Андраш Ш. Бенедек Русины, gens fidelissima Сосїды добрі и вшелиякі S. Benedek András a ruszinok, gens fidelissima



Сторінка1/15
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.33 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Андраш Ш. Бенедек

Русины, gens fidelissima

Сосїды добрі и вшелиякі

S. Benedek András

A ruszinok, gens fidelissima

Jó szomszédok, rossz szomszédok



СОДЕРЖАНЯ




Jó szomszédok, rossz szomszédok 1

Спередслово 3

Історична Руська Крайня и Русинія днись 6

Історія етноґенеза Русинув:


уд романтикы до позітівізма 8

Ид новому сінтезу 16

Русинські столїтия 19

Сімбол русинської общности —


ґрекокатолицька цирьков 29

Основы русинського образованя и культуры 32

а) зачаткы 32

б) просвітенство и доба возрожиня 33

в) русофілство у другуй половцї XIX. столїтия 34

г) чиста кырниця народної культуры 37

Пудкарпатя и судьба русинського народа
уд 1918 го года 45

Політичный розвуй Пудкарпатської Руси


за первої чехословацької республикы 47

Ґаздуство Пудкарпатя


меже 1918 м и 1938 м годами 49

Віра и культура у Пудкарпатськуй Руси


у межевоєнный час 51

Політичный розвуй Пудкарпатя


за годы 1938-1944 55

Віра и культура в добі возьедининя 58

Уд октовбра 1944 го до днись 60

1989-1991 — доба перемін 62

Ґаздуство Пудкарпатя у совітськый час 63

Віра и культура уд года 1945 65

Чисті жерела русинського усвідоминя 67

Література 69

Словничок 71



Спередслово


Серед народув Дунайського пріча, што такой уд віка жиют из Мадярами, майособішну долю мают Русины. Ниґда не мали самостойну державность, даяку теріторіяльну удокременость. Їх національный ідентітет, самостойный ентітет опредїлят ся їх ґрекокатолицьков віров, їх близкыма меже собов говорами, котрых уддавна пробалованоє розвиваня на літературный язык все побаламутили їм извонка, богатов и малёвистов етноґрафіёв, а также історичнов відомов, котра має в основі своюй довговіковоє мадярсько-русинськоє вєдножитя.

Позад московітської ідеї, што изгодя ся опредїлила як панславізм, малі славянські народы мали ся исслызнути, прийти в общоє лоно. Май вопіючый примір тому не онь такый малый, такой пятьдесятьміліонный украинськый народ, котрый у борьбі из Поляками и Турками за свою живбыть не там найшов собі союзника, де требало было. Пак ‘братськый’ руськый народ исперечив и ёго національноє бытя, заказав язык, а теріторії, што вуслободив испуд Туркув, волїй населяв міліонами руськых селян. (Лоґіка бированьськых наміринь, видав, єднака всягды. И Відень у первум рядї Нїмцюв — а кидь хыбили, та Словакув, Сербув вадь Волохув — населяв на сконфісковані Раковціёвы маєткы и на южні крайнї, вуслобожені спуд Туркув.)

Мерькуйме: се не восточно-европейська окремішность! У тот час исхыляли ся перед анылійськым культурным и языковым пріматом Шкоція, Велс и Ірландія, а за французськый языковый шовінізм, замаскованый ‘просвітенством’ не є што й говорити! И майспозначный украинськый (малоруськый!) писатель Николай ґоґоль написав булшу часть своих новел, повідань, основаных на украинськуй народнуй епичнуй традіції и мітолоґії, на руськум языкови.

Великоруські засполюючі змаганя видиме уже у XVIII. столїтию, на дїятельстві руського царьського винокупного комітета. Пак на чинности все приходячых из Росії православных попув юромського1 православного храма, поставеного у память великої княгынї Александры Павловны, дївкы руського царя Павла, што была жонов корольського намістника Ёвжефа. А май видливо указали ся у роботї віденськых радникув и експертув, носителюв православної думкы, які ‘поправляли’ цїлый шор русинськых учевных книг у сюм духови. На повну силу великоруськоє наміриня вказало ся, вшелияк, онь у послїдні годы добы возрожиня, у часї національної революції, пак у годы абсолютізма, коли дустало и матеріяльну пудпору. Сесе наміриня, котроє майвидливо можеме стямити у дїятельстві ‘москальського провадаря’ Адолфа Добрянського, даколи зафарбило ся и кієвськым, сежто украинськым надыхом. На жаль, сеся аґресивна кмпань пошкодила и русинськуй культурї, котра зачала вже была указовати серьёзні цїнностї. Александер Духнович, майславнїйшый русинськый поет XIX. столїтия, автор русинського національного гімна, уд 1856 го года и сам зачав писати по великоруськы. Коли на містї битвы при Фегиредьгазї ставили памятный стовп,2 ледвы мож было найти русинського поета, жебы знав пару шорикув потовмачити на свуй материнськый язык.

Русинська інтеліґенція из пувстолїтным запозданём, онь на переломі віка, зачала ся вертати ид народови. У тум часї, правда, ‘великый рубиль’ зачав тамадовати из боку віры: у дакотрых мараморошськых відиках, майбулше в околицї Ізы, ‘научені’ у Кієві попы ширили схізму, перехуд на православію. Сесе двиганя, у межевоєннум часї пак было муцно пудпорованоє чехословацькыма урядами, а совітська власть учинила го єдинственным и пануючым, переломивши спур попуства, прилїпляючого ся ид своюй вірі, и русинського народа.

Шовіністичный панславізм, ублеченый у пурпурову мантію комунізма, заказав не лем ґрекокатолицьку віру, но и русинськый язык, русинську самоназву, огнём-желїзом упалёвав так прузваный фолклорізм. У книжнум удавательстві Карпаты ривні редакторы при переданях усиловно переписовали по великоукраинськы майлїпші русинські романы, у нич не ставлячи елементарні основы фахової наукы, в украинськум переписї появляли фолклорні зборникы, итд.

Совітська власть, природно, усиловала ся розрушити и тысячолїтоє мадярсько-русинськоє братство. Історично-фолклорні леґенды пудняли на раны научных жерел, што дотогды дозволяли собі лем шарлатаны. Удтепирь не лем моноґрафія, а й ани єдна політична брошура не могла вулишити главну тезу за ‘тысячолїтый гнют’, за політику національного притолочиня пудкарпатського корінного обывательства мадярськым пануючым класом!

Нынї, прото, возрожує ся русинськоє самоусвідоминя, и майлїпші представителї Русинув дуже добрі знают, же доля сих двох народув (як и другых народув Дунайського пріча) обща была. Вірный народ Раковціюв — хоть тулькі многі и так часто надїяли ся были — ниґда не завагав ся у своюй вірности мадярському братському народови. Щи и в куртум межечасї уд первого віденського арбітража до новозлучиня Пудкарпатя ворохобу сїяли у первум рядї січовикы-ґардісты, што прихожовали из згуря (и, природно, за тыма інтересами стояча нїмицька вадь и румынська політика). Сам же русинськый народ, из ґрекокатолицьков цирьковлёв у чолї, всокотив свою духовну автономію, яка, дякуючи вуголошиню Пала Телекія,3 за курті четыри годы стала ся реальнов автономіёв, первов політичнов самоорґанізаціёв сёго народа. Удну сёї адміністративної єдиницї рспоры правні и противостаня інтересув ниґда не приближали ся до границь антаґонізма.

Минулі пувдруга сто годув, а майпаче минулоє пувстолїтиє, не пруйшли бесслїдно у животї русинського народа. Зачим процес національного самоусвідоминя, вже-вже реалізовавшый ся было у добі возрожиня, пуд панславістичнов пропаґандов урвав ся, формованя літературного языка не завершило ся, не родили ся основні книгы національної культуры (словникы, моноґрафії, фольклорні збирькы итд.). Щи велику силу має збруйниця перебраных из московської мінты великоукраинськых ідей. Днись Кієв хуть-нехуть мусит усвідомити существованя Русинув, айбо — у первум рядї из помочов містных представителюв, котрі вже у прошлости вказали свою запроданость — кладе пуд сомнївок факт русинського ентітета, удкликуючи ся на удсутство общого літературного языка и довершеної духовної культуры (котроє у немалуй мірї сам завинив), а на хлябкум полю історії и межуючых наук из акробатичныма фінтами пробує фалшовати факты и доказы русинського етноґенеза. Пуд уднушным и меженародным нпором так ци иншак прозвучала обіцянка, же у бланкетах исписув 2001 го года буде фіґуровати и самоопредїлиня Русин. Айбо з опыта мож знати: не лем обіцяна будучность, а щи й факты прошлости не все бізувноє дїло.

Сись малый народ, верженый на роспутя історії, на потвержиня свої самобытности у первум рядї потребує вернути ся ид своим традіціям. Коріня має муцноє, здоровоє и нынїшна ёго завданка не безнадїйна у часї етничного ренесанса и реґіоналізма.

Історична доля русинства не поспольна и пукы приносит нам не поспольні. Пукы сесї послужити годны хоть котрому народу Дунайського пріча.

Андраш Ш. Бенедек


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка