Бесіда для батьків «Дитячі примхи»



Скачати 101.65 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір101.65 Kb.
Бевз Валентина Петрівна,

учитель початкових класів, вихователь ГПД,

спеціаліст І категорії

Хлипнівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Звенигородської районної ради

Черкаської області



Бесіда для батьків «Дитячі примхи»

Нерідко батьки скаржаться на примхи й упертість дитини. Проте вважати примхи чимось притаманним тільки дитинству абсолютно неправильно. Діти не народжуються примхливими і це аж ніяк не є їх віковою особливістю. Інша справа, що примхи найчастіше виявляються в молодшому шкільному віці.

У чому ж виявляється вередливість дітей? Насамперед у швидкій зміні емоційних станів, що зовні виявляється у нелогічних, з погляду дорослих, бажаннях, у вчинках, позбавлених сенсу. Примхи є наслідком властивої дітям імпульсивності, пов’язаної з переважанням чуттєвих процесів над вольовими.

Причини їх виникнення можуть бути різними : перевтома, перенасичення враженнями. Примхи бувають інколи й провісниками захворювання. Буває, що дитина капризує і після одужання, що подекуди пов’язано зі слабкістю після хвороби, а найчастіше з тим, що звикнувши до підвищеної уваги батьків, дитина хоче зберегти її. От чому бажано, щоб ставлення до дитини, здорової чи хворої, було завжди рівним - м’яким, розумно вимогливим, без істотних перепадів.

І звичайно ж, вередливість дітей може зумовлюватися неправильним вихованням. Збагнувши слабкість своїх рідних, дитина починає використовувати її в егоїстичних цілях, щоразу домагаючись задоволення будь-яких забаганок. Дитячі примхи часто поєднуються з упертістю як одним із способів добитися свого. Упертість відрізняється від примхливості тим, що примхлива дитина «ниє», плаче, а вперта «не чує» ваших прохань і вказівок, вчиняє, як заманеться, ігноруючи заборони. Упертість часто плутають з наполегливістю. Ці якості трохи подібні між собою за зовнішнім вираженням. Проте впертість - негативна якість дитини, а наполегливість - позитивна риса, яка потребує заохочення та підтримки. Упертість властива розпещеним дітям, які звикли до надмірної уваги і до того, що завжди добиваються свого. Вона виникає також тоді, коли дітей часто осмикують, гримають на них, обмежують нескінченними заборонами і це є захисною реакцією дитини проти надміру виховних заходів.

Чи можна протидіяти примхливості та капризуванню? Багато що тут залежить від батьківського терпіння. Ми іноді не помічаємо, що самі провокуємо дитячі примхи. Навіть те, як і в якій формі ми забороняємо, має значення для наших синів і дочок. Якщо ваша заборона звучить категорично і дитина знає, що коли ви сказали «ні», то так і буде, вона не витрачатиме марно зусиль на те, щоб протидіяти вам. Також дуже важливо, щоб «ні» сказане одним з батьків, було підтримане всією сім’єю. І щоб дитина, як досвідчений психолог, не намагалася маніпулювати дорослими, граючи на тому, що вони не вміють домовитися між собою.

Якщо ж наше «ні» виглядає так, що ми забороняємо й водночас подаємо надію, то тут готуйтеся до тривалої облоги і вельми ймовірного відступу. Не забуваймо про вік дитини, її індивідуальні особливості. До кожної має бути свій підхід: до однієї суворий, мобілізуючий тон, лагідність,м’якість, добре слово до другої,необразливий жарт, який допоможе дитині вийти із становища, в яке вона сама себе поставила,- до третіх. Добрий ефект може дати застосування ігрових прийомів. Вони без видимого для дитини тиску допомагають відволікти її, настроїти на інше.

Часто можна спостерігати таку не дуже приємну картину: дитина ниє, хникає, а дорослий передражнює її, доводячи до нестями. Можете не сумніватися, що такий прийом становища не поліпшить.

Варто ще й ще раз замислитися: чи не криється причина примхливості у тому, що ми не зуміли наповнити життя сина чи доньки цікавим змістом, не виробили в них смаку до корисної діяльності, не позбавили їх товариства ровесників? Чи не байдикування та відсутність нових вражень призвели до цього? Якщо це так, слід вжити термінових заходів, щоб покінчити з дитячим неробством, наповнити життя наших рідних дітей корисною діяльністю. Коли дитина зайнята чимось цікавим, їй ніколи вередувати та й не хочеться.

Не забувайте про трудові доручення, про те, що дитина повинна мати свої обов’язки в сім’ї. Навіть найменших корисно привчати виконувати нескладні трудові операції, залучати до самообслуговування.

На закінчення хочеться висловити таку думку: пам’ятаймо, що дитина має таке саме право на повагу, як і доросла людина. Ігнорування цього- серйозна помилка у вихованні, Поважаймо її старання, намагання, невдачі і сльози. Батьки мають дуже уважно вивчати дітей, вникати у їхній внутрішній світ, знаходити спонукальні мотиви їхньої поведінки. Адже все досягнуте муштрою, насильством, заборонами – нетривке і ненадійне. І коли слухняна, поступлива дитина раптом стає впертою і непокірливою, то найчастіше це свідчить про її прагнення до самовираження, самодіяльності.

«Виховання у дітей інтересу до самостійного читання»

У 6 років малюк переступає поріг школи, а прощається з нею в юності. Як важливо, щоб ці роки були для кожної дитини роками радості, незалежно від того, які в неї здібності і обдарування. Джерелом такої радості можуть і повинні бути книги. Як же навчити дітей цінувати книгу, відчувати в ній щоденну потребу? Багато труднощів на цьому шляху чекає батьків і педагогів. Але і нагорода велика. Прекрасна книга, прочитана в дитинстві, може залишити слід на все життя. Дехто каже: це справа бібліотекарів і вчителів. Правильно, алое хто краще за вас знає сина чи доньку. Як часто вразлива дитяча пам’ять роками зберігає влучно сказане батьківське слово! Ні, не можна нехтувати цієї стежки до дитячого серця, бо закритим залишиться для вас внутрішній світ вашої дитини.

Ні, шановні батьки, не захопиться 6-10- річна дитина читанням ні з того, ні з сього. А молодший шкільний вік - то час неповторно-наївного, невідкладного шукання відповідей на безліч запитань, які щохвилини «підкидає» дитині навколишній світ Давайте на хвилину відкладемо наші термінові справи і задумаємось, як зробити книжку другом своїх дітей і своїм помічником у вихованні. Це довга і копітка справа, отже, щоб досягти успіху, доведеться діяти терпляче і вдумливо.

З чого почати? Насамперед ознайомтесь із змістом багатьох дитячих книжок. Це допоможе краще зрозуміти дитячий світ, порівняти свою дитину з ровесниками. Читаючи книжку, діти вчаться розуміти нас, дорослих, а ми можемо так же зрозуміти дитину. Книжки пояснюють дітям світ. Життя не зупиняється ні на мить і, розвиваючись, дитина мусить осягти сприйманням, розумом, почуттям його мінливість і різнобарвність. Раджу, перш ніж придбати дитині книжку, перегляньте її самі. Достатньо 2-3 хвилини щоб прочитати анотацію або звернення до читача, першу сторінку, зазирнути в середину і в кінець книжки. Цей перегляд допоможе одразу визначити, про що книжка, кому вона адресована, як оформлена, весела чи сумна, про давнину чи сучасні події, важко буде її читати вашій дитині чи ні. Якщо дитина тільки починає виявляти інтерес до самостійного читання, намагайтеся купувати тоненькі книжки з великими малюнками, бо сторінка, насичена шрифтом, відлякує дитину. Але з кожною прочитаною сторінкою впевненість початківця у власних силах росте. Виховуючи у дитині читача, дбайте, щоб змалку у неї створювався читацький досвід. А для цього школяреві ознайомлюватись з різною літературою: казки, вірші, байки, фольклор, пригодницькі, фантастичні твори. Добирайте твори так, щоб їх зміст сприяв збагаченню знаннями, корисною інформацією, зацікавлював дитину.



Як же виховати маленького читача ?

  1. Якщо ви читаєте дитині

  • Читайте з інтонацією. Змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м’яко і голосно. Вкладайте в читання частину душі.

  • Пам’ятайте про настрій. Замість того, щоб сказати: «Негайно все припини і сядь!», спробуйте сказати: «Давай влаштуємось зручніше і послухаємо нашу казку».

  • Запасіться терпінням. Знаходьте час, щоб відповідати на дитячі питання. Це значить, що діти уважно слухають твір.

  • Темп читання. Не поспішайте під час читання. Уповільнюйте темп. Якщо не вистачає часу на читання, вибирайте для цього більш короткі тексти.

  • Зацікавлюйте дитину. Вибирайте книги, котрі відповідають розумовим здібностям і віку вашої дитини і містять цікаву інформацію.

  1. Як зацікавити дітей читанням

  • Давайте хороший приклад дитині, показуючи,як вам подобається читати. Тримайте вдома велику кількість книг і журналів. Нехай дитина побачить вас за читанням.

  • Дайте дитині подивитись вашу книгу. Зачитайте її вголос або хай дитина почитає її вам.

  • Визначте певний час і місце для читання.

  • Запишіть дитину у бібліотеку.

  • Заохочуйте дитину до листування.

  • Заплануйте екскурсію в зоопарк чи цирк. Запропонуйте прочитати щось про побачених тварин.

  • Заохочуйте дитину складати різні історії, записуйте їх. Хай дитина робить ілюстрації. Створіть дитячу книжку.

  • Читання перед сном повинно стати традицією.

  • Пам’ятайте про поезію! Короткий вірш - це найкращий спосіб привернути увагу на деякий час.

  • Заохочуйте дитину до читання для вас уголос, коли готуєте, перете білизну.

  • Розмовляйте про прочитане. Діліться враженням.

  • Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання. Більше читайте про країни і різні речі, про які були телепередачі.

  • Тримайте дитячі книги на нижніх полицях.

  • Даруйте дітям книги.

10 «Золотих правил» виховання щасливих дітей


  1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище, можна підвищити розумовий розвиток дитини. Тому – не гайте часу. В ранньому дитинстві мозок краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

  1. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитинстві такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

  1. Навчіть дитину спілкуватись.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

  • щира любов до батьків дає відчуття захищеності;

  • приязне ставлення до оточуючих, не лише до близьких і рідних;

  • зовнішня привабливість: одяг, манери;

  • можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників;

  • висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;

  • мати хоча б середній запас слів, вміння підтримувати розмову.

  1. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом»

Телевізор, комп’ютер, відео, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. Перегляд телепередач через міру гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. «Телемани» стають нервовими, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставляти заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою.

  1. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас роз’яснюйте, що таке добре, а що погано, а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше – ровесників.

  1. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити все тільки добре та розуміти «хочу» і «треба».

Найкращий спосіб виявити батьківську любов – кохати свою дружину. Жінка,

зігріта чоловічою любов’ю і повагою, добре ставиться до сім’ї.

Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти дитині сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, ніжність, взаємну повагу.



  1. Живіть у хорошому оточенні.

У кожної дитини має бути хороший друг. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири і поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

  1. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватись порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно себе поводити.

Не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.



  1. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Нехай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратися з будь-якою справою.

Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.



  1. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Тест «Дітей виховують батьки. А батьків?»

При відповіді робити вибір:

А) можу і завжди так роблю -5

Б) можу, але не завжди так роблю – 3

В) не можу - 1

Чи можете ви:


  1. В будь-який момент залишити свої справи і приділити увагу дитині ?

  2. Порадитись з дитиною, не дивлячись на її вік?

  3. Визнати свою помилку стосовно дитини?

  4. Попросити вибачення у дитини, якщо вчинили неправильно стосовно неї?

  5. Зберегти самовладання, якщо навіть вчинок дитини вивів вас із себе?

  6. Поставити себе на місце дитини?

  7. Повірити хоч би на хвилинку, що ви добра фея?

  8. Розповісти дитині повчальний випадок з власного дитинства, який подає вас не у зовсім привабливому світлі?

  9. Завжди утриматись від вживання слів і висловлювань, які можуть поранити дитину?

  10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за хорошу поведінку?

  11. Визначити дитині один день, коли вона може робити все, що забажає і ні в що не будете втручатись?

  12. Промовчати, якщо ваша дитина вдарила, грубо відштовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?

13.Встояти проти дитячих сліз і прохань, якщо впевнені що це просто примха?

Результати :



30 – 39 балів : дитина-найбільший скарб у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її, ставитесь до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи,ви вчините правильно і можете сподіватись на хороші результати.

16 – 30 балів : турбота про дитину для вас – питання першої ваги. Ви володієте здібностями вихователя, однак на практиці не завжди застосовуєте послідовно і цілеспрямовано. Часом ви надто суворі, а в інших випадках – занадто лагідні, окрім того, схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно подумати про свої підходи до виховання дитини.

До 16 балів : у вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань або ж бажання і прагнення зробити дитину особистістю.

Література

1.Локтєва А.М. Батьківські збори – Х.: Вид. група «Основа», 2012.



2.Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти/ О. Я. Савченко. - К. : СПД "Цудзинович Т. І.", 2007. - С. 76-86.

3. Сухомлинський В . О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський.- К. : Рад. шк., 1988. - С. 121-122, 156-164.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка