Актуальність досвіду



Дата конвертації04.03.2016
Розмір75.4 Kb.
Актуальність досвіду. Сьогодні головним виміром якості функціонування освітньої системи має бути здатність молодого покоління повноцінно жити й активно діяти в новому світі, постійно самовдосконалюватися, адекватно реагувати на зміни, особливо в періоди технологічних та цивілізаційних проривів. Як зазначено у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, «сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише глибоких теоретичних знань, а й здатності самостійно їх застосовувати в нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян». У численних міжнародних, європейських і державних документах підкреслюється, що ключові компетентності готують учнів до самостійного життя, до продовження освіти.

Формування життєвих компетентностей – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні дитини до соціального досвіду, засвоєнні нею вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя. Сучасна школа повинна намагатися якомога більше готувати випускника школи для сучасного життя та діяльності.  Життєві компетентності повинні давати можливість випускнику сміливо зустрітися  з дійсністю, зайняти своє місце в житті, бути успішним.


Провідна ідея. Впровадження в навчально-виховний процес інноваційних технологій і методик з метою формування життєвих компетентностей учнів дозволяє поєднати виховання і навчання з реальним життям, уможливлює використання умінь, навичок, знань для вирішення практичних завдань.

Науково-теоретична база. Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (2012), навчання хімії в школі спрямовується на розвиток засобами предмета особистості учнів, формування їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок. Одним із завдань програми з хімії є формування життєвої й соціальної компетентностей учня, його екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у побуті та на виробництві; розкриття ролі хімічних знань у поясненні природи речовин і суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини.

Проблемам компетентнісного підходу, визначення і формування компетентностей учнів присвячено роботи зарубіжних вчених В. І. Байденка, В. О. Болотова, М. Є. Бершадського, Ф. Вайнерта, Н. О. Грішанової, І. О. Зимньої, Дж. Кулахена, Дж. Равена, Г. К. Селевка, В. В. Серікова, Ю. Г. Татура, А. В. Хуторського, В. Д. Шадрікова, у працях яких порушено проблеми теорії і практики компетентнісно орієнтованої освіти, аналізується поняттєво-категорійний апарат зазначеної проблеми, зокрема співвідношення понять компетентності і компетенції, систематизуються і класифікуються компетентності особистості, передбачаються майбутні компетентності особистості, потребу в яких зумовлюватиме подальший розвиток людської цивілізації. У вітчизняній концепції компетентнісно зорієнтованої загальної середньої освіти (І. Д. Бех, Н. М. Бібік, І. Г. Єрмаков, О. І. Локшина, В. І. Луговий, О. В. Овчарук, Л. І. Паращенко, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, С. Е. Трубачева, Ю. М. Швалб) обґрунтовано потенціал компетентнісного підходу у підвищенні ефективності вітчизняної системи середньої освіти, розглянуто його як один з шляхів забезпечення її відповідності вимогам нових соціально-економічних та інформаційних викликів, успішної інтеграції до європейського освітнього простору.


Увага вітчизняних науковців до проблеми формування життєвої компетентності особистості зародилася наприкінці минулого століття завдяки роботам І. Г. Єрмакова і Л. В. Сохань, які одними з перших дали визначення і розкрили структуру цього поняття, розробили вітчизняну концепцію життєвої компетентності особистості. Подальші наукові дослідження та ідеї І. Г. Єрмакова, О. І. Пометун, Н. А. Пустовіт, Л. В. Сохань, М. Д. Степаненко, Т. М. Титаренко, В. Т. Циби, І. П. Ящук та ін. свідчать про цілеспрямовані пошуки українськими вченими шляхів формування життєвої компетентності особистості, передовсім у процесі навчання і виховання в загальноосвітніх навчальних закладах України.

Вид досвіду. За характером творчої новизни мій досвід – раціоналізаторський, він удосконалює практику навчання й виховання на основі творчого використання ідей науковців.
Сутність досвіду. Вважаю, що проектування педагогічного процесу з хімії повинно базуватись на використанні моделей конкретних життєвих ситуацій, що спрямовані на організацію учнів для самостійного оволодіння знаннями, уміннями, навичками у процесі активної пізнавальної діяльності.

Роботу з формування життєвих компетентностей починаю з діагностики індивідуально-психологічних особливостей учнів, яку здійснюю з допомогою особистісних тестів, анкетування “Хімія – користь чи шкода?” та різноманітних опитувальників з метою виявлення хімічних здібностей і можливостей школярів.

За результатами діагностики обираю такі форми і методи роботи, що сприяють формуванню життєвих компетентностей. Найбільш ефективними серед них вважаю компетентнісно зорієнтовані технології: інтерактивні, дослідницькі, проблемні, проектні, ситуативного навчання.

У педагогічній діяльності віддаю перевагу інтерактивним методикам навчання, зокрема технологіям кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання. Використовую також метод проблемних питань або ситуацій. Практикую розв’язування ситуативних завдань, логіконів тощо. Це дає мені змогу створити умови для самопізнання і саморозвитку учнів у процесі активної пізнавальної діяльності, розвитку позитивної навчальної мотивації.

Плануючи урок, добираю такі прийоми, що дозволяють створити певну життєву ситуацію. Під час вивчення теми “Оксигеновмісні органічні сполуки ” (11 клас) використовую такі прийоми і методи:

- робота в малих групах;

- спільне вирішення проблемних ситуацій, питань;

- незакінчене рішення;

- побудова «Дерева асоціацій»;

- «Мікрофон»;

- «Ажурна пилка»;

- метод проектів;

- моделювання життєвих ситуацій (Додаток № 1).

Доцільним вважаю при організації навчального процесу з хімії використання різноманітних нестандартних форм проведення уроків, зокрема, навчання в грі (ділові, рольові, дидактичні ігри, інсценізації), розв’язування ситуаційних задач (технологія імітації) тощо. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, виховує спроможність знаходити і розглядати альтернативні можливості дій.

З метою підготовки учнів до самостійного життя, практичної діяльності на виробництві в старших класах проводжу роботу над створенням навчально-дослідних проектів, спрямованих на розв’язання певних проблем. Це дозволяє зблизити зміст навчання з реальним життям. Зокрема, учні 10-11 класів виконують проекти «Вплив нітратів та нітритів на організм людини», “Роль аніонів неметалів та катіонів металів в народній медицині ” тощо.

Вважаю, що якісне навчання хімії в школі неможливе без застосування хімічного експерименту. Його роль і вплив на формування хімічних знань, пізнавальних інтересів учнів і зацікавленості предметом очевидна. Підтвердити знання теорії учні можуть, самостійно виконуючи запропоновані експериментальні роботи, в яких штучно імітуються ситуації використання результатів пізнання в житті. Зокрема, при вивченні теми “Кислоти” я пропоную учням виконати роботу “Одержання розчинів кислот з продуктів харчування та дослідження їх властивостей”, в ході якої школярі вчаться визначати рН розчинів кислот, добутих з лимону, яблука, кефіру, щавлю, журавлини, апельсина. Знайомлячи учнів з темою «Вуглеводи» (11 клас), під час добування вуглеводів та дослідження їх властивостей використовую зрізи картоплі, хліба, відвареного рису, сорокавідсотковий розчин глюкози, медпрепарат для ін’єкцій. Таким чином, поряд з традиційними дослідами, що охоплюють зміст курсу хімії, вводжу в шкільну практику експеримент з використанням речовин та препаратів побутової хімії, лікарських препаратів, харчових продуктів, що дозволяє сформувати в учнів навички грамотного поводження з речовинами у повсякденному житті.

Особливим видом творчої самостійної роботи вважаю домашні експериментальні завдання з використанням безпечних матеріали (розчин йоду, нашатирний спирт, оцтова, лимонна кислоти, питна сода, калій перманганат тощо), які планую і розробляю заздалегідь. При плануванні таких експериментів перевага надається тим, які можуть бути застосовані в повсякденному житті:

- виведення плям іржі за допомогою лимонної кислоти та кухонної солі;

- добування крохмалю з картоплі;

- чищення одягу чи речей домашнього вжитку різними розчинниками;

- зберігання харчових продуктів;

- використання питної соди як мийного засобу та розпушувача.

Експеримент ужиткового характеру сприяє створенню життєвих ситуацій, для реалізації яких учні мобілізують свої знання, уміння, певний життєвий досвід.

Висновки. Глибоко переконана, що учні на уроках хімії отримають необхідні знання для розумного використання хімічних речовин, забезпечення безпеки життєдіяльності в сучасному світі, набудуть умінь діяти адекватно у певних ситуаціях і усвідомлюватимуть свою відповідальність за певну діяльність. Вдалий добір методів, прийомів і форм навчання, організація дослідницької, проблемно-пошукової та проектної навчальної діяльності сприятиме формуванню життєвої компетентності школярів.

Додаток № 1



МОДЕЛІ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ

  1. Ситуація-проблема: учні об’єднані в 4-5груп, ставлять одне одному запитання: «Про що свідчить даний факт?» (наприклад: «Чи вважаєте ви доцільною для України зміну виду сільськогосподарської хім.продукції на хім. біопродукцію"? Чи вважаєте ви доцільним використання у хімічному синтезі токсичних речовин, в тому числі бензену, та його гомологів?»).

  2. Ситуація-ілюстрація: учасники гри розігрують різні ситуації, які імітують події, що виникають, наприклад, в житті без використання продукції хімічних виробників.

  3. Ситуація-вправа: учням пропонується зібрати матеріали про природні джерела, з яких можна одержати нетрадиційні види палива, скориставшись засобами масової інформації та різноманітними дослідженнями.

  4. Ситуація-оцінка: учні ознайомлюються з телевізійною рекламою, яка стосується йонів Са2+, F- і знаходять в ній помилки (мова йде про рекламу зубних паст, дитячих харчових продуктів).


Список використаних джерел

  1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

  2. Єрмаков І., Погоріла І. Феномен компетентнісно-спрямованої освіти//Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – № 9–10. – С.34-38.

  3. Життєва компетентність особистості/За ред. Л.В.Сохань, І.Г.Сохань, Г.М.Несен. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

  4. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред.. І.Г.Єрмакова. - Запоріжжя: ХНРБЦ, 2006.

  5. Зінов’єва Т. Формування ключових компетентностей учнів//Директор школи.- 2006.- №42.- С.19-21.

  6. Канішевська Л. Життєва компетентність: особливості формування//Шкільний світ.- 2009. - №45.- с.2-3.

  7. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти//Стратегія реформування освіти в Україні.— К.: К.І.С., 2003.— С. 13—41.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка