Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної науково-методичної конференції, Суми, 25 листопада 2010 р. / Відп за вип. П.І. Січненко. Суми : СумДУ, 2010. 51 с



Скачати 479.51 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.03.2016
Розмір479.51 Kb.
  1   2
Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної науково-методичної конференції, Суми, 25 листопада 2010 р. / Відп. за вип. П.І. Січненко. - Суми : СумДУ, 2010. - 51 с.
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В МАГІСТРАТУРІ
Маркевич В.Е., д. мед. н., професор,

Січненко П.І., к. мед. н., доцент,

Мелеховець О.К., к. мед. н., доцент

Медичний інститут СумДУ
Підготовка фахівців за напрямом професійного спрямування "Медицина" і освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр" у СумДУ проводиться на базі освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста і спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої осо­бистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським. Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”, повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру, навичками науково-дослідної (творчої) та науково-педаго­гічної, або управлінської діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (ство­рювати) елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.

Підготовка магістрів медицини проводиться одночасно з підготовкою спеціалістів з певного лікарського фаху в інтернатурі і спрямоване на поглиблену спеціальну, науково-практичну, педагогічну та дослідницьку підготовку фахівця з цієї ж лікарської спеціальності згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.06.95 № 114 "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників".

Тривалість навчання в магістратурі визначається термінами навчання в інтернатурі і встановлюється на термін до 1-3 років в залежності від спеціальності згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.11.2005 року № 621 "Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів". Для лікарів-інтернів, які одночасно навчаються в магістратурі, тривалість очної частини навчання в інтернатурі на кафедрах вищих закладів освіти подовжується на 3 місяці за рахунок відповідного скорочення тривалості стажування в базових закладах та установах охорони здоров'я.

Організація та забезпечення змісту підготовки фахівців в магістратурі здійснюється відповідно до освітньо-професійних програм та освітньо-кваліфікаційних характеристик за фаховими спрямуваннями “Педіатрія”, „Акушерство і гінекологія”, „Інфекційні хвороби”, „Неврологія”, „Ортопедія і травматологія”, „Патологічна анатомія”, „Радіологія”, „Загальна практика-сімейна медицина”, „Внутрішні хвороби”, „Пульмонологія та фтизіатрія”, „Хірургія”.

Освітньо-професійна програма передбачає професійну та практичну підготовку, що забезпечує відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень магістра. Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та навчальний час за циклами підготовки наведено у освітньо-професійній програмі.

Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря - магістра Сумського державного університету є нормативним документом, у якому узагальнюється зміст освіти, відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначаються місце магістра зі спеціальності "Лікувальна справа" в структурі охорони здоров`я країни та вимоги до його компетентності, інших соціально-важливих властивостей та рис.

Цей стандарт є складовою частиною системи стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги до змісту освіти та процесу навчання з боку держави, світового співтовариства та роботодавців, що зацікавлені у таких випускниках. Освітньо-кваліфікаційна характеристика відображає соціальне замовлення на фахівця, що розробляється у сферах праці та професійної підготовки з урахуванням аналізу професійної діяльності.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності магістра з фаху "Лікувальна справа" і державні вимоги до властивостей та рис особи, яка здобула повну вищу освіту за відповідною програмою "Лікувальна справа".

Вибіркова частина програми визначається Сумським державним університетом з урахуванням його наукового потенціалу, вимог замовника фахівців та наукових (творчих) інтересів магістра, його можливостей щодо оволодіння розділами суміжних освітніх програм.

Структура навчальних планів є предметно-інтегрованою і зорієнтована на дотримання логічної послідовності викладання основних дисциплін та суміжних циклів.

Таким чином, магістр медицини - це завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої кваліфікації лікаря-спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання, має досвід їх застосування у певній галузі медицини та захистив на вченій раді вищого закладу освіти (факультету) магістерську роботу.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНТИНГЕНТУ магістрантів
Маркевич В.Е., д. мед. н., професор,

Січненко П.І., к. мед. н., доцент,

Мелеховець О.К., к. мед. н., доцент

Медичний інститут СумДУ

Робота по вивченню потреби в фахівцях високого рівня проводиться спільно з лікувально – профілактичними закладами охорони здоров`я області, управління охорони здоров`я Сумської ОДА – проводиться моніторинг кадрової ситуації на місцях, визначаються потреба в лікарських кадрах, особливо в сільській місцевості, профіль медичної спеціальності, крім того, визначається потреба науково – педагогічних кадрах. По результатам моніторингу формується розподіл фахівців на місця призначення.

Формування контингенту магістрів проводиться на основі контингенту студентів – кращі випускники Медичного інституту за рекомендацією кафедр, Вченої ради інституту можуть приймати участь у конкурсі для вступу до магістратури. Рекомендації до вступу в магістратуру можуть отримати студенти, які під час навчання в інституті приймали активну участь і досягли певних успіхів в науковій роботі, впродовж навчання досягли високих показників в навчанні, мають хист і бажання до наукових досліджень і, взагалі, бажають підвищити свій професійний рівень.

Зарахування до магістратури здійснюється за результатами вступних іспитів на конкурсній основі, після закінчення Медичного інституту і отримання диплому спеціаліста.

Перелік та обсяг дисциплін навчальних планів регламентується наказом МОЗ України від 24.09.1996 року № 295 «Тимчасове положення про порядок підготовки магістрів медицини (фармації) у вищому медичному (фармацевтичному) закладі освіти ІV рівня акредитації та наказом МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня», наказом МОЗ України від 21.11.2005 р. № 621.

Навчальні плани підготовки лікарів в інтернатурі розробляються відповідно до типових навчальних планів провідними фахівцями Медичного інституту та затверджуються завідувачем кафедри, деканом ФПМО.

Навчальні плани підготовки лікарів в магістратурі розроблені на основі типових навчальних планів інтернатури провідними фахівцями медичного інституту та затверджені директором медичного інституту і погоджені департаментом вищої медичної освіти МОЗ України, інститутом іноваційних технологій навчання МОН України, в центральному методичному кабінеті вищої освіти МОЗ України.

В Медичному інституті СумДУ профільними кафедрами та згідно типовим програмам, затвердженим МОЗ України, розроблено 11 навчальних планів та робочих програм зі спеціальностей інтернатури та магістратури. Для навчання лікарів-інтернів на суміжних циклах розроблено та затверджено понад 50 робочих програм з відповідних дисциплін, викладання яких забезпечується на 14 кафедрах інституту.

Організація навчального процесу ґрунтується як на традиційних формах навчання, так і на новітніх навчальних технологіях з використанням комп’ютерних програм та мультимедійних презентацій, і спрямована на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної як до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності, так і до швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері та інших галузях, у системах управління та організації праці в умовах ринкової економіки. При цьому використовуються аналітично-інформаційні та контролюючі комп’ютерні системи. Створено 14 комп’ютерних класів, на кафедрах впроваджена комп’ютерна технологія візуалізації навчального матеріалу.

Система контролю за організацією та ефективністю навчального процесу під час навчання в магістратурі передбачає виконання вимог „Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” з визначенням базового, вихідного та кінцевого рівня знань і практичних навичок з кожної дисципліни під час практичних занять (поточний контроль), а також підсумкового контролю під час випускного іспиту.

Підготовка спеціалістів в даній галузі і їх подальша робота є досить важливою для забезпечення потреб органів і установ охорони здоров’я регіону у висококваліфікованих фахівцях різних спеціальностей, яка базується на системі державних стандартів освіти. Це дає змогу забезпечити більшу відповідність підготовки фахівців за певними спеціальностями вимогам суспільного поділу праці. Це мобільність системи освіти на ринку праці закріпленої за нашим навчальним закладом у Сумської області. Це дає можливість оперативно реагувати на зміни соціально-економічних та демографічних умов у системі охорони здоров’я, реформувати зміст освіти з урахуванням розвитку медичної науки, техніки та передових технологій навчального процесу.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ ЕТАПІ
П.І. Січненко, к.мед.н., доц.; О.І. Сміян, д.мед.н.,проф.; О.К. Романюк, к.мед.н., доц.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра педіатрії післядипломної освіти
Появу в даний час поняття «Електронне навчання» можна характеризувати як комплекс інтелектуальних навчальних посібників і систем тестування, що дозволяють використовувати новітні досягнення в області інформаційних технологій в навчальному процесі незалежно від форми навчання.

Презентаційна форма викладання дає можливість стимулювати пізнавальну і творчу активність інтернів, дозволяє краще засвоювати навчальний матеріал та збільшує зацікавленість до його вивчення. Це обумовлює розробку і широке впровадження електронних навчально-методичних комплексів в навчальний процес.

Під електронним навчально-методичним комплексом (ЕНМК) варто розуміти набір матеріалів для організації і проведення навчання по темі дисципліни з активним використанням сучасних мультимедійних і інформаційних технологій. Програмно-технічне забезпечення, що застосовується для створення ЕНМК, може бути різноманітним, що визначається як можливостями учбового закладу, так і самими завданнями, що висвітлюються викладачем в змістовній частині ЕНМК.

Відповідний комплект компакт-дисків на кафедрі використовуватиметься як викладачами, так і інтернами під час самостійної підготовки до занять. Цей же принцип наглядності реалізований і в мультимедійних заняттях, що проводяться, хоча ними неможливо замінити і звичні підходи - крейда і дошка все ще досить актуальні і особливо розгляд матеріалу на клінічному прикладі безпосередньо у ліжка хворого.

Включення в матеріал ЕНМК заздалегідь підготовлених відеороликів відтворюючих реальні лікарські маніпуляції, обстеження і лікування хворого, надання невідкладної допомоги, дозволяє заощадити на відповідних навчальних посібниках, що є важливим чинником в умовах проблем з фінансуванням, а також не вимагає створення спеціальних умов. Проте, хотілося б відзначити, що єдиної думки про доцільність використання вказаної форми навчання до сих пір ще не має.

Тести, що включаються в ЕНМК, як показує досвід використання їх на кафедрі, передбачають вибір правильної або неправильної відповіді з декількох представлених виявилися корисними для визначення вихідного рівня знань і завершальних тестів після вивчення окремих тем. Проте, використання подібних тестів на залікових заняттях не можна вважати раціональним.

Аналіз такої форми контролю підсумкових знань свідчить про те, що мінімальні знання дозволяють вибрати правильну відповідь. Таким чином, використання тестів різних рівнів найраціональніше для контролю засвоєння матеріалу, що вивчається.

Перевагою електронного навчально-методичного комплексу є наявність згрупованого матеріалу, який включає програми лекцій і практичних занять, теми рефератів, програми атестації і заліків, а також методичні рекомендації інтернам по засвоєнню різних розділів дисципліни, списки літератури, що рекомендуються.

Таким чином, комп'ютерні технології дозволяють добитися більш високого рівня засвоєння матеріалу, що вивчається, значно розширюють можливості використання різного роду завдань, роблячи його динамічнішим.
ПОДГОТОВКА ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ СПЕЦИАЛЬНОСТИ «ОБЩАЯ ПРАКТИКА – СЕМЕЙНАЯ МЕДИЦИНА»
Попов С.В., д. мед. н., профессор

Медицинский институт,

Кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Подготовка врачей специальности «Общая практика – семейная медицина» является важной составляющей происходящей реформы системы охраны здоровья Украины. Общее направление дальнейшего совершенствования медицинской помощи в мире связано с доминирующей ролью семейного врача. Эта концепция, разработанная ведущими специалистами еще после второй мировой войны, постепенно претворяется в жизнь, но с разной степенью эффективности в различных странах.

Подготовка врачей-интернов на кафедре семейной медицины медицинского института Сумского государственного университета началась с 2005 года, с момента основания кафедры. Клиническими базами подготовки являются ведущие лечебные учреждения города и области. В преподавательской работе задействованы наиболее опытные преподаватели кафедры, профессора и доценты. Обучение проводиться по рабочим программам, составленным согласно типовой программе дисциплины. Наработана база методических указаний к практическим, семинарским, лекционным занятиям.

Контроль усвоения материала проводится разными способами. Преподаватель может проводить устный опрос, в том числе у постели больного, письменный, с использованием заранее приготовленных текстовых или ситуационных задач, может использоваться компьютерный контроль. Для выполнения последнего варианта на кафедре имеется компьютерный класс. Кроме того, качество подготовки врачей-интернов контролируется лицензированными государственными экзаменами «Крок-3». За истекшее время все интерны успешно прошли указанный экзамен. Контролем качества подготовки является проходящая в конце обучения государственная аттестация. Она проходит в три этапа, компьютерного тестирования, оценки практических навыков и знаний в ходе практически - ориентированного экзамена, теоретической части.

За прошедшее время подготовлено около 100 врачей специальности «Общая практика – семейная медицина», которые работают в различных медицинских учреждениях Сумской области и в Украине в целом.

Работа кафедры и в дальнейшем будет проводится в соответствии с требованиями государственной системы подготовки медицинских кадров с использованием современных методов обучения и контроля.
ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ІНТЕРНІВ - ХІРУРГІВ
Леонов В.В., д. мед. н., професор,

Кононенко М.Г., д. мед. н., професор,

Кащенко Л.Г., к. мед. н., доцент,

Ситнік О.Л., к. мед. н., доцент

Медичний інститут СумДУ

Кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології

Нвчання лікаря – інтерна нерозривно пов’язане з якістю підготовки студента у вищому навчальному закладі: чим краще вузівська підготовка, тим ліпші фахові можливості у лікаря-інтерна. Знання студента і лікаря не завжди ідентичні. Нерідко середній студент стає хорошим лікарем і гірше, якщо навпаки – коли диплом з відзнакою є самоціллю, а не критерієм дійсних знань. Для підвищення мотивації до навчання як на додипломному, так і післядипломному етапах та полегшення отримання знань необхідно використовувавти сучасні інформаційні технології: компُютерне забезпечення діагностичного процесу, навчальні відеофільми, мультимедійне забезпечення навчальних програм, електронні рисунки, сучасні тренажери, фантоми, internet та ін. В навчальні програми з метою розширення теоретичних знань та набуття практичних навичок необхідно включати відеофрагменти складних методів, в т.ч. інвазивних, дослідження, типових і особливо атипових, унікальних хірургічних втручань (схеми з коментарями). Така наглядність у засвоєнні знань і навичок формує у лікарів-інтернів сучасні концепції, стимулює творче мислення.

З метою заохочення студентів до навчання в інтернатурі з хірургії доцільною є підготовка на умовах регіонального замовлення коштами райдержадміністрацій.

Для інтернів-хірургів чи не найголовнішим є засвоєння практичних навичок. Навичками потрібно оволодівати постійно. Саме практична робота – це лакмусовий папірець якості отриманих знань у вузі.

Є об’єктивні і суб’єктивні причини несвоєчасного оволодіння навичками. Об’єктивні – на кафедрі не можуть забезпечити виконання навичок на рівні оволодіння (наприклад, немає хворих з відповідною патологією). Суб’єкивні причини – небажання або нерішучість інтерна до засвоєння навичок, немає підтримки викладача та ін.

На сьогоднішній день бази для навчання як студентів, так і лікарів-інтернів не відповідають сучасним вимогам. Бази кафедр хірургії повинні бути забезпечені сучасною діагностичною апаратурою (для УЗД, ендоскопії, лапароскопії, ангіографії та ін.) та обладнанням для проведення висококваліфікованого лікування (хірургічні втручання, включаючи лапароскопічні; емболізація судин, що кровоточать після рентгено-ангіографічного дослідження та ін.).

Підвищення мотивації до навчання шляхом впровадження новітніх інформаційних технологій та підготовка лікарів - інтернів на умовах регіонального замовлення, поліпшення матеріально-технічного забезпечення клінічних баз інституту, впровадження новітніх технологій, створення університетських клінік найбільш повно відповідали б сучасним вимогам до підготовки лікарів - інтернів.
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ – ІНТЕРНІВ ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ДО РОБОТИ НА ЕНДОВІДЕОХІРУРГІЧНОМУ ОБЛАДНАННІ
Ситнік О.Л., к.мед.н., доцент

Леонов В.В., д.мед.н., професор

Медичний інститут СумДУ

Кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Протягом останнього десятиріччя малоінвазивні ендовідеохірургічні втручання впевнено довели своі переваги та стали виконуватися в багатьох лікувально – профілактичних закладах обласного, міського, районного рівня.

Підготовка лікарів – інтернів хірургічного профілю до роботи на ендовідеохірургічному обладнанні повинна мати насамперед практичну спрямованість. Успішне вирішення цього завданя можливе за умов створення в навчальних медичних закладах спеціальних центрів, обладнаних ендовідеохірургічним устаткуванням та інструментарієм, операційним блоком, тренажерним залом, віварієм. Подібний центр створено в медичному інституті СумДУ.

Спочатку лікарі – інтерни відпрацьовують в спеціальних тренажерних боксах – імітаторах навички утримання, розсічення, дисекції, коагуляції, зшивання тканин. Після засвоєння базових навичок лікарі – курсанти починають виконувати ендовідеохірургічні втручання на експериментальній тварині: накладання карбоксіперитонеуму, введення першого троакару, вибір місць на передній черевній стінці та встановлення портів, біопсія печінки, промивання та дренування черевної порожнини, міжкишковий шов, холецистектомія, герніопластика.

Теоретична підготовки включає основні поняття про ендовідеохірургічне обладнання, особливості виконання ендовідеолапароскопічних операцій та їх анестезіологічного забезпечення, показання та протипоказання до застосування ендовідеолапароскопічних втручань, найбільш поширені ускладнення та їх профілактику. Обсяг теоретичної підготовки не повинен перевищувати 10% навчального часу.

Наступний етап включає практичну підготовку на клінічних базах кафедр. Під керівництвом провідних фахівців лікарі – інтерни безпосередньо приймають участь в підготовці хворого до операції, виконанні оперативного втручання та післяопераційному веденні хворих.

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА –

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА

Винниченко Л.Б , к.мед.н., доцент, Нечипоренко Л.Ф., обласний позаштатний спеціаліст з сімейної медицини

Медичний інститут СумДУ

Кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Головним стратегічним курсом світової медицини є профілактичний напрямок. Перш за все це стосується питань первинної профілактики захворювань і збереження стану здоров’я суспільства. Враховуючи показники захворюваності та смертності українського населення пріоритетними напрямками є виявлення поширеності та контроль факторів ризику і прогресування таких захворювань як ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, передонкологічних станів і т.п., також їх профілактика. Вирішальна роль в реалізації цих направлень відводиться сімейному лікареві, а отже вимагає від останнього бути вмілим діагностом, забезпечувати профілактику і лікування захворювань, бути порадником в будь якій ситуації.

В Сумській області впровадження сімейної медицини почалося з 2002 року. Згідно плану в м.Суми відкриті відділення сімейної медицини в міській поліклініці №1, по два відділення - на базі поліклінік № 4 та №5, працюють сімейні лікарі на декількох дільницях в поліклініках №2 та №3. Відділеня сімейної медицини створені також на базах центральних районних лікарень області. ФАПи в населених пунктах з кількістю населення більше від 1 тисячі реорганізовані у сімейні амабулаторії. Станом на 1 вернесня 2010 року в Сумській області зареєстровано 141 заклад загальної практики – сімейної медицини, у тому числі 96 сімейних амбулаторіїв, в яких працюють 234 сімейних лікарів та 401 медичних сестер сімейної медицини. Кількість населення, що обслуговується сімейними лікарями нараховує 530806 осіб, що складає 45,4%. З них дорослого населення – 447460 (48,6%), дитячого – 53346 (28,6%). Згідно статистичним даним на кожні 10 тисяч населення областиі припадає 2 сімейних лікаря та 3,4 медичної сестри. Вказані цифри свідчать про недовведення штату медичних сестер, оскільки згідно з нормативним навантаженням кожний лікар повинен мати в помічниках 2 медичні сестри.

З ціллю вдосконалення і інтенсифікації підготовки сімейних лікарів на базі Сумського медичного інституту СумДУ в 2005 р. створена кафедра сімейної медицини, головним завданням якої на сьогоднішній день є забезпечення 2-х річного стажування лікарів-інтернів за вказаною спеціальністі та проведення курсів тематичного удосконалення сімейних лікарів. До складу кафедри увійшли терапевти, педіатр, акушер-гінеколог, хірург. Клінічними базами даної кафедри є дитяча поліклініка №2, поліклініка №1, поліклініка №3, обласний перинатальний центр. Налагоджена співпраця співробітників кафедри з головним сімейним лікарем та сімейними лікарями області. Невирішеною проблемою Медичного інституту та кафедри сімейної медицини залишається забезпечення проведення передатестаційних курсів сімейних лікарів та створення тренувального центру. Можливо вирішити ці та інші проблеми сімейної, а отже профілактичної медицини, допоможе створення центру сімейної медицини, який сприятиме органам влади в реформуванні галузі охорони здоров’я за принципами сімейної медицини, максимальному використанню можливостей світової медичної науки і міжнародного співробітництва для забезпечення інтелектуального і духовного розвитку сімейних лікарів. також проведенню санітарно-освітньої роботи як серед лікарів, так і серед населення вцілому щодо профілактики найбільш поширених захворювань.
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ
Н.Г.Малиш, к. мед. н.

Медичний інститут Сум ДУ,

Кафедра інфекційних хвороб
Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників медичних вузів, їх професійної готовності до самостійної лікарської діяльності.

На кафедрі інфекційних хвороб з епідеміологією проводиться навчання інтернів зі спеціальності “Інфекційні хвороби”, тривалість якої складає 1,5 роки. Лікарі-інтерни можуть одночасно навчатися і в магістратурі. Крім того, введений цикл поширених інфекційних хвороб для інтернів спеціальностей: "Загальна практика – сімейна медицина", "Внутрішні хвороби" і "Неврологія".

У зв’язку з поширеністю ВІЛ-інфекції в Україні та загрозою завезення особливо небезпечних інфекцій на територію країни, на кафедрі проводяться заняття із суміжного циклу "ВІЛ-інфекції/СНІД. Особливо небезпечні інфекції" для лікарів-інтернів спеціальностей "Хірургія", "Педіатрія", "Акушерство і гінекологія", "Фтизіатрія", "Ортопедія і травматологія", "Радіологія" і "Неврологія".

Підготовка лікарів в інтернатурі проводиться за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки.

Стажування інтернів зі спеціальності “Інфекційні хвороби” проводиться в Сумській обласній інфекційній клінічній лікарні ім. З.Й. Красовицького (СОІКЛ) та в інфекційних відділеннях центральних районних лікарень. СОІКЛ як база стажування лікарів-інтернів має у своєму складі лікувально-діагностичні відділення, лабораторію та діагностичні кабінети, які забезпечені медичним обладнанням, апаратами, інструментами, необхідними для проведення діагностичної, лікувальної і санітарно-профілактичної роботи на сучасному рівні. Навчальні приміщення для інтернів обладнані необхідними навчально-методичними посібниками, таблицями, стендами, сучасними технічними засобами навчання.

У СОІКЛ є можливість надання лікарям-інтернам робочих місць і обсягу роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм з інтернатури. Лікарі-інтерни приймають активну участь у клінічних, патолого-анатомічних, науково-практичних конференціях, які проводяться в СОІКЛ.



За час навчання в інтернатурі інтерни приймають активну участь не тільки в діагностичній, лікувальній роботі, а також опановують питання, що стосуються принципів медичної етики і деонтології.
ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ
Бойко В.І., д.мед.н., професор,

Сміян О.І., д. мед.н., професор,

Сміян С.А., к. мед.н., доцент,

Іконописцева Н.А., к. мед. н., асистент

Медичний інститут СумДУ

Кафедра акушерства та гінекології
Підвищенню якості вищої медичної освіти останнім часом присвячена велика кількість статей. У всьому цьому різноманітті простежується думка: у клінічній медицині діагностичні і лікувальні технології стали особливо складними та дороговартісними, агресивними та сполученними з ризиком ускладнень. Положення ускладнюється ринковими відносинами, які активно культивуються у вітчизняній охороні здоров'я. Все це вимагає поглибленої модернізації навчально-виховного процесу. Однак, деякі проблеми лежать на поверхні. Приміром, якість підготовки майбутніх лікарів у значній мірі залежить від рівня клінічної бази. Якщо раніше статус лікувально-профілактичних установ багато у чому визначався впливом кафедральних колективів відповідного медичного університету, то тепер кафедри у більшості випадків виявилися в ролі «держави у державі». Різні системи оплати праці роз'єднали колективи кафедр і практикуючих лікарів, а поява "платних" палат і пацієнтів тільки збільшило цей розрив. Стали скорочуватися навчальні площі кафедр. Сьогодні лікарня, диктуючи свої умови, під навчальний процес виділяє приміщення, які не відповідають гігієнічним нормативам (недостатність освітлення, а заняття проходять у більшій своїй частині в осінньо-зимовий час), не обладнані санвузли, не говорячи вже про можливість прийому їжі. Це неминуче приводить до росту серед майбутніх лікарів психосоматичних патологій (зокрема, превалюють захворювання нервової і ендокринної системи, травного тракту, нефрологічної патології та ін.), зниження мотивації до навчання. Репродуктивний підхід до навчання, який зовні всіма активно заперечується, на жаль, ще не поступився позиціями продуктивному. Великий недолік продуктивного навчання - великі групи: 10-14 студентів. Внаслідок цього, повноцінний навчальний процес дуже утруднений, а іноді й неможливий, якщо пацієнти - немовлята, недоношені діти, вагітні, роділлі та породіллі, важкі та інфекційні хворі, не говорячи вже про "платних". Вони недоступні не тільки студентам, але й не завжди кафедральному фахівцеві. Організація малих груп (2-3 чоловіка) впирається і у проблему годинного навантаження та кадрів. Склади кафедр старіють. Залучити ж (на тлі ринкових відносин) молоду зміну педагогів - справа мало вдячна. Крім того, у силу моно-дисциплінарного підходу студента навчають так, немов він буде працювати після закінчення навчання не лікарем, а анатомом, фізіологом, біохіміком, гістологом і т.п. Звідси, отримані з багатьох теоретичних курсів знання найчастіше залишаються мало затребуваними. Молодому лікарю складно співвіднести цей багаж знань з конкретикою реального захворювання при виробленні власної стратегії і тактики лікування. У роботу лікувально-профілактичних установ і університетів все активніше впроваджується комп’ютерна система, але на жаль найчастіше викладачі або практикуючі лікарі використовують у своїй роботі комп’ютер не більше, як удосконалену друкарську машинку, не використовуючи або не маючи доступу до інтернету. Ці проблеми можна зняти без особливих матеріальних вкладень, але починати їхнє вирішення треба з більш фундаментального: зі створення принципово нових підручників і учбово-методичних посібників з урахуванням вимог доказової медицини. Централізоване оновлення змісту підручників необхідно проводити не рідше, ніж один раз на 2 роки, а не через 5-6 років, як у колишні часи. Навчання лікаря дуже коштовне задоволення, і, проте, вартість одного екземпляра підручника, посібника не повинна дорівнювати розміру студентської стипендії. Не варто ігнорувати і той факт, що здебільшого молодь сьогодні байдужа до читання, добре володіє комп'ютером, а тому доцільніше переводити навчальну інформацію на CD або DVD диски, що з одного боку усучаснить навчальний матеріал, а з іншого - різко знизить його вартість.

Умовами ефективної реалізації освітньої реформи на даному етапі є: обов’язкова участь у безперервному професійному розвитку лікаря, як медичного інституту, так і клінічної бази з використанням гнучких організаційних форм навчання, сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Рішення даної проблеми дозволить покращити якість підготовки лікарів, моральний статус лікаря-інтерна і в цілому якість надання медичної допомоги у Сумській області.

ПОДГОТОВКА ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ СПЕЦИАЛЬНОСТИ «ОБЩАЯ ПРАКТИКА – СЕМЕЙНАЯ МЕДИЦИНА»
Попов С.В., д. мед. н., профессор

Медицинский институт,

Кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Подготовка врачей специальности «Общая практика – семейная медицина» является важной составляющей происходящей реформы системы охраны здоровья Украины. Общее направление дальнейшего совершенствования медицинской помощи в мире связано с доминирующей ролью семейного врача. Эта концепция, разработанная ведущими специалистами еще после второй мировой войны, постепенно претворяется в жизнь, но с разной степенью эффективности в различных странах.

Подготовка врачей-интернов на кафедре семейной медицины медицинского института Сумского государственного университета началась с 2005 года, с момента основания кафедры. Клиническими базами подготовки являются ведущие лечебные учреждения города и области. В преподавательской работе задействованы наиболее опытные преподаватели кафедры, профессора и доценты. Обучение проводиться по рабочим программам, составленным согласно типовой программе дисциплины. Наработана база методических указаний к практическим, семинарским, лекционным занятиям.

Контроль усвоения материала проводится разными способами. Преподаватель может проводить устный опрос, в том числе у постели больного, письменный, с использованием заранее приготовленных текстовых или ситуационных задач, может использоваться компьютерный контроль. Для выполнения последнего варианта на кафедре имеется компьютерный класс. Кроме того, качество подготовки врачей-интернов контролируется лицензированными государственными экзаменами «Крок-3». За истекшее время все интерны успешно прошли указанный экзамен. Контролем качества подготовки является проходящая в конце обучения государственная аттестация. Она проходит в три этапа, компьютерного тестирования, оценки практических навыков и знаний в ходе практически - ориентированного экзамена, теоретической части.

За прошедшее время подготовлено около 100 врачей специальности «Общая практика – семейная медицина», которые работают в различных медицинских учреждениях Сумской области и в Украине в целом.

Работа кафедры и в дальнейшем будет проводится в соответствии с требованиями государственной системы подготовки медицинских кадров с использованием современных методов обучения и контроля.
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЛІКАРЯ-НЕВРОЛОГА
Потапов О.О., д. мед. наук, професор,

Коленко Ф.Г., к. мед. наук, доцент,

Личко В.С. ,асистент

Медичний інститут СумДУ,

Кафедра нейрохірургії та неврології
Сучасний лікар працює у достатньо освіченому суспільстві, в умовах постійного оновлення інформаційного поля, тому він має прагнути до самовдосконалення. Саме в інтернатурі майбутній спеціаліст повинен продемонструвати вміння отримувати та використовувати нову інформацію з наступною професійною реалізацією нових знань і вмінь, впровадження нових методів діагностики та лікування. В той же час, сучасні методи дослідження не повинні заміняти клінічного професійного мислення – специфічного виду розумової діяльності, що направлений на вирішення професійних задач, для якого є характерним взаємозв’язок розумових та практичних дій.

У відповідності з навчальним планом інтерни підвищують рівень як теоретичної так і практичної підготовки, що необхідно лікарю – неврологу для самостійної роботи.

Програма навчання інтернів починає реалізовуватися вже з перших курсів навчання, а в подальшому – на рівні студентських наукових товариств, тому в інтернатурі вони активно залучаються до проведення наукової роботи. Важливу роль у формуванні особистості невролога відіграє внутрішня мотивація майбутнього лікаря, індивідуальні психологічні особливості, соціальні, сімейні чинники, що доведено сучасним поколінням інтернів – неврологів, основна частина яких виявила інтерес до неврології на перших курсах навчання. Приймаючи участь у роботі наукового студентського товариства, вони виконували самостійні наукові роботи з подальшою доповіддю та публікацією результатів власних досліджень у підсумкових науково-практичних конференціях.

Таким чином, в практичній діяльності сучасний майбутній лікар буде володіти як необхідними теоретичними та практичними навичками роботи, так і основами науково – дослідницької діяльності. Крім того, молодий спеціаліст, як носій найновіших ідей, свіжих знань, принесе інформацію про сучасні технології у колектив, в якому він буде працювати.



ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ПАТОЛОГІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛІКАРЯМ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
Потапов О.О., д. мед. наук, професор

Коленко Ф.Г., канд.мед.н., доцент

Коленко О.І., канд.мед.н., доцент
Медичний інститут СумДУ

Кафедра нейрохірургії та неврології
Сімейна медицина – це ключова дисципліна первинної медичної допомоги. Сімейні лікарі щоденно виконують величезний обсяг роботи і мають велику кількість обов’язків: надання кваліфікованої, у тому числі, невідкладної медичної допомоги. Важливим є проведення профілактичної роботи, яка спрямована на виявлення чинників ризику, ранніх та скритих форм захворювання, проведення санітарно-протиепідемічної, санітарно-освітньої роботи та інше. Все це потребує великої кількості знань, практичних навичок і постійної їх досконалості.

Опанування сімейними лікарями основами клінічної неврології ґрунтується на чіткої схемі викладання матеріалу. В основі вивчення патології нервової системи лежить засвоєння особливостей фізіології та анатомії нервової системи, включаючи її соматичний та вегетативний відділи. В основі засвоєння клінічного матеріалу лежить знайомство з класифікацією захворювань нервової системи. В практиці сімейного лікаря найчастіше зустрічаються судинні, дисметаболічні, запальні, вертеброгенні, токсичні та інші ураження.

Одним з найважливіших напрямків у клінічній та теоретичній медицині є соматоневрологія. Наявність патології внутрішніх органів торкається численних змін нервової системи до реперкусивних та рефлекторних неврологічних синдромів, найчастіше з яких астенічний, полінейропатичний, синдром вегетативної дисфункції, енцефалопатії та інші. Сімейний лікар має засвоїти практичні навички з діагностики та лікування неврологічних синдромів.

На кафедрі велике значення відводиться проблемному навчанню лікарів – інтернів, в основі якого лежить створення по ходу навчання проблемних клінічних ситуацій.

Схема викладання патології нервової системи суттєво підвищить якість засвоєння лікарями загальної практики – сімейної медицини матеріалу із різних розділів неврології.
МІСЦЕ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЛІКАРЯ АКУШЕРА-ГІНЕКОЛОГА
А.Б.Сухарєв, к.мед.н., доцент

Медичний інститут СумДУ

Кафедра акушерства та гінекології
У сучасних умовах перебудови вищої медичної освіти в Україні залишається актуальним питання післядипломної підготовки лікарів акушерів-гінекологів. Готуючи майбутнього спеціаліста в інтернатурі, ми не можливо забувати про виховання сильної особистості – людини, здатної діяти в новому відкритому суспільстві кваліфіковано та цілісно. З цього випливає ряд вимог до якості підготовки молодих лікарів – уміння самостійно поповнювати та поновлювати знання, вести пошук, приймати оригінальні рішення, бути творчою особистістю. У зв’язку з цим зростає роль семінарських занять у індивідуалізації навчання, особливо його методичного спрямування, формування творчого мислення.

Особливістю семінарських занять із лікарями-інтернами акушерами-гінекологами є необхідність достатньо високого рівня базових знань нормальної і патологічної фізіології, анатомії, фізіології і патології вагітності, пологів і післяпологового періоду. Особливу роль відіграє знання клінічних протоколів по акушерству і гінекології.

З цією метою проводяться семінари-конференції, де лікарі-інтерни поряд із засвоєнням нового матеріалу мають можливість повторити теоретичні питання, які вивчались під час навчання у вузі. Під час дискусії молоді лікарі набувають навички інтерпретувати результати отриманих під час обстеження даних, правильно формулювати діагноз, визначати тактику ведення породіллі або хворої та показання для оперативного втручання. Відпрацьовується вміння аналізувати історії хвороби або пологів, допущені при лікуванні чи пологах помилки. Під час семінарів інтерни привчаються до виступу перед аудиторією, що сприяє створенню творчої обстановки на занятті, формує у молоді почуття відповідальності за свою справу.

Таким чином, семінарське заняття під час навчання в інтернатурі дозволяє об’єктивно оцінювати загальний рівень підготовки молодого лікаря та сприяє розвитку дійових фахових якостей майбутнього акушера-гінеколога.


ОСОБЕННОСТИ И ПРОБЛЕМЫ ПРЕПОДАВАНИЯ ОНКОЛОГИИ
Сумцов Г.А., к. мед. н., доцент,

Сумцов Д.Г., к. мед. н., ассистент

Медицинский институт СумГУ,

кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии, кафедра хирургии с детской хирургией и курсом онкологии
Вопросы онкологии и онкогинекологии нами преподаются врачам интернам общей практики, интернам акушерам-гинекологам, слушателям тематического усовершенствования. Проблема сложная и актуальная, так как врачи всех специальностей не только встречаются с онкологическими заболеваниями, но и занимаются профилактикой злокачественных опухолей. В рамках существующих программ достаточно осветить эту многогранную проблему не представляется возможным. По этой причине, кроме рационального использования программного времени и использования современных технических средств обучения (слайды, мультимедийное сопровождение лекций, видеофильмы), стремимся заинтересовать слушателей, и поощряем стремление к самостоятельному изучению проблемы. Такое отношение слушателей является первыми шагами к непрерывному медицинскому образованию в будущем. Занятия проводятся на базе Сумского областного клинического онкологического диспансера с обязательным осмотром, курацией и последующим клиническим разбором больных. Это позволяет значительно улучшить освоение материала.

Наряду с освещением вопросов клиники и диагностики онкопатологии, особое внимание уделяем организации скрининга. Скрининг на сегодняшний день является единственным средством глобального влияния на улучшение онкологической ситуации. Это сложный междисциплинарный процесс. На наш взгляд обучение врачей всех специальностей правильной организации осмотра пациентов при проведении скрининга, позволит существенно снизить удельный вес несвоевременно диагностированных опухолей особенно визуальной локализации, таких как меланома, рак кожи, молочной железы, прямой кишки и шейки матки.

Значительное внимание уделяется обучению врачей проведению санитарно-просветительской работы и умению донести информацию населению о необходимости профилактических осмотров, и в том числе самообследования молочных желез. Знание клиники и организации профосмотров позволит врачу любой специальности достичь хороших результатов в диагностике и профилактике онкозаболеваний.
РОЛЬ РЕФЕРАТИВНИХ КОНФЕРЕНЦІЙ В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІСТІВ
Орловський В.Ф., д.мед.н., проф.,

Приступа Л.Н., д.мед.н., Лаба В.В., доц., к.мед.н.

Медичний інститут СумДУ

Кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики
Однією із основних задач післядипломної освіти лікарів-інтерністів є формування та закріплення навичок самостійного навчання в подальшій роботі на місцях. Основною складовою частиною цієї задачі, на нашу думку, є робота з науковою літературою: регулярне знайомство з медичною періодикою, уміння виділити основні моменти з прочитаного та співставити нову інформацію з тими знаннями, які лікар мав до цього. Однією із форм роботи в цьому напрямку є проведення реферативних конференцій під час проходження навчання на очному циклі.

На кафедрі внутрішньої медицини післядипломної освіти СумДУ ця методика використовується протягом трьох років, як з інтернами першого так і другого року навчання. На початку циклу очного навчання лікарям-інтернам пропонуються теми рефератів для можливості самостійного вибору тієї тематики, що їх більше цікавить. Приблизно через тиждень вони визначаються з вибором тематики, після чого складається фіксований графік проведення реферативних конференцій, як правило це другий та четвертий четвер кожного місяця. Своєрідною модифікацією наших конференцій є те, що одна і таж тематика дається двом інтернам з умовою самостійної роботи кожного з них. Вони незалежно один від одного працюють з періодичною літературою та інформацією з Інтернету, готують доповіді на 25-30 хвилин за допомогою викладача. Обовязковим є приготування мультимедійної презентації під час доповіді. До дня проведення конференції лікарі-інтерни, що готують доповіді з однієї і тієї ж тематики, не знають хто буде основним доповідачем. Після призначення основного доповідача в день реферативної конференції співдоповідач виступає як основний рецензент по доповіді. Звичайно це не виключає активної участі в обговоренні доповіді та висловлюванні своїх думок іншими лікарями-інтернами групи. За час навчання на очному циклі кожний із інтернів має змогу прийняти активну участь у 3-4 реферативних конференціях під час кожного року навчання.

Набутий досвід свідчить про те, що даний вид методичної роботи формує у студентів:


  • навички роботи з науковою періодикою та Інтернетом;

  • уміння реферувати кожне літературне джерело з визначенням самого головного залежно від тематики реферату;

  • уміння логічно та послідовно побудувати доповіть та літературно її оформити;

  • навички оформлення мультимедійної презентації доповіді;

  • і, звичайно як саме головне, це уміння доповідати перед аудиторією.

Особливо суттєву різницю видно при порівнянні доповідей інтернів першого та другого року навчання, на користь останніх.

Досвід кафедри свідчить також про те, що реферативні конференції не тільки дозволяють лікарям-інтернам поглибити свої знання з внутрішньої медицини, краще підготуватись до Кроку-3 та державних іспитів, а й підготуватись до подальших виступів на лікарняних та патолого-анатомічних конференцій за місцем їх основної роботи.

Вважаємо, що реферетивні конференції повинні частіше проводитися під час підготовки лікарів-інтернів з використанням та пошуком різноманітних методичних варіацій при їх проведенні залежно від фаху.
КЛІНІКО-АНАТОМІЧНІ АСПЕКТИ У ПІДГОТОВЦІ ЛІКАРЯ-ІНТЕРНА ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ»
Романюк А.М., Карпенко Л.І.,Будко Г.Ю., Москаленко Р.А, Бончев С.Д.

Медичний інститут СумДУ, кафедра патоморфології
У системі вищої медичної освіти основною із головних задач кафедр патоморфології є формування та подальший розвиток у лікарів-інтернів творчого клінічного міркування. В наш час лікаря – патологоанатома називають ще клінічний патолог і цим самим підкреслюють клінічне спрямування спеціальності лікаря- патологоанатома.

Метод клініко-анатомічного аналізу в роботі лікаря-патологоанатома займає головне місце. Він включає в себе обговорення змін, які виявляються під час розтину в секційній залі, вивчення клінічних даних з історії хвороби, амбулаторної картки хворого, літературні джерела, які мають важливе значення при рідкісній патології. Як кінцевий результат цього процесу є формулювання патологоанатомічного діагнозу та написання лікарського посвідчення про смерть. Необхідно підкреслити, що шаблонів «на всі випадки» не існує. Необхідно враховувати позиції клініцистів в поєднанні з даними патоморфологічних досліджень. В такому складному та багатогранному процесі, як розпізнавання та трактування хвороби, лікар-патологоанатом повинен дотримуватися основних принципів побудови патологоанатомічного діагнозу з урахуванням вимог міжнародної класифікації захворювань, але в кожному окремому випадку підходити творчо та індивідуально.

Крім того, при проведенні клініко-анатомічного аналізу необхідно враховувати вплив екологічних та соціальних чинників на патологічний процес, які можуть визначати спонтанний або природній патоморфоз. У теперішній час у більшій мірі та в більш короткий термін змінюється картина хвороб людини під впливом значної кількості методів впливу на організм хворої людини при проведенні профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів. Внаслідок цього ми отримуємо індукований або терапевтичний патоморфоз. Нерідко такі медичні дії супроводжуються негативним ефектом та наслідками, котрі виступають як прояви «другої хвороби» або ятрогенної патології. Це призводить до складнощів клініко-анатомічної інтерпретації діагнозу.

Таким чином, підготовка лікаря-інтерна патологоанатома повинна враховувати всі аспекти складної роботи патологоанатома у лікувальному закладі.


ДОКАЗОВА МЕДИЦИНИ І ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ
Т.П. Бинда, к.мед.н., доцент,

О.І.Сміян , д.мед.н., проф.

Медичний інститут СумДУ

Кафедра педіатрії ПО з курсами ПП і ДІ
Одним із пріоритетних напрямків роботи системи охорони здоров'я більшості країн світу з початку 1990-х років стало підвищення якості медичної допомоги. Серед найбільш важливих методів підвищення якості медичної допомоги є широке використання принципів доказової медицини (ДМ). Впровадження їх в роботу закладів практичної охорони здоров'я передбачає оптимізацію якості медичної допомоги з точки зору безпеки, ефективності та вартості.

Клінічні керівництва, що розроблені з застосуванням принципів ДМ, дають можливість з урахуванням найновішої та достовірної інформації оптимізувати або нівелювати вплив на рішення лікаря таких суб'єктивних факторів, як інтуїція, кваліфікація, думки авторитетних колег, рекомендації популярних посібників і довідників, тощо.

Для України, яка зараз затверджує себе в якості незалежної та рівноправної держави, наявність повноцінної сучасної системи вищої до- і післядипломної медичної освіти, що буде визнана всім світовім співтовариством, є життєвою необхідністю. Для цього викладачам факультету післядипломної освіти необхідно вирішувати проблеми впровадження принципів ДМ у підготовку лікарів-інтернів.

Необхідно відмітити, що організація підготовки спеціалістів на етапі післядипломної освіти має суттєві відмінності, які обумовлені, перш за все, нетривалим періодом навчання, багатоканальністю інформації, що потребує її концентрації і адаптації до професійних потреб, необхідністю навиків використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій у щоденній професійній роботі.

Головним постулатом ДМ є таке твердження: кожне клінічне рішення лікаря має базуватися на наукових фактах. У пошуках вирішення клінічної проблеми викладачі звертають увагу лікарів-інтернів на те, що вони можуть звертатися до різних джерел інформації (підручники, книги, статті, поради колег, особистий досвід тощо), але при цьому вони будуть отримувати різноманітні, часом взаємовиключні дані та рекомендації.

Відповідно до концепції ДМ увага лікарів-інтернів звертається на те, що жоден новий метод лікування, профілактики або діагностики не може бути визнаний ефективним без обов'язкової ретельної перевірки в ході рандомізованих контрольованих випробувань.

У даний час вважається, що неправильно проведене дослідження є неетичним принаймні з таких підстав:

1. Пацієнти в ході дослідження піддаються невиправданому ризику.

2. Відбувається неефективне використання ресурсів (фінансів, часу дослідників), які могли б бути витрачені на вирішення більш важливих проблем.

3. Після публікації неправильних результатів подальші дослідження направляються в неправильне русло.

4. Застосування невірних результатів дослідження в медичній практиці здатне заподіяти шкоду пацієнтам.

На нашу думку для впровадження принципів ДМ в клінічну практику необхідно в навчальному процесі лікарів-інтернів застосовувати рольову модель. Вона передбачає здійснення 4-х логічних і послідовних етапів у прийнятті рішень:



  1. Формулювання чіткого клінічного питання виходячи зі стану хворого.

  2. Пошук у літературі відповідних даних, статей.

  3. Критична оцінка правильності і користі доказів, що знайдені.

  4. Використання цих даних у клінічній практиці: диференційна діагностика, постановка діагнозу, тактика ведення хворого (науково обґрунтована і індивідуалізована).

Отже, зважаючи на те, що світова медична практика постійно доповнюється новими технологіями, викладачі медичного інституту повинні постійно запроваджувати сучасні методики навчання в діючу систему підготовки кадрів.
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КЛІНІЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ
О.І. Сміян, д.мед.н.,проф.; Т.П. Бинда, к.мед.н., доц.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра педіатрії післядипломної освіти
Удосконалення медичної освіти та підвищення якості надання медичної допомоги щільно повязано з тенденцією європейського співтовариства до обєднання зусиль з метою підвищення якості спеціалістів та їх конкурентоспроможності. Для досягнення відповідного рівня підготовки лікаря сучасним вимогам необхідно забезпечити широку загальноосвітню підготовку, яка повинна сформувати світогляд та закласти основу.

На думку ряду авторів, першою формою діагностичного мислення лікаря була інтуїція. Інтуїція це продукт думки і великого досвіду. Її можна визначити, як здатність передбачати в уяві саму сутність відношень раніше, ніж ці відношення будуть досліджені. Інтуїція, безумовно, грає певну роль у діагностичному процесі, але лише початкового, підготовчого етапу і, у жодному випадку не є завершенням діагностичного процессу.

Проте, до цих пір частина медиків негативно відносяться до інтуїції, при цьому забуваючи, що інтуїція, так само як і свідомість, відображає об'єктивну реальність.

В основі інтуїції, як правило, лежить досвід. Роль досвіду підтверджується тим, що інтуїція «працює» не лише тоді, коли діагноз не зрозумілий із самого початку, але і у випадках, здавалося б абсолютно зрозумілих. У досвідченого клініциста при «очевидності» діагнозу, першочергово виникають сумніви. Вони, мабуть, пояснюються, або наявністю підсвідомо сприйнятих, замаскованих, таких, що суперечать діагнозу симптомів, або протиріччями в найлогічнішій побудові діагностичного процесу, які не відразу можна виявити.

Деякі психологи вважають, що інтуїція - це узагальнення свідомістю низки дрібних фактів, що лежать в основі великого досвіду. Поза досвідом, практикою, інтуїції бути не може. У діяльності клініциста виділяють інтуїцію в трьох формах:

1. Діагностика захворювання - встановлення нозологічної форми захворювання. Це найбільш наочний приклад інтуїції лікаря. Діагноз при цьому встановлюється за відсутності основних або специфічних синдромів. Мабуть, більшість випадків подібних інтуїтивних рішень при ретельному аналізі опинилися б повністю з'ясовними. Можливо, інтуїція у цьому випадку частіше виступає в «негативній» формі, тобто у вигляді висновку приблизно такого роду: «Тут не те захворювання, про яке думають, не дивлячись на всю обгрунтованість діагнозу, що здається. Тут щось інше». При цьому лікар не може сказати, чому саме він не згоден з діагнозом, а часто - яке захворювання він передбачає.

2. Діагностика стану хворого. Мабуть, це найбільш часта сфера дії лікарської інтуїції. Йдеться про прогностично вірну оцінку стану життєво важливих функцій пацієнта в невідкладних ситуаціях. Саме тут більш свідомо виступає одна з головних властивостей інтуїтивного мислення - його прудкість. Ситуації такого роду можуть виникнути як в умовах максимальних можливостей упевненості в істинності діагнозу, так і за відсутності такої упевненості.

3. Правильне визначення стратегії або тактики лікування, в умовах недостатньої інформації. Проте і тут більшість рішень, що представляються інтуїтивними, при ретельному аналізі опинилися б у значній мірі логічно обґрунтованими.

Уявлення про те, що основною формою лікарського діагностичного мислення є інтуїція, склалося тоді, коли медицина вважалася не наукою, а свого роду «мистецтвом». Гіппократ (приблизно 460 - пр. 370 р.р. до н.е.) вимушений був звертатися до інтуїції, хоча відчував її недостатність у порівнянні з логічним «методичним вивідним» мисленням. Він писав у «Повчаннях», що лікар «повинен приступати до лікування, звертаючись, перш за все не до вірогідного міркування, а до досвіду, поєднаного з розумом... Отже, я в той же час хвалю і міркування, якщо лише воно бере початок з обставини, що сталася, і досягає висновку з явищ методичним шляхом...»

Інтуїтивна діагностика Г.А. Захаріна (1829-1897) базувалася на медичній ерудиції, великому лікарському досвіді та винятковій пам'яті. Проте, його діагноз кожного разу був результатом напруженої тривалої роботи думки, яка базувалася на суворо продуманій системі опитування хворого. Його учні говорили, що він не рахувався з часом і нерідко витрачав на опитування одного хворого 2-3 години і це при всій лаконічності мови, логічній ясності ходу думки і суворій системі опитування, в якому не було нічого зайвого.

У процесі навчання можна підготувати умови для розвитку лікарської інтуїції. Особливо важливо в майбутніх лікарів розвивати спостережливість, уміння помічати найменші зрушення у вигляді, поведінці, рухах, положенню і т.д. хворого. Корисні в цьому відношенні вимоги суворої послідовності обстеження кожного пацієнта. Певну позитивну роль може зіграти деяке тренування інтернів в швидкості постановки діагнозу.

У роботі з інтернами медичного вузу важливо підкреслювати, що інтуїція приходить з роками наполегливої праці, що вона не є природженим даром, і її виникнення не піддається штучному форсуванню.


ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ЛІКАРЯ-СПЕЦІАЛІСТА ЗА ФАХОМ «ПЕДІАТРІЯ»
О.І. Сміян проф., д.мед.н.; П.І. Січненко доц., к.мед.н.;

Т.П. Бинда доц., к.мед.н.; О.К. Романюк доц., к.мед.н.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра педіатрії післядипломної освіти
Здатність лікаря-інтерна до самостійної роботи є показником інтелектуального його розвитку у процесі навчання.

Особливості сучасного періоду розвитку медицини поглибили протиріччя між потребою суспільства у творчо-неординарних фахівцях-особистостях, з одного боку, та недостатньо досконалого практикою підготовки таких фахівців з іншого. Тому одним із удосконалених професійного рівня лікаря-інтерна із спеціальності «Педіатрія» є намагання спрямувати творчий потенціал інтерна на прийняття неординарних рішень на базі стандартних підходів та моделей ведення пацієнта.

Тому, при підготовці лікарів-спеціалістів кафедра виконує сукупність елементів навчально-методичного комплексу:


  • сучасні навчальні посібники, підручники, монографії сучасних та закордонних авторів з предмету;

  • практично новий комплект періодичних видань з питань практики педіатра;

  • методичні розробки щодо виконання практичних робіт;

  • збірники ситуаційних завдань, ситуації в яких побудовані не тільки на виборі оптимального рішення з кількох можливих, а на вивченні та аналізі сценарних рішень у випадку заданих ситуаційних змін;

  • збірники тестових завдань, що допомагають у засвоєнні теоретичного матеріалу.

На кафедрі використовуються в методично-викладацькому процесі сучасні інформаційні технології, які надають можливість самостійно брати участь у лікарняних форумах з питань раціонального лікування, новітніх технологій у діагностиці захворювань, використовувати міжнародну систему «Інтернет», переглядати мультимедійні компакт-диски та сайти провідних педіатричних клінік.

Зазначені види роботи лікарів-інтернів, що використовуються у навчальному процесі, сприяють формуванню лікаря-фахівця з творчим мисленням і навичками практичної роботи.


ВИВЧЕННЯ ФТИЗІОПУЛЬМОНОЛОГІЇ

НА СУМІЖНИХ КАФЕДРАХ
Професор Дужий І.Д.

Медичний інститут Сум ДУ, кафедра загальної хірургії
Вивчення фтизіатрії і пульмонології сьогодні проводиться у поєднаному режимі. Воно цілком зрозуміле, оскільки усі патологічні легеневі процеси морфологічно перебігають за певними змінами, які проявляються вогнищевими, інфільтративними, дисемінованими, пневмосклеротичними чи деструктивними процесами. Клінічно ці зміни можуть зустрічатись за значної кількості бактеріальних запальних процесів, туберкульозному запаленні, природжених вадах та неопластичних захворюваннях. Залежно від стадії патологічного процесу, пори року, віку хворого та його імунореактивності клінічні прояви захворювань можуть бути клінічно типовими, а можуть значно різнитись навіть за однакових нозологічних форм. З огляду на це, вивчення специфічних та неспецифічних захворювань «під одним дахом» допомагає поглибити клінічне мислення інтернів і надати додаткові ключі для розв’язання диференціально-діагностичних задач.

Скажімо, вогнищеві патологічні процеси зустрічаються щонайменше при 35 патологічних процесах і всі вони мають дотичну до бактеріальних пневмоній і вогнищевого туберкульозу. Думаю, зайве нагадувати, що усі 35 захворювань можуть нагадувати злоякісні захворювання. Те саме можна сказати про 29 інфільтративних рентгеноморфологічних процесів.

Глибина знань інтерна збільшується лище тоді, коли вони мають і достатньо широкий фундамент, тобто знання про паралельно існуючі захворювання, з якими потрібно проводити диференціальну діагностику.

Отже, поєднання фтизіатрії з пульмонологією можна лише вітати.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка