«актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти» ( Cуми, 12 квітня 2012 року) Суми Сумський державний університет



Сторінка4/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4

РЕКОМЕНДОВАНІ ЗАСОБИ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ ІЗ ПИТАНЬ ТЕРАПІЇ
Л.Н. Приступа, Савенко І.І.*

Медичний інститут Сум ДУ

* Управління охорони здоров'я Сумської облдержадміністрації
На теперішній час існує багато наукових пошукових систем медичної інформації в Інтернеті, які дозволять знаходити публікації в наукових журналах, персональних сторінках учених, університетів і дослідницьких центрів. Тому доцільним є виділення найбільш універсальних пошукових систем із питань терапії:

PubMed - це електронно-пошукова система, що розроблена NLM (National Library of Medicine of US), і включає: MEDLINE, PreMEDLINE та видавничі описи. 

MEDLINE - база даних медичної інформації, що включає бібліографічні описи з більш ніж 4000 медичних періодичних видань з усього світу, починаючи з 1966 р. У даний час MEDLINE доступна безкоштовно для пошуку через Інтернет як для фахівців, так і для широкої публіки.

MEDLINE включає описи статей з медичних журналів та інших періодичних видань на 30 мовах, включаючи російську (заголовки статей перекладаються на англійську мову). Приблизно 76% описів включають реферати (abstracts). Близько 9 000 описів вводяться в MEDLINE в тиждень і понад 450 000 на рік.

За тематикою MEDLINE включає широкий спектр областей, що відносяться до біології, медицини: наукові дослідження та їх методологія, клінічна практика, медсестринська справа, стоматологія, фармакологія, ветеринарія, а також суміжні дисципліни, зокрема, медичні аспекти біології, зоології, ботаніки та охорони навколишнього середовища. Детальний опис MEDLINE англійською мовою можна знайти в інформаційному листку NLM за адресою www.nlm.nih.gov/pubs/factsheets/medline.html



PreMEDLINE - файл бібліографічних описів, введених в базу даних порівняно недавно, які ще не пройшли процедури індексування.

Scirus - універсальна наукова пошукова система, націлена на пошук виключно наукової інформації в Інтернеті. Дозволяє знаходити інформацію в наукових журналах, персональних сторінках учених, університетів і дослідницьких центрів настільки ефективно, як жодна інша пошукова система.

Google Scholar. Пошукова система по науковій літературі. Включає статті крупних наукових видавництв, архіви препрінтов, публікації на сайтах університетів, наукових суспільств і інших наукових організацій. Шукає статті у тому числі і російською мовою. Що не маловажно, розраховує індекс цитування публікацій і дозволяє знаходити статті, що містять посилання на ті, що вже знайдені.

Science Research Portal

Наукова пошукова система, що здійснює повнотекстовий пошук в журналах багатьох крупних наукових видавництв, таких як Elsevier, Highwire, IEEE, Nature, Taylor & Francis і ін. Шукає статті і документи у відкритих наунчних базах даних: Directory of Open Access Journals, Library of Congress Online Catalog.



Windows Live Academic

Бета-версія наукової пошукової системи від Microsoft. Предназаначена для пошуку наукових статей як у відкритих джерелах, так і в архівах видань з платним доступом.



High Wire Press - це велике сховище наукових журналів, що надають безкоштовний повнотекстовий доступ до своїх статей (968 журналів, 1.39 млн. статей). Дана пошукова система дозволяє здійснювати повнотекстовий пошук в цих журналах.

Scientopica - наукова пошукова система і каталог наукових ресурсів.

 SciNet - Science search – одна із перших з наукових пошукових систем, яка суміщена з каталогом наукових ресурсів.



ResearchIndex є ресурсом, в якому зібрана велика кількість статей, автори яких розмістили їх у вільному доступі. Ресурс чудовий не тільки тим, що зберігає в собі багато різних матеріалів в різних видах, але і прекрасним пошуком по ньому.

DOAJ Directory of Open Access Journals - нова система пошуку інформації в наукових виданнях. Директорія журналів у відкритому доступі охоплює безкоштовні, повнотекстові, наукові рецензовані журнали по різних категоріях, на багатьох мовах.

Зараз загальна кількість журналів в DOAJ перевищує 2340 назв, але пошук на рівні статей можливий тільки в 674 журналах.

Швидкий розвиток інформаційних технологій визначає очевидну потребу в узагальненні інформації про Інтернет-сайти, в яких висвітлюються проблеми терапії:



Пошукові ресурси загальномедичного і терапевтичного спрямування:

Український медичний каталог (http://ukrmed.org.ua/),

Український медичний інтернет-ресурс (http://www.likar.info),

Пошуковий медичний сайт “Меднавігатор” (http://mednavigator.net/),

Український кардіологічний портал (http://www.ukrcardio.org),

Сайт Інституту кардіології імені М.Д. Стражеска АМН України (http://www.straghesko.kiev.ua/), а також -

електронні версії періодичних видань:

Електронна версія “Українського кардіологічного журналу” (http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/index.htm),

Сайт журналу “Мистецтво лікування” (http://www.palanok.com.ua/issues.php),

Сайт журналу “Медицина світу” (http://www.msvitu.lviv.ua/journal/kardiol.html#1),

Електронна версія газети “Здоров’я України” (http://www.health-ua.com/),

Сайт видавництва “Моріон” (http://www.morion.kiev.ua).

Сайти громадських організацій та лікувальних закладів:

Сайт асоціації лікарів-інтерністів (http://www.ksg.kiev.ua/~lij/ )

Сайт Центру тромболітичної терапії (http://www.thrombolysis.org.ua/)

Сайт Центру амбулаторної кардіології (http://www.sfult.org.ua/webcardio)

Сайт кардіологічної клініки “Серце і судини” (http://www.cor-viv.kiev.ws/ru/index.htm) та інші.

Таким чином, використовуючи вищевказаний перелік пошукових систем та наукових сайтів, можна знайти необхідні публікації з питань патогенезу, діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів.



ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ON-LINE КОНФЕРЕНЦІЙ

У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ ЛІКАРЯ
Леонов В.В., Кононенко М.Г.,

Овечкін Д.В., Жданов С.М.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра хірургії з дитячою хірургією з курсом онкології
Якісна післядипломна освіта у країні безперечно є запорукою якісної охорони здоров’я населення. Підтримання знань на сучасному рівні не можливе без постійного вдосконалення лікаря, вивчення вітчизняної та закордонної наукової медичної інформації. У сучасних умовах виникає необхідність формування гнучкої системи безперервної довічної освіти, за допомогою якої людина може мати доступ до світових ресурсів інформації й баз даних, безупинно протягом життя підвищувати свої професійні навички, бути професійно мобільною і творчо активною.

Одним з важливих джерел отримання корисних знань є проведення профільних конференцій та майстер-класів. На жаль, лікарі практичної медицини у більшості випадків не мають можливості відвідувати необхідні конференції, особливо ті, що відбуваються за кордонами України. Основними причинами такої ситуації є складне економічне становище та небажання керівництва лікарень витрачати кошти на відрядження своїх співробітників.

Розвиток глобальної комп'ютерної мережі Інтернет відкрив нові перспективи еволюційного вдосконалювання світової освітньої системи. Сьогодні традиційні методи освіти доповнюються новими методами навчання, заснованими на використанні Інтернету, комп'ютерних мереж та телекомунікаційних засобів. Дистанційне навчання засноване на Інтернет - технологіях виконує ряд нових функцій, серед яких важливе значення має інтеграція та входження у світове мережне співтовариство. Ефективним методом вирішення труднощів пов’язаних з фізичним відвідуванням конференцій є широке застосування дистанційного навчання за допомогою on-line трансляції навчально-наукових заходів.

Комп'ютерні конференції можуть включати в себе графічні можливості, загальні інтерфейси з іншими комп'ютерними системами, планування доступу користувачів. Коли всі перераховані вище можливості і характеристики об'єднуються, формується потужна середовище для спільної навчальної роботи.

Програми групових комп'ютерних конференцій розташовуються в широкому діапазоні від простої e-mail розсилки (наприклад, з використанням Listserv - поштового реєстру) до складних систем інформаційних дощок оголошень (наприклад: Usenet News - розподілена користувацька мережу електронних дошок оголошень, впорядкована по групах новин), що включає системи управління конференцій (наприклад, VAXNotes), підтримки групових рішення і електронні мітинг-системи (Guillaume, 1980; Turoff, 1995). Всі різновиди комп'ютерних конференцій володіють більш-менш повним набором наступних асинхронних і синхронних характеристик: директорія для ідентифікації учасників і адрес системи;електронна пошта;конференції для групових дискусій з постійним протоколом взаємодій;приватні робочі ніші для збірки ідей;текстові редактори для складання або перегляду документів (доступні іноді одночасно для багатьох користувачів); інформаційні дошки оголошень; інформаційний бюлетень або журнал для доступу до статей чи документів; бази даних для доступу до інформації, файлів і документів; голосування або опитування для визначення форми підтримки з якої-небудь проблеми.

Таким чином, використання комп'ютерних (on-line) конференцій є ефективним засобом післядипломної освіти лікаря. Інтерактивна науково-навчальна відеоконференція являє собою одну з найбільш передових технологій дистанційного навчання, що забезпечує зв'язок лікарів незалежно від їх географічного місця розташування, сприяє утворенню єдиного світового наукового простору та дозволяє отримувати сучасну корисну медичну інформацію від провідних фахівців світу.
РОЛЬ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

У ПІДГОТОВЦІ ІНТЕРНІВ-ХІРУРГІВ
Леонов В.В., Кащенко Л.Г.,

Ситнік О.Л., Пак В.Я.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра хірургії з дитячою хірургією з курсом онкології
У навчальному процесі післядипломної підготовки лікарів-інтернів зі спеціальності «Хірургія», головне місце займають практичні заняття, основною задачею яких є не стільки закріплення теоретичних знань, отриманих із підручників, монографій і фахових журналів, стільки набуття професійних умінь і навиків діагностики та лікування хворих, умінь орієнтуватися в складних ситуаціях і вирішувати різні задачі, пов’язані з лікарською практикою.

Основними вимогами до практичних занять на очному циклі інтернатури з хірургії вважаємо:

- максимальну наближеність до умов практичної роботи лікаря-хірурга;

- перенесення акценту з діяльності викладача на діяльність інтерна, забезпечення при цьому максимуму самостійності в його роботі;

- засвоєння лікарями-інтернами не тільки окремих наукових положень і фактів, а й використання їх у повсякденній професійній діяльності.

При проведенні практичних занять з лікарями-інтернами прагнемо досягти мінімум III рівня засвоєння навчального матеріалу. Необхідно, перш за все, чітко довести конкретну мету заняття, актуальність теми, що вивчається. Все це безсумнівно спонукає досягненню конкретної мети та чітко визначає план роботи. Він, на наш погляд, повинен включати навчально-цільові питання, як то: оволодіти методикою діагностичної або лікувальної процедури; засвоїти навички володіння відповідними інструментами, діагностичними приладами, апаратурою, тощо. Вважаємо за потрібне не домагатись запам’ятовування якомога більшої кількості фактів, оскільки це повинно бути метою самостійної роботи інтерна, а важливо, щоб майбутній хірург засвоїв основні закономірності явищ і процесів, які вивчаються. .

Є доцільним і активно впроваджується в навчальний процес поступовість у засвоєнні матеріалу. Перед початком вивчення кожного розділу навчальної програми проводимо оцінку вихідного рівня знань за допомогою тестових завдань. За результатами тестування вносимо корективи (пояснюємо складні питання, незрозумілі положення, знаходимо оптимальний вихід зі складної ситуації, тощо), щоб досягнути необхідного базисного рівня засвоєння програмного матеріалу.

Успішне проведення практичного заняття в значній мірі залежить від методичного забезпеченя (довідникові матеріали) впровадження інтерактивних технологій навчання, технічного забезпечення. Для того, щоб ціль заняття була досягнута, необхідно «пропустити» відібраний зміст кожної теми через вирішення ситуаційних задач. Їх слід розглядати як універсальний засіб, який можна використовувати і в режимі навчання, і в режимі контролю. Використання клінічних ситуаційних задач у навчальному процесі перш за все потрібно для формування умінь і навиків використання теоретичних знань у професійній діяльності майбутнього лікаря-хірурга.

Разом з тим розуміємо, що клінічні задачі у порівнянні з реальною клінічною ситуацією мають ряд недоліків, а саме: у задачах надається готова інформація, в той час, як у реальному житті лікар повинен сам цю інформацію отримати при обстеженні хворого. А це уміння не менш важливе, ніж все інше. Але є і переваги. Ситуаційні задачі були і залишаються незамінним засобом тренінгу.

Наступним етапом засвоєння теми, є відпрацювання практичних навичок обстеження хворого, робота у перев’язувальній, участь в операціях. Необхідною є участь у патанатомічних дослідженнях летальних випадків і патанатомічних конференціях.

Згідно нашого досвіду, така методика післядипломної освіти лікаря-інтерна дозволяє не тільки повноцінно і надовго засвоювати теоретичні знання і практичні навички, а й забезпечує швидке набуття досвіду і клінічного мислення, що є вкрай необхідним для лікаря-клініциста.

Таким чином, критерієм засвоєння має бути вміння використовувати знання і набуті навички для вирішення конкретних ситуаційних задач, оволодіння методиками діагностики та лікування за профілем спеціальності. Знання засвоюються тільки в результаті самостійної активної діяльності, оскільки передати їх не можливо, можливо лише передати інформацію.


СУЧАСНІ СТАНДАРТИ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Леонов В.В., Ситнік О.Л., Жданов С.М.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра хірургії з дитячою хірургією з курсом онкології
Метою освіти, згідно Закону України про освіту, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Підготовка кваліфікованих медичних кадрів є основною метою післядипломної освіти. Високий методичний та науковий рівень сучасної системи освіти, це шлях до Європейської інтеграції. Участь України в Болонському процесі передбачає приділяти увагу не тільки підготовки нових високопрофесійних працівників,але й удосконалювати навички та вміння вже існуючих спеціалістів. Медичну освіту не можна розглядати окремо від загальної системи професійної освіти, особливостей її розвитку на сучасному етапі. При цьому необхідно враховувати традиції, що склалися в системі охорони здоров’я, в цілому та власне специфіку самої медичної освіти.

Ефективність функціонування медичної освітньої системи, в тому числі й системи післядипломної освіти, залежить від бажання обласних управлінь охорони здоров’я, керівного апарату лікарень оптимально взаємодіяти між медичними вузами. Нажаль попередній досвід створення потужних медичних шкіл за радянських часів категорично не враховується сучасними керівниками практичної охорони здоров’я.

Медична освіта, відповідно до стандартів Всесвітньої Федерації Медичної Освіти, має три послідовні етапи, які поєднані між собою. Кожний наступний етап ґрунтується на попередньому і забезпечує, вищий за попередній рівень підготовки лікарів.

Перший етап медичної освіти – це додипломна підготовка лікарів у вищих медичних навчальних закладах.

Другий етап медичної освіти – це післядипломна освіта, яка передбачає підготовку лікарів до медичної практики в закладах післядипломної освіти. Підготовка завершується отриманням ліцензії на самостійну медичну практику, сертифіката на лікарську спеціалізацію.

Третій етап – це безперервний професійний розвиток лікаря впродовж його професійного життя. Ступеневість медичної освіти передбачає завершену і поступову підготовку фахівців у галузі медицини на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні залежно від кваліфікації, що набувається як на додипломному, післядипломному рівнях, так і впродовж усієї професійної діяльності. Інтернатура є обов’язковою для випускників медичних вузів та забезпечує лікарське стажування за основними напрямками медицини. Враховуючі сучасні реалії та проблеми вітчизняної медицини підготовка фахівця в інтернатурі має дещо формальний характер. Для підготовки фахівця бажаним є безпосередній контакт з високопрофесійними спеціалістами своєї галузі та в подальшому становлення клінічного мислення.

Серед форм безперервного професійного розвитку можна виділити такі як: стажування в клініках як в межах України, так і в інших країнах; інтеграція практики і теорії під час навчальних занять та надання медичної допомоги під керівництвом більш досвідчених колег; дистанційне навчання; участь у з’їздах, конгресах, семінарах, конференціях, відвідування лекцій; дослідні проекти, відвідування сучасних клінік з метою вивчення клінічного досвіду. Для виявлення знань слухачів програмою передбачений контроль знань з усіх розділів програм. Протягом передатестаційного циклу лікарі вивчають, засвоюють весь перелік теоритичних та практичних навичок згідно кваліфікаційних вимог для лікаря за фахом.

Доцільним та прогресивним для подальшого професіцного зростання є передача повноважень що до присвоєння кваліфікаційних категорій відповідним медичним фаховим асоціаціям. Це буде дієвим кроком до боротьби з «не формальними» відносинами між фахівцями та управліннми охорони здоров’я в регіонах. Звісно, становлення будь-якої системи, її формування не може здійснюватись за наказом. Таким чином, процес формування фахівця є складним і тривалим, що передбачає тісну співпрацю між всіми ланками післядипломної освіти. Отже, тільки спільними зусиллями у щоденній роботі можна виховати спеціаліста, здатного ефективно вирішувати сучасні проблеми й не забувати про те, що найвищою цінністю для медика в усі часи була й залишається людина.


МАЙБУТНІЙ АКУШЕР-ГІНЕКОЛОГ ПОВИНЕН ЗАЦІКАВИТИСЬ НЕОНАТОЛОГІЄЮ
Маркевич В.Є., Редько О.К., Загородній М.П.

Медичний інститут Сум ДУ

Кафедра педіатрії з курсом медичної генетики

Законом України «Про освіту» визначено головну мету післядипломної освіти – поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, раніше здобутих у вищому навчальному закладі, збагачення досвіду практичної роботи за фахом тощо. Основною проблемою, яка має місце за умови проведення післядипломного навчання, є можливість одержання певного клінічного досвіду, розгляду складних ситуацій лікарями-інтернами.

Цикл «Неонатологія» з інтернами акушер-гінекологами проводиться з метою визначення рівня та вдосконалення теоретичної і практичної підготовки, набутої лікарями протягом навчання у медичних закладах вищої освіти, відповідно до вимог, що стосуються лікарів-інтернів. Підготовка акушер-гінекологів в інтернатурі з неонатології має за мету теоретичну та практичну підготовку з питань фізіології та патології новонароджених, надання невідкладної допомоги, проведення інтенсивної терапії, виходжування недоношених дітей з відповідною клінічною практикою на базі відділень неонатологічного профілю обласної дитячої клінічної лікарні.

На цикл зараховуються інтерни, що мають диплом про закінчення вищого медичного учбового закладу та направлення з факультету післядипломної медичної освіти.

Інтернатура проводиться у формі очного навчання на кафедрі педіатрії з курсом медичної генетики.

Програма навчання охоплює весь обсяг теоретичних знань і практичних навиків з неонатології, необхідних лікарю акушеру-гінекологу для проведення самостійної лікувальної роботи.

Лікарі-інтерни спеціальності «Акушерство та гінекологія» навчаються на циклі «Неонатологія», згідно календарно-тематичному плану, протягом 3 днів ( 21 година). За цей обмежений час майбутні акушер-гінекологи повинні оволодіти великим обсягом теорії та практичних навичок відносно захворювань та станів новонароджених. Досвід первинного тестування з неонатології інтернів акушер-гінекологів свідчить про недостатню «живучість» знань з предмету (адже на V курсі цикл «Неонатологія» вивчався протягом цілого семестру). Можливо, цей факт зумовлено звичайним студентським «це мені не згодиться, я ніколи не буду неонатологом»…

На циклі «Неонатологія» інтерни акушер-гінекологи вивчають наступні теми: особливості організації медичної допомоги новонародженим; первинна та реанімаційна допомога новонародженим в пологовому залі; асфіксія та гіпоксія новонародженого; пологова травма; синдром дихальних розладів; внутрішньоутробна пневмонія; гемолітична хвороба новонароджених; недоношені діти.

Первинна реанімація новонародженого відповідно до вимог наказу МОЗ України від 06.05.2003 р. № 194 здійснюється лікарем-неонатологом, у разі його відсутності - лікарем-акушером-гінекологом. Консиліум, при необхідності, проводиться з участю акушера-гінеколога, який приймав пологи.

За відсутності неонатолога первинний огляд новонародженого здійснює лікар акушер-гінеколог. При будь-яких проявах порушення ранньої постнатальної адаптації лікар акушер-гінеколог терміново викликає лікаря-неонатолога, забезпечивши до його появи надання необхідної медичної допомоги новонародженому.

Новонароджений, переведений до післяпологового відділення спільного перебування з матір'ю, в палаті протягом 2-х годин після переведення при відсутності неонатолога оглядається та спостерігається лікарем акушером-гінекологом.

Отже, ефективність медичної допомоги матерям та новонародженим визначається в тому числі і кадровим забезпеченням та кваліфікацією медичного персоналу.

Найбільша увага на циклі, цілком зрозуміло, надається первинній допомозі та реанімаційним заходам новонародженого. На циклі читається лекція « Сучасні уявлення про первинну допомогу і первинну реанімацію новонародженим дітям». Але, згідно тематичного плану, всього 2 години відведено для практичного заняття з реанімації новонароджених, що народилися в асфіксії. Реанімаційні заходи відпрацьовуються на фантомі; відведеного часу не достатньо. Тому доводиться використовувати час, відведений на семінари з інших питань, а «нерозглянуті» теми залишати для самостійного вивчення.

З метою ефективного використовування навчального часу, ми розділяємо інтернів на підгрупи (наприклад, 2 особи відпрацьовують техніку реанімації, 2-3 – самостійно працюють в неонатальному відділенні під наглядом лікарів).

Базовим принципом забезпечення якості післядипломної освіти є самостійна робота того, хто навчається, і творча активність тих, хто навчає. Тому, основним завданням післядипломної освіти є підвищення рівня професійної готовності до самостійної роботи. Такий підхід відкриває простір для визначення теоретичних і практичних можливостей кожного лікаря-інтерна, формує аналітичне мислення, примушує проводити самостійний пошук та аналіз інформації. На нашу думку, певні види самостійної роботи в інтернатурі сприяють мотивації до навчання та знань.

Головним методологічним прийомом самостійної роботи залишається індивідуальна курація лікарями-інтернами новонароджених з клінічною патологією. Головна мотивація ефективної самостійної роботи – необхідність прийняття рішення при встановленні діагнозу, визначенні об’єму діагностичних процедур, призначенні терапії. Але в цьому разі ми обов’язково враховуємо «специфічність» хворих новонароджених («охоронний режим», тощо). Тому цікавою є робота з «банком» історій хвороб, особливо у разі нешироко розповсюдженої патології (пологові травми, діти з дуже малою вагою при народженні, спадкові захворювання і т.п.).

Удосконаленню або оволодінню практичними навичками, алгоритмом дій в окремих ситуаціях допомагає перегляд тематичних навчальних фільмів (наприклад, «Первинний огляд новонародженого»).

Розвиток здібностей до самостійного аналітичного мислення – важливий пізнавальний процес, яким повинен оволодіти кожний молодий спеціаліст в процесі навчання в інтернатурі. Стимуляція та ініціювання самостійної роботи у вигляді самостійного інформаційного пошуку та самостійного прийняття рішення значно підвищує ефективність та якість пізнавального процесу майбутнього лікаря, забезпечує ефективне безперервне навчання протягом всієї практичної діяльності спеціаліста.

Опанувати новими знаннями й навичками інтернам допомагають й ситуаційні семінари (метод кейсів, англ. «case» — ситуація, випадок), широко розповсюджений в процесі навчання на Заході. Враховуючи обмеженість часу і знову ж таки «специфічність» новонароджених немовлят, ми застосовуємо метод і в роботі з інтернами акушерами-гінекологами. Ситуаційне завдання звичайно не йде далі того, що було в дійсності в конкретному випадку. Основні питання: «Чому?» і «Як?», а не «Що?». Дискусія також не означає обов'язковість відповіді на питання: «Гарне або погане було ухвалене рішення?». Оцінку такого роду повинен зробити самостійно кожний учасник дискусії.

Ситуаційні завдання часто містять матеріали й факти, які хтось із інтернів може порахувати не стосовними до справи. Але треба завжди пам'ятати, що прийняття рішень у реальному житті залежить від здатності відокремлювати істотне від несуттєвого. Не можна також забувати, що інші учасники семінару можуть не погодитися з таким розумінням «не стосовних до справи» фактів. Але саме в цих розходженнях, що виявляються в ході дискусії, в оцінках і підходах укладається цінність методу кейсів.

При підведенні підсумків ситуаційного семінару не даються оцінки правильності запропонованих рішень, а може приводитися приклад того, як розглянута проблема була вирішена на практиці.

При проведенні підсумкового заняття використовуємо комп’ютерне тестування (тести із «Крок-3»).

Таким чином, цикл «Неонатологія» для інтернів акушер-гінекологів є важливим етапом навчання в підготовці до самостійної роботи. На нашу думку, було б доцільним подовжити термін цього навчання.
СРУКТУРА ФАХОВИХ ВСТУПНИХ

ВИПРОБУВАНЬ ДО МАГІСТРАТУРИ
Маркевич В.Е., Юскаєв В.Б.,

Мелеховець О.К., Січненко П.І.
Медичний інститут Сум ДУ
Фахові вступні випробування на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів з напряму підготовки «Медицина» спеціальності 8.12010001 «Лікувальна справа» проводяться з метою визначення можливості вступників засвоювати навчальну програму підготовки магістрів.

Фахові вступні випробування здійснюється шляхом оцінки рівня професійних знань, умінь та навичок вступників, передбачених «Тимчасовим положенням про порядок підготовки магістрів медицини (фармації) у вищому медичному (фармацевтичному) закладі освіти IV рівня акредитації», затвердженим наказом МОЗ України від 24.09.96 р. № 295.

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» у вищих медичних закладах освіти IV рівня акредитації проводиться на базі освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста.

Вступні екзамени при прийомі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» зі спеціальності 8.12010001 «Лікувальна справа» проводяться у формі іспиту – письмового виконання тестових завдань. Тестові завдання побудовані за принципом «множинного вибору» та містять 50 задач з п’ятьма варіантами відповідей. Усі тестові завдання можуть мати лише одну правильну відповідь. Кожна правильна відповідь оцінюється в 2 бали, таким чином, максимальна кількість балів, яку може набрати абітурієнт, складає 100 балів.

Набрані абітурієнтом бали переводяться в шестибальну шкалу оцінювання 5, 0 (відмінно); 4,5 (дуже добре); 4,0 (добре); 3,5 (задовільно); 3,0 (достатньо); 2,0 (незадовільно).

Співбесіда проводиться у відповідності до фахового спрямування за спеціальностями: акушерство та гінекологія; хірургія; внутрішні хвороби; загальна практика – сімейна медицина; педіатрія; інфекційні хвороби; ортопедія та травматологія; фтизіатрія та пульмонологія; радіологія; неврологія; патологічна анатомія.

Співбесіда проводиться у формі усного спілкування з питань самостійно обраної теми наукового дослідження, що планується до виконання магістрантом протягом навчання у магістратурі.

Перед проведенням усної частини співбесіди (у листку співбесіди) абітурієнт надає письмову анотацію, що складається з визначення теми обраної роботи, обґрунтування її актуальності, визначення мети та завдань дослідження. В усній формі абітурієнт доводить практичну значимість досліджуваної теми, наукову новизну, надає визначає загальний дизайн дослідження (характеристику контингенту досліджуваних груп та додаткових методів досліджень та лікування).

При підведенні підсумків співбесіди визначаються: оцінка анотації майбутньої наукової роботи; обґрунтування актуальності обраної теми; визначення мети та завдань дослідження; рівень володіння сучасними додатковими методами досліджень; практична значимість досліджуваної теми; участь у науковій роботі протягом навчання; наявність друкованих праць.

За результатами фахових вступних випробувань на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів з напряму підготовки «Медицина» спеціальності 8.12010001 «Лікувальна справа» ліцензійний обсяг прийому останні роки заповнюється на сто відсотків.





1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка