8 кроків підготовки сучасного ефективного уроку



Скачати 443.49 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації27.02.2016
Розмір443.49 Kb.
  1   2   3   4



























8 кроків

підготовки

сучасного

ефективного

уроку

11


Нюкало Ірина Миколаївна

вчитель вищої категорії ЗОШ І-ІІІ ст. №9 м. Новограда-Волинського

У посібнику висвітлюються сучасні підходи до планування уроку, наведено загальну схему уроку, конструктор уроку, приклад конспекту уроку інформатики в 11 класі.

Сучасний урок – це ефективний урок, де активізована розумова діяльність учнів, де вчитель постійно має вдосконалювати відомі методи роботи, шукати засоби, які б сприяли глибокому засвоєнню програмового матеріалу.

Ефективним є той урок, на якому на всіх і на все вистачає часу й уваги, коли всім цікаво вчитися, коли діти безпосередньо на уроці розібралися і в основному засвоїли новий матеріал. Цього можна досягти, якщо урок максимально цілеспрямований, його зміст, структура і методичні підходи підпорядковані навчальній меті.



Схвалено на засіданні предметної комісії вчителів

математики, фізики, інформатики ЗОШ №9

м.Новограда-Волинського Житомирської області

(Протокол №2 від 26.10.2011 р.)

Легенда про те, як люди створили школу

за нашіптуванням диявола.
«...І створити люди школу так, як велів їм диявол.

Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах.

Дитині подобається, що її робота має якийсь сенс, тому все побудували так, щоб її активність не приносила ніякої користі.

Дитина не може залишатись без руху – її примусили сидіти.

Дитина любить працювати руками, а її вчили теорій та ідей.

Дитина любить говорити – їй наказали мовчати.

Дитина прагне зрозуміти – її змусили вчити напам'ять.

Дитина хотіла б сама шукати знань – їх дають у готовому вигляді...

І тоді діти навчились того, чого б ніколи не навчились в інших умовах. Вони навчились обманювати та лицемірити.

Як і хотів того диявол, деякі люди зачахли, стали понурими та пасивними, утратили всякий інтерес до життя, зникли їхнє щастя та здоров'я. Зникли Любов і Доброта. Думки стали сухими та сірими, душі зачерствіли, серця озлобились...»

А. Фар’єр, швейцарський педагог (1879–1960)

Ця легенда залишається актуальною й сьогодні. Для творчості необхідне почуття свободи. Вирішуючи поставлене перед школою завдання – формувати всебічно розвинуту, творчу, креативну особистість, ми всі маємо пам'ятати, що для цього в першу чергу школа не повинна руйнувати природну креативність дитини.

Нині, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку – основної форми навчання і виховання молоді.

Яким же насправді має бути сучасний урок? Як підвищити його ефективність?

Взагалі-то урок залежить від багатьох складових. Але однією з найважливіших умов підвищення якості уроків є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні. Усіляка одноманітність, зрештою, породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності.

Алгоритм підготовки до сучасного уроку:

1.Думайте про наступні питання, коли плануватимете курс і кожен окремий його урок:

·Чого я /вони/ хочемо досягти?

·Що я /вони/ можемо зробити, аби цього досягти?

·Як ми знатимемо, досягли ми цього чи ні?

2.Думайте про учнів:

·Якими можуть бути їхні сподівання?

·Якими можуть бути їхні почуття щодо предмету?

·Які потреби, запити в них?

·Як учні можуть використати те, чому ви їх вчите?

3. Думайте про себе:

·Які аспекти курсу вас хвилюють?

·Які ваші сильні, слабкі сторони?

·Що ви вважаєте найголовнішим у темі уроку, навичках, які слід здобути?

4. Виходьте із таких засад:

·глибоко ознайомтесь із завданнями уроку;

·дотримуйтесь застосування на практиці принципів навчання і вимог програм.

5. Сформулюйте мету-завдання: про що буде заняття, чого ви хочете навчити?

6. Організуйте матеріал:

·опрацюйте необхідну методичну та педагогічну літературу, так ви можете знайти нове для себе розв’язання педагогічного завдання;

·організуйте матеріал у логічній послідовності;

·залежно від типу і форми уроку, визначте етапи уроку.

Можливі такі способи організації матеріалу:

·від простого до складного (від відомого до невідомого);

·від конкретного до абстрактного (ситуаційні моделі);

·від загального до специфічного (деталізованого);

·у хронологічній (історичній) послідовності;

·у поетапному процесі;

·підхід, який спирається на проблему.

7. Доберіть методи і форми для їх використання на уроці:

·визначте, яка форма навчання буде головною;

·спробуйте замінити ті прийоми, які ви зазвичай застосовуєте, розширюючи діапазон своїх умінь;

·відберіть задачі і вправи, що сприятимуть засвоєнню необхідних знань і виробленню певних умінь.

8. Сплануйте свій час (сплануйте, що робитимете на уроці ви і що робитимуть ваші учні; поміркуйте, чи узгоджується ваш часовий розпорядок із кількістю матеріалу)

9.Підготуйте ресурси (Які саме допоміжні навчальні засоби, обладнання.вам необхідні?

переконайтеся, що вони готові до використання; визначте їх місце на уроці.)

10.Вирішіть, як і коли ви оціните досягнення учнів, результативність уроку, ваших особистих дій?

11. Сплануйте „ситуацію змішаного успіху”: що ви робитимете з тими, хто швидше за інших засвоїть тему уроку або навички ( продовжуватимете? попросите допомогти іншим? забезпечите для них додаткові завдання чи вправи?)

12. Сплануйте свої подальші дії (продумайте, як закріпити вивчене і побудувати на ньому новий урок; обміркуйте, як упевнитися, що знання засвоєні і можуть бути використані для нових завдань)

13. Складіть план заняття, який:

·допомагає підготуватися і служить учителю пам’яткою;

·гарантує відповідне охоплення матеріалу з тим, щоб жоден важливий момент чи дія не були пропущені.



Крок 1. Підготовка до уроку.
Підготовка до уроку - важливий етап роботи вчителя. Що значить підготуватися до уроку? На які моменти звернути особливу увагу? Що важливо продумати безпосередньо перед проведенням уроку? Особливості, які слід враховувати при підготовці до уроку:

1. Урахування особливостей учнів класу:

1.Успішність класу (сильний, слабкий; однорідний, неоднорідний; активний пасивний)

2. Ставлення учнів до предмету (байдуже, небайдуже; допитливість, зацікавленість;короткочасний інтерес, який не реалізується в конкретній діяльності)

3. Темп роботи (швидкий, середній, повільний)

4. Сформованість навчальних умінь (достатньо сформовані, не в повному обсязі)

5. Ставлення до різних методів навчання в залежності від характеру пізнавальної діяльності (репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький)

6. Ставлення до різних форм навчальної роботи, в тому числі нестандартних урок-ділова гра, урок-семінар, урок-гра «Поле чудес», урок-діалог і т.п.

7. Загальна дисципліна учнів , наскільки дисциплінований клас.



2. Врахування своїх індивідуальних особливостей:

• комунікативність;

• емоційність при організації навчальної діяльності учнів;

• управління сприйняттям нового навчального матеріалу учнями;

• уміння подолати поганий настрій;

• упевненість у своїх знаннях, уміннях;

• наявність умінь імпровізації;

• уміння користуватися різними засобами навчання



Конструювання уроку

Дидактична мета – реалізація принципів навчання; чітке визначення цілей і завдань вивчення; вміла організація навчальної роботи; визначення структури заняття.


Постановка ефективних цілей

Мета діяльності педагога - це його прагнення, усвідомлене рішення змінити ступінь навченості, вихованості й розвиненості учнів. Тому цілі уроку повинні бути максимально конкретними, щоб при підбитті підсумку уроку ми могли обгрунтовано відповісти на питання "Чи досяг урок поставленої мети? Є загальні принципи постановки будь-яких цілей, які також доречно застосовувати і при постановці цілей уроку.


Крок 2. Формулювання мети
Правила постановки ефективних цілей уроку

1. Конкретність - сформулюйте конкретно, що Ви хочете побачити наприкінці своїх дій? Щоб діти просто прочитали текст підручника або переглянули малюнки книги, або щоб вони після читання тексту, перегляду малюнків змогли пересказати та проаналізувати прочитане чи побачене? Якщо просто прочитати, переглянути - то скоріше за все діти зможуть це зробити без Вас. А от якщо навчитися аналізувати, навчитися переказувати - то тут не обійтися без УЧИТЕЛЯ!

2. Вимірність - перш ніж ставити мету подумайте, а як Ви будете перевіряти її досяжність? Якщо немає вимірників, то складно оцінити результати і їх ефективність. Тож згідно із загальними критеріями розобляються конкретні критерії для певної теми.

3. Досяжність - при постановці мети необхідно враховувати свої особистісні та професійні якості, а також характеристику класу. Цілком зрозуміло, що для різних класів критерії ефективності можуть вирізнятися. Можливі такі варіанти:

а) постановка цілей на рівні можливостей класу, потім поступове підвищення (підходить для системного вивчення предмету)

б) постановка цілей з розрахунком на досить інтесивну роботу з метою значного підвищення результатів (зробити прорив)

в) постановка цілей з метою наближення до граничних показників (наприклад, підготовка до іспитів)

г) постановка мети вище за можливості (наприклад, при підготовці до змагань)

4. Значимість - необхідно розуміти, навіщо все це робиться, чому це важливо. Чим сильніша мотивація і значимість виконуваної роботи, тим більш високі результати можна досягти.

5. Конкретність терміну виконання- кожна мета повинна мати конкретну дату початку і дату закінчення (її досяжності).



Приклади формулювання мети уроку

1. Освітня (навчальна): навчити, дати поняття, встановити залежність; сформувати (формувати), розширити та поглибити знання або поняття; узагальнювати, удосконалювати знання;

2. Розвивальна: удосконалювання розумових здібностей; здатності до самостійності мислення; тренування винахідливості; розвиток критичності та гнучкості розумових операцій, уміння робити зіставлення, висувати гіпотези; збагачення словникового запасу, оволодіння виразовими засобами мови; розвиток уяви, фантазії, спостережливості; розвиток пам’яті, почуттів, волі.

3. Виховна: формування світогляду, наукових переконань, працьовитості, здійснення морального, естетичного виховання, духовне збагачення, всебічний розвиток; виховання любові до предмета.



Формулювання мети (шпаргалка для вчителя)

До виховної мети:

Безпосередньо в предметі знаходити приховані, але плановані можливості для виховної дії.

Оцінка подій. Ставлення до героїв.

Звеличення ролі науки.

Моделювання позитивного погляду і поведінки.

Ставлення до кожного учня з граничною пошаною.

Залучення до суспільної діяльності у зв’язку з предметом, у тому числі допомога відстаючим.

До навчальної мети:

Навчитися аналізувати, ставити завдання, знаходити можливі рішення.

Навчити розумного,корисного спілкування.

Навчити працювати з текстами.

Розвинути вміння зосереджуватися, концентрувати увагу, відстоювати свої позиції.

Навчити знаходити знання, користуватися різними джерелами інформації





Крок 3. Мотивація
Цілі мотивації

Ми захоплюємося нашою наукою, але як цим захопленням заразити молодь? Звичайний у цих випадках метод - здивувати, вразити. В кожній сфері для новачка можна знайти захопливий, повчальний бік справи й подати її у формі, що викличе гострий інтерес.

Мотивація – це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.

Мотиваційні технології покликані сприяти швидкому включенню учнів у професійну навчально-пізнавальну й навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання» в роботу, підтримувати діяльність на необхідному рівні активності.

Наявність мотиваційного компоненту в процесі навчання передбачає швидкість включення у навчальну діяльність, стійкість інтересу до неї, наполегливість у вирішенні навчальних проблем.
Класифікація методів мотивації

Усіма можливими засобами потрібно запалити

в дітях гаряче прагнення до знань та учіння.

Я. А. Коменський

Одна з поширених класифікацій методів мотивації поділяє їх на дві підгрупи.

1. Методи стимулювання інтересу до навчання. Дослідження психологів свідчать, що інтерес, як фактор, що стимулює діяльність, у всіх його видах і на всіх етапах розвитку обов'язково характеризується: позитивною емоцією щодо діяльності («я люблю цю працю»), наявністю пізнавальної сторони цієї емоції («мені цікаво працювати»), наявністю безпосереднього мотиву, який випливає з самої діяльності (Г.І.Щукіна).



У процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій щодо навчальної діяльності, її змісту, форм і методів реалізації. Емоційний стан завжди пов'язаний з подивом, співчуттям, радістю, гнівом. Тому важливо до процесів сприймання, осмислення, запам'ятовування підключити глибокі внутрішні переживання особистості. Для вирішення цього завдання учителі застосовують різні прийоми: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву , образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального інтересу. Другим кроком є спеціальні методи.

Пізнавальні ігри. Пізнавальні (дидактичні) ігри — це спеціально створені ситуації, які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником. Навчальні ігрові програми в комплексі з ПК вирішують проблеми: збудження і підтримки інтересу до навчання; здобування знань за рахунок власних зусиль в процесі захоплюючого змагання з машиною; оперативного контролю і корекції якості навчання.

Симуляційні ігри. Учням пропонується відтворити певну ситуацію, наприклад, засідання суду, порівнюючи свої дії і висновки з діями адвоката, прокурора, сідді, підсудного. Гра «бізнес-клуб» допомагає з'ясувати економічну, суспільну, етичну основу комерційної діяльності. У рольовій грі діють ведучі, виконавці, експерти, глядачі. Вона містить пояснення змісту й умов гри, підготовку дійових осіб до виконання своїх ролей, ведучого, учнів-експертів та ін. Метод інсценізації може мати різні форми, наприклад, форму завчасно підготовленого діалогу, форму театралізованого відтворення подій, які мають життєве підґрунтя або є гіпотетичними. Метод генерації ідей нагадує «мозкову атаку», коли учасники разом «накинулися» на важку проблему і висловлюють (генерують) власні ідеї її вирішення.

Навчальна дискусія поступово входить у практику нашої школи. У навчальних закладах західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші результати там, де інші методи виявляються менш ефективними. Суть даного методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації пізнавального спору. Для такого спору використовуються факти боротьби різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми. Наприклад, учні висловлюють різні думки щодо причин виникнення вірусів, різні концепції роботи з текстовим процесором. Ситуація протилежних думок, наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі виникає більший інтерес як до теми, так і до процесу учіння. Крім того, за допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх відстоювати, стверджуються у власній думці. Важливою умовою ефективності навчальної дискусії є попередня змістовна підготовка, яка полягає в накопиченні необхідних знань з теми дискусії, а також формальна підготовка — у формі викладу цих знань. Без цього дискусія стає безпредметною, беззмістовною, заплутаною і суперечливою. Дискусію застосовують при вивченні всіх навчальних дисциплін, починаючи із школи другого ступеня, а повного обсягу її використання досягають у старших класах. Учнів вчать мистецтву ведення дискусії.

2. Методи стимулювання обов'язку і відповідальності: роз'яснення значимості навчання, пред'явлення навчальних вимог, заохочення й осудження в навчанні.



Роз'яснення значимості навчанняметод стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою роз'яснення цілей, як особистих, так і суспільних. Важко формувати в учнів значимість успішного навчання з усіх предметів. Якщо школярі розуміють значення засвоєння навчальних предметів, наближених до профілю майбутньої спеціальності, то значення засвоєння інших предметів їм необхідно роз'яснювати.

Пред'явлення навчальних вимог. Метод пред'явлення навчальних вимог до учнів визначається критеріями оцінки знань з усіх предметів, правилами внутрішнього розпорядку, Статутом школи. Слід мати на увазі, що постановка навчальних вимог повинна поєднуватися з методами привчання учнів до виконання навчальної роботи, навчальних вимог. Відсутність таких навичок може викликати відставання школярів у навчанні, порушення дисципліни, а за ними — негативне ставлення до навчання.

Заохочення й осудження в учінні. Метод заохочення учнів застосовується з метою підтримки і розвитку позитивних засад у їхній поведінці, навчальній діяльності. Головну роль відіграє оцінка учня за успіхи чи недоліки, але чималої ваги набуває й усне схвалення чи осуд педагога. Застосування осудження чи інших видів покарання є винятком у формуванні мотивів учіння і застосовується у вимушених ситуаціях.
Мотивація на початку уроку

На початку уроку варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Досвід свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі зможуть формувати мету. Американський доктор педагогічних наук, співавтор книги «Революція у навчанні» Джаннетт Вос на початку уроку рекомендує проводити гру «Станція ДЧЦМЗ» — щоб зосередитися на запитанні «Для Чого Це Мені Знадобиться?». Ця гра дає можливість учням розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від цього заняття (теми), нинішнього дня чи навчального року. Зосередитися учням на своїй меті допоможе простий список питань:

1. Мета…

2. Засоби та умови (Які засоби є в розпорядженні? Як я можу їх використати? Що мені ще знадобиться додатково?)

3. Зобов’язання (чи прагну я докласти всіх зусиль для досягнення мети?)

4. Дії (перший крок…, другий крок…, третій крок…)

5. Можливі перешкоди (їх передбачення).

6. Спостереження та контроль (як себе проконтролювати?)

7. Підтримка (чи потрібна?)

8. Перевірка (чи потрібно щось змінити, щоб досягти мети?)

9. Самооцінка (наскільки мені вдалося досягти мети?)

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка