Білий птах з чорною ознакою



Скачати 93.97 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір93.97 Kb.


ПАМ’ЯТАЙ

ЧОРНОБИЛЬ
Урок пам’яті, присвячений річниці Чорнобильської трагедії

Тема: Білий птах з чорною ознакою.
Мета:

  • ознайомити з трагічною подією в історії нашої країни;

  • осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій;

  • вчити сприймати чужу біду та чужий біль як свій власний;

  • розвивати почуття гордості за свій народ;

  • виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього людства.


Обладнання:

  • стіл, ікона Божої Матері, свічки;

  • фонограми пісень: «Вічна пам’ять», «Чорнобильська зона»
    Т. Петриненка;

  • виставки книг: «Черкаський біль Чорнобиля», 2006 р. «Чорнобиль: трагедія, подвиг, попередження», «Чорнобиль: факти, документи», «Чорнобиль: гіпотези, реальність», «Чорнобиль – трава гірка»;

  • виставка малюнків «Чорнобиль – дзвін пам’яті»;

  • виставка кращих учнівських творів-роздумів « Що означає бути героєм»;

  • «Реквієм» Моцарта під назвою «Герої – ліквідатори аварії на ЧАЕС»


Оформлення актової зали:

  • на столі на вишитих рушниках стоять свічки та ікона Божої Матері на плакаті написано «Чорнобиль наша біль», у глибині сцени обгоріле дерево


Тип уроку: нетрадиційний
Хід уроку:
Виходять на сцену хлопець з дівчиною у темному одязі, засвічують біля ікони свічку. Гудуть дзвони. Звучить «Реквієм» Моцарта.

(голос із-за куліс) Чорнобильський вітер по душам мете


Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде.

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.
( починає стукати метроном тихо)

Ведучий 1.

27 років для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України - ніколи не перестануть стукати у нашу пам’ять і наші серця.

Наше завдання – донести до молодого покоління той біль, ту важку працю, ті страждання і втрати, які перенесли тисячі людей, потрапивши в пекло Чорнобиля.

На яскравому прикладі мужності, відваги, проявлених під час аварії на Чорнобильській атомній електростанції, молоде покоління зовсім іншими очима подивиться на цей світ, в якому їм жити, працювати і ростити дітей. Зберегти і донести до молодого покоління, відроджуючи в їх душах співчуття та милосердя. Нехай особистою стурбованістю кожного за все, що відбувається навколо, сприймається чужа біда, чужий біль як свої власні.


Ведучий 2.

  1. квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції у колишній Українській Радянській Соціалістичній Республіці Союзу Радянських Соціалістичних Республік, недалеко від нинішніх кордонів Білорусі, Російської Федерації й України, сталася найсерйозніша аварія в історії ядерної промисловості. Реактор був зруйнований, і протягом наступних десяти днів внаслідок значних викидів радіоактивні речовини потрапили у навколишнє середовище.

Чорнобильська катастрофа. Її дата – 26 квітня 1986 року – для середнього та старшого покоління, як чорна смуга поділу життя на те, що було, і що сталося після.

Саме цього дня увесь світ вперше почув про маленьке українське містечко на березі річки Прип’ять «полиновий край».

Сьогодні Чорнобиль стоїть в одному ряду з такими містами, як Хіросіма та Нагасакі.

Учень.

Чорнобилю много! Подивіться, люди!

Но Бог святий знає, що то за рік буде…

Де була калина, там нап’ята буда…

Наверху могили чорнобилю груда…

І димить Чорнобиль, за ким запалає

І вічную пам’ять «Божий птах» співає.

С. Руданський

Ведучий 1.

Будівництво станції на півночі Київського Полісся було найвизначнішою на той час подією. Першопрохідці будівництва Чорнобильської атомної станції пояснювали місцевому населенню для чого будується атомна станція: наша мета - поставити мирний атом на службу людині. «Буде мирний атом - робітником, а не солдатом».


Учениця.

Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»?

Чи, може, викинем його

З календарів своїх допоки

Нас темний грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Сумлінна мисль не має меж,

її спинити годі.

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

О. Шарварок
Ведучий 2.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Тих мешканців Чорнобиля, чиї будинки були розташовані обабіч вулиці Кірова, що веде до Прип'яті, розбудив гуркіт пожежних машин, які, здавалось, безперервним потоком їхали у напрямку атомної електростанції.

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, що призвів до найбільшої екологічної катастрофи сучасності, створив ситуацію, вплив якої позначатиметься на житті не одного покоління. Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей. Людина вперше відчула на собі грізну силу мирної ядерної енергії, що вийшла з-під контролю.

(голосно стукає метроном, раптово зупиняється)



Учениця.
Земля струснулась квітневої ночі

І стала смертельною навіть вода,

І вдарило стронцієм полум'я в очі.

Земле моя! Мамо моя!

І звідки це лихо, звідкіль ця біда?

С.Руданський

Ведучий 1.

Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходимчук.

За ним, незабаром, помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники й лікарі. І він встиг ще простогнати: «Там... Валера...» Втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулась. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю.

У вогні й боротьбі пожежники намагалися врятувати атомників, які потрапили в смертельну небезпеку. Але...

У таких надекстремальних умовах вступили у боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання... Ні один механізм, ні найбільш доскональний робот не в змозі діяти тут - «вони сходять з глузду». І ось ідуть добровольці... Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг».

Чорнобиль! Це був час випробування людей на стійкість.




Театралізована сценка відповідно до вірша С.Йовенко

Зойкнула Земля чаїним криком:

-Сину, вбережи і захисти!

-Вийшла Мати із іконним ликом:

Йди синочку. Хто ж, коли не ти?..

Спалахнуло небо, впало крижнем:

-Сину, вбережи і захисти!

-Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність.

Дух і Воля. Небо і Земля.

С. Йовенко
Ведучий 2.

Відважними героями не народжуються. Ними стають. Поховані герої на кладовищі під Москвою.



Учень.

Першим важко. Ви ж були найперші.

Із вогню та в полум’я шугали.

Не для подвигів і не для звершень –

Ви ж собою людство заступали
Учениця. Оцих профілів шість, всіх разом і окремо,

Хто пішов у вогонь, без вагання і слів,

Пом'янімо ж їх всіх поіменно,

Пом'янімо в мовчанні найдорожчих синів.


(голосно стукає метроном)


Учень.

Хвилина мовчання
На грані людства, на краю -

В тривозі атомній стою,

Душа тривожиться, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета -

І річка Либідь, річка Лета

Не все, не все пощезне в світі:

Ще в зорях сад. Земля - у цвіті.

Лист подорожника. Дорога...

Та в серці атомна тривога.



М. Сингаївський
(Звучить пташиний клекіт)
Учні зачитують імена тих, хто першими зустрівся з атомним страхіттям.
(імена написані на паперових птахах, потім цих птахів вивішують на сцені у вигляді пташиного ключа)
Затолокін Сергій Сергійович

Хайнацький Василь В.

Офрім Василь Дмитрович

Путятін Олександр

Мачулі Олександр

Каськов Іван

Грипа Віктор Миколайович

(Лунають дзвони. Поволі виходить на сцену зажурена жінка з квітами в руках. Підходить до дерева, кладе квіти, бере в руки свічку, учні по черзі запитують)

- Хто вона?

- Епоха?


- Доля?

- Смерть?

- Чи, може, Зона?

Ведучий 1.

Ні, вона – Чорнобильська Мадонна!


(Чорнобильська Мадонна стоїть у центрі сцени зі свічкою в руках і дивиться на обгоріле дерево)
Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть,

А тривожне «бути чи не бути?»

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів-тьма!

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас - нема.

Прилетіли птахи навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебет і пісні,

І тривоги стримати несила.

Чи безпечні пущі і ліси,

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

За днями дні, минав повільно рік.

За днями дні - і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроків людство - не забуде





Учень.
Знов зацвіли Чорнобиля сади,

Знов подали нам надію,

Що біль відійде, зажура спаде,

І ми ще усі, усі порадієм.


Чорнобильський сад

З вогню виноград.

Палить душу і тіло.

І досі в саду,

Сліди журавлів,

Що в небо тоді.

Не злетіли...

Згоріли...


Знов зацвіли в Україні сади,

Знову весна серця наші гріє

І кожна травинка весняні дощі

З атомом п'є, і радіє, радіє.


Знов зацвіли в мріях сади,

Тільки земля українська хворіє.

І кожен наш день, крок до біди.

Але ми живем, і радієм, радієм...



А. Поліщук
На сцену виходять усі учасники уроку

Ведучий.
Бути людиною – не дуже просто,

Бути людиною – геройство в наші дні.

Встати і крикнути з трибуни, із помосту:

(всі разом)



- О, люди! Залишайтеся людьми!
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Черненко А. Когда им было двадцать, Владимир Правик. – М.: Издательство политической литературы,1988.

  2. Ковтун Г. Я писатиму тобі щодня. – К.: Веселка, 1989.

  3. Трегубов В. Мужність і біль Чорнобиля. Повість-хроніка. Поеми. Вірші. –К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1988.

  4. Вірина Л. Тієї вогняної ночі - Чорнобильська оповідь. – К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1989.

  5. Даєн Л. Чорнобиль - трава гірка. – К.: Веселка, 1988.

  6. Медведев Г. Чернобыльская тетрадь. – К.: Дніпро, 1990.

  7. Ковалевская Л. Чернобыльский дневник. – К.: Радянський письменник, 1990.

  8. Онишук М., Семенець В., Чорнобиль: трагедія, подвиг,
    попередження. - Черкаси: Друк. ПП Чабаненко Ю.А., 2007.

  9. Онищук М., Семенець В., Сьогодні знову двадцять шосте. – Черкаси. 2011.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка