Аутизм у дорослих Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах



Сторінка1/10
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10





ДОДАТОК

до наказу Міністерства охорони здоров'я України



___________ № _____



АУТИЗМ у дорослих
Адаптована клінічна настанова,

заснована на доказах

2014

Склад

мультидисциплінарної робочої групи з опрацювання медико-

технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах

доказової медицини хворим на аутизм


Марценковський Ігор Анатолійович

Керівник відділу психічних розладів дітей та підлітків Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, доцент кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, к.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча психіатрія»

Пінчук Ірина Яківна

Директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, д.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Психіатрія» відповідно до наказу №526-к від 10.12.2012

Ліщишина Олена Михайлівна

Директор Департаменту стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.мед.н.

Бурлачук Леонід Фокич

Завідувач кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, член-кореспондент НАПН України, д.мед.н., професор

Волосовець Ірина Петрівна

Головний спеціаліст відділу профілактики та медико-соціального забезпечення матерів та дітей Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги

Карагодіна Олена Геннадіївна

Завідувач кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, д.мед.н., професор

Коваленко Людмила Миколаївна

Начальник відділу профілактики та медико-соціального забезпечення матерів та дітей Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги

Мартинюк Володимир Юрійович

Директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ України, к.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча неврологія»

Матюха Лариса Федорівна

Завідувач кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика – сімейна медицина»

Мостовенко Раїса Василівна

Завідувач дитячого інфекційного відділення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Педіатрія» відповідно до наказу №526-к від 10.12.2012

Панічевська Євгенія Леонідівна

Голова Асоціації батьків дітей з аутизмом

Пілягіна Галина Яківна

Професор кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, д.мед.н., професор

Сергієнко Інна Володимирівна

Засновник Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім»

Скрипник Тетяна Вікторівна

Завідувач лабораторії корекції розвитку дитини з аутизмом Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, голова Громадської асоціації підтримки осіб з аутизмом «Сонячне коло», д.психол.н., с.н.с.

Стратович Юрій Олександрович

Завідувач відділенням № 9 Донецької обласної психіатричної лікарні № 1

Фільц Олександр Орестович

Завідувач кафедри психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні, д.мед.н., професор

Бурлачук Олег Леонідович

Генеральний директор першого українського видавництва психологічних тестів "ОС України"

Матвієць Людмила Григорівна

Асистент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги КМАПО ім. Шупика

Солодуха Богдан Михайлович

Лікар-педіатр дільничий ЦПМСД №2  АЗПС № 3 Голосіївського району

Рибченко Лариса Костянтинівна

Директор МГО «Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму" "Дитина з майбутнім», аспірант Інституту корекційної педагогіки ім. М. Драгоманова

Хаустова Олена Олександрівна

Завідувач відділу психічних розладів похилого віку Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, д.мед.н.

Пішель Віталій Ярославович

Завідувач відділу медико-соціальних проблем терапії психічних розладів Держ Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, д.мед.н., професор

Лерман Наталія Геннадіїна

Сімейний лікар, зав.амб. Андріївської МА ЗПСМ Макарівського р-ну Київської обл.

Чуприков Анатолій Павлович

Професор кафедри дитячої психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор


Методичний супровід та інформаційне забезпечення


Горох Є.Л.

Начальник Відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.т.н.


Мельник Є.О.

Начальник Відділу доказової медицини Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»


Шилкіна О.О.

Начальник Відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров’я Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»


Черніцька М.В.

Експерт Відділу доказової медицини Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»



Державний експертний центр МОЗ України є членом

Guidelines International Network

(Міжнародна мережа настанов)



ADAPTE (Франція)

(Міжнародний проект з адаптації клінічних

настанов)




Зміст

Синтез настанови

Вступ

Особистісно-орієнтоване лікування



Основні пріоритети для впровадження

1. Лікування

1.1. Загальні принципи надання медичної допомоги

1.2. Визначення та оцінка

1.3. Визначення правильних втручань та контроль за їх використанням

1.4. Втручання з приводу аутизму

1.5. Втручання з приводу зухвалої поведінки

1.6. Втручання з приводу супутніх психічних розладів

1.7. Оцінка і втручання щодо сімей, партнерів та осіб, які здійснюють догляд

1.8. Організація та надання медичної допомоги

2. Примітки щодо сфери настанови

3. Впровадження

4. Рекомендації з досліджень

4.1. Спрощена самодопомога при тривозі і депресії у дорослих з аутизмом

4.2. Когнітивна поведінкова терапія (КПТ) тривожних розладів у дорослих з аутизмом

4.3. Фармакологічні методи лікування депресії у дорослих з аутизмом

4.4. Структура і організація команди фахівців

4.5. Підсилюючі засоби комунікації для дорослих з аутизмом

5. Інші версії настанови

5.1. Повна настанова

5.2. Маршрут допомоги NICE

5.3. Інформація для громади

6. Рекомендації NICE

7. Оновлення

Глосарій

Про дану настанову

Література

Синтез настанови

За прототип Адаптованої клінічної настанови «Аутизм у дорослих» взято Клінічну настанову «NICE CG 142 – Autism: recognition, referral, diagnosis and management of adults on the autism spectrum» (2012) –



http://www.nice.org.uk/nicemedia/live/13774/59685/59685.pdf

Дана настанова є скороченою версією настанови. Повну версію настанови можна знайти за посиланням –



http://www.nice.org.uk/nicemedia/live/13774/59684/59684.pdf
Передмова робочої групи з адаптації клінічної настанови за темою «Аутизм у дорослих»

В останні десятиріччя в усьому світі для забезпечення якості і ефективності медичної допомоги, для створення якісних клінічних протоколів (Clinical Pathway) та/або медичних стандартів (МС) як третинне джерело доказової медицини використовуються клінічні настанови (КН).

Клінічна настанова (Clinical practice guidelines)це документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблені з використанням методології доказової медицини на основі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях.

Відповідно до положень наказу МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 р. за № 2001/22313, створення КН в Україні здійснюється шляхом адаптації вже існуючих клінічних настанов, що розроблені на засадах доказової медицини у відомих світових центрах - NICE (Англія), SIGN (Шотландія), AHRQ (США), HEN WHO (ВООЗ), NZGG (Нова Зеландія) та ін. Клінічні настанови, що розроблені на науковій основі, мають основні ознаки, що відповідають назві, визначенню та змісту клінічних настанов, а саме:

  • наявність переліку членів мультидисциплінарної робочої групи

  • наявність зовнішніх рецензентів

  • визначення дати перегляду клінічної настанови

  • наявність шкали рівнів доказів у клінічній настанові

  • список першоджерел літератури (статті за результатами рандомізованих клінічних досліджень, мета-аналізи, огляди літератури) тощо.

Адаптована клінічна настанова за темою «Аутизм у дорослих» створена мультидисциплінарною робочою групою МОЗ України на основі оригінальної Клінічної настанови NICE 142 «Autism: recognition, referral, diagnosis and management of adults on the autism spectrum», 2012 року, яка була попередньо оцінена групою експертів за допомогою Опитувальника AGREE. Результати оцінки задокументовані і зберігаються у робочих матеріалах групи. Механізм адаптації передбачає внесення в оригінальний текст настанови, що залишається незмінним – Коментарів робочої групи, у яких відбивається можливість виконання тих чи інших положень КН в реальних умовах нашої національної системи охорони здоров’я, доступність медичних втручань, наявність зареєстрованих в Україні ліків, що зазначені у КН, відповідність нормативної бази щодо організаційних засад надання медичної допомоги тощо.

Запропонована адаптована клінічна настанова не повинна розцінюватись як стандарт медичного лікування. Дотримання положень КН не гарантує успішного лікування в кожному конкретному випадку, її не можна розглядати як посібник, що включає всі необхідні методи лікування або, навпаки, виключає інші. Остаточне рішення стосовно вибору конкретної клінічної процедури або плану лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей для проведення заходів діагностики і лікування у медичному закладі. Адаптована клінічна настанова «Аутизм у дорослих», відповідно до свого визначення, має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних медичних технологій, ліків та організаційних засад медичної допомоги.

Клінічна настанова – це рекомендаційний документ з найкращої медичної практики, заснованої на доказах ефективності, в першу чергу для практикуючих лікарів, які надають як первинну, так і вторинну медичну допомогу.

На основі Адаптованої клінічної настанови «Аутизм у дорослих» робоча група розробила Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги «Аутизм у дорослих», у якому використані доказові положення Адаптованої клінічної настанови щодо ефективності медичних втручань, які також слугували основою для визначення індикаторів якості надання медичної допомоги пацієнтам з аутизмом.

Представлена адаптована клінічна настанова має бути переглянута не пізніше 2017 р. мультидисциплінарною робочою групою за участю головного позаштатного спеціаліста МОЗ України, практикуючих лікарів, які надають первинну і вторинну медичну допомогу, науковців, організаторів охорони здоров’я, представників громадських організацій, які зацікавлені у підвищенні якості медичної допомоги та ін.
вступ
Аутизм – це довічний стан, пов'язаний з неврологічним розвитком, основною особливістю якого є стійкі труднощі в соціальній взаємодії і комунікації та наявність стереотипної (жорсткої і повторюваної) поведінки, опір змінам або обмежені інтереси. Прояви аутизму виражаються у окремих людей по-різному на різних етапах життя у відповідь на втручання з наявністю супутніх станів, таких як нездатність до навчання (також називається «інтелектуальна інвалідність»). Люди з аутизмом зазвичай мають труднощі з когнітивною і поведінковою гнучкістю, зміни сенсорної чутливості, труднощі сенсорної обробки та емоційне регулювання труднощів. Ознаки аутизму можуть варіюватися від легкого до важкого і можуть коливатися з плином часу або у відповідь на зміну обставин.

Значна частина дорослих з аутизмом по всьому аутистичному спектру відчуває соціальну та економічну ізоляцію. Їх стан часто не беруть до уваги працівники охорони здоров'я, освіти і соціальні працівники, які створюють перешкоди для доступу до підтримки та послуг, щоб жити самостійно. Крім того, люди з аутизмом більш імовірно мають супутні психічні і фізичні розлади й інші порушення розвитку. Деякі можуть мати контакт з системою кримінального правосуддя як жертви злочинів або як злочинці, і дуже важливо розпізнавати їх потреби.

Існують значні відмінності у показниках виявлення та направлення для діагностичної оцінки, часі очікування на діагностику, моделі мультидисциплінарної роботи, критерії оцінки та діагностичної практики для дорослих з ознаками аутизму. Ці фактори сприяють затримці в діагностиці і подальшому доступу до відповідних послуг.

Якщо процес діагностичної оцінки працює добре, професіонали, людина з аутизмом та її сім'я, партнер або особа, яка здійснює догляд, спілкуються з самого початку з людиною з аутизмом, беруть участь у прийнятті рішень, що стосуються їхньої допомоги. Це закладає основу для довгострокового розуміння між людиною з аутизмом, її родиною, партнерами або особою, яка здійснює догляд, і працівниками, які підтримують їх потреби. Проте, багато дорослих з підозрою на аутизм мають труднощі в доступі до діагностичної оцінки. Навіть якщо їм вдається поставити діагноз, вони можуть не отримати подальшої підтримки у спостереженні через відсутність відповідних послуг або узгодженого маршруту допомоги (care pathway).

В цій настанові “аутизм” відноситься до “розладів аутистичного спектра", який охоплює аутизм, синдром Аспергера і атиповий аутизм (або розлад розвитку, не вказаний по-іншому).

Група з розробки настанови визнає, що різні люди і групи віддають перевагу різним термінам аутизму, а саме, розладам аутистичного спектра, різниці аутистичного спектра і неврологічній різноманітності (в останньому документі Департаменту охорони здоров'я, Національного відділу аудиту та громадського лічильного комітету "аутизм" охоплює всі ці терміни).

Ця настанова охоплює медичну допомогу, яка надається працівниками закладів охорони здоров’я, працівниками спільноти та іншими професіоналами, які мають безпосередній контакт з пацієнтами і приймають рішення про медичну допомогу дорослим з аутизмом.
Низка рекомендацій у цій настанові була адаптована з рекомендацій інших клінічних настанов NICE. Якщо це відбувалося, група з розробки настанови обережно зберігала зміст і мету первинних рекомендацій. Зміни у формулюванні або структурі були зроблені для того, щоб відповідати рекомендаціям даної настанови. У всіх випадках оригінальна настанова будь-якої адаптованої рекомендації вказується у примітках.

Настанова передбачає, що працівники, які виписують рецепти, будуть користуватися інструкціями до препарату (SPC) для обґрунтування рішень, прийнятих разом з окремими пацієнтами. У цій настанові назви препаратів позначені в примітках, якщо вони не мають ліцензії на ринку Великобританії на момент публікації. Працівники, які виписують рецепти, повинні перевірити показання за інструкцією для кожного препарату.


Допомога з людиною в центрі уваги

Ця настанова пропонує кращі практичні поради щодо надання допомоги дорослим з аутизмом.

Підтримка і медична допомога повинні враховувати потреби і переваги людини. Люди з аутизмом повинні мати можливість приймати поінформовані рішення щодо свого лікування у партнерстві зі своїми медичними працівниками. Якщо дорослі з аутизмом не мають можливості приймати рішення, медичні працівники повинні слідувати рекомендаціям Департаменту охорони здоров'я про згоду і Кодексу практики, який супроводжує Закон про психічну здатність. В Уельсі медичні працівники повинні дотримуватися рекомендацій про згоду від уряду Уельсу.

Належна комунікація між працівниками охорони здоров'я і людьми з аутизмом та їх сім’ями, партнерами і особами, які здійснюють догляд, має важливе значення. Вона повинна спиратися на письмову інформацію на засадах доказової медицини відповідно до потреб конкретної людини. Підтримка, допомога й інформація для людей має бути прийнятною відповідно до культурних особливостей людини. Вона також має бути доступною людям з іншими потребами, такими як фізичні, сенсорні або нездатність до навчання і людям, які не говорять або не читають англійською.

Якщо людина з аутизмом згодна, сім'я, партнер і особа, яка здійснює догляд, повинні мати можливість брати участь у прийнятті рішень щодо підтримки та лікування.

Сім'ям, партнерам і особам, які здійснюють догляд також необхідно давати інформацію та підтримку, яку вони потребують.

Допомога молодим людям у перехідний період від педіатричної служби / дитячих і підліткових психічних медичних послуг (CAMHS) до послуг для дорослих повинна плануватися і здійснюватися відповідно до настанови з найкращої практики Перехід: отримати це право для молодих людей. (Transition: getting it right for young people)

Команди CAMHS і педіатри повинні працювати спільно, щоб забезпечити оцінку і послуги для молодих людей з аутизмом. Діагноз та лікування необхідно переглядати впродовж усього перехідного періоду і повинна бути ясність щодо лікаря, який забезпечує безперервність допомоги.


Основні пріоритети для імплементації

Наступні рекомендації були визначені в якості пріоритетів для імплементації.


Загальні принципи допомоги

• Всі співробітники, які працюють з дорослими з аутизмом повинні:

– працювати в партнерстві з дорослими з аутизмом та, при необхідності, з їх сім'ями, партнерами або особами, які здійснюють догляд

– пропонувати підтримку і допомогу з повагою

– витратити час, щоб побудувати довірче, сприятливе, співчутливе та неупереджене ставлення як невід'ємну частину медичної допомоги.

• Для того щоб ефективно надавати допомогу і підтримку дорослим з аутизмом, місцева міжвідомча стратегічна група з аутизму [1] повинна включати представників від менеджерів, уповноважених та клініцистів від послуг для дорослих, включаючи психічне здоров'я, нездатність до навчання, первинну медичну допомогу, соціальну допомогу, житлові, освітні та служби зайнятості, систему кримінального правосуддя і третій сектор. Повинно бути значне представництво від людей з аутизмом та їх сімей, партнерів і осіб, які здійснюють догляд.


Виявлення та оцінка

• Слід розглянути оцінку можливого аутизму, якщо людина має:

– одне або більше з наступного:

◊ постійні труднощі в соціальній взаємодії

◊ постійні труднощі в соціальній комунікації

◊ стереотипну (жорстку і повторювану) поведінку, опір змінам або обмеженню інтересів і

– одне або більше з наступного:

◊ проблеми при отриманні або збереженні роботи або навчання

◊ труднощі в започаткуванні або підтримці соціальних відносин

◊ попередній або поточний контакт з послугами психічного здоров'я або нездатності навчання

◊ історія станів, пов’язаних з неврологічним розвитком (в тому числі нездатність до навчання і синдром дефіциту уваги і гіперактивність) або психічних розладів.

У дорослих з можливим аутизмом, які можливо не мають помірної або важкої нездатності до навчання, розглянути питання про використання коефіцієнта спектра аутизму (Autism-spectrum Quotient) - 10 пунктів (AQ-10) [2]. (Якщо людина має труднощі читання, читати AQ-10.) Якщо у особи оцінки вище шести за AQ-10 або є підозра на аутизм на основі клінічної оцінки (з урахуванням будь-яких минулих даних, наданих інформатором), запропонуйте комплексну оцінку на аутизм.

• При оцінці зухвалої поведінки проведіть функціональний аналіз (див. рекомендацію 1.5.3), включаючи визначення і оцінку будь-яких факторів, які можуть викликати або підтримувати поведінку, таких як:

– фізичні розлади

– соціальне середовище (в тому числі відносини з сім'єю, партнерами, особами, які здійснюють догляд і друзями)

– фізичне середовище, в тому числі сенсорні чинники

– супутні психічні розлади (включаючи депресію, тривожні розлади і психози)

– проблеми комунікації

– зміни до рутинних чи особистих обставин.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка