Андраш Ш. Бенедек Русины, gens fidelissima Сосїды добрі и вшелиякі S. Benedek András a ruszinok, gens fidelissima



Сторінка3/15
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Ид новому сінтезу


Як видиме из повіженого, дотеперішні научні результаты не удповіли на вшиткі звіданя етноґенеза Русинув. Вєдно з тым, русинськоє самоусвідоминя, очищеноє уд політичных мотивацій — доконечна составина національного ідентітета и понаглят на тоты удповідї. Тото самоусвідоминя мусит пояти до ся вшиткі духовно-культурні внескы прожитої історії, вшитку цїлов прожитої общої судьбы из тутишныма народами, котру не годна описати нияка статістика и ниякі числа — за реаліями пробытку и всокочиня єдного малинького народа крыючый ся домак байный глубинный інстінкт и тугу самоопреділиня.

Ради того изглядователї русинської історії не мали бы ся здрыгати ани перед так прузваныма кынєшныма вопросами. На належноє місто бы мали покласти уже такой машинально повтаряні, як факты приимляні представы, опредїлити історичну, локально-історичну вадь культурно-літературну роль и міру про романтичні баї. Все бы мали мати усвідомено, же накулько бы ся не відїли пересвідчиві позіції научника, все їх мож уточнити. Удносно теорії приселиня даякый сомнївок може настати кидь задумаєме ся над двастолїтыма контактами давнїйше асімілованого и новопривандровалого жительства.

Заставлят ся задумати и варованя тых научникув, котрі упозорняют на важность інтердісціплінарных изглядовань, же сесї дві составины жительства ґенетично не тотожні. Хоть нынї уже сеся проблема ся штудує поправдї дакулькома конарями наукы, ґенетика щи не взята у вузбруй. ґенетичным описом обывательства восточных Карпат занимат ся Іштван Кіселій у россяглуй, цїлоохопнуй антрополоґічнуй роботї Народы Землї — Европа. Тїсну капчу меже антрополоґіёв и ґенетиков не є што пояснёвати. Антрополоґія штудує вонкашні знакы: фарбу очи и кожі, форму головы, высоту тїла, итд., но при тому и частоту базовых ґенотіпув. ґенетика же, упрощено кажучи, изглядує вднукашні законы тых людськых тіпув, котрі за вонкашныма знаками класіфіковала антрополоґія. Хоть термінолоґія Іштвана Кіселія у руськых и украинськых моноґрафіях, у товмачинях не докус бізувна, податкы єднозначні: на обох боках Карпат антрополоґічно єднакоє жительство, альпо-дінарського тіпа (основна маса Украинцюв днїпро-карпатського тіпа). Факт наводит на звіданя, а звіданя на удповідь. Знаєме, же туй жили предкы днишнїх южных славян, давні карваты, котрых изгодя назвали білыма горватами, и котрых существованя нико из історикув не сперечат.

Представме собі, лем гіпотетично, же нынїшні славянські жителї Карпат потомкы тых білых горватув, и сохранивши свої єднакі призначностї, розвивали ся дале у два стремы. На сївернум, сїверо-восточнум боцї приближали ся ид обєдиняючому украинському языку и культурї, докуль на южнум, юго-западнум — не никаючи на приселиня ґенетично тотожных и числом переважаючых загорян — сохранили и розвили свою особішность, на основі чого мож їх назвати Русинами. Сяка гіпотеза може удповісти, чом паралельно сут лемкы, бойкы, гуцулы и рішити не єден такый роспур (як наслїдованя топонімув на Верьховинї и подобных відиках), якый опонуючі історичні школы годны были рішати лем у формі катеґоричных імперативув.

Вшелияк, удповідь мож дустати лем по многых изглядованях, класіфікації и потовкованю жерел. Яка была роль волошського пастырьського елемента, котрый быв пестрый етнично, айбо все лем приносив из собов дінарські особішностїы

А чом бы не представити собі, же ипен як результат того непрестанного и порунано пузднёго приселиня украинськый и русинськый языкы днись такі близкіґ Хоть познаті европейські народы и при много меншых языковых розлуках казали свою самостойность. И хоть се примір из иншого реґіона, припомянїм, же днись многі етносы, стративші, забывші свуй язык, сохранили при тум свою національну відму, основану на усвідоминю традіцій. Час ся лишити сталінського опредїлиня націй.

Мадярська наука у наш час много робит, жебы ся приблизити ид новому сінтетичному пониманю нації. Туй меже первыма треба пудняти роботу Іштвана Удварія, талантного ведучого катедры украинської и русинської філолоґії Нїредьгазської Высшої Школы, но не мож не стямити и роль изглядовательського інститута при Краинськуй Русинськуй Самоуправі. Ёго ведучый, Тібор Мікловш Попович, при популяції біло-горватськуй важныма держит и аварську, и мадярську из часу добываня утцюзнины, нїмицьку и румынську, давноруську, польську и украинську у формованю русинського етноса. Пудля нёго Русины такый сериднё-славянськый етнос, котрый сформовав ся у зонї стыку восточных и западных славян як ллятина дас туцта етносув, што жили у етничнуй гаморі Карпатської котлины.

Нові просторы про зглядованя, тым кіпом, все май ясні, все май видливі. Фахова робота, прото, потягне ся и на десятилїтия, а вузыв теперішнёсти потребує незадлену удповідь.



Сяка удповідь и при поплетенум етноґенезї єднозначна. Русинськый народ существує, зачим сам себе так опредїляє.

Языкові и культурні змаганя, што держали до кунця добы возрожиня, пак напрекур політичному гамованю наново укріпили ся, а по пувстолїтум терорї зась пудняли ся, тото усвідоминя потвержуют. Феліпе Фернандес Арместо, научник катедры новочасної історії оксфордського всеучилища у своюй книзї Народы Европы, в окремуй статї пише за Русинув, при тому дає на позур, же главна завада росту національного усвідоминя — несформованость літературного языка. З другого боку, тот факт, ож 1 го децембра 1991 го года на референдумі — коли рішали за независимость Украины — 78 процентув жителюв повіли ся за автономію (хоть знаєме, же сись пункт бюлетеня быв нароком сформулованый имглаво украинськыма орґанами, які ся боят сепаратізма), оцінює як латентноє чуство усвідоминя особішности.

‘Наука’, яка ся орієнтірує из центра украинськыма централізаторськыма змаганями не може быти міродатна у сюй проблемі. Приміром, у мішанум украинсько-мадярськум комітетї, котрый и так максімально змагат ся убкрятати всякі конфлікты, украинські члены у кунци 2000 го года настоюют на никаню, же прихуд Мадярув став ся не через Верецькый перелаз, ай из боку нижнёго Дуная! Туй явно намісто научного аналіза жерел на передину стає актуальный політичный інтерес, у сюм случаи до днись як гурькоє мементо напоминаюча за себе проблема повбновиня помяника мадярськым добывателям утцюзнины на Верецькум перелазї, котроє ся плановало, айбо мусїло ся удкласти перед нападами. Зачим містноє обывательство нич не має против того помяника, штобулше из гордостёв пуддержує тот проєкт, и туй видко пудкопну роботу тої удумераючої пануючої еліты, котра вшиткыма силами сперат природноє житя сёго реґіона сериднёї Европы, хоть и за цїну десяток тысяч людськых животув.

Сеся унаслїдована из прошлости номенклатура сперат нынї и розвиваня русинського ідентітета и своим панованём у масмедіях держит в інформаційнум вакуумі змаганя містного жительства творити свою культуру.

Непредузятый научник, независимый изглядователь, не сміє дати ся овплывнити текучуй політицї. Зато днись у світлї фактув мусиме говорити за самостойный русинськый ентітет и дати на сесе позур при історичных и сінхронных изглядованях.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка