Аксіома” 2009 ббк: 74. 3 Г. 12 Рецензенти: Синьов В. М



Сторінка15/29
Дата конвертації09.03.2016
Розмір5.49 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   29

Емоційно-вольова сфера

У цьому розділі обстежуються особливості емоційно-вольової сфери дитини: її врівноваженість, збалансованість емоційних процесів, тенденції до самостійності, відповідальності, цілеспрямованості дій тощо. Кількісна оцінка виставляється по шкалам (у межах 10 балів). У загальну шкалу заноситься середня або більш складна оцінка по під шкалам. У розділі програми „Коментарі” по шкалі „Емоційно-вольова сфера” вміщується інформація про характерні особливості емоційних і вольових процесів у дитини.



Імпульсивність – рефлективність

Оцінка 0 – 1 відповідає крайній імпульсивності: увага дитини розсіяна, вона не втримує у пам’яті жодного елемента завдання, швидко переключається з одного завдання на інше, не регулює свою поведінку, цілком підпорядковується внутрішнім імпульсам, проявляє неадекватні емоційні реакції тощо. Крайня некерованість, асоціальність дитини.

Оцінка 2 – відображає надмірну емоційність, непосидючість, погану саморегуляцію поведінки.

Оцінка 3 – 5 – характеризує середню ступінь імпульсивності, увага утримується на завданні нетривалий час, увага недостатня, іноді спостерігається прояв неадекватних емоційних реакцій.

Оцінка 6 – 8 – відображає достатньо виражену рефлективність: зосередженість, посидючість, обдумування дій, достатньо хороше регулювання поведінки, інтравертність.

Оцінка 9 – 10 – відображає крайню ступінь рефлективності: зацикленість на собі і своїх внутрішніх процесах, незначну цікавість до того, що відбувається ззовні, глибоку інтраверсію.



Тривога – спокій

Оцінка 0 – 1 відображає крайнє внутрішнє напруження, тривогу, страхи. Весь внутрішній світ дитини наповнений страхами і тривожністю, вона боїться самостійно виконувати будь-яку діяльність, боїться самостійно рухатись, відкритого простору, голосних звуків, яскравого світла тощо, демонструє параноїдальний стан.

Оцінка 2 – відображає достатньо високий рівень внутрішньої напруги, тривоги, що проявляється у безсистемній діяльності, неадекватних емоційних і моторних реакціях (розгойдування, тремор, істерики тощо).

Оцінка 3 – 5 – характеризує середній рівень тривожності, достатню збалансованість внутрішніх процесів збудження і гальмування.

Оцінка 6 – 8 – відображає спокійну, мирну натуру, збалансованість внутрішніх процесів, адекватні емоційні реакції.

Оцінка 9 – 10 – відображає крайню ступінь спокою, не емоційність, деяку емоційну черствість, відсутність співпереживання.



Агресивність – миролюбство

Оцінка 0 – 1 характеризує крайню агресивність дитини: вона агресивно ставиться як по відношенню до інших, так і до самої себе.

Оцінка 2 – відображає досить високий рівень агресивності: дитина постійно б’ється з іншими, дразнить їх, ламає іграшки, розкидає їх, рве, негативно ставиться до всього того, що створили інші діти. Іноді така дитина може буди надзвичайно чемна, якщо їй щось потрібно або вона в чомусь зацікавлена.

Оцінка 3 – 5 – відображає середній рівень агресивності. Дитина ситуативно зачіпає інших, може битись або сваритись, якщо її зачіпають, але вона досить швидко про це забуває, може переключити свою увагу на іншу діяльність. Іде на співпрацю і примирення.

Оцінка 6 – 8 – характеризує миролюбність, доброзичливість. Іноді можуть спостерігатись ситуативні адекватні агресивні прояви, які викликані діями оточуючих.

Оцінка 9 – 10 – крайня ступінь покладистості: беззаперечне виконання вказівок інших, не вважаючи при цьому на свою думку і власні прагнення та бажання, страх конфлікту, конформізм.



Мотивація навчальної діяльності

Підшкала відображає зацікавленість дитини у навчальному процесі: чи подобається їй бути присутньою на навчальних заняттях, виконувати навчальні завдання тощо.

Оцінка 0 – 1 – повне небажання дитини навчатись, агресивне ставлення до самого процесу навчання, повне його несприйняття і всього, що з ним пов’язано.

Оцінка 2 – негативне ставлення до навчальних занять, навчального процесу, вихователів або вчителів, які його організовують, до дітей на заняттях.

Оцінка 3 – 5 – відображає ставлення до навчання від байдужого до усвідомлення його як певної необхідності, яку не можна уникнути.

Оцінка 6 – 8 – позитивне ставлення до навчання, доброзичливе емоційне і вольове налаштування на навчальні заняття, на спілкування з вчителями, вихователями і одногрупниками.

Оцінка 9 – 10 – дитина позитивно ставиться до навчальних занять, з цікавість виконує завдання, які на них даються, усвідомлює значення оцінки і старається отримати якомога вищу оцінку.

Мотивація трудової діяльності

Підшкала відображає ставлення дитини до праці

Оцінка 0 – 1 – повне небажання дитини працювати, виконувати будь-які завдання з самообслуговуючої праці, обов’язки чергового, лінивість, деструктивні реакції на призиви зробити будь-яку роботу.

Оцінка 2 – показує негативне ставлення дитини до трудових доручень, відмова від роботи, її уникнення.

Оцінка 3 – 5 – відображає ставлення до роботи від байдужого до усвідомлення його як певної необхідності, яку не можна уникнути. Виконання роботи будь-як аби швидше. Дитина не отримує задоволення від праці.

Оцінка 6 – 8 – позитивне ставлення до праці, бажання допомагати іншим, радість від результатів своєї праці, любов до різних видів трудової діяльності.

Оцінка 9 – 10 – гіперлюбов до праці. Дитина не може відволіктись і розслабитись від праці, вона має бути чимось постійно занята, прагне взяти собі якомога більше роботи, не довіряє роботу іншим через страх, що вони її зроблять гірше.

Тенденція до самостійності

Шкала відображає вміння дитини виконувати самостійні дії.

Оцінка 0 – 1 – повна безпомічність і дезадаптація дитини, страх самостійно виконати будь-яку діяльність.

Оцінка 2 – безпомічність і несамостійність дитини, постійне чекання допомоги збоку, відмова від самостійного виконання завдання.

Оцінка 3 – 5 – середній рівень самостійності дитини, виконання завдання при наявності підтримки і підказки, наявність страху до самостійного обстеження чогось нового. Спроби виконання самостійних дій під керівництвом і у присутності дорослого.

Оцінка 6 – 8 – високий рівень самостійності дитини, бажання діяти незалежно, тенденція взяти на себе шефство над більш слабкими і безпомічними, допомагати тим, хто не може справитись із ситуацією.

Оцінка 9 – 10 – гіперсамостійність на межі нігілізму: може відмовлятись від допомоги інших, не враховує їхню думку, не сприймає будь-які рекомендації.

Психомоторний розвиток

У цьому розділі досліджуються індивідуальні особливості і стан психомоторної сфери. Кількісна оцінка проводиться у рамках 10 бальної шкали оцінювання по трьох підшкалах: „Дрібна моторика рук”, „Загальна координованість рухів”, „Міміка”. У розділі програми „Коментарі” по шкалі „Психомоторний розвиток” відмічаються особливості психомоторного розвитку.



Дрібна моторика рук

Об’єкт спостереження – рухи пальців і кистей рук.

Оцінка 0 – 1 – практичний параліч кистей рук.

Оцінка 2 – дитина може лише рухати пальцями, але при цьому не може захопити предмет, не може втримати маленький легкий предмет.

Оцінка 3 – 5 – середній рівень розвитку дрібної моторики: дитина може захоплювати великі предмети, може стискати і розжимати гумові предмети.

Оцінка 6 – 8 – непоганий розвиток дрібної моторики: дитина правильно тримає ложку, олівець, ручку, може користуватись маленькими предметами, хоч точні рухи виконати ще не вміє.

Оцінка 9 – 10 – може тримати у руці дрібні предмети і оперувати ними, виконує точні рухи (наприклад, затягнути нитку в голку, скласти мозаїку тощо).

Загальна координація рухів

Дана підшкала показує загальний рівень розвитку рухових можливостей, уявлень про схему тіла, координацію рухів.

Оцінка 0 – 1 – відповідає можливостям дитини, яка практично паралізована.

Оцінка 2 – дитина лише самостійно пересувається по підлозі.

Оцінка 3 – 5 – дитина пересувається з допомогою дорослого або самостійно. Зберігає рівновагу під час ходьби. Бігає. Піднімається і опускається по сходах самостійно або з допомогою. Може гратися м’ячем, стрибати, виконувати певні рухи (розвести руки в сторони, нагнутись, присісти тощо). Може пройтись навшпиньки.

Оцінка 6 – 8 – непоганий розвиток моторних навичок: дитина самостійно рухається, бігає, її рухи координовані.

Оцінка 9 – 10 – дитина займається спортом, її рухи добре відпрацьовані і координовані.

Міміка

По даній підшкалі оцінюється здатність дитини виражати адекватну мімічну реакцію, пластичність м’язів обличчя.

Оцінка 0 – 1 – дитина практично не використовує міміку у відповідь на подразники.

Оцінка 2 – мала мімічна рухливість обличчя. Дитина виконує рухи очима, ротом.

Оцінка 3 – 5 – середній рівень розвитку міміки. Дитина посміхається, крутить очима, піднімає брови, піджимає губи.

Оцінка 6 – 8 – непоганий розвиток міміки, у більшості випадків адекватні мімічні реакції на зовнішні подразники. Відтінки посмішки. Може мімічно висловлювати основні емоційні стани (радість, сум, страх, здивування, переляк тощо).

Оцінка 9 – 10 – мімічні реакції, адекватні ситуації, використовує їх у своїй повсякденній діяльності, може підморгувати очима.

Соціально-побутова адаптація

У даному розділі досліджується актуальний стан і динаміка розвитку у дітей соціальних навичок і вмінь, рівень їхнього пристосування до сучасних умов життя. Для кількісної оцінки пропонуються дві підшкали: ”Навички самообслуговування” та „Соціально-побутове орієнтування”. Оцінка проводиться у межах 10 балів, середня оцінка заноситься у загальну шкалу. У розділі програми „Коментарі” по підшкалі „Соціально-побутове орієнтування” заноситься інформація про найбільші труднощі або досягнення дитини, про формування нових навичок тощо.



Навички самообслуговування

Критерії спостереження за навичками самообслуговування:



  • особиста гігієна;

  • одягання і роздягання;

  • харчування.

1 рівень – (0 – 2): виконує дії лише при допомозі дорослого, не може справитись самостійно;

2 рівень (3 – 5): у багатьох випадках виконує дії самостійно, але потрібна допомога і підтримка;

3 рівень (6 – 8): виконує самостійно;

4 рівень (9 – 10): виконує самостійно і допомагає іншим.



Соціально-побутове орієнтування

Критерії спостереження за сформованістю соціально-побутових навичок:



  • знання і визначення частин тіла людини;

  • знання домашньої адреси, адреси навчального закладу, членів сім’ї, вихователів, вчителів, санітарок і тих людей, з якими дитина найбільш часто співпрацює;

  • знання приміщення;

  • знання побутових умов і вміння у них орієнтуватись;

  • орієнтування на повітрі;

  • знання елементів і особливостей флори і фауни – орієнтування у часі (дні тижня – пори року – години);

  • засвоєння соціальних норм і правил поведінки.

1 рівень – (0 – 2): не знає частин тіла, не орієнтується в оточуючій обстановці. Знає місце прийому їди;

2 рівень (3 – 5): частково орієнтується в оточуючій обстановці. Знає частини тіла, імена оточуючих людей, адекватно ситуації використовує ці знання, розуміє свої побутові умови і може в них орієнтуватись самостійно або з допомогою дорослого;

3 рівень (6 – 8): знає приміщення і розташування основних служб, орієнтується в навколишньому середовищі, знає соціальні норми і правила і прагне їх виконати, хоч це не завжди вдається. З допомогою дорослих орієнтується в часі, усвідомлює ситуацію;

4 рівень (9 – 10): орієнтується у побуті, знає і виконує соціальні норми і правила поведінки, розуміє значення елементів флори і фауни, застосовує знання у своїй побутовій діяльності самостійно або з допомогою педагога.



Навчальні навички

Даний розділ передбачає оцінювання навичок дитини з рахунку, письма і читання. Кожна навичка оцінюється окремо за 10 бальною шкалою.



Трудові уміння і навички

У даній шкалі оцінюються трудові навички і вміння за 10 бальною шкалою.

1 рівень – (0 – 2): дитина нічого не може робити;

2 рівень (3 – 5): дитина виконує елементарні трудові операції (прибрати іграшки, віднести тарілки, під керівництвом дорослого може помити тарілки, застелити ліжко, підмести підлогу, але при цьому потрібна його допомога і підтримка);

3 рівень (6 – 8): самостійно виконує трудові операції по самообслуговуванню, може працювати з ножицями, з допомогою дорослого готує салат, щось виготовляє самостійно або з допомогою дорослого;

4 рівень (9 – 10): дитина самостійно або з допомогою педагога виконує трудову діяльність, яка в неї викликає найбільше задоволення і результати якої вона бачить самостійно. Така діяльність викликає у неї емоційно значимі переживання, які позитивно впливають на її поведінку у соціальному середовищі.



Комунікативність

У даному розділі досліджується здатність дитини до спілкування з іншими. Кількісна оцінка передбачає критерії замкнутість – відкритість і оцінюється за 10 бальною шкалою.

0 – 2 – явна інтравертність, замкнутість, апатичність;

3 – тенденція до інтровертності, крайня вибірковість у контактах;

4 – 6 – біверт, тягнеться до спілкування, досить вибіркова при контактах;

7 – 8 – екстраверт, любить спілкуватись зі знайомими і незнайомими людьми, легко вступає у контакт, знайомиться з незнайомими людьми тощо;

9 – 10 – крайня екстравертність.

У розділі програми „Коментарі” по шкалі „комунікативність” вміщується інформація про особливості спілкування дитини, такі як:

- характер спілкування зі знайомими та незнайомими людьми, однолітками, молодшими і старшими дітьми;

- способи встановлення контакту з даною дитиною;

- стратегія поведінки дитини у процесі спілкування.
3. Оцінка соціального розвитку дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю шляхом використання методики „Соціограма”

Процес навчання дітей з помірною або тяжкою розумовою відсталістю повинен максимально сприяти розвитку їхньої особистості, що значною мірою визначається рівнем їхнього психічного розвитку, розвитку моторної сфери, мовлення, пам’яті та інших психічних процесів. Для оцінки розвитку дитини з помірною і тяжкою розумовою відсталістю використовують методику „Соціограма”, яку запропонував німецький педагог і психолог доктор Х. С. Гюнцбург. Дану соціограму ми взяли з монографії Л. М. Шипіциної [9] і адаптували її відповідно до умов організації роботи з даною категорією дітей у нас.

Методика складається з карти спостережень і анкети, до якої входить 181 запитання. Ця методика має два рівні складності відповідно до того, з якими дітьми вона проводиться. Перший варіант має на меті визначення найбільш простих навичок дитини. Вона містить абревіатуру PAC-S/P. У випадку, якщо дитина показує 100% динаміку по першому варіанту її переводять на другий рівень і використовують методику PAC-1, до якої входить 120 запитань, які порівняно складніші за характером навичок, які перевіряються експериментатором. Цей варіант спрямований також на оцінку розвитку більш різноманітних навичок дитини [9, 70].

Наведемо приклад методики „Соціограма”, мета якої полягає у виявленні рівня розвитку дитини з помірною або тяжкою розумовою відсталістю й оцінці розвитку навичок дитини в динаміці.



Карта спостережень „СОЦІОГРАМА” (форма PAC-S/P)

Прізвище, ім’я _________________________________________________

Вік _________________________________________________________

Група ________________________________________________________

Звідки прийшов у заклад ________________________________________

Інші відомості _________________________________________________

Хто заповнив _________________________________________________

Дата заповнення _______________________________________________



Бланк карти спостережень заповнюється спеціалістом, який найбільш часто працює з даною дитиною. Оцінку доцільно проводити один раз на півроку для того, щоб визначити нові сформовані навички, основні напрямки корекційної і розвивальної роботи з дитиною, помітити темп її розвитку, визначити найбільш активні області цього розвитку, сенситивні періоди, у які робота по формуванню соціальних навичок проводилась найбільш ефективно. Бланк карти спостережень заповнюється наступним чином: якщо навичка, яка відповідає певному запитанню, сформована – поле з її номером заштриховується синім олівцем, якщо сформована частково – червоним, якщо зовсім не сформована – поле залишається чистим.

Анкета методики „СОЦІОГРАМА”

(форма PAC-S/P)

Самообслуговування

Харчування

  1. Ковтає рідку їжу.

  2. Гарно приймає їжу через соску.

  3. Бере кашу губами з ложки.

  4. Ковтає перемелену їжу.

  5. Кладе ложку до рота самостійно, якщо його/її руку ложкою піднесли до рота.

  6. Під час їди руку підводять до рота, хоча ложку тримає самостійно.

  7. Жує (кусає печиво, сухарі, цукерки тощо).

  8. Відкушує (хліб, батон, кекс тощо).

  9. Підносить наповнену ложку до рота (частину їжі розкидає, брудниться).

  10. П’є з чашки за допомогою інших.

  11. Жує без проблем будь-яку їжу.

  12. Бере шматочки хліба і кладе їх до рота.

  13. Самостійно наповнює ложку, підносить її до рота, але при цьому брудниться.

  14. Тримає наповнену ложку самостійно.

  15. Їсть ложкою без сторонньої допомоги.

  16. Бере свій хліб в руку і відкушує.

  17. Їсть виделкою різану їжу.

  18. У змозі щось собі налити, попити без сторонньої допомоги (з маленької пляшки, чайничка тощо).

  19. Самостійно бере їжу ложкою.

  20. Використовує ніж для того, щоб щось намазати.

  21. Може самостійно принести, налити і пити напої, воду з чашки, з під крана тощо.

Туалет і вмивання

  1. Сидить на горщику (на унітазі).

  2. Ходить на горщик (на унітаз), коли сидить на ньому.

  3. Ходить досить часто на горщик (унітаз), якщо частіше на нього садити.

  4. Звик ходити в туалет регулярно у певний час.

  5. Протягом дня дитина суха, але потрібно часто водити її в туалет.

  6. Протягом дня дитина суха і чиста, але потрібно регулярно водити її в туалет.

  7. Показує або говорить, що хоче в туалет (потрібна допомога при роздяганні і одяганні).

  8. Самостійно ходить в туалет, але потребує допомоги при користуванні туалетним папером.

  9. Тримає руки під водою, яка тече, тре їх одна об одну.

  10. Витирає руки прушником.

Одягання і роздягання

  1. Робить перші спроби допомоги при роздяганні.

  2. Робить перші спроби допомоги при одяганні.

  3. Тримає руки і ноги, якщо його/її роздягають.

  4. Робить спроби самостійно роздягнутись і одягнутись.

  5. Надягає за вказівкою окремі частини одягу.

  6. Може надягнути широкі штани або светр (потребує незначної допомоги).

  7. Може за вказівкою застібати прості застібки (великі ґудзики, блискавку).

  8. Надягає самостійно прості предмети одягу (при цьому не обов’язково правильно).

Сприймання і мовлення

Сприймання і обстеження оточуючого світу

  1. Реагує на яскраве світло.

  2. Дивиться на джерело світла і предмети, які рухаються повільно.

  3. Реагує на сильний шум.

  4. Реагує на легкий шум.

  5. Розрізняє смакові якості.

  6. Повертає голову на шум, який виникає поза його полем зору, але поряд з вухом.

  7. Оглядає предмет, який тримає у руці.

  8. Дивиться на різні предмети у приміщенні.

  9. Шукає предмет, від якого відволікся.

  10. Прислухається до кроків, музики, розмови.

  11. Прислухається до легкого шуму (до годинника, крапель дощу за вікном).

  12. Досліджує різні предмети, облизуючи їх.

  13. Досліджує предмети на дотик.

  14. Тягне іграшку за стрічку.

  15. Шукає предмет, який пропав з його поля зору.

  16. Дивиться під ноги, коли йде через перешкоди (дрючок, канат тощо).

  17. Слідкує очима за дією своїх рук.

  18. Впізнає голоси знайомих осіб, не бачачи їх.

  19. Реагує на сильні запахи.

  20. Вибирає певне блюдо із запропонованих.

  21. Ставить предмет до предмета.

  22. Показує 2 частини тіла на собі та інших.

  23. Розрізняє один і багато предметів.

  24. Розрізняє їстівні і неїстівні предмети на вигляд.

  25. Впізнає і показує предмети на картинках.

  26. Рухається, якщо чує музику.

  27. Розрізняє, обстежуючи два предмети на дотик (іграшка – ложка).

  28. Вибирає з двох однаково улюблених блюд (наприклад, цукерки – ковбаса).

Активне мовлення

  1. Голосно і монотонно кричить.

  2. Видає звуки, по яких видно, що дитина відчуває себе добре.

  3. Видає голосні звуки (а, е, ее).

  4. Видає приголосні звуки (ммм…, ттт…).

  5. Видає поєднання звуків ланцюжком (та-та-та-та, ба-ба-ба-ба).

  6. Промовляє подвійні склади (та-та, ма-ма).

  7. Повторяє відомі йому/її склади за іншими.

  8. Промовляє склади з певним змістом („жжж” - машина, гав-гав – собака).

  9. Перші дитячі слова зі змістом (ау-ау, гав-гав – гавкання собаки).

  10. Може за вказівкою наслідувати звуки, слова, рухи рота.

  11. Чітко промовляє 3-4 слова.

  12. Співставляє слова з ситуаціями або предметами.

  13. Проявляє бажання в односкладових реченнях („мама!” - мама, підійди).

  14. Просить з використанням певних слів, часто самостійно видуманих, поїсти або попити.

  15. Використовує двоскладові комбінації зі змістом („мама, дай”).

  16. Вживає не лише головні слова, але й слова, які називають дії або ознаки.

  17. Називає своє ім’я, якщо просять.

  18. Починає задавати питання.

  19. Позначає себе „Я”.

  20. Використовує питання „Чому?”.

  21. Якщо запитують, називає своє повне ім’я.

Пасивне мовлення (розуміння мовлення)

  1. Реагує на своє ім’я.

  2. Реагує на „ні”, „не можна” (швидко виконує заборону).

  3. Розуміє прості вказівки жестом (протягнені руки – іди до мене).

  4. Показує на прохання улюблені іграшки або людей (найменше – 2).

  5. Відповідає на певні слова жестами, які передають відповідний зміст („бувай!” - махає рукою).

  6. Знає назви оточуючих його/її предметів (може показати не менше 5 предметів, якщо запитують „де?”).

  7. Розуміє прості вказівки без жесту („іди до мене”, „принеси мені”).

  8. Виконує прості вказівки („неси іграшку”, „відкрий двері”).

  9. Любить слухати вірші, пісні, римовані ряди.

  10. Проявляє цікавість до простих історій у картинках.

  11. Розуміє найменше 20 слів.

100. Показує із 6 поданих на вибір предметів 2 названі.

101. Прослуховує прості короткі розповіді.

102. Виконує команди, навіть коли вони формулюються по-різному („відчини двері”, „відкрий двері”, „привідкрий двері”).

103. Розуміє вказівки, у яких зустрічаються прийменники „на”, „в”, „під”, „за”, „біля”.

104. Дитина має кількісне поняття „два”. Наприклад, він/вона може на прохання подати спочатку один, а потім два із серії розкладених перед нею предметів (4 або 6 штук).

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   29


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка