Анотації навчальних дисциплін відповідних напрямів підготовки (назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання). Методологічні та теоретичні проблеми психології викладач



Сторінка1/8
Дата конвертації11.03.2016
Розмір1.27 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
Анотації навчальних дисциплін відповідних напрямів підготовки (назва дисципліни, статус, рік/семестр, мета, завдання, зміст дисципліни, викладацький склад, тривалість, оцінювання).
МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ

Викладач: Карпенко Зіновія Степанівна – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології

ОКР «Магістри», спеціальність «Психологія»; лекції – 34 год, семінари – 18 год., форма контролю – іспит



Мета: Дисципліна “Методологічні та теоретичні проблеми психології” є інтегративною в комплексі фундаментальних і професійно орієнтованих навчальних предметів, що вивчаються майбутніми психологами. Вона знайомить зі змістом провідних психологічних теорій, історичними, соціокультурними і феноменологічними передумовами конструювання і верифікації наукового психологічного знання, розглядає боротьбу ідей, шкіл, підходів, принципів наукових досліджень, правила і критерії унормування дослідницьких фактів і переведення їх в розряд наукових тощо.

Завдання: Проведення лекцій полягає у структурно-логічному впорядкуванні й історико-генетичному транспективному розміщенні ключових теоретико-методологічних проблем психології, їх експериментальному і феноменологічному обґрунтуванні. Студенти – майбутні психологи вчаться розбиратися в закономірностях і провідних тенденціях розвитку психологічної науки, відстежувати міждисциплінарні взаємозв’язки, методологічно грамотно вибудовувати своє наукове дослідження, конструювати дослідницькі гіпотези, рефлексувати досягнуті результати, намічати стратегічні дослідницькі цілі й оперативні тактичні завдання, а також шляхи їх досягнення.

На семінарських заняттях значна увага повинна приділятися моделюванню рефлексивної методологічної ситуації, в якій за наперед визначеними критеріями здійснювалася б оцінка певних психологічних теорій, підходів, парадигм, отриманих закономірностей і прогнозованих тенденцій розвитку розглядуваних психічних явищ, ідентифікувалися б “проблемні місця” теоретико-методологічної несумісності, формалістичні побудови і псевдонаукові експериментальні результати, диференціювалися б факти й артефакти тощо.



Зміст дисципліни:

Тема 1. Основні атрибути теоретико-методологічного аналізу в психології: співвідношення понять “наука”, “теорія”, “метод”, “методологія”, “парадигма”, “філософія”, “світогляд”; рівні професійного методологування - філософсько-епістемологічний, рівень загальнонаукової методології, конкретно-науковий, рівень методу і методики дослідження; методологічні настановлення в сучасній психології – ригоризм, лібералізм, плюралізм, монізм, амбівалентність тощо.

Тема 2. Методологічний паралелізм у психології: об’єктивний і суб’єктивний методи, номотетичний та ідіографічний підходи, природничо-наукова і гуманітарна парадигми, пояснювальна й описова психології, Q та R – методології, гіпотетико-дедуктивний та емпірико-індуктивний методи; необхідність методологічної тріангуляції; холістичний підхід.

Тема 3. Історичні підстави і логіка розвитку психологічної науки: психологія стародавнього світу, психофізичний дуалізм, експериментальна психологія і класичні школи (асоціативна психологія, структуралізм і гештальтизм, функціональна психологія, біхевіоризм, психологічний енергетизм, психологія діяльності) в боротьбі за цілісне вивчення психіки; шляхи подолання розриву академічної (теоретичної) та емпіричної (практичної) психологій – культурно-історичний, психотехнічний і моделюючий, в т.ч. системно-миследіяльнісний підходи.

Тема 4. Шляхи подолання методологічної кризи у психології: поняття кризи у розвитку психології як науки та її основні ознаки; культурна психологія, аксіологічна психологія, антропологічна психологія, раціогуманістична психологія, органічна психологія і т.д. як відповіді на розв’язання кризової ситуації в методології психології.

Тема 5. Категоріальний лад сучасної психології: за М.Г. Ярошевським, - дія, образ, мотивація, психосоціальне відношення, особистість; за В.А. Роменцем, - ситуація, мотивація, дія, післядія; вчинковий канон історичного розвитку психологічної науки; системи психології, за Н. Смітом, як втілення провідного локусу причинності; єдина теорія психічних процесів Л.М. Веккера – екстероцептивні (когнітивні), інтероцептивні (емоційні), пропріоцептивні (регулятивно-вольові) процеси та наскрізні процеси (пам’ять, уява, увага); інтегральні характеристики психіки - мовлення і свідомість; тлумачення форм психічного життя, за О.Б. Старовойтенко (класи інтелектуальних, спонукальних, почуттєвих, мнемічних, експресивних, свідомих, несвідомих психічних форм).

Тема 6. Принцип детермінізму та його історичні модифікації: поняття про детермінізм і причинність; класифікація причин, за Аристотелем (матеріальна, рушійна, формальна, цільова); типи раціональності як епістемологічні моделі, за В.С. Стьопіним (класична, (органоцентризм, соціоцентризм, енвайроцентризм, нонцентризм); аfter-постмодернізм та відродження ідеї холархічного влаштування сущого.

Тема 7. Метод моделювання у психології: специфіка метафоричного пізнання дійсності; геометричне моделювання і просторові моделі у психології; дигітальні (числові) моделі як засоби професійного методологування; зв'язок типів раціональності з видами концептуального моделювання у психології.

Тема 8. Методологічні критерії унормування психології особистості: проблема критеріїв виокремлення предмету психології особистості; методологічний аналіз психології особистості Л. Х’єлла і Д. Зіглера; методологічний підхід до оцінки теорії особистості Л. Первіна і О. Джона; метод корінної метафори у психологічній персонології С. Клонінгер; компаративний підхід у психології особистості С. Мадді; системи психології, за Н. Смітом; культурологічні й аксіологічні побудови у психології особистості.

Тема 9. Аксіопсихологічна персонологія, її топос та хронос: Аксіопсихологічна персонологія З.С. Карпенко, її топос – картографія інтегральної суб’єктності та хронос – актуалізація духовних інтенцій та конструювання наративних ідентичностей; культурно-відповідний, психодинамічний, феноменологічний, психотерапевтичний (реконструктивний) ракурси аксіологічної психології особистості.

Оцінювання

Поточне тестування та самостійна робота (бали)

Підсумковий тест (екзамен)

Сумабалів

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль 2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

50

100

5

5

5

5

5

5

5

5

10

Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

80 – 89

В

добре

70 – 79

С

60 – 69

D

задовільно

50 – 59

Е

26 – 49

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-25

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

АКСІОЛОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Викладач: Карпенко Зіновія Степанівна – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології

ОКР «Спеціаліст», спеціальність «Психологія»; лекції – 10 год, семінари – 10 год., форма контролю – залік



Мета вивчення дисципліни «Аксіологічна психологія особистості» полягає в суміщеному телеологічному й каузальному моделюванні холістичної – аксіопсихологічної – концепції особистості, що, як предмет академічних студій, віддзеркалює пост-некласичні й пост-постмодерністські пошуки універсальної раціональності, з точки зору якої лише і можливе всебічне осягнення феномену цілісної людини.

Завдання полягає в обґрунтуванні історичної логіки появи аксіологічної психології особистості як холістичного проекту пост-постмодерністських персонологічних студій, що несуперечливим чином інтегрує телеологічне тлумачення і причинно-наслідкове пояснення в герменевтичному форматі принципу інтегральної суб’єктності зі специфічною ціннісно-смисловою представленістю його семантичного змісту на різних рівнях індивідуальної екзистенції людини.

Важливо закріпити знання про гносеологічні й епістемологічні джерела аксіопсихології особистості; культурно-історичні, психодинамічні й рефлексивно-феноменологічні ракурси дослідження аксіопсихічних феноменів та процесів персонального аксіогенезу; передбачається опанування поняттєво-термінологічного тезаурусу аксіологічної психології особистості та логічного каркасу семантичних трансформацій базових концептів цієї навчальної дисципліни.



Зміст дисципліни:

Змістовий модуль 1. Гносеологічні й епістемологічні джерела

аксіологічної психології особистості.

Тема 1. Гносеологічні джерела аксіопсихологічної психології особистості:

постановка проблеми в епістемологічному ракурсі: телеологічний підхід у

західній персонології; аксіологічна проблематика у вітчизняній психології

особистості.



Тема 2. Культурно-історичне пояснення аксіопсихіки й аксіогенезу особистості: інтеріоризація суспільних цінностей як механізм породження смислових утворень особистості; нормо – і культуро - відповідні аспекти персонального аксіогенезу.

Тема 3. Психодинамічне тлумачення аксіопсихічних феноменів: глибинно- і

вершиннопсихологічні механізми персонального аксіогенезу; аксіопсихологічні траєкторії саморозвитку особистості.



Змістовий модуль 2. Холістична концепція аксіопсихології

особистості

Тема 4. Онтологічні виміри ціннісної свідомості особистості: поняття і види

смислових утворень особистості; аксіогенез особистості у феноменологічній



рефлексії (результати смислової редукції).

Тема 5. Особистість як інтегральна суб’єктність: принцип інтегральної суб’єктності – основа холістичної моделі аксіопсихіки особистості; синергія телеологічного й каузального підходів до аксіогенезу особистості; картографія суб’єктно-ціннісного трансцендування особистості.

Оцінювання

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль №2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

100

20

20

20

20

20

Т1, Т2 ... Т5 – теми.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

80 – 89

В

добре

70 – 79

С

60 – 69

D

задовільно

50 – 59

Е

26 – 49

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-25

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

ГЕРМЕНЕВТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Викладач: Карпенко Зіновія Степанівна – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології

ОКР «Бакалавр», спеціальність «Психологія»; лекції – 12 год, семінари – 12 год., форма контролю – залік



Мета: Дисципліна “Герменевтика психологічної практики” покликана сформувати цілісне уявлення про зміст і функції розуміннєвих процедур у процесі пізнання суб’єктивної реальності людини як індивідуальної особистості. Провідною ідеєю дисципліни є представлення психологічної герменевтики як особливої гуманітарної технології та феноменологічного методу, зорієнтованих на ідентифікацію або конструювання смислу пізнаваного психічного феномену чи артефакту.

Завдання проведення лекцій полягає в ознайомленні з історичною традицією та сутнісним змістом психологічної герменевтики; ціннісно-суб’єктною матрицею інтерпретації психічних феноменів особистості; психологічними механізмами, засобами, процедурами та умовами розуміння. На практичних заняттях з психологічної герменевтики актуалізуються теоретичні знання, методологічні принципи та відпрацьовуються герменевтичні процедури з експлікації прихованого смислу певного фрагмента суб’єктивної реальності за її вербальними кодами й експресивно-метафоричними референтами.

Зміст дисципліни:

Тема 1. Поняття про герменевтику. Історичний зміст дисципліни “Психологічна герменевтика” (ПГ): виникнення герменевтики; сутнісний зміст герменевтики; види герменевтики; трансформація предмету психологічної герменевтики; “герменевтичне коло”; розуміння, інтерпретація, тлумачення – основні герменевтичні процедури.

Тема 2. Ціннісно-смислова свідомість як предмет психологічної герменевтики: аксіологічне апріорі як інтенціональна основа герменевтики; ціннісні виміри індивідуальної свідомості (предиспозиційний організмічний, диспозиційні – індивідуально-суб’єктний, особистісний, індивідуальнісний, супердиспозиційний – універсумальний); холархія смислових утворень (логіка включення) і суб’єктних здатностей.

Тема 3. Принцип інтегральної суб’єктності й онтологічні координати розуміння: телеологія суб’єкта; спектр інтегральної суб’єктності (відносний суб’єкт, моно-, полі-, метасуб’єкти, абсолютний суб’єкт) з цінностями вітальності, адаптації, інтеграції, індивідуального самотворення, ноосферного резонансу.

Тема 4. Психологічні механізми розуміння: емоційно-образне (континуально-інтуїтивне, ірраціональне, синтетичне) пізнання з функцією телеологічного проектування та логіко-дискурсивне (дискретне, раціональне, аналітичне) пізнання з функцією каузального обґрунтування наявного стану речей. Герменевтичні засоби: метафора, символ, міф, наратив як об’єкти розуміння; проблема пошуку та експлікації нових герменевтичних одиниць.

Тема 5. Діалогічні засади психологічної герменевтики: поняття про діалог М.Бубера, М. Бахтіна, А. Хараша, К. Б’юдженталя та ін.; критерії діалогічної взаємодії (доступність, відкритість, довіра, автентичність та ін.); діалог як умова наукової етики; діалогічні засади психотерапевтичного дискурсу.

Тема 6. Аксіопсихологічна реконструкція психотерапевтичного дискурсу: телеологічна зумовленість психологічної практики; суб’єктний вимір психотерапії; аксіопсихологічні параметри психокорекції віктимної поведінки; аксіопсихологічна герменевтика трансактного аналізу, гештальт- і наративної психотерапії.

Оцінювання

Поточне тестування та самостійна робота (бали)

Підсумковий тест (залік)

Сумабалів

Поточне тестування

Самостійна робота

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

20

20

100

10

10

10

10

10

10

Т1, Т2 ... Т6 – теми.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

80 – 89

В

добре

70 – 79

С

60 – 69

D

задовільно

50 – 59

Е

26 – 49

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-25

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

ОСНОВИ ПСИХОТЕРАПІЇ

Викладач: Карпенко Зіновія Степанівна – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології

Сидорик Юрій Романович – кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогічної та вікової психології

ОКР «бакалавр», спеціальність «Психологія»; лекції – 36 год, семінари – 32 год., форма контролю – іспит


    1. Мета викладання дисципліни

Курс "Основи психотерапії" покликаний сформувати у студентів професійні знання і уміння у галузі надання психологічної допомоги, сприяти більш повному і глибокому розумінню основних вимог щодо процесу проведення психотерапії, психологічних понять і категорій, їх взаємозв’язку та взаєморозвитку, збагатити науковий світогляд студентів та їх психологічну культуру.

Психотерапія – історично та культурно зумовлений термін, який на даний час позначає особливий вид міжособистісної взаємодії, при якому пацієнтам надається професійна допомога психологічними засобами при вирішенні виникаючих у них проблем і труднощів психологічного характеру.



    1. Завдання вивчення дисципліни.

1) сформувати в студентів уявлення про сутність та основну проблематику психотерапії як окремого виду психологічної практики, а також про її місце і роль в сучасній психологічній практиці;

2) навчити студентів базовим технікам та стратегіям попередження можливого психологічного неблагополуччя та надання психологічної допомоги у кризових ситуаціях, ситуаціях життєвого вибору та ін.;

3) ознайомити студентів зі специфікою організації та проведення психотерапії у різних видах сеттінгу: індивідуальній, сімейній та груповій формах; дитячої психотерапії;

4) сформувати уявлення про базові навички здійснення кризової інтервенції, супервізії.

На семінарських заняттях значна увага повинна приділятися моделюванню ситуацій психотерапевтичного процесу в рамках різних напрямків психотерапії.

Зміст дисципліни:

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка