«Чорнобиль немає минулого часу»



Скачати 94.68 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір94.68 Kb.
Виховний захід на тему:

«Чорнобиль немає

минулого часу».

Підготувала вчитель історії,

класний керівник 10 класу Дубовиківської СЗШ

Селезньова Олена Аркадіївна

Виховний захід на тему: «Чорнобиль немає минулого часу». (Слайд 1)

Мета: поглибити знання учнів про глобальні проблеми людства; розширити і систематизувати знання про джерела техногенного забруднення на прикладі аварії на ЧАЕС. Розкрити наслідки трагедії, та ознайомити з тими заходами, які приймаються з метою запобігання подібного лиха.Формувати та вдосконалювати навички поведінки учнів у разі радіаційної небезпеки. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації, аналізувати, виділяти головне, робити висновки.
Виховувати в учнів бережливе ставлення до навколишнього середовища, почуття господаря на своїй землі.

Обладнання: карта України, відеофільм та відео фрагменти, літературні твори, презентація, схеми, музикальний супровід.

Тип виховного заходу: усний журнал у супроводі візуального джерела –презентації

Вчитель. (Слайд 2)

Наука про Землю… яка вона на світанку ХХІ століття? І яка вона, наша Земля, сьогодні напереддень річниці трагедії на ЧАЕС? Що чекає нас , землян, у майбутньому? (Слайд 3)

Адже людина приходить у цей світ щоб жити і бути щасливою. (Слайд 4)

Але все частіше зустрічається з лихоліттями, голодом, війнами. (Слайд 5)

Людина – часточка природи, не вінець, не перетворювач, а саме часточка. (Слайд 6)

Що передамо ми своїм нащадкам? (Слайд 7)

Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих птахів… (Слайд 8)

А може?.. (Слайд 9)

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить, 
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
(А. Багряна)

Вчитель з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей. (Слайд 10)

26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської аварії .У 2015 році минає 29 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління. (Слайд 11)

Чорних дат у людства є немало,
Кожна з них - це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало,
Вибух на Чорнобильській АЕС.

Заростають деревами і травою опромінені села. Поступово руйнуються покинуті хати, випромінюючи сотні мікрорентген. Але не змовкає Чорнобильський реквієм над Україною і душах людей. Було Полісся і більше нема, знеслося з чорно-бильським вибухом у розплавлене небо. Чорнобильська трагедія перетворила апокаліпсичні картини початку атомної доби на страшну реальність.


(на фоні фрагментів фільму «Сутінки цивілізації. Україна»)

(Слайд 12)

Двадцять шосте квітня – День скорботи.


Зранку скромних квітів я знайду.
І на знак журливої турботи
До могил засмучених піду.
Вчитель запалює свічку.

(Слайд 13)

Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи



Сторінка 1 « Історична» (Слайд 14)

Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину - чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у 1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести. (Слайд 15)

Місто Прип’ять з’явилося на карті в 70-х роках ХХ століття. Було побудоване для працівників Чорнобильської АЕС. В 1986 році проживало майже 50тис.чол.

Місто Прип’ять, як і Чорнобиль – мертві міста.
У місцевих жителів з покоління в покоління передається легенда про територію, на якій було збудовано атомну електростанцію. Коли татари спалили Київ, вони направилися вверх по Дніпру, що захопити наступне північне поселення. І нібито у хана Батия була ворожка, яку звали Чорна ворона. Вона попереджала хана: «На північ не ходи. Підеш – військо загубиш». Він не послухав, пішов. І дійшли вони до Чорнобиля, взяли його та вирушили дальше, вздовж Прип’яті. Так ось, в тому місці, де сьогодні стоїть АЕС були болота. І татарська кіннота стала в цих болотах тонути. З того часу цей район називають «Кричалі», тому що степняки страшно кричали, коли їхня кіннота тонула. А наші предки, древляни, які відступили і заховалися в цих болотах, чули ці крики. Так і збереглася за цими місцями погана слава. А події, що сталися у весняні дні 1986 року заставили говорити про ці місця вже весь світ.


Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою
Тою вулицею порожньою
Понад Прип’ятською водою…
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди, 
Наче кров, на твоїм обличчі.





Сторінка 2 «Аварія»

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

Зойкнула Земля чаїним криком:

-Сину вбережи і захисти!-

Вийшла мати із іконним ликом:

-Йди синочку. Хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

-Сину вбережи і захисти!-

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

-Йди коханий. Хто ж коли не ти?

…І уже ні сина ані мужа,

Лиш розверсті зоряні поля…

Та пліч опліч стали Біль і Мужність

Дух і воля, Небо і Земля.

(С. Йовенко «Вибух») 

О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтур-ботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву. (Слайд 16)


 Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

Першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком»


В ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблока ЧАЕС. „Саркофаг” став для нього вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Лариса. Не дочекалася і вся Прип’ять.

 Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик №3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно виру-шили до Прип’яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Леонід Телятников. „Ніколи в житті,- скаже він потім,- не було в мене дороги важчої, ніж ця - завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна плотина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю.

За кілька хвилин після пожежі прибули на поміч пожежники з Чорнобиля. Вони ставили свої машини навколо палаючого реактора, не маючи ніякого захисно-го одягу. Голіруч шлангами лили воду у розжарене черево атомного монстра. Вода ця миттю розкладалася на кисень і водень, що ще більше виносило радіацію назовні. Після вибуху всю вимірювальну апаратуру на АЕС зашкалило. Приладів для вимі-рювання радіації небуло. Найбільшою небезпекою було те, що в атмосферу і на територію АЕС викинуло значну кількість радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива.

(Слайд 17)У перші ж години на АЕС стали прибувати фахівці -атомники і пожежні для ліквідації аварії. Усіх їх пізніше так і назвали - ліквідатори . У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті , хто отримував максимально допустиму дозу радіації , виїжджали, а на їх місце приїжджали інші . (Слайд 18)

Але на самому початку ще ніхто не знав, наскільки небезпечне радіоактивне зараження . Треба було насамперед загасити пожежу , щоб вогонь не перекинувся на інші енергоблоки . Якби це сталося , катастрофа стала б планетарною .



Сторінка 3 «Екологічна»
27 квітня 1986 року висота забрудненого радіонуклідами повітряного струменю, що виходила зі зруйнованого енергоблоку сягала від 1500м до 3000м.

На Чорнобильській АЕС стався тепловий, а не ядерний вибух. З уроків цивільної оборони ми вже знаємо, що ядерний вибух має п’ять вражаючих факторів: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне забруднення та електромагнітний імпульс. В результаті аварії мав місце тільки один з них – радіоак-тивне забруднення території

Сторінка 4 «Наслідки аваррії» (Слайд 19)

Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Усі вони молоді вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої - пожежні на новому підмосковному Митинському кладовищі. Вони закрили собою не тільки станцію, а й усю Європу


Володимир Тищура, (Слайд 20)

Володимир Правик, (Слайд 21)

Микола Ващук, (Слайд 22)

Віктор Кибенок, (Слайд 23)

Валерій Ходемчук;

Василь Ігнатенко,

Микола Титенок.

Загальна кількість людей, що загинули від опіків і гострої променевої хвороби при гасінні пожежі – 33 чоловіки.

Лейтенантам Віктору Кібенку ;

і Володимиру Правику посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Золотою Зіркою Героя був нагороджений і Леонід Телятников . Після лікування він продовжив службу , став генералом. Але хвороба не відступала. Герой пішов з життя в 2004 році.
Першим важко. Ви ж були найперші,
І з вогню та в полум’я шугали.
Не до подвигів і не до звершень,-
Ви ж собою людство заступали.

І ще багато - багато життів забрало потім чорнобильське лихо.

Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання...

Прошу всіх сідати. 


Вчитель.
Наші з вами земляки теж приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС серед них добре вам відомі люди:

Кісільов Сергій Іванович;

Набок Юрій Вікторович

Котов Олексій Іванович; (Слайд 24)

Ганжа Віктор Іванович; (Слайд 25)

Богатченко Сергій Васильович



Вчитель. (Слайд 29)

 Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями,



(Слайд 30) садами та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь знову і знову буде повертатися до цих трагічних днів. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Над куточком планети враз нависла чорна хмара лиха, яка почала поширюватися з блискавичною швидкістю й поливати цим лихом, як дощем, нашу рідну землю. Це страшне лихо - радіація. (Слайд 31)

Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, до появи на території України мертвої тридцятикілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей.

 Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.
27 квітня урядова комісія прийняла рішення про евакуацію населення. За дві години її було закінчено. 29 почалася евакуація з 30-кілометрової зони. На цій території було розташовано 76 населених пунктів, в яких проживало 116 тис.чоловік. В ці дні різко підвищився радіаційний фон у Києві, але тільки 16 числа почалася евакуація звідти дітей.
Евакуація… цей термін воєнного часу, що жив тільки у пам’яті людей, які спізнали лихоліття часів Вітчизняної, увірвався в наше сьогодення. Його викликав чорно-бильський ураган, вирвавши людей з обжитих ними місць, відірвавши людей від ко-ренів, що єднали з рідною землею Важко було їм покидати свої рідні місця. Але залишитись - означало померти. Дехто намагався повернутися та зустрічав на своє-му шляху колючий дріт. Села стали спустошеними

(фрагмент відеофільму).


Ти пам’ятай, дорого, їх сліди.
За ними чистота – така пресвітла,
Що можна бігти всій малечі світу
Босоніж, не питаючи води.
Ти пам’ятай, дорого, їх сліди.
По них з окіл на літописну Прип’ять
Чорнобильці у гнізда свої прийдуть
І вернуться лелеки назавжди.
…Ти поцілуй, дорого, їх сліди. 
Деяких вже похилого віку людей, відселених після аварії , тягне назад: тільки їм відомими стежками повертаються вони до покинутого дому. (Слайд 32)

Чорнобиль… Мертва зона…


Це дуже боляче – жити у батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. А ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.
Зона
На всій планеті до сьогодні ти одна, 
На сотні літ приречена, приречена,
Тут совість кожного тобою опромінена, тобою біографія омріяна
Ти ніби свіже унаочнення біди. (Слайд 33)

Вчитель. 
Проходять роки. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерної біди. (Слайд 34)

Страшну спокуту понесуть за нас наші діти, онуки і правнуки. Настав час усій громаді рятувати наше майбутнє, майбутнє нації, майбутнє Землі. А поки що – не заживає чорнобильська рана. (Слайд 35)

Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям. (Слайд 36)

 На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя,велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто врятував нас від ще більшого лиха.

 Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях. Нехай мирний атом служить на благо людства. На цьому наша виховна година закінчується. Я сподіваюся, що ви не забудете цю сторінку історії пам’ята-тимете імена пожежників, які пішли в небуття.

Дякую всім, хто брав участь у підготовці та проведенні нашого заходу.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка