на створення й формування досвіду. Це допоможе студентам не тільки відкрити й здобути знання для самих себе, а й стати членами співтова­риства вчених, що здійснюють відкриття й пропону­ють розв'язання проблем [8].

Окрім того, спробу реалізації елементів цієї парадигми у вітчизняній системі освіти зробле­но - наприклад, за рахунок організації студентсь­ких проблемних груп і гуртків, міні-конференцій та «круглих столів», діяльність яких орієнтована на дослідження актуальних наукових і соціальних проблем. Однак охоплюється цими формами нав­чальної роботи лише близько 10% студентів ВНЗ, з якими викладачі працюють за стандартною схе­мою: заслуховують і обговорюють інформацію, до­повіді, реферати з обраних тем тощо.

Практика роботи кафедри соціології й еконо­міки Криворізького державного педагогічного університету свідчить, що досить результативною інноваційною формою навчання студентів розумін­ня наукової обґрунтованості сутності суспільних явищ є рецензування наукових статей, монографій, складання анотацій наукових публікацій сучасних вітчизняних і закордонних соціологів, економістів, політологів. На відміну від компілятивної практики написання рефератів, підготовка рецензії, анота­ції потребує реалізації аналітичного й критичного мислення, формує вміння розуміти й інтерпретува­ти авторське бачення наукової проблеми. Не менш результативною формою навчання є й залучення студентів до проведення польових соціологічних досліджень у регіональному соціумі. Під час пере­двиборних кампаній разом із викладачами опиту­вання електорату проводять близько чотирьохсот студентів університету, опановуючи навички спіл­кування з людьми, використовуючи етику про­фесійних стосунків з представниками різних со­ціальних груп і верств населення. Продуктивним є й залучення студентів до аналізу емпіричного матеріалу, отриманого під час моніторингів гро­мадської думки. Працюючи з анкетами, заповнени­ми респондентами, студенти здобувають навички абстрактного мислення, вчаться бачити «ціле» на основі аналізу «конкретного», що особливо необ­хідно для майбутньої педагогічної діяльності. У цих апробованих методах навчання викладач виконує,

як зазначають Р.Бар й Дж. Таг, не «роль мудреця на сцені», як це відбувається при традиційній пара­дигмі навчання, а роль «тренера, який взаємодіє з командою» і здатний не просто «грати певну гру», а створювати нові, кращі ігри [там само].

Другий вектор проблеми вдосконалення соціоло­гічної освіти студентів лежить у площині формування навчальних планів для педагогічних спеціальностей. «Соціологи» необхідно повернути статус обов'язкової дисципліни в циклі суспільно-гуманітарної підго­товки педагогів і запропонувати студентам вільний вибір курсів, найбільше пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю і її зовнішнім середовищем, наприклад, «Соціологія особистості», «Соціологія повсякденного життя», «Соціологія освіти», «Соціо­логія комунікацій», «Соціологія сім'ї' та шлюбу», «Со­ціологія молоді», «Соціологія реклами», «Соціальна екологія», «Соціологія девіантної поведінки», «Соціо­логія культури», «Соціальний менеджмент», «Соціо­логічні дослідження в системі освіти», «Соціально-психологічні аспекти роботи з девіантними дітьми» тощо. Чотири останніх курси викладаються в Кри­ворізькому державному педагогічному університеті протягом декількох років на профільних факульте­тах, що сприяє формуванню у студентів розуміння специфіки функціонування й розвитку життєво важ­ливих соціальних систем, якими є особистість, освіта, сім'я, економіка, політика, культура тощо. Спілкуван­ня з випускниками університету, які опанували на­звані спецкурси, свідчить про досить високий рівень використання цих знань у вчительській практиці.

Отже, вдосконалення соціологічної освіти в педагогічних ВНЗ - дуже важливе завдання, що потребує комплексного інноваційного підходу до зміни її методологічної парадигми, модернізації методики навчання. Це дасть змогу розв'язати важ­ливі соціальні проблеми - підготовки і виховання педагогів нового покоління, яким притаманні за­гальнолюдські цінності, конгруентне розуміння сьогодення, вміння адекватно реагувати на сус­пільні зміни, допомагати підліткам і молоді дина­мічно адаптуватися до них. Такий поміркований підхід до вдосконалення викладання соціологічних дисциплін у педагогічних ВНЗ дасть свої позитив­ні наслідки - він допоможе майбутнім педагогам високоефективно працювати з підростаючим по­колінням, виховувати в нього повагу до національ­них традицій, суспільних цінностей, перешкоджа­ючи прояву девіантної поведінки в підлітковому та молодіжному середовищі.

Література

7. Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, со­ціальне самопочуття і морально-психологічний стан в умовах тотальної аномії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - №1. - С. 5-26.



2. Про звіт начальника Криворізького міського управлін­ня УМВС України в Дніпропетровській області про стан боротьби зі злочинністю у місті. - Режим доступу: \лмда.І<гуууігіН.ф.иа/ги/$тУрд/81209868400287_5/


3.

4.

Білоусов О. Наркокур'єрів зупиняємо перед містом // Чер­воний гірник. Загальноміська газета. - 2006. - №147. - С 2. ХорунжеваЛ. Щоб проблема не переросла у трагедію// Червоний гірник. Загальноміська газета. - 2007. - №8-9. -С.З.

5.

9.

ЛанцоваЛЛ., Шурупова М.Ф. Социологическая теория девиантного поведения // Социально-политический журнал. - 1993. - №4. - С. 32-41. Ядов В.А. Социальная идентификация в кризисном об-ществе // Социол. журнал. - 1994. - №1. - С. 35-52. ПдденсЕ. Соціологія. - К.: Основи, 1999. - С. 8-9. КоЬегІ В. Вагг, _/оЬп Тадд. Ргот Теаспіпд т_о Іеагпіпд - А Ме^ Рагасіідт іЬг ІІпсіегдгасІиаїе Есіисаііоп // СЬапде. -1995. - МоуетЬег/ОесетЬег. - Р. 13-25. КовалеваАД. Рейтинговая система как злемент модер-низации социологического образования / Социология в аудитории: искусство преподавания. - X.: Изд.центр ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. - С. 245-251. 10. Александров В. Образовательная услуга // Зкономика УкраиньІ. - 2006. - №8. - С. 53-60.

Алла ЛОБАНОВА, Людмила КУЧЕРЯВЕНКО Соціологічна підготовка майбутніх педагогів як чинник ефективної превенції девіантної по­ведінки підлітків та молоді

У статті обґрунтовано значення соціологіч­них дисциплін у формуванні ціннісних орієнтацій



майбутніх педагогів, висвітлено їх роль у вихованні підростаючого покоління та попередженні у підліт­ковому середовищі девіантної поведінки.



Ключові слова: соціологічні дисципліни, девіант-на поведінка, майбутні педагоги.

Алла ЛОБАНОВА, Людмила КУЧЕРЯВЕНКО Социологическая подготовка будущих педаго-гов как фактор зффективной превенции девиант­ного поведения подростков й молодежи

В статье обосновано значение социологических дисциплин в формировании ценностньїх ориентаций будущих педагогов, раскрьіта их роль в воспитании подрастающего поколения й упреждении в подрост-ковой среде девиантного поведения.

Ключевьіе слова: социологические дисциплиньї, девиантное поведение, будущие педагоги.

АІІа ЮВАМОУА, Іуисітуїа КІІСНЕРУАУЕМКО Риіиге рео'адодиеі' зосіаі Ігаіпіпд аз а їасіог оі

ап егГесІІуе ргеуепііоп о? асіоіезсеггіз апсі уоиІН'5

сіеуіаггі Ьепауіоиг

Тпе агіїсіе СОП5ІСІЄГ5 Іпе ітрогіапсе о( восіоіодісаі сіівсірііпез іп Іпе їогтаіїоп оі ґиіиге Іеаспегз' уаіие огіепіаііопз, Іпеіг юіе іп Іпе ирЬгіпдіпд оі Іпе уоипд депегаііоп апсі ргеуепііоп сіеуіапї ЬепаVіои^ атопд Іеепадек.

Кеуи/ога&: восіоіодісаі сіівсірііпе^, сіеуіапі Ьепауіоиг, (иіиге реа'адодиев.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка