«Це добре слово бабуся»



Дата конвертації07.03.2016
Розмір106 Kb.
Куп’янська гімназія № 1

Купянської міської ради Харківської області

Виховний захід

на тему: «Це добре слово – бабуся»



Мета. Виховувати любов і повагу до старших членів родини — бабусь.

Формувати чуйність, доброту, милосердя.

Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини‚ прислухатися до їхніх порад‚ допомагати їм.

Обладнання: Плакат «Це добре слово – бабуся», прислів’я, приказки про бабусів, фотографії «Бабуся і я», рушники, коровай.

Вікова категорія: для учнів 6 класу.

Хід заходу



На середину зали виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають коровай..

Учень. Добрий день, люди добрі,

Що сидять в нашій господі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

Учениця. Красиво і світло у нашій світлиці, Сонце у вікна нам світить ясне. Сьогодні у класі бабусине свято, І сонце від нас привіт їм несе. Кланяються гостям, кладуть коровай на стіл і сідають. Вчитель. Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі. Вони — невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабусечка, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому?

Діти. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше, ніж наші мама і тато, бачила в житті удвічі більше, ніж наші мамо й тато, і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, дівчата чи хлоп'ята, бо ми її пташенятка, ластів'ятка, поросятка.

Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця. Напевно, коли ти був бруднулею!

Учень. Згадав! Це було тоді, коли я

Розірвав свої штанчата.

І щоб сховатися від тата, —


До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штани —

Все до бабці, не до тата:

Там безпечніш від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є,

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька подбає.

Учениця. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

2-й учень: Хто це, хто це, хочу знати,

Нас найбільше в світі любить?

Хто молитви нас вивчає?

Хто нам казочку читає?

Всі: Бабуся – сонечко (дівчатка)

Бабуся – зіронька (хлопчики)

3-й учень: Хто сорочечку нам вишиє, скажіть?

По голівці хто погладить, підкажіть?

Хто нам слізки витирає?

Ще й від татка захищає?


Всі: Бабуся – сонечко (дівчатка)

Бабуся – зіронька (хлопчики)

Вчитель: Кожному з нас,чи нам 5, чи 25, чи й 45, хочеться до своєї бабусі. Біля неї добре, тепло, затишно й надійно.

Бабуся моя дорогенька,

Матусю моєї матусі.

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно так пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку, пухову.

Як гарно з тобою малечі,

Бабусю, завжди будь здорова.

6-й учень: На руки твої подивлюся,

Що пестили ніжно голівку.

Ці руки моєї бабусі

Гойдали маленьку колиску.

Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки зробити:

Сорочечки вишиті гарні,

Сніданки і обіди зварити.

За все тобі вдячні, бабусю!

Вчитель: Дітки,уважно подивіться в очі своїх бабусь. Скільки в них ласки і тепла! Бабуся немає часу не спочинок, на слабкість, бо вічно живе турботами дітей та онуків. Її руки завжди у роботі. І чим пахнуть ці натруджені руки?

7-й учень: Пахнуть руки її паляницями, кропом, борщиком і пшеницею.

8-й учень: Пахнуть рученьки м’ятою,

Пахнуть хатою незабутою.

9-учень: Пахнуть рученьки огірочками,

Свіжовипраними сорочками.

10-учень:Пахнуть рученьки ніжною ласкою ,

Онучаток маленьких колискою.

Пісня про бабусю.

Вчитель: Багато є дітей, для яких саме бабуся – найбільший авторитет. Вони дуже її люблять і завжди говорять, що ходять у школу і вчаться тільки для неї.

11-учень: Бабусю рідненька, ти моя квіточка,

Ти ніжна і тепла,неначе літечко.

Ти щира,ти щедра, як теє сонечко.

Я- твій онучок,а мама- донечка.

Для тебе, бабусю ,ходжу я до школи.

Для тебе не плакатиму вже ніколи.

Для тебе я пишу, для тебе я читаю,

Для тебе хороші оцінки я маю.

І точно я знаю, і всім тут скажу,

Що дуже і дуже тебе я люблю.

12-учень:А в мене бабуся – неповторна,

Бо така у нас вона моторна,

Хату завжди тримає в порядку,

Вчасно копає і засаджує грядку,

Та ще й танцює, та ще й співає,

Ще й вчитись мене щодня заставляє.

13-й учень: Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна і щира! А які гарні бабусині очі! Це погляд добра і любові. Коли бабуся вдома, нам завжди добре живеться. Вона-найкращий друг!

14-учень: Бабуся - невтомна трудівниця. Заради онуків вона віддасть усе, останньою крихтою поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше,ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають нам свої уміння.

15-учень: Я зі своєю бабусею дружу давним-давно,

Вона у всяких витівках зі мною заодно.

Дуже гарно шиє бабуся моя!

І від неї вчуся я.

Помережу ляльці кофтинку

І собі пошию хустинку.

Вийде гарний одяг до св’ята,

Не впізнають мама й тато.

16-учень:Свою бабусю люблю я з давніх пір,

Її обличчя і ласкавий зір.

Замислиться бабуся ,зажмуриться на мить,

І знов , дивись, сміється, ласкаво гомонить.

17- учень: Та над усе найбільше сподобалось мені

Її ласкаві руки , умілі та міцні.

Оцій руці хорошій робота на важка,

Бо в’яже, варить, пише

Бабусина рука.

18-учень: Бабусині руки – щедрі,робочі,

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці коли ще усі спочивають,

Сонце, напевно , вони підіймають.

19-учень: Буває,щось пошиють,ви скажете- краса!

Вона робити вміє - ну просто чудеса!

І я бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

Я слухаю бабусю, я весь, мов уві сні.

Розумні, ніжні руки, умілітаміцні.

20 – учень: Ой,бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті в невсипущому труді.

Твою працю я шуную,

Твоє серце добре чую.

І тебе я поважаю,

Сонечко тебе вітає.

Вчитель: Кожна бабуся особливо. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми проведемо інтерв’ю «За що я люлбю свою бабусю».

21-й учень: Я люблю свою бабусю за ласку

Я своїй бабуся пісню заспіваю,

Вона для мене сонечко й краса.

Подібної для неї я незнаю,

Коли б я обшукала всю землю й небеса.

22-й учень: Я люблю бабусю за те що вона нам в цьому допомагає.

Моя бабуся гарна й мила.

Вона найкраща від всіх людей.

І хоч вона вже трошки посивіла,

Але так щиро любить нас дітей!

23-й учень:Я люблю бабусю за щедрість.

Прислала бабуся мені олівці,

Барвисті, мов сонця ясні промінці.

Блакитний, зелений та яблуні цвіт,

Сьогодні ураз змалювали увесь світ!

Вони повертають весну до тепла,

Щоб любій бабусі світліше було-

Рожевий, бузковий та яблуні цвіт,

Бабісі моїй подарують весь світ.

24-учень: Я люблю свою бабусю за доброту.

Ой, яка ж бо ти, бабусю, дорога та мила,

Того словечком не сказати, не моя ще сила.

То не сонечко на небі, в лузі квітка красна.

То бабуся в нашій хаті добра все та ясна.

25-учень: Я люблю бабусю за те, що мені з нею весело.

Ясне сонце світить з неба, веселить та гріє,-

В рідній хаті при бабусі кожен з нас радіє.

Без журби та у здоров’ї жити, дай вам Боже!

А віддячити бабусі Бог мені поможе!

26-учень: Я люблю свою бабусю, за те що вона любить мене.

Це ж бабуся! Я до неї пригорнуся.

Все бабуся зрозуміє,

Приголубить, пожаліє,

Бо бабуся – оборона,

Від недуг всіх - -охорона.

Вчитель: Ось так виражають свою любов ваші внуки. Та не тільки словами, а й за допомогою танцю.

27-учень: З ранку до ночі трудиться бабуся.

В неї я охоче працювати вчуся.

Годі їй мити, піднімати –

Я сам швиденько приберу в кімнаті.

28-учень: Ледве сни ранкові відлетіли,

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести,

У квартирі підмести,

Пиріжки спекти,

Полить вазони,

Каші внукам наварить,

В магазині хліб купить-

Як же нам їх не любить?!

29-учень: Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу не легко зробить.

І хочеться нам, друзі, таке усім сказать:

Всі: Ми будемо бабусі завжди допомагать!

28-учень: Нехай, хоч і в маленьків ділі,

Та руки в нас умілі,

Ми допомагаєм вправно,

Посуд миємо під краном,

Витираєм тарілки

І… збираєм черепки.

Вчитель: Роки, роки… Вони біжать невблаганно, їх не зупиниш і не повернеш назад. І кожен прожитий рік залишає свій відбиток – сивину. Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосинка говрить про те, що не завжди слухали їхні діти і ви – онучата. І боліло у бабусь серце за них, за ваших мам і тат, і вас, а волосинки сивіли.

21-учень: Вартий пошани сивий волос

І тихенький хрипкий голос.

І тим зморшкам придивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

22-учень: Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки на замерзлій вночі шибці.

23-учень: В хаті сонячній косо ляга із вікна,

Твої чорні шовкові коси припорошила вже сивина,

Легкі зморшки обличчя вкрили – це життя трудового плід,

Але в кожному русі сила, в очах – юності слід.

24 – учень: Я таку тебе завжди бачу, образ в серці такий несу:

Материнську любов гарячу і твоєї душі красу.

Я хотіла б, як ти, прожити, щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити, ненавидіти, як ти уміть.

Вчитель: В кожного з діток є своя мрія. Нехай дитяча, нехай фантастична. І не один раз чуємо: «А я як виросту…» Тоді вони починають починають будувати вілли, ставати бізнесменами, купувати дорогі машини. І дуже приємно чути, коли вони кажуть: «Бабусю,я як виросту, зароблю багато грошей і обов’язково тобі допоможу».
25-учень: Як я виросту, - бабусі я скажу, -

В іномарці аж в столицю повезу!

Куплю модні черевики,

Підмалюю її щічки.

«Ти – найкраща в мене бабця!» - я скажу.

Вчитель: Справді, на плечі наших бабусь – трудівниць лягло багатою Крім усіх домашніх турбот ще й виховання онуків. Нерідко бабусі замінюють вам маму і тата. Адже батьки за щоденною роботою та в пошуках кращої долі не мають часу, але знають, що в дома є на кого покластися.

Дорогі бабусі! За щоденними клопотами ми інколи не маємо часу подякувати вам за добро і подвиги, які ви робите щодня. Ніжні та щирі слова вам говорили ваші онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям.

1 – ша мама: Милі наші матусі! Ми вам шану складаєм.

І зізнатися мусим, що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували,

Безмежно любили і від біди захищали.

2-га мама: Тож сьогодні ми хочемо вам спасибі сказати

За недоспані ночі, на тривоги багаті.

За натруджені руки, що не знають утоми,

За хвилини розлуки, як не ладиться в домі.

3-тя мама: Ви Завжди в роботі, на вас кинуті діти,

Повсякденні турботи – нема часу й хворіти.

Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки.

Всім здоров’я вам зичимо і цілуємо руки.

(Пісня)


26-й учень: Бажаєм вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і зродов’я

На многії літа, назавжди!

Всі: За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,



За ваші лагідні серця

Внучата вдячні без кінця.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка