Алла корнілова ключові кваліфікації компетентності особистості у вищих навчальних закладах Німеччини



Скачати 128.46 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір128.46 Kb.
Алла КОРНІЛОВА

Ключові кваліфікації компетентності особистості

у вищих навчальних закладах Німеччини

Великий педагог сучасності В. Сухомлинський задовго до гло­балізації суспільних структур пророче сказав, що світ вступає у століття людини. І людина має бути підготовленою до життя й праці в суспільстві. Навчити її цього повинен учитель: «Учитель не тільки учить знати й розуміти, а й, що дуже важливо, вчить жити: як вчинити в тому чи іншому випадку, як подолати труднощі» (Ви­брані твори: В 5 т. К.: Рад. шк., 1976 — Т. 2. — С 105). Ці слова ми­моволі згадуємо, коли знайомимось із останніми подіями в Європі та висвітленням їх у ЗМІ й наукових працях учених-педагогів зару­біжжя, зокрема Федеративної Республіки Німеччини.

До найважливіших цілей, зазначених у Спільній заяві «Євро­пейський простір ВНЗ», яку було прийнято в Болоньї 19.06.1999 p., належить якість освіти. Що повинен знати, розуміти й уміти сту­дент після завершення навчального курсу, які професійно-кваліфі­каційні навички та особистісні цінності він має засвоїти, щоб бути конкурентоспроможним? Це є центральною складовою даного до­кументу (Von Bologna nach Berlin. Eine Vision gewinnt Kontur // DUZ special, 13/2003 — S. 20). Досягти високої якості освіти як у школі, так і у ВНЗ, на думку німецьких колег-науковців (Д. Кур, Е. Кліме, Ф. Вайнерт, У. Бек, Ф. Фрідріх, X. Мандель, Д. Мартене, М. Штангель-Мезеке, Д. Валь, В. Велфінг, Г. Рапп, Д. Хегер, К. Вілд, У. Йостен, У. Мантау, Ф. Бекер, П. Фляйшманн, Р. Мочад-ло, М. Шмід, А. Брунер, В.-Д. Веблер, X. Кнауф), можна шляхом розвитку ключових кваліфікацій чи ключових компетентностей (англ. варіант — soft skills — у нім. перекладі: Weiche Fertigkeiten — гнучкі навички, уміння).

Потрібно зазначити, що термін ключові кваліфікації не є загальнопедагогічним. Він прийшов із професійної педагогіки, до якої свого часу потрапив із сфери будівництва. Пригадаймо усім відомий вираз: здавати будинок «під ключ», тобто повністю за­вершеним, готовим до експлуа­тації.

У наш час з'явилося чимало словосполучень із словом клю­човий як в Україні, так і за її ме­жами. Утворений від слова ключ прикметник ключовий означає: головний, вирішальний, ос­кільки ключ є знаряддям для відмикання, замикання.

Слово кваліфікація (від лат. qualis — який, якої якості) має такі значення: рівень професій­ної підготовки, професія, спе­ціальність, а також характери­стика предмета, явища.



Компетентність — це знання та вміння, необхідні людині в певній галузі діяльності.

Отже, ключові кваліфікації, чи ключові компетентності — це ті головні особистісні якості, які потрібні людині, щоб упо­ратись із сучасними й майбутні­ми вимогами в її повсякденно­му приватному й професійному житті.

Ключові кваліфікації, наголошує завідувач відділу освітньої політики фірми Сіменс доктор Ф. Бекер, відчиня­ють двері на верхні поверхи кар'єри, і здобуття їх належить до процесу навчання протягом усього життя (І. Warnecke. Wa-rum Professoren mehr «Soft Skills» lehren sollen // DUZ Nachrichten№ 01 — S. 9).

«Довго вчися сам, якщо хо­чеш навчати інших», — писав видатний український філософ Г. Сковорода (Пізнай в собі лю­дину. — Львів: Світ, 1995. — С. 329). Ідеальний педагог, за Григорієм Сковородою, це на­ставник (тепер ми вживаємо ін­шомовне слово «тьютор» у тому ж значенні), завданням якого є не інтелектуальний диктат і повчання, а делікатна та ненабридлива допомога учневі, зай­нятому пошуком справжнього визнання, «сродності».

Чи не було то першим парос­тком народження нового типу педагога, якого в наш час уча­сники Болонського процесу ха­рактеризують так: «From the sa­ge on the stage to the guide on the side». В українському перекладі це означає: від мудреця на сцені до стороннього керівника та по­радника.

Згідно з опрацьованими ма­теріалами з даного дослідження можна припустити, що вперше назва ключові кваліфікації з'яви­лася в 1974 р. в тезах про на­вчання сучасного суспільства Д. Мертенса (Mertens D.: Schliisselqualifikationen. Thesen zur Schulung fur eine moderne Ges-ellschaft. Mitteilungen aus Arbeit-smarkt — und Berufsforschung 7: S. 36-43). Проте зачатки цього поняття, його ідейно-змістове обґрунтування, за відсутністю лише сучасної назви, ми знахо­димо набагато раніше у вітчиз­няній педагогіці, зокрема у В. Сухомлинського (1918— 1970) і Г. Сковороди (1722— 1794).

Не викликає подиву той факт, що найбільшого розвитку ключові кваліфікації набувають у професійній освіті у зв'язку із швидкими технологічними змі­нами в суспільстві й постійно зростаючими кваліфікаційними вимогами до відповідного про­філю.

Доктор X. Кнауф із Білефельда серед ключових кваліфікацій виділяє чотири основні:

1. Соціальна компетентність: здатність уникати конфліктів.

2. Методична компетент­ність: здатність розв'язувати проблеми абстрактно мислити.

3. Особистісна компетент­ність: витримка і гнучкість.

4. Фахова компетентність: ЕОМ та іноземні мови.

На переконання X. Кнауф, ВНЗ повинні добиватися ро­звитку всіх типів зазначених ключових компетентностей. Вона звертає увагу на те, що за­клади вищої освіти переважно займаються фаховою й мето­дичною компетентністю, знач­но менше — соціальною і зовсім не займаються особистісною компетентністю. Проте життя ставить найбільші вимоги саме до цієї компетентності (напри­клад, до гнучкості) (Von der Last zur Lust // DUZ 22/2003. -S. 13).

Доцільно зазначити, що клю­чові кваліфікації є специфічни­ми для кожної окремої галузі. Так, серед кваліфікаційних ви­мог до інженерів будівельного профілю особистісними є мето­дичні здібності: аналітичне ми­слення, творчість, здатність розв'язувати загальні проблеми; соціальні якості: робота в ко­лективі, управлінські здібності, здатність витримувати наванта­ження, мобільність (Blaetter zur Berufskunde. Diplom-Ingenieur / Diplom—Ingenieurin (Fach-hochschule) Bauingenieurwe-sen. — W. Bertelsmann Verlag Bi­elefeld - 2. Auflage - 1993. -S. 33). Звичайно, не кожен во­лодіє такими кваліфікаціями від народження, а тому їх слід вихо­вувати.

На одному із засідань на кон­ференції ректорів вищих закла­дів освіти, що відбулося в кінці січня 2004 р. в місті Гейдельбер­зі, викладачі ВНЗ, науковці та підприємці дійшли висновку, що профіль німецьких вищих освітніх закладів у подальші ро­ки має значно змінитися. Екс­перти від ВНЗ та економіки висловили думку про те, що професори мають дбати про майбутнє своїх студентів і за до­помогою ключових кваліфіка­цій готувати їх до професійного життя.

Пропозиції німецьких науковців щодо розвитку ключових компетентностей, за влучним висловом завідувача Центру навчальної ради та підвищення кваліфікації університету Гей­дельберга доктора Андреаса Барца, «прокладають місток від школи через університет на ри­нок праці» (A. Barz. Der richtige Weg zur Kompetenz // DUZ 3/2002 — S. І). Визначною нау­ковою розробкою цього універ­ситету є Гейдельберзька модель ключових кваліфікацій Дітмара Кура.

Відсутність в освітянському просторі України таких дослі­джень спонукає розглядати центральні аспекти моделі з ме­тою подальшого їх використан­ня в навчальній практиці.

Факультетам університету за­відувач відділу ключових ком­петентностей університету Гей­дельберг Д. Кур запропонував модель поліпшення якості на­вчально-освітньої підготовки у вигляді трьох «продуктів»:

1. Сприяння розвитку на­вчальних компетентностей сту­дентів — від навчальної підго­товки до переходу в професійне життя — за допомогою інтегро­ваної тьюторської (навчально-виховної) програми ключових компетентностей і модулів на бакалаврських та магістерських навчальних курсах [якість про­дукту].

2. Розвиток компетентностей у викладачів шляхом дидактич­ного навчання й консультацій [якість процесу].

3. Удосконалення навчальних планів завдяки інтеграції тью-торських програм на бака­лаврських та магістерських кур­сах [якість структури]. (D. Chur. (Aus-)Bildungsqualitat verbessern. Das Heidelberger Modell //DUZ 3/2002 - S. I).

На думку автора, «гейдель­берзька модель» — це цілісна система забезпечення якості теоретичного й практичного навчання у сфері позанаукових факторів, модель розвитку ви­щої школи на факультетах. Тому її слід розглядати як осередок

Д. Кур докладно описує тью-торську модульну програму ово­лодіння ключовими компетентностями. Складені в дусі актив­ної дидактики, модулі кожного навчального заходу пристосова­ні до попиту з відповідного фаху, гнучко стабілізовані й до­повнюються структурними еле­ментами з фаху. Модулі розра­ховані на тривалий навчальний процес.

Навчальна підготовка тьюторів — студентів-старшокурсників чи тих, хто вже має науковий ступінь з відповідного фаху, здійснюється у тренінгових гру­пах за модульною навчально-освітньою програмою (тренінг — від англ. training — навчальні заняття професійного спряму­вання, професійна виучка).

Графік цієї програми вклю­чає: етапи навчання, фахові компетентності, необхідні клю­чові компетентності, структурні елементи тьюторськоі програми.На етапі вивчення загально­освітніх предметів (Grandstudi-um), безпосередньо перед по­чатком навчання, фаховими компетентностями є основи знань змісту й методів відповід­ного фаху, а необхідними клю­човими компетентностями — активне входження в навчання, інтеграція в навчальне довкілля, чітка навчальна мотивація. Структурний елемент цієї про­грами — 2—3-денна орієнтовна одиниця, яка передбачає моти­вацію фахового навчання, орга­нізацію навчання й семестрове планування; контакт із виклада­чами; розвідку навчальної сфе­ри, попередній інтерес до науки й наукове навчання; навчальні цілі й майбутні перспективи.

У першому семестрі даного етапу до ключових компетент-ностей належить самостійне навчання й самостійна робота, а до структурних елементів тьюторської програми — семестровий тьюторіум (практичні за­няття, семінари), що розглядає такі питання: відмінність між шкільним і університетським навчанням; робота в бібліоте­ках; планування часу; опра­цювання літератури й компози­ція письмових робіт; підготовка до прийому відвідувачів; висту­пи з рефератами, додаткові фа­хові модулі.

Після першого семестру вже згаданого етапу необхідними ключовими компетентностями є ідентифікація з обраним на­вчальним фахом, поглиблене вивчення окремих ключових компетентностей. Структурні елементи тьюторськоі' програми включають: одноденні курси з перевірки вибору навчального фаху, часовий менеджмент, ри­торику й презентацію, написан­ня домашніх робіт, підготовку класних письмових контроль­них робіт.

На етапі вивчення предметів за спеціальністю (Hauptstudi-шп), безпосередньо перед на­вчанням, фаховими компетент­ностями виступають: спеціалі­зація, науково-пошукове на­вчання, підвищення кваліфіка­ції під час підготовки до екзаме­ну. Необхідними ключовими компетентностями тут мають бу­ти: цілеспрямоване планування вивчення предметів з фаху; по­розуміння з вимогами професій­ного світу. Структурний елемент зазначеного етапу — 2,5-денна орієнтовна одиниця, що містить основні пункти й вимоги під час вивчення предметів з фаху; ви­моги професійного світу до ви­пускників (кваліфікаційний профіль, практика), інформа­ційний ярмарок з презентацією фірм; індивідуальне визначення основних завдань і цілеспрямо­ване планування вивчення фа­хових предметів.

У процесі навчання на дано­му етапі студенти повинні ово­лодіти такою ключовою компе­тентністю, як перехід до профе­сії. Тут автор має на увазі ясність у власній характеристиці про­фесії й специфіку сильних та

слабких сторін, інформаційний менеджмент, оволодіння про­фесійними ключовими компе­тентностями. Основні структур­ні елементи зазначеного ета­пу — багатоденні курси з по­заштатними викладачами, ри­торика й презентація професії; колективна робота за професі­єю; комунікація: розмови з клі­єнтом, проведення переговорів; визначення власного компетен-ційного профілю (потенційних можливостей); тренінг при­йняття на роботу.

Завершальною є екзамена­ційна фаза, що розглядає як необхідні такі ключові компе­тентності: організація успішної екзаменаційної фази, стратегії ефективного екзамену, випуск з університету. Основним струк­турним елементом фази висту­пає тьюторіум протягом семе­стру: обмін інформацією й до­свідом з екзаменаторами й ви­пускниками; індивідуальне пла­нування й визначення мети тьюторіуму; підсумок заверше­ного навчання: стратегії плану­вання часу й самомотивація; планування змісту й застосуван­ня навчальних технологій; ці­леспрямоване виконання випу­скних робіт і класних письмо­вих контрольних робіт; рольові ігри на екзаменаційні ситуації; підготовка до виходу на роботу.

Слід зауважити, що модулі ключових компетентностей для бакалаврських і магістерських навчальних курсів мають анало­гічну структуру.

Щодо дидактичної пропози­ції з підвищення кваліфікації викладачів, то вона охоплює дводенний базовий тренінг «Ос­нови тривалої дидактики», дво­денний додатковий тренінг «Організація конкретних на­вчальних заходів», консультації і репетиторство зі спеціальних дидактичних питань (Там са­мо. — S. І).

До структурно-розвивальної діяльності автор відносить по­будову стабільних кооператив­них структур між компетенцій-ним центром і факультетами

університету, цільові домовле­ності з керівництвом ВНЗ, уго­ди про співпрацю між деканами й директорами інститутів, коор­динацію співробітництва, спів­працю під час організації на­вчально-освітніх структур: інте­грацію в навчальні плани про­позицій, які сприяють розвитку ключових компетентностей, тьюторських програм; модулі бакалаврських та магістерських навчальних курсів, а також інші структурно-розвивальні роботи з надання послуг.

Таким чином, Д. Кур створив власну концепцію ключових компетентностей, згідно з якою висока якість продукту полягає в тому, що студенти поряд з фа­хово-науковими компетентно-стями повинні оволодівати й позафаховими особистісними ключовими компетентностями. Особливо ефективними вони є на рівні прийняття на роботу і в діяльнісній орієнтації.

Слід зазначити, що «гейдель­берзька модель» з'явилась у той час, коли такі поняття, як «клю­чові компетентності», «забезпе­чення якості», «компетенцій-ний центр», ще не мали пози­тивного резонансу у ВНЗ Ні­меччини.

Нині ситуація змінилася. Д. Кур відзначає, що за останні 10 років відбулися зміни у свідо­мості викладачів щодо важли­вості ключових компетентно­стей. Дотепер, пише Д. Кур, ви­кладачі під час реструктуризації навчальних планів займалися передусім організаційними про­блемами, наприклад побудовою навчальних модулів чи розподі­лом показників успішності за окремими навчальними занят­тями. Подальшим кроком має бути розв'язання питання, як професори, доценти повинні подавати новий матеріал (І. Warnecke. Warum Professoren mehr «Soft Skills» lehren sollen // DUZ Nachrichten № 01 — S. 8).

Д. Кур розглядає ключові кваліфікації як компетентності формування особистості. За йо­го словами, викладачі не повин-

ні більше бути передавачами знань, а мають навчити, як їх досягти. Студенти ж, як вважає Д. Кур, теж повинні налаштову­ватися на те, як краще сприяти організації уроку. Він вимагає від студентів, щоб вони більше не були пасивними споживача­ми, а активно співпрацювали для досягнення мети (Там само. — S. 8-9). Він виступає за те, щоб ключові компетентності розглядалися не як нагальні проблеми економіки, а як умін­ня обходитися зі знаннями», тобто уміння застосовувати їх (І. Warnecke. Umsturz in der Lehre //DUZ 22/2003 - S. 11).

Подібне висловлювання зна­ходимо в доктора X. Кнауф, яка теж дотримує думки, що студен­ти повинні змінити свою роль споживачів на активних творців навчального процесу. На її дум­ку, активна творчість означає, що студенти працюють у малих групах, виступають з реферата­ми, дискутують один з одним, проводять презентації, само­стійно виконують малі й великі проектні роботи. X. Кнауф пе­реконана, що активна участь студентів є центральним факто­ром у розвитку ключових ком­петентностей, і вважає, що за­своєння цих компетентностей не потребує додаткових тренінгів, а може відбуватися під час звичайних навчальних занять (Von der Last zur Lust // DUZ 22/2003-S. 13)

В інтерв'ю з кореспондентом DUZ X. Кнауф підкреслює, що формування ключових кваліфі­кацій однаково важливе як для економіко-технічної, так і для гуманітарної сфери наук. Вона вважає, що треба знаходити творчі методи, зорієнтовані на учасників навчального процесу, і що студенти будь-якого на­вчального профілю за допомо­гою ключових кваліфікацій зможуть знайти легший шлях на ринок праці.

Слід зазначити, що не існує точного визначення поняття «ключових кваліфікацій». Те, що під «Soft Skills» кожен розуміє щось інше, певною мірою ускладнює їх передачу. А тому й виникають різні підходи до їх вивчення. Про впровадження ключових кваліфікацій у ВНЗ Німеччини розглянемо нижче.

Справжньою революцією в навчанні була названа педаго­гічна новація професора спеціа­лізованого ВНЗ м. Хайльбронн доктора П. Фляйшманна, коли він відмінив свої лекції. Матері­ал шестигодинної лекції про­фесор Фляйшманн подає пись­мово в навчальному тексті, який студенти опрацьовують під час групової роботи. Коли Фляйшманн зустрічається зі своїми підопічними, ті розпові­дають, що вони зрозуміли. Як­що виникають запитання, про­фесор відповідає на них. Це все робиться для того, щоб студен­ти навчились працювати в ко­лективі, самостійно здійснюва­ти пошук і презентувати резуль­тати своїх досліджень. «Я хочу зробити своїх студентів праце­здатними», — так пояснює Фляйшманн свій переворот у навчанні (І. Warnecke. Umsturz in der Lehre // DUZ 22/2003 — S. 10).

Якщо дотепер ознайомлення з ключовими компетентностя­ми відносили до позафахових курсів, то нині, для прикладу, викладачі гірничої академії у Фрайбурзі приводять своїх сту­дентів у непрацюючі шахти, щоб вони протягом дня перебу­вання там училися, як поводи­тися в незнайомих ситуаціях; а студенти університету імені Гумбольдта перевіряють свою майстерність з риторики на сце­ні театру імені М. Горького.

Гамбурзький професор док­тор У. Мантау проводить семі­нари, на яких студенти само­стійно розробляють маркетин­гові стратегії. Мантау намага­ється збагатити студентів своїм досвідом з економіки й відсто­ює нове визначення мети в на­вчальному плані (Там само. — S. 11).

Професор з м. Білефельд В. Д. Веблер проводить семіна­ри для доцентів ВНЗ Німеччинни. Під час семінарів він нама­гається переконати своїх колег у тому, що вони повинні розбуди­ти цікавість у студентів і таким чином сприяти розвитку само­стійного ефективного навчан­ня. «Намагайтеся зробити своїх студентів допитливими, — ре­комендує Веблер. — Лекція зі статики — це сухий матеріал. Але покажіть майбутнім інже-нерам-будівельникам спочатку фільм про те, як у 30-ті роки в Каліфорнії під час бурі обвалив­ся міст. До наступного заняття вони повинні з'ясувати, чому це сталося. Я гарантую вам, що студенти прочитають масу літе­ратури з фаху, а потім будуть з більшою мотивацією вивчати статику — тому що вони зрозу­міли, чому це так важливо».

На думку професора Веблера, дидактична освіта має стати го­ловною умовою для доцентів і це значною мірою підвищить якість навчання (N. Lucke. Еіпе neue Welt entdecken // duz MAGA-ZIN 06/2004. -S. 31).

На закінчення наведемо мір­кування доктора X. Кнауф, яка з оптимізмом вірить, що тенден­ція розвитку ключових кваліфі­кацій у ВНЗ Німеччини зроста­тиме й існуючий нині перебу-довчий тренд змінить увесь ву­зівський ландшафт (Von der Last zur Lust // DUZ 22/2003 — S. 13).

Підбиваючи підсумок, можна стверджувати, що поява такої новації в педагогіці, як «ключо­ві кваліфікації» («ключові ком­петентності») — результат ево­люційного розвитку кращих пе­дагогічних ідей багатьох поко­лінь вітчизняних і зарубіжних учених.



Актуальність поданої моделі удосконалення якості навчаль­но-освітньої підготовки та но­вих підходів до розвитку ключо­вих кваліфікацій у ВНЗ Німеч­чини є безсумнівною. А тому перед науковцями розкрива­ються перспективи нових тео­ретичних і практичних розвідок у цьому напрямі з урахуванням особливостей власної країни.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка