8 кроків підготовки сучасного ефективного уроку



Скачати 443.49 Kb.
Сторінка4/4
Дата конвертації27.02.2016
Розмір443.49 Kb.
1   2   3   4

Завдання вчителя під час групової роботи


  1. Підготувати навчальні матеріали і виробити підходи до навчання.

  2. Стисло викласти основний зміст уроку.

  3. Створити та організувати групи.

  4. Ознайомити учнів із тим, як потрібно працювати в групі (розподілити ролі, функціі).

  5. Пояснити правила поведінки в групі:
    •Що вимагається від учнів — повага один до одного; толерантність до іншої думки; вміння слухати один одного.
    •Навести приклад робочої обстановки у класі.

  6. Дати вказівки, стежити за тим, щоб усі члени групи виконували свої обов’язки.

  7. Слухати дискусії, ставити запитання, допомагати.

  8. Допомагати зрозуміти навчальний матеріал.

  9. Допомагати учням у самооцінюванні, з’ясувати, чи досягли вони мети, підказати, як можна поліпшити результати своєї праці.

  10. Оцінити результати роботи групи та внесок кожного в реалізацію проекту чи виконання завдання.

Дії вчителя під час роботи груп


  1. Стежити за діяльністю учнів. Учитель переходить від групи до групи і бачить, хто що робить у групі. Це вимагає відповідальності від учнів і дає змогу вчителеві втручатися в дії групи, якщо це потрібно.

  2. Учитель допомагає у поясненні вимог, умінь, запитань, відповідей на запитання. Якщо необхідно, натякає групі на розв’язок завдання, але передусім учні повинні покладатися один на одного, виробляти вміння співпраці. Втручання — тільки у крайньому випадку!

  3. Учитель оцінює наслідки дослідження й сам процес заняття в групах. Учитель оцінює учнів, учні — самі себе та один одного в групі.

Узагальнення — учитель формулює висновки.

Підбиття підсумків. Потрібно оцінити, наскільки старанно виконано завдання та які наслідки співпраці (з’ясувати, що вдалося групі, що можна поліпшити).


Крок 7. Узагальнення та систематизація. Рефлексія
Узагальнення та систематизація знань

Узагальнення — це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.

Узагальнення будь–якого рівня тісно пов’язане з систематизацією.



Систематизація – це розумова діяльність, у процесі якої знання про об’єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі, природні.
Розрізняють наступні етапи узагальнення і систематизації знань.

1. Первинні узагальнення. В результаті цього процесу в пам’яті учнів утворюються загальні уявлення про предмети і явища.

2. Локальні (часткові), або понятійні,. Основним напрямком вчення з метою засвоєння понять є розкриття причинно послідових і інших зв’язків у вивчених об’єктах, виявлення їх внутрішньої сутності.

3. Міжпонятійні (або поурочні) узагальнення і систематизація, які заключаються у визначенні між виучуваними поняттями загальних і суттєвих признаків і властивостей, в переході від менш загальних до більш загальних понять, в об’єднанні засвоєних понять в системи, в розкритті зв’язків і відношень між елементами даної системи, розміщення їх у визначеному порядку і раціональній послідовності.

4. Тематичні узагальнення і систематизації повинні забезпечити засвоєння цілої системи або циклу понять, вивчених на протязі певного часу, які складають зміст розширених розділів програми.

5. Підсумкові узагальнення і систематизації служать для встановлення зв’язків і відношень між системами знань, засвоєними в процесі оволодіння цілим курсом, засвоєння цілісної системи знань по окремим галузям науки. Уроки підсумкових узагальнень і систематизації проводяться в кінці вивчення того чи іншого навчального курсу. Для систематизації добираються основні положення, ідеї, теорії, які характеризують загальні закономірності історичного розвитку природи і суспільства.

6. Міжпредметні узагальнення і систематизації здійснюються по ряду близьких предметів (наприклад, математики, фізики, хімії і інші).

В узагальненні і систематизації знань особливу роль відіграють графічні зображення, які є опорою абстрактних міркувань, засобом що надає ситуації виразності, чіткості, конкретності, заощаджує час і полегшує розумову діяльність учнів.

Графічні зображення розвантажують від читання довгих словесних описань, одноманітних записів, дають змогу швидко збагнути суть завдання, встановити необхідні зв’язки і відношення для його розв’язання, а також побачити зв’язки і відношення між поняттями, закономірностями, явищами. Осмислити суть систематизації знань допомагають учням спеціальні картки-завдання, правила-орієнтири, алгоритми, узагальнюючі схеми, таблиці.

Систематизуючі таблиці виконують ілюстративні, інформаційні, довідкові, навчальні та виховні функції. Використовуючи їх, зручно ілюструвати узагальнення окремих факторів, властивостей, послідовність кроків (дій), міркувань (побудов), розглядати всі можливі випадки, простежувати зв’язки, залежності, закономірності.

Виділення різними кольорами, шрифтами всього, на що необхідно звернути особливу увагу, допомагає кращому запам’ятовуванню, осмисленню суті. Це значно скорочує час засвоєння значної за обсягом інформації, сприяє розширенню знань і поліпшенню їх якості. Таблиці можуть бути і зразком для складання дома аналогічних. Виготовлення таблиць, схем алгоритмів на папері великого формату – це добра наочність при систематизації та узагальненні знань. Такі таблиці можна заповнювати поступово в процесі вивчення теми.

Рефлексія в навчанні

Рефлексія в навчанні — миследіяльний або чуттєвопереживаючий процес усвідомлення людиною своєї діяльності.



Методика організації рефлексії на уроці:

Зупинка предметної діяльності.

Відтворення послідовності виконаних дій.

Аналіз послідовності та змісту дій.

Формулювання результатів.

Перевірка гіпотез у наступній діяльності.

У результаті навчальної діяльності учень набуває досвіду, який трансформується в знання. Ці знання відрізняються від первинного інформаційного середовища, в якому відбувалась ця діяльність. Основними відмінностями «знаннєвого» продукту учня є засвоєні ним способи діяльності, розуміння суті середовища, що вивчається, самовизначення відносно неї та особистий інформаційний приріст знань учня.

Методичні прийоми проведення рефлексії

Важливо, щоб до процесу рефлексії були залучені й учні, і вчитель. У випадку неучасті кого-небудь із суб’єктів процесу навчання в процесі рефлексії весь механізм виявляється неефективним.

Рефлексія може бути здійснена в усній або письмовій формі. При цьому вона має різне смислове призначення.

Усна рефлексія

Усна рефлексія має на меті обнародування власної позиції, її співвіднесення з думками інших людей. часто школярі говорять про те, що вираження своїх думок у формі оповідання, діалогу або питань допомагає прояснити деякі значимі проблеми.



Письмова рефлексія

Форми письмової рефлексії: "есе", "бортовий журнал", "щоденник", "синквейн", "портфоліо". Це вид діяльності, який вимагає значної підготовки.



Кінцевим етапом рефлексії є аналіз отриманих результатів учителем і практичні висновки на підставі цього аналізу:

Крок 8. Домашні завдання

Домашнє завдання: задавати чи ні?

Який припустимий обсяг і час, витрачений на виконання домашнього завдання?

Як домашнє завдання впливає на кінцевий результат або на процес навчання?

Всім однакове або кожному з урахуванням індивідуальних особливостей?

Цими питаннями опікувалося не одне покоління педагогів, але після бурхливих дискусій і тихих експериментів висновок однозначний — домашньому завданню бути!



Цілі, диференціація

Домашнє завдання — особливий вид самостійної роботи, тому що ця робота виконується без безпосереднього контролю вчителя.

Якщо домашнє завдання зробити диференційованим, то процес навчання в цілому стане більш ефективним. Від учителя подібна диференціація вимагає значних тимчасових витрат для їхньої підготовки, однак сприяє усуненню перевантаження учнів домашньою роботою. Це означає й скорочення обсягу завдань, і збільшення кількості днів на їхню підготовку, й індивідуальну роботу з учнями щодо підвищення темпу їхньої розумової діяльності.

Диференціюючи домашні завдання, учитель може ставити перед собою такі цілі:

заповнити пробіл у знаннях якого-небудь учня (у цьому випадку завдання індивідуальне);

підготувати учнів до вивчення нового навчального матеріалу;

надати групі учнів допомогу під час виконання домашнього завдання (можна дати картку-підказку, що включає довідковий матеріал: правило, рисунок, схему, додаткові питання);

розширити й поглибити знання, уміння й навички з досліджуваної теми.

Проблема диференційованого контролю знань — одна з найбільш складних у педагогічній практиці. Необхідно, щоб оцінка знань учнів, з одного боку, суворо відповідала рівню знань, а з іншого боку — відображала реальний прогрес кожної дитини у розвитку й рівні знань, умінь, навичок. Дуже важливо, щоб оцінка була «справедливою» в очах дитини та її оточення.

Рівні диференціації

Організація процесу диференціації може бути різноманітною, наприклад учитель одночасно задає домашнє завдання двох або трьох рівнів. Так, А. А. Гін пропонує:



Перший рівень — обов’язковий мінімум. Головна властивість цього завдання: воно має бути абсолютно зрозуміло й посильно будь-якому учневі, за навчання якого ви беретеся. Підкреслемо слова «за навчання якого ви беретеся», тому що цілком можлива ситуація, коли чесніше за все сказати собі: цього учня я навчити не зможу — і, відповідно, не мучитися самому й не мучити його.

Другий рівень завдання — тренувальний. Його виконують учні, які бажають добре знати предмет і без особливих труднощів освоюють програму. На розсуд учителя ці учні можуть звільнятися від завдання першого виду.

Третій рівень - це творче завдання. Використовується вчителем залежно від теми уроку, підготовленості класу. Зазвичай воно виконується на добровільних началах і стимулюється вчителем високою оцінкою й похвалою. Діапазон творчих завдань широкий. Наприклад, учням пропонується розробити:

1) частівки, байки, казки, фантастичні оповідання з навчальних тем;

2) чайнворди, кросворди і т. п.;

3) тематичні збірники цікавих фактів, прикладів і задач;

4) збірники анотацій на статті з обраної теми;

5) навчальні комікси;

6)плакати — опорні сигнали.

Подача домашнього завдання може бути нестандартною. Привнесення в цей процес якоїсь загадки або таємниці не тільки підвищить інтерес до нього, але й перетворить обов’язковий «нудний» елемент освіти на гру.



Самоаналіз та аналіз уроку

Для чого аналізується урок?

Відповісти на це питання не так просто, хоча б тому, що існує безліч видів аналізу, і в кожного своя мета.

Аналіз – логічний прийом пізнання, що представляє собою уявне розкладання предмету (явища, процесу) на частини, елементи або ознаки, їх зіставлення і послідовне вивчення з метою виявлення істотних, тобто необхідних і певних якостей і властивостей. Він необхідний для: підвищення якості навчання; поліпшення процесу викладання; осмислення вчителем сукупності власних теоретичних знань, способів, прийомів роботи в їх практичному заломленні у взаємодії з класом і конкретними учнями; для оцінки своїх слабких і сильних сторін; визначення резервів, що не реалізовуються, уточнення індивідуального стилю діяльності.

А наліз уроку як процес усвідомлення і самопізнання формує в учителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає необхідність вивчення проблем навчання.

Самоаналіз уроку

Яке місце уроку в темі, розділі, курсу? Його зв’язок із попередніми уроками?

Які особливості класу були враховані під час планування уроку?

Які завдання мали вирішувати на уроці? Чим обґрунтовувався вибір завдання?

Чим обґрунтовувався вибір структури й типу уроку?

Чим обґрунтовувався вибір змісту, форм і методів навчання (по етапах уроку)?

Які умови (навчальноматеріальні, гігієнічні, моральнопсихологічні, естетичні й тимчасові) були створені на уроці?

Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які саме? До чого вони призвели?

Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішені його завдання? Чи не відбулося перевантаження учнів?

Які висновки на майбутнє можна зробити з результату уроку?



Аналіз уроку

Спостереження та аналіз уроку — це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і рекомендацій треба готуватися, спеціально вивчаючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостереження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу охоплюються всі його компоненти, нюанси і весь зміст уроку. Предметом часткового аналізу є окремі компоненти уроку, наприклад: величина і динаміка фізичних навантажень, використовувані вчителем методи та методичні прийоми, поведінка учнів, поведінка вчителя, прийоми активізації діяльності учнів тощо.



Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

виявлення його позитивних сторін і похибок (щоб закріпити перші та усунути другі);

контроль діяльності вчителя та інспектування;

вивчення досвіду роботи вчителів;

оцінка рівня професійної майстерності вчителя тощо.
«Сучасний урок - це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно».

«Сучасний урок - це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються».

«Сучасний урок - це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок».

«Сучасний урок - це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною».

«Сучасний урок - це урок, на якому почуваєш себе впевнено».

«Сучасний урок - це урок без стресів».

Так висловилися про сучасний урок учні школи №27 м. Дніпропетровськ.
Вимоги до сучасного уроку:

1.Урок має бути спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості.

2.Урок — відносно самостійна ланка у системі навчання.

3.Урок будується як цілісна система взаємодії вчителя та учнів на основі співробітництва.

4.Урок будується на основі:

· програмних вимог;

· врахування можливостей учнів;

· врахування можливостей учителя, його творчого потенціалу.

5. Кожен урок повинен мати точне дидактичне призначення:

· засвоєння нових знань;

· формування нових умінь і навичок;

· перевірка навчальних досягнень учнів;

· аналіз контрольної роботи;

· узагальнення і систематизація вивченого;

· розвитку мови;

· комбінований;

· урок-лекція, урок-семінар, урок-диспут та ін.

6.На уроці мають комплексно вирішуватися завдання освіти, виховання і розвитку.

7.Урок повинен мати раціональну структуру.

8.На уроці необхідно застосовувати різноманітні форми і методи навчання, інноваційні технології, спрямовані на індивідуалізацію і диференціацію навчання.

9. Необхідно забезпечувати здійснення міжпредметних зв’язків.

10.Учитель повинен розвивати навчально-пізнавальну діяльність учнів і керувати нею, здійснюючи стимулювання, організацію, контроль, оцінку діяльності, озброювати учнів прийомами самостійної роботи.

11.Для проведення уроку необхідно створити відповідні матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні умови.

12.Урок проводиться за планом – творчим документом учителя.

13.Учитель має проаналізувати хід і результати уроку.
Загальна схема уроку


Дидактична задача

Зміст діяльності

Умови одержання позитивних результатів

І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЧАТКУ УРОКУ

Підготовка учнів до початку уроку

Привітання, перевірка присутніх і готовності

Вимогливість, зібраність, доброзичливість, відсутність багатослів'я, чітко виражена волеспрямованість

II. ПЕРЕВІРКА ВИКОНАННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Виявлення правильності та усвідомленості виконання д/з, прогалин

Виявлення рівня знань учнів, визначення типових недоліків, шляхи їх ліквідації

Оперативність вчителя, використання раціональних прийомів перевірки д/з

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Глибока всебічна перевірка знань, умінь, навичок,які будуть необхідні при вивченні матеріалу даної теми

Перевірка повноти, системності і міцності знань, дієвості умінь і навичок

Постановка додаткових запитань, рецензування відповідей учнів, ущільнена фронтальна бесіда

IV. ПІДГОТОВКА УЧНІВ ДО ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Підготовка учнів до того виду навчально-пізнавальної діяльності, який буде домінувати при освоєнні нового матеріалу

Повідомлення теми, задач уроку. Мотивація вивчення даного матеріалу

Вміння вчителя визначити дидактичну мету уроку, вмотивовано зацікавити навчальним матеріалом. Можуть бути наявними проблемні запитання

V. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Сформованість учнів конкретних уявлень про вивчаючі факти, явища, процеси; їх суть, зв'язки

Повідомлення вчителем нового матеріалу, сприйняття, усвідомлення, узагальнення, системати-зація, конкретизація

Опора на життєвий досвід учнів, індивідуальний підхід, оперування засвоєним змістом

VI. ПЕРВИННА ПЕРЕВІРКА РОЗУМІННЯ УЧНЯМИ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Встановлення рівня свідомого засвоєння

учнями нового матеріалу.



Перевірка учителем повноти, глибини,міцності засвоєння нових знань.

Використання вчителем питань, які вимагають розумової та практичної активності, постійне звертання до класу, усунення прогалин

VII. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Організація діяльності учнів з отримання научних знань

Діяльність учнів з відтворення змісту, виділення суттєвих ознак; аналіз, синтез, конкретизація

Включення учнів в діяльність по відтворенню та оперуванню знаннями. Вправи, виконання яких вимагає використання отриманих знань.Опрацювання відповідних умінь, навичок

VIII. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Аналіз успішності, опанування знаннями і способами діяльнос-ті. Виявлення типових недоліків у знаннях, уміннях, навичках

Загальна характеристика роботи класу, оцінка навчальних досягнень окремих учнів. Розкрити недоліки, показати шляхи їх подолання

Уміння визначати ступінь засвоєння навчального матеріалу. Короткість і ємність аналізу дій учнів

IX. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

На основі виявлених результатів засвоєння нового матеріалу дати д/з

Повідомлення д/з, інструктаж його

виконання.



Уміння дати рекомендації щодо виконання д/з.


Конструктор уроку






ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ ІНФОРМАТИКИ В 11 КЛАСІ Дата ___________
ТЕМА УРОКУ. Дiлова графiка. Побудова дiаграм i графiкiв при роботi з ЕТ. Практична робота “Побудова дiаграм i графiкiв при роботi з табличним процесором".
МЕТА УРОКУ:

Навчальна. Ознайомити учнів із методикою побудови та використання ділової графіки в ЕТ. Навчити правильно вказувати всі параметри при побудові діаграм та графіків, використовувати графіку для аналізу даних у ЕТ.

Розвиваюча. Розвивати уміння та навички обробки даних в ЕТ. Логічне мислення, пам’ять, аналітичні здібності.

Виховна. Проводити професійну орієнтацію. Виховувати конкурентоспроможну особистість..

ОБЛАДНАННЯ: Комп’ютери класу. Програма для роботи з ЕТ.

НАОЧНІСТЬ: Презентація, заготовки документів та діаграм, асоціативні схеми.

http://ria.ru/infografika/20111001/446713710.html?id=

ЛІТЕРАТУРА: «Інформатика» 11 клас (Й.Я.Рівкінд, Т.І.Лисенко, Л.А.Чернікова, В.В.Шакотько)

БАЗОВІ ПОНЯТТЯ: Діаграма, параметри діаграми.
ХІД УРОКУ.

І. Організаційний етап.

1. Привітання, перевірка присутніх. Налаштування на робочу атмосферу.

- Які асоціації у вас викликає число 7 000 000 000? (31 жовтня ООН зафіксувала народження 7 мільярдного мешканця планети).

- Відомо, що секунди на планеті Земля народжується 2 дитини. Скільки нових землян з’явилося за тиждень?

- Як провести обчислення?

- Які програми можна використати?



ІІ. Відтворення і корекція опорних знань учнів.

Учні відповідають на запитання учителя.



  • Що таке Ексель?

  • Як називається документ Ексель?

  • З чого складається книга?

  • З чого складається комірка?

  • Характеристики комірки. Доповнення асоціативної схеми.

ІIІ. Мотивація навчальної діяльності.

- Проходить деякий час, ви закінчили виші, влаштувалися на роботу і працюєте аналітиком (Аналітик — фахівець, здатний до аналітичних досліджень та узагальнень в певній сфері діяльності, який досконало володіє методами аналізу, зазвичай здатний прогнозувати процеси й розробляти перспективні програми розвитку)

Ви отримуєте інформацію, що два магазини на протязі 4 кварталів здійснювали продаж комп’ютерів. «Явір» за перший квартал 2010 року продав 45 комп’ютерів, за другий -56, за третій -29, та за четвертий -44. Його конкурент магазин «Плюс» продав відповідно 30, 43, 51 та 60 комп’ютерів. Проаналізуйте інформацію. Хто з них є лідером продаж? Який квартал є найвдалішим для обох магазинів?

Порівняння інформації поданої у звуковому представленні, у текстовому, у табличному та у вигляді діаграми. Учні самі роблять висновок, яке представлення зручніше для проведення аналізу даних.

ІV. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Цільове завдання уроку: навчитися



  • використовувати Ексель для побудови та редагування діаграм та графіків;

  • використовувати діаграми для аналізу даних;

V. Вивчення нового матеріалу.

Діагама – графічне представлення даних

Відкрийте підручники на ст. 96. Ви бачите діаграми, що зображують роботу магазинів.

Вони допоможуть вам проаналізувати роботу магазинів за 4 квартали.

Якби вам запропонували створити діаграму, що в би запитали, уточнили у клієнтів?

Перегляд демонстраційних ЕТ та їх аналіз.

Робота по побудові діаграми:



  • Чітко визначитися, що буде відображати діаграма.

  • Вибрати в панелі інструментів кнопку “Мастер диаграм”.

  • Вибрати вид діаграми.

  • Вибрати діапазон даних та пояснень до них для побудови діаграми.

  • Набрати всі необхідні пояснення до діаграми та осей координат.

  • Вибрати місце розташування діаграми.

Об’єкти діаграми.

Редагування діаграми.



VІ. Вправи для очей. Хвилинка релаксації.

VІІ. Практична робота №4.

1. Інструктаж з Т.Б.

2. Пояснення принципів проведення практичної роботи та оцінювання результатів.

Завдання


  1. Відкрити файл ПРАКТИЧНА4.XLS в папці учень диску D.(1)

  2. Виконати завдання 5 ст.107 (6)

  3. Виконати завдання 5 ст. 109 (4)

  4. Зберегти у папку 11 клас за зразком ПРІЗВИЩЕ_ПРАКТИЧНА 4. XLS (1)

VIІІ. Закріплення вивченого.

Заповнення асоціативної схеми 2.





ІХ. Домашнє завдання.

  • Опрацювати Розділ 2-7.

  • Знати види діаграм, об’єкти діаграми.

  • Виконати пункт «Перевір себе» ст. 106

I. Аналіз та підсумки уроку.

Підводяться підсумки та робиться аналіз виконання завдань уроку.



Перегляд жартівливих діаграм.

Література
1. Егоров О. Мобильность «мозгового центра»: Методическая служба инновационной школы // Учитель (Россия). – 2000. - №5. – С.30-32.
3. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичної роботи // Шлях освіти. – 2002. - №2. – С.9-15.
4. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології у викладанні суспільних дисциплін, -Чернігів – 2002
5. Корнеева Л.И. Современные интерактивные методы обучения в системе повышения квалификации руководящих кадров в Германии: зарубежный опыт // Университетское управление: практика и анализ. - 2004. - № 4(32). - С.78-83.
6. Пометун О., Пирожниченко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.-К.: Видавництво А.С.К., - 2004,- С.7, 11, 19.
7. Сучасні освітні технології у вищій школі: Матеріали міжнар. наук.-метод. конф. (Київ, 1-2 листопада 2007 року): Тези доповідей: У 2 ч. - Ч. 2 / Відп ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 259
8. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект: Посібник для вчителів і студентів. – К.: Видав. "Фенікс", 2006. –. 220 с.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка