Частина ІІ. Історія підприємств та організацій селища козин розділ



Скачати 281.82 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір281.82 Kb.
ЧАСТИНА ІІ. ІСТОРІЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ СЕЛИЩА КОЗИН

Розділ 1. «Освіта»

Дбати про народну освіту – обов’язок кожного. Освіта народу завжди зустрічала перешкоди на своєму шляху. Особливо важко було здобути освіту козинцям у давні часи. Але не дивлячись на важке життя, війни, безробіття, козинці прагнули відкрити для своїх дітей школу.

У роки Великої Вітчизняної війни школа в Козині мала невелику перерву, але як тільки німців вигнали з села, діти пішли до школи.

Сільська влада і жителі приклади немало зусиль для того, щоб збудувати гарну школу для дітей у шістдесятих роках.

А яка нині школа у наших школярів! Пройдеш її коридорами і подумаєш: тут серйозна влада і гарні люди, бо видно, що насамперед дбають про своїх спадкоємців, про те, щоб діти були грамотними і відчували красу навколишнього оточення, красу рідного краю, красу душі людини, з якою живеш поруч.

Влада Козина дбає і про духовний розвиток юних жителів селища. Функціонує в селищі школа мистецтв, в якій теж навчається немало дітей селища.

Турбується козинська влада і про найменших – саме для них планується побудувати новий дитячий садок, бо старе приміщення ніяк не вміщає всіх бажаючих його відвідувати.

З нової сторінки

Дорогою знань

Школо моя, рідна школо і класи,

Де б не були, поспішаєм до тебе.

Тут з вчителями радіємо разом.

Школо Козинська, ти моє небо.

Ольга Довгоп’ят


Школа... В ній безліч дитячих доль.

Уже більш як сто років Козинська школа зустрічає галасливих дівчаток і хлопчиків першого вересня і веде їх у світ науки. Саме тут, у цих високих мрійливих коридорах, світлих, залитих сонцем класах, пролітають найщасливіші роки дитинства і юності. У школі вчилося не одне покоління козинців, які стали інженерами, поетами, вчителями, просто гарними освіченими людьми.

Перші згадки про школу на хуторі Козин датуються 1900 роком. Влітку цього року на хутір приїхав перший учитель Ковалевський Іван Феодосійович. Попа на хуторі не було і вчителю довелося викладати «Закон Божий». Перших 16 учнів навчали у хаті Чиженка Федора Даниловича. У 1902 році на кошти земства було збудовано приміщення «однокласного народного училища» ( обласний державний музей, фонд 707, опис 226, справа 22). Приміщення мало одну класну кімнату і квартиру, в якій жив сторож. Сім’я вчителя жила в іншому будинку. Учні всіх трьох класів навчалися одночасно в одному класі. За довгими столами на ослонах сиділо по 3-4 учні. Навчатися могло не більше 40-а дітей. Про важкі умови життя та навчання свідчать такі факти: в 1903 році із 16-ти учнів 3-го класу успішно закінчили школу лише 2 учні – Гартік Кузьма Олексійович та Сукач Гаврило Євтухович.

До 1917 року земську школу закінчували одиниці, інші діти не мали змоги вчитися, бо треба було заробляти гроші на проживання. Навчальний рік починався 1 жовтня, а закінчувався 1 квітня. Підручники «Буквар», «Зернышко», «Весенние восходы», «Правописание», «Математика-задачник» були написані російською мовою. Діти вивчали тільки букви, цифри та «Закон Божий». «Закон Божий» вивчали по «Псалтирю» та «Євангелію».

І.Ф.Ковалевський працював у Козині по 1903 рік. Потім виїхав у село Пріцьки Кагарлицького району і став попом.

До революції дітей у Козині вчили вчителі Лосіцький, Раков, Бобрин, Архангельський( ініціали невідомі), пізніше –Шпичаков Борис. Останній учитель був досить прогресивним. Вечорами для молоді читав лекції про місяць, зірки, висловлював передові погляди про життя.

У 1917 році в Козинській початковій школі навчалося 40 дітей, в 1921 році – 130 . У школі було кілька вчителів, які вечорами вчили грамоті доросле населення. Сільрада забезпечувала зошитами, підручниками, гасом тих, хто навчався у лікнепі. Активно працювали вчителі Аркадій Іванович Нагорський, Мудрак, Гуменний, Іщенко, Снісар.

Ось як згадує про Козинську школу академік, доктор технічних наук, професор, проректор Київського політехнічного інституту Іван Миронович Чиженко.

«Кожна людина чомусь вчиться: хтось добрим справам, хтось поганим. У кожного своя доля і своя стежка у доросле життя. Тож першою моєю самостійною стежкою була стежка до школи.

Школа в нашому селі Козин була невелика, мала всього три класи, учні яких училися в одній кімнаті: перший клас   перший ряд парт, другий клас   другий і відповідно третій. Навчалася там мізерна кількість дітей із села. Вчив дітей один учитель. У роки громадянської війни він утік із села. Трохи пізніше їхав через Козин інтелігент із жінкою та її сестрою. Зупинився у Козині. Жінка його захворіла і померла, а чоловік лишився і став учити дітей. Дефективна сестра дружини залишилася жити з ним. Люди допомагали їм продуктами, допомагав і мій батько. Звали вчителя Аркадій Іванович Нагорський.

Я рано пішов до школи   у п’ять років. Там учився мій старший брат Артем. І мені дуже хотілося вчитися. Коли ввійшов до класу, був дуже вражений: у класі на стіні висіла величезна, як вікно, картина Ісуса Христа чи, може, царя. Я задивився на неї і застиг на місці.

Раптом почув: ”У школі треба шапку знімати.” Зняв шапку, а вчитель запитав: ”Скільки ж тобі років?” Я мовчав, а двоюрідна сестра Ольга, що сиділа за партою в класі, викрикнула: “Йому вісім років”.

Трохи осмілівши, сказав: ”Я до брата прийшов. А ще я букву “У” знаю”.

  А хто ж твій брат?   запитав учитель. Артем підвівся. Хоча братові тоді було тільки сім, а мені п’ять років. Однак учитель був добрий і дозволив мені залишитися. Уже тоді в мені жило бажання вчитися. Так я став ходити до школи.

Учився я старанно. Аркадій Іванович часто хвалив мене, загадував розв’язувати складні задачі, навіть цукерки давав за кмітливість. А для мене це була велика радість. Чим складнішу задачу я розв’язував, тим більшу насолоду отримував.

Іванів у школі було багато. Мене прозвали Ванютою. Старшому вчителю пізніше допомагав молодший   на прізвище Мудрак. Між ними була якась конкуренція, особливо під час екзаменів. А ми, діти, визначали для себе, як і нині, все по-іншому. В сільраді на стіні висів великий плакат: віл рогатий і жаба, яка пнеться до вола (волом ми величали старшого учителя, а жабою-молодого).

Учитель Нагорський давав мені завдання додому зі свого задачника, я розв’язував їх і записував на дощечках, на які намотували тканину для продажу в кооперації. Батько там працював, тому у мене інколи були такі дощечки. Але найчастіше мати мазала стіну глиною, і ми зі старшим братом Артемом писали по ній олов’яними олівцями, які зробив нам батько.

Книжок для навчання не було зовсім. Тільки у вчителів були якісь підручники. Але пам’ятається, що в школі стояли шафи. Коли учитель, що був раніше в школі, під час громадянської війни втік, то там лишилися книжки. Одного разу ми самі відкрили ті шафи і чи не вперше тримали підручники в руках.

Учитель часто водив нас на екскурсії: в ліс, на річку, на луг. Просто на природі ми знайомилися з назвами дерев, пташок, рослини, тобто зоологію і біологію вивчали докладніше на практиці, і дуже добре знали рослинний і тваринний світ Козина.

Ми, учні трьох класів, ходили на екскурсію дуже далеко. Я був наймен-ший і за віком, і на зріст, тож коли стомлювався, хлопець із третього класу Кобченко Андрій брав мене на плечі («на коськи», як тоді казали) і носив.

Закінчив я три класи в Козині. Рік гуляв, бо хворів. Підвищена психічна неврозність була. Та й школа була трикласна. Далі вчитися не було де.

Одного дня, коли я був удома, вчитель Аркадій Іванович покликав мене до школи. У той день учні третього класу Федько Нестерівський(в майбутньому – козинський інтелігент   вивчився на лікаря), Микола Гомонюк, Василь Павлович Загородній (став військовим), Трохим Давидович Бондаренко складали екзамени. У них ніяк не виходила задачка, через те покликали мене. Я її розв’язав дуже швидко.

Після закінчення початкової школи батько хотів нас із Артемом відправити на навчання в Київ до діда Петра або до його сина, дядька Андріяна. Але родичі відмовили, бо всі працювали, а за нами треба було дивитися. Дід боявся, щоб ми не стали босяками.

У той час учитель Аркадій Іванович Нагорський став Героєм праці. Він, старенький, із паличкою в руках пішки пройшов через села Обухівщини: Безрадичі, Тарасівку, Нещерів, дійшовши до Обухова, щоб домовитися там про наше з братом навчання в 4-му класі Обухівської семирічки»(Ольга Довгоп»ят. Все народжується з любові. –К.,»Задруга», 2008,с.----).

У серпні 1930 року була опублікована постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів СРСР «Про загальне обов’язкове початкове навчання». В Козині у той час була початкова школа з чотирирічним курсом навчання. Усі діти віком 8-10 років повинні були навчатися в школі, хоча навчалися не всі через тяжкі матеріальні умови. У 1922 році в Козині було побудовану нову «червону школу», Червону тому, що вона зовні була пофарбована в червоний колір.

У 1930 році був перший випуск чотирічної школи – 30 учнів.


У 1932-1933 навчальному році у Козинській школі було 202 учні у трьох групах.

У 1933-1934 навчальному році в школі навчалося 240 учнів, була створена піонерська організація. Першим піонервожатим був учитель Костянтин Федорович Федоров. Він проводив з дітьми піонерську роботу, вивчав революційні пісні. Першими піонерами були козинці Гартік Катерина Ничипорівна, Сукач Наталка Микитівна, Загородня Марія Федорівна, Загородній Іван Федорович, Чиженко Іван Антонович, Бондаренко Сергій Мартинович, Чиженко Мотря Михайлівна.

З 1935 по 1937 рік директором Козинської школи був Чемер В.В.

Перед Великою Вітчизняною війною в школі працювали вчителі Глобенко Василь Андрійович, Лозовий Григорій Іванович, Білик Іван Семенович, Ліщинська Ніна Іванівна, Федоров Костянтин Федорович, Гончаров Іван Ілліч. Директором школи з 1937 року по червень 1940 року( до призова в армію) був Глобенко Василь Андрійович.

Через усі фронти протягом 1941-1945 років пройшли учні Козинської школи Чиженко І. Н. (нагороджений 7-ма медалями), Хлюс Ф. Ю. ( нагороджений орденом Слави і чотирма медалями), Петренко Д. П. ( два ордени Червоної Зірки і 7 медалей), Загородній П.Д. ( 6 медалей), Кобченко К. С. ( 4 медалі), Губенко І.Д.( орден Червоної Зірки та 7 медалей).

На тимчасово окупованій території молодь під керівництвом Бондаренка С.М. та Чиженко Т.М. організувала партизанську групу, що згодом влилася в партизанський загін Варакова та Кочубея. Активними учасниками підпілля були Бутенко Пріська Денисівна, Губенко Дмитро Михайлович, Загородня Марія Ничипорівна, Загородній Зінько Ничипорович, Губенко Гаврило…, Сукач Микола Гаврилович, Сукач Іван Максимович, Жук Михайло…

117 колишніх учнів Козинської школи загинули під час боротьби з фашистами у Великій Вітчизняній війні.

Зразу ж після визволення селища від німецько-фашистських загарбників 7 листопада 1943 року завідуючий Обухівським райвно Харчук доручив Гартік Катерині Ничипорівні (перед війною закінчила Київський учительський інститут) та Сукач Наталці Микитівні підготувати школу до роботи. Обидві народилися в Козині, закінчили Козинську школу, інститути, і пропрацювали в її стінах усе своє життя, випустивши зі школи не одну сотню козинських учнів. Вони організували ремонт школи, бо під час окупації там спочатку була конюшня, а потім пекарня. Активну участь у підготовці школи до навчання взяли всі жителі села. З 3 грудня 1943 року школа відновила свою роботу. Перший, третій класи вела вчителька Сукач Н.М., другий, четвертий класи – Гартік К.Н.

У п’ятому класі було 31 учень, і всі предмети викладали Сукач Н.М. та Гартік К.Н.

У 1944 році було призначено директором Козинської школи Бараха Генріха Юхимовича та направлено в школу нових учителів.

У 1945 році був перший післявоєнний випуск семикласників.

У зв’язку з тим, що в 1947-1948 роках у 6 класі було тільки 12 учнів , школу перевели в початкову ( директор Завальна Валентина Миколаївна).

З 1948-1949 навчального року школа стає семирічною (директор Підтілок Віра Юхимівна).

У 1949-1951 навчальних роках школу очолює Омельченко С.Н, з 1951 по 1956 роки –Устименко Яків Якович, з 1956 по 1962 навчальні роки – Сковердяк Надія Петрівна, з 1962 по 1963 роки – Татаренко Петро Олексійович, з 1964 по 1976 навчальні роки –Левченко Антон Васильович.

З 1961 року школа стала восьмирічною.

Козинська селищна рада постійно приділяла увагу школі та її вихованцям, заслуховувала стан навчально-виховної роботи в Козинській восьмирічній школі ( протокол № 9 від 29 квітня 1952 року). Також зверталася увага на поведінку учнів школи та було зобов’язано батьків, діти яких порушують дисципліну, провести з ними відповідну роботу( просканувати протокол).

З 1958 року відкрито вечірню школу робітничої молоді, що дало можливість отримали середню освіту без відриву від виробництва 364 учням. Перший випуск вечірньої середньої школи відбувся у 1960 році. З 1941 по 1977 рік в Козинській школі робітничої молоді отримали середню освіту 696 чоловік.
Значно змінився склад вчителів Козинської школи.
Роки всього вчителів з них

Середня освіта н/в вища

1900 1 1

1921 4 4


1957 13 6 2 5

1967 26 10 2 14

1977 25 8 - 17

2010 24 - - 24

У 1961 році в школу була призначена піонервожатою Пономаренко Галина Олексіївна, яка віддала Козинській школі все своє життя. Директором школи в той час працював Татаренко Павло Олексійович, який неодноразово піднімав питання перед Козинською селищною радою про будівництво школи ,у зв’язку з тим, що одне із приміщень було аварійним. Школа знаходилася у трьох приміщеннях: по вулиці Партизанській-1, по вулиці Леніна-2.

У березні 1963 року на засіданні виконкому Козинської селищної ради було розглянуто питання про виділення коштів на будівництво Козинської восьмирічної школи. Було виділено кошти у сумі 11 тисяч карбованців( просканувать). Того ж року приміщення на шість класних кімнат було побудоване( це був центральний корпус школи). Велика заслуга директора школи Татаренка П.О. в тому, що він зумів разом із селищною радою організувати будівництво Козинської восьмирічки у такий складний період.

У 1964 році було добудовано нове приміщення ще на 6 класних кімнат, 2 кабінети, спортивний зал. Школа мала водяне опалення.

У школу прийшло нове поповнення. Директором школи було призначено Левченка Антона Васильовича, вчителя математики. Козинці згадують, що Антон Васильович був дуже серйозним директором. Всі діти його поважали не тільки за директорство в школі, а й за прекрасне пояснення уроків математики. Разом з ним прийшла в школу нова вчителька Наталя Калінічна Левченко, яка дуже добре знала біологію та хімію і передавала свої знання козинцям. Особливо славився кімнатними квітами її кабінет хімії та біології. У школі на той час працювали:

Гартік Катерина Ничипорівна

Ткаченко Іван Леотнійович

Сукач Наталя Микитівна

Сковердяк Надія Петрівна

Устименко Яків Якович

Свиридович Дмитро Трохимович

Мелешко Єфросинія Харитонівна

Завальна Валентина Миколаївна

Черненко Євдокія Костянтинівна

Білоконь Зінаїда Григорівна

Площик Полікарп Якович

Площик Надія Макарівна

Єрмакова Олена Іванівна

Гапоненко Марія Климівна

Попова Галина Андріївна

Зелінська Олена Григорівна

Пономаренко Галина Олексіївна

Нижник Віра Кирилівна

Колодочка Таїсія Романівна

Устименко Ольга Левківна

Михайлов Валерій Іванович

Тимченко Василина Терентіївна

Гончаренко Марія Яківна
Козинська селищна рада постійно піклувалася про навчально- виховний процес, надавала допомогу в ремонті шкільного приміщення, розглядала питання школи на засіданнях виконкому, сесіях селищної ради. На другій сесії Козинської селищної ради від 12 червня 1967 року було розглянуто питання про контингент учнів на 1967-1968 роки та підготовку до нового навчального року.

На той час у школі було 316 учнів, успішність яких становила 98%. Деякі учні мали роботу на осінь, у перший клас було набрано 39 учнів, проведено ремонт шкільних приміщень до 17 червня. Ставилося питання про підведення води в школу.( просканувать).

У 1968 році на посаду вчителя молодших класів була призначена Губенко Галина Зосимівна ,Жидко ЛюдмилаТихонівна-старшою піонервожатою, Божко Галина Андріївна-вихователем групи продовженого дня, а у 1969 році -Журба Ольга Федорівна на посаду У 1972 році на посаду вчителя російської мови та літератури була направлена Лаврентьєва Євгенія Миколаївна.

З 1972 року школа працювала за кабінетною системою, була забезпечена технічними засобами, наочністю, роздатковим матеріалом.

Був створений лінгафонний кабінет, де учні за допомогою технічних засобів почали вивчати англійську мову. Раніше в школі вивчалася німецька мова.

У 1973-1974 навчальному році в педагогічний колектив влилося молоде покоління вчителів: Сова Микола Миколайович, вчитель фізичного виховання та Чубатенко Григорій Петрович, учитель фізики. У 1970 році прийшла працювати в школу вчителька хімії Алексєєва Лідія Павлівна, у 1975 році шкільні лави вчителів Козина поповнили вчителі молодших класів Існюк Віра Василівна, Геращенко Раїса Григорівна, у 1976 році- Старжинська Ганна Петрівна.

З середини семидесятих років завдяки плідній роботі вчителя фізкультури Сови Миколи Миколайовича спортивна робота у школі досягла високого рівня. Учні займали призові місця на районних змаганнях з більшості видів спорту. При школі працювала секція з футболу під керівництвом тренера Дебальчука Віталія Дмитровича. Учнівська футбольна команда «Кристал» стала призером обласної футбольної першості та переможцем турніру «Шкіряний м»яч». Спортивна матеріальна база школи значно розширилася: закуплено гімнастичні мати, пластикові баскетбольні щити, 60 пар лиж, обладнання для спортзалу.

У ті часи успішно працювала піонерська організація імені Юрія Гагаріна, комсомольська організація учнів та вчителів, партійна організація вчителів.

Педагоги читали лекції на підприємствах селища, допомагали селищній раді у громадській роботі.

Учні школи під керівництвом піонервожатої Мигаль Марини Леонтіївни беруть участь у конкурсі «Пошук» газети «Піонерська правда». Вони працюють у музеї Великої Вітчизняної війни м. Києва, звертаються до архівних документів і допомагають людям Радянського Союзу відшукати своїх рідних, які невідомо де загинули під час війни. У конкурсі «Пошук» учні посіли призове місце і отримали цінний подарунок.

З 1976 по 1984 рік директором школи був Товстенко Володимир Васильович, завуч школи Шпак Зінаїда Григорівна. Зінаїда Григорівна викладала українську мову та літературу, організувала в школі чимало екскурсій по Радянському Союзу. Протягом 70-80-х років, дякуючи Шпак З.Г, яка співпрацювала з дитячою туристичною станцією, діти разом з учителями побували в Москві, Ленінграді, Бресті, Мінську, Львові, Полтаві, Переяслав-Хмельницькому, Каневі та інших містах.

Також учні школи постійно відвідували вистави театру ім І.Франка, Національний театр опери і балету, російський драматичний ім.Лесі Українки, театр оперети, ТЮГ, молодші учні – ляльковий театр м.Києва. Побували учні в музеї А. Малишка, Трипільської культури та в більшості музеїв столиці України.

Творчо працює в школі з 1977 року вчителька російської мови та літератури Нечай Валентина Пилипівна. З 1976 року викладає в школі географію та історію Овсієнко Наталія Федорівна.
У кінці семидесятих років у школу приходять нові вчителі: Мачнєва Тетяна Михайлівна ( вчителька малювання), Кардаш (Качаленко) Ніна Василівна ( іноземна мова), повертається в рідну школу випускниця Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка Довгоп»ят

( Колінченко) Ольга Миколаївна, вчителька математики Панченко Лариса Степанівна, Кияниця Віктор Федорович-вчитель фізкультури

Школа омолоджується, поряд із досвідченими педагогами працює молодь, якій є у кого вчитися.

У квітні 1985 року директором стає Плешаков Анатолій Васильович. Молодий, енергійний, він зразу ж береться до перебудови роботи в школі, організовує педагогічний колектив працювати по-новому і разом з вчителями, батьками, селищною радою проводять капітальний ремонт школи та класних приміщень. Удосконалюється інтер’єр школи. Завозяться меблі, проводиться озелення класів. На місці книгосховища зроблено новий кабінет директора, школа радіофікується. У школу призначено після закінчення педучилища випускницю Козинської школи Лапіга (Бутенко) Олену Миронівну, а в 1986 році після закінчення педучилища повернулося аж три випускниці –Кобченко Тетяна Миколаївна, Сулима Ольга Іванівна та Шамедько Лариса Дмитрівна. Пізніше вони всі закінчать педінститут, три з них будуть працювати вчителями молодших класів, а Кобченко Тетяна Миколаївна – вчителем зарубіжної літератури, а згодом – заступником директора по навчально-виховній роботі. Вона оформила методичний кабінет у школі, має звання «Старший вчитель». Її уроки залишилися в пам»яті багатьох козинців.

Кількість дітей у селищі зростає, і з вересня 1985 року школа переходить на двозмінну роботу.

Оптимізм, енергійність, творчі ідеї молодого директора підхоплює педагогічний колектив, що поповнився молодими колегами.

Творчий настрій педагогів передається учням. Разом із старшою піонервожатою Бутенко Світланою Олексіївною, яка приходить працювати в школу в 1984 році, піонери дружини імені Ю.Гагаріна займають призове місце в районі по огляду агітбригад, отримують грамоти «Правофлангова дружина», «За 1 місце у зборі макулатури». На базі Козинської школи проводяться семінари старших піонервожатих. Того ж року приходить у школу на группу продовженого дня Лінчук Софія Іванівна, яка згодом с багато років викладатиме математику в школі.

У грудні 1985 року вперше в Козинській школі було проведено День самоврядування. Один день учні були господарями в школі: виконували обов’язки директора, завучів, учителів. Результати цього заходу були висвітлені на січневій районній конференції вчителів у доповіді Бутенко С.О.

У 1986 році починають будувати шкільну їдальню, будівництво якої завершено у 1987 році.

З 1986 року школу очолює Чернюшок Юрій Володимирович. Тісніше працює педколектив з учнями та батьками. Проводяться КВК між командами дітей та вчителів. Велику цікавість викликають родинні свята «Тато, мама і я – дружна сім’я».

З 1980 по 1990 роки працювали в школі:Артеменкова Н.В.,Цедик Л.В.

Разумейко І.О., Грибач Г.С., Горленко Н.І., ПогребнаІ.В., Марцинківська С.О., Бордюг Н.І., Удод Г.П., Шингарьова Л.І., Баляк Р.П., Боченко Д.В., Каніщев М.Г., Загородня І.В., Надточій П.Й., Відьмук Л.В., Клочко К.О., Труніна А.М., Пашко Н.М. Сябренко С.І., Войтенко К.В., Савкіна Е.М., Сватко М.С., Колісник К.О.,Клепко М.Ф.,Задорожня Т.М.


З 1990 року школа стає дев»ятирічною .

У 1993 році дев»ятирічну школу реорганізовано у середню.

У серпні 1994 року місце директора звільнилося. Педагогічний колектив демократичним шляхом обирає директора зі своїх учителів. Ним стає Феденко Наталія Іванівна, яка має за плечима три освіти: педучилище і дві вищі- вчителя молодших класів та філолога. Вона пройшла у школі шлях від вихователя групи продовженого дня до вчителя старших класів. Нині Наталія Іванівна- вчитель методист. Окрім директорської роботи, викладає українську мову та літературу, піклується про творчо обдарованих учнів Козинської школи, підтримує кожного вчителя у своїх починаннях. Завдяки Наталі Іванівні в школі створено картинну галерею, приділяється належна увага вчителям-пенсіонерам. Директор школи тісно співпрацює з селищною радою і є членом виконкому.

Багато років переймається проблемами школи та її санітарного стану

завгосп школи Чиженко Валентина Володимирівна.Допомагає в роботі адміністрації школи секретар Бойко Галина Миколаївна.

У1994 році у школі навчається 530 учнів (приміщення розраховане на 192 дітей). Учні і вчителі працюють в напруженному двозмінному режимі з 8.00 до 19.00, дотримуючись ще й графіка харчування (діти безкоштовно харчуються, бо мають статус потерпілих ІУ категорії від аварії на Чорнобильській АЕС).

У школі створюється Мала академія наук (секція літературознавства), якою керує вчителька української мови та літератури Колінченко Ольга Миколаївна. Учні школи пишуть наукові роботи, захищають їх на районному та обласному етапах, стають переможцями та призерами. У 1998-99 роках члени МАН обрали дуже цікаву й маловивчену у літературознавстві тему

«Зорова поезія та паліндром в українській літературі». Так як матеріалів було зовсім мало, діти познайомилися з письменниками, які пишуть зорову поезію – Миколою Сорокою, Василем Трубаєм, Анатолієм Мойсієнком, Миколою Мірошниченком, дослідником зорової поезії в українській літературі Миколою Сулимою. Це дало змогу підготувати одну з найкращих робіт Козинської школи, з якою Сукач Оксана посіла перше місце в Київській області і стала призером на Всеукраїнському конкурсі- захисті. Гетьман Альона – переможець обласного конкурсу –захисту та призер(третє місце) Всеукраїнського -в 2002 році( літературна творчість ), Хуторна Ольга в 2002 році –в секції літературознавства посіла третє місце на обласному конкурсі –захисті та була учасником Всеукраїнського форуму зорової поезії у Львові, де виступала зі своєю науковою роботою, Загородня Наталія отримала 2 місце на обласному конкурсі –захисті.

У 2006 році перше місце в секції української мови на обласному етапі завоювала учениця 11 класу Супрунович Ірина, яка брала участь у Всеукраїнському конкурсі- захисті і посіла 4-е місце. Селищна рада та місцевий благодійний фонд нагородили її ноутбуком.

Починаючи з 1997 року по 2010 рік учні Козинської школи- щорічні переможці та призери обласних конкурсів –захистів МАН. Членами МАН були учні школи:Сукач Оксана,Гетьман Альона,Загородня Наталія,Хуторна Ольга, Подолянчук Тетяна, Губенко Надія, Довгаль Тетяна, Яковенко Ілона, Макаренко Анна, Губенко Ірина,Губенко Ольга, Корбут Дарина, Бадьора Євгенія, Стопник Ірина, Бутенко Юлія, Тимченко Вікторія, Жарко Ірина, Алієва Алла, Супрунович Олена та Ірина, Алієва Альона, Шпак Богдана, Богдан Ірина, Чиженко Дмитро, Богданець Світлана та інші. Роботи цих учнів зберігаються в шкільному музеї.

Гетьман Альона та Яковенко Ілона, Макаренко Анна, Губенко Ірина та Ольга, Корбут Дарина, Бадьора Євгенія, Супрунович Олена та Ірина, Богданець Світлана, Парасюк Катерина, Шпак Богдана - призери на обласному етапі конкурсів “Вірю в майбутнє твоє, Україно», “Об”єднайтеся ж, брати мої”, «Подвиг у Великій Вітчизняній війні», неодноразові учасниці обласного конкурсу знавців мови. Учениця школи Жарко Ірина - переможець двох обласних колоквіумів в секції “українська література “ (2001 та 2002 р.) та призер УІ Всеукраїнського етапу конкурсу знавців української мови, за що була нагороджена премією 700 гривень.

Учні школи- активні учасники районних та обласних олімпіад. У 2000-му році учень школи Вольвач Микола брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з хімії, яка проходила в Донецьку. У обласних облімпіадах з української мови та літератури брали участь і стали призерами Супрунович Олена, Супрунович Ірина, Яковенко Ілона, Корбут Дарина, Богданець Світлана.

У школі працює учнівське самоврядування. Створено державу «Добродея» на чолі з Президентом та Радою Міністрів. Кожен клас- окрема мерія.

Налагоджено роботу батьківського комітету, який постійно надає допомогу школі.

При школі працює літературна студія «Росинка». Члени студії брали участь у літературному конкурсі «Магія слова», що проходив у районі. Абсолютною переможицею конкурсу у 2001-му році стала учениця школи Альона Гетьман. Вона видала власну книжку прози «Сім новел». Яковенко Ілона , Джурко Олена, Олійник Тарас – переможці у вікових категоріях .Їхні твори надруковані в альманасі “Дівич- гора”. В 2002 році переможцем другого районного літературного конкурсу до 90 –річчя А. Малишка стала Ілона Яковенко, яка нагороджена премією імені Гнипів. Корбут Дарина, Яковенко Ілона та Супрунович Ірина та Олена – призери Всеукраїнського конкурсу, присвяченого Тарасові Шевченку, який проводився «Просвітою» у м. Феодосії. Твори учнів надруковані у Всеукраїнському збірнику.

Переможцем багатьох літературних конкурсів є учениця Козинської школи Світлана Богданець, твори якої неодноразово друкувалися в дитячих газетах та журналах.

Вчителька Козинської школи Лінчук Софія Іванівна брала участь у районному конкурсі вчителів -математиків «Учитель року».

За час, відколи школа стала середньою, випущено 69 медалістів.

Багато поколінь вчителів змінилося. Але в історії школи назавжди залишилися імена тих, хто пройшов через усі фронти Великої Вітчизняної війни.Це вчителі: Левченко Антон Васильович, Гапоненко Марія Климівна, Устименко Яків Якович, Ткаченко Іван Леонтійович, Площик Полікарп Якович.

Звання «Відмінник народної освіти» мали вчителі Сковердяк Надія Петрівна, Левченко Антон Васильович, Левченко Наталя Калінічна, Пономаренко Галина Олексіївна.

У нашій школі працювали творчі особистості. Серед них Іван Леонтійович Ткаченко, колишній учитель нашої школи, який народився 1914 року. У тридцятих роках працював інспектором шкіл Обухівського району.

Гвардії рядовим пройшов усю Другу світову війну. Писав вірші, в яких оспівував подвиги та ратний труд побратимів по зброї. Його поезії переписували і носили з собою солдати.

У 1941 році в одного з убитих бійців був знайдений вірш "Все до болю рідне і знайоме", який після війни був опублікований у газеті "Літературна Україна", як вірш невідомого автора, що загинув на фронті. Іван Ткаченко, на щастя, був живим. Після перемоги працював у Козині учителем.

Працює у Козинській школі член Національної спілки письменників України, вчителька української мови та літератури Колінченко( Довгоп’ят) Ольга Миколаївна, нагороджена у 2000 році знаком «Відмінник освіти України» .

Автор збірок поезій : “Я Вас запрошую на каву”. К., Задруга, 1997; “Вітер серця”. – К., ТОВ”Задруга”, 1998; “Наш веселий диво-клас”. Вірші для дітей. – К., ПВП”Задруга”, 2000;“Стеблинка миті”. – К.,ПВП”Задруга”,2003.; «Посію зерна золоті». Біла Церква, 2005;«Бринить мелодія осіння». К., ТОВ”Задруга”, 2005 ;кіноповісті «Перетвори лимон у лимонад». Чернівці, (2006); упорядник книги «Давид Копиця – митець і громадянин». К., «Вітчизна», 2007;Автор книги про академіка І.Чиженка «Все народжується з любові». К., Гнип, 2006; поетичної збірки « Синій смуток», Гнип, 2006.

Її вихованці – переможці багатьох конкурсів та олімпіад. За ініціативи Колінченко О.М. 18 травня 2008 року у Міжнародний день музеїв при підтримці селищного голови Гартіка В.В. та місцевого благодійного фонду у Козинській школі відкрито єдиний у Обухівському районі Музей літератури рідного краю, екскурсії в якому ведуть учні (просканувать статтю з газети про музей). У Музеї зібрано історію української літератури та творчі доробки кожного письменника Обухівщини від найдавнішого до сучаснішого.

Навчалася у Козинській середній школі член Спілки письменників України, самобутня художниця Сніжана Миколаївна Тимченко. У сьомому класі через хворобу змушена була залишити школу.

Пише вірші, малює, пробує себе в прозі та драматургії. Друкується в Обухівських газетах.

Автор книжок поезій «Я тихий лоскіт ваших дум"(2004), "Душа, поранена тюльпанами"(2005), які ілюструвала сама.

В краєзнавчому музеї Обухова пройшла перша персональна виставка живописних робіт і графіки Сніжани Тимченко.

Козинська школа дуже змінилася. Вона стала невпізнанною.

Влітку 2001 року при допомозі Обухівської райдержадміністрації та голови Козинської селищної ради Федоренка Миколи Микитовича добудовано два крила школи ( газета Обухівський край від 24 травня 2001 року). Це дало можливість учням і вчителям працювати в одну зміну. Тоді ж при підтримці Миколи Микитовича було відкрито комп»ютерний класс ( 11 компютерів- фото з газет), та закуплено обладнання для кабінетів трудового навчання та обслуговуючої праці.

З ініціативи заступників директор Кобченко Тетяни Миколаївни та Бутенко Світлани Олексіївни з 2001 року проводяться зустрічі випускників Козинської школи. Першими на такій зустрічі побували випускники 1981,1986,1991,1996 років, у 2002 році – випускники 1962, 1972, 1982, 1992 років. З 2003 року традиційно збираються у стінах школи ті, хто закінчив її 10, 20, 30, 40 та 50 років тому. (фото)

Завдяки своїм колишнім учням школа поповнила бібліотеку чудовими енциклопедіями, словниками з різних галузей наук, а також створила картинну галерею.

У дев»яностих роках прийшли на роботу в Козинську школу Москаленко Світлана Іванівна,Феденко Наталія Іванівна,Салига Аліна Григорівна , Прядко Людмила Миколаївна, Губенко Ольга Андріївна, Клинкович Ярослава Миколаївна, Руденко Тетяну Анатоліївну, Бойко Ніна Володимирівна, Підтілок Світлана Іванівна, Рашкевич Петро Юхимович, Надточій Поліна Йосипівна, Пархоменко Світлана Євгенівна, яка згодом очолить профспілкову організацію школи, Кокотун Тетяна Петрівна, Ханенко Тетяна Миколаївна, Погребна Ірина Вікторівна,Сотнікова Наталія Миколаївна, Осіпова Олена Володимирівна

1995 року призначено: вчителем біології Бондаренко Людмилу Іларіонівну, у 2000-му році вчителем української мови Гетьман Валентину Миколаївну, вчителем іноземної мови Феденко Тетяну Володимирівну, 2001 – педагогом-організатором Калініченко Оксану Сергіївну, у 2002 році – вчителями англійської мови Косенко Юлію Миколаївну, Гнаткович Ірину Дмитрівну, у 2003 – Тимченко Наталю Миколаївну, Колінченко Наталію Миколаївну, у 2006 –Негоду Олександра Григоровича, у 2008 році – Рясненко Марію Анатоліївну,Дзярепу Світлану Миколаївну.

У 2004 році гостинно відкрив двері актовий зал школи на 144 місця( раніше всі заходи відбувалися у спортивному залі). Завдяки батьківському комітету школи він набув естетичного вигляду.

Козинська школа має чимало цікавих надбань у методиці викладання предметів та в проведенні спортивно- виховних заходів. Так як школа має чимало успіхів, а педагогічний колектив працює уміло й має чимало досвідчених викладачів, у Козинській школі відбувається немало обласних та районних семінарів- практикумів( просканувать статтю з газети): директорів, завучів, учителів географії, української мови і літератури, історії, організаторів позашкільної роботи. Саме Козинська школа стала ініціатором проведення та господарем першого районного фестивалю учнівського самоврядування «Ми - майбутнє України». (Просканувать статтю з газети). Проходив також обласний семінар учителів - філологів(Газета Літературне краєзнавство), на який з’їхалися вчителі з усіх районів Київщини.

По закінченню одного із семінарів учителі Обухівського району

висловили свої враження від побаченого і почутого.

Карлюк Н.В.- вчителька української мови та літератури Української школи №2.

«Від естетики вашого музею і до дихання дітей ­- труд! Впадає в око згуртованість учнівсько-учительського колективу, аж позаздрила, коли бібліотекар говорила, що дітей із читального залу не можна випровадити.

Гончарова Т.В.- вчителька української мови та літератури Обухівської ЗОШ №5.

Переступили поріг школи - і зразу у душу війнуло весною. Оновлене приміщення, тепло сердець працівників та учнів вносить запал до активної праці. Змістовні і цікаві розповіді екскурсоводів у музеї додали знань, новинок з літератури, а в ляльковому театрі було цікаво і захоплююче. Побували як у казці.

Духлій В. М. – директор Красненської ЗОШ.

Враження від школи чудове. Прекрасне оформлення музею, створення його має велике значення для виховного процесу.

Черевко Н.Т. – вчителька Долинянська ЗОШ.

Козинська школа вразила своєю своєрідністю. Цікавий і дуже потрібний музей, професійно підготовлені екскурсоводи, вразила лялькова студія.

Дуже сподобалася школа. В приміщенні чисто, багато зелених рослин.

Шептицька Л.П.   Українська ЗОШ №1.

Було приємно побачити в школі результати роботи педколективу у різних напрямках, особливо у розвитку духовних цінностей дітей.

У 2008 році Козинська школа отримала один із найцінніших подарунків – новітній спортивний комплекс: футбольне поле із штучним зеленим покриттям, бігові доріжки, майданчик для гри у волейбол, баскетбол, теніс, встановлено чимало тренажерів для занять спортом різних вікових категорій. Ініціював будівництво голова селищної ради Валерій Володимиович Гартік, колишній учень Козинської школи, який разом із депутатами селища, благодійним фондом «Правова фундація «Вільна громада», інвесторами, допомогою обласної ради (субвенція в сумі 2млн. грн.) та генерального підрядника товариства «Блок-А» до Дня селища подарували козинським дітям. Чимало зусиль до його створення приклав учитель фізкультури Козинської школи Сова Микола Миколайович, який пропрацював у школі все своє життя і мріяв про такий стадіон. Відтепер Сова Микола Миколайович та Клинкович Ярослава Миколаївна мають де проводити уроки в осінньо-літній період. Дбаючи про своїх учнів , педколектив увів у режим роботи школи урок здоров»я, який проводиться щоп’ятниці.

Завдяки досконалій спортивній базі школа має ще більше спортивних перемог. Велику кількість кубків, а ще більше грамот завоювали учні школи Тетяна Веремієнко, Катерина та Олександр Нейфельди, Юлія Голядкіна, Ірина Супрунович та інші учні школи, яких підготували вчителі фізкультури Сова Микола Миколайович та Клинкович Ярослава Миколаївна. Микола Миколайович випустив чи не найбільше випускників Козинської школи і, не дивлячись на свій вік, залишається одним із найулюбленіших учителів козинської дітвори.

Педагогічний колектив працював над вдосконаленням свого професійного рівня, тому вчителі погодилися на співпрацю з Академією педагогічних наук України, Інститутом педагогіки АПН України, лабораторією педагогічних інноваційних технологій в навчально- виховному процесі. Завдяки спонсорам школі був подарований сучасний комп»ютер, на якому встановлена ліцензійна програма Киричука В.О., що дозволяла обробляти результати діагностування учнів, батьків, вчителів, а це допомогло впровадити в роботу школи найсучасніші методи виховання. Вчителі, не рахуючись із часом, відвідували тренінги під назвою «Психологічні засоби самовдосконалення і розвитку творчого потенціалу особистості», які проводила Чудакова В.П., семінари магістра психології Киричука В.О., що дало можливість не лише удосконалити планування виховної роботи в школі, а й накреслити плани щодо покращення мотиваційного середовища у педагогічному колективі.

Учительський колектив школи тісно співпрацював з селищною радою та депутатським корпусом Козина. Протягом останніх років діти пільгових категорій школи отримують подарунки на останньому дзвонику(ноутбуки)

та грошову допомогу перед початком навчального року від селищного голови та місцевого благодійного фонду.

У 2007 році завдяки голові селищної ради Гартіку В.В. було проведено капітальний ремонт всередині приміщення школи, оплачено стенди для оформлення коридорів та класів, закуплено нові меблі для їдальні та класних кімнат.

Талановиті учні нашої школи. Вони вміють створити своїми руками колоритні малюнки, як от Анна Чернюк чи Катерина Литвиненко, а як уміють вишивати. У кабінеті трудового навчання сотні картин, зроблені руками наших учнів. Вони творять руками дива з тирси, з бісеру, з маку. Найпривабливіші візерунки навчила дітей робити з солоного тіста вчителька праці Калініченко Оксана Сергіївна. Вона створила у Козинській школі ляльковий театр. Діти під її керівництвом пошили ляльки і поставили драматичний п’єсу Метерлінка «Синій птах», за яку на обласному виступі посіли перше місце. Такого театру не має жодна школа району. Наш театр представляв у 2009 році Обухівський район на обласному конкурсі театрів, де учні школи отримали перше місце. Голова журі запросив наших учнів виступити з даною виставою у театральному інституту ім. Карпенка-Карого. Завдяки Калініченко О. С. учнями школи були виготовлені картини-обереги для учасників шкільного семінару.

А ще учні Козинської школи дуже люблять подорожувати. З вчителями вони побували в Карпатах, обмандрували майже увесь Крим, вивчаючи його цікаві перекази та легенди, їздили до Канева на могилу Тараса Шевченка, були у відомому дендропарку «Софіївка». Частенько учні бувають у Києві, на концертах або літературних зустрічах, як от наприклад з Петром Осадчуком в Будинку вчителя. Відвідують діти й місцевий музей Андрія Малишка, що знаходиться в Обухові, де народився поет. Там вони зустрічаються з людьми, що володіють поетичними словом. А ще діти разом з учителями готують вистави по творчості письменників, а потім запрошують володарів слова до себе на прем’єру. Наприклад, було поставлено п»єси та казки Валентини Козак, Миколи Кулика, Ольги Довгоп’ят, Михайла Карасьова.

Неодноразово у школі теж бували письменники. Якось покійний уже Дмитро Білоус разом із Володимиром П’яновим прийшли до школи на зустріч з дітьми пішки в двадцятип’ятиградусний мороз, бо не ходили автобуси.

Традиційним у школі стали свято Першого дзвоника, посвята в Добродейчики, День учителя, свято квітів, день туризму, свято Наума, Новий рік, свято рідної мови, козацькі забави, міс та містер школи, маленька україночка, свято Останнього дзвоника та випускний вечір. Щороку цікаво і насичено проводяться предметні тижні.

При школі працює медпункт. Медсестрами в школі працювали Бишенко Л.Л, Веремієнко С.М,Зоріна Т.В.,Загірна Л.В. Останні роки посаду медсестри займає Бондар Ольга Миколаївна.

Учні Козинської школи мають гарну бібліотеку, в якій є невеличкий читальний зал. Керує бібліотекою Леся Павлівна Круль, яка не просто видає книжки, а й намагається зацікавити літературою кожного учня школи. У бібліотеці є чимало цікавих сучасних книжок: енциклопедій, словників різних видів, художньої літератури. Бібліотекарями в школі були:Огороднік Г.П. Бутенко Г.М., Гайшук Н.В., Карась Л.В.

У 2010 році Козинська школа має два комп»ютерні класи, в яких 22 комп»ютери. Уроки інформатики проводять у школі з другого класу. Школа підключена до мережу Інтернету.

Тож і не дивно, що діти прагнуть вчитися. Є школі ким гордитися, а маленьким її мешканцям на кого рівнятися.

На сьогодні в школі працює 24 вчителі, четверо з них мають звання « Відмінник освіти України»: Лаврентьєва Є.М., О.М., Журба О.Ф.,Сова М.М.

Колінченко О.М. Троє вчителів -методисти: Феденко Н.І., Овсієнко Н.Ф.,Колінченко О.М. ,

5 учителів мають звання «Старший учитель» - Кобченко Т.М., Журба О.Ф., Бутенко С.О., Негода О.Г., Пархоменко С.Є.

Школа входить в десятку кращих шкіл Київської області.

У багатьох вчителів Козинської школи живуть у пам»яті спогади, якими вони діляться з своїми односельцями.

Директор школи Феденко Наталія Іванівна згадує про одну зі своїх колег-директорів:

«Надія Петрівна Сковердяк приїхала в Козин з сином Валерієм. Чоловік загинув на фронті, а вона лишилася працювати і жити в Козині. Козинська школа стала для неї другим рідним домом. Тут вона знаходила для себе віддушину, навчаючи дітей російської мови та літератури. Працювала вчителем, директором, завучем. Брала участь у громадській роботі селища все життя, навіть перебуваючи на пенсії і будучи дуже хворою. Саме завдяки зібраним нею матеріалам написана історія селища Козин, бо Надія Петрівна цікавилася всім, що відбувалося навколо неї у її селищі, яке стало рідним її синові, онукам, правнукам. Вона - Відмінник народної освіти України, Ветеран праці, нагороджена кількома медалями «За доблесний труд».

Залишали спогади пророботу в Козинській школі Пономаренко Галина Олексіївна, яка мала за педагогічну роботу чимало нагород: «Відмінник народної освіти України», «учитель-методист», видала методичну книгу для вчителів початкових класів з написаними нею статтями «Навчаємо і виховуємо на уроках читання».

«Прийшла я працювати у школу 1961 року старшою піонервожатою та вчителем співів. Працювала з 19-ти років аж до виходу на пенсію. Насамперед учила козинських дітей любові до всього, що їх оточувало.

Козинські діти дуже любили співати. І коли Козин було віднесено до Васильківського району, на шкільній олімпіаді з огляду творчих колективів ми посіли друге місце. Баяніста в школі не було, допомагав мені мій брат.

Пам»ятаю перший концерт для мам до Восьмого березня. Клуб( а була це колишня церква, опалювався грубками, а надворі сильний мороз), був переповнений, а мої діти танцювали «Вальс квітів» у марлевих платтячках, на яких було нашито безліч квіточок. І нікому не було холодно.

А потім я стала вчителем початкових класів. Дуже любила козинських дітей і вони мені відповідали такою ж любов»ю. Дуже вдячна старшому поколінню учителів – Сковердяк Надії Петрівна, Єрмаковій Олені Іванівна, Черненко Євдокії Костянтинівні, Завальній Валентині Миколаївна, Гапоненко Марії Климівні за навчання, підтримку і допомогу в роботі. Я була в колективі наймолодшою. Ці вчителі були моїми наставниками, вчили любити дітей і удосконалювати свій педагогічний професіоналізм. У школі пропрацювала все своє життя з великим задоволенням».

Згадує про Козинську школу її випусниця Тетяна Миколаївна Кобченко, заступник директора по навчально-виховній роботі.



«Школа для мене- це без перебільшення моє життя ( із 43 років у школі я провела 32 роки). Школа – це мої учні, такі чудові і різні, найдорожчими і найріднішими з яких є два моїх випуски. Я щиро вдячна їм і їхнім батькам за ті роки, коли ми були шкільною родиною. Школа - це мої колеги, яких я безмежно поважаю за їхню відданість нашій нелегкій роботі. А ще школа – це творчість, постійний інтелектуальний ріст, цікаве спілкування».

.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка