Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Сторінка4/20
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдулвагабова П.О. Педагогические условия бережного отношения к личным и общественным вещам у детей среднего дошкольного возраста. – М., 1991. – 18 с.

2. Жуковская Р.Й. Совместная деятельность детей 3-5 лет и ее роль в формировании у них бережного отношения к вещам // Нравственное воспитание дошкольников / Под ред. В.Г.Нечаевой. – М.: Педагогика, 1972. – С. 157-182.

3. Краткий экономический словарь / Под ред. А.Н.Аврилияна. – М.: Институт новой экономики, 2001. – 368 с.

4. Макаренко А.С. Сочинения. – Т. IV. – М.: АПН РСФСР, 1954. – 490 с.

5. Рациональная деятельность детей – источник формирования экономической культуры: Методические рекомендации для работников дошкольных учреждений, студентов факультета дошкольного воспитания дневной и заочной форм обучения / Составители Н.Г.Грама, Е.Л.Колосарева, Л.И.Беляева. – К., 1992. – 20 с.

6. Сасова И. Когда начинать изучать экономику // Детский сад от А до Я. – 2003. – №4. – С. 12.

7. Шатова А.Д. Нужно ли и зачем дошкольнику экономическое воспитание? // Дошкольное воспитание. – 1989. – №4. – С. 62-65.



УДК 272.2

А.В.Омеляненко,

старший викладач

(Бердянський державний

педагогічний університет)


ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ У НАВЧАННІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАННЯ РОЗПОВІДЕЙ-РОЗДУМІВ
Серед адекватних для дітей дошкільного віку способів формування основ логічного мислення та зв’язного мовлення у значній кількості досліджень (Л.Венгер, Н.Гавриш, В.Давидов, Н.Семенова, Л.Шадріна, Д.Ельконін) називається моделювання.

У навчанні дітей дошкільного віку зв’язного мовлення активно використовується метод моделювання. За допомогою моделей, на думку Н.Гавриш, К.Крутій, Т.Ткаченко, Н.Семенової, Н.Смольнікової, О.Ушакової, Л.Шадріної, загальні якості мовних явищ набувають матеріальної форми. Ці дослідники пропонують дотримуватись принципу поступовості у використанні методу моделювання: спочатку модель виступає як відображення структури тексту, а потім як орієнтир для його самостійного складання.

Мета даної статті – розкрити специфіку використання моделей та методів моделювання у навчанні старших дошкільників складання розповідей-роздумів.

Спинимося на аналізі понятійної основи означених термінів. В.Штофф розглядає модель як “систему, яку можна мислено уявити та матеріально реалізувати, вона здатна відображати та відтворювати об’єкт дослідження, заміщувати його таким чином, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт” [6, с.24]. А.Петровський, М.Ярошевський також розглядають модель як систему об’єктів чи знаків, яка відображає певні істотні якості системи-оригінала. Для нашого дослідження більш прийнятними є визначення, запропоновані лінгвістами та вченими-методистами. За М.Львовим, моделі – це “засоби узагальнення вивченого матеріалу, схеми явища, які відображують його структурні елементи та зв’язки” [2, с.58], за О.Ахмановою, модель – це “правило, дотримання якого забезпечує можливість побудови висловлювання у відповідності до законів даної мови та унеможливлює побудову неправильних висловлювань” [1, с.25].

Модель створює мову спілкування, яка, опредмечуючи зміст об’єкта дослідження, дозволяє виявити його сенс. Характерними рисами моделей є те, що вони динамічні та опредмечують зміст об’єкта.

Моделювання – це метод пізнання суттєвих якостей об’єкта через моделі. Це процес створення моделей та дій з ними, які дозволяють досліджувати окремі, цікаві для нас якості, сторони, властивості об’єкта чи прототипу. О.Дяченко, Н.Новоторцева визначають моделювання як опосередковане практичне або теоретичне дослідження об’єкта, під час якого безпосередньо вивчається не цікавий для нас об’єкт, а допоміжна штучна чи природна система, яка знаходиться в певній об’єктивній відповідності з об’єктом пізнання, здатна заміщувати його в певному відношенні та давати під час його дослідження в остаточному висновку інформацію про сам змодельований об’єкт.

Особливість моделювання, на думку А.Карпенко, в тому, що об’єкт вивчається не безпосередньо, а шляхом дослідження іншого об’єкта, аналогічного першому.

Е.Сапогова, Н.Салміна як різновид моделювання пропонують розглядати схематизацію. Вони підкреслюють, що під час створення схеми діє той же механізм виділення істотного в об’єкті чи дії, що і при створенні моделі. Ці автори зауважують, що в схематизації вибір засобів відбувається за просторово-графічними характеристиками, а в моделюванні – не тільки за просторово-графічними, але й за буквено-цифровими.

Моделювання – це специфічне надбання дошкільного віку. Своїм походженням воно зобов’язане моделюючому характеру “дитячих видів” діяльності, а саме – грі, малюванню, конструюванню (Л.Венгер, М.Поддьяков, Д.Ельконін, Л.Цеханська).

У дослідженнях М.Поддьякова визначено роль наочного моделювання як істотного засобу мисленнєвої діяльності дошкільників. Психологічне значення моделювання полягає у формуванні своєрідного “подвоєння дійсності”, завдяки якому створюється можливість для дітей діяти в двох різних площинах – реальній та модельній.

Л.Венгером доведено положення про те, що в дошкільному віці формується загальна інтелектуальна здібність до наочного моделювання, яка пронизує всі типи мислення дошкільника та впливає на розвиток як наочно-образного, так і логічного мислення. Ця здібність розглядається автором як одна з істотних “родових загальнолюдських” здібностей.

Як зазначає Л.Венгер, дошкільник оволодіває знаковою функцією та засвоює дії наочного моделювання в грі та продуктивних видах діяльності, не усвідомлюючи всього розмаїття зв’язків навколишньої дійсності. У дошкільному віці моделювання має наочний характер. Воно полягає в побудові та використанні дітьми наочно-просторових моделей.

О.Запорожець розглядав наочні моделі як спеціальний засіб, який дозволяє дітям засвоювати узагальнені знання про логічні зв’язки та закономірності явищ довкілля.

У дослідженнях Л.Венгера, Л.Журової, Л.Цеханської показано, що діти дошкільного віку можуть оволодівати способами наочного моделювання різноманітних відношень, які мають абстрактний, опосередкований характер. Ці відношення, за Л.Венгером, відображаються в трьох видах модельних уявлень: 1) конкретні, які відображають структуру окремого об’єкта; 2) узагальнені, які відображають структуру загального класу об’єктів; 3) умовно-символічні, які передають наочно – не наочні відношення.

Моделювання визначається характерною рисою логічного мислення в процесі розв’язання пізнавальних задач. На думку В.Давидова, засобами розвитку логічного мислення виступають різноманітні види моделей: а) предметні (макети); б) образні (малюнки, схеми); в) знакові (формули).

П.Гальперін, В.Давидов вважають, що моделі необхідні для того, щоб надати загальним якостям мовних явищ матеріальної форми, яка полегшує наступне перетворення об’єкту.

Г.Леушина рекомендує використовувати та ускладнювати наочні моделі в дошкільному віці таким чином: від конкретних, сюжетних речей до безсюжетних; від матеріальних видів наочності до матеріалізованих: умовних таблиць, моделей.

А.Маркова визначила етапи використання зовнішніх опор під час вивчення мовних явищ: введення розгорнутої структури об’єкта; згортання детальних схем об’єкта; перехід операційного складу дій у внутрішній інтелектуальний план.

Використання моделей в навчанні старших дошкільників складати розповідь-роздум обумовлено закономірностями їх навчальної діяльності. Діти думають, за образним висловлюванням К.Ушинського, “формами, звуками, фарбами, почуттями”. У дітей дошкільного віку формується понятійне логічне мислення, але цей процес відбувається в співіснуванні з іншими формами мислення – образними, образно-схематичними. Образне мислення не заважає, а допомагає дитині правильно відображати предмети та явища навколишнього світу, добувати різноманітні відомості про них.

Наочне моделювання, на думку Н.Новоторцевої, має два аспекти в педагогічній роботі з дошкільниками: 1) як зміст, який має бути засвоєний дітьми в процесі навчання, як спосіб пізнання, яким діти повинні оволодіти; 2) як одна з основних навчальних дій, яка є складовим елементом навчальної діяльності.

Перший аспект передбачає збагачення і вдосконалення дітьми моделі навколишньої дійсності, широке використання з дидактичною метою сюжетно-рольової гри та театралізованої діяльності як моделі стосунків людей, а малюнків, конструкцій як моделей предметного світу. Це сприяє розвитку у дітей пізнавальної активності, мовленнєвої комунікації.

Другий аспект моделювання в навчанні передбачає дослідження місця та виду моделювання як найвищої та особливої форми наочності в роботі з дітьми, а також у формуванні дій та операцій наочного моделювання для засвоєння дошкільниками складних абстрактних понять, лінгвістичних узагальнень.

У навчанні дітей дошкільного віку зв’язного мовлення активно використовується метод моделювання. За допомогою моделей, на думку Н.Гавриш, К.Крутій, Т.Ткаченко, Н.Семенової, Н.Смольникової, О.Ушакової, Л.Шадріної, загальні якості мовних явищ набувають матеріальної форми. Ці дослідники пропонують дотримуватися принципу поступовості у використанні методу моделювання: спочатку модель виступає як відображення структури тексту, а потім як орієнтир для самостійного складання тексту.

У нашому дослідженні в процесі навчання старших дошкільників складання розповідей-роздумів використовувались різноманітні варіанти моделей, які відображають структуру роздуму (теза, аргументація, висновок). Також широко використовувались схеми з обов’язковою присутністю у них певної символіки, яка слугує орієнтиром для логічного роздуму, широкого розкриття мікротем. Аналогічні схеми використовувались у дослідженні Т.Ткаченко в процесі навчання дошкільників складання описів. Виходячи з того, що ознаки опису зі зміною мети висловлювання можуть виступати аргументами в роздумі, означені схеми використовувались на всіх етапах експериментального навчання.

У структурі моделювання як діяльності можна виділити такі складові операції: попередній аналіз, побудова моделі, схеми, або сприйняття готової та робота з мовним матеріалом за допомогою схем, моделей. Нами була запропонована експериментальна методика навчання дошкільників складання роздумів у різних видах діяльності (навчально-мовленнєва, художня, ігрова), яка включає три етапи: підготовчий, ознайомлювальний, репродуктивно-творчий.

Метою першого етапу (підготовчого) було накопичення сенсорно-інформаційного досвіду, на основі якого діти виділяють характерні ознаки явищ, предметів природи та соціального оточення. Одночасно з цим вивчались особливості моделювання як виду знаково-символічної діяльності, специфіка процесу формування цього засобу на матеріалі літературних творів та його вплив на психічний розвиток дітей. У результаті аналізу отриманих у констатувальному експерименті висловлювань вдалося з’ясувати, що тільки незначна частина дітей самостійно дала відповідь на питання “чому?”. Висловлювання не були змістовними, тому структура чітко не просліджувалася. Серед аргументів, які були виражені одним-двома реченнями, був опис ознак. Ми зробили припущення, що ознаки опису предмета в роздумі перетворюються на аргументи.

На початку цього етапу вихователь називав якості, ознаки дій, за якими порівнювалися предмети, спонукаючи дітей використовувати в мовленні присутній матеріал. У подальшому роль стимулу виконувала запозичена у Т.Ткаченко “схема опису”, складена нами з умовних позначень ознак предметів: колір, форма, величина.

Метою другого етапу (ознайомлювального) було навчання дітей складання роздуму як суцільного зв’язного висловлювання, яке має тезу, аргументацію, висновок, формування у дошкільників навичок використовувати різноманітні засоби для зв’язку структурних частин. Також на цьому етапі передбачалось ознайомлення зі схемами, моделями, їх особливостями на прикладі казок Дж.Родарі “Чому море солоне?”, “Чому папуга розмовляє?”. Ми вважаємо, що необхідно вчити дітей зв’язного, логічного мовлення за схемами, в яких відображається структура роздуму (теза, доведення, висновок). У процесі експериментального навчання широко використовувались запропоновані О.Ушаковою, Н.Семеновою, а також розроблені нами моделі ( ромашка, дерево, вітрильник, світлофор, будинок).

Третій етап (репродуктивно-творчий) був спрямований на формування у старших дошкільників умінь самостійно складати роздум у різних видах діяльності, творчо використовувати набуту інформаційно-змістову обізнаність для активізації роздуму в нових видах діяльності. Тут навчали дітей створювати схеми на логічно зв’язаному матеріалі. На цьому етапі проводили дидактичні ігри на розвиток здібності використовувати низку величин як модель серіаційних відношень, моделі словесно позначених відношень між об’єктами, моделі послідовності дій та встановлення причинно-наслідкових залежностей.

Результати контрольного експерименту свідчать, що більшість (85%) дітей складали самостійно роздум на запропоновану тему. У структурі висловлювань діти чітко виділяли три частини: тезу, де називали проблему; доведення, в якому концентрувалася аргументація; висновок. Таким чином, використання моделей, схем у навчанні старших дошкільників складання розповідей-роздумів дозволяє здійснювати взаємозв’язок їх мовленнєвого та розумового розвитку.



ЛІТЕРАТУРА

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969. – 206 с.

2. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 226 с.

3. Львов М.Р. Словарь-справочник по методике русского языка. – М.: Просвещение, 1988. – 368 с.

4. Развитие познавательных способностей в процессе дошкольного воспитания / Под ред. Л.А. Венгера. – М.: Просвещение, 1986. – 174 с.

5. Ушакова О.С. Развитие речи дошкольников. – М.: Изд-во инст-та психотерапии, 2001. – 240 с.

6. Штофф В.А. Моделирование и философия. – М. - Л., 1966. – 288 с.

УДК 371.13(043)

Ю.М.Косенко,

кандидат педагогічних наук, професор

(Маріупольський державний

гуманітарний університет)


ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОБУТКІВ УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ

У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ КАДРІВ

ІЗ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

(на матеріалі наукових спостережень кінця ХХ – поч. ХХІ ст.)
Кінець ХХ – початок ХХІ сторіччя прикметний яскраво вираженою тенденцією до проведення наукових досліджень, тематика яких віддзеркалює проблему професійної підготовки кадрів із дошкільного виховання. Підставою для такого твердження стало опрацювання фонду авторефератів і дисертацій Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, яке засвідчило, що в період 1990-2006 років у спеціалізованих вчених радах науково-дослідних інститутів АПН України та вищих навчальних закладів було захищено 5 докторських та 24 кандидатські дисертації, присвячені різним аспектам організації підготовки кадрів із дошкільного виховання в педагогічних інститутах, університетах, училищах, коледжах. Отримані дані дають підстави констатувати, що найбільш результативними в цьому плані були 1996, 2000, 2003 і 2004 роки. Так, 1996 року була захищена перша докторська дисертація з означеної проблематики на тему “Теорія і методика формування еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного навчального закладу в системі вищої педагогічної освіти України” (Н.Лисенко) та три кандидатські дисертації (І.Ларіна, Л.Макрідіна, О.Поліщук). У 2000 році педагогіка вищої школи, теорія та історія дошкільної педагогіки збагатилася важливими положеннями про організацію підготовки майбутніх вихователів до роботи з дітьми дошкільного віку, що були теоретично обґрунтовані й експериментально перевірені у дисертаційних працях Н.Голоти, Г.Закорченної, Л.Машкіної, М.Сичової, Т.Слободянюк, Т.Шкваріної. Наукові спостереження свідчать про те, що у 2003 році організація професійної підготовки студентів спеціальності “Дошкільне виховання” у вищих навчальних закладах отримала посутнє теоретико-методичне підгрунття. Таким ми вважаємо докторську дисертацію Г.Підкурганної (“Теоретико-методологічні та методичні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету”) та кандидатські дисертації В.Бенери, Н.Ємельянової, В.Нестеренко. 2004 рік в історії професійної підготовки майбутніх педагогів-вихователів прикметний захистом докторських дисертацій Т.Танько, Н.Грамою та кандидатської дисертації Н.Сайко.

Аналізуючи тематику наукових розвідок, ми умовно поділили їх на три групи: історико-педагогічні дослідження; дисертаційні праці, які висвітлюють окремі аспекти організації професійної підготовки майбутніх вихователів у педагогічних училищах, коледжах, та дисертації, присвячені вивченню проблеми професійної підготовки кадрів дошкільного профілю в педагогічних інститутах і університетах. Про дослідження, що своїми теоретичними положеннями й висновками помітно збагатили педагогіку вищої школи, створили науково-методичне забезпечення для організації навчально-виховного процесу у педагогічних училищах і коледжах, про дисертаційні праці, присвячені організації художньо-педагогічної підготовки майбутніх вихователів у ВНЗ вже йшлося в наших попередніх публікаціях [8, с.146-162].

Мету пропонованої статті автор убачає в тому, щоб презентувати наукові дослідження українських учених кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя з проблеми професійної підготовки кадрів із дошкільного виховання у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та визначити шляхи трансформації їх здобутків у практику роботи випускових кафедр спеціальності “Дошкільне виховання” в умовах сьогодення.

У пошуках відповідей на запитання, з якою метою здійснювалися наукові розвідки, які теоретичні положення, практичні рекомендації щодо організації підготовки майбутніх педагогів дошкільного фаху знайшли своє наукове потрактування й пройшли експериментальну перевірку в дослідженнях українських учених, ми здійснили аналітичне прочитання докторських і кандидатських дисертацій, об’єктом вивчення яких став процес професійної підготовки майбутніх вихователів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. Подаємо перелік цих дисертацій: Т.Зотєєва “Формування готовності студентів до естетичного виховання дошкільників” (1992), Т.Котик “Методика підготовки студентів до навчання дошкільників української мови” (1994), Л.Плетеницька “Підготовка студентів до народознавчої роботи в дошкільному закладі (на матеріалі народної математики)” (1995), О.Поліщук “Підготовка студентів до естетичного виховання дошкільників засобами українського народного декоративно-прикладного мистецтва” (1996), Н.Лисенко “Теорія і методика формування еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного закладу в системі вищої педагогічної освіти України” (1996), Н.Голота “Формування художніх і конструктивних умінь у майбутніх вихователів дошкільних закладів” (2000), Г.Закорченна “Підготовка студентів до педагогічного менеджменту в дошкільній освіті” (2000), Н.Ковальова “Підготовка студентів до навчання техніці читання дітей 6-7 років” (2000), Л.Загородня “Формування основ педагогічної техніки в майбутніх фахівців дошкільного виховання” (2001), Т.Книш “Валеологічна підготовка майбутніх вихователів дошкільних закладів освіти” (2001), О.Кучерявий “Теоретичні і методичні основи організації професійного самовиховання майбутніх вихователів і вчителів початкових класів” (2002), Г.Підкурганна “Теоретико-методологічні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету” (2003), Н.Ємельянова “Підготовка майбутніх вихователів до роботи над засвоєнням старшими дошкільниками народознавчої лексики” (2003), В.Нестеренко “Підготовка майбутніх педагогів до виховання у дошкільників навичок здорового способу життя” (2003), Н.Грама “Теоретико-методичні засади фахової підготовки педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей” (2004), Т.Танько “Теорія та практика музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів у педагогічних університетах” (2004), Н.Сайко “Професійно-педагогічна підготовка майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного віку” (2004), О.Гуренко “Формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах поліетнічного середовища” (2005).

Як бачимо, тематика дисертацій із означеної проблематики доволі різноаспектна. Із-поміж зазначених наукових праць можна виокремити спрямовані на формування в майбутніх педагогів дошкільних навчальних закладів окремих складових професійної компетентності. Такими, на нашу думку, є дослідження Н.Голоти, О.Гуренко, Л.Загородньої, Г.Закорченної, Т.Книш, О.Кучерявого, Н.Лисенко, Г.Підкурганної, Л.Плетеницької, Т.Танько. Окрему групу складають дослідження, присвячені підготовці студентів до роботи з дітьми із певного напряму виховання: естетичного (Т.Зотєєва, О.Поліщук), мовленнєвого (Н.Ємельянова, Н.Ковальова, Т.Котик), економічного (Н.Грама), фізичного (В.Нестеренко), соціалізації дошкільників (Н.Сайко). Разом із тим, слід зазначити, що всі презентовані дисертаційні праці спрямовані на наукове обґрунтування теоретичних і методичних засад професійної підготовки студентів спеціальності “Дошкільне виховання”, пошук шляхів, засобів її вдосконалення в інститутах та університетах (педагогічних, гуманітарних, класичних). Про таке спрямування наукового пошуку переконливо свідчить визначення мети та завдань дослідження. Звернемося насамперед до докторських дисертацій. Так, метою дослідження Н.Лисенко було наукове обґрунтування системи формування еколого-педагогічної культури як чинника фахової підготовки вихователів дошкільних закладів [12, с.3]. О.Кучерявий за мету науково-пошукової роботи обрав теоретичне й експериментальне з’ясування концептуальних засад, встановлення закономірностей і принципів організації професійного самовиховання майбутніх педагогів дошкільних закладів і початкових класів, розробку методики формування в студентів інтегральної готовності до педагогічної діяльності засобами самовиховання [10, с.4]. Дослідниця Г.Підкурганна поставила за мету розробку й наукове обґрунтування теоретико-методологічних і методичних основ художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни [14, с.2]. Вивчаючи теоретичні та методичні засади музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів, Т.Танько метою дисертаційної праці визначила теоретичне обґрунтування концепції та компонентів музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів до музично-естетичної роботи з дошкільниками, експериментальну перевірку організаційно-методичної системи навчання в педагогічних університетах [18, с.3]. Н.Грама, досліджуючи соціально-економічне і науково-педагогічне забезпечення процесу підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти до здійснення економічного виховання дітей в організованому навчанні у дошкільному закладі та побуті мала за мету обґрунтувати обсяг і зміст теоретичного забезпечення економічної підготовки педагога-вихователя дошкільної освіти, розробку ефективної системи впливу на економічну вихованість дітей, визначення закономірностей, що зумовлюють результативність експериментальної системи економічної компетенції дошкільника, перевірку її порівняльної ефективності [3, с.5].

Вивчення нами авторефератів кандидатських дисертацій переконує в прагненні авторів результатами своєї науково-пошукової роботи вдосконалити організацію й зміст підготовки педагогічних кадрів для дошкільної галузі освіти у ВНЗ. Це прагнення віддзеркалює мета проведених досліджень, спрямована на: 1) виявлення, теоретичну розробку й експериментальну перевірку умов, що забезпечують формування готовності студентів до естетичного виховання дошкільників (Т.Зотєєва,1992) [6, с.5]; 2) теоретичне обґрунтування й експериментальну перевірку моделі педагогічного процесу підготовки студентів до естетичного виховання старших дошкільників засобами українського народного декоративно-прикладного мистецтва та розробку науково обгрунтованих рекомендацій для викладачів вищих педагогічних закладів освіти (О.Поліщук, 1996) [15, с.4]; 3) розробку змісту й методики формування у студентів художніх і конструктивних умінь у процесі художньої праці (Н.Голота, 2000) [1, с.2]; 4) розробку науково обґрунтованої методичної системи професійно-мовленнєвої підготовки фахівців дошкільної галузі до навчання дітей української мови (Т.Котик, 1994) [9, с.2]; 5) розробку обґрунтованої системи підготовки фахівців до народознавчої роботи з математики в дошкільному закладі (Л.Плетеницька, 1995) [16, с.3]; 6) розробку та обґрунтування оновлених підходів до змісту й технології підготовки студентів до педагогічного менеджменту в освіті (на рівні управління дошкільним виховним закладом) (Г.Закорченна, 2000) [5, с.2]; 7) визначення змісту, форм, методів, етапів та умов формування в студентів дошкільного факультету основ педагогічної техніки (Л.Загородня, 2001) [4, с.2]; 8) розробку і наукове обґрунтування змісту, форм і методів валеологічної підготовки майбутніх вихователів (Т.Книш, 2001) [11, с.5]; 9) розробку, наукове обґрунтування та апробацію педагогічних умов і методики формування лексико-народознавчої готовності студентів до роботи з дітьми в дошкільних закладах (Н.Ємельянова, 2003) [7, с.3]; 10) обґрунтування педагогічних умов та розробку змісту і методики організації навчального процесу, що забезпечують ефективну підготовку майбутніх педагогів до виховання в дітей навичок здорового способу життя (В.Нестеренко, 2003) [13, с.3]; 11) розробку і теоретичне обґрунтування змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного віку шляхом виховання гармонійного світосприймання, експериментальну перевірку педагогічних умов їх реалізації (Н.Сайко, 2004) [17, с.3]; 12) теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку технології формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету (О.Гуренко, 2005) [2, с.3].

Осмислюючи зміст дисертаційних праць означеної проблематики, переконуємося в їх теоретичній і практичній значущості для вищої педагогічної школи. Однак, як свідчить практика роботи ВНЗ, до якої авторка статті причетна впродовж двадцяти семи років, результати наукових досліджень із питань організації навчально-виховного процесу спеціальності “Дошкільне виховання”, на жаль, не завжди знаходять широке використання.

Отже, пошук шляхів трансформації наукових здобутків українських учених в організацію та зміст професійної підготовки майбутніх педагогів-вихователів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації є актуальною проблемою сьогодення. Такими шляхами, на нашу думку, можуть бути:

1. Включення до програм теоретико-методологічних і науково-методичних семінарів кафедр, що забезпечують навчально-виховний процес на спеціальності “Дошкільне виховання”, аналітичного прочитання авторефератів дисертаційних праць із окресленої проблематики. Обговорення проведених наукових розвідок, на нашу думку, не лише розширить площину фахової поінформованості викладачів, а й дозволить визначитися, що саме з наукових здобутків дослідників доцільно використати в своєму ВНЗ із метою вдосконалення процесу підготовки студентів до професійної діяльності.

2. Включення до плану професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти навчальної дисципліни “Теоретичні основи та методика художнього розвитку дітей дошкільного віку” (за дослідженням Г.Підкурганної). А також організація вивчення (за вибором студентів) таких спецкурсів, як “Екологічне виховання дітей дошкільного віку” (за працями Н.Лисенко), “Теорія і методика підготовки майбутніх педагогів до виховання у дошкільників здорового способу життя” (за дослідженням В.Нестеренко), “Ознайомлення дітей з українськими національними святами та обрядами в дошкільних навчальних закладах” (за дослідженням Н.Ємельянової), “Етнокультура греків українського Північного Приазов’я”, “Етнокультура болгар українського Північного Приазов’я” (за дослідженням О.Гуренко); спеціального практикуму “Організація і керівництво дошкільним вихованням в Україні” (за працями Н.Грами); спеціального семінару “Теоретико-методичні основи соціалізації дітей дошкільного віку” (за дослідженням Н.Сайко). Це помітно сприятиме їхньому знайомству з сучасними науковими дослідженнями актуальних проблем українського дошкілля, розширенню фахової компетентності майбутніх педагогів-вихователів, формуванню готовності до роботи в дитячому садку за різними напрямами виховання дошкільників.

3. Опрацювання авторських програм, що пройшли експериментальну апробацію в дослідженнях Н.Голоти (“Художня праця”), О.Поліщук (“Естетичне виховання дошкільників засобами українського народного декоративно-прикладного мистецтва”), Н.Грами (“Організація і керівництво дошкільним вихованням в Україні”, що скеровує фундаментальні теоретичні знання студентів з економічної грамотності на їх професійну підготовку), Л.Плетеницької (народознавчий курс “Бабусина математика”), Г.Закорченної (“Організація і керівництво дошкільним вихованням”, що забезпечує підготовку студентів до менеджменту в дошкільній освіті), Л.Загородньої (“Основи педагогічної майстерності”), Т.Книш (“Валеологія”), Н.Сайко (“Соціалізація дошкільника” – зміст розділу до програми курсу “Педагогіка загальна і дошкільна”) з метою удосконалення наявних на кафедрах програм із дисциплін фахової підготовки студентів та розробки нових.

4. Використання в навчально-виховному процесі спеціальності “Дошкільне виховання” монографій, навчальних і навчально-методичних посібників, написаних українськими вченими за результатами проведених дисертаційних досліджень. Назвемо деякі з них: Н.Грама “Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей” (2002); Г.Підкурганна “Художньо-педагогічна підготовка фахівців дошкільного виховання в педагогічному університеті” (1998); О.Кучерявий “Професійне самовиховання майбутніх педагогів у процесі їх цілісної підготовки” (1999), “Організація самовиховання майбутніх дошкільних педагогів і вчителів початкової школи” (1997); Т.Книш “Валеологія” (1999); Н.Лисенко “Екологічне виховання дошкільників” (1992), “Еколого-педагогічна культура вихователя дошкільного закладу” (1994); О.Поліщук “Підготовка студентів до естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського народного декоративно-прикладного мистецтва” (1996); Т.Танько “Музично-педагогічна освіта в Україні” (1998), “Музично-педагогічна компетентність майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу” (2003).

5. Анонсування на шпальтах часопису “Дошкільне виховання” нових монографій, навчальних і навчально-методичних посібників із проблем організації професійної підготовки кадрів з дошкільного виховання тощо.

6. Під час науково-практичних конференцій їх організаторам доцільно проводити презентацію (виставку-продаж) наукових, навчально-методичних видань українських учених, зокрема, учасників наукового зібрання. Такий досвід уже започатковано у ВНЗ.

7. Проведення самопрезентації результатів наукових досліджень викладачів кафедр, що забезпечують навчальний процес на спеціальності “Дошкільне виховання” в інших вищих навчальних закладах. Це може бути викладання спеціальних навчальних курсів, спецсемінарів, проведення майстер-класів тощо.

Як бачимо, професійна підготовка кадрів із дошкільного виховання у вищих навчальних закладах України за часів незалежності держави здійснюється на міцному науковому підґрунті, яким насамперед є дисертаційні роботи. Ми не претендуємо на апріорне прийняття свого бачення шляхів трансформації наукових здобутків учених у зміст та процес організації навчально-виховного процесу спеціальності “Дошкільне виховання”. Тим часом висловлюємо переконаність, що успішному забезпеченню трансформації найновіших наукових досягнень у практику роботи фахових кафедр може сприяти ділова творча співпраця науковців-викладачів. Організацію такої співдії, що має свою історію, розглядаємо як важливий чинник організаційного та науково-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх педагогів-вихователів. Між тим, це – предмет уже іншої розмови.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка