Батьківщина. Богдан-Ігор Антонич



Скачати 121.17 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір121.17 Kb.

Батьківщина. Богдан-Ігор Антонич







«Що це є Батьківщина?» - раз питалась Оля,


а батько радо відповів на це дитині:

«Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,


поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш».



Батьківщина. Микола Бурукин







Я  часто  думаю  про  те,  
Що  є  одна  земля,
Де  виросли  батьки,  
Де  виріс  ти  і  я.

Це  та  земля,  де  вперше  полюбив,


Де  смуток  очі  радісні  залив...
Там  мати  лагідно  співала  колискові,
Я  через  них  пізнав  світи  казкові.
Там  батько,  посміхаючись  мені
Розповідав  історії  смішні.

Ти  ненька  наша,  рідна  Україно,


Нема  на  світі  ріднішої  країни,  
Ніж  ти  одна:  безмежна  і  квітуча,
Людьми  багата,  горда  і  співуча.

Я  українець  і  я  горджусь  собою,


Одним  майбутнім  зв’язаний  з  тобою.
Майбутнім  світлим,  бер  розбрату  й  горя,
Де  люди  будуть  дружніми  аж  від  Карпат  до  моря.

І  якщо  кожен  з  нас  повірить  хоч  на  мить,  


І  в  серці  іскорка  любові  не  догорить
Я  знаю,  буде  користь  Україні  -  
Близькій  душі  і  серцю  Батьківщині!



Батьківщина. Олексій Довгий










 Моя рідна Батьківщина 
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.



Вірші про рідну Україну. Юрій Шкрумеляк







ДЕ УКРАЇНА?
 
Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.
Україна в тих долинах
І високих горах,
На степах буйних, широких
У гаях, у борах.
Україна в білих селах,
У густих садочках,
У хрещатому барвінку,
У синіх квіточках.
Україна на яворах
Пташкою співає;
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в чорноземі,
Що родить пшеницю, -
В глибинах, що дають нафту
І сіль-сировицю.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній, -
Україна в рідній школі,
В майбутності ясній.
Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, -
У дитячому серденьку,
В розумній головці,
Україна в ясних зорях,
В сонці, що над нами, -
І в очах добрячих, ясних
Рідненької мами.


МИ Є ДІТИ УКРАЇНСЬКІ
 

Ми є діти українські,


Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.

Рідне небо, ясне сонце,


Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід - українці
Всі до нас подібні.

Рідна віра: Свята Трійця


І Пречиста Мати.
Рідна мова: нею вчились
Бога прославляти!

Присягаем наш Край Рідний


Над усе любити,
Рідний нарід шанувати
І для нього жити.

Присягаєм - рідну віру


Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.

Як ріка в гору не піде,


Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.

Що нам рідне, те нам буде


І красне і гоже!
Присягаєм, що так буде
Поможи нам, Боже!

 

Я дитина українська


 
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!

 

СЛОВО УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ


 

Хто ти, хлопчику маленький?

Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!

А по чім тебе пізнаю?

По вкраїнському звичаю,
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.

А скажи, де Край твій рідний?

Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.

Як поможеш свому люду?

Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
А чужі щоби цінили,
Щоб про мій народ питали,
Україну шанували.
Чи при праці, чи в забаві,
Все послужу рідній справі.
Ні маєтку ані труду
Жалувати я не буду,
Щоб народові Вкраїни
Помогти устать з руїни, -
Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й честі.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!



Вся моя родина. Микола Сингаївський







Мати, мова, батьківщина –

ось і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

три цілющих вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

нас повік не роз’єднати.




Леся Вознюк










День Незалежності


Серпень нам дарує
незабутні миті:
стяги українські
в сонячній блакиті
майорять крилато
на держави свято.
Приїжджайте, друзі,
з нами святкувати!

Якщо ти любиш рідний край…

 

Якщо ти любиш рідний край,


йому душа пісень співає,
і ритми серця відчуває
діброва сива й зелен-гай.

Якщо ти любиш рідний край,


то уві сні до тебе линуть
п’янкий бузок і та калина,
що біля хати, пригадай.

Якщо ти любиш рідний край,


клин журавлиний крає серце,
і по-сирітському озерце
благає: «Нас не забувай!»

Якщо ти любиш рідний край,


стають нестерпними розлуки,
бо кличе липа й спраглі луки…
Ти їх у спогад заховай.

Якщо ти любиш рідний край,


це почуття в клітині кожній,
і ти прийдеш як подорожній,
що знає, де на світі Рай.


Любіть Україну, як сонце, любіть... Володимир Сосюра







 

Любіть Україну, як сонце, любіть, 


як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди.

 

Любіть Україну у сні й наяву, 


вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов’їну.

 

Між братніх народів, мов садом рясним, 


сіяє вона над віками… 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами.

 

Для нас вона в світі єдина, одна 


в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона
і в кожному серця ударі,

 

у квітці, в пташині, в електровогнях, 


у пісні у кожній, у думі, 
в дитячий усмішці, в дівочих очах 
і в стягів багряному шумі…

 

Як та купина, що горить — не згора, 


живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 
і в хмарах отих пурпурових,

 

в грому канонад, що розвіяли в прах 


чужинців в зелених мундирах, 
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 
до весен і світлих, і щирих.

 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 


і сльози, і все до загину… 
Не можна любити народів других, 
коли ти не любиш Вкраїну!.

 

Дівчино! Як небо її голубе, 


люби її кожну хвилину. 
Коханий любить не захоче тебе, 
коли ти не любиш Вкраїну…

 

Любіть у труді, у коханні, у бою, 


як пісню, що лине зорею… 
Всім серцем любіть Україну свою — 
і вічні ми будемо з нею!



Любимо Україну. Олександр Пiдсуха






Любимо! I знаємо за вiщо.


Зроду так не чулися на силi.
I любов доводимо на дiлi,
У трудi й на димнiм бойовищi.

Любимо Вкраїну, та не слiпо,


Щирим серцем, чистою душею.
I не можем жити, мов без хлiба,
Нi вона без нас, нi ми без неї.

Любимо не ту, що поза часом


Ще iснує у чиїйсь уявi.
А й стару, оплакану Тарасом,
I нову - у величi i славi.

Любимо ходу її чудову,


До схiд сонця личенько умите.
Карi очi, невмирущу мову,
Серце, добротою оповите.

Любимо не здалеку, а зблизька.


Не заочно - на її роздоллi.
Наша це i мати, i колиска,
I не треба iншої нам долi.

Любимо у радостi i тузi,


Сили не шкодуємо для неї,
Щоб сiяла вiчною зорею
У братерськiм вольному союзi.



Мій рідний край. Надія Красоткіна









 

Моя земелько

Моя земленько ти ріднесенька,


як твій чар описати?
Не затихла ще моя пісенька,
Щоб про тебе співати.
Ніч невидная, ніч тихесенька,
Але сон не приходить.

Моя земелько ти ріднесенька


Святе моє кохання,
Для тебе було перша пісенька,
Тобі буде й остання.

----------------------------------



Українка я маленька

Українка я маленька


Українці батько й ненька
І сестричка, братик милий
На вкраїні народились.

Не забуду я ніколи


Знак мій – тризуб в синім полі
Україна – край мій рідний,
Що був славний і свобідний.

А як буду вже велика,


Не злякаюсь труду, лиха
Буду братам помагати
Слави й долі добувати.

А тепер я вчитись буду


Тої праці того труду
Щоб пішла скрізь добра слава
Що я Українка жвава.

Гей гуртуймось та лучімся


Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для вкраїни жити!

----------------------------------



Маленькі наші ноги

Маленькі наші ноги


Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть.

Маленькі наші руки,


Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні
Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас сердечка


Та щире в них чуття.
Любити Україну
Будуть ціле життя.

 

МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ


 

Гей, гуртуймось та лучімся,


Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару


У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.

Нехай вчує ненька мила


Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою-доля!



Як то весело жить на Вкраїні! Володимир Самійленко







 

Нема в світі країни такої,


Як Україна наша свята.
Кожний тут у розкоші, в спокої
І граблями добро нагорта.

Тут усяк, як та пташечка, вільний;


Всяк блюде інтереси суспільні,
А від щастя уголос кричить:
«Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!»


От вам приклади. Пан хуторянський
Без напасті живе й без біди.
Бо сповняє закон християнський

І кругом молодець хоч куди:


По-старому живе він донині.
Добре спить, а вже їсть  — щогодини
І, наївшись, як пень той, лежить.

Як то весело жить на Вкраїні!


Як то весело жить!
Старшина в волосному правленню,
Як в раю, прожива цілий вік.

Йому шану і гроші в кишеню


Мусить кожний нести чоловік.
А крім грошей, ще всякі дарини,
Сала, борошна повні торбини…

Що комора його аж тріщить.


Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
От глитай. Обідравши побожно

На селі усіх бідних людей,


Він живе так бундючно, вельможно,
І сьогодні накликав гостей.
Він справляє свої іменини  —

Всі веселі і п’яні, як свині,


А музика реве і гримить  —
Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!

Гершко-жид два шиночки поставив,


Він не вмів роззявлятись на ґав  —
За два роки село так поправив,
Що й одежу з людей постягав.

А селяни, хто вже й без свитини,


Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині,
А у Гершка в кишені бряжчить.
Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!


А вельможа  — «спокойствия ради»  —
Він нічим не турбується сам
І живе при якімсь там уряді,

Свою ж землю наймає жидам.


Вони слать йому гроші повинні,
А вельможі до грошей голінні
І уміють їх гарно спустить.

Як то весело жить на Вкраїні!


Як то весело жить!
Тільки бідний народ наш стражденний
Нарікає на долю гірку

У зневазі, у праці щоденній;


Не всміхнеться вона мужику.
Йому тільки нема ні хвилини,
Поки кожний засне в домовині;

Він під гнітом тяжким аж пищить.


Дуже весело жить на Вкраїні!
Дуже весело жить!



Україно моя калинова... Микола Верещака







Моя Україна

На  світі  багато  чудових  країн,


Мені  наймиліша,  найкраща  країна,
Яка  піднялася,  мов  Фенікс,  з  руїн,
Безсмертна  моя  Україна.

Ти  з  давніх  віків  непокірна  була  


І  волю  свою  боронила  невпинно.  
Нарешті  збулося  -  її  здобула  
Звитяжна  моя  Україна.

На  землях  твоїх  неозорих  степів


Живе  працьовита  і  чесна  родина,
Хвилюється  колосом  стиглих  хлібів
Моя  золота  Україна.

В  садах  і  дібровах  в  вечірні  часи  


Чарує  нас  пісня  дзвінка  солов'їна  
І  чути  співочі  дівчат  голоси,  -
Пісенна  моя  Україна.

Тепер  ще  не  легко  живеться  тобі,


Є  в  тому,  мабуть,  особлива  причина.
Та  все  подолає  в  тяжкій  боротьбі
Незламна  моя  Україна.

Квітуй,  мов  калина,  на  плесами  вод,  


Будь  в  дружбі  і  праці  міцна  та  єдина.  
Хай  буде  щасливим  твій  вільний  народ,  
Прекрасна  моя  Україно!  
21.06.06.

Слава тобі, Україно!

Урочиста  ода  

Радій,  Україно,  прекрасна  і  сильна!
Нарешті  ти  долю  свою  здобула:
Постала  державою  -  вільна  і  рівна,
Під  сонцем  свободи,  як  цвіт  розцвіла.

Зазнала  ти  голод,  війну  і  розруху,  


Та  все  подолає  твій  вільний  народ,  
Бо  сила  незламна  козацького  духу  
Для  тебе  -  надійний  і  вірний  оплот.

Тернисту  дорогу  до  щастя  народу


Тобі  ще  не  скоро  судилось  пройти.
В  єднанні  і  дружбі,  за  мир  і  свободу
Ти  впевнено  йдеш  до  святої  мети.

Живи,  Україно,  могутня  державо  


Славути  воз'єднаних  двох  берегів!  
Квітуй,  наша  Ненько,  у  сяєві  слави,  
Яка  не  померкне  навіки  віків!
22.08.06.

 

Калина

Стоїть  над  водою  червона  калина...
Віками  про  неї  складають  пісні,  -
Це  образ  твій  світлий,  моя  Україно,
Він  чистий  і  ніжний,  як  цвіт  навесні.

На  битву  за  волю  і  честь  Батьківщини  


Козак  воювати  далеко  іде,  
А  вдома  калина  і  мила  дівчина,  
Що  довго  і  вірно  коханого  жде.

У  січах  кривавих,  де  смерть  або  рани,


Звитяжці  кріпили  до  волі  жагу.
І  кров  їх  гаряча  горіла  багряно,
Мов  грона  калини,  на  білім  снігу.

Не  всі  із  походів  далеких  вертались  -


Життя  їх  забрали  жорстокі  бої,  
На  їхніх  могилах  калини  зростали,  
В  зажурі  схиляючи  віти  свої…

Калино,  калино,  квітуй  у  долині,


Пишайся  рум'яно  над  синню  води,
Ввібрала  ти  в  себе  красу  України
І  будеш  у  серці  народу  завжди.
24.06.06

Козацький дух

Україно  моя    калинова!


Скільки  лиха  народ  твій  зазнав,
Поки  вітер  святої  обнови
На  просторах  твоїх  загуляв.

Скільки  раз  вороги  ненаситно  


Зазіхали  на  землю  твою.  
І  ти  волю  свою  непохитно  
Боронила  в  смертельнім  бою.

Про  незламність  твою  і  відвагу


По  всім  світі  розносився  слух,
Джерелом  тої  сили  й  наснаги
Був  козацької  вольниці  дух.

Він  гойдався  в  колисці  вербовій  


Під  зажурливий  матері  спів,  
І  зростав  у  добрі  і  любові  
Вільний  син  українських  степів.

Хмільний  вітер  із  Дикого  поля,


Терпкі  запахи  росяних  трав
І  палке  поривання  до  волі
З  молоком  материнським  вбирав.

Недарма  молодим  козачатам  –


Здавна  звичаї  ці  повелись  –
Батько  й  мати  справляли  спочатку  
Коня  доброго,  шаблю  і  спис.

І  міцніли  козацькії  лави,


Гартувались,  як  сталь,  у  вогні.
Дух  козацької  волі  і  слави
Підіймав  наш  народ  до  борні.

Крізь  століття  зневаги  й  сваволі,  


Через  терни  страждань  і  біди  
Ясна  зірка  жаданої  волі  
Україні  світила  завжди.

І  здійснилася  мрія  народу:


На  початку  новітніх  століть
Україна,  здобувши  свободу,
Як  держава  могутня  стоїть!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка