Черкащині -60! Мандрівка «Золотою підковою» Ракоца Наталія Дмитрівна, учитель початкових класів Тальнівського нвк «загальноосвітня школа І – ІІІ ст. №1 – гімназія»



Скачати 425.33 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір425.33 Kb.


Тальнівська райдержадміністрація

Районний методичний кабінет

Тальнівський НВК

«загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-гімназія»

Тальнівської районної ради

Черкащині -60!

Мандрівка «Золотою підковою»

Ракоца Наталія Дмитрівна,

учитель початкових класів

Тальнівського НВК

«загальноосвітня школа

І – ІІІ ст. № 1 – гімназія»


Схвалено педагогічною радою

Протокол №1 від 14.01.2014р.

Даний ресурс містить матеріал до виховного заходу «Черкащині – 60! Мандрівка «Золотою підковою»». В роботі висвітлено краєзнавчу тематику. А саме: цікаві відомості про міста Черкаської області, її природне багатство, архітектурні пам’ятки, його історичне минуле та відомі особистості нашого краю.

Матеріал може бути використаний як на виховних заходах, так і на уроках «Я і Україна. Природознавство», «Українське читання» та «Народознавство».



60.png





Мета:

формувати в учнів ціннісне ставлення до Черкаського краю, як до малої батьківщини;

збагатити знання про історичні пам’ятки, природні багатства, відомих людей; розвивати інтерес до історії, культури і традицій рідного краю;

виховувати патріотизм, любов до природи та прекрасного.



Обладнання: мультимедійна презентація, карта Черкаської області, запитання до вікторини, виставка малюнків.

Хід заходу

Ведучий Слайд 1

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна бринить.

Мій краю рідний! Пісня тополина!

Хіба тебе я можу не любить?!

Твої вітри крилаті, світанкові

Мене вели по тисячі доріг.

Шевченкові слова добра й любові,

Як слово батьківське в душі своїй зберіг.

Ведучий

Яка краса навкруг! Ви подивіться –

Широким нивам не знайти кінця!

І золотисте полум’я пшениці,

Неначе сонце зігріва серця.

Черкащино, зоря моя єдина!



Ведучий

Черкащино, моя ти вишиванко!

Родюча, щедра, лагідна земля.

Рожевим вишиватиму світанки,

зеленим вишиватиму поля.

Сорочка біла Батьківщини-неньки.

На ній червоним шию імена:

Залізняка, Хмельницького, Шевченка,

А золотом – пшеницю на полях.

Ведучий

Черкащино, ти – центр України.

За хліб, за сіль низький тобі уклін.

Стібками чорними я вишиваю війни,

голодомор, чорнобильський полин.

Хрестом бузковим мережую квіти,

А гладдю – хвилі сивого Дніпра.

Бібліотекар Слайд 2

У самому центрі України, на берегах Дніпра, що поділяє навпіл наш край, розкинулися зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Черкаської області.

Наймолодша донька України була утворена 7 січня 1954 рок Указом Президії Верховної Ради СРСР .

Учень

Черкаський край

Колись створив Бог небо голубе,

І нашу землю, і зелені трави,

І воду у Росі, і жито золоте,

Й співучих птиць, що звуться солов’ями.

Людей прекрасних тут він поселив

І дав він мову щиру й гомінку

І душу дав відверту і палку,

І край назвався цей – Черкаським краєм!00082943_n1.jpg

Ведучий Слайд 3

З історичними і культурними центрами Черкащини пов'язано багато важливих подій вітчизняної історії, життя і діяльність видатних особистостей України. Батьківщина Великого Кобзаря у Моринцях та місце його вічного спочинку у Каневі.

Дивна за красою місцевість. Пагорби та глибокі яри, що створюють майже гірський ландшафт. Стрімкі ріки, гранітні скелі і пороги. Тікич та Рось в'ються майже як колись. А в диких та непролазних й досі лісах, здається, що тобі назустріч можуть вийти сучасники Гонти та Залізняка.

Черкащина – серце України. Багаті природні ресурси, значний історико-культурний потенціал, багатство архітектурних та археологічних пам’яток - це «Золота підкова» Черкащини. На Черкащині є заповідні місця, де на кожному кроці оживають давні звичаї і традиції українського народу. І сьогодні ми помандруємо екскурсійним маршрутом «Золотої підкови» Черкащини.



Учень

Черкащина! Твій край казковий!

В садах буя Звенигора,

Густі зеленії діброви,

Дніпро і Рось – брат і сестра.

Тарасів край, Богдана слава

І пам’ять Корсуня жива...

Пісенний край твій величавий,

Навіки рідна сторона.

Учень

України рідної окраса,

Край пісень і золота – зерна.

Ти колиска нашого Тараса,

Чарівна Черкаська сторона.

Над тобою прогули сторіччя

В дзвоні пут і праведних мечів.

А сьогодні доля трудівнича

Розквіта в оселях сіячів.

Оглядаю далі придніпрові –

Й горде щастя крильми обійма.

Є краї на світі пречудові,

Та за тебе кращого нема.

ПІСНЯ «Черкаська земля»

Музика Даценка Слова народні



Ведучий Слайд 4

Перша зупинка м. Умань - місто Черкаської області, лежить на р. Уманка. За одним переказом, давніше звалося Умінь від тих умільців - майстрів, які нібито втекли сюди з Києва під час татарської навали. За другим, – місто дістало назву від р. Уманка. Під уманським небом ясним і високим,чудова «Софіївка » радує нас. timthumb.php.jpgtimthumb.php.jpg

Уманський дендрологічний парк «Софіївка» - пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст., заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької.

150 га, зайняті парком, являють собою єдиний ансамбль рельєфу, води, рослинності, архітектури й скульптури. Її водоспади і таємничі гроти, дзеркальна гладінь Верхнього і нижнього ставів, холодна краса підземної річки Стіке, величні алеї парку зачаровують всіх відвідувачів.

Річка Кам’янка наповнює Софіївські ставки, шумує на водоспаді, б’є високим фонтаном з чавунної пащі Змії.

В будь-яку пору року Софіївка чарує своєю неповторною красою.
Зрозуміло, що створювався сад не руками магнатів, а тисячами селян навколишніх сіл. Щодня над створенням парку працювало в середньому 800 кріпосних душ, і так і так протягом майже 7 років.

То вони залишили нащадкам Долину гігантів, Терасу муз, Кавказьку гірку, Малу Швейцарію, Англійський парк, Великий каскад і багато інших живих пейзажів.

Учень

Софiiвка - це диво надзвичайне !

Дарунок неба i земних митцiв ,

Палкого серця примхою кохання,

Природи Украiни солов'iний спiв !

Учень Софіївка – це неповторне чудо:

алеї, гроти, статуї і арки.

З усіх куточків світу їдуть люди

Побачити красу і велич парку.



Учень

«Софіївка» – це уманська перлина,

Немов троянда пишно розквіта.

І мова українська солов’їна

Вже звідусіль до мене доліта.

Казковий витвір розуму й природи

Оспівує життя миттєвий плин.

Наперекір всім витівкам погоди

Прийди сюди і освятися ним.

Бібліотекар

У місті є інші пам’ятки – обеліск Слави у парку Героїв 1981 р., пам’ятники воїнам-інтернаціоналістам , Г. І. Котовському 1957 р.,

І. Д.Черняхівському 1948 р., будинок колишньої військової ратуші

ХVІІІ ст., музеї.  



Учень

СОФІЇВКА - КРАСИ ПЕРЛИНА

З давен далеких і понині

Співають в небі журавлі

Про рідну Умань в Україні

Куточок райської землі.

Немало тут пролито крові

Далеких предків гайдамак.

В боях, де острів є любові,

З'єднались Гонта й Залізняк.

Учень

Звели тут пам’ятки святії,

На скелях Уманки-ріки,

Ім’ям Полоцької Софії

Куточок райський кріпаки

Софіївка – краси перлина,

В прадавній Умані вона.

Моя для неї Україна,

Як рідна матінка, одна.

Ведучий Слайд 5images.jpg

Наступна зупинка - Трипільська культура. Черкащина багата пам’ятками археології, які характеризують майже усі періоди розвитку первісного суспільства. Серед них пам’ятки трипільської культури займають особливе місце.

Давні поселення, що займали площу між селами Тальянки та Легедзине є найбільшими в світі заповідниками трипільської культури. Саме на цій території були знайдені рештки трипільських поселень. Трипільська культура – найвищий культурний вияв . Трипілля — це перший хліб, перший метал, початок планетарного землеробського світогляду на теренах, які нині називаються Україною. Трипільські селища розташовувались на високих рівних місцях поблизу рік і потоків. В основному це були родові або племінні тривалі поселення, що налічували від десятка до сотні жител та господарських споруд. Такі селища мали чітке планування – всі будови були розташовані кількома рядами або концентричними колами навколо великого майдану, на якому стояли одна або декілька громадських споруд – святилищ.image008.jpg

Учень

Історія України народу

Десь згубилась в віках –

Виринає з арійського роду

В древніх трипільських степах.

Бібліотекар Слайд 682745871.jpg

Трипільське гончарне мистецтво займало одне з перших місць в Європі того часу за якістю й розписами. Про це можна судити з археологічних знахідок: пролежавши в землі тисячі років, розписи, що прикрашають посуд, не втратили свого кольору, а оригінальні орнаменти можуть служити зразком наслідування для сучасних майстрів.

Трипільська культура не зникла безслідно. Усе більш популярною серед істориків стає думка, що частину її характерних рис знаходить віддзеркалення в манері будівництва будинків в Україні епохи середньовіччя, в орнаментах, використовуваних в українській вишивці, кераміці, при розписі будинків і пасхальних яєць.12065055.jpeg

Учень

Дивись! Яке незвичайне

Це диво пасхальне!..

Писанка - прадавності звук,

Трепет душі, творіння рук!..

І красива в ній праця.

Трудівниця - не цяця,

На світ її породила.

Скільки в ній духу,

Скільки в ній дива?

Як візьмеш в руку –

Чудес ціла нива...

Тут розум і віра наших батьків

- Сумління та подих цілих віків.

В ній натхнення всього народу...

... На ній лінії нашого роду!..



Ведучий Слайд 7

Наступний пункт туристичного маршруту – це наше рідне місто Тальне. Найпоширенішою версією є, що назва Тального походить за назвою річки Тальянка. Річка ж, у свою чергу, дістала назва від слова “тал”, як в давнину називали верболоз. Одначе є і інші версії. Дуже спокусливо пов’язати назву з німецьким словом “таль” – “долина”.  Справді – річка серед пагорбів, місто в долині. Через наше місто протікає також річка Гірський Тікич.

  Чи є щось для людини святіше й дорожче, як рідний край, земля її батьків, дідів і прадідів?

Учень

У всіх є мала батьківщина –

Село або місто своє.

До тебе душа моя лине,

Колиско дитинства, Тальне.

Не можна Тальне не любити,

Що тоне в квітучих садах,

Тальнівців таких працьовитих

І хліб золотий на ланах.

Учень

У райдужнім сяйві світанків

Краса навкруги виграє.

Загадка мисливського замку

Спокою комусь не дає.

Століття минає двадцяте,

А що нам готує нове?

Будуймо ж майбутнє завзято,

Нехай розквітає Тальне.

Учень

Тальнівщино рідна,

Розквітла калино,

Під лагідним сонцем

В саду України!Твій символ –

Пучок золотого колосся,

В якому усе

Найсвятіше злилося.

Тальнівщино рідна,

Усміхнена ружа!

Зроста твоя слава

Під небом погожим.

Проста трудівнице

З черкаського краю,

Сьогодні про тебе

Я пісню співаю.



Учень

Тальнівщино рідна!

В твої крутосхили

Пшеничного моря

Бють буйні приливи.

Красою людини

І хлібного поля

Сіяє твоя

Хліборобськая доля.

Учень

Тальнівщино рідна!

Твій труд – Батьківщині,

Як Тікича води –

У ріки глибинні.

Струмок до струмочка –

Ріки не здолати.

Усе починається

З отчої хати.

Тальнівщино рідна!

Палкої любові

Несуть тобі в праці

І в щирому слові.

Мій батьківський краю,

Ласкавая мати,

Чи ж можна про тебе

Пісень не співати?!

ПІСНЯ « Тальнівські пагорби»

Слова В. Нерубайського Музика Л.Смолявського

Ведучий

Славиться Тальне своїм замком, який був побудований графом Шуваловим. Замок цей також  називають мисливським палацом, оскільки він не укріплений, а оточений прекрасним парком і лісом.

Це пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, віковічний, сповнений духу таємничості, справжній ліс з величезних дубів та грабів,   всього близько 40 порід дерев.

Немає жодного сумніву,що скелі, каміння,річечки, джерела Тальнівського лісопарку знайшли своє відображення в «Софіївці». Його доріжками також прогулювалась Софія Потоцька. Граф Потоцький у свій час завіз сюди безліч статуй, щоб створити тут «власну маленьку Грецію»,які згодом роздаровували особливим гостям, родичам, знайомим, частину – вивезли, а частина з них безвісти зникла.

Палац Шувалова вражає своєю величчю та шляхетністю. Спершу це був дерев’яний мисливський будиночок, але після нищівної пожежі, голландець Клевенсон, на замовлення графа, розпочав будівництво кам’яного замку. Архітектор створив замок в стилі французького Ренесансу кінця XIX ст. index.jpg

Чудова природа рідного краю: вражає своїм багатством, величчю та красою. На тальнівських землях є джерела з цілющою водою. «В одних джерелах вода допомагала «ходити ногам», у других – заживляла рани, з третіх – відновлювала зір, а ще й була така, що красу дівочим личкам зберігала, шлунку допомагала, спрагу і голод тамувала».



Учень Слайд 8

Легенда «Скеля кохання»

Романтичну й трагічну історію кохання красуні – небоги графа Шувалова – і селянського хлопця Степана розповідають в Тальному. Було це понад століття тому. Покохав Степан панночку, небогу графа Шувалова, як кажуть, не за добро та коні, а за сині очі, біляві коси, добре серце. Та й вона його не цуралася. Уникаючи людських поглядів і пліток, зустрічалися Степан та молода графиня нишком, у графському парку.

«Вибігала панночка після заходу сонця до нього й щебетала, як та пташечка», - згадують перекази своїх батьків та дідів тальнівські старожили.

Та й приховати палке кохання у маленькому Тальному було неможливо. Пішли розмови, пересуди. А якийсь «доброзичливець» взяв та й доніс про кохання селянина й графової небоги самому Шувалову. Мовляв, кохається ваша панночку, та й ще з мужиком. Граф, кажуть, страшенно розсердився, аж очі кров’ю налилися. Небозі добряче вичитав за свою ганьбу, а Степана наказав слугам впіймати і тихцем убити за те, що зважився доторкнутися до панянки графського роду. Хтось з людей спостеріг, як ввечері графові слуги вели Степана до маєтку, а там, скрутивши за спиною руки і зав’язавши очі, потягли вглиб парку… Більше Степана ніхто не бачив.

Панночка якось про це довідалась, а може просто здогадалася, що не випадково зник її коханий після скандалу з дядьком. Не дочекавшись милого, вона одного дня, вся в сльозах вибігла з воріт маєтку й зникла у лісі. До вечора панночка не з’явилася, і дядько наказав її шукати. Знайшли дівчину тільки вранці – її тіло лежало під горбистою скелею, біля річки. Впадали в око засохлі тоненькі цівочки крові на камінні. Скеля ніби плакала над розбитим коханням бідного парубка та тендітної панночки. У Тальнівському парку її можна побачити і сьогодні.

Бібліотекар Слайд 918523_html_m2309e23f.jpg

Тальнівська земля славиться своїм земляком, уродженцем с. Вишнополя, відомим



українським живописцем, письменником,  народним художником Іваном Сидоровичем Їжакевичем. Він написав багато відомих картин : «Гайдамаки в Умані», «Перебендя», «Зустріч Т. Шевченка з сестрою Яриною», «Похорон Шевченка» та — одну з найкращих — «Мені тринадцятий минало» та ін. .

Учень
жакевич малював Церкви і собори, Щоб осяяні були Дніпровські простори.

Ведучий

Наступна наша зупинка – Звенигородщина. Слайд 10



Звенигородка – місто Черкаської області. Виникло за часів Київської Русі. За легендою, воно стояло поблизу сучасного міста навколо насипаної гори. В той час місто існувало як фортеця на межі із диким степом. На одній із веж висів дзвін, що ним попереджали містян про наближення ворога чи скликали на раду. Тому й місто назвали Звенигородом, а пізніше Звенигородкою.i.jpg

Учень

Звенить гора - Звенигора

Піснями соловїними.

Шумить гора –Звенигора

Гаями тополиними.

Стоїть гора – Звенигора

Піснями возвеличена.

Учень

Вона велична повсякчас,

Звенигора велична.

Знаходиться в селі у нас

Гора ця історична.

Гудіння дзвону чули всі,

Коли на сполох била:

«До бою всі, бо звідусіль

Іде ординська сила!»

Вже сотні літ стоїть вона,

Гудзівку звеселяє.

І ніби сива давнина

Зі мною розмовляє.

Бібліотекар

Памятні місця : Будинок – музей А.Ю.Кримського ХІХ ст., пам’ятник 


Т.Г.Шевченку, пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни 1969 р., Звенигородські конгломерати - геологічні пам’ятки місцевого значення, вікове дерево в’яза – ботанічна пам’ятка місцевого значення, парки Т.Г.Шевченка та «Перемоги» - пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Ведучий

Річка Погибна

(ЛЕГЕНДА)

Через Звенигородку тече невеличка річка Погибна. Та й увесь байрак зоветься Погибна. Колись там були великі лози. От татарва як набігла, то кілька чоловік сховалось та й сидять у тих лозах. Коли ж дивляться, аж татарюга піймав чоловіка,та й веде через місток. То вони й кажуть: “От погибне чоловік”… А один каже: “Побіжу я його обороню, у мене ціп є. Та з ціпом до того татарина вискочив і вбив його, і чоловіка визволив. То вже тії люди тоді і кажуть: “Отже, як мав чоловік погибнути, то нехай краще річка зоветься Погибною, щоб тут уже ніколи люди не погибали”.
Бібліотекар Слайд 11

Звенигородська земля подарувала світу геніального поета, художника, мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Поет присвятив значну частину своєї роботи рідному краю.



Учень

Вкраїни рідної окраса,

Земля безсмертного Тараса!

Хоч відшуміли, відгули,

Але у серці проросли

І думи й плач, тяжка неволя,

Далеких прадідів зла доля.

Не зна історія зупину.

Твої тополі і калини,

Твої Дніпро і Тясмин, Рось

Знесли усе, що довелось.

На кручах цих, від рясту синіх,

Лунає слава Чигирина.

Де розцвітають в полі маки,

Навік заснули гайдамаки...

Ведучий Окрасою Звенигородщини є мальовничі села Будище, Моринці, Шевченкове, об’єднані в Національний заповідник „Батьківщина Тараса Шевченка”. Заповідник має понад 40 пам’яток історії та культури. На території району знаходиться біля 200 пам’ятників історії та культури,

117 археології, 6 пам’ятників архітектури.



Учень

Неначе писанка, село.

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати.

Бібліотекар Слайд 12

Тарас Григорович народився в селі Моринці і провів тут своє дитинство. Тут була дідова хата.

Пам’яткою архітектури є господарка агросадиба «Кобзарева колиска» в селі Моринці. Відтворені 1989 р. хати діда Т.Г.Шевченка Якима Бойка та Копія, пам’ятник Т.Г.Шевченку 1956 р., пам’ятний знак «Кобзар», пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни 1962, 1968 рр., дуб Т.Г.Шевченка та два ясени звичайних – ботанічні пам’ятки місцевого значення, геологічний заказник «Наливайкове» з джерельною водою та красивим ландшафтом – резервний до віднесення до природо-заповідного фонду області.

Легенда говорить, що жителі села займалися збиранням меду диких бджіл, а для цього морили їх, від цього жителів називали морянами, а село - Моринцями. В іншій легенді йдеться, що перші поселенці у дуже великій кількості вимерли від чуми, яку в народі того часу називали "мором".



Ведучий Слайд 13

У село Керелівка нині Шевченкове переїхала сім’я Тараса Григоровича. Тут також пройшло дитинство малого Тараса.

Нині тут відтворена у 1989 р. хата батьків Т.Г.Шевченка (побудова 1782 р.), як і два століття тому вона зустрічає гостей п’янкими пахощами сухого зілля і квітів, вишитими рушниками, старовинними іконами. Пам’ятник Маленькому Тарасу на фоні хатини, в якій пройшло його дитинство. Пам’ятник Т.Г.Шевченку в центрі села 1957 р., могили батька поета Григорія Івановича та матері Катерини Якимівни, , хата дяка .


Інсценівка «Залізні стовпи» Слайд 14

Учень

…І от раз якось, коли Тарасові йшло шосте або сьоме літо, зайнялося у його непереборне бажання піти подивитися на ті залізні стовпи. «Пішов він через долину, через леваду просто на гору. Вийшов з села, минув царину, пройшов з півверстви полем; на полі стоїть чорна могила — висока. Він зліз на могилу, щоб з шпилю подивитися, чи далеко ще до тих залізних стовпів. Стоїть він на могилі, дивиться навкруги: і по один бік село, і по другий бік село; там з темних садів визирає церква на три бані під білою бляхою і з другого боку визирає така ж церква. Ні, каже він собі на думці: сьогодні вже не піду до тих стовпів; нехай завтра укупі з Катрею. Вона пожене корову до череди, а я піду до тих стовпів. А сьогодні одурю брата Микиту, скажу, що бачив ті стовпи, що підпирають небо». З такою думкою Тарас покотився котькома з могили і рушив до господи, та не вгадав дороги і взяв на чуже село. Іде собі і певен, що йде в Кирилівку На щастя, зустріла його валка чумаків. Один з них і спитав Тараса:



Чумаки

— А куди ти мандруєш, парубче?



Тарас

— Додому.



Чумаки

— Де ж твоя домівка, небораче?



Тарас

— В Кирилівці.



Чумаки

— Так чого ж ти йдеш на Моринці?



Тарас

— Я не на Моринці, а на Кирилівку йду.



Чумаки

— А коли на Кирилівку, так сідай на мою мажу; ми довеземо тебе додому.



Учень Посадили його на віз; дали йому батіг в руки; він поганяє волів та й гадки собі не має. Під’їздячи до села, він пізнав свою хату і гукнув:

Тарас

— Он де, он де наша хата!



Чумаки

— А коли ти бачиш вже свою хату, то йди собі з Богом.



Учень Надворі вже смеркало, коли Тарас прийшов до свого перелазу. Глянув через перелаз на двір, там під хатою на темнозеленому спориші сидять його батьки, брати й сестри і вечеряють; тільки Катерина не вечеряє, вона його побачила і скрикнула:

Катерина

—Прийшов, прийшов! Сідай, приблудо, вечеряй.



Учень Нагодувавши, Катря повела його спати, поклала на постіль, перехрестила, поціловала і, усміхаючись, знов назвала його приблудою. Тарас довго не засипав, все думав про залізні стовпи…

Бібліотекар Слайд 15

У селі Будище у18281829 роках у пана П. Енгельгардта служив козачком юний Тарас Шевченко. Досі збереглися три дуби, які називають Шевченковими.tur_picture155.jpg

Пам’ятник Тарасу Шевченку – козачку пана Енгельгардта 1989 р., пам’ятний знак на честь перебування молодого Тараса в маєтку Енгельгарда 1989 р., будинок та льох маєтку Енгельгардта ХІХ ст., Будищанский парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення ХІХ ст., пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни 1957 р., дуб Т.Г.Шевченка – ботанічні пам’ятки природи місцевого значення, за переказами, в дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.



Учень

ЛЕГЕНДА

Село спочатку називалось Ходачки. На шляху до Лисянки Шевченко зупинився тут перепочити. Село було бідне і мале (хат з десяток). Селяни почали жалітися на своє тяжке життя. «Злидні заїдають нас»,— хитали головами діди. Поет слухав. Чоло його хмурнішало. І йому захотілося вселити цим людям віру в щасливе прийдешнє. Прощаючись, він їм сказав: «Буде ще і на вашій вулиці свято». А слова «буде ще» сільські мешканці перенесли на назву села.

Згідно з його «Заповітом», Тарас Шевченко був похований в Каневі, який став священним для усіх українців.

Учень ВІРШ « Заповіт» Слайд 16

Ведучий Слайд 17kanev_sobor2_w.jpg

Наступна зупинка нашого маршруту - місто Канів. Вперше згадується 1147 р. Про походження назви є кілька гіпотез. Одні тлумачать її з тюркської як «ханський перевіз», другі – як «місце крові» – від жорстоких кровопролитних битв у цій місцевості.



Дніпро, Рось, Росава, русичі, Київська Русь, козацька держава, Тарас Шевченко - всі ці символи історії України пов`язані з одним з найдревніших міст Східної Європи Каневом, де на схилах дніпрових круч впродовж віків творилася історія української нації.dac52-chernecha0gora0pamjatnuk0shevchenky0kaniv025010009001.jpg

Зараз на вершині пагорба, круті східці приведуть до бронзового  Кобзаря, який дивиться на Дніпро... Існує також «Світла кімната Тараса» в Каневі, перший музей, присвячений Шевченку, заснований його друзями і прихильниками в 1884 році. Канів є одним з головних місць в туристичному маршруті «Золота підкова Черкащини».



Бібліотекар Слайд 18

Недалеко від Тарасової гори розташовано майданчик із героями

творів поета. Саме такими їх бачать сучасні скульптори. Прометей, Катерина, Гонта - кого тут тільки немає.

Найбільшою окрасою Канева є Славута-Дніпро. Нижче міста він чи не найгарніший в Україні. Особливо навпроти Канівського природного заповідника. Недаремно саме цей Дніпро оспівували численні поети та письменники. Саме тут він ревів та стогнав у Шевченка, саме тут він був "чудным при тихой погоде" у Гоголя. І саме таким його уявляють більшість українців.



Ведучий Слайд 19

В Каневі можна відвідати: Музей-заповідник Могила Т. Шевченка, Тарасову гору; Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка, Пам'ятник Т. Шевченка, Музей українського декоративно-прикладного мистецтва; Свято Успенський та Володимирівський собори; Могилу дитячого письменника (який загинув у часи війни, захищаючи Канів від фашистських загарбників) Аркадія Гайдара та багато інших пам’яток.

Учень

Канів

На Канівських схилах – Чернеча гора,

Під тою горою – сиві хвилі Дніпра...

І думає думу великий Тарас

Про милу Вітчизну, про майбутнє, про нас.

Ведучий Слайд 20

Село Прохорівка Назва села походить або від імені першого поселенця Прохора, або від козацького роду Прохоровичів. Спочатку Прохорівка була козацьким поселенням, в 1648 році увійшла до складу Бубнівської сотні, а з 1735 року стала центром окремої сотні.

Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. Тут, на Михайловій горі, був маєток першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. В нього гостювали Микола Гоголь й Тарас Шевченко.



Навпроти Тарасової гори, на лівому березі Дніпра, розташовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Тарасів обрій". Заказник було створено для охорони естетичного тла долини Дніпра. В основі заказника лежить озеро Криве. До заказника потрапили землі, що лежать у видноколі Тарасової гори. Це заплава Дніпра та ліс.

У селі Прохорівка розкинулася Михайлова гора з будинком-музеєм О.М.Максимовича та пам’ятником на могилі вченого.



Бібліотекар Слайд 21

Іншим пунктом туристичного маршруту "Золота підкова Черкащини" є місто Корсунь-Шевченківський, розташоване в 80 кілометрах від Черкас. Корсунь-Шевченківський край має славну історію, яка бере початок з сивої давнини, і містить в собі безліч подій, трагічних і радісних. Місто Корсунь, засноване князем Ярославом Мудрим ще у 1032 році як прикордонний форпост Київської Русі.

Тут, на гранітному березі річки Рось, розкинулася красива садиба князів  Понятовських - Лопухіних, побудована в XVIII столітті. Палацовий комплекс в Корсуні вважався одним з найкрасивіших в Європі. Сьогодні цей комплекс знаходиться у веденні Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. На території комплексу знаходиться краєзнавчий музей та музей історії Корсунь-Шевченківської битви, художня галерея.

В урочищі Горохова Діброва Богдан Хмельницький у так званій Корсунській битві розбив війська коронного гетьмана Потоцького. Небачене - гонорова шляхта побігла під ударами козаків та простих селян. Через майже 300 років ще одна битва. На цей раз з німцями. На початку 1944 року відбулася одна з найбільших битв Другої світової війни. Корсунь-Шевченківська битва — одна з видатних операцій по оточенню та знищенню великого угруповання противника. Для фашистів це був «другий Сталінград». Не злічити, скільки атак відбили наші бійці — і з фронту, і з тилу. Німці втратили 55 тисяч солдатів і офіцерів, понад 18 тисяч потрапило в полон.

Сьогодні про героїчну перемогу радянських військ у Корсунь-Шевченківській битві нам нагадує величезна кількість пам'ятників та меморіалів.



Учень

Корсунь-Шевченківський

З гранітних брил не змиє сива Рось

Живої пам’яті прадавньої звитяги:

Знамено русичів над Коросунем зайнялось

І похилило грецьких воїв стяги.

Під Корсунем шляхетськії хоругви

Здолав Богдан. А через три віки

Штандарти – символи фашистської наруги –

Були поламані на берегах Росі-ріки.

Ведучий Маршрут привів нас у село Стеблів. Слайд 22

У мальовничому селищі Стеблів народився український письменник і перекладач Іван Левицький (псевдонім Нечуй – Левицький).

Учень

Хвала ж тобі, поете рідний,

Вкраїни - неньки рідний син!

В літературі нашій бідній,

Либонь, працюєш сам - один,

Бо більш нікого і не чути...

Працюй же й далі, наш славуте,

На перешкоди не вважай

І слабших духом підсміляй.

Бібліотекар

Змалку Іван цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості: «Микола Джеря» , «Кайдашева сім'я», «Бурлачка», у романі «Хмари», «Над Чорним морем», драматичні твори «Маруся Богуславка», «В диму та полум'ї» та ін..nechui-levicki.jpg

У 1968 році у будинку, в якому мешкала родина І.С. Нечуя-Левицького, був створений стеблівський державний літературно-меморіальний музей. А в центрі села відкритий пам’ятник І.С. Нечуй - Левицькому.

Ведучий Слайд 23800px-михайлівська_церква_в_городищі_черкаської_області.jpg

Наступна зупинка у місті Городище. Місто розташоване на кам’яних берегах річки Вільшанка з’явилося на початку XVI ст. Назва походить від старослов'янського слова град, город. На цій території були городища Жабокрич, Теличівка, Бугаївка. Наявність кількох поселень (городищ), на порівняно невеликій території й виникла така назва.

Чарівною прикрасою Городища є Михайлівська церква, зведена 1844 р. в центрі містечка за кошти князя М. Воронцова. Поблизу селища розташоване Ірдинське болото, на якому проводиться розробка торфу, до місць розробки підведена вузькоколійна залізниця. Ірдинське болото розташоване між долинами річок Тясмин і Вільшанка, і тягнеться від села Капшука до міста Сміли. З болота беруть початок річки Ірдинь і Ірдинка.

Бібліотекар Слайд 241348688653_3.jpg

27 січня 1790р. в м. Городище на Черкащині в сім'ї священика народився Петро Петрович Гулак-Артемовський. Визначним літературним досягненням



П. Гулака-Артемовського стала поява першої віршованої байки в українській літературі «Пан та Собака». Перу П. Гулака-Артемовського належать

написані українською та російською мовами байки та балади, прозові послання, переклади, критичні статті, які збагатили українську літературу. Це -



  • Пан та собака (казка);

  • Солопій та Хівря, або Горох при дорозі (казка);

  • Цікавий і Мовчун (приказка);

  • Рибалка (малоросійська балада);

  • Батько та син (байка);

  • Дві пташки в клітці

Учень

БАТЬКО ТА СИН

(Байка)

"Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! –

Так панотець казав своїй дитині: -

Шануйсь, бо, далебі, колись

Тму, мну, здо, тло - спишу на спині!"

Хведько не вчивсь - і скоштовав

Березової кашки,

Та вп'ять не вчивсь і пустував –

Побив шибки і пляшки;

І, щоб не скоштувать од батька різочок,

Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток.

Аж батько за чуб - хіп! - і, не знайшовши різки,

Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..

Тоді Хведько скрізь слізки

Так батькові сказав:

"Коли б було знаття, що гаспидська дрючина

Так дуже дошкуля, то, песька я дитина,

Коли б я так робив:

Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!"

Ведучий

16 лютого 1813 також в м.Городище народився племінник письменника П. П. Гулака - Артемовського український композитор, співак Маріїнського театру, драматичний артист, драматург, автор однієї з перших опер «Запорожець за Дунаєм» Семен Степанович Гулак-Артемовський. Дитячі роки Семена пройшли на берегах звивистої, чарівної річки Ольшанки, в атмосфері домашнього затишку і злагоди. Хлопець ще змалечку вирізнявся чудовим голосом. 443-26-1.jpg

Тепла дружба впродовж багатьох років пов'язувала Гулака-Артемовського з Тарасом Шевченком. У період заслання поета саме Семен Степанович знаходив можливість всіляко допомагати йому і матеріально, і морально. Він написав музику до народних слів "Стоїть явір над водою" з посвятою Тарасу Шевченку. Багатогранна творча спадщина Семена Гулака-Артемовського служить на славу незалежній Україні.



ПІСНЯ «Стоїть явір над водою» (Аудіозапис )

Ведучий Слайд 25

Черкаський край славиться не тільки своєю природою, письменниками, а й іншими відомими людьми, які внесли значний вклад у її розвиток. Чотири покоління Симиренків, потомків козацького роду, завдяки великій праці увійшли в історію.

Родинне гніздо славної родини Симиренків – село Мліїв Городищенського району Черкаської обл. Федір Симиренко спільно з братами Яхненками у 1815–1820 рр. заснував там фірму “ Брати Яхненки і Симиренко”, яка протягом 1840-х рр. збудувала кілька цукрових заводів поблизу Млієва та Городища. Завдяки їм поселення освітлювалося газовими ліхтарями (яких на той час бракувало навіть у столиці імперії) і було оснащено водогоном.http://ua.coolreferat.com/ref-1000_475681799-4746.coolpic

Саме Платон Симиренко заклав у родинному хуторі Млієві сад, якому судилося згодом стати головним садом України , де були виведені славнозвісні симиренківські сорти яблук, груш, слив.

Але не тільки через це увійшло ім’я Симиренка у нашу історію. Брати – Симиренки були меценатами української культури. Вони будували школи і церкви , підтримували українську книговидавничу справу. Коштом Василя Федоровича побачило світ кілька видань “Кобзаря” Т. Шевченка.

Бібліотекар Слайд 26

Далі ми помандруємо у село Межиріч , яке знамените тим, що тут була стоянка первісних мисливців на мамонтів 17-15 тисяч років тому, про що свідчить найдавніша в світі карта, зроблена на кістках мамонта (знайдена при розкопках). Також в цьому селі є: пам’ятник «Перемоги праці» 1972 р. – геологічна пам’ятка місцевого значення; пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни 1957 р. ; іхтіологічний заказник «Роський» в акваторії р.Рось.



Ведучий Слайд 27

Посередині між Черкасами і Каневом розкинулося старовинне козацьке містечко Мошни. Один з переказів твердить, що на крайній горі Мошногір, яка носить назву Шпиль на місці стародавнього городища була козацька вежа (хвігура), сигнальні вогні якої було видно навіть на лівому березі Дніпра. Навколо села було багато козацьких слобід і хуторів.

У 1823 році біля гирла Вільшанки був побудований перший на Україні пароплав «Бджілка», пізніше «Надія»– власність графа Воронцова.

З будь - якого боку видно Преображенську церкву, як візитку села. І навряд чи знайдеться людина, яка, побачивши церкву, не замилується її красою.  Автор проекту церкви – італійський архітектор Георгій Іванович Торрічеллі.  Славна церква не тільки архітектурою, а й церковним хором, який з року в рік займає перші місця серед церковних хорів Європи.

У селі Мошни розкинувся лісопарк - пам’ятка природи загальнодержавного значення, з Мошногірським заказником місцевого значення.

Вірш «Сестрі» Т. Г. Шевченко написав після зустрічі з сестрою Яриною. Коли жив у с. Мошнах у полковника Грудзинського.

Учень

Минаючи убогі села

Понаддніпрянські невеселі,

Я думав: «Де ж я прихилюсь?

І де подінуся на світі»…

І сниться сон мені : дивлюсь,

В садочку, квітами повита,

На пригорбі собі стоїть

Неначе дівчина, хатина,

Дніпро геть-геть собі розкинувсь!

Сіяє батько, та горить!

Учень

Спадають до Дніпра, мов сходинки, тераси,

На рівному плато – будинки і сади.

Це – місто вільних козаків – Черкаси

То князь Мстислав полки привів сюди.

Столиця гетьманства – тепер велике місто

Студентів, хіміків, учених і майстрів, –

Перлина українського намиста,

Оброблена руками трударів.

Ведучий Слайд 28

Наш шлях привів до найголовнішого міста – це Черкаси – обласний центр Черкаської області. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині.  Одна із версій походження назви міста така. У 1282 році баскак татарський закликав черкес із П'ятигорська, заселив ними слободи під іменем козаків. Розбій і грабунки, які вони чинили, викликали численні скарги на них. Нарешті Олег, князь курський, за дозволом ханським зруйнував їх житло, багатьох з них повбивав, а інші розбіглися. Вони тривалий час чинили скрізь на шляхах грабунки, ховаючись в лісах і ярах. Багато сил потрібно було, щоб їх вигнати. Багатолюдна їх ватага, не відчуваючи для себе небезпеки, відійшла до Канева, до баскака, який визначив їм місце перебування нижче по Дніпру. Тут вони побудували собі містечко і назвали його Черкаське у зв'язку з тим, що більша частина їх була за походженням черкесами.cherkassy.jpg

Перші козаки – черкаси давно перевелися, проте ж перша назва Черкас залишилася.

У Черкасах встановлено низку пам'ятників Т. Г. Шевченку, меморіальний комплекс Пагорб Слави, Богданові Хмельницькому, Івану Підкові, пам'ятні знаки і хрести на честь загиблих воїнів-учасників війни в Афганістані, Жертвам Голодоморів та політичних репресій на Черкащині тощо. Також в місті є парк «Ювілейний» та Перемоги» - пам’ятки садово-паркового мистецтво державного та місцевого значення, зоологічний парк 1983 р., Дахнівський ботанічний заказник місцевого значення, ландшафтні насадження дуба і вікової сосни в «Соснівці» - ботанічні пам’ятки природи місцевого значення. Черкаси славиться архітектурними пам’ятками та музеями.

Бібліотекар Слайд 29

Наступним пунктом туристичного маршруту "Золота підкова Черкащини" є місто Чигирин, заснований у першій половині XVI століття на кордоні з Диким Полем, посідає визначне місце в історії України. Тут в XVII столітті знаходилася резиденція Богдана Хмельницького. Тепер пам'ятник гетьманові стоїть на Замковій горі, де в музеї його імені представлені деякі з його особистих речей, а також зібрано рiзнi речі — від першої необхідності до яскравого розкошу козацьких часів.



Подорож до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» – завжди пам’ятна подія для кожного туриста. Багато видатних сторінок історії нашого народу залишили по собі згадку на чигиринській землі.

ПІСНЯ «Мій Чигирин»

Слова Григорія Козакова, музика Миколи Висоти

Ведучий Слайд 30

Далі маршрут приведе нас в село Суботів, яке колись належало батьку Хмельницького, Михайлу. У кінці 1640-х років гетьман побудував тут палац-фортецю, який став однією з його резиденцій. І в 1657 році він був похований в Суботові: Ільїнска церква, яку він побудував, стала опочивальнею для гетьмана. Зображення цієї церкви можна побачити на п'ятигривневій банкноті.


Учень

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,

Широка, глибока.

Ото церков Богданова.

Там – то він молився.

Щоб москаль

добром і лихом

З козаком ділився.

Так про суботівську Іллінську церкву писав Т. Г. Шевченко.


Бібліотекар

Знаходиться Суботів на території Холодного Яру. Ця місцевість отримала свою назву завдяки особливій температурі. Стверджують, що в Суботові завжди на вісім градусів за Цельсієм холодніше, ніж у Чигирині. За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових об'єктів, а їх тут налічується понад 150 найменувань, Холодний Яр займає перше місце в Україні.

За легендою, в часи монголо-татарської навали в лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася Меланка Холодна з дітьми. З часом до неї приєдналися інші втікачі і виникло поселення з назвою Холодне

Ведучий Слайд 31

На території Холодного Яру був розташований Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир. Колись Ярослав Мудрий подарував своєму воєводі Мирославу ці землі за гарну службу. От якось повертався Мирослав зі столиці і вирішив перевірити власну сторожу, чи добре несе вона варту. А його дружина, Мотрона, сплутала вночі чоловікові човни з татарськими і наказала спалити їх. Отак дружина вбила свого чоловіка. З горя стала вона черницею і заснувала на тому місці, де вони жили, монастир, який і стали називати Мотронинським.

Ще одна з найбільш відомих пам’яток скіфського часу – це Мотронинське городище – відоме в усій Україні.


Бібліотекар

У роки Великої Вітчизняної війни центром партизанського руху був Холодний Яр.

У Холодному Яру нараховується понад 140 видів різних дерев і чагарників,а також рослин занесених до Червоної книги.

А найстаріша рослина - це Дуб Максима Залізняка— 1100-літній дуб, що росте на території урочища Холодного Яру за селищем Будою . Легенди розповідають, що під кроною цього дуба збирались повстанці на чолі з Максимом Залізняком. Саме тут давали вони клятву, не шкодуючи життя боротися з польським насиллям. А, пізніше, саме під цим дубом Шевченко слухав оповідання місцевий жителів про гайдамаків , а потім написав поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр» , намалював картину «Дуб на хуторі Буда». Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Легенда свідчить, що якщо три рази обійти навколо дуба і загадати бажання, воно обов'язково збудеться.


Учень

Дуб Залізняка

На узліссі дуб широкий.

На тім дубі лист сухий.

А навколо сніг глибокий,

В небі місяць молодий.

Зимно, тихо тіні бродять,

Спить спокійно древній дуб,

Зорі в небі хороводять,

Дим стовпом стоїть із труб.

Трохи далі видно хутір

І замерзлий білий став,

В цих краях, що призабуті,

Залізняк селян збирав.

Разом з Гонтою святили

Колії ножі свої,

Україну боронили

І всі вольності її.

Тут Тарас ходив ярами.

Слухав думи кобзарів.

Прославляючи віршами

Відчайдушних коліїв.

Ведучий

Три криниці - це одне з історичних місць в Суботові. Вони постачали водою козацький шпиталь і збереглися донині. Згідно з легендою, на місці криниць було джерело, водами якого колись місцевий старець зцілив трьох козаків після поранення. Вони ж і викопали ці криниці. А меморіальна табличка свідчить, що викопані вони, як символ дружби трьох народів : українського, білоруського і руського. 


Бібліотекар Слайд 32

Кам’янкамісто в Черкаській області. Назва міста походить від кам’янистих берегів річки Тясмину. Кам’янка стала одним із центрів декабристського руху, управою Південного товариства декабристів. ЇЇ керівниками були В.Л.Давидов і С.Г.Волконський.

Учень

Над Кам'янкою небо чисте,

Блакить у Тясмині тече.

Стоять печальні декабристи,

І їхній зір мене пече.

Ведучий

Відомі історичні пам’ятки: Садиба Давидових ХVІІІ-ХІХ ст. з комплексом пам’яток - «Зелений будиночок» , «Зелений млин» , «Грот декабристів», парк Декабристів - пам’ятка садово-паркового мистецтво державного значення з пам’ятниками декабристам та О.С.Пушкіну, П.І.Чайковському, героям Великої Вітчизняної війни; скеля О.С.Пушкіна - геологічна пам’ятка місцевого значення на р. Тясмин, Тясминський каньйон - комплексна пам’ятка природи місцевого значення.



Слайд 33

У місті Кам'янка народився народний артист України Михайло Задніпровський.



Бібліотекар

Річки Черкаського краю Слайд 34

З давніх-давен люди селилися поблизу річок, адже вони давали людям воду, рибу, здатність пересуватися на великі відстані. І в наш час річка – безцінне багатство.

Черкаська область розташована по обидва боки могутнього Дніпра. Греки називали його Борисфеном (той, що тече з Півночі), римляни і скіфи –Данаприс («дана» – річка, «іпр» – глибока), а слов'яни –Дънепрь.

Дніпро (старослов'ян) – ріка, яка тече по територіях Росії, Білорусі i

України, третя за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги i

Дунаю). Довжина – 2201 км (у межах України 981 км). Бере початок з болота Аксенінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Сивий Дніпро – найголовніша водна артерія України.



Учень

Давно ця річка славна

Народи три єднає.

І в Чорне море плине.

Простори України

Розкішно прикрашає,

Очиці милує дитини.

Ведучий

Одна з найбільших приток Дніпра в нашій області – річка Рось.

Блакитними стрічками прикрашають наш край Тясмин, Вільшанка, Супій, Сула. На заході області течуть Гнилий Тікич, Гірський Тікич.

Ось і наблизилася наша мандрівка до кінця, хоч про Черкаський край, його природу, архітектуру, історичні пам’ятки, відомих людей та письменників можна розповідати дуже багато.



ВІКТОРИНА Слайд 35 - 38

1. Коли була утворена наша область?

2. Яка найголовніша водна артерія протікає на території Черкаської області?

3. Які ріки протікають на заході області?

4. Біля якого міста на Черкащині відбулася одна з найбільших за всю Велику Вітчизняну війну битва?

5. Розкажіть про походження назви нашого міста Тальне.

6. Назвіть прізвище відомого українського художника, нашого земляка?

7. Назвіть відомі імена письменників рідного краю.

8. Продекламуйте вірші Т. Г. Шевченка про рідний край та його чарівну природу.

9. У якому селі народився Тарас Григорович Шевченко?

10. Якому панові служив козачком Тарас?

11. Як називається гора, де похований Тарас Григорович?

12. На чому було зроблено зображення карти, знайденої при розкопках?

13. Назвіть найбільш відомі пам’ятки Черкаської області.

14.В честь кого був побудований відомий парк у місті Умані?

15.Як називається найстаріший дуб у м. Чигирині? Чому?



16.З якими областями межує Черкаська область?

ЛІТЕРАТУРА

  1. Безуглий, В. Дуб Залізняка "позеленів" / В. Безуглий // Нова Доба. – 2001. – 7 берез..

  2. Безуглий, В. Чигиринщина - край заповідний : Дух вольниці / В. Безуглий // Нова Доба. – 2000. – 6 квіт.

  3. Губський Б.В. Черкаський край – земля Богдана і Тараса. – К., 2002.

  4. Карпенко М.М. Вісім подорожей по Черкащині / Карпенко М.М.: Путівник. – Дніпропетровськ: Промінь, 1978. – 70 с.

  5. Мельниченко В. М. Краєзнавство Черкащини. – Черкаси: Вертикаль, 2011.

  6. Нераденко, Т. М. Три криниці / Т. М. Нераденко // Нераденко Т. М. Золота підкова Черкащини : туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України / Т. М. Нераденко. – Черкаси, 2006. – С. 43.

  7. Нераденко, Т. М. Урочище Холодний Яр / Т. М. Нераденко // Нераденко Т. М. Золота підкова Черкащини : туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України / Т. М. Нераденко. –Черкаси, 2006. –С. 29-31.

  8. Нераденко, Т. М. Черкаський бір / Т. М. Нераденко // Нераденко Т. М. Золота підкова Черкащини : туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України / Т. М. Нераденко. – Черкаси, 2006. – С. 51-52.

  9. Нерубайський В. А. Небо душі людської – В.Нерубайський. – Черкаси: Видавництво Ю. А.Чабаненко,2013. – с. 17

  10. Степанов, Максим. Черкаський парк і тальнівський заказник отримали обласний статус / Степанов, Максим // Прес-Центр. – 2011. – 23 лют. –С. 5.

  11. Чабан А. Ю. Черкащина – духовності скарбниця. – К., 2005.

  12. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К.: Дніпро, 1999.

  13. http://www.mestectvo.com/istoriya-ukraini/cherkassy/zolotaya-podkova.html

  14. http://mi-cherkaschina.io.ua/s82943

  15. http://www.oblrada.ck.ua/fotogalereya.html

  16. http://oipopp.edsp.net/component/option,com_datsogallery/Itemid,112/func,viewcategory/catid,3/

  17. http://soli.com.ua/2012/03/13/zolota-pidkova-cherkaschyny/#.UsnAC5At-YI


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка