Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5



Сторінка11/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.52 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар В. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалі дидактики) // Освіта і управління. – Том 3. – 1999. – №1. – С. 24-28.

2. Козлакова Г., Копил Г. Сучасні аспекти європейської політики вивчення іноземних мов в університетах // Вища освіта України. – 2004. – №2. – С. 45-51.

3. Корнілова А. Інженер-будівельник Німеччини у мінливому світі праці: кваліфікаційні вимоги та попит // Вища освіта України. – 2004. – №2. – С. 22-27.

4. Малиновська Г. Особливості формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього економіста в процесі його професійної підготовки // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – №5. – С. 76-80.

5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред. М.Ф.Степко – К., 2004. – 24 с.

6. Олексенко В. Ефективні шляхи вдосконалення змісту і форм підготовки спеціаліста ВНЗ // Вища освіта України. – 2004. – №2. – С. 121-127.

7. Ткач М.В. До питання про кредитно-модульну систему в навчанні: іноземні мови // Наука і освіта. – 2005. – №7-8. – С. 55-61.

8. Товажнянський Л., Романовський О., Пономарьов О. Особистісно орієнтоване проектування системи підготовки національної гуманітарно-технічної еліти // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – №3. – С.12-16.

УДК 373.5.036:78

О.С.Плохотнюк,

аспірант


(Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка)


МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОПВ-МУЗИКАНТІВ
Уже близько півстоліття питання цінностей, їх відношень й орієнтацій є одними з найактуальніших проблем низки наук. У педагогіці поняття “ціннісні орієнтації” особливо активно почало використовуватись лише за останні двадцять років. У наукових працях В.Анненкова, О.Асмолова, Т.Брайченко, В.Бутенка, З.Васильєвої, В.Дряпіки, І.Зязюна, М.Казакіної, Л.Коваль, С.Комарова, І.Нужної, В.Мухіної, Л.Рубашевської, О.Рудницької, О.Семашка, Т.Цвелих та інших дослідників психолого-педагогічний аспект вивчення цього феномена ґрунтується на філософському і соціально-психологічному розумінні ціннісних орієнтацій і розглядається як результат залучення особистості вихованця до суспільної практики. Сьогодення вимагає нових підходів до формування ціннісних ставлень та установок майбутнього вчителя. Значно зростають вимоги до його інтелектуального рівня, моральних якостей, професійної культури. Найголовніша цінність педагогічної діяльності – це особистість вихованця, його гармонійний розвиток і висока культура, яку вчитель повинен уміти сформувати.

Поряд із традиційною методологією педагогічних досліджень із зазначеної проблеми (С.Вершловський, В.Воронцова, Є.Андрієнко, І.Лушніков, С.Хмара, Є.Шиянов та інші) використовується також й аксіологічний підхід до аналізу проблеми професійно ціннісних орієнтацій. Для нашого дослідження такий підхід має особливе значення. Орієнтований на засвоєння та створення цінностей, він дозволяє в умовах цілеспрямованої організації навчально-виховного процесу сформувати життєво важливі якості особистості майбутнього вчителя, його ціннісне ставлення до оточуючого світу і самого себе (С.Анісімов, О.Дробницький, А.Здравомислов, В.Малахов, Е.Соколов, В.Тугаринов, Н.Чавчавадзе та інші).

Складність і багатогранність проблеми цінностей спричинили виникнення таких понять, як ціннісна свідомість, ціннісне ставлення, ціннісна установка, ціннісна поведінка та багато інших. У процесі навчальної діяльності у студента відпрацьовується індивідуальна система цінностей, ціннісних орієнтацій на базі вищих цінностей. Ця система суб'єктивна для його особистості, але вона об'єктивно виражає її спрямованість, розкриває мотиви та інтереси, за якими можна судити про ціннісні орієнтації особистості студента (В.Анненков, Т.Брайченко, В.Дзюба, З.Кокарева, Н.Миронова, С.Новикова, Л.Разживина та інші).

Мета нашої статті – на підставі аналізу наукової літератури з проблеми формування ціннісних орієнтацій особистості визначити класифікацію професійно ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів. Професійна спрямованість представляє собою складне багатомірне утворення, яке описується численністю властивостей та параметрів. Найбільш повно вони були висвітлені у роботі Н.Кузьміної. Виділені дослідницею ознаки включають потреби, мотиви, інтереси, відношення, уявлення про ціль, усвідомлення своїх здібностей до майбутньої професійної діяльності, а також вивчалась динаміка професійної спрямованості та навчальної мотивації студентів у залежності від адекватності їх уявлень про цілі навчання, тобто про майбутню професію та її вимоги.

На теорію цінностей як основну методологічну позицію спираються у своїх дослідженнях О.Булинін, В.Повзун та інші вчені. На підставі аналізу категорій “цінність” та “ціннісні орієнтації” О.Булинін пропонує власну класифікацію цінностей педагогічної діяльності. Перше місце у системі професійних ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя займають вищі духовні цінності. На другому місці знаходиться керування педагогічним процесом як ціннісна орієнтація. На третьому – орієнтації рефлексивно-аналітичного типу, вони необхідні для відображення себе “очима учня”. Необхідною умовою для формування повноцінної особистості є баланс орієнтацій всіх рівнів. Зазначена класифікація дозволяє визначити як головне завдання особистісне самовдосконалення, гуманістичний характер взаємовідносин, визнання цінності людини, її індивідуальності.

Педагогічні цінності розглядаються більшістю авторів у взаємозв’язку із загальнолюдськими. Така точка зору, на нашу думку, відповідає сучасним вимогам освіти, адже орієнтація лише на вузькопрофесійні цінності без урахування загальнолюдських формує обмежену особистість, що неприпустимо у педагогічній діяльності майбутнього вчителя. Можна повністю погодитись з В.Гриньовою у тому, що “духовні цінності є підґрунтям формування всебічно розвиненої особистості” [6, с.66]. Але зазначимо, що професійні цінності слід розглядати у взаємозв’язку із загальнолюдськими та національними цінностями. Як зауважує І.Лушніков, “...абстрактної людини не існує. Є людина певної нації і громадянин певної держави, а уже потім – людина світу” [9, с.24-25].

Вітчизняний педагог О.Вишневський визначає класифікацію цінностей українського виховання. Це абсолютні вічні цінності, основні національні цінності, громадянські цінності, цінності сімейного та особистого життя. Він справедливо зауважує, що лише гармонійне поєднання вищеназваних цінностей може дати позитивний результат. Оскільки орієнтація виключно на абсолютні цінності призводить до самоізоляції людини, надмірна увага до національних цінностей зумовлює формування зверхнього ставлення до інших народів, абсолютизація громадянських цінностей веде до бездуховного практицизму в стосунках між людьми, акцентування уваги на цінностях сімейного і особистого життя призводить до надмірного індивідуалізму [4, с.12-17].

На основі аналізу сучасних наукових праць можемо визначити класифікацію професійно ціннісних орієнтацій педагогів-музикантів, яка складається з таких компонентів: 1) вищі духовні, загальнолюдські та національні цінності; 2) цінності, що характеризують професійну діяльність педагога-музиканта (цінності-знання, цінності-уміння та цінності-якості); 3) керування педагогічним процесом як ціннісна орієнтація; 4) цінності, що характеризують особистісні якості педагога.

Вищезазначені цінності як компоненти професійно ціннісних орієнтацій студентів мистецько-педагогічних спеціальностей – майбутніх педагогів-музикантів – взаємопов’язані та взаємообумовлені. Тільки їх органічне поєднання може позитивно вплинути на якість формування професійно ціннісних орієнтацій учителів музики, а недостатня увага до будь-якого з них неминуче призводить до послаблення дії інших. Саме тому є важливим баланс зазначених цінностей у цій системі.

Розглянемо більш докладно ці групи цінностей. Вищі духовні, загальнолюдські та національні цінності є фундаментом системи цінностей майбутнього педагога-музиканта, своєрідними орієнтирами, за якими він співвідносить своє життя та професійну діяльність. На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до класифікацій (А.Кир’якова, Б.Круглова, Б.Лихачов, О.Сухомлинська та інші) В.Сергєєва у своєму дослідженні визначає теоретичну еталонну модель загальнолюдських цінностей, до яких відносяться такі цінності, як життя, здоров’я, людське співтовариство, свобода, праця, творчість та інші. Сутнісний зміст вищих духовних, загальнолюдських і національних цінностей розкрито в працях таких провідних науковців, як В.Андрущенко, І.Бех, О.Вишневський, О.Булинін, І.Войченко, М.Головатий, В.Гриньова, Я.Гудечек, В.Денисенко, В.Дряпіка, І.Лушніков, В.Разумний, Ю.Соловйова, О.Сухомлинська та інших дослідників.

Формування системи цінностей педагога-музиканта передбачає визначення його професійних знань, умінь та якостей. Під знаннями розуміємо сукупність засвоєних особистістю понять та уявлень про предмети і явища навколишньої дійсності в процесі професійної діяльності. Якщо В.Ягупов розподіляє знання на теоретичні (розкривають сутність речей, явищ та подій і є основою успішної практичної діяльності учня) та практичні (включають переважно відомості про використання тих чи інших предметів і ситуацій з конкретною метою) [13, с.236], то В.Гриньова пропонує наступну систему видів знань майбутнього вчителя: 1) теоретичні знання, котрі необхідні для здійснення діяльності (терміни, поняття, правила, закони, наслідки законів, наукові факти, принципи, постулати, аксіоми, гіпотези, наукові теорії, ідеї науки); 2) знання-засоби, що сприяють формуванню умінь, виконанню певних дій, операцій (прикладні операції мислення, експериментальні знання методів і процедур); 3) знання-цінності, котрі визначають ставлення педагога до навкілля, формують різнобічну особистість (методологічні знання, історичні знання, оцінні знання, наукові теорії, ідеї науки, принципи, наукові факти, закони) [6, с.115].

Формування системи цінностей педагога-музиканта передбачає як розвиток загальнокультурних знань, що включають в себе поняття про сутність духовної культури, мистецтва, літератури, релігії, так і професійних, пов’язаних із педагогічною і виконавською діяльністю. Міцність професійних знань та їхня дієвість становлять основне завдання процесу навчання. Усвідомленість знань передбачає розуміння їх значущості, внутрішніх зв’язків, уміння аналізувати і порівнювати, доводити і узагальнювати, оцінювати і пояснювати [10, с.65].

Цінності-знання дозволяють визначити власні цілі, вони передбачають вироблення особистісних ідеалів, принципів, керуючись якими, майбутній фахівець зможе приймати рішення, давати оцінку певним явищам, робити свідомий вибір, аналізувати свою поведінку та поведінку учнів.

У психолого-педагогічній літературі існують різні визначення поняття “уміння”. Так, наприклад, О.Абдулліна розглядає уміння як форму функціонування теоретичних знань; К.Платонов – здатність виконувати певну діяльність у нових умовах; Л.Спірін – структурну одиницю професійно-педагогічної діяльності; В.Ягупов – здатність робити що-небудь, зумовлену набутими знаннями та досвідом.

Педагог В.Ягупов пропонує таку класифікацію вмінь: інтелектуальні, технічні й практичні. Інший науковець Н.Кузьміна розглядає вміння як основні структурні компоненти діяльності, які поділяються на гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські та комунікативні.

Вчена Ю.Соловйова подає наступну класифікацію вмінь: а) інтелектуальні (передбачають здатність здійснювати аналіз і самоаналіз, бачити проблему там, де вона є, та обирати відповідний спосіб її вирішення, виявляти структуру досліджуваного об’єкта, відділяти суттєве від несуттєвого, встановлювати зв’язки між явищами, оцінювати ефективність своєї діяльності, результативність застосованих способів вирішення педагогічних ситуацій); б) рефлексивні (визначають поведінку майбутнього вчителя на основі її осмислення та прогнозування подальших дій. Рефлексія є процесом самопізнання, усвідомлення особистістю того, як вона сприймається та оцінюється іншими людьми. Вона є процесом подвійного, дзеркального взаємовідображення суб’єктами один одного). Г.Вижлєцов наголошує, що формування рефлексивних умінь пов’язане, передусім, з оцінкою та самооцінкою. Оцінка як аксіологічна категорія являє собою єдність двох складових: оцінки-процесу і оцінки-результату; в) комунікативні (відповідають за продуктивність процесу взаємодії вчителя з учнями, за їхнє взаєморозуміння та взаємоповагу). Психолог О.Леонтьєв визначає такі комунікативні вміння педагога: вольові якості, якості уваги, уміння соціальної перцепції, уміння розуміти, а не тільки бачити, уміння “подати себе” у спілкуванні з учнями, уміння оптимально будувати свою мову в психологічному плані, уміння мовного та немовного контакту з учнями, “гностичні вміння”, пов’язані з усвідомленням, систематизацією та переносом інформації [8, с.34].

Основою успіху в будь-якій сфері діяльності є самостійне перенесення знань, умінь і навичок у нову ситуацію, наповнення змісту діяльності особистісними характеристиками та значеннями. Ми поділяємо думку вищезазначених авторів стосовно змісту поняття “уміння” як вагомого чинника формування системи цінностей майбутнього вчителя, але в рамках нашого дослідження вважаємо за потрібне визначити також уміння музиканта.

Видатний радянський педагог, композитор і музикант Б.Асаф’єв вважав найскладнішим, але й найвищим уміння “чути (сприймати повною свідомістю і напруженою увагою) музику в одночасному охопленні всіх її “компонентів”, що розкриваються слуху; але так, щоб кожну мить звукоруху усвідомлювати в її зв'язку з попереднім і наступним і одразу миттєво визначати, логічний чи алогічний цей зв’язок – визначати безпосереднім чуттям, не вдаючись до технічного аналізу” [2, с.234].

Відомий музикант Й.Сигетті визначав уміння використання внутрішнього часу музиканта “... подумки програвати великі музичні уривки; повторювати мислено без партитури окремі частини твору, котрі таким чином прослуховуються протягом кількох хвилин, тоді як у дійсності виконання їх триває від тридцяти до п'ятдесяти хвилин” [5, с.81].

У концепції М.Давидова складовою виконавської майстерності виступає здатність музиканта емоційно мислити, проникати в емоційно-образний світ музичного твору, вміти виражати емоційно-особистісне ставлення до музики, творчо осмислювати авторський текст, вміти впливати на публіку під час сценічного виконання музики. Найвищий рівень виконавської майстерності естрадного виконавця включає вміння артиста імпровізувати в процесі виконання музики.

У колективному музикуванні виконавець повинен вміти: узгоджувати у темповому і ритмічному відношенні звучання свого інструменту в ансамблі; знайти необхідну звукову рівновагу; володіти основними динамічними нюансами; зіставляти звучання різної сили, поступово підсилювати або послаблювати звучання залежно від визначеної початкової і кінцевої сили звуку; відтворювати подовжене і швидке звукове наростання; узгодження технічних прийомів між усіма учасниками; слухати себе і партнера; досягнути компактного звучання; підпорядковувати звучання загальній художній меті.

Узагальнюючи вищезазначені професійні вміння, можна умовно їх поділити за змістом: володіння методикою та практичним досвідом навчання виконавської діяльності; уміння, пов’язані з виконавською майстерністю; уміння, пов’язані з виконавською інтерпретацією; уміння, пов’язані з використанням технічного обладнання (робота з мікрофоном, фонограмою та інші); уміння поводити себе на сцені (артистизм).

У будь-якому різновиді концертного мистецтва обов’язково присутнє акторське начало – виконавець завжди грає певну роль, продиктовану йому змістом твору, який виконується [7, с.66]. С.Клітін вважає, що жодної принципової відмінності між мистецтвом актора театру і мистецтвом концертного виконавця немає і не може бути. По відношенню до публіки артист обирає позицію максимальної довіри, відвертості, відкритості. Зазначимо, що немає однозначного трактування поняття “артистизм”. М.Моісеєва визначає артистизм як професійно-педагогічні здібності, В.Федоришин – як професійну якість педагога-музиканта.

Урок музики як урок мистецтва досить специфічний. Необхідні музичні й педагогічні знання, уміння й навички тут, звичайно, потрібні, без них не обійтися. Але цього недостатньо. Потрібно щось і значно більше – те, що робить учителя особистістю, здатною захопити учнів музикою, викликати бажання із задоволенням слухати й виконувати її, прагнути до спілкування з високим мистецтвом, самостійно його пізнавати.

Питання конкретної структури й змісту професійних якостей, котрі характеризують ту або іншу професію, дуже непросте. Навряд чи можна сформулювати якесь єдине уявлення про них. Вирішуючи зазначену проблему, потрібно пам’ятати про мету музичної освіти – становленні музичної культури студента як важливої й невід’ємної частини всієї його духовної культури. А звідси можемо виокремити найважливіші професійні якості учителя музики – музикальність, як основу, певним чином пронизуючу всі інші професійні якості останнього; професійне мислення і самосвідомість як синтез художнього і педагогічного аспектів мислення (Б.Асаф’єв, Б.Яворський); музично-педагогічна інтуїція як акт безпосереднього вирішення вчителем музично-педагогічних задач без попереднього логічного професійного аналізу. Окрім зазначених суто специфічних якостей педагога-музиканта, пов’язаних безпосередньо з музикою, існують і такі, наприклад, як любов до дітей, емпатія тощо, що притаманні вчителям незалежно від їх спеціалізації.

У педагогіці провідним та найширшим поняттям є “педагогічний процес” (у низці джерел вживається синонім – “навчально-виховний процес” (В.Ягупов). Його зміст і організація є однією з основних функцій освітньо-виховної системи. Основне призначення педагогічного процесу – формування і розвиток особистості вихованця, допомога в самоактуалізації, особистому і професійному житті.

Відомий педагог А.Алексюк [1, с.358-359] визначає чотири основних елементи педагогічного процесу: 1) виховання в педагогічному процесі має на меті виникнення певних соціальних і соціально-педагогічних відносин між студентами та їх вихователями; 2) соціальні відносини в педагогічному процесі мають суб'єктивно-об'єктивний характер (студент розглядається і як об'єкт педагогічного впливу на нього з боку педагога й колективу, і – водночас – як активно діючий суб'єкт педагогічного процесу); 3) у поняття “виховний вплив” педагога на студента входять як постійнодіючі наступні елементи: а) ясно поставлена педагогічна мета (вплив передусім на колектив, а через колектив – на особистість студента); б) визначення змісту, який належить засвоїти; в) визначення методів і форми організації акту впливу, включаючи характер стосунків, стиль керівництва та ін.; г) облік результатів педагогічного впливу з метою визначення наступних навчально-виховних заходів; д) свідоме використання різних умов, що впливають на процес виховання (матеріально-технічна база, суспільно-політичні умови і рівень розвитку студентів, різного роду тимчасові, випадкові умови тощо); 4) структурні елементи педагогічного процесу перебувають у найрізноманітніших зв'язках і відношеннях між собою (випадкові, необхідні, суб'єктивні, об'єктивні й інші).

Сучасний педагогічний процес передбачає певні відносини між вихователями і вихованцями, а саме формування між ними суб’єкт-суб’єктних взаємин. Вихователі, які керують педагогічним процесом, мають усвідомлювати високу відповідальність за організацію і кінцевий результат усіх видів діяльності студентів.

Можна виокремити основні компоненти сучасного педагогічного процесу – це цільовий (визначається державними стандартами), процесуальний (процес формувального впливу вихователів на вихованців), змістовий (колективні й індивідуальні пізнавальні та практичні дії вихованців), контрольно-регулювальний, оцінково-результативний (В.Ягупов). В.Тамарін запропонував виділити групи цінностей на основі факту існування основних компонентів педагогічного процесу. Він обмежився тільки основними, на його думку, частинами навчального процесу: змістом, формами й методами. Зазначимо, що сучасний зміст структури педагогічного процесу потрібно наповнювати загальнолюдськими й національними цінностями.

Знання сутності педагогічного процесу, його складових, закономірностей і суперечностей дає можливість вихователю користуватися чіткою методологією педагогічної науки, сприяє якісній організації навчально-виховного процесу та визначає основні напрями підвищення його ефективності. Сучасні педагоги (І.Підласий, В.Ягупов та ін.) вважають, що основною функцією педагога є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості вихованця. “Не вчити, а направляти учіння, не виховувати, а керувати процесами виховання покликаний учитель. І чим ясніше розуміє він цю свою головну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає своїм учням. Справжній майстер своєї справи зостається в навчально-виховному процесі ніби “за кадром”, за межами вільних дій учнів, а насправді – керованого педагогом вибору” [11, с.232].

Зауважимо, що педагогу враховувати у своїй практичній діяльності педагогічні закони і закономірності нелегко. Це зумовлено винятковою складністю взаємодії компонентів педагогічного процесу. Нескінченна кількість варіантів поведінки вихованців надто ускладнює вироблення якихось загальних алгоритмів виховання. Тому педагогічна діяльність повинна бути глибоко творчою, а педагогічна майстерність – необхідною властивістю кожного педагога.

Особистісні якості педагога розглядаються у працях В.Гриньової, В.Сластьоніна, О.Щербакова та інших дослідників, які називають такі характеристики особистості педагога, як моральні та ціннісні орієнтації, усвідомлення суспільного обов’язку та громадянської відповідальності, інтерес і любов до дітей, захопленість педагогічною працею, педагогічний такт, комунікабельність, організаторські здібності, спостережливість, педагогічну уяву, цілеспрямованість, наполегливість, справедливість, вимогливість, врівноваженість, самооцінку, професійну працездатність, наукову ерудицію, пізнавальні потреби та інтереси, інтелектуальну активність, почуття нового, готовність до педагогічної самоосвіти [12, с.28]. Особистісні якості педагога В.Гриньова поділяє на: а) професійно-спрямовані; б) інтелектуальні; в) індивідуально-психологічні; г) екстравертивні. М.Васильєва, визначаючи базові якості особистості педагога, виділяє: морально-особистісні якості професіонала-педагога; особистісно-педагогічні якості, пов'язані з природними задатками; професійно-педагогічні якості, котрі формуються в процесі професійної підготовки [З, с.263-264].

Узагальнюючи подані класифікації особистісних якостей педагога, можемо констатувати, що у більшості науковців не існує принципових відмінностей у визначенні їх компонентів. Також слід зазначити, що особистісні якості в педагогічній професії невід'ємні від професійних, оскільки вчитель – це зразок для наслідування, взірець для вихованців.

Культура професійної діяльності майбутнього вчителя безпосередньо виявляється через його загальну культуру. Цінності професійної діяльності тісно пов'язані з культурними цінностями, їх гармонійне поєднання складає фундамент аксіологічної культури майбутнього фахівця. Адже лише через культуру людина знаходить свою ціннісну сутність, стає часткою людства, осягаючи і творячи її.

В існуючій науковій літературі з проблеми формування професійно ціннісних орієнтацій особи визначені певні теоретичні аспекти, що впливають на якість формування у студентів, зокрема мистецько-педагогічних спеціальностей, правильних професійно ціннісних орієнтацій. Слід також зазначити, що у дослідженнях ці питання висвітлені лише частково через недостатнє вивчення впливу процесу музично-виконавської діяльності на формування професійно ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів музики.

Формування професійно ціннісних орієнтацій студентів-музикантів безпосередньо пов'язані як із сприйняттям кращих зразків світового та національного мистецтва, так і з відтворенням їх у навчальній, позанавчальній та концертно-виконавській діяльності. Специфіка формування професійно ціннісних орієнтацій студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у галузі мистецтва з його багатим ціннісно-смисловим змістом, соціальною значущістю припускає розвиток вищих почуттів, які визначають міру відгуку на явища навколишньої дійсності.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка