Анотація роботи



Скачати 94.36 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір94.36 Kb.
Анотація роботи:

14 жовтня 1942 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці відбулася визначна подія в історії становлення нашої держави – створення Української Повстанської Армії – створення УПА.

Саме у цей день ми віддаємо шану людям, які героїчно боролися за нашу незалежність зі зброєю в руках, які повинні отримати від нас пошану та пам'ять навіки. Гордістю української нації є славні героїні УПА.

Відродження знівеченої ворогами української державності, породила цілу плеяду гордих, незрівнянно сміливих, дійових жінок. Це ж вони після загибелі чоловіка держали цивільне життя й господарку країни, виховували нових героїв, а коли треба було, боронили батьківські оселі.

Кращі дочки України не корилися, вони нарівні з патріотами-чоловіками включились у битви не криваві, але не менш важкі і небезпечні – битви за наші права на нашій землі, за збереження своєї окремішності та самобутності мови і культури.

Славлячи героїнь боротьби, ми не повинні забувати героїзму українських матерів, які в умовах несправедливої, облудливої і безбожної системи зуміли виховати порядних дітей, релігійних і національно свідомих.



І візьмімо собі за спільний обов’язок – популяризувати постаті наших славних героїнь, стараймося знання про їхні достойні діяння доносити до якнайширших кіл наших співгромадян, на їхньому прикладі виховуймо почуття патріотизму, здатність дієво долучатися до перетворення України в могутню, справедливу й щасливу державу.
Даний сценарій відкритого виховного заходу розроблений на допомогу педагогам – організаторам, заступникам директорів з виховної роботи, класним керівникам, вчителям для підготовки і проведення заходів, класних годин.

Назва роботи: Сценарій відкритого виховного заходу «Повстанська жінка» (до 71 річниці створення УПА).

Мета:

Навчальна : розширити знання учнів про рух Української Повстанської Армії в Україні, жінок-героїв цього руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена відомих і невідомих героїв цієї історичної події;

Розвиваюча : розвивати вміння виступати перед аудиторією, образне мислення, артистичні здібності в декламуванні прози та поезії;

Виховна : сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої держави; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, любов і пошану до матерів, сестер, дочок, дружин воїнів повстанської армії.

Завдання: через використання науково-популярної літератури, історичних фактів та довідок, кадрів з фільмів, читання віршів, вивчення та виконання пісень , створення електронних презентацій розширити знання учнів про повстанський рух в Україні та в рідному місті, про роль і долю жінок у цьому русі.

Очікуваний результат:
Після цього заходу учні зможуть:

  • Поглибити знання про героїчне минуле нашого народу;

  • Усвідомити велич подвигу простих українських матерів, дружин, сестер, дочок і вирі повстанських подій;

  • Шанобливе ставлення до тих, хто ціною свого життя здобував незалежність та волю країни.

Форма проведення : літературно – музична композиція з елементами використання мультимедійної презентації та історичної розповіді.

Обладнання : технічні засоби (ноутбук, проектор, екран), фонограми пісень та мелодій, світлини, портрети, фото слайди жінок та умов повстанського руху, музичне устаткування.


Використана література:

  1. С. Ф. Хмель. Українська партизанка. (з крайових матеріалів) — Бібліотека Українського Націоналіста, ч. 2, «Шлях Перемоги», Львів, 1993.

  2. Василь Галаса. Наше життя і боротьба. Спогади. — Львів: Видавництво «МС», 2005. — 272 с.

  3. Спогади вояків УПА та учасників збройного підпілля з Львівщини та Любачівщини. — 2003. — 481 с.

  4. Інтернет – ресурси oun – upa.forumy.eu/t4-topic

Учасники : учні 9-11 класів, батьки, вчителі, місцева громада.

Час і місце проведення: 14 жовтня (День створення УПА), шкільна актова зала.

Тривалість заходу: 15-20 хв .

І. План підготовки до заходу:

  1. Збір матеріалу та підготовка загального сценарію

  2. Визначення творчих груп та обговорення ідеї створення.

  3. Підготовка мультимедійної презентації та підбір фото матеріалів

  4. Репетиції окремих блоків сценарію та підбір автентичних костюмів.

  5. Перевірка готовності технічних засобів.

  6. Виготовлення оголошення про проведення заходу.

  7. Оформлення залу та сцени.

ІІ. План проведення заходу:

  1. Вступне слово.

  2. Покладання квітів до фігури Матері Божої (шкільне подвір'я)

  3. Хвилина мовчання.

  4. Читання присяги воїна УПА.

ІІІ. Основний зміст заходу:

(пісня Квітки Цісик «Журавлі»)

(за сценою читають слова)

Автор. Українські жінки у задумі осінній

В зажурі дивились в вікно

Життя промайнуло усе те, що було

Неначе картинка в кіно.



(починаються мультимедійна презентація)

(залишається дочка на сцені , - за сценою слова автора)

Автор. Я розкажу тобі, що часом на моїй душі,

Я знаю, тільки ти все розумієш.

Я чую, як змиває дощ без вороття роки,

але для мене ти не посивієш!

Я знаю кольору якого твої очі,

Мов зимове небо.

Ти знай, що більшого мені не треба!

Дочка. Війна забрала у мене батька. Пам’ятаю його тільки в той день, як він ішов на фронт. Спіли вишні в саду, і мати дала мені з братом миску, щоб ми нарвали вишень для батька. Я тримала миску, а брат, старший за мене на два роки, зривав їх з дерева. Нарвали тай понесли їх батькові. Потім ми сиділи у нього на колінах. Перед батьком стояла миска з вишнями, але він їх не їв. Він нас гойдав. У хаті було повно людей і дуже гамірно. З очей матері текли сльози. Потім усі ми вийшли і йшли великою юрмою аж за село. Там жінки, діти зупинились, а батько пішов далі степовою дорогою - назавжди.

Я пам’ятаю все, з дитинства до тепер,

І знаю, що мені ти ладен світ віддати

І хочеться, щоб час усі події стер

Я так тебе люблю

Сумую за тобою, тату…



Автор. І щоночі чути, як оплакують велетенські могили лише солов'ї і зозулі, білий квіт садів та цвинтарні бузки, плачуть молоді трави, стогнуть жита, ридма ридають зорі, летять у ніч і гаснуть над спорожнілими хатами.

Такий ріднесенький – дивись,

Він мов говорить з нами,

Мій братик рідний, мов живий,

Ось – ось і вийде.

Сестра. Скільки літ чекаю. З дня у день перечитую твої листи, які залишились в спадок від тебе, мій дорогий братику. Ось один:

(розгортає лист…)

«Добрий день моя люба сестро, Марусино пишу тобі з надією, що ви отримаєте цього листа. Ми поки що відходимо. Зі мною йдуть хлопці з нашого села – Василь Корній, Микола Лановський,… не сумуйте за мною, я повернусь - бережи батьків. Не горюйте, не плачте. Цілую вас, твій брат»

Або ж іще один ….

«… Живу добре, тільки голова вже зовсім сивою стала. Одягнений тепло, не мерзну… хороші мої пишіть частіше мені. Це ж війна. Не прогулянка: сьогодні живий завтра – ні. Вітаю вас з Новим роком бажаю провести свята якнайкраще... Дуже скучив за вами. Отримав від Гриші листа, з якого дізнався, що відрізали йому ногу. Заплакав… але чого ж не зробиш заради Батьківщини.»

Дуже сумую за тобою братику, так мені тебе не вистачає….!!!!



(повстанське танго)

(жінка виходить на сцену ніби танцюючи танго зі своїм чоловіком)

Автор. Жінка і війна….. на жаль, це два близькі поняття в роки війни….

І сіяли і жали, буряки вирощували, солому скиртували, а й бувало в плуг впрягалися…..



Дружина. У житті я знала не мало гіркоти,

Тягар чоловічий безмовно несла.

І я, так говорять, на мирному фронті була,

Солдатом без фронту, без зброї,

Та вже посивіла моя голова

Поети мене називають – Мадонна,

В народі ж я просто - повстанська вдова.

Автор. Щоб жар милосердя злоба не згасила,

Щоб нас не здолали байдужість і гнів,

Давайте ходити не лиш на могили,

А в кожну домівку знедолених вдів.



Автор. Бідна жінка буде довіку

Сина свого виглядати,

Не зарадить ніхто тому лиху,

Не побачить його більше мати.

Крикам і стогонам в душі її бути

Назавжди, до поки жива,

І тих розлук їй повік не забути,

Бо матір лишилась сама.

Минають роки, а вона пам’ятає,

Хоч посивіла та все ще страждає:

«Сина не має, сина не має,

Синочка більше нема!»



(під пісню «Іди сину пріч од мене» виходить мати і син з різних куліс)

Син. «Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду?»

Мати. «Були, сину, морози невтішні, - а вони кого хочеш зведуть »

Син. «Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись? »

Мати. «А той, синку, хто виріс у горі, не так часто на зорі дививсь»

Син. «Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона? »

Мати. «Наша доля, мій синку, як море, той пливе, хто має човна».

(стає навколішки до матері)

Автор. Це був звичайний день. Хіба що тільки сонце світило яскраво-яскраво, і небо було голубе – голубе. А ще ……. Хотілось жити, любити, творити, надіятись і мріяти.

Але раптом все обірвалось (виходять маршируючи хлопці)

Прощались поспіхом, нашвидку й рушали. Кваплячись неначе навздогін за долею.

(син разом з хлопцями виходить за куліси)

Мати. «Пиши мені синку, пиши…»

Син. «Я повернуся, мамо»

Автор. Але не знав юнак, що ніколи вже йому не повернутись до рідної хати, не побачити уже ні роду свого, ні неба голубого, ні рідної землі….

Мати. Синочку, чуєш як курличуть

У синім небі журавлі?

Вони ж тебе до себе, синку, кличуть.

А ти лежиш в холодній цій землі.



Син (за кулісами ). Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні, ти не журись, я крила розпростаю,

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сивеє чоло….

Мати. «Ні, мій син живий , він кличе мене…»

Син. (за кулісами) «Мамо, мамо»

Мати. «Почулося, знову почулося»

(всі актори виходять на сцену)

(кожен з акторів говорить по рядку слова)

Ми не дозволим той жах повторити

Хочемо в мирі і щасті ми жити.

Низько в скорботі знамена скидаєм,

Клятві священній навік присягаєм.
Іменем доньки, що батька незнає,

Іменем матері, що сина не має,

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що посивіла.

Іменем пам’яті з роду, до роду.

Всі. іменем чесним, священним народу.

Автор. Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль стражденної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!



Ми в цій землі житами проросли,

Щоби війни не знали люди вічно.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка