Анкета для вчителів. 14. Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності



Скачати 349.28 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір349.28 Kb.




  1. Самоосвіта як безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

  2. Принципи самоосвітньої діяльності вчителя.

  3. Аспекти вибору змісту і форм самоосвітньої роботи вчителів.

  4. Основні компоненти самоосвітньої діяльності.

  5. Напрямки реалізації самоосвітньої діяльності вчителів.

  6. Орієнтовний план реалізації самоосвіти вчителів.

  7. Програма педагогічного самовдосконалення.

  8. Етапи реалізації самоосвітньої теми.

  9. Рівнево-кваліфікаційна диференціація при організації самоосвітньої діяльності.

  10. Етапи самоосвіти вчителя за принципами рівневі-кваліфікаційної диференціації.

  11. Алгоритм управлінських дій щодо самоосвіти вчителів

відповідно до основних управлінських функцій.

10. Моніторинг самоосвіти вчителя.

11. Діагностична карта педагогічної оцінки

та самооцінки готовності вчителя до саморозвитку.

12. Анкета, яка спонукає вчителів до самоосвіти.

13. Анкета для вчителів.

14. Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності

професійної діяльності вчителя



Удосконалення методичної майстерності –

це передусім самоосвіта,

особисті ваші зусилля,

спрямовані на підвищення власної культури праці

і в першу чергу культури мислення.

В.Сухомлинський
Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

  • « Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». Закон України « Про освіту»

  • « Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників,

їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти »

Національна доктрина розвитку освіти

Виходячи з цього, головними завданнями післядипломної педагогічної освіти та методичних служб стали питання стимулювання самоосвіти і саморозвитку педагогічних кадрів та надання своєчасної методичної допомоги у даному напрямку.

Таким чином, основною формою удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.

Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що виникає потреба у досконалій організації та управлінні самоосвітньою діяльністю педагогів.

Тому однією із задач післядипломної освіти педагогів є удосконалення роботи у міжкурсовий період за темою самоосвітньої діяльності шляхом стимулювання самоосвіти, саморозвитку та пошуку шляхів самореалізації особистості вчителів. Педагогічні працівники повинні бути здатні до беззупинного самовдосконалення, орієнтованого на відповідність динаміці дійсності.

Завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня вирішуються через систему методичної роботи. У створенні особистісно орієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє організація самоосвітньої діяльності. Завдяки моніторингу особистої педагогічної діяльності йде накопичення інформації про рівень якості самоосвіти педагога. Таким чином , у кожного педагога з’являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи безперервне професійне зростання.

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта здійснюється індивідуально або колективно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої продуктивна і творча.

Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само»:


  • Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

  • Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

  • Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси;

  • Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

  • Самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;

  • Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

  • Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

  • Саморозвиток – результат самоосвіти.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.

У педагогічній літературі виділяються такі принципи самоосвіти вчителя:

1. Принцип цілісності ( системність самоосвітньої діяльності ).

2. Принцип діяльності ( практична спрямованість роботи ).

3. Принцип мобільності ( відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

4. Принцип самореалізації ( впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

5. Принцип самореалізації ( здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів. Багато залежить від мотивів самоосвіти, об’єктивної і суб’єктивної значущості, теоретичної і практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати самоосвітню роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів.

Основні принципи

організації самоосвітньої роботи вчителів
1. Взаємообумовленість мети, суті, змісту, структури методичної роботи і суспільних потреб, педагогічної практики. Цей принцип вимагає, зокрема, єдності ідейно-політичної та професійної підготовки педагога, посилення уваги до методологічних знань.

2. Безперервність і систематичність підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників упродовж всієї педагогічної діяльності.

3. Комплексне вивчення питань соціології, психології, дидактики, теорії виховання, наукових основ викладання навчальних предметів та поєднання науково-теоретичної підготовки з оволодінням уміннями та навичками, необхідними в педагогічній діяльності.

4. Випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне отримання наукової інформації, рекомендацій психолого-педагогічної науки і кращого педагогічного досвіду.

5. Урахування рівня підготовки та індивідуальних інтересів учителів, диференціація змісту і методів методичної роботи.

6. Узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи та курсової підготовки, ретельне виконання вчителями до курсових завдань, що дає змогу ліквідувати розрив між практичною діяльністю педагога, узагальнення його досвіду, тобто формування творчого мислення педагога.

7. Взаємозв’язок методичної роботи з творчими пошуками окремих педагогів і всього колективу.


Аспекти вибору змісту і форм

самоосвітньої роботи вчителів


  • Опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти;

  • Вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем ( у відповідності до науково-методичної проблеми школи );

  • Вивчення передового педагогічного досвіду;

  • Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою, докурсовим та післякурсовим завданням.


Основні компоненти самоосвітньої діяльності


  1. Стартовий інтелектуальний потенціал – це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем. Знання – фундамент пізнавальної діяльності. При постійному саморозвитку вчителя постійно удосконалюється рівень інтелектуальної компетентності вчителя, а саме:

    • стан науково-теоретичної підготовки;

    • стан психолого-педагогічної підготовки;

    • стан методичної підготовки;

    • стан технологічної підготовки.

  2. Мотиви формування безперервної самоосвіти.

Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного смислу. Серед мотивів найчастіше зустрічаються:

  • прагнення до постійного самовдосконалення;

  • прагнення до самовираження ;

  • прагнення самореалізації та самоствердження особистості;

  • професійне зростання;

  • розширення кругозору;

  • підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

  • наявність пізнавальної зацікавленості;

  • створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег;

  • підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

  • отримання нагород;

  • підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.

Психологи виділяють в структурі мотивації такі компоненти:

- самосвідомість,

- самовиховання,

- самонавчання.



  1. Навички самостійного оволодіння знаннями – це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності:

  • читання;

  • слухання;

  • спостереження;

  • експеримент.

  1. Уміння розумової діяльності:

  • чуттєве пізнання;

  • техніка мислення;

  • вибір проблем та шляхів рішення.

  1. Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності – це вибір джерел пізнання:

  • вибір форм самоосвіти;

  • планування;

  • організація робочого місця; самоорганізація;

  • самоаналіз; самоконтроль.

Напрямки реалізації самоосвітньої діяльності вчителів










Орієнтовний план реалізації самоосвіти вчителів


п/п

Зміст заходів

Мета заходу

Результат

1.

Збір інформації щодо організації самоосвіти

Аналіз основних інформаційних джерел, методичної літератури, документів, перспективних ідей

Скласти перелік основних джерел для інформування педколективу

2.

Створення плану науково-методичної роботи школи

Діагностування індивідуальних можливостей учителів

Надання допомоги у складанні індивідуальних планів самоосвіти

3.

Створення системи семінарів-тренінгів

Підвищення професійної майстерності вчителів-предметників

Втілення перспективних педагогічних ідей у шкільну практику

4.

Організація обміну досвідом

Висвітлення надбань членів педагогічного колективу

Індивідуалізація роботи з учителями

5.

Проведення педагогічних рад

Узагальнення роботи вчителів школи, методичних об’єднань, творчих груп

Удосконалення і конкретизація роботи

Програма педагогічного самовдосконалення

Одним із засобів підвищення професійної компетентності вчителя може бути програма педагогічного самовдосконалення, головною метою якої є всебічний розвиток особистості педагога для подальшого забезпечення оптимальних умов для навчання та виховання учнів.



Основні завдання програми:

  1. Виявлення особистісного рівня професійної компетентності на підставі самодіагностики.

  2. Раціональне планування самоосвітньої діяльності з урахуванням основних напрямків розвитку освіти.

  3. Досконала організація самоосвітньої діяльності та участь у різноманітних формах методичної роботи.

  4. Проведення моніторингу професійного зростання.

  5. Узагальнення досвіду роботи за результатами роботи над самоосвітньою темою.

Прогнозовані очікувані результати:

  1. Розвиток усіх типів рефлексії:

    • інтелектуальної ,

    • особистісної,

    • комунікативної,

    • праксеологічної.

  2. Підвищення загального рівня професійної майстерності вчителя.

2.1. Підвищення рівня професійної підготовки.

2.2. Покращення усіх видів педагогічної компетентності:

- інтелектуальної,

- психологічної,

- управлінської,

- мотиваційної,

- комунікативної,

- проективної,

- дидактичної,

- методичної.

2.3. Моделювання особистого перспективного досвіду роботи.

3. Підвищення рівня організації навчально-виховного процесу

3.1. Створення соціально-психологічних умов для становлення

особистості кожного учня.

3.2. Підвищення якості знань, умінь та навичок учнів.

3.3. Розвиток інтересу до предмета.

3.4. Підвищення вихованості учнів.

При здійсненні самоосвіти важливим стає використання комплексного підходу на кожному етапі самоосвітньої діяльності.

Етапи реалізації самоосвітньої теми

1 блок: Підготовчий


  • Нормативно-установчий етап;

  • Діагностико - аналітичний етап;

  • Мотиваційно - цільовий етап.

2 блок: Практичний

  • Планово – прогностичний етап;

  • Діяльнісно – акумуляційний етап;

  • Адаптивно – перетворювальний етап;

3 блок: Узагальнюючий

  • Контрольно – рефлексивний етап;

  • Результативно – узагальнюючий етап;

  • Корекційно – прогнозуючий етап.

Рівнево-кваліфікаційна диференціація

при організації самоосвітньої діяльності
При організації самоосвітньої діяльності неприпустимо формально ставитися, тобто висувати однакові вимоги, до учителя – початківця та учителя із стажем. При переході вчителів від однієї кваліфікаційної категорії до іншої обов’язково слід будувати самоосвітню роботу з удосконалення рівня професійної майстерності згідно з результатами атестації. На кожному наступному етапі зміст та результати роботи значно відрізняються від попереднього. Кожного разу, докладаючи більше зусиль до самоосвітньої роботи над собою, вчитель постійно переходить на більш високий рівень самоосвіти і , як наслідок, підвищує кваліфікаційну категорію.

Планування роботи адміністрації школи з управління самоосвітньою діяльністю також повинне будуватися на підставі диференційованого підходу.


Етапи самоосвіти вчителя

за принципами рівнево - кваліфікаційної диференціації

І етап – профадаптаційний ( зі спеціаліста на ІІ категорію);

ІІ етап – самовизначення ( з ІІ категорії на І категорію );

ІІІ етап – самоактуалізація ( з І категорії на вищу );

ІV етап – самореалізації ( з вищої категорії на здобуття методичних звань )
І етап самоосвіти вчителя – профадаптаційний

( зі спеціаліста на ІІ категорію )



Форми самоосвіти

Індивідуальні

Колективні

Стажування

Відвідування школи молодого вчителя.

Навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи.

Пасивна участь у різноманітних семінарах шкільного та районного рівня.

Відвідування уроків вчителів – наставників.

Відвідування консультпункту.

Зміст самоосвіти

  • Первинне ознайомлення з професією.

  • Пошук базових педагогічних ідей.

  • Виявлення своїх слабких сторін та можливостей професійного росту.

  • Поповнення педагогом базових предметних знань ( дидактичних, методичних, психолого-педагогічних, загальнокультурних ) згідно з результатами діагностики.

  • Формування професійно важливих умінь і навичок.

  • Ознайомлення з системою роботи колег.

  • Моделювання особистої системи роботи.

  • Оволодіння технологією розробки індивідуальної системи роботи.

  • Вироблення концепції педагогічної діяльності.


ІІ етап самоосвіти вчителя – самовизначення

( з ІІ категорії на І категорію )



Форми самоосвіти

Індивідуальні

Колективні

Навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи.

Активна участь у різноманітних семінарах шкільного та районного рівня.

Відвідування уроків вчителів – наставників.

Участь у роботі творчих та динамічних груп.


Зміст самоосвіти

  • Експериментальна апробація теоретичної моделі.

  • Поглиблення зв’язків між головними компонентами особистої системи роботи вчителя.

  • Розвиток професійно важливих умінь і навичок.

  • Вивчення передового педагогічного досвіду.

  • Пошук оригінальних педагогічних прийомів навчання.

  • Усунення з системи роботи форм і методів діяльності, ефективність яких е підтверджена практикою.



ІІІ етап самоосвіти вчителя – самоактуалізація

( з І категорії на вищу )



Форми самоосвіти

Індивідуальні

Колективні

Розробка програм експериментальної роботи.

Активна участь у різноманітних семінарах, конференціях, фестивалях педагогічних ідей.

Складання авторських методичних рекомендацій.

Розробка авторських програм.



Участь у роботі районних та обласних творчих груп.

Публікації в пресі.




Презентація досвіду роботи.




Проведення авторських семінарів.





Зміст самоосвіти

  • Суттєве оновлення теоретичної моделі системи роботи новими формами та методами діяльності.

  • Розробка методичних продуктів.

  • Осмислення власного досвіду та його систематизація.


ІV етап самоосвіти вчителя - самореалізація

( з вищої категорії на здобуття методичних звань)



Форми самоосвіти

Індивідуальні

Колективні

Наставництво.

Керівництво школою молодого вчителя.

Майстер – клас.

Участь в апробації навчально-методичного комплексу.

Видавнича діяльність.

Участь у роботі обласних творчих груп.

Створення монографій.




Експертна робота.




Проведення серії відкритих заходів.




Авторські курси.





Зміст самоосвіти

  • Визначення оптимального варіанта взаємозв’язку компонентів системи та їх особливості.

  • Відсутність принципових протиріч між головними компонентами та суб’єктами педагогічного процесу в умовах створеної системи.

  • Розповсюдження особистого досвіду.

  • Науково-дослідницька діяльність.

  • Експериментальна робота.

Алгоритм управлінських дій щодо самоосвіти вчителів

відповідно до основних управлінських функцій

    1. Планово – прогностична функція;

    2. Діагностична;

    3. Інформаційно – аналітична;

    4. Мотиваційно – цільова;

    5. Організаційно – координаційна;

    6. Контрольно – діагностична;

    7. Регулятивно - корекційна.



Моніторинг самоосвіти вчителя


Параметри

М.

б.


Показники параметрів

Вага

Ступінь вияву

1

0.75

0.5

0.25

0

1. Усвідомлення необхідності

самоосвіти



3

  • Розуміння сучасних завдань загальноосвітнього навчального закладу;

  • Самоаналіз та самооцінка власної педагогічної діяльності;

  • Конструктивне сприйняття досягнень педагогічної науки та ППД



















2. Мотивація самоосвіти

4

  • Прагнення до самовдосконалення;

  • Прагнення до самовираження;

  • Утвердження цінності педагогічної творчості у колективі;

  • Проходження атестації



















3. Здійснення

самоосвіти



5

  • Планування самоосвіти;

  • Врахування у змісті самоосвіти власного рівня теоретичної і практичної підготовленості;

  • Самостійний пошук інформації з метою саморозвитку;

  • Визначення теми для поглибленого вивчення;

  • Комплексний підхід до самоосвіти



















4. Результативність самоосвіти

5

  • Якісні зміни у педагогічній діяльності;

  • Підготовка власних програм, підручників, посібників;

  • Здійснення інноваційної діяльності;

  • Творче використання у педагогічній діяльності досягнень ППД;

  • Створення авторської ідеї навчання і виховання



















Всього балів

17
























Діагностична карта педагогічної оцінки

та самооцінки готовності вчителя до саморозвитку

Мета: оцінити та визначити рівень сформованості у вчителя вмінь та навичок саморозвитку

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя……………………………………………………………

Який предмет викладає ……………………………………………………………

Стаж ……………….







І.Мотиваційний фактор ( 9 – 81 бал )




1

Усвідомлення особистої та суспільної значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Наявність стійких пізнавальних інтересів у педагогіці та психології

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Почуття обов’язку та відповідальності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Допитливість

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку

1 2 3 4 5 6 7 8 9

6

Потреба у психолого-педагогічній самоосвіті (ППС)

1 2 3 4 5 6 7 8 9

7

Потреба у самопізнанні

1 2 3 4 5 6 7 8 9

8

Рангове місце ППС серед 9 найбільш значущих для вчителя видів діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

9

Впевненість у своїх силах

1 2 3 4 5 6 7 8 9




ІІ. Когнітивний компонент ( 6 – 54 бали )




1

Рівень загальноосвітніх знань

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Рівень загальноосвітніх умінь

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Рівень педагогічних знань та вмінь

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Рівень психологічних знань та вмінь

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Рівень методичних знань та вмінь

1 2 3 4 5 6 7 8 9

6

Рівень спеціальних знань

1 2 3 4 5 6 7 8 9




ІІІ. Морально-вольовий компонент ( 9 – 81 бал )




1

Позитивне ставлення до процесу навчання

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Критичність

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Цілеспрямованість

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Прагнення

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Працездатність

1 2 3 4 5 6 7 8 9

6

Вміння доводити справи до кінця

1 2 3 4 5 6 7 8 9

7

Самостійність

1 2 3 4 5 6 7 8 9

8

Сміливість

1 2 3 4 5 6 7 8 9

9

Самокритичність

1 2 3 4 5 6 7 8 9




ІV.Гностичний компонент ( 16 – 144 бали )




1

Вміння ставити і вирішувати пізнавальні задачі

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Гнучкість та оперативність мислення

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Спостережливість

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Схильність до аналізу педагогічної діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Креативність та її прояв у педагогічній діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

6

Схильність до синтезу та узагальнення

1 2 3 4 5 6 7 8 9

7

Пам’ять та її оперативність

1 2 3 4 5 6 7 8 9

8

Вміння слухати

1 2 3 4 5 6 7 8 9

9

Вміння володіти різними видами читання

1 2 3 4 5 6 7 8 9

10

Вміння виокремлювати та засвоювати конкретний зміст

1 2 3 4 5 6 7 8 9

11

Вміння доводити та відстоювати власні твердження

1 2 3 4 5 6 7 8 9

12

Вміння систематизувати, класифікувати

1 2 3 4 5 6 7 8 9

13

Вміння бачити протиріччя та проблеми

1 2 3 4 5 6 7 8 9

14

Вміння переносити знання й уміння у новій ситуації

1 2 3 4 5 6 7 8 9

15

Вміння відмовитися від усталених шаблонів

1 2 3 4 5 6 7 8 9

16

Незалежність суджень

1 2 3 4 5 6 7 8 9




V. Організаційний компонент ( 7 – 6 бали )




1

Вміння планувати час

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Вміння планувати свою роботу

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Вміння перебудовувати систему діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Вміння працювати в бібліотеці, Інтернеті, з комп’ютером

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Вміння орієнтуватися в класифікації джерел

1 2 3 4 5 6 7 8 9

6

Вміння володіти різними прийомами фіксації прочитаного

1 2 3 4 5 6 7 8 9

7

Вміння користуватися оргтехнікою та банком комп’ютерної інформації

1 2 3 4 5 6 7 8 9




VІ. Здатність до самоуправління у педагогічній діяльності ( 5 – 45 балів)




1

Самооцінка самостійної особистої діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Здатність до самоаналізу та рефлексії

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Здатність до самоорганізації та мобілізації

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Самоконтроль

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Працьовитість та старанність

1 2 3 4 5 6 7 8 9




VІІ. Комунікативні здібності ( 5 – 45 балів )




1

Здатність акумулювати і використовувати досвід самоосвітньої діяльності колег

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2

Здатність до співпраці та взаємодопомоги у професійному педагогічному саморозвитку

1 2 3 4 5 6 7 8 9

3

Здатність організувати самоосвітню діяльність інших

1 2 3 4 5 6 7 8 9

4

Здатність відстоювати свою точку зору та переконувати інших у процесі дискусії

1 2 3 4 5 6 7 8 9

5

Здатність уникати конфліктів у процесі спільної діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9


Примітка: після заповнення діагностичної карти оцінки та самооцінки готовності до саморозвитку підраховується загальна кількість балів:

0 – 240 балів – низький рівень готовності до саморозвитку;

240 – 400 балів – середній рівень готовності до саморозвитку;

400 – 522 бали – високий рівень готовності до саморозвитку.

Зведений результат :

………………… балів - ………………………… рівень готовності до саморозвитку.




Анкета,

яка спонукає вчителів до самоосвіти

1. Які книги, статті зі свого фаху Ви прочитали за цей рік? ..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................

2. Які матеріали з психології, методики, педагогіки Ви вивчили за цей рік?

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

3.Якою педагогічною технологією Ви володієте?

…………………………………………………………………………………

...................................................................................................................................

4. Які уроки потребують найбільшої теоретичної підготовки?

……………………………………………………………………………………………………….......................................................................................................

5.У чому Ваша творча вдача?

……………………………………………………………………………………………………...........................................................................................................

6. Які матеріали на виставку педагогічних ідей та знахідок Ви підготували за 5 років?

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………


Анкета для вчителів


  1. Які форми самоосвіти, підвищення кваліфікації є для Вас найбільш ефективним?

2. Яку педагогічну, психологічну і методичну літературу Ви читаєте?

а) систематично

б) періодично

3. Чи використовуєте Ви досвід вчителів своєї школи?

4. До кого із вчителів школи Ви звертаєтесь за порадою і з яких питань?

5. Кого із вчителів своєї школи Ви назвали б майстром-педагогом?

6. Які проблеми навчання і виховання школярів вас найбільше хвилюють ?

7. Що найкраще виходить у Вас при проведенні уроків?

8. Що найкраще виходить у Вас при проведенні виховної роботи?

9. Які труднощі у вашій роботі і чим Ви їх пояснюєте?

10. Чи бувають у вашій роботі складні ситуації? У чому вони полягають?

11. Виховання яких рис в особі школяра створюють Вам найбільші труднощі?

12. Що не задовольняє вас у роботі?

13. У чому Ви вбачаєте найбільший прояв формалізму в роботі школи, вчителя?

14. Як позбавитись від формалізму в роботі вчителя?

15. Чи є у Вас проблеми:

а) у взаєминах з колегами по роботі

б) у спілкуванні з учнями

в) у спілкуванні з батьками

16. Які знання Ви б хотіли поповнити:

а) шляхом самоосвіти

б) у методоб”єднаннях

в) на курсах перепідготовки

17. чи задоволені Ви своєю роботою? Якщо так, то напишіть, що приваблює Вас у роботі вчителя?

18. Як покращити роботу педколективу?

19. Якби Вам знову прийшлось вибирати професію, чи обрали б Ви професію вчителя?


Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності

професійної діяльності вчителя

Одним із головних завдань у підвищенні ефективності діяльності вчителя є визначення поняття « кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення вчителя повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.

Але в значної частини вчителів не сформована потреба до самоаналізу. Причину слід шукати в недостатньому знанні сучасної теорії навчання. Спостереженню й аналізу навчально-виховного процесу необхідно вчити всіх вчителів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підбити його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийомами навчальної діяльності вони оволоділи.

Під час оцінки уроку необхідно простежити , як усі його компоненти, методи організації й структура підпорядковані поставленій меті. Суттєво важливо під час аналізу встановити логічну взаємопідпорядкованість усіх компонентів. Результативність аналізу навчального процесу здебільшого залежить від того, наскільки об’єктивні висновки. Єдині вимоги до уроку і його аналізу повинні враховуватися не тільки під час контролю за навчальним процесом, але й під час організації різноманітних форм методичної роботи.

Велику цінність для формування вміння адекватної самооцінки представляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учитель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уроці, оцінює зміст уроку. Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уроку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Професійний самоконтроль учителя за досягненням результату навчання – це форма педагогічної діяльності, що включає в себе усвідомлене, професійно орієнтоване на кінцевий результат планування та регулювання пізнавальної діяльності учнів. Специфіка професійного самоконтролю вчителя міститься не тільки в знанні зразку чи еталону того, чим повинен завершуватися процес навчання, але й в умінні звертатися до нього в процесі формування нових знань і вмінь.

Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чом залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

Самоаналіз будується на принципах критичності, системності, рефлексії. Самоаналіз уроку – вид діяльності, в якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент. Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку значною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К.Бабанський., Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов та інші. Потреба в літературі із самоаналізу уроку – не дань традиції, а конкретна актуальна проблема. У сучасній науковій літературі виділяють основні підходи до поняття « самоаналіз уроку ». М.І.Махмутов розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Конаржевського Ю.А., самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення й певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. Т.І.Шамова вважає, що самоаналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання; насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки.

Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:


  • учитель краще усвідомлює систему своєї роботи,

  • швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,

  • робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі,

  • поліпшує якість планування наступних уроків,

  • стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.

Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?

  • Знання рівня мислення вчителя;

  • Можливість порівнювати задум і реальний хід уроку, а отже, дати конкретні поради вчителю;

  • Економію часу керівника; його виступ не повторює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин;

  • Через упровадження в практику самоаналізу уроку стає реальним впровадження у навчально-виховний процес будь-яких нововведень.

Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Існують різі схеми самоаналізу уроків



Схема самоаналізу уроку № 1

  1. Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

  1. Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

  1. Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

  1. Дотримання основних принципів дидактики.

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

  1. Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

  1. Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

  1. Вчитель на уроці. Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя.

  2. Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

  1. Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці.
Схема самоаналізу уроку № 2

  1. Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв'язок із попередніми уроками.

  2. Які особливості класу було враховано під час планування уроку ?

  3. Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Чим зумовлений такий вибір завдання?

  4. Чим зумовлені вибір структури і типу уроку ?

  5. Чим зумовлений вибір змісту, форм і методів навчання ( за елементами уроку )?

  6. Які навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові умови було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?

  7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому ? які саме ?

  8. Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

  9. Які висновки на майбутнє можна зробити з результатів уроку ?


Варіант алгоритму самоаналізу уроку

    1. Характеристика класу.

А. Тут розглядають структуру міжособистісних стосунків: лідери, аутсайдери; наявність угруповань, їхній склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.

Б. Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні захворювання; особливості вищої нервової системи (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.

В. Після цього варто охарактеризувати дефекти психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних якостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, родини колективу.

Г. Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів ласу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; погані звички і культура поведінки.

Д. Потім розглядають недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища. (Звичайно, зовсім необов’язково під час кожного самоаналізу у року давати таку вичерпну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівником тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, а й на конкретних учнів).

2. Потім аналізують зовнішні зв’язки уроку: встановлюють місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми і наступними уроками.

3. Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися в знаннях і вміннях, відповідно до специфіки учнівського колективу; який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.

4. Характеристика задуму уроку (план): яким є зміст навчального матеріалу; як учні засвоюватимуть його, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльність; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частину матеріалу вимагає допомоги вчителя під час засвоєння; що необхідно добре запам’ятати, а що використовувати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити і на що обіпертися під час засвоєння нового; як закріпити знову вивчене; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті виховне й розвивальне завдання.

5. Як побудовано урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапів уроку, виділення навчально-виховних моментів, що найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.

6. Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку вчителя, найсильніше позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів і форм.

7. Функціональний аспект аналізу; визначають наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Визначають вдалі і невдалі моменти в діяльності вчителя і учнів, аналізують відповідність стилю взаємин учителя і учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.

8. Оцінка кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розриву між поставленими завданнями і реальним кінцевим результатом уроку. Причини цього розриву; оцінка досягнення виховних та розвивальних завдань уроку, висновки та самооцінка уроку.



Рекомендована література

щодо організації самоосвітньої діяльності вчителів


  1. Квардіціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя. «Управління школою», № 13,

2006 р.

  1. Ткаченко Т. Робота з педагогічними кадрами. «Управління школою», № 4 , 2006 р.

  2. Тевлін Б.Л. Професійна підготовка вчителів. Харків « Основа », 2006 р.

  3. Григора В.В. Робота з педагогічними кадрами. Харків « Основа », 2006 р.

  4. Скорик Т. Вивчення мотивації творчої педагогічної діяльності. «Управління школою».,№ 10-12, 2006 р.

  5. Радченко А.Є. Організація самоосвітньої діяльності вчителів на моніторинговій підставі. «Управління школою», № 26-28, 2005 р.

  6. Бумагіна О. Самоосвіта вчителів. « Завуч», № 36, 2002 р.

  7. Тевлін Б.Л. Організація методичної роботи в школі. « Завуч », № 8, 2004 р.

  8. Кир’янова І.В. Організація методичної роботи в школі. « Управління школою»,

№ 11, 2004 р.

  1. Масликова І. Модель педагогічного керівництва самоосвітньою діяльністю педагогів у системі методичного менеджменту. « Управління школою », №11,

2004 р.

11. Мануйленко С.В. Організація методичної роботи у школі. Карта підвищення кваліфікації та самоосвіти вчителів. « Управління школою », № 1, 2005 р.

12. Радченко А.Є. Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя.

« Управління школою», № 35-36, 2005 р.









База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка