«актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти» ( Cуми, 12 квітня 2012 року) Суми Сумський державний університет



Сторінка3/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4

Сміянов В.А., Павличева С.В., Сміянова О.І.

СумДУ, медичний інститут

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра гігієни та екології, соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров‘я
На даний час одним з напрямків інформатизації медицини є комп'ютеризація медичної апаратури. Використання в медичній практиці комп'ютера в поєднанні з вимірювальною і керуючою технікою дозволило створити нові ефективні засоби для забезпечення автоматизованого збору інформації про стан хворого та її обробки в реальному часі. Цей процес призвів до створення медичних приладно-комп'ютерних систем (МПКС), які підняли на новий якісний рівень інструментальні методи дослідження та інтенсивну терапію.

Типовими представниками МПКС є медичні системи моніторингу за станом хворих (наприклад, при проведенні операцій); системи комп'ютерного аналізу даних томографії, ультразвукової діагностики, ЕЕГ, ЕКГ, радіографії; системи автоматизованого аналізу даних клінічних, біохімічних, мікробіологічних та вірусологічних досліджень.

Знання принципів організації програмного та апаратного забезпечення МПКС є необхідною умовою діяльності сучасного лікаря. У процесі навчання в медичному інституті СумДУ майбутні лікарі знайомляться з комп'ютерним томографом, апаратами ультразвукової та рентгенологічної діагностики, апаратами для відеоендоскопічних досліджень. На нашу думку МПКС повинні детально розглядатися і на післядипломному етапі. При вивченні медичної інформатики лікарів-інтернів слід знайомити з класифікацією медичних приладно-комп'ютерних систем, їх структурою, з комп'ютерними системами для проведення функціональної діагностики, системами моніторингу і управління лікувальним процесом, що вимагає виділення додаткових годин викладання дисципліни на післядипломному етапі.
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ КОМПЬЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА КАФЕДРІ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ
Галушко Н.А.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра гігієни та екології, соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров‘я
В теперішній час освіта перетворилася на одне з джерел найкоштовніших стратегічних ресурсів – людського капіталу і знань, що, в решті решт, визначає загальний рівень розвитку суспільства. Головним прискорювачем цього розвитку стає інформатизація, яка, у свою чергу, практично неможлива без комп'ютеризації системи освіти, через що ця проблема за своєю значимістю виходить зараз на перше місце в педагогічній науці. Пріоритетність цієї проблеми посилюється ще і тим, що вона є принципово новою. З’явившись разом з появою комп'ютера, тобто в останні два десятиліття, вона не може використовувати досвід минулих століть, як це робиться в класичній педагогіці, і вимушена розвиватися лише "зсередини", формуючи свою наукову базу одночасно в методиці і педагогіці. Ця обставина, у поєднанні з крайньою практичною необхідністю, додає проблемі комп'ютеризації освіти підвищену актуальність, виводить її на перше місце в групі першочергових завдань сучасної освіти.

У практиці освіти, у тому числі післядипломної, за допомогою віртуальних комп'ютерних технологій можуть застосовуватися чотири основних методи навчання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний та дослідницький.

Прикладом проблемного метода навчання є використання комп’ютерної програми з оцінки харчового статусу людини. Ця програма використовується на кафедрі гігієни та екології медичного інституту СумДУ протягом 2 років при вивченні теми «Оцінка харчового статусу людини». Програма є комерційною, розроблена на основі програми 1 С. Основними навчально-виховними цілями цієї віртуальної технології є економія часу дослідження, стимулювання інтересу до вивчення теми, підвищення якості знань.

Методичний сценарій проведення комп’ютерної практичної роботи включає 3 етапи: підготовчий, основний та завершальний. На підготовчому етапі створюється алгоритм практичної роботи. Під час основного етапу на початку практичного заняття обговорюються теоретичні питання у відповідності до теми та проводиться підготовка осіб, що навчаються, до виконання роботи: обговорюється принцип методу, який лежить в основі дослідження, розглядається алгоритм проведення роботи. Після нетривалого обговорення, особам, що навчаються пропонується комп’ютерна практична робота. За допомогою інтерфейсу програми створюється анкета, куди уводяться індивідуальні антропометричні показники особи, що обстежується (здорової або хворої). Потім за допомогою програмного тестування досліджуються енергетичні затрати людини, після чого за допомогою яскравих ілюстрацій страв і продуктів харчування, довідників харчової цінності, які вміщує програма, досліджується харчовий раціон. Слід вказати, що ілюстровані страви і продукти повністю відповідають українському ринку продуктів та національним особливостям харчування. Зображення подаються у повний розмір, при цьому вказується стандартна маса порції. Кількість ілюстрації перевищує 300. Результати досліджень експортуються в Excel, після чого з’являються на екрані комп’ютера у вигляді таблиці, яка містить дані про добові енергозатрати та добове вживання нутрієнтів (всього - 16 компонентів раціону). Таблиця може бути роздрукована за допомогою принтера. Надалі особи, що навчаються, проводять гігієнічну оцінку отриманих даних та розробляють рекомендації щодо оптимізації індивідуального харчування обстеженої людини. Результати практичної роботи оформлюються у вигляді висновку, який включає таблицю з даними дослідження, порівняння результатів дослідження з нормальними показниками, а також рекомендації. На завершальному етапі проводиться узагальнення, яке полягає у встановленні профілактичного значення визначених показників. Викладач оцінює правильність висновків та відповіді на поставлені питання.



Вживання цієї комп'ютерної моделі практичного заняття дозволило заощадити час, який раніше витрачався на рутинні арифметичні операції, хронометраж робочого дня та збір інформації про споживання продуктів. Слід зауважити, що ще 2 роки тому вивчення цієї теми на кафедрі проводилося по «класичній» схемі, при який на збір і аналіз необхідної інформації, проведення арифметичних обчислень студент використовував близько 2 тижнів. Зараз термін виконання цієї роботи скоротився до 2 академічних годин (20-35 хв. - час роботи з комп’ютерною програмою та 85 – 100 хв. - час проведення аналітичної роботи). Час, що вивільняється, присвячується іншим важливішим питанням з гігієни харчування, що вимагають напруги думки і творчого підходу. У результаті використання цієї віртуальної практичної роботи спостерігається значне підвищення зацікавленості та мотивації до вивчення предмету, збудження пізнавальної потреби, підвищення глибини знань. Програма може бути рекомендована для використання у процесі як додипломної, так і післядипломної медичної освіти при вивченні особливостей харчового статусу людини та корекції її харчування.
СТАЖУВАННЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

НА КІЛІНІЧНІЙ БАЗІ ІНСТИТУТУ
Дужий І.Д.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра загальної хірургії з курсами радіології, радіаційної медицини та фтизіатрії
За наказом Міністерства охорони здоров'я навчання в інтернатурі з «Пульмонології та фтизіатрії» розраховане на 1560 годин. Навчальний процес впродовж 2-х років проходить на оснівній кафедрі та на суміжних кафедрах. На кафедрі фтизіатрії і пульмонології тривалість навчання передбачено протягом 10 місяців. За цей період лікарі-інтерни вивчають теоретичні основи пульмонології, фтизіатрії, фтизіоепідеміології, методи раннього виявлення туберкульозу, диференціальної діагностики та профілактики. Зрозуміло, що для засвоєння теоретичного матеріалу таких об’ємних дисциплін як пульмонологія і фтизіатрія відведеного часу недостатньо, оскільки сучасні вимоги до лікаря потребують знань із таких суміжних дисциплін як рентгенологія, комп’ютерна томографія. ультрасонографія, імунологія, клінічна фармакологія та ін. На даному етапі охорони здоров'я України зазначені галузі медицини знайшли широке втілення, мають відповідну базу і фахівців належного рівня лише на клінічних базах у обласних відділеннях лікарень. Наступне перебування інтернів на базах стажування на нашу думку не сприяє закріпленню набутих теоретичних знань, а швидше веде до їх втрати, оскільки закріплення цих знань у лікарнях нижчого рівня (міські, районні) неможливе, так як відповідної апаратури у цих лікарнях немає і відповідні технології не відпрацьовані. З огляду на це, надавши інтернам належні знання на базах стажування ми їх у них, практично, забираємо. Думається, що незалежно від місця майбутньої роботи базами стажування лікарів-інтернів мають бути клінічні бази медичного інституту, де під наглядом викладачів кафедр інтерни будуть отримувати найсучасніші знання і закріплювати їх у повсякденній роботі по діагностиці, диференціальній діагностиці і лікуванню хворих із відповідною легеневою патологією.

Окрім цього, лише на зазначених базах можна зустріти найрізноманітнішу легеневу патологію, оскільки хворі із районних центрів для уточнення діагнозів частіше направляються саме у ці центри. Враховуючи перелічене ми звернулися до центрального методичного кабінету Міністерства охорони здоров'я з подібною пропозицією щодо централізованої зміни баз стажування для інтернів нашого профілю.


ЗНАЧЕНИЕ СЕМЕЙНОЙ МЕДИЦИНЫ В ОБУЧЕНИИ ВРАЧА
Попов С.В.

Медицинский институт Сум ДУ

Кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии

Интенсивное развитие специализированной медицинской помощи в ходе 20 столетия привело к появлению множества специальностей. Совершенствование знаний и умений в лечении определенного заболевания или группы заболеваний в определенной степени нивелировало один из важнейших постулатов – лечу не болезнь, а больного. Узконаправленный взгляд на пациента, вне системного подхода, вряд ли может быть успешным в части как диагностики, так и лечения заболеваний. После второй мировой войны, при дальнейшем усилении специализации оказания медицинской помощи, целый ряд ведущих ученых и практиков здравоохранения акцентировал свое внимание на необходимости приоритетного развития семейной медицины, в первую очередь в аспекте оказания первичной медицинской помощи.

Первичная помощь проводится врачами или другими медработниками при первом контакте с больным с признаками недиагностированного заболевания, угрозе здоровью. Она выполняется независимо от причин, вызвавших патологическое состояние, пораженных органов и систем или диагноза. Кроме того первичная помощь включает профилактическую работу, пропаганду здорового образа жизни, содействует использованию наиболее эффективной схемы помощи больному.

Врачи, оказывающие первичную помощь, это врачи общей практики которые проводят ее в полном объеме с момента первого контакта и берут непрерывную ответственность за ее качество. В некоторых случаях первичную помощь могут оказывать другие специалисты, врачи-интернисты и педиатры общего профиля. Их внимание может быть сфокусировано на отдельных вопросах диагностики и лечения острых или хронических заболеваний, предупреждения их развития или реабилитации. В то же время, они не оказывают помощь в контексте ее всесторонности, первого контакта, непрерывности. Поэтому необходим тесный контакт и взаимодействие со специалистами, тренированными в разделе оказания первичной помощи.

Отличительными чертами семейного врача являются более глубокое понимание пациента в целом, оказание помощи в течение ряда лет, постоянное общение, которое в определенной степени гуманизирует медицинскую помощь, лучшее решение сложных проблем взаимоотношения служб оказания медпомощи и пациента и его семьи. Доверительное отношение с семьей позволяет учесть все факторы, способствующие развитию, персистенции, прогрессированию болезни и, наоборот, могущие помочь в ее терапии. В этом случае выбор направления, особенностей медицинской помощи будет более точным и объемлющим. К тому же лучшее знание психологических особенностей больного, членов семью, обеспечивает лучший контакт, а стало быть и эффект, при привлечении к терапии других специалистов. Знание всех аспектов, возможностей медицинской помощи дает возможность семейному врачу рекомендовать наиболее выгодный, в прямом и переносном смысле, ее вариант. Профилактическая работа также выглядит предпочтительнее при ее проведении семейным врачом. Доверительные и партнерские отношения повышают ценность рекомендаций, направленных на поддержание здорового образа жизни.

Указанные современные особенности семейной медицины, раскрытые в ходе учебного процесса, должны позволить будущему специалисту осознать ее преимущественное значение в оздоровлении как отдельного пациента, так и всей нации в целом, помочь принять ему правильное решение о выборе наиболее перспективной профессии.


ВОЗМОЖНОСТИ ПОДГОТОВКИ ВРАЧЕЙ ОБЩЕЙ ПРАКТИКИ ПО «УЗКИМ СПЕЦИАЛЬНОСТЯМ»
Сумцов Г.А., Сумцов Д.Г.

Медицинский институт Сум ДУ

Кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии,

кафедра хирургии, детской хирургии с курсом онкологии
При подготовки врачей-интернов по специальности «Общая практика – семейная медицина» основное внимание уделяется терапии и педиатрии. Для этих специальностей предусмотрена и большая часть учебного времени. Подготовить врачей по акушерству и гинекологии, хирургии, онкологии и интенсивной терапии в рамках существующих программ чрезвычайно сложно.

Общеизвестно, что в современной медицине диагностические и лечебные технологии стали очень сложными и дорогостоящими. Они практически недоступны семейному врачу, а он ежедневно выполняет большой объем диагностической и лечебной работы практически по всем разделам медицины, включая неотложную помощь и интенсивную терапию, санитарно-противоэпидимические мероприятия и санитарное просвещение.

Для такой работы врач должен обладать широкими знаниями, уметь самостоятельно мыслить, делать выводы и принимать решения. Для достижения этой цели мы, кроме рационального использования программного времени и применения современных методик обучения (слайды, мультимидийное сопровождение лекций, видеофильмы), стремимся заинтересовать интернов и поощряем к самостоятельному изучению различных тематик.

Для этого используем самые различные методы. Это анализ результатов диагностической и лечебной работы на базе прохождения практики, подготовки рефератов по прочитанной литературе, подготовка выступлений на семинарских занятиях. Умение реферировать литературу, находить в ней главное, логически изложить материал, доложить его перед аудиторией и четко ответить на вопросы – это смелый шаг по пути самообразования.

Определенное внимание уделяем изучению интернами клинических протоколов МЗ Украины по прорабатываемой тематике. Это их первые шаги в доказательную медицину, так как с каждым годом она будет все больше внедряться в медицинскую практику.

При обучении интернов не обходим вниманием опыт предыдущих поколений, прорабатываем понятие интуиции врача при диагностике заболеваний. Заостряем внимание, что интуиция это результат напряженной умственной работы и большого клинического опыта. Настораживаем, что диагноз не может быть результатом поверхностного осмотра больного, что всегда должно находиться время сомнениям и советам коллег.

Определяющее значение при подготовке специалистов на последипломном этапе имеет клиническая база. Естественно и врачи общей практики должны иметь понятие и видеть сложные операции, роды, реанимации, но их основная задача выявить заболевания, не допустить развития осложнений, оказать первую и неотложную помощь, направить в специализированное учреждение. По этой причине мы проводим часть занятий по всем медицинским тематикам в семейной амбулатории. Это приближает их к реальной действительности, помогает осознать возможности и проблемы семейного врача, стимулирует к изучению пробелов в знаниях и практических навыках. Занятиями в семейной амбулатории остаются довольны даже студенты иностранных групп.

По нашему мнению все это позволяет улучшить подготовку врачей общей практики, приблизить к реальным условиям будущей работы, поставить на путь постоянного самообразования.


Система контролю за реалізацією

навчального процесу в магістратурі з фахового спрямування «загальна практика – сІмейна медицина»
Мелеховець О.К.

Медичний інститут СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Згідно загальнодержавних вимог до якості підготовки лікаря, відповідно до рішення ректорату, методичної комісії з післядипломної медичної освіти атестація лікарів проводиться за єдиною методикою.

З метою перевірки засвоєння магістрантами зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» розділів навчальної програми, оволодіння відповідними практичними навиками проводиться проміжний (піврічний) контроль та атестація.

Підсумковий контроль включає в себе:

- перевірку професійної практичної підготовки лікаря-інтерна згідно з планом і програмою;

- тестовий контроль рівня знань та умінь;

- співбесіду.

Практична частина підсумкового контролю знань лікарями-магістрантами окремих профілів проводиться протягом навчання шляхом участі лікарів в операціях, прийнятті пологів, клінічних, інструментальних, виробничих процесах тощо, у присутності викладача.

За матеріалами науково-дослідної роботи магістрантом друкується та захищається на Вченій раді магістерська робота. Перед захистом магістр звітує про виконання навчального плану магістратури на засіданні кафедри та надає матеріали роботи рецензентам. Після проходження апробації магістерської роботи та отримання позитивних рецензій про відповідність наукового дослідження встановленим вимогам до магістерської роботи магістрант допускається до захисту.

Захист магістерської роботи відбувається на засіданні Вченої ради Медичного інституту Освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр медицини" присвоюється, якщо за це проголосувало не менше 2/3 присутніх членів вченої ради. Диплом з відзнакою видається, якщо не менше 75% дисциплін, передбачених навчальним планом та програмою магістратури зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина», складено з оцінками "відмінно", а з інших дисциплін не було оцінок "задовільно".

Термін закінчення навчання в магістратурі збігається з терміном закінчення навчання в інтернатурі зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина».

До атестації для визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста допускаються магістранти, які повністю виконали навчальний план і програму інтернатури, пройшли підсумковий контроль за попередній час навчання з відповідної спеціальності.

Для проведення атестації щорічно створюється державна атестаційна комісія зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина». Організація і проведення атестації лікарів-інтернів та магістрантів на визначення знань та практичних навиків включає в себе:

- контроль знань та вмінь за комп'ютерною тестуючою програмою «Elex» зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина», затвердженою Міністерством охорони здоров'я України;

- оцінку державною атестаційною комісією знань та вмінь, в тому числі оволодіння практичними навиками;

- співбесіду з оцінкою рівня засвоєння навчальної програми інтернатури.

Комп'ютерний контроль знань та вмінь проводиться в комп'ютерному класі СумДУ за тестовими комп'ютерними програмами з відповідних спеціальностей, затверджених Міністерством охорони здоров'я України, в присутності членів державної атестаційної комісії.

Оцінка підготовки лікарів-інтернів за результатами комп'ютерного тестування здійснюється за бінарною системою: "атестований", "не атестований".

Атестованим вважається магістрант, який має не менше 75 % правильних відповідей. При негативних результатах комп'ютерного тестового контролю магістрант вважається таким, який за рівнем підготовки не відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря відповідної спеціальності.

При проведенні оцінки вмінь та володіння практичними навиками лікарі-інтерни та магістранти зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» підлягають обов'язковому контролю вміння провести обстеження хворого, тлумачити результати допоміжних досліджень, провести диференційний діагноз, виставити клінічний діагноз, призначити лікування конкретному хворому, надати невідкладну допомогу (включаючи проведення серцево-легеневої реанімації на тренажері), вирішити питання експертизи працездатності.

Співбесіда як форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми магістратури зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» проводиться з кожним магістрантом за білетною методикою.

За результатами співбесіди з урахуванням оцінок попередніх етапів приймається рішення про рівень підготовки магістранта і присвоєння йому звання лікаря-спеціаліста зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина».

Протягом навчання проводиться опитування магістрантів з окремих тематичних розділів, використовуються тестові форми (письмового, комп’ютерного) вхідного та кінцевого контролю знань на практичних заняттях. Робочі програми всіх спеціальностей інтернатури містять перелік практичних знань з певної спеціальності згідно ОКХ та ОПП.

Крім того, якість підготовки магістра оцінюється на загальнодержавному рівні за результатами державного ліцензованого іспиту «Крок–3», який проводиться перед отриманням сертифікату.

Вище наведене свідчить по те, що у Медичному інституті СумДУ функціонує ефективна система управління якістю підготовки магістрантів зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина».


Значимость определения актуальности темы и постановки учебных целей для формирования врачебного мышления интернов
Михайлова Т.И.

chornobai@mail.ru

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра физиологии и патофизиологии с курсом медицинской биологии
Постановка учебных целей занятия является одним из главных вопросов, от решения которого зависит методическая ориентация занятия, используемые формы, методы, средства и конечный результат обучения.

Методическая подготовка преподавателя предполагает в числе первых овладение умением постановки учебных целей дифференцировано, в соответствии с планируемыми уровнями усвоения и профессиональной подготовки.

Традиционно выделяется четыре уровня усвоения:

1 уровень – знания-знакомства.

2 уровень – репродуктивные знания. Например: «Знать: этиологию и патогенез…»

3 уровень усвоения – собственно профессиональные навыки и умения. Главной целью профессиональной подготовки медика является формирование системы профессиональных умений и навыков, составляющих основу будущей профессиональной деятельности. Навыки понимаются как профессиональные действия, сформированные путем повторения. Сформированный навык характеризуется высокой степенью освоения, автоматизированностью выполнения. Метод формирования профессиональных навыков один – это практический тренинг, предполагающий многократное, систематически повторяющиеся выполнения одних и тех же действий. Незадействованные навыки постепенно теряются.

Известно, что существуют значительные индивидуальные различия в темпах формирования навыков. Поэтому оптимальной является такая организация практического тренинга, при которой каждый интерн повторяет выполнение какого-либо навыка столько раз, сколько собственно ему необходимо для достижения стадии автоматизма.

4 уровень – творческий, включающий и субъективное творчество. Предполагает самостоятельное нахождение навыка знаний, способ действия. Способность к субъективному творчеству, самостоятельное открытие уже известных науке данных, но неизвестных исследователю-интерну, является важным показателем его способности к объективному творчеству.

Творческий уровень массово не планируется, но может планироваться и реализоваться в работе научных обществ, индивидуально для наиболее способных интернов.

Таким образом, современные требования к постановке учебных целей занятия строятся на реализации дифференцированного подхода к вопросам темы в уровнях усвоения. Главным критерием в определении планируемого уровня усвоения вопросов темы является значимость каждого из этих вопросов в будущей профессиональной деятельности медика.

При формулировке учебных целей важно обратить внимание на применение терминов, отражающих конечный учебный результат, достигаемый собственно интерном. «Знать», «уметь», «овладеть» - всего это должен достичь интерн, это является конечным результатом усилий начинающего преподавателя и учащегося интерна.

Учебные цели занятия отражают те знания, навыки и умения, которыми должен овладеть сам интерн.

В этом контексте интересно вспомнить неновый тезис: наша отечественная школа всё еще научает, когда весь мир давно уже учится. Смещение акцента в сторону самостоятельного, активного, заинтересованного учения самого интерна подтверждается многовековой практикой: нельзя чему-либо научить человека без его желания и стремления самостоятельно активно учиться. Эти усилия собственно интерна и должны получить отражение в учебных целях.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка