Чому вишивані рушники здавна оселились в українській хаті



Скачати 284.3 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір284.3 Kb.



Чому вишивані рушники здавна оселились в українській хаті

(проект)




Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

(А. Малишко)

Рушники, як традиційна прикраса житла, як предмет побуту та обрядовості, здавна були дуже поширені в Україні. Від сивої давнини й до наших днів, у радості й горі вони були і є невід'ємною часткою нашого життя та побуту. Історичні довідки, фольклорні джерела переконливо свідчать, що ткацьке і вишивальне мистецтво вважається найбільш давнім, розповсюдженим видом народної творчості.

Народні рушники мали цілий ряд обрядових призначень у багатьох моментах життя людини; в проводах у далеку путь, при закладанні нового будинку, під час зустрічі почесних гостей, на новосіллі.

Звичай подавати хліб-сіль на рушнику й досі побутує у нас.

З давніх часів використовували рушник у хліборобських обрядах. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом, попереду ступав батько й ніс на рушнику хліб-сіль, а мати несла всяке частування в кошику, накритому рушником. На зеленому полі його розстеляли, клали їжу, пригощалися. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. По завершенні жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті надівали на господаря обжинковий вінок.

А весілля, а сватання! Тут рушник активний і обов'язковий предмет: рушники готували, подавали, ставали на рушники.

Весільні рушники мають різні назви: «червоні», «орласті», «роменські», «кролевецькі», «богуславські», «підперезники», їх здебільшого зберігали як сімейну реліквію, вони переходили від баби до онуки. Весільний рушник дівчина готувала собі сама. Вишивати рушники, сорочки мати навчала дочок ще змалку. Зокрема, вишивали дівчата на вечорницях, довгими осінніми та зимовими вечорами, вкладаючи у своє шитво заповітні мрії про коханого, про одруження й щасливе подружнє життя.

У деяких місцевостях України на рушник кажуть ще «утиральник», «утирач», «стирач» тощо. Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній — чистий рушник напохваті. Прибрана рушниками, килимами, гарним посудом, мальованими меблями, хата виглядала, мов писанка. У різних місцевостях по-своєму виготовляли рушники, оздоблювали їх та прикрашали ними хату. В Україні зафіксовано близько 100 технік вишивання й понад 20 технік ткання. Це насамперед стосується рушників.


Полісся охоплює територію сучасних Волинської, Рівненсь­кої, Житомирської та північні райони Київської, Чернігівської й Сумської областей. Віддаленість цього етнографічного регіону від крупних промислових і культурних центрів, нес­приятливість природних і географічних умов життя спричи­нили ізольованість культурно-побутових та економічних про­цесів його розвитку. Відрізані лісами й болотами поліщуки довше, ніж в інших районах України, зберігали в побуті, на­родному мистецтві, віруваннях архаїчні елементи, що несли відгомін не лише давньоруської, а й праслов'янської традиції.

Здавна існує на Волинському Поліссі звичай прикрашати рушники візерунковим ткацтвом, під впливом якого утворилася техніка шитва «занизування». Характерною особливістю цієї техніки є те, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, аналогічно шву «уперед голку». Вишива­ється, залежно від узору, горизонтальними паралельними стібками справа наліво до кінця ряду, а потім у зворотному нап­рямку. Основним, домінуючим завжди виступає червоний або вишневий колір, силу звучання якого підкреслюють синім або чорним.

В поліській вишивці використовується нескладні орнаменти, які утворюються з ритмічного повтору окремих або вписа­них один в другий ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній. Особливе місце посідає мотив «осьмирожка». Розетка - осно­вний і найпоширеніший мотив вишивок Полісся. Вона має чотири, шість і вісім загострених або заокруглених кінців, які поперемінно вишиваються червоним або чорним. Розетки че­ргуються із зображенням ромбів, кругів, зиґзаґів, хрестів у різних варіантах. Мотив хреста часто буває вписаний у ромби, прямокутники й має різне кольорове забарвлення - червоне або чорне чи синє. Часто у вишивці трапляється мотив птаха, іноді з деревом життя в центрі, із гілочками ягід і листя. Інко­ли мотив птаха конкретизується до більш чіткого відтворення лебедя, орла, пави, качки. На Чернігівському Поліссі зафік­совано мотив пугача, зрідка грифонів, орлів, коней. З архаїч­них мотивів побутують сильно стилізовані антропоморфні мотиви у вигляді ромба, які мають місцеву назву «на козака».

Вирізняється поліська вишивка розміреним ритмом лаконіч­ного за абрисами мотиву. Найулюбленішими в поліщуків є лінійні орнаменти, що складаються з ромбів, у середину яких вміщено геометричні розетки різної конфігурації.

У вишивці Полісся зберігається багато геометричних фігур, від яких віє таємничою силою легенд і вірувань наших пращу­рів. Значна кількість геометричних орнаментальних мотивів, які збереглися, мали в давнину магічний зміст. Вишивки були своєрідними оберегами від злих сил. Однак з часом їхня семантика забулася, втратилося первісне значення. Вишивки слугували тільки художнім оздобленням. За асоціацією з яким-небудь предметом утвердилися нові назви:«волові очі»,«оленячі голови», «баранячі роги».

Поліські орнаменти не мають деталізованої внутрішньої ро­зробки мотивів, застосування водночас кількох технік викона­ння. Основне емоційне навантаження належить червоному кольору, який відіграє важливу роль і подається без напівтонів. Чергування червоного узору й білого тла допов­нює вишивку додатковою ритмічністю і красою.

Поліські майстрині досягли у вишивці безконечних варіацій одних і тих самих мотивів. На Західному Поліссі геометричні орнаменти комбінуються в бордюри, що розміщуються вздовж осьової лінії. Найчастіше це ритмічний повтор одного й того ж мотиву. Вільний простір між ними заповнюється по­ловинками інших елементів. Так, якщо бордюр складається з ромбів, то простір між ними заповнюють трикутники або по­ловинки розеток, утворюючи чудові за своєю красою узори.

У вишивках Рівненської та Волинської областей переважа­ють геометричні орнаменти, композиції яких утворюються з ритмічного повторення ромбів, ламаних ліній, восьмикутних зірок. Основний колір - червоний, іноді додавалася чорна або синя нитка. Київське й Чернігівське Полісся має також забарвлення вишивки в червоний колір , поширеною є техніка «занизування», що імітує візерункове ткацтво, а також «вирізування», ажурні мережки.

У поліських районах Рівненської області побутувала вишивка білими нитками гладдю, «вирізуванням», «набіруванням», якою оздоблювали жіночі сорочки, рушники.

Поряд з давніми мотивами поширені рослинно-геометризовані мотиви «рожі», «берізки», «хміль», «барвінок», а також «гусячі лапки», «сливки», «старчики». Вони дають вишивальницям великі можливості у створенні цілісного художнього образу. В їх трактуванні завжди наявний зв'язок з живою природою, але вони вирішені умовно і стилізовано.

Наприкінці XIX - на початку XX століття значного поширення набули мотиви троянди в червоно-чорній гамі, виконані в техніці хрестика.

Хрестик - одна з найпоширеніших рахункових технік, вона найбільш легка, доступна у виконанні й перезніманні узорів. Завдяки цьому хрестик дає величезні можливості для кольорової розробки орнаментального мотиву - найчастіше в червоно-чорній гамі. Краса залежить від точного рахунку ниток тканини й діагонального перекриття верхніх стібків, які мають лягати в одному напрямку.

Занизування - найбільш поширилося на Волині, побутує й на Київщині. Виконується переважно нитками червоного кольору.

Узори, виконані в цій техніці, будуються з паралельних горизонтальних або вертикальних стібків, прокладених від одного краю рисунка до другого. Кожний наступний ряд стібків віддалений від попереднього на одну нитку основи. У всіх рядах вишивають стільки горизонтальних або вертикальних стібків, скільки потрібно вертикальних ниток для повторювання кожного ряду. На одну клітинку орнаменту потрібно два повторення кожного ряду. На лицьовому боці узору утворюється вишитий рисунок, на вивороті - його негативне зображення.

Розгортаю життя,

Як сувій полотна:

Ось мережка гріхів

І низинка падінь.

Верховинка жадань,

Яворівка притаєних прагнень.

Далі-хрестики чорні

Страждань і терпіть

Та червона стебнівка

Палкою кохання.

Ось гпадинка жіночої ласки, Перетиканка пестощів з ніжністю...

Ці нитки, ці голки,

Не заручені пальці в наперстках.

Все життя у шитті

І шиття, як життя.

Ірина Сеник

Проект — це будь-яка робота, виконана «від щирого серця», яка має певну цільову настанову.

У. Кільпатрик

Проект — це задум, план, прообраз певного об'єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення.

Советский энциклопедический словарь

Проект — це систематична форма організації діяльності у взаємозв'язку її теоретичних і практичних аспектів.

С. Кримський

Проект — послідовність взаємопов'язаних подій, які відбуваються впродовж встановленого обмеженого проміжку часу та спрямовані на досягнення неповторного і водночас певного результату.

Ф.Бегьюлі

Проект — форма побудови цілеспрямованої діяльності.

А.Моісеєв

Проект — це завдання, виконані в природних умовах.

С. Стефенсон

Проект — це прототип, прообраз передбачуваного або можливого об'єкта, стану.

Большая советская энциклопедия

Проект — це комплекс пошукових, дослідницьких, графічних та інших видів робіт, виконаних з метою практичного або теоретичного розв'язання значущої проблеми.

Є. Полат

Проект — це організація й виконання певного цільового конкретного навчально-виробничого завдання.

П. Архангельский

Проект — це інноваційна форма організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем.

Л. Ващенко

Проект — це задуманий план дій.

Тлумачний словник української мови

Проект — це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певної мети протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

С. Москвін

Проект передбачає активну й мотивовану участь школяра в процесі його виконання.

Вудхел

Проект — це досить тривала і послідовна діяльність, виконувана для досягнення реальної мети та розв'язання життєвої проблеми.



Р.Уоткінс

Проектом (від лат. projectus — викинутий уперед) називають реалістичний задум бажаного майбутнього.

Л.Переверзєв

Проект — задум, план.

С. Ожегов

Проект являє собою дію, виконувану в природних умовах, яка містить вирішення порівняно складного завдання.

Чартерс

Проект — це ідея, якою суб'єкт розпоряджається як своєю думкою. Проект як проблема означає ситуацію творчості, в якій людина перестає бути власником ідеї, щоб отримати шанс наштовхнутися на щось нове, здивуватися, виявити його у своїй творчості."



Энциклопедический словарь

Проект — це цільовий акт діяльності, в основу якого покладено інтереси людини.

О. Пометун

Проект — сукупність певних дій, документів, попередніх текстів; задум для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичних продуктів.

Є. Полат

Термін "проект" прийшов у гуманітарне знання із технічних наук. Проектування це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, цілісно - орієнтаційної, перетворюючої, професійно -трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної та практичної діяльності.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально - трудові якості, загальноцінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці до кінця.

Проектно - технологічна діяльність виконує творчу, перетворюючу, дослідницьку, економічну, технологічну функції.

Проектно - технологічна діяльність учнів:


  • організаційно - підготовчий етап;

  • конструкторський етап;

  • технологічний етап;

  • заключний етап.

Мета - якісне і правильне виконання трудової операції.

Предмет діяльності - створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички.

Засоби - інструменти і обладнання з якими працює учень.

Результат - набуття знань, умінь і навичок.

На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту. Тут учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці.

По закінченню всього учні захищають свій проект (виріб, план, модель) перед однокласниками.



Етапи навчального проекту

I етап. Стратегія проекту.

1. Вибір учителем теми проекту.

2. Формулювання провідної проблеми та дидактичної мети.

3. Визначення виду проекту.



II етап. Планування проекту.

1. Ознайомлення учнів із загальною темою та провідною проблемою.

2. Вибір учнями теми індивідуальних (групових) проектів.

3. Обдумування шляхів розв'язання проблеми.

4. Формування груп для здійснення дослідження.

5. Форма представлення результату.

6. Визначення критеріїв оцінювання проектної діяльності учасників.

III етап. Реалізація проекту.

1. Складання учнями плану роботи над проектом.

2. Визначення джерел інформації

3. Розподіл обов'язків щодо пошукової діяльності між учасниками проекту.

4.Самостійна пошукова робота учнів.

5. Аналіз та обробка інформації.

6. Виготовлення освітнього продукту.

IV етап. Підсумок проекту.

1. Оформлення результатів дослідження.

2. Підготовка до презентації.

3. Захист проектів.

4. Оцінювання проекту.

5. Аналіз успіхів і невдач.


Оздоблення виробів вишивкою



Інструменти та матеріали Розробка композиції

Основні прийоми вишивання Історя та техніки вишивання

Вишитий виріб

Технологія виготовлення виробу Остаточна обробка готового виробу

Економічна та екологічна оцінки


Зміст.

Вступ

Розділ 1. Рушник як елемент побуту українців.

1.1. Назва об'єкту проектної діяльності, його актуальність.

1.2. Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовлені виробу.

Розділ II. Обґрунтування технік виконання виробу. Використання рушникових швів.

  1. Обґрунтування техніки виконання виробу.

  2. Послідовність виготовлення виробу.

  3. Економічний аналіз проекту.

  4. Захист проекту. Висновки

Додатки

Список використаних джерел
Вступ

У ХУІ-ХУІІ ст. могутня хвиля відродження українського культури стимулювала розвиток різних видів мистецтва, у т.ч. й української вишивки.

Майже у кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпростішим способом прикрасити тканину. З ХУІІІст. мистецтво вишивання активно розвивається і починає виходити за межі оселі.

Серед усіх видів народного декоративного-ужиткового мистецтва рушник має найбільше виховне значення і найбагатший образно-символічний зміст. Усі важливі події в житті нашого народу традиційно пов'язані з різними видами декоративних рушників.

Вони супроводжують людину в часи радості й смутку.

Рушник - це ознака охайності й працьовитості господині, це оберіг родини. Рушником накривали хліб на столі і діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами, на покутті. Такий рушник навіть мав спеціальну назву "надіжниця" чи "хустка".

Рушник до цього часу залишається таким символом доброзичливості й гостинності, на ньому підносять дорогим, шановним гостям хліб-сіль.

У весільному обряді рушник залишається головним атрибутом і донині. Сьогодні спостерігаємо, як ця традиція відроджується не лише в селах, а й у містах.

Рушниками пов'язували старостів, якщо на заручинах доходили згоди. Батьки нареченої благословляли молодих іконами на спеціальних рушниках, а також зустрічали їх з церкви хлібом-сіллю на рушнику.

Під час вінчання рушником зв'язували руки молодим, бажали їм одностайності, взаєморозуміння, щасливого і довгого подружнього шляху.

На рушник ставали молоді під час вінчання.

Весільні обряди були дещо різними у найближчих селах проте рушник завжди залишався в центрі ритуалу.

Рушник займає особливе місце в житті людини. Адже, на рушник приймають новонародженого, й з рушниками людина закінчує своє життя, з ними п проводжали в останню путь, на довгих рушниках опускали домовину в могилу.

Існує багато й інших звичаїв й обрядів пов'язаних з рушниками.

Отже, обряди, пов'язані з рушниковим мистецтвом не відмирають, а активізуються, творчо переосмислюються і осучаснюються, проте сфера використання кращих образних символів народу розширюється. Вони мусять активніше включатися до навчальних планів і програм загальноосвітньої та вищої школи.
Розділ І. Рушники як елемент побуту українців.

1.1. Назва об'єкту проектної діяльності, його актуальність.

"Рушник! ... Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові і незрадливості"

В. Скуратівський

Застосування у вихованні елементів народознавства вчені відносять до ХУІ-ХУІІ ст., коли відбувся активний розвиток і становлення української національної системи освіти і виховання.

Проте виникнення українознавства можна віднести ще до IV ст., коли відбувалося формування етнічної спільності українців.

Самобутність народного мистецтва України обумовлена матеріальними чинниками, культурно-історичними обставинами, особливостями природи, економіки, культури країни, специфікою національної психології народу, його чуттєвої, вольової, інтелектуальної сфер, темпом і способом мислення, виявлення емоцій та почуттів.

У зв'язку щ цим, є вишивки сумні, веселі, радісні й замріяні. Народ відтворює у вишивці свої сподівання на краще майбутнє, передає всю глибину своїх почувань і надій. Інколи поглянем на рушник і душа спочиває чи підноситься, радіє чи сумує.

Люди навіть у найважчі часи не втрачали віри в краще, намагалися прикрасити своє нелегке життя, внести хоч краплинку радості у важку щоденну працю в убогий побут. Тому й народилися неперевершені, у своїй більшості оптимістичні за змістом і характером узори вишивок.



Інтенсивно розвивалося і високо цінувалося мистецтво художньої вишивки у період Київської Русі.

1.2. Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовленні виробу.

Вишивці завжди надавали в народі особливого значення. Для цього виду декоративного мистецтва не потрібно складних пристосувань та умов. Це лише голка, нитка, полотно та вміння, перейняті від старших: дочці - від матері, внучці від бабці. Вишивають юні, середнього, старшого і навіть похилого віку довгими зимовими вечорами. Жінки - за тихою, щирою розумовою, дівчата під час вечорниць, під пісню і веселий жарт.

Для виготовлення виробу вибраного мною, мені потрібні такі матеріали:

  • голка для вишиття, з великим широким вушком;

  • ножиці - маленькі з гострими кінцями;

  • тканина полотняного переплетення розміром 3 м на 34 см;

  • нитки муліне, червоного та чорного кольору;

  • наперсток.

Виріб, який виготовляла я, це рушник, оздоблений трояндами і іншими квітами.

Адже квіти, де б вони не були зображені завжди навіюють на нас радість, любов, щось чисте й прекрасне.

З мого погляду поетичні образи вишивки, дуже тісно пов'язані з поетичним образом народної пісні. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві.

Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м'ята, чорнобривці й нагідки.

Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника.

На даному виробі можна зробити різні варіанти змін. Замінити колір, квіти, кількість узорів, а також оздобити мережками.

Можливий варіант змін й у виготовленні країв рущника.

Розділ ІІ. Обгрунтування технік виконання виробу. Використання рушникових швів.

2.1. Обґрунтування техніки виконання виробу.

Виготовлений виріб оздоблений технікою виконання хрестиком.

З історії вишивки відомо, що шов "хрестик" поширився на Україні наприкінці XIX - на початку ХХст.

Характерно, що в кожній області були свої улюблені кольори. На Київщині вишивали червоним і чорним, на Полтавщині - білим, блакитним, кольором беж або використовували тонове кольоросполучення; світло-блакитний - блакитний - темно-блакитний - синій. На заході України візерунки вбирали всі барви веселки - в них сполучалися кольори бордо, червоний, чорний, жовтий, зелений та ін.

Вишивкою хрестиком прикрашають блузи, плаття, серветки, рушники, фартушки та багато інших необхідних у побуті речей.

Шов "хрестик" складається із двох однакових за довжиною стібків, які перехрещуються по діагоналі. Вишивати слід зліва на право (мал. 3-4) за рахунком ниток тканини або по канві.

Найкраще, звичайно, підібрати спеціальні вишивальні тканини. Зручно виконувати ряд хрестів по вертикалі, тоді всі стібки ряду прокладають в один бік - зліва направо по діагоналі в гору (мал.1), а потім повертаються вниз і перекривають їх стібками зверху в зворотному порядку (мал.2). Пильнують, щоб напрям верхніх стібків по всьому узору був однаковим і нитки - основи не проглядала між хрестиками.



2.2. Послідовність виготовлення виробу.

Кожен виріб який виготовляється розпочинається з розрахунку його розмірів і його розкрою. Після розкрою необхідно обшити край виробу, щоб не торочилася тканина, й вже після закінчення вишивання, ви оздоблюєте краї виробу за своєю фантазією.

На даному виробі виготовленому мною, краї рушника оздоблені торочками. Після обшивання країв можна переходити й до вишивання узорів.

Послідовність вишивання узорів рушника іде почергово, наприклад вишивається чорними нитками гілочки, потім червоними нитками квіти і т.д. за порядком узору (рис. 1-5).

Коли закінчуємо один узор, аж тоді приступаємо до наступного. Відстань між кожним узором 3 хрестики.

Від послідовності вишивання узорів і їх відстані один від одного, залежить зовнішній вигляд виготовленого виробу.

2.3 Економічний аналіз проекту.

Даний виготовлений виріб (рушник) коштує 153,43 грн. визначення його вартості розраховувалася в такій послідовності:

  1. Визначення ціни тканини. Для виготовлення виробу мені знадобилося 3 метри тканини, 1 м тканини коштує 5 грн. х 3, й отримуємо суму тканини 15 грн.

  2. Визначення ціни ниток. Для виготовлення виробу потрібно 2 кольори ниток. 36 м червоної і 34 м червоної. 1 метр ниток коштує 5 коп. х на потрібну кількість метрів і отримаємо загальну суму ниток 3, 50 грн.

  3. Вартість вишивки визначається за підрахунком кількості хрестиків в узорі. З хрестики мають вартість 1 коп.

  4. Визначаємо суму витрати часу за який був виготовлений виріб. 1 день роботи коштує 6 грн.

Висновки.

  1. Із прочитаного вступу, можна зробити висновок про те, що народна українська вишивка відіграє велику роль в житті людини. З вишивкою пов'язане все життя людини, в ній вона пізнає світ чистої фантазії, мистецтво високої естетичної наснаги, простору; водночас мудрого декоративного відчуття і мислення.

  2. Отже, рушник і інша народна вишивка супроводжують людину в часи радості і смутку. Ціле життя людини пов'язане із рушником, адже на рушник приймають новонародженого, й з рушником людина закінчує своє життя, з ними її проводжають в останню путь.

3. Для виготовлення даного виробу, потрібна невелика кількість
матеріалів, отже кожна людина може виготовити, для оздоблення своєї домівки,
хоча б найпростіший вишитий рушничок.

  1. В українській народній вишивці зустрічаються понад 65 швів. У різних місцях України є свої улюблені узори й кольори вишивки, а також своя техніка виконання виробу. Отже, кожна людина вибирає на свій смак узір, колір, а також техніку виконання для виготовлення свого виробу, одні вишивають хрестом, гладдю, а інші низинкою.

  2. Послідовність виготовлення виробу буває різна. Можна вишивати узори послідовно, колір за кольором, а можливо й інший варіант. Спершу розвести виріб, а потім заповнювати. Заповнювати можна одним кольором, тоді буде виріб двоколірний, і багатьма кольорами, тоді отримаємо різнобарвний виріб.

  3. Кожен виріб потребує економічних затрат.

Додатки.

Практичні рекомендації до виконання рушникових швів.

Хрестик:

  • уважно рахувати нитки основи й піткання;

  • верхні стібки хрестиків мають перекривати нижні в одному напрямку;

  • стібки класти вільно, не стягуючи тканину;

  • враховувати товщину ниток основи і піткання;

  • на тканинах із складним переплетенням хрестик можна виконувати за трафаретом;

  • виконуючи подвійний (болгарський) хрестик, уважно слідкувати за послідовністю накладання стібків косих та прямих хрестиків.

Ретязь:

  • вишивальну нитку закріплювати на тих нитках на яких буде виконано хрестик;

  • стібки класти вільно не стягуючи тканину.

Зерновий вивід:

  • під час вишивання тканину постійно повертати зліва направо, а узор виконувати справа наліво або навпаки;

  • всі стібки вишивальної нитки міцно стягувати.

Солов’їні вічка:

  • визначаючи квадрат, слід уважно рахувати нитки тканини;

  • вишивальну нитку стягувати рівномірно, щоб у центрі квадрата утворилась дірочка;

Лиштва:

  • стібки вишивати на нитках основи або піткання;

  • виконуючи стібки, потрібно уважно рахувати нитки на стовпчики в узорі;

  • кожний стібок косої лиштви виконувати під кутом 45° до ниток тканини;

  • кожну качалочку виконувати на однаковій кількості ниток основи або піткання.

Вирізування:

  • виконувати зліва направо за узором;

  • довжина качалочки між хрестиками повинна бути однаковою – 6 – 8 ниток;

  • внутрішній контур узору розміщується через 3 – 5 квадратів від зовнішнього;

  • нитки тканини, що закріплюються качалочкою, підрізати акуратно, щоб не залишалися кінці;

  • ляхівки розміщувати в шаховому порядку;

  • обкручувати залишені нитки треба щільно, щоб їх не було видно;

  • усі хрестики слід виконувати на одних і тих самих нитках основи і піткання.

Занизування:

  • вишивальна нитка повинна прокладатися рівномірно і вільно між нитками піткання та під час переходу від одного ряду до іншого;

  • занизування слід виконувати справа наліво повертаючи зразок.

Набирування:

  • стібки виконувати зліва направо на парній кількості ниток тканини;

  • стібки вишивати вільно не стягуючи тканину;

  • кожний новий стібок має брати початок на рівні середини попереднього;

  • стібки вишивати зверху вниз або знизу вверх за узором.

Штапівка:

  • усі стібки виконувати на однаковій кількості ниток;

  • лицьовий і виворітний боки мають мати однаковий вигляд.

Поверхневий верхоплут:

  • усі вертикальні стібки треба виконувати на однаковій кількості ниток і відстані між ними;

  • поперечні стібки верхоплута виконувати вільно, не стягуючи вертикальні вишивальною ниткою.

Кафасор:

  • виконувати справа наліво або навпаки;

  • з виворітного боку повинні утворюватися діагональні стібки.

Поверхниця:

  • потрібно уважно стежити за послідовністю виконання стібків узору і ретельно рахувати нитки тканини;

  • з виворітного боку повинні утворюватися вертикальні стібки.


Схеми традиційних варіантів розташування орнаменту.

  1. Орнамент підпорядкований площині тканини, повністю або частково повторює її обриси. Орнаментальне навантаження облямівки переважає над центральною частиною.

  2. Окремі частини орнаменту масштабні одна одній. Великі форми збагачуються (урізноманітнюються) значно дрібнішими.

  3. Повторення однакових орнаментальних мотивів посилює і підкреслює ритм.

  4. Ярусні композиції вимагають активного заповнення тла або чіткого швидкого ритму, поступового втілення окремих смуг без оформлення бічних сторін.

  5. Шашкове заповнення тла - візерунок багаторазово торкається тканини.

  6. Скупчення узору в одній частині площини з наступним розрідженням.

  7. Оригінальне асиметричне розташування елементів узору, що вимагає рівноваги в частинах, - за цієї умови зберігається гармонія, подібність окреслюючи ліній.

  8. Хвилеподібні лінії нібито замикають собою простір, примушують око слідкувати за ними.

  9. Організована різноманітність легкого графічного узору з розписаних пунктирних стібків набору чи іншого декоративного шва.

  10. Горизонтальна смуга нібито підтримується спрямованими до неї гілочками, міцно зв'язує узор з формою виробу або служить для неї своєрідною опорою.

Користуючись цими рекомендаціями можна підібрати вірну гармонію кольору, враховуючи також таблицю кольорів.


Основний колір

Гармонійний колір

Дисгармонія кольору

Червоний

Зелений, синій, золотисто - жовтий.

Фіолетовий, цегляний, оранжевий.

І Іунцовий

Трав'янисто - зелений, небесно - блакитний.

Фіолетовий, ліловий.

Рожевий

Салатний, коричневий, бордо.

Червоний, синій.

Оранжевий

Голубий, фіолетовий, земновато - жовтий.

Червоний, пурпурний, золотий.

Коричневий

Рожевий, золотистий, оливковий.

Бордо.

Каштановий

Бузковий, золотистий, пунцовий, оливковий.

Червоний, бордо.

Жовтий

Фіолетовий, золотистий, молочно - коричневий.

Бордо, рожевий.

Зелений

Червоний, рожевий, фіолетовий.

Синій.

Блакитний

Оранжевий, бузковий.

Бордо.

Синій

Пунцовий, оливковий, золотистий.

Зелений, рожевий, коричневий.

Фіолетовий

Жовтий, оранжевий, трав'янисто - зелений.

Червоний, пунцовий, цегляний.









Повехниця
























Список літератури:

  1. Бойко A.M. «Український рушник». - Полтава: Верстка, 1998 - 70с.

  2. «Знаки 155 стародавніх українських вишивок» - К., 1992.

  3. Ігнатенко Г.В. Розвиток самостійності школярів у процесі трудового навчання (на прикладі уроків обслуговуючої праці в 5 - 7 класах): Дис.канд. пед. наук. -К., 1999. - 195с.

  4. Ігнатенко Г.В. Умови підвищення розвитку самостійності школярів на уроках трудового навчання // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання у закладах освіти: Наук. зап. - Рівне : РДГУ, 2002.-ВИП..39.-С.58-63.

  5. Копернік О.М., Ящук С.М. Методика організації проектно -технологічної діяльності на уроках трудового навчання: Навчально -методичний посібник. - Умань, 2001. - 82с.

  6. Малин И.И. О класификации и рациональной роботе учащихся на уроках // Вопроси развития самостоятельності школьников в процесе обучения. Сб.1 - Казань , 1966.

  7. Пидласистый П.И., Коротяев Б.И. организация деятельности ученика на уроке// Педагогика и психология. - 1985.№3. - С.72.

  8. Сорокіна Л.М. «Вишиванка» - К.: Веселка, 1989 - 16с.








База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка