Андраш Ш. Бенедек Русины, gens fidelissima Сосїды добрі и вшелиякі S. Benedek András a ruszinok, gens fidelissima



Сторінка6/15
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Основы русинського образованя и культуры

а) зачаткы


Кидь поникаєме на ґаздусько-общественоє положиня, на нелегку судьбу цирьковли, очевидно нам буде, же серьёзный культурный живот, писемство пудкарпатськых Русинув у ранню добу ниякраз не могли ся появити и настати. Переміну, як не чудно, принесло протестантство. Русины, правда, у старуй вірї убстали, айбо попы їх уступили ся напору своих вірникув, котрі хотїли жебы їм так проповідали, як тото протестантські казателї чинят. Дїля того зачали хусновати из Польші взяті книгы, у котрых были так прузванї учительні єванґелия, казаня на сяточні и ярминкові днї, котрі по своюй дяцї переробили, доповнили містныма бабонами, причтами. Ипен у сёму майбулша цїнность тых рукописув, а также в языку, котрый зафіксовав тогочасноє стояня языка містного жительства. Шкода, же з них лем дакулько убстало ся, як и з товковань біблії, из котрых нам доступні дас пувдруга туцты.

Майпопулярні были так прузвані зборникы, томы енціклопедичного характера, што содержали леґенды, вершовані повіданя, народні казкы, природописні, землеписні інтересницї, апокріфы на біблійні темы, такых дас туцет проштудовали зглядователї. На сякых зборниках формовали ся представы як русинськых попув, так и вірникув, тото мітичноє світониканя, из котрым и теперішнї фолклорісты ся стрічают. Інтересні и полемичні церькуні творы XVII. столїтия, меже котрыма треба пудняти Tractatus contra latinos et graecocatholicos (1672-1681) Михайла Росвиґовського, познатого щи пуд писательськым псевдонімом Андрела вадь Михаил Феодул. Появиня сёго вуйняного твора на оборону старої віры, руно як и довгый час задержаня православної віры мож убяснити учиннов пудпоров ардялськых протестантськых князюв и хустського замкового каштеляна.

Поезія сёго часу представена у первум рядї церькуныма творами. Май зната меже нима Піснь о образі клокочовськум, предметом котрої є штурм Відня (1683) и вуслобожиня Буды. Непознатый автор нарікат, же и куруцы, и лабанцы наробили великі спустошиня. Автор ґерманофіл, видит у віденськум цісарёви заступника христіанства. Майлюбопытна пука рукописного писемства сёго столїтия, же авторы, віроимо попы, батькы, добрі знают мадярськый язык, помагают собі ним, коли хыбит їм иншоє слово, вадь про паралельноє хуснованя. Сесї рукописы также дают ясно відїти, же язык майюжної ґрупы Русинув, долишнякув за минулу четвертину столїтия такой не змінив ся. Сись скорый період русинського писемства протяг ся и на зачаток XVIII. столїтия, коли цирьков, што дустала свою орґанізацію, зачала практиковати и ширити розличні формы урядного, публично-правного и цівілно-правного писемства. З основностёв намалёвав образ писемства XVIII. столїтия Антоній Годинка, пак куртоє убзираня дав Александер Бонкало у своюй малуй моноґрафії. Майточнїйшый аналіз, солідный из никаня языка дав, вшелияк, Іштван Удварій, фаховый лінывіст из Нїредьгазы. У моноґрафії Русинськоє (карпатоукраинськоє) урядноє писемство XVIII. столїтия у Мадярськуй Краинї аналізує призначностї рукописув, належных ид розличным функціонально-жанровым сферам. Указує, же майближе ид народнуй бисїдї сут документы цівілно-правні, докуль в уряднум писемстві мож відїти домінованя церьковнославянського и галичського давноукраинського языка.

б) просвітенство и доба возрожиня


У серединї XIX. столїтия у церькунум писемстві дає ся відїти спеціфична злука елементув літературных и народных. За сим проявлят ся тенденція ид чисто церьковнославянському вадь новому руському языку, вшелияк, майвысші результаты у сюм періоді вказує канцеларня єпископа Бачинського, де сформовав ся пудкарпатськый майстровый язык, язычіє, котрый пак хусновали слїдуючі два-три поколїния інтеліґенції. Чистый народный язык продовжовав жити лем в окремых реґіональных центрах.

Русинськоє скорописноє урядноє (канцеларськоє) писемство появило ся и у печатаных данях, книгах, приміром, в Урбаріях, в Общум законї..., вуданум при Ёзефі ІІ., у катехізмах (1801 и 1803). Катехізмы из пера Іоана Куткы жили онь до зачатку XX. столїтия. Переуданя и лінывістичный аналіз сих катехізмув, а также первых букварюв про школы зась є заслугов Іштвана Удварія. У ёго репрінтї Куткового букваря из 1799 го года, у позадслові, окрем того, же аналізує подобні змаганя за сто лїт, зачавши уд єпископа Де Камеліса, дає на позур, же тритїй оглавок сёго невеличкого школного учевника, наука свіцька, написаный лемковськым говором Земплина, тым языком, што послужив изгодя основов восточнословацького літературної нормы.

Основов образованя все быв добрый уровень школы. Нараз по унії зачали поразово из державного скарба вадь из спішської коморы пудпоровати школованя русинської моложавы в Яґері и Нодьсомбатї. Іосіф Де Камеліс, ґенадій Бізанцій и Михаил Мануил Ольшавськый помучныма книжками усиловали ся пудняти духовный уровень попуства. Ольшавськый орґанізовав школу и у Мункачу, де главным держали усвоиня латины. Зато єпископ дав 1746 го года у Коложварї пуд назвов Elementa puerilis institutionis in linqua latina книжочку, де пуд каждым латинськым шориком быв шорик по русинськы вадь церьковнославянськы. Конечноє рішиня настало, вшелияк, лем 1776 го года, коли Марія Теризія основала унґварську духовну семінарію, де сперву наука ишла по латинськы и по церьковнославянськы. 1809 го года перейшли цїлком на латину и лем даякі предметы давали по русинськы, а изгодя по мадярськы. Хотяй многі дале учили ся в Яґері и Нодьсомбатї, дакотрі у Рімі, Відню вадь ипен Естерыомі, огромна булшина ґрекокатолицькых попув уд послїдної третины XVIII. столїтия вуйшла из стїн унґварської семінарії. Такойже туй, в Унґварї, учили и канторув.

Вєдно з тым, усиловна наука латины не пуйшла на хосен образованю у материнськум языцї. Андрій Бачинськый 1798 го года розжалено пише, же вуходивша латинську школу и на попуськоє призваня голосяча ся моложава такой никус не знає народный язык. Урвала ся продовжательность меже даколишныма попами, што народ учили из зборникув, и новов інтеліґенціёв добы просвітенства. На латинї написав своє могучоє історичноє дїло Brevis notitia fundations Theodori Koriatovics (1799-1804) Іоанікій Базілович, протогумен чина василіянув. Также збулша на латинї, а частёв по церьковнославянськы, писав унґварськый протоєрий Михайло Лучкай Поп (1789-1843). Ёго главна робота, Historia Carpatho-Ruthenorum, убстала у рукописї, лем переробка по руськы появила ся по ёго смерти (1874-1877). Важна и высокого уровня ёго робота Grammatica Slavo-Ruthena, котра появила ся 1830 го года у Будї. Из никаня розвою культуры материнського языка майважнїйша ёго двотомна збирька казань, котра є приміром комбінації русинського и церьковнославянського языка. Горіспомянуті катехізмы и букварї Іоана Куткы, основані нараз на руськум, русинськум и церьковнославянськум языках, а майпаче чажкый латинського духа сінтакс катехізма, были невалушні про хуснованя у сільськых школах, прото употребляли ся за сто лїт, и як оцїнюют їх, ‘народ ид ним привык’.

Доба мадярського возрожиня захватила собов и Русинув. Фурт булшу роль не лем в общественум животї, но й у пріватнум играла двоязычность. Испозначный представитель сёї добы — Василь Довгович (1783-1849), парох лучанськый, мункачськый, накониць хустськый, дописный член Мадярської Академії Наук. Читати-писати научив ся у роднум Золотарёві у Марамороши, уже 13 лїт мав, коли трафив до Хуста, пак до Мараморошської Сіґоти на мадярську школу и ґімназію. Філозофію учив ся у Великум Варадї, богословиє — у Нодьсомбатї, на попа вусятили го в Унґварї. Єднако добрі писав по латинськы, по русинськы и по мадярськы. Ёго роботы увідїли світло світа у майавторітетнїйшых Научных Зборниках, Вирьхнёмадярськуй Мінерві, Партнерї.26 Быв правый енціклопедіст, занимав ся и музиков и малярьством, участковав у редаґованю філозофського словника Мадярської Академії Наук. У своюй автобіоґрафії споминат за 48 латинськых, 36 мадярськых, и 10 русинськых своих робот. Из них напечатані были лем дакулькі.

На добу возрожиня паде и дїятельство братув Дулішковичув, Ивана и Михайла, котроє ся зачало щи в період абсолютізма. Иван занимав ся русинськов історіёв. Главна ёго робота Историческия черты Угро-Русскихъ. Михайло печатав землеписні и народописні роботы из мараморошської Верьховины меже иншыма у Хосенных Забавах и Научных Зборниках.27

Майбулша русинська творча постава первої половкы XIX. столїтия — Александер Духнович. Родак из Земплина, вуходив серидню школу в Унґварї и Кошицях, пак теолоґію в Унґварї. Сперву робив в єпископськуй канцеларни, пак воспитателём дїти унґського пуджупана Петровая, два годы робив у селї душпастырём, пак назад трафив до Унґвару нотарём єпископа, накониць, назначеный быв пряшовськым каноником. Уд 1843 го года при нюм на довгі годы Пряшув чинит ся центром русинського духовного живота. 1850 го года основав Литературноє заведениє Пряшовськоє, котроє, правда, власть скоро закрыла. Своёв роботов змагав ся майнавперед пудняти культуру народа. У єднуй рецензії Іштван Удварій дає на позур, же скорші творы Духновича основані были на тогочаснуй мадярськуй літературнуй традіції. У тот час ёго національні представы искладовали ся из мадярськым патріотізмом. У знамени сякої патріотичної відмы змагав ся послужити свому народу, што му быв майближый. Перва ёго робота, Книжиця читалная для начинающихъ, Буда, 1847, богата и розманита, написана церьковнославянськым языком, помішаным из русинськым. Ученикам ся любила, зачим як язык, так и содержаня добрі розуміли. Автор бесплатно роздїлив дві тысячі еґземпларув меже учениками. Ёго далші книгы, у первум рядї назначеный ученикам Краткій землеписъ для молодыхъ Русиновъ, як и молитвена книга, драма, романтична історія из славної прошлости Русинув, вшиткі наміряли ся служити національному усвідоминю Русинув.

Потомкы знают ёго як поета, из ёго имнём поязуют дві поезії, котрі ся берут як русинські гімны. Перва, Подкарпатскіе Русины, / Оставте глубокій сонъ, молитва ид Богу, што поправдї має характер гімна. Друга, Я Русинъ былъ, есьмъ и буду, / Я родился Русиномъ, верш высокого русинського духа, поетичный національный маніфест. Їх будительна сила величезна была, пробудила інтерес русинської інтеліґенції ид свому народу и языку.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка