"Буття людини як проблема філософії"



Скачати 320.92 Kb.
Дата конвертації19.03.2016
Розмір320.92 Kb.
„Затверджено”

на засіданні кафедри

суспільних наук та українознавства

„___”____________ 2004р.

Протокол №_____
Завідувач кафедри,

професор _____________ М.М.Сидоренко



МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

семінарського заняття з філософії

студентам другого курсу факультету бакалаврів з відділенням

молодших медичних та фармацевтичних фахівців на тему: ”Буття людини як проблема філософії“

Навчальний предмет: філософія

Для студентів 2 курсу факультету

бакалаврів з відділенням молодших

медичних та фармацевтичних фахівців

Спеціальність: „Лаборант – бакалавр медицини”.

Методичну вказівку склав

доц. Троянський В.А.


Чернівці-2004




1.ТЕМА: БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ
2.Тривалість заняття – 2 год.

3.Навчальна мета: Розібратися в бутті людини як реальному процесі її існування, в діалектиці сутності та існування. З'ясувати зв'язок і взаємозалежність суспільного та індивідуального буття, зміст проблеми життя і смерті як предмету емоційного сприйняття і роздумів. Дати характеристику соціальній та біологічній довготривалості людського життя, смерті та безсмертя. Виявити своє ставлення до дискусії з питань про „право на смерть”, про смисл життя людини і людства, до проблеми людського щастя. Домогтися розуміння того, що особистість – продукт суспільного розвитку, що діяльність особи є виявленням її соціальної активності, спрямованої на здійснення певних інтересів, цінностей, принципів, ідеалів. Висвітлити основні елементи діяльності: цілі, засоби, завдання, умови, проблеми, стимули, мотиви. Особливу увагу звернути на працю та спілкування як форми діяльності людини, єдність і відмінність інтересів суспільства й особи, на проблему відчуження та його подолання.
3.1. Студент повинен знати:

  • Зміст понять „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”;

  • Порівняльну характеристику „буття” й „матерії”;

  • Зміст індивідуального та суспільного буття;

  • Сутність сенсу життя людини;

  • Методику оволодіння людинознавством;

  • Концепції людинознавства.


3.2. Студент повинен вміти:

  • Визначати зміст однопорядкових, але не аналогічних понять;

  • Оцінювати цінність життя;

  • Самостійно вникати у проблему життя і смерті людини;

  • З'ясовувати різноспрямовані погляди на проблему буття;

  • Аргументувати власну думку, зайняту позицію щодо вирішення проблеми відчуження людини від результатів її діяльності.


3.3. Опанувати практичні навички:

  • Логічно послідовно доводити сутність власних переконань стосовно проблеми;

  • Аналізу теоретичних концепцій людинознавства;

  • Аргументації своєї позиції зв'язку теоретичних орієнтацій з перспективою їх можливої реалізації в практиці медицини.



4.План заняття:

1. Поняття „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”. Сутність та існування людини.

2.Проблема біологічного та соціального в людинознавстві.

3.Соціальна зумовленість здоров'я та захворювань людини.


5. Поради студенту:

Підготовка до відповіді на перше питання пов'язана з поглибленим засвоєнням історико-філософського вступу. В античній філософії спостерігалось ототожнення людини із всесвітньо-космічною субстанцією, в якому сама людина – „малий світ” , мікрокосм менш досконалий ніж космос. У Протагора „Людина – міра всіх речей”. Згідно Сократу, „Людина – це добра і зла воля, як помилка розуму щодо блага”. Гедонізм – міра потягу до насолоди. В платонізмі людина – носій духу /безособової субстанції/. Нус і пневма – це лише логіко-музикально-математична схема. Людина – комбінація душі і тіла. Відхід душі від світу богів – її ідейне падіння. В Аристотеля бачимо взаємну призначеність душі та тіла. Пізньоантична містика створює вчення про Першолюдину як божу суть, що вміщує всю сенсову структуру космосу /вторичного щодо Першолюдини/. Біблейська антропологія має екзистенціальний характер. Влада Бога здійснюється через заповіді. Шлях через гріхопадіння – драматичні переходи від обранності до відвернення і навпаки. Самопізнання джерело Богопізнання. Розімкнутість людини у напрямку надлюдських можливостей та басівських навіювань дає страждання, подолання плоті. У відродженні помітний підхід до людини, виходячи з неї самої, з її творчих можливостей. У новий час підкреслюється сила розуму. /Проаналізуйте це на фоні розвитку наук/. Дуалізм– людина ділиме, що має протяжність, тіло, й одночасно неділиме, що має безсмертну душу ... У Канта людина – не поєднання двох субстанцій, а істота, що належить до двох світів – світу природи /необхідність/ та світу свободи /самовизначенність/. Гегель апелює до історичності людини та культури. Людина – носій загально значимої свідомості, представник духу, розуму. У Фейєрбаха любов універсальна як сама людина. У XVIII – XIX ст. на перший план висуваються позамисленні здібності та сфери /почуття – Якобі, самозбагачення – Беадер, життєві сили та потяги /”філософія життя”/, існування, /екзистенціалізм/, несвідоме – Фрейд тощо/. Обов'язково вникніть в структуру поняття „Людина” /як природа і соціальна істота/, згідно отриманих у вузі знань.

Аналіз першого питання зумовлений увагою до людини як до організму і продукту біологічної еволюції, компонента біогеносфери суб'єкта пізнання, об'єкта виховання, суб'єкта праці, особи, індивідуальності. Поряд з цим: вікова фізіологія і морфологія, сексологія, соматологія, типологія ВНД в системі природничонаукового знання аксіологія, евристика, характерологія. В системі гуманітарного знання. Суспільство – не сума індивідів, а система конкретно-історичних зв'язків, стосунків. Індивід же не ізольований атом соціального організму, а система із складною структурою. Принципи „атомізму”, „робінзонади”, „субстанції”, що найменше сумнівні. Людина – суб'єкт соціальної та культурно-історичної діяльності певних суспільних відносин, їх синтез та підсумок. Індивід – окремий представник людського роду, без акцентів та соціально-психологічної характеристики. Особистість – відносно стійка, динамічна, соціально обумовлена сукупність духовних, суспільно-політичних та морально-вольових якостей людини, яка акумулює певну соціальну зрілість, здатність виявити свою індивідуальність. Індивідуальність – система успадкованих та набутих в процесі розвитку фізичних, психологічних і творчих особливостей, що відрізняють одного індивіда від іншого. Велику роль у становленні особи має розуміння індивідом свого соціального статусу і готовність „присвоїти” сутність. Це пов'язано з соціалізацією людини. Покажіть різні підходи визначення понять: „Індивід” і „Особистість” (Р.Лінтон, Дж. Джілін, Д.Бідней, Е.Муньє). Підкресліть роль природного та соціального середовища в формуванні особи. Виявіть своє розуміння ролі особи в історії, елітарних теорій. Покажіть, що в індивідуальності ми визначаємо її самобутність, а в особистості – її самостійність (лице). Індивідуальність – це і цілісність здібностей, серед яких одна головна пов'язує всі інші. Муки творчості повинні вільно розкрити обдарування. Характеристики особистості – навмисність, цілеспрямованість, проективність, чітке усвідомлення мотивів поведінки, наявність єдиної життєвої стратегії, місії, здатність до само формування свободи, до саморозвитку.

При розгляді другого питання слід звернути увагу на проблему пристосовуваності як виключне ампула тварин, як їх видові ознаки. Зрештою проаналізувати поведінкові акти людини, підкреслити їх різноманітність та скомбінованість, висвітлити варіативність поведінки людини в залежності від умов, завдань, інтересів, засобів, а також стимулів та мотивів. Необхідно показати, що генетичний код є нормою людини. В досвіді людина вдосконалювала засоби передачі інформації (мова, показ, приклад). Звідси – суспільство дає єдність культурних норм, а не функціонально-ієрархічну єдність типу мурашника. Антропогенез та соціогенез датується 3 – 3,5 млн. років тому. Покажіть деструктивну дію праці на інстинкти людини, охарактеризуйте архантропів – древніх людей (пітекантропи, синантропи, неандертальці), вплив мови на зв'язок у свідомості знаку й денотату (його значення). Зупиніться детальніше на аналізі видів сімей (ендогамія – шлюбні зв'язки всередині спільності, агамія – виключення близьких родичів, екзогамія – пошуки пари зовні). Небезінтересними будуть морально-етичні табу, які стосувалися всіх без виключення (заборона на кровозмішування, на вбивство одноплемінника, зобов'язання в підтримці одноплемінника, в ціломудрості та недопусканні подружньої невірності). Згадайте історію праці: неоліт – перехід від збирання до виробничого життєзабезпечення (землеробство, тваринництво, ремесло). Діяльність, суспільна колективність, суспільні відносини, над біологічне (родове) об'єднання є усвідомленим – совість і тип. Покажіть вплив зміни діяльності на анатомо-фізіологічну організацію.

Вникніть у діалектику природного й соціального у те, що людина – суспільна тварина. Прослідкуйте деякі моменти щодо тривалості життя (20-22 роки стародавнього світу, 30 років XVIII ст.. 56 у Зах. Європі поч. XX ст., 75-77 у розвинутих країнах у кінці XX ст. Расовість – природа людини. Роль здібностей та прямоходіння в розвитку людини. Зосередьтеся на унікальності людини. Арістотель: Людина – політична тварина, тобто в ній поєднується біологічне й соціальне. Біологічне – раса, стать, вік. Здатність продукувати засоби виробництва, спілкуватися мовою – соціальне. Багато значить – взаємодія того і іншого. Абсолютизація біологічного чи соціального в людині веде до крайностей. Це ,зокрема, видно на обґрунтовуванні расизму, соціал-дарвінізму тощо. Е.Геккель писав про „нижчі” та „вищі” раси. А це веде до геноциду. Мальтус був упевнений, що суспільне життя – це арена боротьби за існування (хоч у Дарвіна цей вислів був метафоричним). У подібних орієнтаціях доводиться, що чоловіки стоять „вище” жінок у „табелі про ранги”, що жінки недосконалі „за задумом Бога” тощо. Згадайте закони „Трьох К” і т.п. Біологізаторство й соціологізаторство як крайнощі паплюжать людину, спонукають до геополітики, позбавляють можливості розгледіти перспективи народів і рас. „Соціобіологія” (ам. Е.О.Уілсон). Історію людини слід розглядати очима зоолога з іншої планети, котрий складає каталог земних тварин; в такому разі всі гуманітарні та соціальні науки-розділи біології, а історія і художня література – засоби дослідження людини як біологічного виду. Соціологізаторство: О.Хакслі у книзі „О дивний, новий світ” (1932) пише про штучно створених людей, пристосованих до різного виду праці, але обмежених з іншого боку, тому потрібна „вибраковка” типу фашизму. Покажіть, що нервово-психічні перевантаження, стреси ведуть до „хвороб цивілізації” – серцево-судинних захворювань, психічних розладів, порушень у імунній системі тощо. Розкрийте проблему життя і смерті, сенсу життя, безсмертя.

Аналіз другого питання можна почати з персоналізму, який бачить в людині абсолютну цінність, унікальність, що знаходить опору в особистісному абсолюті /богові/, через котрого стверджує сенс і гідність свого буття. Зрештою зупиніться на аналізі К'єркегора, опозиційному щодо раціоналізму. Головне – воля в акті вибору, що дає абсолютну відмінність добра і зла. Розум тут – зрадник, а не вмістилище гідності людини. Вільна особистість починається не з сумніву, а з стану „відчаю”, що веде до пошуку чуда й бога. Вникніть у позицію „філософії життя” /Дільтей, Плеснер, Гелен, Портман/. Останній переконаний, що звільнення людини від тиску інстинктів засноване на розриві дії та спонуки. Спонуки людини дифузні, тож можуть гальмуватися, а їх мета переноситися. Конституційний надлишок спонук нав'язує людині їх переробку, бо людина – „культурна істота”. З цим пов'язана „культурна антропологія” (Ротхакер, Ланд- ман, Кассірер). Чи можна визначити людину імманентно? А чи інтенціонально (через самопроектування)? А може через трансцендентування без трансценденції? Ці питання прямо пов'язані з сутністю та існуванням людини. Спочатку ці питання використовувалися для означення наявного буття речей, яке осягається досвідом /сутність – розумом/. В середні віки поняття існування включає ідею обумовленості, тому не співвідноситься з богом. Бог має не існування, а сутність – буття. Для Ф.Аквінського сутність – корелят логічного поняття, існування – судження, Номіналісти (Скот, Оккам) підкреслювали алогізм існування, його несумірність з сутністю. Кант: існування є „самовладання”, „автономія як самозаконність”. Зведення максими до принципу відрізняє особистість від індивідуальної поведінки людини, яка кидається з боку в бік, як хмара мурах, керуючись то власними схильностями, то „силою обставин”, то тиском влади. Тому для всебічно й гармонійно розвиненої особи Кант вважає за необхідне: 1.”Дати собі закон”. 2.Чинити так, щоб максима твоєї поведінки в усякі часи могла б стати нормою всезагального законодавства. Лише той, у кого є принципи, здатний до незалежного ціле- покладання, до життєвої (стійкої) стратегії. Психіатр Бруно Беттельгейм попав у концтабір 1938 р. За два роки Дахау і Бухенвальда склав усну книгу про стан людей та їх поведінку в жахливих умовах масових експериментів. У 1960 р. книга „Освічене серце” побачила світ. Там значиться, що метою концтабору є „ампутація особистості в людині”. Чи не зустрічаються й за інших умов „ідеальні в'язні”, що реагують як автомат, як дитя на будь-які команди. Але ж в подібних перетворюються передбачливі циніки, люди з чиновницько-клерківською психологією тощо. Де відсутні вільно вибрані обов'язки, починається загальна деградація особи, особливо прискорена коли вона перетворюється в здобич злочинного оточення чи режиму. Тому майбутньому медику слід серйозно ставитися до гуманітарної освіти, черпати в ній мудрість, позбавляти себе однобокості в підходах до складних проблем людини.

Це буде основою розуміння третього питання. Ви вже знайомі з поняттям норми, яка передбачає певну модель функціонування організму. Норма – біологічна підстава здоров'я. Використайте матеріал нормальної анатомії та фізіології, дані інших наук для того, щоб ґрунтовно висвітлити біологічну основу здоров'я та захворювань людини. Це можна продемонструвати на зв'язку одного (чи одних) органу з іншим, співвідношення структурних елементів крові, явищах метаболізму, імунного гомеостазу і т.п.? Поряд з цим зверніть увагу на „соціальне здоров'я” людини. Згадайте психоаналіз З.Фрейда. Чому тиск супер - „Его” настільки може бути суттєвим, що стреси, які виникають цілком закономірно й достатньо часто, виводять людину із ладу. Розшифруйте Фрейдівське над – „Я” через конкретну систему управління в нашій державі, закони, пов'язані з забезпеченням чи відсутністю людських свобод. Як саме пов'язана проблема соціального забезпечення населення з біологічною основою та соціальною обумовленістю здоров'я та захворювань людини? Прослідкуйте ще раз ці зв'язки на екологічній та демографічній проблемах сучасності (алопеція, радіоактивне зараження, отруєння нерозчинними рештками через вживання продуктів тощо). Постарайтеся детально з'ясувати джерела, механізми та тенденції біологічної і соціальної взаємообумовленості здоров'я й захворювань людини, можливості сучасної медицини щодо корекції цих процесів, зв'язку її із спорідненими галузями теорій й практики, продовження життя людей.

Третє питання нам частково відоме з курсу „Історія медицини”. Ще Гіппократ був переконаний, що вікова, статева, індивідуальна особливість вимагає особистісного підходу в медицині. Зрозуміло, що все це на фоні глибоко зрозумілої загальної теорії патології. Дюркгейм (XIX ст.) звернув увагу на те, що самовбивству передує аномія – „беззаконня”, „безформність” – коли для людини немає нічого святого й обов'язкового. Аномія веде до апатії – основи для „втечі в смерть”. Для медика важлива цілісна уява про бажане й цінне, бо це умова сенсу життя особистості, її надзавдання, Цим слід вивіряти й себе, і хворого. Деонтологія і лікарська етика за цих умов – не просто „крихти гуманізації медицини”, а серйозна підвалина поваги до особистості, якщо навіть та втратила деякі визначники і якій необхідно повернути здатність до всебічного самоствердження. Особистість лікаря відіграє тут неабияку роль: зниження імунітету, загальна алергізація населення, неспроможність оплатити лікування, тощо, висуває чимало проблем на майбутнє.

6. Контрольні питання:

1.Чи завжди розглядалася людина як цілісність?

2.Які моменти людської суті й існування бралися за основні в історії філософії?

3.Чому діяльність людини є основою її філософської концепції?

4.Що таке антропогенез та соціогенез?

5.Як Ви ставитеся до біологізаторських та соціологізаторських концепцій людини?

6.Чому в одному й тому ж цілому (людина) доводиться вичленяти різноаспектні моменти?

7.Як зв'язані соціалізація людини та опредметнення її сутності?

8.Чи згодні Ви з Гегелем, що опредметнення є відчуження? Чому?

9.Як Ви розумієте свободу особи?

10.Що означає всебічний розвиток особи?

ЛІТЕРАТУРА

1.Буржуазная философская антропология XX века. – М., 1998.

2.Вілков В.Ю. Людина і світ. – К., 1995.

3.Культура и развитие человека. – К., 1989.

4.Милтс А.А. Гармонія и дисгармонія личности. – М., 1990.

5.Миф философии. Книга для чтения. – М., 1991.

6.Табачковский В.Г. Человеческие мироотношения: данность или проблема. – К, 1993.

7.Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

8.Філософія. Навчальний посібник. – К. – Львів, 2001. – С. 277-301.

„Затверджено”

на засіданні кафедри

суспільних наук та українознавства

„___”____________ 2004р.

Протокол №_____


Завідувач кафедри,

професор _____________ М.М.Сидоренко



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної підготовки до семінарського заняття

на тему: ”Філософське розуміння суспільства.“

Навчальний предмет: філософія

2-й курс медичних факультетів

№ 1,2,3, факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних та фармацевтичних фахівців БДМА

Спеціальності: „ Лікувальна справа”,

„ Педіатрія”, „ Клінічна фармація”, „Лабораторна діагностика”, „Медична сестра” (бакалавр).

Медичні вказівки склав

доц. Троянський В.А.


Чернівці-2004

„Затверджено”

на засіданні кафедри

суспільних наук та українознавства

„___”____________ 2004р.

Протокол №_____

Завідувач кафедри,

професор _____________ М.М.Сидоренко



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінарського заняття з філософії

студентам другого курсу факультету бакалаврів з відділенням

молодших медичних та фармацевтичних фахівців на тему:

Філософське розуміння суспільства.“

Навчальний предмет: філософія

для студентів 2 курсу факультету

бакалаврів з відділенням молодших

медичних та фармацевтичних фахівців

Спеціальність: „Лаборант – бакалавр медицини”.

Методичну вказівку склав

доц. Троянський В.А.

Чернівці-2004



1.ТЕМА: ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СУСПІЛЬСТВА
2. Тривалість заняття – 2 год.
3. Навчальна мета: Визначити особливості філософського пізнання суспільства, багатозначність поняття „суспільство” як частина природи, що відокремилась; як людина з її суперечливими зв'язками; як соціальна форма руху матерії; як людство в цілому. Переконатися в тому, що природа є передумовою існування людини і суспільства і, одночасно, Всесвітом. Проникнути в проблему походження життя на Землі, суперечливої єдності життя і космосу, цінності та сенсу життя, географічного середовища як умови суспільного розвитку. З'ясувати роль демографічного фактору, народонаселення як передумови і суб'єкта історичного розвитку. Розібратися в системі „природа – виробництво – споживання”, в духовному і матеріальному виробництві. в структурі суспільства, в проблемі бідності з її тлумаченнями різними вченими, ідеї прогресу в історії, ролі особистості в ній.
3.1. Студент повинен знати:

  • Особливості суспільства як системи;

  • Роль природи у становленні людини і суспільства;

  • Структуру природи як Всесвіту;

  • Сенс життя;

  • Сутність географічного середовища, геополітики;

  • Зміст демографічного фактору;

  • Зміст матеріального і духовного виробництва;

  • Суть історичного прогресу


3.2. Студент повинен вміти:

  • Розбиратися в стократ ості змісту поняття „суспільство”;

  • Самостійно аналізувати природу як передумову існування людини і суспільства;

  • Включати раніше отримані знання в пояснення походження життя на Землі;

  • Відрізняти наукові дані від вигадок про зв'язок життя і космосу;

  • Зіставляти географічний та демографічний фактори суспільного розвитку;

  • Відрізняти економічний фактор від соціального, політичного, духовного та, одночасно, розуміти їх єдність.

Опанувати практичні навички:

  • Доводити суперечливість зв'язку підсистем „природа-суспільство” в системі Всесвіту;

  • Аналізувати просторово-часові параметри природи і суспільства в порівнянні їх змісту;

  • Вміти диференціювати різноспрямовані (методологічно) концепції суспільного розвитку;

  • Займати певну позицію та відстоювати її.


4. План заняття:

1.Суспільство як система, що розвивається. Структура суспільства.

2.Взаємозв'язок природи та суспільства.

3.Народонаселення – передумова і суб'єкт історичного процесу.


5. Контрольні питання:

1.Що таке суспільство? Які його визначення характерні для різних часів?

2.Що таке спосіб виробництва?

3.Що таке надбудова?

4.Що таке соціальний детермінізм?

5.У чому полягає цінність життя?

6.У чому сенс життя людини?

7.Що таке географічне середовище?

8.У чому сутність географічного фактору?

9.Чому народонаселення – природа і суб'єкт історичного процесу?

10.Як Ви ставитеся до теорії стадій економічного зростання (У.Ростоу)?

11.Ваша оцінка теорії еволюції типів культур (М.Вебер, П.Сорокін)?

12.У чому вбачаєте сутність прогресу?
6. Поради студенту:

Відповідь на перше питання зумовлене розумінням об'єктивної реальності як системи мега – макро – і мікрокосмосу. Планета Земля, а тим більше її складові є підсистемами. Коли ж нашу планету брати як відносно самостійну систему, то цілеспрямовані взаємодії розумних істот на ній /суспільство/ складатимуть підсистему. Виясніть опосередкування суспільства і природи, людини та суспільства для того, щоб змогли з різноманітних взаємо обумовленостей виділити блоки головних – матеріальні та духовні. Матеріальні зв'язки розкриваються через взаємодію елементів суспільно-економічної формації із способом виробництва та надбудовою, базису та надбудови, суспільного буття та суспільної свідомості. Суспільне буття – це матеріальні, ненабудовні стосунки людей при вирішальній ролі способу виробництва – також відтворення життя: власного – через працю й чужого – через дітонародження. Суспільна свідомість – здатність відображати суспільне буття /у вузькому значенні/. Аналіз суспільства з боку вирішального значення ідейних спонук в діяльності людей /звідси – абсолютизація ролі визначних осіб в історії, ігнорування виробництва тощо/ вважається ідеалістичним, бо веде до знеоцінки ролі народних мас в історії. Питання дискутується й понині. Виявіть своє бачення матеріального й ідеального в суспільстві, розставте акценти згідно вашого розуміння діалектики суспільного розвитку, яка визначається в структурі суспільного буття й суспільної свідомості, їх взаємовпливі.

Природа як предмет філософського осмислення. Природа і культура. Форми сприйняття природи в історії культури. Протиборство антропоцентризму та антропокосмізму та шляхи їх синтезу. Природне та штучне середовище. Оточуюче середовище. Ландшафтна сфера. Вчення В.І.Вернадського про біосферу та ноосферу, його значення для сучасності. Географічне середовище. Географічний детермінізм. Геополітика.

Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти. Взаємодія суспільства та природи. Суть екологічної проблеми. Пошук виходу з екологічних труднощів. Глобальний характер екологічної кризи у зв'язку з енергетичними, демографічними та іншими проблемами глобального змісту.

Природа жива й нежива. Ставлення людини до живого. Життя, як цінність. Місце біології, медицини та філософії у пізнанні живого. Сучасні уявлення про живе. Проблема конечності життя на Землі.

Природа і здоров'я людини в умовах науково-технічної революції. Проблема в дослідженнях по імунології, алергології (імунний гомеостаз та імунодефіцит), геронтології, медичній генетиці. Суперечність між об'єктом та характером фармакопродукції та „фармакоманією”. Атипові форми бактерій та вірусів. Необхідність ендоекології та еферентної (вивідної) терапії. Ризик перетворення природи та „ревізія” цільових установок людства в контексті світоглядно філософської проблематики.

При підготовці до третього питання зверніть увагу на те, що на ранніх стадіях становлення і розвитку суспільства відчувався тиск надлишку населення на продуктивні сили. Він вів до обмеження чисельності через міграцію надлишку.

Недостатній розвиток продуктивних сил примушував варварські племена вторгатися в державне стародавнього світу, створювати народонаселення. При капіталізмі надлишок населення створюється через ріст продуктивних сил (машина-резерв), які тиснуть на народонаселення ... З'ясуйте суть „демографічного вибуху” в Африці, Азії, Латинські Америці. Разом з тим, більше 5 млн. людей на грані голодної смерті. Проаналізуйте теорію Мальтуса („Досвід про закони народонаселення”), роль свідомого материнства, ситуацію в Україні: 1) за коефіцієнтами народжуваності (100 жінок чи сімей мають відтворити 270 дітей при дітородному віці 15-50 років); 2) за рівнем народжуваності (1988р. – 245 дітей від жінок 20-34 роки, 1990р. – 210-215 дітей від жінок 15-29 років); за причинами падіння народжуваності, якісним станом населення та іншими показниками; за загрозою зниження нації при подальшій інтенсивній диспропорції між зниженням тривалості життя і падінням народжуваності.



ЛІТЕРАТУРА:

1.Будильянц Л.Н. Теорія суспільного розвитку: критика чи апологія? Проблеми філософії. №9, 1992. – С. 34-39.

2.Культура человека и картина мира. – М., 1987.

3.Мир философии. Книга для чтения. – М., 1991.

4.Мокляк Н.Н. и др. Социальные отношения: проблеми и перспективы развития. – К., 1993.

5.Шинкарук В. Громадянське суспільство, держава, ідеологія, розбудова держави. №5, 1993. – С.51-54.

6.Філософія. Навчальний посібник. – К. – Львів. – 2001. – С.354-377.

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“09 “ грудня 2003 р.

Протокол № 9

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінарського заняття з філософії

та основ філософських знань

на тему: ”Філософське розуміння суспільства.“
Навчальний предмет:

„Основи філософських знань”

1-й та 2-й курси

факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальності: «Фармація», «Лабораторна діагностика», «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичну розробку склав

доц. В.А.Троянський

Чернівці – 2003

1.Актуальність теми:

Відношення суспільства і природи є складною і багато аспектною проблемою. Адже і суспільство, і природа є об'єктами дослідження багатьох наук. Ми розглянемо філософський аспект їхнього співвідношення, зокрема, єдність і відмінність суспільства і природи, аналіз системи „суспільство – природа”, основні етапи розвитку взаємодії суспільства і природи, сучасну екологічну ситуацію, шляхи і методи розв'язання соціально-екологічних проблем.

Що являють собою суспільство і природа?

Поняття „природа” в науковій літературі вживається в двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа – це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Саме під таким кутом зору у даній темі розглядається проблема взаємодії суспільства і природи.

Поняття „суспільство” багатогранне: це сутність форм суспільної діяльності людей, що історично склалася, а також система, яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним із природою.

Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві, одночасно вона є і середовищем існування суспільства. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва.

Історія розвитку суспільства є продовженням історії розвитку природи. Єдність історії природи і суспільства є „вертикальним” зрізом єдності природи і суспільства. Істрія природи виявляє внутрішню суперечливість і роздвоюється на історію неолюдненої, до суспільної природи та на історію природи, що увійшла в сферу діяльності людини, тобто на історію не олюдненої природи. Разом з тим і історія суспільства не обмежується лише власною суспільною історією, тобто історією існуючого суспільства, вона охоплює також і щлях становлення, формування суспільства.

Щоб зрозуміти і дослідити матеріальну систему „суспільство – природа”, необхідно враховувати всю сукупність зв'язків, взаємовпливів і взаємовідносин, що утворилися й існують у географічній оболонці Землі.


2. Навчальна мета: Розтлумачити студентам зміст суспільства як підсистеми об'єктивної реальності. З'ясувати сутність матеріального та духовного виробництва, суспільного буття та суспільної свідомості. Розкрити структуру продуктивних сил і виробничих відносин, їх діалектичний зв'язок. Вияснити значення надбудови в житті суспільства, її структуру, взаємодію складових елементів. Показати взаємозв'язок природи та суспільства, різноспрямовані підходи до їх змісту, особливостей взаємодії. Довести матеріальну єдність природи, органічний взаємозв'язок форм руху матерії, включаючи особливості соціальної, як суспільної форми самоорганізації підсистеми Всесвіту.

Вияснити рівень знань студентів з проблем співвідношення суспільства і природи, екології і медицини.



2.1. Студент повинен знати:

  • Значення даної теми предмету.

  • Джерела вивчення історії розвитку суспільства і історії розвитку природи.

  • Відповіді на тематичні питання.


2.2. Студент повинен вміти:

  • Оцінити сьогоденну екологічну ситуацію в Україні.

  • Взаємодію суспільства і природи в умовах НТР.

  • Способи і шляхи розв'язання найгостріших соціально-економічних проблем в Україні.


2.3. Опанувати практичні навички:

  • Орієнтуватися в ступенях узагальнення поняття „суспільство” – від розуміння його як підсистеми Всесвіту до локалізації на рівні „країна”, „держава” тощо.

  • Вміти безпомилково визначати головні моменти в структурі продуктивних сил, виробничих відносин, надбудови та залежні від них.

  • Аналізувати взаємодію складових способу виробництва згідно економічних законів.

  • Знаходити місце установ, органів та організацій у вирішенні актуальних проблем сьогодення в Україні (держава, корпорації, кооперативи, асоціації, орендні спілки, церковні організації тощо.


3. Виховна мета:

  • Показати стан дії НТР в стосунках людини з природою, створення нових умов її існування, помітного впливу на її життя і працю.

  • Виховувати у студентів почуття національної гідності та національної самосвідомості.


4. Міжпредметна інтеграція:

1.Базисні знання, які необхідні для вивчення теми: історія України, історія медицини, українська та зарубіжна культура, релігієзнавство, основи економічної теорії, суспільствознавство, Конституційне правознавство, політологія.

2.Інтеграція: Тема інтегрується із темами: Філософія, її виміри і смисл, – історичний розвиток світової філософії, – сучасна світова філософія.



Назва дисципліни:

Знати:

Вміти:

Політологія

- Політологічні вчення різних епох;

- Об'єкти та суб'єкти політики;

- Суть політичної влади;

- Зміст політичної системи;

- Доречність правової держави;


- Визначити основні причини перших міфологічних тлумачень влади і держави;

- Аналізувати механізми взаємодії гілок влади;

- Робити висновки з десинхронізації внутрішньої та зовнішньої політики;


Історія медицини

- Розвиток медичних знань у різні періоди розвитку людства

- Давати оцінку стану медичної допомоги в історії суспільства;

Українська та зарубіжна культура

- Зміст матеріальної та духовної культури;

- Витоки українського етносу та його культури;



- Аналізувати різні періоди становлення та розвитку культури;

- Пояснювати терміни: анімізм, тотемізм, магія, фетишизм, ритуал;



Історія України

- Письмові джерела зародження та розвитку філософії в Київській Русі.

- Давати оцінку різних письмових джерел, визначати їх роль для формування світогляду сучасного медика.


5. План та організаційна структура семінарського заняття:

Наукою і практикою доведено матеріальну єдність природи, в якій народжуються і розвиваються якісно нові види матерії та форми руху. А певному етапі еволюції нашої планети з'являється органічна матерія, біологічна форма руху, на основі якої у свою чергу виникає більш висока форма матеріального руху – соціальна.



  • Найважливіші характеристики складових географічної оболонки (атмосфери, літосфери, гідросфери і біосфери).

  • Антропосфера, соціосфера, біотехносфера.

  • Географічне середовище.

  • Екологія та екологічні проблеми в Україні.

  • Народонаселення – передумова та суб'єкт історичного процесу.

  • Якісний стан населення.

  • Сім'я. Функції сім'ї.

  • Історичні типи відтворення населення. Закон Мальтуса.


5.1. Тривалість заняття – 2 години.
5.2. Етапи заняття:


п/№

Основні етапи заняття та їх зміст

Навчальна мета в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

Час

1.

Підготовчий етап:

– організація заняття;

– визначення навчальної мети, мотивація;

– контроль вихідного рівня знань, вмінь.



Усне фронтальне опитування




10хв.


2.

Основний етап:

Тема: „Філософське розуміння суспільства”

1.Суспільство як система, що розвивається.
Структура суспільства.

2.Взаємозв'язок природи та суспільства.


3.Народонаселення – передумова і суб'єкт історичного процесу.

Усне опитування

Усне опитування

Усне опитування


Ситуаційні задачі. Тестові завдання.


Робота з таблицею

„Структура суспільства”


65хв.


3.

Заключний етап:

Підсумовування всієї теми семінарського заняття, мотивація оцінок, завдання на наступне семінарське заняття.



Усне

Фронтальне

опитування





15хв.



Інформація, що проробляється студентами самостійно:

– Що таке природа? Чим відрізняється між собою поняття: „природа”, „планета”, „всесвіт”, „дійсність”, „буття”?

– Основні ознаки геосфери, біосфери, техносфери, антропосфери, соціосфери, ноосфери.

– Значення понять „географічне середовище”, „географічний детермінізм”, „геополітика”.

– Визначення найважливіших етапів у взаємовідношеннях між суспільством і природою.

– Екологія. Найважливіші екологічні проблеми сучасної України і шляхи їх вирішення.

– Нарушуваність. Її показники. Типи відтворення населення.

– Теорія зниження нарушуваності.

– Якісний стан населення.

– Сім'я. Функції сім'ї. Місце сім'ї у житті особистості.

– Суть закону Томаса Мальтуса про народонаселення.
Джерелами цих знань є матеріали лекцій і наступних підручників:

Основні:


1.Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: В 2т., – К., 1993. – Т.!. – С. 3-30: друге видання. – К., 1996.

2.Бердяев Н.А. Смисл истории. – М., 1990. – С. 4-50.

3.Бердяев Н. Человек и машина // Вопросы философии. – 1989. – №2. – С. 143-152.

4.Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Русский космизм: Антология философской мысли. – М., 1993. – С. 303-311.

5.Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності та держави // Маркс К., Енгельс Ф., соч., – Т. 21 – С.43-78.

6.Моисеев Н.Н. Человек во Вселенной и на Земле // Вопросы философии – 1990. – №6. – С.32-42.

7.Костенко Н. Майбутнє дітей в сюжетах про Чорнобиль (Філос. і соціал. думка. – 1993. – №4 – С.9-23.

8.Петров В. Походження українського народу. – К., 1992. – С.23-57.

9.Філософія. Навчальний посібник для ВНЗів І-IV рівнів акредитації: – К.: Каравелла, Львів: Новий світ 2000. – 2001. – С.352 – 392.
5.2.1. Підготовчий етап (10 хв.)

На початку заняття викладач формулює його мету, основну навчальну проблему, провідну ідею, коротко знайомить з планом заняття, джерелами підготовки до семінарських занять.

Основні поняття: історія, суспільство, базис, суспільно-екологічна формація, громадянське суспільство, продуктивні сили, виробничі відносини, соціальна структура, держава, суспільне буття, соціальна ідеологія й психологія, екологія, глобальні проблеми.
5.2.2. Основний етап (65 хв.)

Контроль та оцінка вихідного рівня знань з контрольних основних та додаткових тематичних питань та реферативних повідомлень.


Питання для обговорення:

1.Суспільство як система, що розвивається. Структура суспільства.

2.Взаємозв'язок природи та суспільства.

3.Народонаселення – передумова і суб'єкт історичного процесу.


Питання для самоконтролю:

1.Що таке суспільство та які його визначення характерні для різних часів?

2.В чому головний зміст суспільного буття та суспільної свідомості?

3.Чи можна ототожнювати поняття „суспільне буття”, „формація”. „спосіб життя”?

4.Чи слід зводити суспільну свідомість до психології та ідеології, надбудову, духовне життя – до суспільної свідомості.

5.Як ви розумієте соціальний детермінізм, який його зв'язок із сенсом життя?

6.Який головний зміст свободи? Що таке свобода волі, свобода свідомості?

7.Яку роль відводите медицині й охороні здоров'я суспільства?


5.3. Приклади тестових завдань:
1.Вкажіть, що з наведеного є вирішальним фактором суспільного життя?:

– природні умови суспільного життя;

– народонаселення;

– географічне середовище;

– видатна історична особа;

– матеріальне виробництво;

– свідомість людей.
2.Що є головним соціальним мотивом розвитку продуктивних сил?:

– намагання перетворити природу;

– знання, що постійно збільшуються, розвиток науки;

– характер продуктивних сил;

– економічні інтереси, які продукуються певними виробничими відносинами.
5.4. Заключний етап (15 хв.)


  1. підведення підсумків семінару;

  2. мотивована оцінка теоретичної підготовки групи при обговоренні окремих фрагментів теми заняття;

  3. домашнє завдання: студент записує в зошит методичні вказівки й питання до наступного заняття.


6. Матеріали методичного забезпечення заняття:
6.1. Матеріали для методичного забезпечення підготовчого етапу:

– Ожеван М.А., Троянський В.А. Короткий словник філософсько-медичних термінів. – 174с.

– Троянський В.А. Методичний посібник з філософії – С.48-50.
6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу:

а) реферати:

– геополітика у минулому і сьогодні;

– аварія на Чорнобильській АЕС та вплив її наслідків на навколишнє середовище;

– сім'я, її соціальні функції та роль у житті особистості.

б) індивідуальні ситуаційні задачі. Приклад:

Ще у 18 ст. відомий англійський економіст і священик Томас Мальтьус (1760-1863 рр.) у своїй праці „Досвід про закон народонаселення ...” (1798) змальовував драматичну ситуацію, що пізніше дістала назву демографічної проблеми. Досліджуючи взаємовідносини між людиною і природою, він відкрив „вічний закон”, за яким народонаселення завжди зростає у геометричній прогресії, а виробництво продуктів харчування – в арифметичній, внаслідок чого виникає „абсолютне перенаселення”. Цей процес фатально невідворотний, і ніякі благонадійні заходи не можуть допомогти страждаючому людству. Будь-яка допомога не тільки не знімає причини перенаселення, навпаки, поглиблює катастрофічні наслідки. Чи можливо відкинути або спростувати вчення Леальтуса сьогодні. Чому?

Відповідь:

За оцінками сучасних вчених, Земля може забезпечити необхідними для життя ресурсами 60 млрд. чоловік. Однак, проблем тут не бракує. Вони виникають уже на рівні вибору методик для розрахунків. Це по-перше. По-друге, такий рівень продуктивності виробництва можливий за умов повного використання можливостей сучасних технологій, високого рівня співпраці різних країн, певного управління цим процесом з боку одного уряду чи громадського центру. Іншими словами, можливість забезпечити засобами життя 60 млрд. чоловік є. Але вона абстрактна. У зв'язку з цим уряди багатьох країн, громадські організації, поза урядові наукові центри напружено працюють над пошуками шляхів гармонізації взаємовідносин між людиною, суспільством і природою.
6.3. Матеріали для методичного забезпечення заключного етапу:

а) методичний посібник з філософії / с.81-84, 106-113 /

б) перелік реферативних доповідей /”Проблема особистості як одна з центральних проблем філософії”, „Діалектика взаємодії особистості та суспільства”, „Індивід як соціоприродна і соціальна істота”/.
6.4. Матеріали для методичного забезпечення самопідготовки студентів:

1.Троянський В.А. Методичний посібник з філософії Чернівці: Прут, 1997, – 81-84, 106-113).

2.Ожеван М.А., Троянський В.А. Короткий словник філософсько-медичних термінів. – Чернівці, 1998. – 174с.
7. Рекомендована література:
Основна:

1.Бердяев Н. Человек и машина // Вопросы философии. – 1989. – №2. – С.143-152.

2.Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Русский космизм: Антология философской мысли. – М., 1993. – С.303-311.

3.Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності та держави // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. – Т. 21. – С.43-78.


Додаткова:

1.Моисеев Н.Н. Человек во Вселенной и на Земле // Вопросы философии – 1999. №6. – С.32-42.

2.Петров В. Походження українського народу. – К., 1992. – С. 23-57.

3.Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993. – С. 10-25.

4.Троянський В.А. Методичний посібник з філософії. – Чернівці: Прут, 1997. – С.81-84, 106-113.

5.Ожеван М.А., Троянський В.А. Короткий словник філософсько-медичних термінів. – Чернівці: Прут, 1998. – 174с.

Методичну розробку підготував доц. В.А.Троянський
Рецензія позитивна
Зав. кафедри, проф. М.М. Сидоренко

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“09 “ грудня 2003 р.

Протокол № 9

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінарського заняття з

основ філософських знань

на тему: ”Філософське розуміння суспільства.“
Навчальний предмет:

„Основи філософських знань”

1-й курс

факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальність: «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичну розробку склав

доц. В.А.Троянський

Чернівці – 2003

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“09 “ грудня 2003 р.

Протокол № 9

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 1-го курсу факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

для самостійної підготовки до семінарського заняття

на тему: ”Буття людини як проблема філософії“

Навчальний предмет:

„Основи філософських знань”

1-й курс

факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальність: «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичні вказівки склав

доц. В.А.Троянський

Чернівці – 2003

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“28 “ жовтня 2003 р.

Протокол № 5

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 1-го курсу факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

для самостійної підготовки до семінарського заняття

на тему: ”Філософське розуміння суспільства.“

Навчальний предмет:

основи філософських знань

1-й курс

факультету бакалаврів з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальність: «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичні вказівки склав



доц. В.А.Троянський


Чернівці – 2003


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка