Антологія вчительського пошуку Не вчи камінь котитися, просто



Скачати 68.94 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір68.94 Kb.


Формування духовного світу особистості на уроках української мови та літератури. Із досвіду роботи



Антологія вчительського пошуку

Не вчи камінь котитися, просто

прийми перешкоду – і він сам покотиться…

Г. Сковорода

Ці мудрі слова українського мислителя сказані саме для нас, педагогів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе, випробувати себе в різних видах діяльності, розвинути власні обдарування, самовдосконалитися.

Ми багато говоримо про екологічне забруднення. Але не менш небезпечним є «забруднення» духовне. Мусимо визнати, що в багатьох випадках винні ми самі. Десь не довчили своїх дітей, у чомусь проґавили, колись не стали на захист духовних святинь. Сьогодні, як ніколи, перед нами, словесниками, стоїть важливе завдання: виховати в школяра доброту, любов до людини, запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності. Саме тому я працюю над темою: «Формування духовного світу особистості на уроках української мови та літератури».

Проблеми духовності привертали увагу дослідників здавна. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці. А.Дістервега, В.О.Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори, які впливають на духовне виховання учнів: праця, сім`я, школа, учитель.

Я переконана, що саме уроки мови та літератури дають змогу прищеплювати школярам високі моральні якості, чуйність, повагу до ближнього, почуття людської гідності, обов’язку, справедливості. Все це закладено в дитині від природи, тільки треба вчасно розбудити, підтримати. Я вважаю: не варто втовкмачувати дітям, що людина народжується тільки для щастя. Вони мають зрозуміти, що одвічно існують поряд добро і зло, які перебувають у постійній боротьбі. Здається, немає людини, яка б не знала, що берегти природу, маленьке джерельце чи річку, допомагати тваринам, птахам – всім, хто потребує нашої турботи, і розуміти, безумовно, що найвища цінність на землі – людське життя, – все це є духовною красою. Та все частіше у засобах масової інформації зустрічаємо жахливі картинки дитячої жорстокості, а чи здригаємось від почутої лайки. Чому? Чому в ХХІ столітті з його надсучасними технологіями так катастрофічно не вистачає духовності, гуманізму?

З огляду на це, уроки мови та літератури мають не лише освітнє, а й виховне значення. Вплив засобів мистецтва слова на юну душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості підростаючого покоління.

Моя мета: сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур, здатна до самовдосконалення.

Для цього потрібно вирішити такі завдання:



  • створити умови для розвитку творчої особистості в процесі викладання української мови та літератури;

  • організувати різні види діяльності на уроках української мови та літератури як за формою, так і за змістом;

  • формувати в учнів творчі здібності та вміння, які допоможуть їм у подальшій самостійній діяльності.

Важливою проблемою є пошук оптимальних шляхів зацікавленості учнів до навчання, спонукання до творчості, самостійності, підвищення розумової активності.

Готуючись до уроків мови та літератури, намагаюся підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал.

Для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань, добираю різні види уроків: уроки-лекції, уроки-захисти проектів, уроки закріплення знань. За формою та ступенем самостійності організації діяльності учнів перевагу віддаю інтерактивним урокам. Застосовую проблемне навчання, проектне навчання, ігрові ситуації тощо. Намагаюся створити на уроках атмосферу співробітництва, зацікавленості у отриманні кінцевого результату. Виховую шанобливе ставлення до рідної мови і культури. Будь-яка творчість базується на знанні предмета. Тому бачу своє завдання на уроці в тому, щоб в евристичній бесіді пояснити усі проблемні моменти, які можуть виникнути під час творчої діяльності учнів. Не менш важливою є й теоретична підготовка учнів.

Для учнів більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: урок-пошук (“Пошуки сенсу життя героями драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”), урок-дослідження (Невмируща сила людської душі (за твором О. Турянського "Поза межами болю"). Дітям подобається знаходити істину самим, щось досліджувати і порівнювати власні думки з думками інших. Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі у конкурсах творчих робіт.

На уроках мови діти вчаться самостійно опрацьовувати різноманітний навчальний матеріал (тобто вчаться працювати з книгою), опановують різні форми роботи (складання плану, конспекту, тез прочитаного, виступають з доповідями, рефератами). Робота з книгою вимагає не тільки вміння розібратися в змісті, відібрати суттєве, основне, але й уміння дати певну оцінку прочитаному, зробити необхідні висновки, висловлювати свою власну (оцінку прочитаному) точку зору.

Під час вивчення теми «Фразеологічне багатство української мови» учні виконують найрізноманітніші види роботи, як-от: пояснення значення фразеологізмів, робота з фразеологічним словником, написання творів-мініатюр з використанням не менше ніж 7 фразеологізмів або написання твору, темою якого є розкриття нового фразеологізму. Таким чином діти доводять, що українська фразеологія – явище унікальне, неповторне, воно робить нашу мову багатою, образною. Редагування речень і текстів, робота з картками, найрізноманітніші диктанти (словникові, пояснювальні, слухові, зорові, розподільні, вибіркові), завдання творчого характеру, самостійна, пошукова робота сприяють підвищенню грамотності учнів, активізують їх роботу, розвивають словниковий запас, творчі здібності.

Розвивати зв’язне мовлення дитини – це насамперед означає формувати вміння бачити, спостерігати, зіставляти, осмислювати побачене, упорядковувати й систематизувати матеріал, висловлювати свої думки, передавати їх точними, яскравими, правильними конструкціями. Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, благородства, на мою думку, закладені в роботі над творами на морально-етичні теми. Для написання учнями творів намагаюся добирати такі теми, які порушували б злободенні проблеми, давали можливість старшокурсникам висловлювати власне бачення світу, утвердити своє «я». А таких проблем у молоді безліч. Розкриваючи такі теми, як: «Твори добро, бо ти – Людина!», «Чи потрібне нам милосердя?», учні роблять висновок: «Якою скромною не була б добра справа, вона залишає позитивний слід у душі».

Школярі мають навчитися бачити порушення гармонії співіснування, скажімо, людини і природи, що сприятиме не тільки екологічному вихованню, а й збагаченню їх моральних цінностей.

На уроках літератури можна поговорити про найбільш хвилюючі проблеми, а інколи розв’язати їх, висловити своє ставлення до твору, дати власну оцінку вчинкам героїв, взяти участь у дискусії. Під час вивчення твору І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та перегляду однойменного фільму, учні роблять висновок, яка ж насправді роль сім’ї в житті людини. Особливо цікаво проходить урок «Вічна загадка любові» (за повістю Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Намагаємося розглядати проблеми, порушені письменниками у творах, пов’язувати їх із сьогоденням, доводимо, чи є вони актуальними й сьогодні. Найважливіше завдання вчителя полягає в тому, щоб постійно розвивати й підтримувати в учнів інтерес до художньої літератури, прагнути, щоб вони читали твори і вміли давати оцінку прочитаному. Заслуговують уваги роботи учнів 11 класу після прочитання ними твору Осипа Турянського «Поза межами болю». Свої враження вони висловили картинами-обкладинками книги, фанфіками, буктрейлерами, сенканами. (Ці матеріали подані у додатках до конспекту уроку).

Щоб перевірити зміст твору готую різні питання: «Чи знаєш ти героїв твору?», «Чий це портрет?», «Кому з героїв належать слова?», «З яких творів взято ці слова?». Використовую літературні диктанти. Пропоную всім охочим робити ілюстрації до вивчених творів. О. П. Довженко – один із найулюбленіших письменників учнів. Адже його твори – суцільна духовність. Тому проводити уроки буденно не можна. Після вивчення кіноповісті «Зачарована Десна» пропоную дітям написати про своє дитинство, скласти колискову своїй майбутній дитині.

Ефективність роботи над будь-якою проблемою визначається її результативністю. Звичайно, формування духовного світу особистості неможливо виміряти балами. На мою думку, не оцінка в журналі є показником роботи вчителя, а ступінь духовного взаєморозуміння. Заміна жорсткого контролю з мого боку на співпрацю з учнями тільки позитивно впливає на результативність навчання. Мої вихованці щороку стають переможцями ІІ, учасниками і переможцями ІІІ (а Сухінська Діана – призер ІV (Диплом ІІ ступеня у 2014 р.)), етапів олімпіад з української мови та літератури, Міжнародного конкурсу з української мови ім. П.Яцика, Міжнародного конкурсу ім. Т.Шевченка, були переможцями ІІІ (обласного) етапу в конкурсі творчих робіт під гаслом «Об’єднаймося, брати мої». (Пропоную переглянути відеотвір Волоської Інни, учениці 11 класу, що є у додатках).

Методика викладання української літератури постійно вдосконалюється, вводяться нові методи, засоби та прийоми, покликані покращити урок, зробити його цікавішим та ефективнішим. Але, викладаючи в школі мистецтво слова, не забуваймо донести до розуму й серця учнів не лише ідейний зміст твору, а й нев’янучу художню красу, барвистість, милозвучність народної мови, збагатити досить убогий словниковий запас. Для мене, безперечно, головним у подальшій педагогічній роботі залишається завдання робити «уроки мови та літератури – уроками духовності», бо вже настав час замислитися над тим, хто ми? Які ми? Чиїх батьків діти? Знання сьогодні дуже важливі, та все ж важливішим є духовний світ дитини. Адже ще філософ Конфуцій стверджував: «Поважати будь-яку людину, як самого себе, і чинити з нею так, як ми хочемо, щоб чинили з нами, – вище за це немає нічого».



ОПАЦЬКА НАДІЯ МИКОЛАЇВНА. Чортківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 7







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка