Андрій Самійлович Малишко ( 14. 11. 1912 – 17. 02. 1970)



Скачати 52.36 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір52.36 Kb.
Андрій Самійлович Малишко

( 14. 11. 1912 – 17. 02. 1970)
малишко

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в селі Обухів Київської області.

Сім’я Самійла Малишка, в якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір’ю, бабуся і одинадцятеро дітей.

Читати Андрій Малишко навчився раніше від старших братів. Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. На уроках любив пустувати , але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Траплялося й таке, що інколи й не знав відповіді на запитання. Для хлопця це був великий сором.

Любов до книги передав Андрієві дядько Микола. А від старенького брата Василя ще зовсім малим Андрій навчився грати на гармонії.

Закінчивши семирічку, Малишко поїхав до Києва, де спочатку навчався у медичному технікумі, а потім на літературному відділенні Київського інституту народної освіти.

Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді писав і музику. З – поміж них найвідоміша « Пісня про рушник», сповнена ніжності, простоти, любові.
ТВОРЧІСТЬ А. С. МАЛИШКА
ДОЩИК

Вихопивсь дощик поміж заграв:

Чоботи сині, синя сорочка,

Сині мелодії понапинав

З неба широкого аж до листочка;

Синіми стрілами закресав,

Сині листочки дрібно писав –

Людям, озерам, лукам за обрій,

Ох і смішний же!

І добрий – добрий!

І запрозорились водні гущі,

І посміхнулися темні пущі,

Навіть дуби із важкої породи

Чухали голови від насолоди.

… Вихопивсь дощик поміж заграв.
КІТ – ВОРКІТ
Кіт- воркіт біля воріт

Чеше лапкою живіт.

З’ївши мишу – побіганку,

Що зробити по сніданку?


Чи погнати біля хати

Вслід за голубом – гінцем?

А чи вуси – довгоруси

Почесати гребінцем?


Що робити, кіт не знає

За ворітьми у кущі.

А над ним веселка грає,

Золоті несе дощі.

СОЛОВЕЙКУ – СОЛОВ’Ю
Соловейку – солов’ю

Я приспів очку зів’ю,

Свіжу та барвисту,

З золотого листу.


З того листу, що в долині,

На кленині, на калині,

На березовій корі,

На дубочку угорі.


Листя, листя, не шасти,

Соловейка захисти

Од важкого грому,

Вітру – бурелому.


Од яркої блискавиці,

Щоб не сліпнули очиці,

Од дощу в світанки білі,

Од метілі – заметілі,

Холоднючої зими.
БАБУНЯ – ТРАВА
Бабуня - трава, жовтокоса й тиха,

Глянула з – під снігу,а в небі сонце.

Глянула вдруге – жайворон в’ється,

Молоточками дзвонить в синю тарілку.



  • Еге ж , виходьте, мої травенята,

Березень!
І висипали малі травенята

Рястом, проліском, білим роменом,

В луг, на подвір’я, попід ворота.

А чотири травки в глиняний горщик

Вскочили на підвіконня – і заглядають в хату.





АНДРІЙ МАЛИШКО

(1942 – 1970)


Село Обухів на Київщині. Круті узгір’я в п’янкому запаху чебрецю та полину. Явори над шляхом. До вибалків збігають смужки жита. І в хлібороба Самійла Малишка дві ниви-десятини, та велике посімейство прогодувати вони не спроможні. Мусив займатися він ще й ремеслом: шив чоботи і мав з того якусь копійчину.

14 листопада 1912 року в його родині побачив світ третій син Андрій.

Вечорами в хаті Малишків бриніла то весела, то сумовита неньчина пісня. Від матері в Малишка – любов до народних мелодій і рідного слова. «Той незабутній вогник отчого дому, – згадував поет, – де вперше почув я думи великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, – напоїли і вигодували мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя».

Після Обухівської семирічки хлопець учився в Київській медичній школі. Переконавшись, що лікарем йому не бути, що цікавість до поезії переросла в любов, Малишко облишив медицину і вступив до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1932 році. Деякий час учителював у Овручі на Житомирщині, викладаючи українську та російську мови, літературу, історію. Потім – дійсна служба в армії, після демобілізації – праця в газеті та редагування журналу. З 1936 року Малишко повністю присвятив себе літературній праці.

Початок творчості Малишка позначений сумлінним навчанням. Найбільшим авторитетом-наставником, перед яким благоговійно схилявся поет, був Тарас Шевченко. У великого Кобзаря Малишко вчився любити свій народ, його духовне надбання – усну народну творчість. Українська, світова класична поезія – ось те горнило, в якому сталив Малишко своє письменницьке перо.

ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку, ти мене на зорі просаджала,

І рушник вишиваний на щастя дала.


І в дорогу далеку ти мене на зорі просаджала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.


Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі, хороші твої.


І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі, хороші, блакитні твої.


Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.


І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і твоя материнська любов.

Скажіть, що вас вразило у цьому вірші?
Як би ви назвали цей вірш? Обгрунтуйте свою думку.

№ АВЦ 910С

Горлата Ольга Василівна

вч. початкових класів

Бачівська СЗШ і – ІІ ст..

Перемишлянський район



с. Бачів


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка