Чорнобиль не має минулого часу мета



Скачати 61.18 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір61.18 Kb.
ЧОРНОБИЛЬ НЕ МАЄ МИНУЛОГО ЧАСУ

Мета: навчати учнів уболівати за минуле своєї держави; прищеплювати почуття подяки та поваги до героїв, які загинули під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; виховувати громадян України, що розуміють відповідальність за майбутнє своєї країни.

Обладнання: портрети пожежників, що загинули під час ліквідації аварії, червоні гвоздики, свічка пам’яті, малюнки учнів «Чорнобиль — біль України».

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. Організаційний момент

Звучить мінорна музика.

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них — це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спікало, —

Вибух на Чорнобильській АЕС.

26 квітня... В ніч забуття

Йде страшне створіння — атомне дитя.

Суть його безкровна, і зіниць нема,

І уста безкровні, і душа німа.



Ведучий. Наш захід присвячується одній з найтрагічніших дат в історії нашої держави — 26 квітня 1986 року! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті — неможливо.

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

...Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

(І. Притика)

ІІ. Основна частина

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1970 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частинні до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву — два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного Кольорів у долі України та її народу.

Виконується пісня «Два кольори».

Тієї мирної весняної української ночі на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини І секунди. О 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, спалахнув четвертий реактор Чорнобильської атомної станції.

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежники з охорони Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень:

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли,

Залишались іскрами на тверді.

Тільки жити в нас бунтує спрага

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Огонь і землю зріднили собою,

І кипіла у них під ногами земля,

Навіть небо двигтіло од вогненного болю,

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія , кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою таїну.

Як спинити її - гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось — загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

Через два тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок, помер у московській лікарні, Так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато Жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтесь ближче до життя, хлопці».
Живі і мертві... всі відважні,

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось... не з їх вини!-

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували в них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?».

Так, у цій ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони — воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.



Із вогню у безсмертя, смерть поправши, ступили вони.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід.

Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна і з начальником корпусу Володимиром Правиком.

Нам горе люте миром перебути,

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

А думка людська пам’ятатиме вас.

А пам’ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих — де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя, і блакить.

Де зір ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат імена, імена...

Безумство хоробрих — життя за життя,

Щоб тільки лишились мать і дитя...

ІІІ. Підсумок заходу

Ведучий. Пам’ять... Пам’ять... Це єдине, що ми можемо віддати героям, які за покликом рідної землі вступили у палаючий реактор на захист рідного народу. Ці люди, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України. Вічна слава героям! Вічна слава!!!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка