Андраш Ш. Бенедек Русины, gens fidelissima Сосїды добрі и вшелиякі S. Benedek András a ruszinok, gens fidelissima



Сторінка7/15
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

в) русофілство у другуй половцї XIX. столїтия


Мож ся чудовати, же Духнович, позад того, як доказав, ож и народным языком, котрый хусновали уже два столїтия сільські попы, батькы, мож літературу творити, сам пуддав ся панславістичнуй аґітації. По руськы, вшелияк, не удало ся му нич вартоє написати, истратив ґрунт. Лишив сись світ 1865 го года, а русофілы тогды взяли ёго имня на свуй прапор. Не проблема доказати, же русофілство чужоє пудьятя было. Исе знає уд Александра Бонкала до Іштвана Удварія каждый непредузятый фахман, и в прінціпі сесе мож держати доказаным. Главный орґанізатор капчі меже Росіёв и славянськыма народами Монархії быв віденськый посул, православный сященик, а вєдно из тым аґент тайної службы, реакціонарь М. Раєвськый. Ун роздїляв «великый рубиль», посредствовав удвандрованю фахманув и писателюв Мадярської Краины, пудпоровав публикації по великоруськы итд. Ревно му помагав и юромськый православный душпастырь, тогды К. Кустодієв. Руськыма старанями многі русинські книгы, што готовили ся у печатнях Буды, Пешта вадь Відня, пуд видом ‘фахового рецензованя’ переписовали на літературный руськый язык. Голосникы руського стрема меже пудкарпатськыма Русинами нараз по смерти Духновича в Унґварї основали Общество С. Василія Великого. Хоть за цїль собі поклали образованя народа, вожаї общества (Адолф Добрянськый, Иван Раковськый, Віктор Кымак, Кирил Сабов, Александер Митрак) завзятым русофілством своим уже навперед опредїлили стрем двиганя. Вудали дакулько руськоязычных школных книг и журнал Свтъ, котрі лем меже своим кругом росширяли, а дале не найшли читателя. Як дає на позур Александер Бонкало у своюй моноґрафії, уже у первум числї журнала опредїлили проґраму общества: «За красноє писемство нам и говорити не є што. Маєме готову розвиту літературу, лем щи не зробила ся нашым общым богатством. Нам не треба творити літературу, як наші мадярські братя творили, нам лем ся треба научити тоту, што є... Треба ся змагати, жебы сьме усвоили уже готовоє руськоє красноє писемство.»

Сяка проґрама самоудріканя общины мала успів у минулум тысячолїтию у Брітанії, Франції. Што ся тыче предкладаної літературы, проґрама могла бы быти и реальна, аж бы потенціальный читатель, народ, муг сись язык розуміти. А што ся тыче містної літературы, літературної передачі спеціфикы народного живота, тутишнї русофілські писателї невалушні были из руськов літературов ся вурунати. Їх посириднї вадь волїй слабі писаня хыбаль што, и то дуже рідко, заінтересуют даякого усиловного філолоґа. Пробы из журналами Свтъ, Новый Свтъ, Карпатъ скоро ся минули пиля недостачі читателюв и передплатителюв. Лем Листокъ удавав довжый час єден из майактивнїйшых русофілськых писателюв, Євґен Фенцик (1844-1903), за свої гроші.

У вожаюв двиганя, Адолфа Добрянського (1817-1901), Ивана Раковського (1817-1885), видиме и політичну мотивацію. Адолф Добрянськый, єден з орґанізаторув пражського славянського конґреса 1848 го года, хотїв излучити Галичан и пудкарпатськых Русинув у єдну адміністративну крайню и прото сперву Відню служив, а пак у часї слободительної революції вчинив ся поправдї проводимарём Москалюв (“muszkavezető”): при руськум войську служив австрійськым урядным представителём. У часї абсолютізма быв главным наджупаном четырёх Русинами населеных жуп и дарив своим пудтримователям добрі посты. По вурунаню щи мало пробовав из парламентськыма змаганями, айбо неодовго перенюс ся до Ильвова, пак до Інсбрука. У творах ёго видиме богату фантазію, яка не бере у позур ани історичні факты, ани практичну реальность.

Иван Раковськый быв учитель унґварської семінарії, пак у пятьдесятых годах у Пештї — офіціальный русинськый товмач володы, котрый законы и росказы намісто русинського товмачив на великоруськый язык. Написав Руську ґраматику, быв права рука Добрянського. Уд 1859 го года до смерти быв парохом в Ізї, пак не чудо, же туй у два десятилїтия до світової войны быв центер схізмы, православного двиганя, пудпорованого из Кієва.

Меже їх послїдователями треба спомянути Анатолія Кралицького (1834-1893). Без сомнївку талантный протогумен унґварського василіянського монастыря у своих повіданях увічнив живот містного народа, тоты повіданя, правда, в ильвовськых данях печатали ся, сяк не могли прямо вплывати на пудкарпатського читателя. Як історик завзято зберав памяткы містної культуры (спомянїм на куруцькі верші Калмана Талія!), правда, ради народа и цирьковли не здрыгав ся ани перед фалсіфікаціями. Правдоподобно, же Мункачська Хроника, датована годом 1458, ото ёго ‘робота’. Ун написав літературный твур Князь Лаборець, котрым пак зачали маніпуловати, як історичным жерелом.

Меже иншыма варта спомянути Ивана Сілвая (1838-1913), што пруйшов необычный путь живота. Родив ся и рус у давнуй мадярськуй немешськуй фамілії в Уґочи, де у тот час щи было колимбавоє хуснованя языка. Зачав пробовати свої силы у літературї у тот час, коли абсолютізм удсував мадярську культуру набук. Сесе и ёго ґрекокатолицька віра вели го раз на попуську дорогу, а пак ид тогды пануючому русофілському двиганю. Пуд псевдонимом Уріил Метеор став ся майплоднїйшым пудкарпаторусинськым писателём XIX. столїтия. У своюм животописї доста ся прозрадив: «Въ начал 60 хъ годовъ мое вдніе въ русскомъ язык было еще недостаточно. Оно ограничилось простонароднымъ говоромъ. Если я принимался читать книгу, писанную на литературномъ язык, въ ней встречались слова, значеніе которыхъ я вообще не понималъ, или только догадывался о значеніи оныхъ; если я желалъ что нибудь изложить по русски, то прежде долженъ былъ составить по мадьярски, и то самое переводить на русскій языкъ; но и тотъ переводъ выходилъ крайне неуклюжимъ, тяжелымъ и исполненнымъ мадьяризмами; а что относится к произношенію, о соблюденіи удареній покамсть не могло быть и слова.» И при такуй слабуй ‘руськости’ вун побурює ся, же є «и донын немало людей, отдающихъ предпочтеніе простонародному говору надъ литературнымъ языкомъ, основываясь на томъ предположеніи: будто бы образованіе и развитіе литературы должно исходить изъ живаго народнаго говора».

Уже спомянули сьме Євґена Фенцика, говорячи за ёго Листокъ, айбо мусай щи и тото додати, же вун щи єден творитель леґенд. Написав поему Корятович, подобну твору Кралицького Князь Лаборець. Александер Митрак (1837-1913) мав поетичні амбіції, айбо видячи ограниченость языка дав ся на составиня словника. 1881 го года за свої гроші в Унґварї вудав Русско-мадьярскій словарь, из котрого три тысячі еґземпларув даровав Обществу С. Василія Великого. Оберненый Мадьярско-русскій словарь вудали лем 1932 го года.

Хоть и днись меже Русинами многі сесю русофілську ґарду честуют як великанув містної культуры, судьбу сёго двиганя, творув ёго участникув опредїлив тот факт, же не мали они живого стыка из народом, из народным языком. Мож честовати їх личну позіцію, айбо їх літературный внесок быв лем другорядый. Наперек сёму, щи на зачатку чехословацького періода русофілськый стрем быв у публікаціях опредїляючый, хоть и не мав пуддержкы русинської людности, ґрекокатолицької цирьковли вадь значных партій.

Мадярська волода любила бы была перемінити сесе нестерпноє положиня и зато, зачавши из школства, бізовала на Ласлова Чопея составиня школных книг. Язык сих книг поправдї близко стояв ид народному, а главноє помышлиня было, жебы потовмачити на русинськый язык тоты учевникы, што тогды ся хусновали. Волода зачала вудавати и єдну новинку пуд назвов Недля (1898-1919), а уд 1886 го года в Унґварї вуходив русинськый часопис Наука. И меже писателями такі были, што давали позур на народноє образованя и писали народным языком. Юрій Жаткович (1855-1920), душпастырь из Стройны, котрый быв автором доцїле фаховых історичных робот, написаных по мадярськы, дакулько повідань появив по русинськы. И Авґустин Волошин, котрый ся прославив своёв пузднїйшов політичнов ролёв, зачав свуй літературный путь як писатель-народник. Вун редаґовав Науку и 1907 го года опубликовав єдну доброго уровня ґраматику.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка